Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Вхід
|
Реєстрація

Ru

En

Ua

Податкова судова практика

 Фабула справи  платник податку подав позов з вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення, яким йому було зменшено суму бюджетного відшкодування, визначено податкове зобов'язання з ПДВ та застосовано штрафні (фінансові) санкції, оскільки на думку контролюючого органу платник вчинив правочин з поставки товару, який не мав реального характеру, а також у контрагента платника наявні ознаки фіктивності. Крім того, платник вчиняв операції з придбання ресурсів, які використовував не у господарській діяльності. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, проте суд апеляційної інстанції позовні вимоги задовольнив. Контролюючий орган подав касаційну скаргу.

 Правова позиція 

Право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією  суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). Товарно-транспортні накладні разом із товарно-супровідними документами, повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця (вантажоотримувача), так і у продавця (вантажовідправника), безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару.


Однією з основоположних ознак, які дозволяють віднести як витрати, так і суми ПДВ у ціні товару, до складу валових витрат та податкового кредиту відповідно, є зв'язок витрат платника податків із цілями господарської діяльності, а отже і спрямованість витрат на отримання прибутку, покращення певних показників господарської діяльності. Однак, прибутковість кожної окремої господарської операції не може вважатись вихідним критерієм класифікації витрат платника податку на такі, що пов'язані із його господарською діяльністю,  та не пов'язані з останньою. Отримання збитків від господарської операції або господарської діяльності в цілому може бути викликано об'єктивними обставинами, які не залежали від платника податку, та за їх наявності (об'єктивних обставин) не може бути підставою для зменшення суми податкового кредиту зокрема.


задоволено частково

 Фабула справи  За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивачу нарахована сума грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб у частині прощеного (анульованого) боргу платника податків кредитором за його самостійним рішення, не пов’язаного із процедурою банкрутства. Позивач оскаржив податкове-повідомлення рішення до суду. Постановою суду першої інстанції, залишену без змін судом апеляційної інстанції у задоволенні позовних вимог відмовлено. Позивач звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Згідно з абз. «д» » підпункт 164.2.17 пункт 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. Таким чином, наведеною нормою Закону прямо передбачено обов'язок платника відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. Наведене правило цілком відповідає економічній сутності доходу, оскільки при списанні заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.


задоволено

 Фабула справи  Позивач звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та премії, посилаючись на те, що наказом відповідача його було звільнено з роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП (невідповідність працівника займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації). Потім до цього наказу були внесені зміни, і він вважався звільненим на підставі п. 2 ст. 10 контракту згідно з п. 8 ст. 36 КЗпП. Суд першої інстанції чатсково задовольнив позов. Апеляційний суд направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд першої інстанції відмовив в задоволені позову. Постановою президії Київського міського суду протест першого заступника Голови Верховного Суду України було залишено без задоволення. Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування рішення суду першої інстанції  та постанови президії Київського міського суду як необгрунтованих.

 Правова позиція 

Зі змісту ч. 3 ст. 235 КЗпП вбачається, що у разі визнання звільнення таким, що не узгоджується із чинним законодавством, суд на прохання працівника, який у зв'язку з допущеними щодо нього порушеннями законодавства про працю не бажає продовжувати трудові відносини з відповідачем, може визнати звільнення незаконним і, не поновлюючи працівника на роботі, змінити дату звільнення та формулювання його причини з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Наведені положення можуть застосовуватись у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі.


задоволено

 Фабула справи  Позивач звернувся до суду з позовом про поновлення на попередній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що його було звільнено з посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин. Суд першої інстанції відмовив в задоволені позову. Апеляційний суд частково задовольнив позов. Відповідач звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Для визнання відсутності на робочому місці прогулом, крім установлення факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, слід зясувати поважність причини його відсутності.


задоволено

 Фабула справи  платник податків подав позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень контролюючого органу, в яких визначено порушення податкового законодавства платником податку, що призвело до заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість за наслідками операцій з безоплатної передачі основних засобів та інших матеріальних цінностей на користь благодійного товариства (контролюючий орган стверджує, що не підлягають звільненню від оподаткування операції з надання благодійної допомоги у вигляді безоплатної передачі банком основних засобів та інших матеріальних цінностей, призначених для використання у власній господарській діяльності); заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість за наслідками операцій з ліквідації основних невиробничих засобів за самостійним рішенням платника податку; заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток. Платник податків у позовній заяві просить також скасувати податкове повідомлення рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій застосованих з приводу несплати ПДФО платником податків у якості податкового агента. Постановою суду першої інстанції позов задоволено, ухвалою апеляційного суду залишено без змін. Відповідач (контролюючий орган)  не погоджуюсь з рішеннями судів попередніх інстанцій подав касаційну скаргу

 Правова позиція 

Віднесення комісій за надання гарантій щодо виконання зобов'язання до витрат при розрахуванні фінансового результату для справляння податку на прибуток є таким, що підлягає включенню до витрат із здійснення операційної діяльності відповідно до законодавства чинного на момент виникнення правовідносин.


Здійснення розрахунково-касових операцій з використанням спеціальних платіжних засобів не є телекомунікаційними послугами, оскільки телекомунікацією у розумінні законодавства передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах. Так як при розрахункових операціях не здійснюється жодного випромінення, то вони не можуть бути віднесені до телекомунікаційних послуг, а тому до таких послуг не можна застосувати правило про місце постачання послуг передбаченого у п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України.


Оскільки активи були передані платником податку благодійній організації, зареєстрованій у встановленому законом порядку платник звільняється від сплати ПДВ. Недоведеність обставин використання таких активів не у благодійних цілях є підставою вважати, що активи використовувалися отримувачем за цільовим призначенням.


не задоволено

 Фабула справи  латником податків було подано позов про скасування податкових повідомлень рішень прийнятих контролюючим органом за результатами позапланової виїзної перевірки з приводу порушень проведення касових операцій (стосовно неповного оприбуткування готівкових коштів в касі, що ґрунтується на відсутності прибуткових касових ордерів, що підтверджують оприбуткування готівкової виручки), збільшення податкового зобов’язання з податку на додану вартість, податку на прибуток (податкові повідомлення рішення винесені на підставі висновків відповідача щодо неможливості здійснення фізичними особами-підприємцями поєднання підприємницької діяльності і найманої праці, тому контролюючий орган переніс доходи, задекларовані фізичними особами-підприємцями, до бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість) та  застосування штрафних (фінансових) санкцій. Постановою адміністративного суду першої інстанції позов задоволено, ухвалою апеляційного суду постанову залишено без змін. Відповідач,  не погоджуючись із рішеннями попередніх інстанцій подав касаційну скаргу.

 Правова позиція 

У разі якщо акт перевірки не містить переліку документів, які не були подані платником податків або якщо відсутні факти відмови від подачі документів, податкові повідомлення рішення з приводу застосування штрафних (фінансових) санкцій щодо відмови у наданні документів прийняті за результатами перевірок визнаються недійсними.


Підтвердження зарахування належним чином оприбуткованої в касах готівкової виручки на поточні рахунки в банках, як окрема господарська операція здійснюється на основі видатковими касовими ордерами та виписками банку. У разі відсутності таких документів контролюючий орган уповноважений застосувати штрафні (фінансові) санкції.


Суд дійшов до висновку, що у разі виплати заробітної плати у встановлені терміни, сума нарахованого та виплаченого доходу за три місяці кварталу відображається у формі 1ДФ у повній сумі. Сума утриманого та перерахованого податку відображається таким же чином.


не задоволено

 Фабула справи 

 Правова позиція 

не задоволено

 Фабула справи 

 Правова позиція 

невідомо

 Фабула справи  позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що він працював у відповідача, що яке згодом був реорганізованим а згодом перейменоване і наказом був звільнений з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП з порушенням вимог трудового законодавства. Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволені позову. Позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України.

 Правова позиція 

звільнення за ініціативою власника або уповноваженого ним органу працівників, які обиралися до складу профспілкових органів, не допускається протягом двох років після закінчення виборних повноважень.


невідомо

 Фабула справи  платник податків подав позовну заяву до адміністративного суду першої інстанції з вимогою скасувати податкові повідомлення рішення, якими збільшено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість, податку на прибуток. Контролюючим органом прийнято дані ППР на підставі висновку податкового органу про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість товарів (робіт, послуг), отриманих від контрагентів, які не підтверджені первинними бухгалтерськими документами.Постановою окружного суду, залишену без змін ухвалою апеляційного суду позовні вимоги задоволено.

 Правова позиція 

Достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.


Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а саме здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.


не задоволено

 Фабула справи  ТОВ звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати недійсним податкове ППР, яким йому визначено суму податкового зобов’язання у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, оскільки здійснення розрахунків між резидентом та нерезидентом у даному випадку в національній валюті України не потребує отримання індивідуальної ліцензії НБУ та не є підставою для накладення штрафних (фінансових) санкцій.

 Правова позиція 

Ст. 16 Декрету питання щодо компетентного органу, який має застосовувати санкції за порушення приписів Декрету, вирішено однозначно – повноважним органом є Національний банк України. Положення Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 “Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства”, яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року № 2796-XII “Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання”), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.


задоволено

 Фабула справи  Особа звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення митного органу про відмову у застосуванні митного режиму реекспорту до належного заявнику транспортного засобу, а також зобов’язати митний орган здійснити митне оформлення автомобіля у вказаному митному режимі.  Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач має право змінити митний режим імпорту на митний режим реекспорту. Суд першої інстанції відмовив у задоволення позовних вимог. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, особа звернулась із апеляційною скаргою. Суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, митний орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

 Правова позиція 

У разі спливу шестимісячного строку з дати поміщення товарів у митний режим імпорту, здійснювати його реекспорт (відповідно до ч. 5 ст. 86 МК України) заборонено.


задоволено

 Фабула справи  Підприємство звернулося з позовом до суду першої інстанції з вимогою про визнання протиправним та скасування рішення про відмову митного органу у задоволенні скарги підприємства. Суть оскаржуваного рішення полягала у тому, що підприємству було відмовлено у наданні дозволу на розміщення на митному складі товарів, поміщених у митний режим безмитної торгівлі. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову підприємства. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що жодною нормою чинного законодавства не передбачена можливість вивезення товару, задекларованого в митному режимі «магазин безмитної торгівлі», за межі такого магазину без зміни митного режиму, в тому числі на митний склад. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

 Правова позиція 

Перелік, наданий статтею 426 МКУ, щодо можливостей розміщення на митному складі товарів, поміщених в інші митні режими, слід визнавати вичерпним, а отже, розміщувати на митному складі товари, поміщені в інший митний режим, крім перелічених у цій статті (транзит, тимчасове ввезення, переробка на митній території, експорт, тимчасове вивезення, переробка за межами митної території), заборонено.


не задоволено

 Фабула справи 

 Правова позиція 

невідомо

 Фабула справи  Платник податків подав до суду позов до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Контролюючий орган, подавши апеляційну скаргу, не сплатив судовий збір. Орган обґрунтував це тим, що у зв'язку з незатвердженим кошторисом на початку поточного року та блокуванням рахунків, у нього була відсутня можливість сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у даній справі.  Судом першої інстанції вимоги були задоволені. Апеляційний суд відповів контролюючому органу у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

 Правова позиція 

Одним із процесуальних обов'язків для реалізації права на судовий захист в порядку адміністративного судочинства є дотримання строку на апеляційне оскарження. Невиконання такого обов'язку є підставою для ухвалення судового рішення про залишення апеляційної скарги без руху зі встановленням строку для усунення таких недоліків.


Суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити заявник). Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.


Тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. При обмеженні, зокрема, апеляційного оскарження судового рішення порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 №475/97.


Посилаючись на справу Bellet v. Fгаnсе варто зазначити, що рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».


Основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Невиконання судом апеляційної інстанції своїх, законодавчо закріплених, обов'язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновлені порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України та Європейською Конвенцією про захист прав людини і основних свобод.


Разом з тим, оформлення апеляційної скарги у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (форма та зміст), дотримання строків апеляційного оскарження при первинному зверненні до суду та бажання заявника, що підтверджується сукупністю послідовних та регулярних дій спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, реалізувати своє права на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі після постановлення Київським апеляційним адміністративним судом ухвали у найкоротші строки, є підставою для поновлення пропущеного строку та відкриття апеляційного провадження.


задоволено

 Фабула справи  ФОП – платник єдиного податку звернувся до суду з позовом про скасування ППР. На обґрунтування позову посилався на те, що протягом періоду, що перевірявся, на підставі договорів комісії транспортного експедирування надавав послуги з перевезення вантажів і транспортно-експедиційного обслуговування. За вказаними договорами у нього не виникало право власності на кошти, передані за договором транспортного перевезення, а тому, на його думку, контролюючий орган помилково відніс ці кошти до складу виручки.

 Правова позиція 

До обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) необхідно включати суми всіх коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу платника єдиного податку – фізичної особи у звітному податковому періоді. Те, що частина коштів, отриманих на рахунок ФОП, підлягала перерахуванню третім особам на виконання договорів транспортного експедирування, не є підставою для невизнання її виручкою від надання послуг.


не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про стягнення пені та суми бюджетної заборгованості, яка виникла у зв’язку з протиправним не наданням контролюючим органом до Держказначейства висновку про суму бюджетного відшкодування з ПДВ. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов  було задоволено.  Вищий адміністративний суд України ці судові рішення залишив без змін. Контролюючий орган звернувся з заявою про перегляд рішення до Верховного суду України.

 Правова позиція 

Правильним способом захисту платника ПДВ у випадку виникнення бюджетної заборгованості з відшкодуванні ПДВ є вимога про визнання бездіяльності контролюючого органу протиправною та  зобов’язання  останнього до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов’язків щодо надання органу казначейства висновку стосовно суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.


задоволено частково

 Фабула справи 

 Правова позиція 

невідомо

 Фабула справи 

 Правова позиція 

невідомо

 Фабула справи  Юридична особа подала позовну заяву про визнання дій  державного органу неправомірними (щодо прийняття рішення про накладення фінансових санкцій у формі штрафу за порушення порядку витрачання коштів позивачем) та зобов'язання виплатити допомогу з тимчасової втрати працездатності, по вагітності та пологах. Постановою суду першої інстанції відмовлено у задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та скасування рішення. В частині скасування акту перевірки провадження у справі закрито. Постановою апеляційного суду постанову суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позову. В цій частині прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог. Відповідальну особу зобов'язано відшкодувати позивачу витрати на допомогу по вагітності та пологах. У касаційній скарзі орган страхування, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. У запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на законність рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін.

 Правова позиція 

Якщо роботодавець здійснює нарахування страхових виплат у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітності та пологами відносно працівника, то середня заробітна плата (дохід) обчислюється за фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку. 


Виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включали основну заробітну плату, роботодавець повинен ділити нараховану за розрахунковий період заробітну плату (оподатковуваний дохід), з якої сплачувалися страхові внески, на кількість відпрацьованих робочих днів у відповідному періоді. Такі витрати роботодавця підлягають відшкодуванню.


не задоволено

 Фабула справи 

 Правова позиція 

невідомо

 Фабула справи 

 Правова позиція 

невідомо

 Фабула справи 

 Правова позиція 

невідомо

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючий орган протиправно визначив йому суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік, оскільки внесені Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи» (далі - Закон № 71-VIII) до Податкового кодексу України (далі - ПК України) зміни щодо встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, застосовуються з 01.01.2016. Крім цього також вказав, що належне йому нерухоме майно відноситься до будівель промисловості, а тому не є об'єктом оподаткування.

 Правова позиція 

Зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Тому, оскільки відповідне рішення прийняте місцевою радою 31 січня 2015 року, то застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу  з урахуванням внесених змін щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.


не задоволено

 Фабула справи 

 Правова позиція 

невідомо

 Фабула справи 

 Правова позиція 

невідомо

 Фабула справи 

 Правова позиція 

невідомо

 Фабула справи 

 Правова позиція 

невідомо

 Фабула справи 

 Правова позиція 

невідомо

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з приводу оскарження податкових повідомлень – рішень, якими йому було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість та зменшено розмір від’ємного значення з податку на додану вартість. Відповідно до позиції контролюючого органу податкові повідомлення – рішення були прийняті у зв’язку з проведенням документальної позапланової виїзної перевірки за результатами якої було встановлено факт порушення платником податків порядку реалізації продукції через реєстратори розрахункових операцій. Перша та апеляційна інстанції задовольнили позов платника податків. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.


З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає наведеним вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.Виходячи зі специфіки купівлі-продажу як предмета господарської операції, фіскальний чек, виданий реєстратором розрахункових операцій під час продажу товару є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.


не задоволено
◄◄ 1 2... 102 103 104 105 106 107 108 ►►
close icon
Інформація про документ