Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2012 у справі № 2а-11784/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2012 року справа № 2а-11784/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі

судді Клименчук Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аделіна-Холдинг»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аделіна-Холдинг»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Держаної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2012 закрито провадження в частині визнання протиправним та скасування акту перевірки №231/22-2/36588728 від 04.05.2012 та рішення про результати розгляду скарги.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України та винесено податкове повідомлення-рішення №0003742202 від 21.05.2012, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 353614,00грн. (основний платіж) та 10629,00грн. (штрафна (фінансова) санкція (штраф)). Встановлене порушення, як вважає позивач, не відповідає дійсним обставинам справи. У зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, надано суду усні та письмові пояснення, які мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, що підтверджується актом перевірки, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Представники сторін до суду не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи зазначені особи повідомлено належним чином, відповідно до вимог ст.ст.35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі повідомлення про початок перевірки №95/22-2 від 19.04.2012 та наказу про проведення перевірки №281 від 18.04.2012 ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Аделіна-Холдинг»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Український інвестиційний холдинг»та ПП «Альфа-Л»за період з 01.08.2011 по 31.08.2011.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт перевірки від 04.05.2012 №231/22-2/36588728 та винесено податкове повідомлення-рішення №0003742202 від 21.05.2012, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 353614,00грн. (основний платіж) та 10629,00грн. штрафні (фінансові) санкції (штраф).

Як вбачається з акту перевірки підставою для завищення податкового кредиту з податку на додану вартість є акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.2012 №119/22-3/33547165 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Український інвестиційний холдинг»щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 25.06.2005 до 30.11.2011 та порушена кримінальна справа №50-6270 відносно службових осіб ПАТ КБ «Інтербанк»за фактом умисного ухилення від сплати податків особливо великих розмірах.

Не погоджуючись з встановленими порушеннями акта перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивачем оскаржено рішення в адміністративному порядку.

За результатом адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Як свідчать обставини справи, між ТОВ «Аделіна Холдинг»(Орендар) та ТОВ «Український інвестиційний холдинг»(Орендодавець) укладено договір №ДГ-АЛ-4-12/10 від 24.12.2010. Предметом даного договору є те, що Орендодавець передає, а Орендар приймає у оплачуване строкове користування систему запису робочих місць операторів саll centre, комплектність та вартість якого встановлюється актом приймання/передання, який на підставі цього Договору буде розміщений за адресою: м. Львів, вул. Федьковича, 58, 4 поверх.

Між ТОВ «Аделіна Холдинг»(Орендар) та ТОВ «Український інвестиційний холдинг»(Орендодавець) укладено договір №ДГ-АЛ-3-12/10. Предметом договору є те, що Орендодавець передає, а Орендар приймає у оплачуване строкове користування програмно-апаратний комплекс Call Centre Alcatel-Lucent Omnitoch, комплектність та вартість якого встановлюється актом приймання/передання, який на підставі цього Договору буде розміщений за адресою: м. Львів, вул. Федьковича, 58, 4 поверх.

ТОВ «Аделіна Холдинг» (Замовник) укладено договір №18/10-У від 18.10.2010 з ТОВ «Український інвестиційний холдинг». Предметом договору є те, що Виконавець на замовлення Замовника за винагороду надає Замовнику послуги, а саме (згідно додаткової угоди №1) –послуги з обробки, актуалізації, аналізу та підготовки контактної інформації по фізичним та юридичним особам.

На виконання вищезазначених умов договорів сторонами підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) послуги на загальну суму 1387842,24грн.

ТОВ «Український інвестиційний холдинг»виписано ТОВ «Аделіна Холдинг»податкові накладні по податковим періодам за грудень 2010 –червень 2011, у зв'язку з чим у позивача виник податковий кредит, який задекларовано в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Між ТОВ «Аделіна Холдинг»(Орендар) та ТОВ «Альфа-Л»(Орендодавець) укладено договір №У-15/12-10 від 23.12.2010. Предметом договору є те, що Орендодавець передає, а Орендар приймає у оплачуване строкове користування телекомунікаційне обладнання, перелік та вартість якого встановлюється актом приймання/передання, який діє на підставі цього Договору буде розміщений за адресою: м. Львів, вул. Федьковича, 58, 4 поверх.

На виконання вищезазначених умов договорів сторонами підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) послуги на загальну суму 733837,26грн.

ТОВ «Альфа-Л»виписано ТОВ «Аделіна Холдинг»податкові накладні по податковим періодам за грудень 2010 –квітень 2011, у зв'язку з чим у позивача виник податковий кредит, який задекларовано в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Представник відповідача в своїх запереченнях посилається на наступне.

Актом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.2011 №119/22-3/33547165 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Український інвестиційний холдинг»щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 25.06.2005 по 30.11.2011, встановлено наступне: «…у зв'язку з не підтвердженням у ТОВ «Український інвестиційний холдинг»об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників, у ТОВ «Український інвестиційний холдинг»відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціям з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям в розумінні ст.22,188 Податкового кодексу України. Правочини між ТОВ «Український інвестиційний холдинг»та контрагентами –покупцями здійсненні без мети настання реальних наслідків. ТОВ «Український інвестиційний холдинг»здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням вигоди третіх осіб».

Представником відповідача зазначено, що на адресу ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС надійшла постанова про порушення кримінальної справи, об'єднання кримінальних справ та прийняття до свого провадження, яка порушена відносно службових осіб ПАТ КБ «Інтербанк»за фактом умисного ухилення від сплати податків особливо великих розмірах шляхом внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками злочинів, передбачених ч.3ст.212, ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України.

В зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок, що договори укладено без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені договори відповідно до пп.1, 2 ст.215, пп.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Також представником відповідача зазначено про недійсність укладених між позивачем та ТОВ «Альфа-Л», ТОВ «Український інвестиційний холдинг»правочинів: обґрунтовуючи свій висновок, відповідач посилається одночасно на норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано поняття «недійсного»та «нікчемного»правочинів.

Однак, суд не може погодитись з позицією податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: 1) невідповідністю його змісту вимогам закону; 2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; 3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст.234 ЦК України).

Оскільки відповідачем не надано належних доказів визнання укладених позивачем та ТОВ «Альфа-Л», ТОВ «Український інвестиційний холдинг»правочинів недійсними, посилання на його фіктивність є безпідставним та до уваги судом не береться.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака –специфічна мета –порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника –фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Альфа-Л», ТОВ «Український інвестиційний холдинг»правочинів.

Крім того, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Суд звертає увагу, що суб'єктами господарських правовідносин є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність позиції відповідача щодо недійсності та нікчемності укладених позивачем з ТОВ «Альфа-Л», ТОВ «Український інвестиційний холдинг» правочинів.

Крім того, акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок. Матеріали справи містять докази виконання умов договорів.

Відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/ послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/ послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/ послуг; е) опис (номенклатура) товарів/ послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що ТОВ «Альфа-Л», ТОВ «Український інвестиційний холдинг»видано податкові накладні в зв'язку з чим позивачем нараховано податковий кредит у відповідності та в порядку Закону України «Про податок на додану вартість»та Податкового кодексу України.

З наданих податкових декларацій ТОВ «Аделіна Холдинг» можна зробити висновок, що вказане підприємство задекларувало податкові зобов'язання, які дозволяють прийти до висновків про декларування сум зобов'язань з податку на додану вартість співставними з обсягом операцій позивача.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС №0003742202 від 21.05.2012.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
18.11.2012
ПІБ судді:
Клименчук Н.М.
Реєстраційний № рішення
2а-11784/12/2670
Інстанція
Перша
Резолютивна частина
Позовні вимоги платника задоволено в повному обсязі.
Подальше оскарження
Дане рішення оскаржувалось контролюючим органом в апеляційній інстанції, проте суд відмовив у задоволенні позову.
Замовити персональну презентацію