Постанова Верховного суду України від 20.05.2014 у справі № 21-160а14
Державний герб України

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Терлецького О.О.,

суддів: Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Тітова Ю.Г., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи–підприємця (далі – ФОП) ОСОБА_1

до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька (далі – управління ПФУ)

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення управління ПФУ від 25 квітня 2013 року № 1008/02-22 про застосування фінансових санкцій в розмірі 170 грн за неподання звітності, передбаченої Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі – Закон № 2464-VI).

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона одночасно є пенсіонером за віком та ФОП, що обрала спрощену систему оподаткування, а відтак згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 27 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 20 лютого 2014 року, позов задовольнив.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодилися апеляційний та касаційний суди, виходив із того, що ФОП, які є платниками єдиного податку та є пенсіонерами за віком, не зважаючи на ту обставину, що вийшли на пенсію достроково у зв'язку з наданням їм додаткових соціальних гарантій, звільнені від сплати єдиного внеску.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України управління ПФУ, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України та ухвалити нове рішення.

На обґрунтування заяви додано, постанову Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2014 року (справа № К/800/46636/13), у якій касаційний суд, вирішуючи спір у подібних правовідносинах, по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосував одні і ті самі норми матеріального права. Так, касаційний суд виходив із того, що ФОП, які отримують пенсію, призначену за віком на пільгових умовах, і не досягли 60-річного віку, сплачують єдиний внесок на загальних підставах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є ФОП, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону № 2464-VI).

Таким чином, за змістом цієї норми ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе, за умови, якщо вони є пенсіонерами за віком (незалежно від того чи досягли вони загального пенсійного віку чи така пенсія оформлена на пільгових умовах – зі зменшенням пенсійного віку) та отримують відповідно до закону пенсію.

Згідно із абзацами першим та другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі – № 1058-IV) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі – Закон № 1788-ХІІ) застосовуються, зокрема, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років). Загальні умови призначення пенсій за віком визначені статтею 12 Закону № 1788-ХІІ та частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV. Таке право виникало у жінок після досягнення 55 років та за наявності відповідного стажу. При цьому статтею 13 Закону № 1788-ХІІ, на підставі пункту "б" частини першої якої, як установили суди, позивач отримує пенсію, передбачена можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах – зі зменшенням віку, зазначеного у статті 12 цього Закону, та за наявності відповідного трудового стажу.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, враховуючи закріплені Конституцією України гарантії громадян на соціальний захист, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ, не є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, так само як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить будь-яких винятків щодо пенсіонерів за віком.

За таких обставин висновок суду касаційної інстанції ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014 року № 21-57а14 та № 21-70а14.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.О. Терлецький

Судді: М.І. Гриців  М.Б. Гусак О.А. Коротких  О.В. Кривенда В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко Ю.Г. Тітов

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
20.05.2014
ПІБ судді:
Терлецький О.О.
Реєстраційний № рішення
21-160а14
Ключові статті:
  • [>>>] 55
  • [>>>] 4
  • Резолютивна частина
    у задоволенні заяви ПФУ відмовлено
    Замовити персональну презентацію