Постанова Верховного Суду України від 11.06.2013 у справі № 21-147а13
Державний герб України

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Терлецького О.О.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Тітова Ю.Г., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом фізичної особи–підприємця (далі – ФОП) ОСОБА_1

до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова Державної податкової служби України (далі – ДПІ), третя особа – Державна податкова адміністрація у Харківській області (правонаступником якої є Державна податкова служба у Харківській області Державної податкової служби України; далі – ДПС),

про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2009 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним і скасувати рішення ДПІ від 15 жовтня 2009 року № 0003702301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 9884 грн 75 коп.

На обґрунтування позову послалася на те, що планова перевірка, за результатами якої прийняте оскаржуване рішення, проведена з порушенням статей 11-1 і 11-2 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу» та статті 16 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 265/95-ВР). Крім того, позивачка зазначила, що ДПС в акті перевірки від 21 вересня 2009 року помилково відобразила розрахункові операції з реалізації товарів, що належали ФОП ОСОБА_2, до яких вона (ФОП ОСОБА_1) відношення не мала.

Суди встановили, що ДПС провела перевірку дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої склала акт від 21 вересня 2009 року № 8501/20/40/23/2716618064, згідно з яким на порушення вимог пунктів 1, 2, 6, 12, 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР ФОП ОСОБА_1: не вела в установленому порядку облік товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання (на реалізації перебувають товари, на які відсутні накладні, на суму 1591 грн 50 коп.); не застосовувала при проведенні розрахункових операцій на суму 127 грн 25 коп. реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) ; сума готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій не відповідає сумі, зазначеній у денному звіті РРО; не зберігала протягом установленого законодавством терміну книгу обліку розрахункових операцій.

На підставі цього акта перевірки ДПІ прийняла оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених статтею 17 Закону № 265/95-ВР.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 9 березня 2010 року у задоволенні позову відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 4 жовтня 2010 року, яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2013 року, рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним рішення ДПІ щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3183 грн скасував, позов у цій частині задовольнив: визнав рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3183 грн недійсним. У решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), ДПС зазначає, що в доданій до заяви ухвалі суду касаційної інстанції по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР. Просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2013 року та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що заява ДПС підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданій до заяви ухвалі Вищого адміністративного суду України від 6 листопада 2012 року по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано норми матеріального права.

У справі, рішення суду касаційної інстанції в якій додано до заяви, цей суд дійшов висновку про те, що відповідно до вимог статті 6 та пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР ФОП, яка перебуває на загальній системі оподаткування, зобов'язана вести облік товарних запасів з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва.

У справі ж, що розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов іншого висновку, зазначивши у своєму рішенні про те, що відповідно до вимог статей 2, 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) та пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР на суб'єктів підприємницької діяльності–фізичних осіб не покладено обов'язку щодо здійснення обліку товарних запасів, а тому такі особи не можуть нести відповідальність за його невиконання.

Аналіз наведених судових рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що цей суд неоднаково застосував зазначені норми права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до вимог пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону облік товарних запасів фізичною особою–суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) – у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що обов'язок ведення обліку товарних запасів не міг бути покладений на ФОП, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (чинного на час виникнення спірних відносин).

Натомість ФОП, які перебували на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону № 265/95-ВР були зобов'язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.

За наведених обставин ухвала Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2013 року не узгоджується з вимогами чинного законодавства і підлягає скасуванню.

Проте, установивши помилковість висновків суду касаційної інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів позбавлена можливості прийняти нове судове рішення, про що йдеться в заяві, оскільки відповідно до частини другої статті 243 КАС Верховний Суд України не наділений повноваженнями щодо скасування чи зміни рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Оскільки за наслідками розгляду касаційної скарги такі повноваження відповідно до вимог статті 223 КАС має суд касаційної інстанції, справу після скасування оскаржуваної ухвали слід направити на новий розгляд до цього суду.

Керуючись статтями 241243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Державної податкової служби у Харківській області Державної податкової служби України задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.                                                                                            

Головуючий О.О. Терлецький

Судді: М.Б. Гусак О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко Ю.Г. Тітов

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
11.06.2013
ПІБ судді:
Терлецький О.О.
Реєстраційний № рішення
21-147а13
Ключові статті:
  • [>>>] ст. 3
  • Резолютивна частина
    Заява контролюючого органу задоволена частково.
    Замовити персональну презентацію