Постанова Львівського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 року у справі № 813/3445/14

ЛЬВЫВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2014 року № 813/3445/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участі секретаря судового засідання Цар Х.М.,

представника позивача Джас Н.С.,

представника відповідача Полійчук С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу

за позовом Радехівської міської ради Львівської області до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання податкових повідомлень-рішень незаконними,

ВСТАНОВИВ:

Радехівська міська рада Львівської області звернулась до суду з позовом до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання податкових повідомлень-рішень №0000412200 та №0000402200 від 24.04.2014 року незаконними.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані рішення податкового органу прийняті необґрунтовано, оскільки звіт про суми податкових пільг, позивач не подавав з тих причин, що суми коштів не сплачених до бюджету в зв'язку з отриманням податкової пільги, позивач відображав у декларації з плати за землю та подавав таку з відповідними додатками до декларацій, і саме з декларації відповідач міг побачити суми податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг. Також зазначив, що винесене податкове повідомлення-рішення начебто за використання сум коштів, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання податкової пільги, не за цільовим призначенням, є безпідставним, оскільки податковий орган, жодним чином таку обставину не перевіряв, а й відповідно не міг такого встановити, оскільки позивач знаючи про те, що є платником податку на землю на пільгових умовах, кошти для виконання даного податкового зобов'язання у бюджеті міста не закладав. За таких обставин просив у позові відмовити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з мотивів позовної заяви, котру просив задовольнити повністю.

Відповідач проти позову заперечив та надав суду письмові заперечення, суть котрих зводиться до того, що оскільки позивач є суб'єктом господарювання, що не сплачує податки та збори у зв'язку з отриманням податкових пільг зобов'язаний вести облік сум таких пільг та складати звіт про суми таких податкових пільг. Щодо нецільового використання сум коштів, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання податкової пільги, зазначив, що оскільки позивач не подав звіт про суми податкових пільг це є обставиною, що свідчить про нецільове використання позивачем таких сум.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив посилаючись на обставини зазначені в письмових запереченнях, просив у задоволені позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

08.04.2014 року Сокальською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку плати за землю, звіту про суми податкових пільг по даній податковій звітності позивача, за результатами проведення котрої складено акт від 08.04.2014 року № 182/2200/26361149, в якому встановлено порушення п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме неподання податкової звітності у строки визначені законодавством, та порушення п. 123.2 ст. 123 ПК України, що передбачає відповідальність за використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання.

На підставі акту перевірки від 08.04.2014 року № 182/2200/26361149 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 24.04.2014 року №0000412200 котрим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на землю за неподання податкової звітності у строки визначені законодавством на загальну суму 10 370 грн, та податкове повідомлення-рішення від 24.04.2014 року №0000402200, котрим визначено податкове зобов'язання з податку на землю за використання платником податків сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання податкової пільги не за призначенням на загальну суму 33 133,05 грн, в тому числі за основним платежем - 26 506, 44 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 6626,61 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач оскаржив такі до суду.

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Пунктом 30.1 ст. 30 ПК України визначено поняття податкової пільги, а саме: податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг згідно п. 30.2 ст. 30 ПК України є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

У відповідності до п. п. 282.1.3 п. 282.1 ст. 282 ПК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, спеціалізовані санаторії України для реабілітації, лікування та оздоровлення хворих, військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державна прикордонна служба України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, звільняються від сплати податку.

Таким чином, позивач Радехівська міська рада є органом місцевого самоврядування, а відтак позивач звільнений від сплати податку в силу закону.

Згідно п. 30.6. ст. 30 ПК України суми податку та збору, не сплачені суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб'єктом - платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до пп. 16.1.6 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв'язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг), та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб'єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку).

З наведених норм вбачається, що на суб'єкта господарювання, котрий користується податковими пільгами, покладається обов'язок обліковувати суми податків та зборів, не сплачених ним до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг.

Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 1233 від 27.12.2010 року.

Згідно п. 1 Порядку, то цей Порядок є обов'язковим для виконання суб'єктами господарювання, які відповідно до Податкового кодексу України не сплачують податки та збори до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що суб'єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв'язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг (далі - звіт) за формою згідно з додатком до Постанови № 1233.

Звіт, згідно п. 3 Порядку, подається суб'єктом господарювання за три, шість, дев'ять і дванадцять календарних місяців за місцем його реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду. У разі коли суб'єкт господарювання пільгами не користується, звіт не подається.

Відповідно до п. 30.8 ст. 30 ПК України контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів використання (щодо умовних податкових пільг) та своєчасним поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання пільги, у разі її надання на поворотній основі.

З акту перевірки від 08.04.2014 року № 182/2200/26361149 судом встановлено та не заперечується позивачем, факт неподання звіту про суми податкових пільг за період 2011 року по 2013 року.

З огляду на наведену обставину, оскільки факт не подання звіту встановлений перевіркою, і не заперечується самим позивачем, а також те, що на позивача законом покладається обов'язок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, та обов'язок позивача подавати контролюючим органам відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв'язку з отриманням податкових пільг, чого на власний ризик не виконав позивач, то суд за таких обставин не вбачає підстав для визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.04.2014 року №0000412200, котрим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на землю за неподання податкової звітності у строки визначені законодавством на суму 10 370 грн, оскільки відповідачем таке прийнято правомірно.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 24.04.2014 року №0000402200, котрим визначено податкове зобов'язання з податку на землю за використання платником податків сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання податкової пільги не за призначенням на загальну суму 33 133,05 грн, в тому числі за основним платежем - 26 506, 44 грн, за штрафними (фінансовими)санкціями - 6626,61 грн, то суд вважає, що таке слід скасувати враховуючи наступне.

Відповідно до п. 30.8 ст. 30 ПК України контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів використання (щодо умовних податкових пільг) та своєчасним поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання пільги, у разі її надання на поворотній основі. Податкові пільги, використані не за призначенням чи несвоєчасно повернуті, повертаються до відповідного бюджету з нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. 123.2 ст. 123 ПК України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів) , що підлягали нарахуванню.

Якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання - на платника податку накладається штраф в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання (пункт 123.1 статті 123 Кодексу).

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Пунктом 123.2 ст. 123 ПК України передбачено, що використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів) , що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

За визначенням, наведеним у п. 30.1 ст.30 ПК України, податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Суд вважає, що передумовою для застосування штрафу на підставі п. 123.2 ст. 123 ПК України є встановлення факту використання платником податків сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання.

При вирішенні спору суд виходить з того, що акт перевірки, який є матеріальною формою відображення результатів перевірки та висновків перевіряючих осіб, мав відповідати вимогам чинного на момент його складання Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №925/11205.

Так, відповідно до пунктів 1.3, 1.5-1.7 цього Порядку за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово - господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість як вбачається з акту перевірки, в такому не відображено факти перевірки використання позивачем сум, що, на думку відповідача, не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання.

Більше того, згідно поданих позивачем до податкового органу додатків 1, 2 до податкових декларацій з плати за землю за 2011, 2012, 2013 роки, з таких вбачається, що позивачем зазначались відомості про суми пільг на земельний податок з наявних у них площ земельних ділянок.

Всупереч наведеному відповідачем в акті перевірки документально та нормативно не доведений факт використання платником податків сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання, тобто не зазначено, в чому полягало порушення п. 123.2 ст. 123 ПК України, то й підстави для донарахування позивачеві податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями згідно з п. 123.2 ст. 123 ПК України відсутні, що свідчить про неправомірність висновків.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

Згідно до ч. 3 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

Всупереч наведеним вимогам відповідач не довів законність застосування штрафної санкції згідно з п. 123.2 ст. 123 ПК України, то за таких умов податкове повідомлення-рішення від 24.04.2014 року № 0000402200 є протиправним та підлягає до скасування.

А відтак, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Суд у відповідності до ч. 2 ст. 162 КАС України, вважає за необхідне в резолютивній частині постанови зазначити про протиправність і скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого Сокальською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000402200 від 24.04.2014 року, а не визанння такого податкового повідомлення-рішення незаконним, як про це у позовній заяві зазначає позивач.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 34,41 грн, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, судові витрати у сумі 36 грн, 54 коп. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Сокальською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000402200 від 24.04.2014 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Радехівської міської ради Львівської області (80200, Львівська область, м. Радехів, пр. Відродження, 8, ЄДРПОУ 26361149) судовий збір в розмірі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
01.07.2014
ПІБ судді:
Сидор Н.Т.
Реєстраційний № рішення
№ 813/3445/14
Інстанція
Перша
Резолютивна частина
Суд першої інстанції задовольнив частково вимоги платника 
Подальше оскарження
Рішення суду першої інстанції в подальшому оскаржувалося в апеляційному суді.
Замовити персональну презентацію