Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013 у справі № 826/8653/13-а

Державний герб України

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

Справа: № 826/8653/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

07 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С., Шостака О.О.

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергобанк»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва

від 27 червня 2013 року

у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання недійсною податкової консультації, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників та просило визнати недійсною податкову консультацію, викладену у листі від 14.05.2013 № 8687/10/06.2-20.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що за результатами 2012 року ним було задекларовано у додатку ЦП до декларації з податку на прибуток, прибуток від операцій з облігаціями, який визначено з урахуванням витрат на придбання облігацій, не проданих на кінець 2012 року, та вважає, що такі витрати Банк має право врахувати у повному обсязі при їх подальшому відчуженні у відповідності до п. 31 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до відповідача з листом від 15.04.2013 за № 15/01-1186 щодо надання податкової консультації, зазначивши у зверненні, що за результатами 2012 року Банк задекларував у додатку ЦП до декларації з податку на прибуток, прибуток від операцій з облігаціями, який визначено з урахуванням витрат на придбання облігацій, не проданих станом на кінець 2012 року.

Дані витрати, за твердженням позивача, з урахуванням положень п. 31. підрозділу 4 розділу ХХ ПК України, пунктів 153.8. і 153.9.ПК України, Банк має право врахувати у повному обсязі при їх подальшому відчуженні. Однак, жодного спеціального порядку чи умов, за яких платники податків зобов'язані здійснити коригування витрат, понесених на придбання цінних паперів до 01.01.2013,ПК України не містить.

Листом від 14.05.2013 за №8687/10/06.2-20 відповідач надав позивачу консультацію наступного змісту:

Відповідно до п. 31 підр. 4 р. ХХ ПК України від'ємний фінансовий результат за операціями з цінними паперами, деривативами, корпоративними правами, випущеними в іншій, ніж цінні папери, формі, сформований станом на 01.01.2013 року, не враховується при визначенні фінансового результату за операціями з цінними паперами, деривативами, корпоративними правами, випущеними в іншій, ніж цінні папери, формі, в наступних звітних податкових періодах.

При визначенні прибутків/збитків у порядку, визначеному п. 153.8. і п. 153.9. ПК України, витрати, понесені (нараховані) платниками податків при придбанні цінних паперів, деривативів до 01.01.2013, враховуються при їх подальшому відчуженні в повному обсязі на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення витрат.

Проте, якщо при придбанні цінних паперів витрати вже були відображені у відповідних додатках до 01.01.2013 за першою подією, то при продажу таких цінних паперів у 2013 році витрати повторно не відображаються.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням відсутності суперечностей оскаржуваної податкової консультації нормам податкового законодавства, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Згідно з п. п. 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Статтями 52 та 53 Податкового кодексу України передбачені порядок надання та наслідки застосування податкових консультацій. Відповідно із вищезазначеними нормами:

- за зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства;

- податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію;

- за вибором платника податків консультація надається в усній або письмовій формі;

- консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку;

- контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень;

- не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої у письмовій формі, зокрема на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація була змінена або скасована;

- платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору;

- визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Наслідком застосування податкової консультації згідно п. 53.1 ст. 53 Податкового кодексу України є те, що платника податку не може бути притягнуто до відповідальності, якщо він діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація була змінена або скасована.

З аналізу вищезазначених норм Податкового кодексу України вбачається, що податкові консультації не мають сили нормативно-правового акта чи акта індивідуального характеру обов'язкового до виконання, а тому не можуть вступати в конкуренцію з іншими рішеннями (нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень, оскільки за юридичною природою є відмінними від останніх.

Така форма оприлюднення офіційного розуміння окремих положень законодавства, що регулює податкові правовідносини, не породжує для відповідних суб'єктів настання будь-яких юридичних наслідків, не впливає на їхні права та обов'язки, а також не є обов'язковою для виконання.

Окрім того, необхідною ознакою податкової консультації як предмета оспорювання в судовому порядку є її відповідність визначенню рішення (акта) суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України, зокрема, породження юридичних наслідків для кола суб'єктів, яким це рішення адресовано.

Така ознака характерна для узагальнюючих податкових роз'яснень, які надають ДПА України та затверджуються її наказом (п. 1.8. Порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 12 квітня 2003 року N 176).

Оспорювана податкова консультація, яка надана податковим органом, не підпадає під предмет адміністративного позову, адже кваліфікуючою ознакою змісту такого, відповідно до положень ст. 105 КАС України, є юридична значущість для особи рішення суб'єкта владних повноважень, тобто безпосередня залежність виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків особи від такого рішення.

В даному випадку оспорювана податкова консультація не має наведеної ознаки, оскільки не носить обов'язкового характеру, не породжує для позивача жодних правових наслідків та не порушує його прав, свобод і інтересів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що податкові консультації за своїм змістом не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, а також не є нормативно-правовими актами та не створюють і не припиняють права чи обов'язки особи, а є лише допомогою контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону. Жодних управлінських висновків оскаржувана податкова консультація не містить, вчинити будь-які обов'язкові дії позивачу вона не приписує, та, відповідно, не порушує права, свободи та інтереси осіб у сфері публічно - правових відносин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи та вирішено справу по суті позовних вимог, проте підстави для відмови в задоволенні позовних вимог, викладені в мотивувальній частині, не відповідають нормам процесуального законодавства, а тому підлягають зміні.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року, - змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С,Шостак О.О.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
06.11.2013
ПІБ судді:
Желтобрюх І.Л.
Реєстраційний № рішення
826/8653/13-а
Інстанція
Апеляційна
Резолютивна частина
Апеляційну скаргу платника податків задоволено частково, рішення суду першої інстанції змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позову.
Подальше оскарження
Оскарження рішення суду апеляційної інстанції по даній справі у Вищому адміністративному суду України не здійснювалося.
Замовити персональну презентацію