Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2018 у справі № 826/18313/16
Державний герб України
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙСУД МІСТА КИЄВА
01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
12 березня 2018 року м. Київ № 826/18313/16

Окружний адміністративний суд міста Києва

у складі головуючого судді Скочок Т.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Медтронік Б.В»

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпроскасування податкового повідомлення-рішення

від 04.11.2016 №0021721406,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Приватна компанія з обмеженою відповідальністю «Медтронік Б.В» з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2016 № 0021721406.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2017 адміністративну справу №826/18313/16 прийнято до провадження суддею Скочок Т.О. та призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що відповідач неправильно застосував норми податкового законодавства, оскільки представництво «Медтронік Б.В» не підпадає під законодавче визначення «постійне представництво», є некомерційним, а тому підлягає звільненню від оподаткування відповідно до міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування.

У призначене судове засідання з'явилися представники сторін.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволених позовних вимог заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства.

Судом, на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, яка діяла станом на момент вчинення відповідної процесуальної дії, ухвалено про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну планову виїзну планову перевірку представництва «Медтронік Б.В» (Королівство Нідерланди) з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016., з наслідками якої складено акт від 18.10.2016 №946/26-15-14-06-04/26613065.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення представництвом «Медтронік Б.В» п.160.8 ст.160 (в редакції, чинній до 01.01.2015), пп. 141.4.7. п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 3 743 862,00 грн., у тому числі на суму 698 398,00 грн. за 2013 рік, на суму 879 115,00 грн. за 2014 рік, на суму 1 245 320,00 за 2015 рік, на суму 453 088,00 грн. за 1 квартал 2016 року та на суму 467 941,00 грн. за 2 квартал 2016 року.

На підставі викладеного, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.11.2016 №0021721406, яким представництву «Медтронік Б.В» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у загальному розмірі 4 368 498,00 грн., з яких за основним платежем нараховано 3 743 862,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 624 636,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

У відповідності до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

У свою чергу, нерезиденти, у розумінні пп. 14.1.122 п.14.1 ст. 14 ПК України - це: а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні; в) фізичні особи, які не є резидентами України.

Приписами п.133.2 ст.133 ПК України визначено, що платниками податку з числа нерезидентів є: юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, контролюючим органом у межах спірних правовідносин встановлено, що згідно з авансованих звітів та наказів про відрядження, працівники представництва (в більшості випадків менеджери з методів розширення ринку збуту) приймали участь у значній кількості закордонних відряджень до Республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Вірменія. Фактично вказані працівники представництва, крім проведення конференцій, тренінгів на території України та за кордоном, організовували та супроводжували ділові зустрічі з бренд-менеджерами закордонних працівників дистриб'юторських компаній, які здійснювали продаж медичного обладнання материнської компанії «Медтронік», а саме: Дистриб'юторські компанії ООО «Мультимедицин», ООО «Баджин», (Білорусь); Дистриб'юторські компанії «Медітек», «Мегель», Медичний центр «Норк Мараш», (Вірменія); Дистриб'юторські компанії «Івермеді» (Грузія), що підтверджується наданими до перевірки копіями наказів про відрядження.

Згідно з пп. 14.1.193 п.14.1 ст. 14 ПК України, постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів.

З метою оподаткування термін «постійне представництво» включає будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об'єкт чи пов'язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов'язана з таким майданчиком, об'єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, нерезидентом через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов'язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців, у будь-якому дванадцятимісячному періоді; резидентів, які мають повноваження діяти від імені виключно такого нерезидента, що тягне за собою виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені цього нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу).

Постійним представництвом не є використання споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер;

Водночас, особливості оподаткування нерезидентів викладені у ст.160 ПК України.

Будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею (п.160.1 ст.160 ПК України).

При цьому, відповідно до п.160.8 ст.160 ПК України, суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

У разі якщо нерезидент провадить свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами, і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з органом державної податкової служби за місцезнаходженням постійного представництва.

У разі неможливості визначити шляхом прямого підрахування прибуток, отриманий нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається органом державної податкової служби як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7.

Разом з тим, у силу п.3.2 ст.3 ПК України, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України (п.103.1 ст.103 ПК України).

Так, згідно зі ст.5 Конвенції між Україною і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (дата набрання чинності для України - 02.11.1996), для цілей цієї Конвенції термін «постійне представництво» означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність підприємства.

Термін «постійне представництво», зокрема, включає: a) місце управління; b) відділення; c) контору; d) фабрику; e) майстерню; f) шахту, нафтову або газову свердловину, кар'єр або будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; і g) склад або інше приміщення, яке використовується як торгова точка.

Незважаючи на попередні положення цієї статті, термін «постійне представництво» не включає: a) використання споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або поставки товарів чи виробів, що належать підприємству; b) утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою зберігання, демонстрації або поставки; c) утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою переробки іншим підприємством; d) утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для підприємства; e) утримання постійного місця діяльності виключно з метою реклами, для надання інформації, для проведення наукового дослідження або здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності підготовчого чи допоміжного характеру; f) утримання постійного місця діяльності виключно для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, перелічених у підпунктах від a) до e), за умови, що сукупна діяльність постійного місця діяльності, яка виникає внаслідок такої комбінації, має підготовчий або допоміжний характер.

При цьому, приписами ч.1 та ч.2 ст.7 вказаної Конвенції визначено, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність, як вказано вище, прибуток підприємства може оподатковуватись у другій Державі, але тільки стосовно тієї частини, яка відноситься до цього постійного представництва.

З урахуванням положень пункту 3, якщо підприємство Договірної Держави здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво, то в кожній Договірній Державі до такого постійного представництва відноситься прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим і самостійним підприємством, зайнятим такою ж або аналогічною діяльністю в таких же або аналогічних умовах і діяло цілком незалежно від підприємства, постійним представництвом якого воно є.

Так, відповідно до даних отриманих контролюючим органом, працівники представництва «Медтронік Б.В.», згідно з наказами про відрядження, організовували та супроводжували ділові зустрічі медичних працівників лікувальних закладів зарубіжних країн за межами України, де проводили ділові зустрічі з бренд-менеджерами закордонних дистриб'юторських компаній, які здійснювали оптовий продаж медичного обладнання материнської компанії позивача, тобто проводили діяльність комерційного характеру поза межами України, чим порушували ст.3 Конвенції між Україною і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (дата набрання чинності для України - 02.11.1996), а саме: «термін Україна» означає територію України, включаючи будь-яку територію за територіальним морем України, в межах якої відповідно до міжнародного права та при застосуванні їх внутрішнього законодавства Україна виконує юрисдикцію або суверенні права стосовно морського дня, його надр, прилеглих вод та їх природних ресурсів».

Як стверджує представник позивача, представництво «Медтронік Б.В.» не підпадає під законодавче визначення «постійне представництво», є некомерційним, а тому підлягає звільненню від оподаткуванню відповідно до міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування.

Разом з тим, на виконання положень п.160.8 ст.160 ПК України наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2011 №115 затверджено Порядок розрахунку податкових зобов'язань нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво (надалі - Порядок №115), який набрав чинності 11.04.2011 та втратив чинність 06.08.2013, тобто діяв станом на період, який перевірявся контролюючим органом.

Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку №115, загальний порядок застосування міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування (далі - міжнародні договори) стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено статтею 103 розділу II Кодексу. Згідно з вказаним порядком підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 статті 103 розділу II Кодексу, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Нерезиденти, які мають право на звільнення від оподаткування відповідно до міжнародного договору окремих видів доходів, які отримуються через постійне представництво, разом з податковою звітністю заповнюють і подають до органу державної податкової служби Відомості (пункт 2 розділу V Порядку №115).

Розділи I - IV Відомостей передбачені для видів діяльності, доходи від яких, отримані постійним представництвом, звільняються від оподаткування в Україні відповідно до міжнародного договору. Кожен з розділів Відомостей заповнюється з урахуванням таких особливостей (пункт 3 розділу V Порядку №115).

У відповідності до пункту 4 розділу V Порядку №115, розділ I Відомостей заповнюється у випадку, коли постійне представництво нерезидента провадить у звітному (податковому) періоді виключно види діяльності, при здійсненні яких відповідно до міжнародних договорів не утворюється постійне представництво.

Види діяльності, стосовно яких постійне представництво отримало або йому було нараховано доходи, вказуються у цьому розділі так, як вони визначені у самому міжнародному договорі. Вказуються також інші види діяльності, які носять допоміжний або підготовчий характер.

Будь-який з вказаних у цьому розділі видів діяльності або сукупність всіх вказаних видів діяльності не повинні складати основну діяльність або один з видів основної діяльності нерезидента. При цьому під основною діяльністю розуміється діяльність нерезидента, визначена у його статутних документах, яка є регулярною і постійною протягом календарного року, на який припадає звітний (податковий) період.

Слід також зазначити, що аналогічне положення міститься у пункті 4 розділу V Порядку розрахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.06.2013 №610, який також діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин.

З огляду на викладене вище вбачається, що до постійних представництв, зокрема, не відносяться ті представництва, які здійснюють для материнського підприємства будь-яку діяльність підготовчого чи допоміжного характеру, тобто діяльність, яка не визначена у статутних документах нерезидента та є регулярною і постійною протягом календарного року, на який припадає звітний (податковий) період.

У той же час, відповідно до акту перевіркм (сторінка 13 акту), представництвом «Медтронік Б.В.» був наданий витяг з реєстру компаній, згідно з яким основним видом діяльності головної компанії «Medtronic B.V» (Нідерланди) є - «Збирання, виробництво, торгівля електричними і електромеханічними приладами для використання у галузі медицини». При цьому, видами діяльності представництва, згідно з наданими до перевірки документами, є «Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки», а метою представництва, відповідно до Положення про представництво від 01.10.2011, є проведення підготовчих та допоміжних заходів від діяльності материнської компанії «Medtronic B.V».

У свою чергу, контролюючим органом під час перевірки виявлено факти реалізації представництвом «Медтронік Б.В.» основних засобів, а саме: медичного обладнання, що відповідає основному виду статутної діяльності материнської компанії позивача, що у відповідності до вищенаведених правових норм, позбавляє представництво «Медтронік Б.В.» на пільгу, передбачену положеннями Конвенції між України і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і майно.

Слід також зазначити, що як вбачається зі змісту акту перевірки, контролюючим органом надсилався запит представництву «Медтронік Б.В.» від 04.10.2016, щодо деталізації мети, цілей закордонних відряджень фахівців представництва. Однак, представник позивача листом від 07.10.2016 відмовився надавати запитувану інформацію.

Таким чином, контролюючим органом зроблено висновок про те, що компанія «Medtronic B.V» (Нідерланди), у формі представництва «Медтронік Б.В.» здійснює діяльність продуктивного (комерційного) характеру на територіях іноземних держав щодо просування продукції, які не відносяться до положень Конвенції та не має права користуватися податковими пільгами, встановленими Конвенцією для представництва, та з метою оподаткування прирівнюється до платника податку, який проводить свою діяльність незалежно від такого нерезидента. Разом з тим, позивачем не доведено зворотного, з огляду на відмову у наданні відповідачеві деталізованої інформації щодо мети, цілей закордонних відряджень фахівців представництва.

Виходячи з аналізу фактичних обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що діяльність представництва повинна кваліфікуватися як така, що носить продуктивний (комерційний) характер, а тому відповідачем правомірно прийнято податкове-повідомлення рішення від 04.11.2016 № 0021721406.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість заявлених позовних та відмову у задоволенні останніх.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Медтронік Б.В» (код ЄДРПОУ 26613065, адреса: 03680, м. Київ, вул. М. Грінченка, 4-В) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
12.03.2018
ПІБ судді:
Скочок Т.О.
Реєстраційний № рішення
826/18313/16
Інстанція
Перша
Ключові статті:
  • [>>>] 14
  • Резолютивна частина
    Скаргу платника податків  залишено без задоволення.
    Подальше оскарження
    Ухвала суду першої інстанції не оскаржувалась.
    Замовити персональну презентацію