Податкова судова практика

 Фабула справи  У результаті перевірки контролюючий орган виявив порушення суб’єкта господарювання щодо правил застосування РРО та прийняв податкове повідомлення-рішення. На підставі пункту 5 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР) контролюючий орган застосував штраф щодо всіх випадків порушення окремо, а не одноразово. Суб’єкт господарювання подав позов до контролюючого органу, яким просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення. Суд першої інстанції відмовив у задоволення позову. Суд апеляційної інстанції скасував постанову суду першої інстанції та прийняв рішення про задоволення позову в частині застосування штрафних санкцій, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

 Правова позиція 

В теорії адміністративного права розрізняють продовжувані і триваючі адміністративні правопорушення. Так, продовжуваним адміністративним проступком називають ряд ідентичних проступків, які вчиняються неодноразово з однаковою метою, формою вини, тими ж суб'єктами, засобами дії і які складають у сукупності єдине правопорушення. Натомість триваючими адміністративними проступками є проступки, пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою, припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності. Як наслідок, не виконуючи протягом певного періоду обов'язок друкувати або створювати в електронній формі контрольні стрічки, суб'єкт господарювання вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи ці стрічки протягом встановленого строку - триваюче.

Оскільки згідно із статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 5 статті 17 Закону №265/95-ВР, відповідний орган доходів і зборів може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта господарювання, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання друку або створення в електронній формі на РРО контрольної стрічки.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду із позовом до контролюючого органу, в якому просив визнати протиправними дії контролюючого органу щодо складення акту фактичної перевірки, скасувати податкові-повідомлення рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та скасувати рішення контролюючого органу про опис майна у податкову заставу. Постановою окружного адміністративного суду позовні вимоги платника податку були задоволені частково: в частині вимог про визнання протиправними дій контролюючого органу щодо складення акту фактичної перевірки – провадження закрито, решту вимог задоволено. Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано рішення суду першої інстанції, та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення в частині застосування штрафної санкції та скасовано рішення контролюючого органу про опис майна у податкову заставу. В задоволенні іншої частини позову відмовив. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, контролюючий орган подав касаційну скаргу.

 Правова позиція 

1. До 01.01.2011 - часу набрання чинності ПКУкраїни, санкції за порушення законів, які не є законами з питань оподаткування, належали до адміністративно-господарських санкцій, застосування яких було можливим лише в межах строків, встановлених статтею 250 зазначеного Кодексу, тобто не пізніше шести місяців з дня виявлення порушення і не пізніше року з дня його вчинення.

2. Застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням є можливим лише за протиправні діяння, вчинені протягом періоду, який охоплюється річним строком з часу вчинення порушення до часу застосування штрафних санкцій.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом  в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення контролюючого органу. Контролюючим органом було проведено фактичну перевірку платника податків. Перед початком перевірки платнику було вручено наказ,  а також пред'явлено направлення на перевірку, з якими платник ознайомився та власноруч розписався в направленнях. Перевіркою встановлено порушення платником пункту 7 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». На підставі вказаних висновків контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, яким до платника застосовано штрафні санкції. Платник, здійснюючи діяльність із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО), не передавав до органів ДФС копії розрахункових документів в період який перевірявся, включно 146 разів (дні, коли здійснювалася реалізація продуктів у магазині платника через РРО та відповідно роздруковувалися розрахункові документи (чеки). Платником не було надано доказів несправності РРО чи доказів технічної неможливості відправки до податкового органу відповідних документів). Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, адміністративний позов задоволено частково. Не погодившись з судовими рішеннями контролюючий орган звернувся до Суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Вимоги статті статті 18 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не передбачають застосування штрафних санкцій за кожний випадок неподання  до органів доходів і зборів звітності, пов'язаної  із застосуванням реєстраторів    розрахункових    операцій,  розрахункових книжок  та копій  розрахункових  документів  і  фіскальних  звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій по  дротових або бездротових каналах зв'язку. Тому, зважаючи на принцип неможливості неодноразового притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за вчинення того ж правопорушення, яке є продовжуваним, неправомірним є визначення платнику розміру штрафу за порушення пункту 7 статті 3 Закону з урахуванням кількості виявлених випадків.

Як вірно зазначено судами, не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодо подання до контролюючих органів електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, суб'єкт господарювання вчиняє продовжуване порушення.

Таким чином, за вчинення порушення пункту 7 статті 3 Закону № 265/95-ВР контролюючий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта господарювання, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків неподання до контролюючого органу електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 16.03.2013 року у справі 21-89а13.

не задоволено

 Фабула справи  Суб`єкт господарювання звернувся до суду з позовом  в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення контролюючого органу. Керівником контролюючого органу згідно з підпунктом 54.3.3пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акту планової виїзної перевірки платника податків прийняте податкове повідомлення-рішення, яким до платника застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР, на підставі пункту 4 статті 17 цього Закону.   Постановою суду першої інстанції позов задоволено повністю Постановою суду апеляційної інстанції, постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення контролюючого органу в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій. В решті позову відмовлено. Не погодившись з судовими рішеннями контролюючий орган звернувся до Суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Оцінюючи спірні правовідносини суди дійшли висновку про подвійне застосування штрафу за одне й те саме правопорушення, а саме не забезпечення платником друку фіскальних звітних чеків , що доводить продовжуване порушення, а не зберігання роздрукованого чеку у КОРО - триваюче.

Вирішуючи спір суд врахував висновки щодо застосування норм пункту 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР, викладений у постановах Верховного Суду України від 03 грудня 2013 року № 3874/10/2670, від 16 квітня 2013 року у справі № 21-89а13, відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), за яким усуваючи неоднакове застосування судом касаційної інстанції цієї норми, дійшов висновку що відповідний орган державної податкової служби може застосувати лише одну фінансову санкцію в розмірі 20 н.м.д.г. незалежно від кількості випадків невиконання щоденного друку фіскального чека та/або його не зберігання в КОРО, виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), оскільки в такому випадку вчиняється продовжуване порушення.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування штрафу та не вбачає підстав відступити від висновку Верховного Суду України щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, відповідно до пункту 8 Розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції яка діє з 15 грудня 2017 року.

не задоволено

 Фабула справи  Фізична особа - підприємець звернулась до суду з позовом до контролюючого органу з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо застосування штрафних санкцій в розмірі 22  440 грн. З матеріалів справи випливає, що контролюючими органами було виявлено, що належний позивачу реєстратор розрахункових операцій не створював контрольну стрічку в електронній формі, у зв'язку з чим контролюючому органу не передавались електронні копії розрахункових документів з 01.01.2016 року по 11.05.2016 року у загальній кількості 132 контрольні стрічки. Позивач стверджував, що штраф повинен бути накладений одноразово, незважаючи на кількість випадків неподання контрольних стрічок контролюючому органу. Суди першої та апеляційної інстанції позовні вимоги задовольнили. Контролюючий орган звернувся з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

ПОСТАНОВА Іменем України 13 червня 2018 року Київ справа №822/1839/16 адміністративне провадження №К/9901/19338/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Судді-доповідача - Васильєвої І.А., суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.10.2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6.12.2016 року у справі № 822/1839/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Законодавством передбачено застосування фінансових санкцій за недрукування  або нестворення в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій контрольованої стрічки. Проте, вимоги законодавства не передбачають застосування штрафних санкцій за кожний випадок недрукування суб'єктом господарювання,  який здійснює розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі електронного документа, а встановлює відповідальність за щоденне недрукування на реєстраторах розрахункових операцій електронного документа. Тому, зважаючи на принцип неможливості неодноразового притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за вчинення того ж правопорушення, яке є продовжуваним, неправомірним є визначення позивачу розміру штрафу за порушення п.7, 10 ст.3 Закону з урахуванням кількості виявлених випадків.

В С Т А Н О В И В : 27 вересня 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - відповідач, податкова інспекція) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 червня 2016 року № 0000131407 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 22 440 грн. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6.12.2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Городоцької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 16.06.2016 № 0000131407 в частині нарахуваних штрафних санкцій на суму 22 270 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги представник посилався на те, що відповідно до п. 5 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" відповідальність встановлена за кожну нестворену в електронній формі контрольну стрічку. Тому фінансові санкції повинні застосовуватись за вчинення кожного із 132 порушень, тобто за кожен день у період з 01.01.2016 року по 11.05.2016 року, що складає суму штрафних санкцій 22 440 грн. З огляду на викладене податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 9.02.2018 року касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, який належить ФОП ОСОБА_2 За результатами перевірки складений акт від 31.05.2016 року, з висновками про порушення позивачем вимог п. 7, п.10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон). Згідно висновків акту перевірки, належний позивачу реєстратор розрахункових операцій MI№I 500.02 ME (заводський номер ПБ 57906345, фіскальний номер 2221000744) не створював контрольну стрічку в електронній формі, у зв'язку з чим не передавались електронні копії розрахункових документів з 01.01.2016 року по 11.05.2016 року. У зв'язку з цим за період з 01.01.2016 року по 11.05.2016 року не створено в електронній формі та не передано по дротових та бездротових каналах зв'язку у загальній кількості 132 контрольних стрічки. На підставі висновків акту перевірки 16.06.2016 року Городоцькою ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000131407, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 22 440 грн. (за вчинення кожного із 132 порушень) Частково задовольняючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_2, суди виходили з того, що відповідач неправомірно визначив штраф за порушення позивачем вимог п. 7, п.10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» з урахуванням кількості виявлених випадків, оскільки не створюючи в електронній формі на реєстраторі розрахункових операцій контрольні стрічки, та не передаючи їх відповідними каналами зв'язку у зв'язку з технічною неможливістю, суб'єкт підприємницької діяльності допускає вчинення продовжуваного порушення, за яке штраф повинен бути накладений одноразово. Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, виходячи з наступного. Як вказувалось судом вище, згідно висновків акту перевірки, належний позивачу реєстратор розрахункових операцій MI№I 500.02 ME не створював контрольну стрічку в електронній формі, у зв'язку з чим, внаслідок не створення та не передання до органів доходів і зборів за період з 01.01.2016 року по 11.05.2016 року в електронній формі по дротових та бездротових каналах зв'язку 132 контрольних стрічки, до позивача застосований штраф в розмірі 22 440 грн. за кожний випадок не подання такого документа. З приводу викладеного суд зазначає, що у відповідності до абз. 1 п. 7 ст. 3 розділу Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: подавати до органів доходів і зборів звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку. У відповідності до п. 9 цієї статті суб'єкти господарювання зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій; 10) друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років. Пункт 5 статті 17 Закону встановлює відповідальність за вказане порушення, так у разі, якщо контрольну стрічку не надруковано або не створено в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій або виявлено спотворення даних про проведені розрахункові операції, інформація про які міститься на контрольній стрічці, створеній в електронній формі за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Суд зазначає, що вимоги цієї статті не передбачають застосування штрафних санкцій за кожний випадок не роздрукування суб'єктом господарювання, який здійснює розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі електронного документа, а встановлює відповідальність за щоденне не друкування на реєстраторах розрахункових операцій електронного документа. Тому, зважаючи на принцип неможливості неодноразового притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за вчинення того ж правопорушення, яке є продовжуваним, неправомірним є визначення позивачу розміру штрафу за порушення п.7, 10 ст.3 Закону з урахуванням кількості виявлених випадків. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 16.03.2013 року у справі 21-89а13. При цьому, позивач не створював в електронній формі на реєстраторі розрахункових операцій контрольні стрічки та не передавав їх відповідними каналами зв'язку до органу доходів і зборів, у зв'язку з технічною неможливістю, що встановлено постановою Ярмолинецького суду Хмельницької області від 30.08.2016 року, якою закрите провадження у справі відносно ФОП ОСОБА_3 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155 КУпАП, оскільки позивач вживав певні заходи з метою приведення РРО у стан та форму, визначену вимогами закону. З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень, та вчиненні процесуальних дій. Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.10.2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6.12.2016 року у справі № 822/1839/16, - залишити без задоволення. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.10.2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6.12.2016 року, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді С.С. Пасічник В.П. Юрченко

не задоволено

 Фабула справи  Фізична особа - підприємець звернулась до суду з позовом до контролюючого органу з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо застосування штрафних санкцій в розмірі 22  440 грн. З матеріалів справи випливає, що контролюючими органами було виявлено, що належний позивачу реєстратор розрахункових операцій не створював контрольну стрічку в електронній формі, у зв'язку з чим контролюючому органу не передавались електронні копії розрахункових документів з 01.01.2016 року по 11.05.2016 року у загальній кількості 132 контрольні стрічки. Позивач стверджував, що штраф повинен бути накладений одноразово, незважаючи на кількість випадків неподання контрольних стрічок контролюючому органу. Суди першої та апеляційної інстанції позовні вимоги задовольнили. Контролюючий орган звернувся з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

ПОСТАНОВА Іменем України 13 червня 2018 року Київ справа №822/1839/16 адміністративне провадження №К/9901/19338/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Судді-доповідача - Васильєвої І.А., суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.10.2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6.12.2016 року у справі № 822/1839/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Законодавством передбачено застосування фінансових санкцій за недрукування  або нестворення в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій контрольованої стрічки. Проте, вимоги законодавства не передбачають застосування штрафних санкцій за кожний випадок недрукування суб'єктом господарювання,  який здійснює розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі електронного документа, а встановлює відповідальність за щоденне недрукування на реєстраторах розрахункових операцій електронного документа. Тому, зважаючи на принцип неможливості неодноразового притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за вчинення того ж правопорушення, яке є продовжуваним, неправомірним є визначення позивачу розміру штрафу за порушення п.7, 10 ст.3 Закону з урахуванням кількості виявлених випадків.

В С Т А Н О В И В : 27 вересня 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - відповідач, податкова інспекція) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 червня 2016 року № 0000131407 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 22 440 грн. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6.12.2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Городоцької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 16.06.2016 № 0000131407 в частині нарахуваних штрафних санкцій на суму 22 270 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги представник посилався на те, що відповідно до п. 5 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" відповідальність встановлена за кожну нестворену в електронній формі контрольну стрічку. Тому фінансові санкції повинні застосовуватись за вчинення кожного із 132 порушень, тобто за кожен день у період з 01.01.2016 року по 11.05.2016 року, що складає суму штрафних санкцій 22 440 грн. З огляду на викладене податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 9.02.2018 року касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, який належить ФОП ОСОБА_2 За результатами перевірки складений акт від 31.05.2016 року, з висновками про порушення позивачем вимог п. 7, п.10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон). Згідно висновків акту перевірки, належний позивачу реєстратор розрахункових операцій MI№I 500.02 ME (заводський номер ПБ 57906345, фіскальний номер 2221000744) не створював контрольну стрічку в електронній формі, у зв'язку з чим не передавались електронні копії розрахункових документів з 01.01.2016 року по 11.05.2016 року. У зв'язку з цим за період з 01.01.2016 року по 11.05.2016 року не створено в електронній формі та не передано по дротових та бездротових каналах зв'язку у загальній кількості 132 контрольних стрічки. На підставі висновків акту перевірки 16.06.2016 року Городоцькою ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000131407, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 22 440 грн. (за вчинення кожного із 132 порушень) Частково задовольняючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_2, суди виходили з того, що відповідач неправомірно визначив штраф за порушення позивачем вимог п. 7, п.10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» з урахуванням кількості виявлених випадків, оскільки не створюючи в електронній формі на реєстраторі розрахункових операцій контрольні стрічки, та не передаючи їх відповідними каналами зв'язку у зв'язку з технічною неможливістю, суб'єкт підприємницької діяльності допускає вчинення продовжуваного порушення, за яке штраф повинен бути накладений одноразово. Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, виходячи з наступного. Як вказувалось судом вище, згідно висновків акту перевірки, належний позивачу реєстратор розрахункових операцій MI№I 500.02 ME не створював контрольну стрічку в електронній формі, у зв'язку з чим, внаслідок не створення та не передання до органів доходів і зборів за період з 01.01.2016 року по 11.05.2016 року в електронній формі по дротових та бездротових каналах зв'язку 132 контрольних стрічки, до позивача застосований штраф в розмірі 22 440 грн. за кожний випадок не подання такого документа. З приводу викладеного суд зазначає, що у відповідності до абз. 1 п. 7 ст. 3 розділу Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: подавати до органів доходів і зборів звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку. У відповідності до п. 9 цієї статті суб'єкти господарювання зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій; 10) друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років. Пункт 5 статті 17 Закону встановлює відповідальність за вказане порушення, так у разі, якщо контрольну стрічку не надруковано або не створено в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій або виявлено спотворення даних про проведені розрахункові операції, інформація про які міститься на контрольній стрічці, створеній в електронній формі за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Суд зазначає, що вимоги цієї статті не передбачають застосування штрафних санкцій за кожний випадок не роздрукування суб'єктом господарювання, який здійснює розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі електронного документа, а встановлює відповідальність за щоденне не друкування на реєстраторах розрахункових операцій електронного документа. Тому, зважаючи на принцип неможливості неодноразового притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за вчинення того ж правопорушення, яке є продовжуваним, неправомірним є визначення позивачу розміру штрафу за порушення п.7, 10 ст.3 Закону з урахуванням кількості виявлених випадків. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 16.03.2013 року у справі 21-89а13. При цьому, позивач не створював в електронній формі на реєстраторі розрахункових операцій контрольні стрічки та не передавав їх відповідними каналами зв'язку до органу доходів і зборів, у зв'язку з технічною неможливістю, що встановлено постановою Ярмолинецького суду Хмельницької області від 30.08.2016 року, якою закрите провадження у справі відносно ФОП ОСОБА_3 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155 КУпАП, оскільки позивач вживав певні заходи з метою приведення РРО у стан та форму, визначену вимогами закону. З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень, та вчиненні процесуальних дій. Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.10.2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6.12.2016 року у справі № 822/1839/16, - залишити без задоволення. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.10.2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6.12.2016 року, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді С.С. Пасічник В.П. Юрченко

не задоволено
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію