Постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2013 у справі № 876/5984/13
Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 року Справа № 876/5984/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Сапіги В.П., Клюби В.В.

за участю секретаря судового засідання Саламахи О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістика-Торгівля-Дистрибуція»

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року

у справі за позовом Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістика-Торгівля-Дистрибуція»

про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунку платника податків, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2013 року позивач - Державна податковоа інспекція в Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістика-Торгівля-Дистрибуція», в якому просить застосувати арешт коштів на рахунках платника податку - Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістика-Торгівля-Дистрибуція».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що посадовими особами відповідача не було допущено перевіряючих податкового органу до проведення виїзної документальної перевірки з питань правильності та правомірності відображення по бухгалтерському та по податковому обліку проведених операцій між ТзОВ «Логістика-Торгівля-Дистрибуція», ЗАТ «Житомирські радощі» та фірмою-резидентом «Trillini International», США на підставі договору №Т-211/1 від 01.02.2011 року та Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.03.2011 року, про що складено відповідний акт.

Позивач, посилаючись на норми п.94.6 ст. 94 ПК України, вважає, що необхідно застосувати арешт коштів на рахунках підприємства у зв'язку з відмовою відповідача у допуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року позов задоволено.

Накладено арешт на кошти на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістика-Торгівля-Дистрибуція», що знаходяться у банках: №26008000000043 у ПАТ «Укрсоцбанк», №26008010025182 у ПАТ «Укрсоцбанк», 26006011001970 у ПАТ «БТА Банк», 2600801233771 у Центральній філії ПАТ «Кредобанк».

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що посадовими особами платника податків - Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістика-Торгівля-Дистрибуція» не допущено працівників державної податкової служби до проведення перевірки, що відповідно до п.94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, є підставою для накладення арешту коштів на рахунках платника податків.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, винесеною з порушенням норм матеріального права, Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістика-Торгівля-Дистрибуція» оскаржило її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що підставою для вжиття такого заходу, як арешт коштів на рахунках платника податків, є наявність належної підстави для застосування цього арешту, яка вказана в ст. 94 Податкового кодексу України та одночасно з цим наявність достатніх даних вважати, що незастосування такого арешту може загрожувати зникненню грошових коштів.

Але ні наявності належної підстави для застосування адміністративного арешту у вигляді арешту грошових коштів, ні наявності достатніх підстав вважати, що незастосування такого арешту може загрожувати зникненню грошових коштів та неможливістю погашення податкового боргу, позивач у справі не довів.

Крім того, судом першої інстанції в порушення ст. 163 КАС України, не встановлено обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів та мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно довідки ДПІ в Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС від 18.02.2013 року №1313061400033 ТзОВ «Логістика-Торгівля-Дистрибуція» знаходиться на обліку платників податків в податковому органі з 18.05.2009 року за №8285.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 13 лютого 2013 року, відповідно до наказу ДПС у Львівській області №112 від 13.02.2013 року та направлень від 13.02.2013 року №737 та 738, працівниками управління податкового контролю ДПС у Львівській області було здійснено виїзд за фактичною адресою ТзОВ «Логістика-Торгівля-Дистрибуція» (код СДРПОУ - 36501170, що по вул. Кубанська, 8, м. Львів, для проведення виїзної позапланової документальної перевірки за період з 01.01.2011 року по 08.10.2012 року з питань правильності та правомірності відображення по бухгалтерському та по податковому обліку проведених операцій між ТзОВ «Логістика-Торгівля-Дистрибуція», ЗАТ «Житомирські радощі» та фірмою-резидентом «Тгіllinі Іпtегпаtіопаl Ltd», США на підставі договору №Т-211/1 від 01.02.2011 року та Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.03.2011 року.

Директор ТзОВ «Логістика-Торгівля-Дистрибуція», ознайомившись із вищезазначеними наказом та направленнями, відмовився від попуску посадових осіб ДПС у Львівській області до проведення перевірки, про що складено акт про недопуск до перевірки від 13.02.2013 року, засвідчений підписами посадових осіб ДПІ.

Відповідно до п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовується виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

В силу п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Пунктом 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Відповідно до абз. 2, 3 пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду; звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Підстави для застосування арешту коштів на рахунках платника податків збігаються з підставами застосування арешту майна та визначені п. 94.2 ст. 94 зазначеного Кодексу.

Зокрема, пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 цього Кодексу зазначено, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 зазначеного Кодексу документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 7.1. Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1042, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за № 1437/18732, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду, шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Згідно з п. 7.3. наведеного Порядку, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків не раніше дня прийняття відповідного рішення про застосування арешту майна платника податку.

Позивач звернувся до суду з позовом про накладення арешту на кошти відповідача, як платника податків, однак суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що позивач звернувся до суду за відсутності рішення керівника органу державної податкової служби про накладення арешту на майно відповідача.

Отже з аналізу вищевикладених норм, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що арешт коштів законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними ст.94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом, а тому за відсутності обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків унеможливлює позивача з цих підстав просити суд застосувати арешт коштів на рахунку платника податків.

З врахуванням вищевикладеного, апеляційний суд вважає рішення суду першої інстанції незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального права, в зв'язку з чим його слід скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Згідно ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, ч. 4 ст. 202, ст.ст. 205, 207, 254 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістика-Торгівля-Дистрибуція» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року у справі №813/1265/13-а скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позвоних вимог Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістика-Торгівля-Дистрибуція» про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунку платника податків відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді В.П. Сапіга

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
08.10.2013
ПІБ судді:
Попка Я.С.
Реєстраційний № рішення
876/5984/13
Інстанція
Апеляційна
Резолютивна частина
Апеляційну скаргу платника податків задоволено. Рішення суду першої інстанції скасоване.
Подальше оскарження
Рішення суду апеляційної інстанції не оскаржувалось у Вищому адміністративному суді України.
Замовити персональну презентацію