Постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 17.11.2011 у справі № 2а/1770/4270/2011

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4270/2011 17 листопада 2011 року 17год. 02хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі

судді Ткачук Н.С.

за участю секретаря судового засідання Холод Т.В.

та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання дій щодо невизнання деклараціями уточнюючих декларацій про доходи, одержані за 2007 та 2008 роки протиправними, зобов'язання визнати уточнюючі декларації про доходи податковою звітністю, -

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Рівне (далі, - ДПІ в м. Рівне) про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.05.2011 року по справі №2а/1770/2107/2011 позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії було залишено без розгляду. Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року по справі №2а/1770/2107/2011 апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Рівненського окружного адміністративного суду

Згідно із супровідним листом вих. № 22321/11 від 28.09.2011 року адміністративна справа №2а/1770/2107/2011 надійшла до Рівненського окружного адміністративного суду 28.09.2011 року, де їй присвоєно № 2а/1770/4270/2011.

За результатами автоматизованого розподілу, справа №2а/1770/4270/2011 надійшла в провадження судді Ткачук Н.С.

Ухвалою судді від 30.09.2011 року відкрито провадження в даній справі. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.10.2011 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача позов з урахуванням уточнених позовних вимог від 17.11.2011 р. підтримав. Просив визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Рівне щодо невизнання деклараціями про доходи уточнюючих декларацій про доходи, одержані за 2007 та 2008 роки, надісланих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 супровідним листом №284 від 24.09.2010 р. та зобовязати ДПІ в м. Рівне подані уточнюючі декларації про доходи, одержані за 2007 та 2008 роки, надіслані листом №284 від 24.09.2010 р., визнати податковою звітністю.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача пояснив, що у звязку із переглядом витрат, повязаних з одержанням у 2007 та 2008 роках доходу по податку з доходів фізичних осіб, на підставі п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»підприємцем ОСОБА_3 було складено уточнюючі декларації про доходи, одержані ним з 01 січня по 31 грудня 2007 року та 01 січня по 31 грудня 2008 року, які 24.09.2010 року разом із супровідним листом №284 були отримані Державною податковою інспекцією в м. Рівне. Проте, відповідач листом №42313/17-237 від 29.09.2010 року з посиланням на абз.5 п.п.4.1.2. Закону України №2181 та п.4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених Наказом ДПА України №827 від 31.12.2008 року із змінами та доповненнями повідомив позивача про те, що подані уточнюючі декларації про доходи, одержані за 2007, 2008 роки, не визнані як декларація про доходи по причині того, що в пунктах 1.2, 1.4, 2.1, 2. та в розділі 4 не проставлено прочерк в показниках, які не заповнюються. 08.08.2010 року позивач повторно подав до податкового органу уточнюючі декларації про доходи з проставленим прочерками. Проте, 07.10.2010 року ДПІ в м. Рівне був складений акт документальної невиїзної перевірки податкових декларацій по податку з доходів фізичних осіб фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за №197/2571800172/17-117, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003621742/0, яким, ігноруючи подані уточнюючі декларації про доходи, одержані за 2007 та 2008 роки, ОСОБА_3 донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 2948480,09 грн. Стверджує, що в поданій позивачем 24.09.2010 р. звітності зазначено всі обовязкові реквізити, а підстави невизнання уточнюючих декларацій податковою звітністю є такими, що не відповідають фактичним обставинам. Зазначає, що податковий орган, надаючи уточнюючим деклараціям позивача статусу «не визнана як декларація», керуючись при цьому незареєстрованим у встановленому порядку Наказом ДПА України №827 від 31.12.2008 року, діяв всупереч вимогам Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Вказує на те, що п.п.4.1.2 п.4.1. ст.4 цього Закону не передбачено як обовязків реквізит поставляння прочерків у графах, що не заповнюються. Відтак, на думку представника позивача, посилання відповідача на порушення позивачем вимог при заповненні декларацій, а саме: не поставлення прочерків в показниках, які не заповняються, є безпідставним. Вважає дії відповідача щодо невизнання поданих декларацій податковою звітністю такими, що вчинені не на підставах, які передбачені законодавством, а тому протиправними. З таких підстав, просив позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, проти позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що уточнюючі декларації про доходи, одержані за 2007 та 2008 роки, були подані позивачем податковому органу після проведення документальної невиїзної перевірки податкових декларацій по податку з доходів фізичних осіб СПД ОСОБА_3 за 2007-2009 роки, результати якої оформлені актом від 07.10.2010 р. № 197/2571800172/17-117, а тому на підставі п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» дані декларації не були прийняті податковим органом. Вважає дії податкового органу щодо невизнання податковою звітністю поданих позивачем уточнюючих декларацій про доходи, одержані за 2007, 2008 роки, правомірними. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно зясувавши всі фактичні обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що 09.10.1995 року ОСОБА_3 було зареєстровано фізичною особою-підприємцем, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця (а.с.16).

З досліджених судом доказів вбачається, що 15.09.2010 року Державна податкова інспекція в м. Рівне листом за № 40499/1-321 (а.с.71) звернулася до субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, яким повідомила, що вироком Рівненського міського суду від 25-26 травня 2010 року визнано фіктивною діяльність 10 субєктів підприємницької діяльності, таких як: ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПОГ «Інвабуд», ПП «Юнісеф», ПП «Тек Транс Експо Регіон», ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8, ПП «Паритет», ПП «Західлісбуд», ПП «Форестер Гроуп». Враховуючи той факт, що проведеним аналізом по виявленню субєктів господарювання, які мали взаєморозрахунки з вказаними вище підприємствами встановлено, що ОСОБА_3 також здійснював взаєморозрахунки з деякими із зазначених фіктивних субєктів підприємницької діяльності, ДПІ в м. Рівне просила позивача переглянути сформований податковий кредит з ПДВ та витрати, повязані з одержанням доходу по податку з доходів фізичних осіб з вищевказаними підприємствами (подання уточнюючих декларацій) або повідомити ДПІ в м. Рівне про прийняте рішення.

Судом також встановлено, що 24.09.2010 року позивач повідомив ДПІ в м. Рівне, що переглянув витрати повязані із одержанням доходу по податку з доходів фізичних осіб, в звязку із чим склав уточнені декларації про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2007 року та 01 січня по 31 грудня 2008 року, які разом з супровідним листом № 284 від 24.09.2010 р. вручив відповідачу цього ж дня, що підтверджується відбитком штампу ДПІ в м. Рівне про прийняття вхідної кореспонденції від 24.09.2010 р. вх. №10178/м/01113 на супровідному листі (а.с.95).

Проте, 29.09.2010 року відповідач листом за №42313/17-237, копію якого долучено до матеріалів справи (а.с.94), повідомив позивача про те, що подана уточнююча декларація про доходи, одержані за 2007 та 2008 роки відповідно до абз. 5 п.п.4.1.2. Закону України №2181 та п.4.5. Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених Наказом ДПА України №827 від 31.12.2008 р. не визнана як декларація про доходи, оскільки в декларації в пунктах 1.2, 1.4, 2.1, 2.2 та в розділі 4 не проставлено прочерк в показниках, які не заповнюються.

Хоча письмової пропозиції контролюючого органу надати нову податкову декларацію з виправленими показниками зазначений лист не містить, проте 08.10.2010 року позивач, проставивши прочерки в показниках, які не заповнюються, повторно подав до ДПІ в м. Рівне уточнюючі декларації про доходи, одержані за 2007 та 2008 роки, що підтверджується копією супровідного листа підприємця ОСОБА_3 за №330 від 08.10.2010 р. із відбитком штампу ДПІ в м. Рівне про прийняття вхідної кореспонденції (а.с.6-7). Однак, лише з прийнятого на підставі акта про результати документальної невиїзної перевірки податкових декларацій з податку з доходів фізичних осіб СПД ОСОБА_3 за 2007-2009 роки від 07.10.2010 р. № 197/2571800172/17-117 (а.с.40-43) податкового повідомлення-рішення №0003621742/0 від 16.11.2010 року (а.с.39), позивачу стало відомо про неприйняття відповідачем поданих 08.10.2010 р. уточнюючих декларацій про доходи.

З урахуванням таких обставин, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій ДПІ в м. Рівне щодо невизнання деклараціями про доходи уточнюючих декларацій про доходи, одержані за 2007 та 2008 роки, надісланих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 супровідним листом №284 від 24.09.2010 року та зобовязання відповідача визнати уточнюючі декларації про доходи, одержані за 2007 та 2008 роки, надіслані супровідним листом №284 від 24.09.2010 року, податковою звітністю.

Надаючи правову оцінку діям Державної податкової інспекції в м. Рівне щодо невизнання деклараціями про доходи уточнюючих декларацій про доходи, одержані за 2007 та 2008 роки, надісланих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 супровідним листом №284 від 24.09.2010 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №2181) податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу) .

Форма податкової декларації (розрахунку) встановлюється центральним (керівним) органом контролюючого органу за узгодженням з Комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики (підпункт «ї»підпункту 4.4.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181).

У відповідності до пп.4.1.1. п.4.1. ст.4 цього ж Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно з вимогами підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону №2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення обєктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобовязань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 вищезазначеного Закону податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків . У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Отже, з аналізу вищенаведеної правової норми суд дійшов висновку, що можливою підставою для невизнання податкової звітності податковою декларацією є заповнення декларації всупереч встановленим правилам не у будь-якому випадку порушення цих правил, а лише за умови: не зазначення у декларації обовязкових реквізитів, не підписання відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою підприємства. Даний перелік підстав для не визнання контролюючим органом податкової звітності як податкової декларації є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п.5.1 статті 5 Закону № 2181 якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Форма №1 « Декларації про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 200_ року або за інший період звітного року»затверджена Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції Українивід 21 квітня 1993 р. N 12із змінами і доповненнями, внесеними наказом від 18 травня 1993 р. N 17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 р. за N 64. Однак, форми уточнюючого розрахунку до декларації про доходи на законодавчому рівні не встановлено, так само як і порядку його заповнення.

Проте, враховуючи право платників податків на надання уточнюючого розрахунку, передбачене ст. 5 Закону №2181, беручи до уваги відсутність законодавчо встановленої форми уточнюючого розрахунку та порядку його заповнення, суд вважає, що позивачем правомірно подано до податкового органу декларацію про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2007 року та з 01 січня по 31 грудня 2008 року з виправленими самостійно показниками з поміткою «Уточнююча».

З досліджених судом копій уточнюючих декларацій про доходи, одержані за 2007 та 2008 роки, поданих позивачем до податкового органу 24.09.2010 року (а.с.96-98) вбачається, що вони містять усі необхідні для ідентифікації особи платника податків реквізити, зокрема: ідентифікаційний номер, прізвище, імя, по батькові, адресу проживання платника податку, містять заповнені розділи (пункти), що стосуються одержаних платником податків у відповідному звітному періоді доходів, підписані платником податків із зазначенням прізвища та ініціалів, дати підписання та скріплені печаткою підприємця ОСОБА_3, як того вимагають приписи абз.5 п.4.1.2. ст.4 Закону №2181. Відсутність прочерків у графах, що не заповняються, в силу вимог зазначеної норми Закону, не є підставою для невизнання податкової звітності податковою декларацією.

За таких обставин, висновки відповідача про порушення позивачем вимог абз.5 п.4.1.2 ст.4 Закону України №2181, так само як і покликання ДПІ в м. Рівне у листі за № 42313/17-237 від 29.09.2010 року на дану норму Закону як на підставу невизнання поданих позивачем уточнюючих декларацій про доходи, одержаних за 2007 та 2008 роки як податкової декларації, суд вважає безпідставними та необґрунтованими.

Щодо посилання у вказаному листі ДПІ в м. Рівне як на підставу для невизнання уточнюючих декларацій позивача як декларацій про доходи на п. 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації від 31 грудня 2008 року № 827 (далі, - Наказ №827), суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4.5 Наказу №827 якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація, а саме:

1) у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються;

2) її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється);

3) не скріплено печаткою платника податків;

4) відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності;

5) неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті);

6) наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання;

7) подана ксерокопія звітних документів;

8) звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.

З наведеного вище вбачається, що даним пунктом Наказу №827, всупереч нормам Закону України №2181, встановлені додаткові підстави для невизнання контролюючим органом податкової звітності як податкової декларації (пп.1 п.4.5 - не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються).

Поряд з цим, метою прийняття даного Наказу, як вбачається з його змісту, є запровадження централізованої системи приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків та реєстрів отриманих та виданих податкових накладних із урахуванням різних способів надходження документів до органів державної податкової служби України, у тому числі в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку.

Затверджені Наказом №827 Методичні рекомендації не є нормативно-правовим актом, за своєю правовою природою носять рекомендаційний, роз'яснювальний характер і, відповідно, не можуть встановлювати, змінювати чи припиняти норми права, зокрема, змінювати або доповнювати положення діючих Законів України з питань оподаткування. Проте, пунктом 4.5 глави 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України розширено визначений абзацом п'ятим підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" перелік підстав для невизнання податкової звітності, чим фактично встановлено нову правову норму, що зачіпає права, свободи й законні інтереси платників податків.

Окрім того, суд звертає увагу, що в п.п. 1 п. 4.5 затверджених Наказом №827 Методичних рекомендаціях ДПА України не ототожнює поняття: відсутність обовязкових реквізитів та не проставлення прочерку у показниках, які не заповнюються, а навпаки передбачає їх як різні підстави для невизнання податкової звітності як податкової декларації.

Відповідно до п.п. «е»п.5 вимог Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 вказані Методичні рекомендації на державну реєстрацію у Міністерство юстиції України не подаються.

Поміж тим, відповідно до Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»від 03.10.1992 р. №493/92 з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Одночасно пунктом 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 встановлено, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:

а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України,Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;

б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

При цьому, згідно з пунктом 15 зазначеного Положення, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані. При направленні на виконання та опублікуванні нормативно-правового акта посилання на дату і номер державної реєстрації акта є обов'язковим.

Зазначені обставини були відображені в листі Міністерства юстиції України від 25.05.2010р. №678-10-24 "Щодо реєстрації методичних рекомендацій", яким Міністерство юстиції звернулося до Державної податкової адміністрації з вимогою внести зміни до зазначених Методичних рекомендацій, з метою виключення нових правових норм, зокрема пункту 4.5 глави 4 цих Методичних рекомендацій.

Враховуючи те, що на час виникнення спірних правовідносин, які є предметом розгляду в даній справі та на час розгляду справи судом, Наказ №827 не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України у встановленому порядку, суд вважає, що норма встановлена пунктом 4.5 даного наказу не набрала чинності, і не може бути застосована податковим органом.

З огляду на зазначене, суд вважає неправомірними висновки податкового органу про порушення позивачем пункту 4.5 Наказу №827, так само як і покликання податкового органу на положення даного пункту як на підставу для невизнання поданих позивачем уточнюючих декларацій як декларацій про доходи у звязку із відсутністю прочерків в показниках, які не заповняються.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що ДПІ в м. Рівне, не визнавши як декларації про доходи подані ФОП ОСОБА_3 листом №284 від 24.09.2010 року уточнюючі декларації про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2007 року та з 01 січня по 31 грудня 2008 року, діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, встановлений законодавством, а відтак такі дії відповідача є протиправними.

Оскільки лист ДПІ в м. Рівне від 29.09.2010 року № 42313/17-237 є лише повідомленням про прийняте рішення, а не рішенням державного або іншого органу в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, то суд вважає, що позивач обрав належний спосіб захисту своїх порушених прав шляхом визнання протиправними (неправомірними) дій щодо невизнання податкової звітності податковою декларацією.

Способом захисту порушеного права у випадку невизнання податкової звітності податковою декларацією є зобовязання податкового органу визнати як податкові деклараціі подані позивачем 24.09.2010 р. уточнюючі декларації про доходи, одержані за 2007 та 2008 роки, у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок. Додаткового подання звітності чи вчинення будь-яких інших дій для забезпечення визнання податкової декларації податковою звітністю законом не вимагається.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності дій податкового органу щодо невизнання деклараціями про доходи уточнюючих декларацій про доходи, одержані за 2007 та 2008 роки, надісланих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 супровідним листом №284 від 24.09.2010 року

За таких обставин, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані, підтверджені дослідженими судом доказами і підлягають до задоволення в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати дії Державної податкової інспекції у м. Рівне щодо невизнання деклараціями про доходи уточнюючих декларацій про доходи, одержані за 2007 та 2008 роки, надісланих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 супровідним листом №284 від 24.09.2010 року - протиправними.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Рівне визнати подані фізичною-особою підприємцем ОСОБА_3 уточнюючі декларації про доходи, одержані за 2007 та 2008 роки, надіслані супровідним листом №284 від 24.09.2010 року, податковою звітністю.

Присудити на користь позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Ткачук Н.С.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
16.11.2011
ПІБ судді:
Ткачук Н.С.
Реєстраційний № рішення
2а/1770/4270/2011
Інстанція
Перша
Резолютивна частина
Позов платника податків задоволений.
Подальше оскарження
Суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.  Суд касаційної інстанції відмовив контролюючому органу у відкритті касаційного провадження.  
Замовити персональну презентацію