Податкова судова практика

 Фабула справи  Представництво компанії-нерезидента в Україні отримало кошти на фінансування своїх витрат від материнської компанії та не включило відповідну суму до складу доходів. За результатами перевірки, контролюючим органом було встановлено, що отриманні кошти мали бути включені до доходу, а платник занизив розмір податку на прибуток внаслідок неповного декларування доходів.  Фіскали наполягали, що вказані кошти повинні вважатися безповоротною фінансовою допомогою, а відтак вони є доходом представництва. Платник не погодився з такими висновками податкового органу і звернувся до суду, мотивуючи це тим, що фінансування представництва є внутрішньою операцією в межах однієї юридичної особи, що не призводить до виникнення доходу у представництва. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено.

 Правова позиція 

Неврахування судами попередніх інстанцій обставин відповідності діяльності представництва основній діяльності материнської компанії-резидента Кіпру; використання представництвом отриманого фінансування для покриття витрат діяльності материнської компанії та цілей і результатів діяльності представництва в Україні свідчить про передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими

задоволено частково

 Фабула справи  Контролюючим органом було проведено перевірку платника податку, в ході якої встановлено, що платник не утримував податок з доходів нерезидентів, оскільки неправомірно застосовував пільгову ставку оподаткування 0%. На думку податкового органу, якщо між фактичним власником і платником фрахту є посередник, звільнення від оподаткування або оподаткування за заниженими ставками в державі джерела доходу не надається. Платник звернувся до суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив визнати донарахування з податку з доходів нерезидентів необгрутованим та скасувати його. Мотивуючи це тим, що положеннями Конвенції про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Швейцарією, не ставиться звільнення від оподаткування в Україні в залежність від статусу швейцарського контрагента як бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходів, тобто наявність чи відсутність статусу бенефеціарного отримувача не є умовою звільнення від оподаткування за Конвенцією в розглядуваному випадку. Рішенням суду першої інстанції адміністративний позов задоволено повністю

 Правова позиція 

Відповідно до положень п. 103.4 ПК України подання інших документів на додаток до довідки про резидентність як підстави для застосування звільнення вимагається лише у разі, якщо це передбачено (випливає з) відповідного міжнародного договору України. Ця норма є спеціальною (пріоритетною) щодо питання (достатніх) підстав для звільнення за Конвенцією. Оскільки Конвенцією відповідні вимоги не встановлені, то вимога відповідача про наявність підтвердження статусу бенефіціарного власника суперечить положенням Конвенції та положенням ПК України.

не задоволено

 Фабула справи  Між нерезидентом (Кредитор) та ТОВ «Укртрансгруп 2005» (Позичальник) укладено кредитний договір, за умовами якого Кредитор надає Позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії з лімітом заборгованості у встановленій сумі. Нерезидент (Кредитор), ТОВ «Укртрансгруп 2005» (Попередній позичальник) та платник податків (Позичальник) уклали додаткову угоду до кредитного договору (про заміну позичальника), за умовами якого Попередній позичальник передає, а Позичальник приймає всі права та обов'язки за Договором, між Кредитором і Попереднім позичальником. В ході документальної планової виїзної перевірки платника податків з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки. В результаті перевірки контролюючим органом було складено акт та прийнято податкові повідомлення-рішення, Платник податків, не погоджуючись із рішеннями контролюючого органу, подав адміністративний позов до суду, в якому просить їх скасувати.

 Правова позиція 

1. Термін «бенефіціарний власник доходу» є скоріше економічною категорією і при визначені статусу бенефіціарного власника, зокрема, має аналізуватись і фінансова звітність отримувача доходу. Кінцевий термін для складання та надання фінансової звітності може встановлюватися до 31 грудня року, наступного за звітним. Отже на момент виплати доходу можуть бути відсутні документи за поточний рік і при виникненні спору із податковим органом платник податку вправі надавати будь-які додаткові документи і докази, в тому числі, які були відсутні на момент виплати і були отримані платником в майбутньому.

2. право на застосування зменшеної ставки податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, виникає, за умови одночасного виконання таких вимог:

- нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України;

- нерезидентом надано довідку (або її нотаріально засвідчену копію), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

- нерезидент є бенефіціарним власником доходу.

Для визначення особи як фактичного отримувача доходу, така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але повинна бути і особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу.

Тобто, коли отримувач процентів має право отримувати вигоду та визначати подальшу економічну долю доходу і не пов'язаний договірними або юридичними зобов'язаннями щодо перерахування такого доходу іншій особі, отримувач є бенефіціарним власником доходу.

задоволено

 Фабула справи  Між платником податку та контрагентом було укладено договори поставки товару та виготовлення готової продукції з давальницької сировини. За письмовою домовленості сторін, розрахунки за договорами можуть здійснюватися цінними паперами емітентів, у тому числі векселями. Розрахунок за вказаними договорами проводився у векселях. Контролюючим органом в ході перевірки дійшов до висновку, що зобов’язання за вказаними векселями мають обліковуватись як довгострокові векселі, а не короткострокові, оскільки вони є не погашеними та не пред’явлені до сплати. Як наслідок, платник відповідно до П(с)БО 13,12,28, вирішив, що позивач повинен був включити до складу доходу фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості за векселем, в цілях податку на прибуток. На підставі вищевикладеного, контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення, яким донарахував податкове зобов’язання з податку на прибуток. Платник податку оскаржив правомірність прийняття рішення, мотивуючи це тим, що векселі для оплати цінних паперів є короткостроковими і безпроцентними, що у свою чергу виключає підстави для дисконтування заборгованості за такими векселями.

 Правова позиція 

Відповідно до п.п. 4, 5, 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання» (далі - П(С)БО 11), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. № 20 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 р. за № 85/4306), яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності, з метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов'язання; доходи майбутніх періодів.

Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

В розумінні цього П(С)БО 11, зокрема: довгострокові зобов'язання - всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями, а поточні зобов'язання - зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

За змістом п. 7, 8 і 10 П(С)БО 11 до довгострокових зобов'язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов'язання; відстрочені податкові зобов'язання; довгострокові забезпечення.

Зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов'язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.

​Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання.

Поряд з цим, п. 11 і 12 П(С)БО 11 визначено, що поточні зобов'язання включають: короткострокові кредити банків; поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; короткострокові векселі видані; поточні забезпечення; інші поточні зобов'язання.

Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення.

З контексту наведених положень П(С)БО 11 можна дійти висновку, що зобов'язання, які виникли за простими векселями позивача, виписаними на погашення заборгованості по оплаті товару за договорами за своєю суттю відносяться до поточних зобов'язань. Такі зобов'язання в бухгалтерському обліку платника відображаються не за теперішньою вартістю, а за сумою погашення.

При цьому, та обставина, що зобов'язання за векселями відображалися позивачем на бухгалтерському рахунку для довгострокових виданих векселів, не змінює сутті самих векселів та зобов'язань, що за ними виникли.Відповідно до назви п. 141.2 ст. 141 ПК України норми названого пункту Кодексу регулюють питання щодо оподаткування різниці щодо операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, а також операцій з інвестиційною нерухомістю і біологічними активами, які оцінюються за справедливою вартістю. Між тим, операції щодо видачі векселів в рахунок оплати товару не відносяться до операцій з продажу та відчуження цінних паперів.

задоволено

 Фабула справи  Між платником податку та контрагентом було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів. На виконання умов зазначеного договору та в рахунок оплати цінних паперів, платник виписав векселі. Контролюючим органом в ході перевірки дійшов до висновку, що зобов’язання за вказаними векселями є довгостроковими, а тому платник відповідно до П(с)БО 13,12,28, вирішив, що позивач повинен був включити до складу доходу фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості за векселем, в цілях податку на прибуток. Як наслідок, контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення, яким донарахував податкове зобов’язання з податку на прибуток. Платник податку оскаржив правомірність прийняття рішення, мотивуючи це тим, що векселі для оплати цінних паперів є короткостроковими і безпроцентними, що у свою чергу виключає підстави для дисконтування заборгованості за такими векселями. Рішенням суду першої інстанції, позов платника податку задоволено.  

 Правова позиція 

Відповідно до п.п. 4, 5, 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання» (далі - П(С)БО 11), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. № 20 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 р. за № 85/4306), яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності, з метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов'язання; доходи майбутніх періодів.

Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

В розумінні цього П(С)БО 11, зокрема: довгострокові зобов'язання - всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями, а поточні зобов'язання - зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

За змістом п. 7, 8 і 10 П(С)БО 11 до довгострокових зобов'язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов'язання; відстрочені податкові зобов'язання; довгострокові забезпечення.

Зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов'язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.

Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання.

Поряд з цим, п. 11 і 12 П(С)БО 11 визначено, що поточні зобов'язання включають: короткострокові кредити банків; поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; короткострокові векселі видані; поточні забезпечення; інші поточні зобов'язання.

Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення.

З контексту наведених положень П(С)БО 11 можна дійти висновку, що зобов'язання, які виникли за простими векселями позивача, виписаними на погашення заборгованості по оплаті товару за договорами за своєю суттю відносяться до поточних зобов'язань. Такі зобов'язання в бухгалтерському обліку платника відображаються не за теперішньою вартістю, а за сумою погашення.

При цьому, та обставина, що зобов'язання за векселями відображалися позивачем на бухгалтерському рахунку для довгострокових виданих векселів, не змінює сутті самих векселів та зобов'язань, що за ними виникли.Відповідно до назви п. 141.2 ст. 141 ПК України норми названого пункту Кодексу регулюють питання щодо оподаткування різниці щодо операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, а також операцій з інвестиційною нерухомістю і біологічними активами, які оцінюються за справедливою вартістю. Між тим, операції щодо видачі векселів в рахунок оплати товару не відносяться до операцій з продажу та відчуження цінних паперів.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючим органом було проведено планову виїзну перевірку платника податків, за результатами якої було складено акт перевірки та прийнято податкові повідомлення-рішення. Висновки контролюючого органу про порушення платником вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що на дату виплат процентних доходів нерезиденту по зазначених кредитних договорах за встановлений період у платника відсутні підтверджуючі документи щодо бенефіціарного власника процентних доходів, які надають право на застосування пониженої ставки оподаткування у розмірі 2%, а тому таке оподаткування мало здійснюватися на загальних підставах, тобто за ставкою 15%. Платник податків оскаржив рішення контролюючого органу до суду шляхом подання позовної заяви, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про недоведенність твердження контролюючого органу про те, що нерезидент не є фактичним бенефіціарним власником доходу, виплаченого платником, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для збільшення платнику сум грошових зобов'язань з податку на прибуток іноземних юридичних осіб. Також суди вказали, що контролюючий орган не наділений повноваженнями визначати структуру побудови господарських взаємовідносин між суб'єктами господарювання. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій контролюючий орган подав касаційну скаргу.

 Правова позиція 

Право на застосування зменшеної ставки податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, виникає, за умови одночасного виконання таких вимог: - нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України; - нерезидентом надано довідку (або її нотаріально засвідчену копію), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. - нерезидент є бенефіціарним власником доходу.

Для визначення особи як фактичного отримувача доходу, така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але повинна бути і особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу. Тобто, коли отримувач процентів має право отримувати вигоду та визначати подальшу економічну долю доходу і не пов'язаний договірними або юридичними зобов'язаннями щодо перерахування такого доходу іншій особі, отримувач є бенефіціарним власником доходу. 3. В момент виплати доходу достатньою підставою для застосування зниженої ставки податку є наявність довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України і така довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

не задоволено

 Фабула справи  Між платником податку та контрагентом було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів. На виконання умов зазначеного договору та в рахунок оплати цінних паперів, платник виписав векселі. Контролюючим органом в ході перевірки дійшов до висновку, що зобов’язання за вказаними векселями є довгостроковими, а тому платник відповідно до П(с)БО 13,12,28, вирішив, що позивач повинен був включити до складу доходу фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості за векселем, в цілях податку на прибуток. Як наслідок, контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення, яким донарахував податкове зобов’язання з податку на прибуток. Платник податку оскаржив правомірність прийняття рішення, мотивуючи це тим, що векселі для оплати цінних паперів є короткостроковими і безпроцентними, що у свою чергу виключає підстави для дисконтування заборгованості за такими векселями.

 Правова позиція 

Відповідно до п.п. 4, 5, 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання» (далі - П(С)БО 11), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. № 20 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 р. за № 85/4306), яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності, з метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов'язання; доходи майбутніх періодів.

Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

В розумінні цього П(С)БО 11, зокрема: довгострокові зобов'язання - всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями, а поточні зобов'язання - зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

За змістом п. 7, 8 і 10 П(С)БО 11 до довгострокових зобов'язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов'язання; відстрочені податкові зобов'язання; довгострокові забезпечення.

Зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов'язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.

Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання.

Поряд з цим, п. 11 і 12 П(С)БО 11 визначено, що поточні зобов'язання включають: короткострокові кредити банків; поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; короткострокові векселі видані; поточні забезпечення; інші поточні зобов'язання.

Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення.

З контексту наведених положень П(С)БО 11 можна дійти висновку, що зобов'язання, які виникли за простими векселями позивача, виписаними на погашення заборгованості по оплаті товару за договорами за своєю суттю відносяться до поточних зобов'язань. Такі зобов'язання в бухгалтерському обліку платника відображаються не за теперішньою вартістю, а за сумою погашення.

При цьому, та обставина, що зобов'язання за векселями відображалися позивачем на бухгалтерському рахунку для довгострокових виданих векселів, не змінює сутті самих векселів та зобов'язань, що за ними виникли.Відповідно до назви п. 141.2 ст. 141 ПК України норми названого пункту Кодексу регулюють питання щодо оподаткування різниці щодо операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, а також операцій з інвестиційною нерухомістю і біологічними активами, які оцінюються за справедливою вартістю. Між тим, операції щодо видачі векселів в рахунок оплати товару не відносяться до операцій з продажу та відчуження цінних паперів.

задоволено

 Фабула справи  Платником податків отримано позику в іноземній валюті від резидента Республіки Кіпр. Відповідно до умов договору платник щомісяця сплачує відсотки за користування позикою вказаному резиденту Республіки Кіпр, яке є фактично власником процентів. Платник податків звернувся до Міністерства фінансів України з метою отримання роз’яснень щодо застосування окремих положень Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи. Однак, Міністерство ухилилось від надання роз'яснень та інформації за запитом, переадресувавши отримане звернення для надання відповіді по суті Державній фіскальній службі України. Платник податків звернувся до суду з позовом до Міністерства фінансів України, до контролюючого органу про визнання протиправними дій, скасування індивідуальної податкової консультації, зобов'язання вчинити дії.

 Правова позиція 

Позивач до ДФС за податковою консультацією не звертався та не просив її надати. Розглянувши отриманий від Міністерства запит позивача, ДФС України фактично в порядку п/п 17.1.1. та п/п. 19-1.1.27. ПК України надала інформаційну послугу, зазначивши у листі-відповіді власне бачення розв'язання поставлених позивачем питань, які самі по собі, без прийняття податкового повідомлення-рішення за наслідками перевірки в рамках оцінки дій позивача відносно конкретного випадку, не створюють для позивача будь-яких правових наслідків, у тому числі негативних, не покладають обов'язків та не можуть вважатися податковою консультацією по своїй суті.

Резидент України, який виплачує доходи у вигляді процентів за позикою на користь фактичного власника процентів - кіпрського резидента, зобов'язаний утримувати податок з таких доходів за ставкою 2 відсотки відповідно до пункту 2 ст. 10 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, замість ставки 15 відсотків, визначених підпункті 141.4.2 пункті 141.4 статті 141  ПК України.

Пільги за податковою угодою між двома юрисдикціями не надаватимуться стосовно прибутку чи капіталу, якщо є підстави вважати, що отримання такої пільги було однією з основних цілей транзакції/операції або створення структури.

задоволено частково
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію