Постанова Верховного Суду України від 03.12.2013 у справі № 21-428а13
Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

3 грудня 2013 рокум. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Терлецького О.О.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Тітова Ю.Г., -   

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МАНУЛІ ФЛУІКОННЕКТО» (далі - Товариство)

до державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - ДПІ)

про визнання дій протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій,

в с т а н о в и л а:

У березні 2010 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними дії ДПІ щодо проведення планової перевірки позивача на підставі направлення від 7 серпня 2009 року № 563 та скасувати її рішення від 27 серпня 2009 року №№ 0007602304, 0007612304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 256 881 грн 45 коп. і 20 грн 60 коп. відповідно.

На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що планова перевірка, за результатами якої були прийняті оскаржувані рішення ДПІ, була проведена з порушенням вимог статей 11-1, 11-2 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу» щодо права на її проведення лише за умови письмового повідомлення не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки. При цьому Товариство вказало на порушення податковим органом строку застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення позивачем правил здійснення господарської діяльності, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Суди встановили, що ДПІ провела перевірку дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт від 13 серпня 2009 року № 0871/26/50/23/33935492, яким встановлено порушення Товариством вимог пунктів 1-3, 9 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР), пункту 7.3 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614, пункту 1 статті 3 Закону України від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а саме: розрахункову операцію на суму 444 грн 29 коп. проведено без роздрукування відповідного розрахункового документа, у якому відсутня назва та адреса господарської одиниці; за період з 3 серпня 2006 року по 11 серпня 2009 року позивач не роздрукував 747 фіскальних Z-звітів за 747 днів; у книзі обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) від 26 червня 2006 року № 1 не зазначено дату, коли розпочато КОРО (порушення порядку використання КОРО); у реєстрі розрахункових операцій в реквізитах чеків на момент перевірки дата та час не відповідають реальному (застосування непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) ); з 3 серпня 2006 року по 11 серпня 2009 року позивач відповідний патент не отримував.

На підставі наведеного вище акта перевірки ДПІ прийняла рішення від 27 серпня 2009 року №№ 0007602304, 0007612304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 256 881 грн 45 коп. та 20 грн 60 коп. відповідно.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 6 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року, позов задовольнив частково: скасував рішення ДПІ від 27 серпня 2009 року № 0007612304; скасував рішення ДПІ від 27 серпня 2009 року № 0007602304 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 174 601 грн 45 коп.; в іншій частині позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 вересня 2012 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін та погодився з їх висновком щодо неправомірності застосування до Товариства штрафних (фінансових) санкцій за рішенням ДПІ від 27 серпня 2009 року № 0007612304 у розмірі 20 грн 60 коп. та частини штрафних (фінансових) санкцій за рішенням ДПІ від 27 серпня 2009 року № 0007602304 у розмірі 174 601 грн 45 коп.

При цьому зазначив про правомірність застосування до позивача частини штрафних (фінансових) санкцій за рішенням від 27 серпня 2009 року № 0007602304 на підставі пункту 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР у розмірі 81 940 грн, які розраховані з розрахунку двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн) за кожний виявлений випадок нероздрукування та незберігання фіскального звітного чека (241).

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, Товариство звернулось із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2012 року в частині нарахування йому штрафних (фінансових) санкцій за порушення позивачем вимог пункту 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР у розмірі 81 940 грн, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції пункту 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що заявник додав копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2013 року (№ К/9991/27013/11), в якій інакше, ніж у справі, що розглядається, застосовано одну і ту ж норму матеріального права.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що у цій справі має місце неоднакове та неправильне застосування Вищим адміністративним судом України однієї і тієї самої норми матеріального права, у зв'язку з чим заява підлягає задоволенню з таких підстав.

У рішенні касаційного суду, наданому Товариством на підтвердження неоднакового правозастосування, Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, виходив із того, що невиконання позивачем обов'язку, передбаченого пунктом 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а саме щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО, є єдиним порушенням, а тому штрафна санкція має застосовуватись у єдиному розмірі - двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, який передбачений пунктом 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР (340 грн).

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2012 року у справі, про перегляд якої подано заяву, цей суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, дійшов протилежного висновку, а саме про те, що відповідно до положень пункту 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР фінансова санкція в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян має застосовуватись за кожний виявлений випадок нероздрукування та незберігання суб'єктом підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), фіскального звітного чека.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції пункту 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до пункту 9 статті 3 зазначеного Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО.

Згідно з пунктом 4 статті 17 цього Закону у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чека або його незберігання в КОРО за рішенням відповідних органів державної податкової служби України до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи роздрукований чек у КОРО - триваюче.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України на підставі аналізу наведених норм матеріального права дійшла висновку, що за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР, відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чека та/або його незберігання в КОРО, виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги).

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема у постанові від 16 квітня 2013 року № 21-89а13.

Ураховуючи наведене, висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, ґрунтується на неправильному застосуванні норми матеріального права, у зв'язку з чим відповідно до частини другої статті 243 КАС ухвала цього суду від 25 вересня 2012 року в частині нарахування Товариству штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 81 940 грн підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «МАНУЛІ ФЛУІКОННЕКТО» задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2012 року в частині нарахування товариству з обмеженою відповідальністю «МАНУЛІ ФЛУІКОННЕКТО» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 81 940 грн скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.О. Терлецький

Судді: М.Б. Гусак О.В. Кривенда П.В. Панталієнко Ю.Г. Тітов О.А. Коротких В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
03.12.2013
ПІБ судді:
Терлецький О.О.
Реєстраційний № рішення
21-428а13
Ключові статті:
  • [>>>] ст. 3
  • [>>>] ст. 17
  • Резолютивна частина
    Заява Товариства задоволена.
    Замовити персональну презентацію