Постанова Верховного Суду України від 02.02.2016 у справі № 21-341а14

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Терлецького О.О.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Толиман» (далі – Товариство)

до Південної митниці Державної митної служби України (далі – Південна митниця, ДМСУ відповідно), Приморської митниці ДМСУ, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі – ГУ Держказначейства),

третя особа – приватне підприємство «Мерітайм Трансшипмент центр» (далі – Підприємство),

за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси,

про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2009 року Товариство звернулося до суду з позовом до Південної митниці та ГУ Держказначейства, в якому просило: визнати протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених позивачем мита у розмірі 4 528 341 грн 40 коп. та податку на додану вартість (далі – ПДВ) у розмірі 4 528 341 грн 87 коп.; зобов'язати Південну митницю надати до ГУ Держказначейства підтвердження щодо зарахування до Державного бюджету України суми надмірно сплачених Товариством мита у розмірі 4 528 341 грн 40 коп. та ПДВ у розмірі 4 528 341 грн 87 коп.

На обґрунтування позову Товариство зазначило, що з метою проведення митного оформлення товару, поставленого компанією «REDRICK COMPANY LTD» за відповідним контрактом, позивач подав до Південної митниці вантажні митні декларації (далі – ВМД), в яких була заявлена митна вартість товару, визначена за першим методом (за договірною ціною товару, що імпортується), на загальну суму 5 041 086 грн 75 коп. Однак заявлену позивачем митну вартість Південна митниця не визнала, усно відмовила у прийнятті ВМД.

У зв'язку з усною відмовою митного органу у митному оформленні товарів за контрактною ціною Товариство заповнило та подало ВМД на підставі усно визначеної митним органом митної вартості товару за шостим методом, згідно з якими митна вартість з урахуванням коригування у ВМД склала 23 154 452 грн, у результаті чого були нараховані та сплачені значно більші суми мита й ПДВ (9 056 683 грн 27 коп.).

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 2 грудня 2009 року позовні вимоги задовольнив частково:

– визнав неправомірною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплаченого мита у сумі 4 528 341 грн 40 коп. та ПДВ у сумі 4 528 341 грн 87 коп. відповідно до заяви від 19 серпня 2009 року;

– постановив стягнути з Державного бюджету України через ГУ Держказначейства на користь позивача надмірно сплачені згідно з митними деклараціями мито в сумі 4 528 341 грн 40 коп. та ПДВ у сумі 4 528 341 грн 87 коп., на загальну суму 9 056 683 грн 27 коп.;

– в решті позовних вимог відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 9 червня 2010 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2009 року скасував, у задоволенні позовних вимог відмовив.

Постановою від 11 червня 2013 року Одеський апеляційний адміністративний суд заяву Товариства про перегляд постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2010 року за нововиявленими обставинами задовольнив частково:

– постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2010 року скасував;

– постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2009 року в частині стягнення надмірно сплачених платежів до Державного бюджету України виклав у такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Толиман» (68000, м. Іллічівськ, вул. 1 травня, 3, ідентифікаційний код 35162445) надмірно сплачених до бюджету товариством з обмеженою відповідальністю «Толиман» платежів у загальній сумі 9 056 683 грн 27 коп., які було зараховано до бюджету»;

– в іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2009 року залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 березня 2014 року постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2009 року, змінену рішенням суду апеляційної інстанції, залишив без змін.

Касаційний суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з висновками останніх про неправомірність дій Південної митниці щодо митного оформлення ввезеного Товариством товару із застосуванням шостого методу визначення митної вартості та наявність підстав для стягнення надмірно сплачених платежів з огляду на протиправну бездіяльність Південної митниці щодо повернення цих платежів у встановленому законом порядку за поданою позивачем заявою.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, Генеральна прокуратура України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України, у якій порушує питання про скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2014 року та прийняття нового рішення – про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства.

На обґрунтування заяви додала копії рішень Вищого адміністративного суд України від 5 лютого, 17 жовтня, 3 грудня 2013 року, 21 січня, 5, 19 березня та 13 травня 2014 року (№№ К/9991/76160/11, К/9991/12878/11, К/9991/64968/12, К/9991/80753/12, К/800/40434/13, К/800/46496/13, К/800/46108/13 відповідно), які, на думку Генеральної прокуратури України, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме: статей 264–266 Митного кодексу України 2002 року (який був чинним на час виникнення спірних відносин; далі – МК), Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України (далі – ДМСУ) від 20 липня 2007 року № 618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Порядок повернення).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 червня 2014 року допустив справу до провадження Верховного Суду України.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував одні й ті самі норми матеріального права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей при застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

За змістом статті 260 МК митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу, яким також встановлюються методи визначення митної вартості зазначених товарів та умови їх застосування.

Згідно зі статтею 262 цього Кодексу митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Статтею 249 МК передбачено, що митні органи самостійно визначають митну вартість на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари лише за відсутності підтверджувальних документів, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості.

Згідно з частиною восьмою статті 264 зазначеного Кодексу декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду.

Аналізуючи зазначені норми права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла правового висновку, який полягає в тому, що декларант має право оскаржити до митного органу вищого рівня та/або до суду рішення митного органу щодо визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Якщо ж митний орган погодився з митною вартістю, визначеною декларантом, та методом її визначення, який застосував декларант, не приймав рішення про зміну, тобто самостійне визначення митної вартості товарів, немає підстав вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимогам МК, щодо визначення митної вартості товару.

Якщо ж саме митний орган, не погодившись із задекларованою митною вартістю декларантом, визначив митну вартість товарів, а в подальшому буде прийнято рішення суду про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів повертається декларанту відповідно до частини шостої статті 264 МК у місячний термін з дня прийняття рішення у порядку, передбаченому законодавством.

Так, саме Порядок повернення визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264 МК.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2–4 розділу ІІІ Порядку повернення для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі – Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі – Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом ДМСУ, Державного казначейства України (далі – ДКУ) від 20 липня 2007 року № 611/147 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1095/14362; чинного на час виникнення спірних відносин; далі – Порядок взаємодії), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом ДМСУ.

Разом з тим взаємовідносини митних органів та органів ДКУ в процесі повернення помилкових та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком взаємодії.

Відповідно до пункту 2 Порядку взаємодії повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган ДКУ готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

З урахуванням зазначеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що законодавством відповідно до частини шостої статті 264 МК визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, а тому на підставі аналізу наведених вище норм права дійшла такого правового висновку.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Цей порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов'язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов'язаних з розмитненням і справлянням митних платежів.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 15 квітня та 25 листопада 2014 року (справи №№ 21-29а14, 21-338а14 відповідно).

Крім того, у справі, що розглядається, рішення про зміну митної вартості товару Південна митниця не приймала.

З огляду на викладене висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, про неправомірність дій Південної митниці щодо митного оформлення ввезеного Товариством товару із застосуванням шостого методу визначення митної вартості та наявність підстав для стягнення надмірно сплачених внаслідок наведеного платежів не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, тому ухвала Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2014 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIIІ «Про забезпечення права на справедливий суд», статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України.

п о с т а н о в и л а:

Заяву Генеральної прокуратури України задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.О. Терлецький

Судді: О.Ф. Волков, М.І. Гриців, О.В. Кривенда, В.Л. Маринченко, П.В. Панталієнко, О.Б. Прокопенко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
02.02.2016
ПІБ судді:
Терлецький О.О.
Реєстраційний № рішення
21-341а14
Резолютивна частина
Заяву задоволено частково.
Замовити персональну презентацію