Податкова судова практика

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду, у якому просив скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України № 765/6/99-99-12-02-03-15/ІПК від 23.02.2018 року. Платник податків посилається на те, що оскаржена податкова консультація не містить конкретних відповідей на перше та друге питання, а відповідь на третє питання суперечить законодавству. Рішенням суду першої інстанції позовом задоволено повністю.

 Правова позиція 

1) Стосовно першого питання щодо обов'язку сплати податків з урахування зворотної дії в часі рішень органів місцевого самоврядування про встановлення ставок податків і зборів та підстав притягнення до відповідальності у випадку сплати  податків. Та стосовно другого питання заявника щодо застосування абз. «є» пп.266.2.2 Податкового кодексу України. Відповідно до  до п. 53.2 ст. 53 ПК України, обов'язковими складовими письмової податкової консультації є опис питань, що порушуються платником податків; обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків; висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства. Наявність чи відсутність цих складових у своїй сукупності надають підстави для висновку про належність письмового документа до податкової консультації. Відповідь на перше і друге питання не можна вважати допомогою контролюючого органу, оскільки за фактичної відсутності висновків вона не придатна до практичного використання у діяльності платника податку. Отже, відсутність належної відповіді свідчить про незаконність консультації та наявність підстав для її скасування.

2) Стосовно третього питання (чи оподатковуються  податком на доходи фізичних осіб, військовим збором та єдиним соціальним внеском сума витрат, що виплачується працівнику підприємством при здійсненні ним трудових обов’язків на користь підприємства (зокрема, купівля канцелярії, палива чи конвертів): пунктом 170.9 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку від роботодавця під звіт за умови дотримання усіх встановлених вимог. Оскільки юридичною особою  кошти під звіт не видавалися, то сума коштів, на думку відповідача, включається до загального оподатковуваного доходу. Втім, п. 163.1 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); Статтею 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. При цьому загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «дохід», затверджене  Наказом Міністерства Фінансів № 290 від 29.11.99 (далі – Положення) визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства),  за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Тобто, визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Таким чином, при виплаті працівнику суми витрат здійснених ним при виконанні трудових обов’язків на підприємстві (зокрема, купівля канцелярії, палива чи конвертів) такий працівник не отримує доходу, а, відтак, об'єкт оподаткування з податку на доходи фізичних осіб відсутній. Та обставина, що в результаті надання особі оплачених благ у певній мірі задовольняються і особисті потреби такої особи, не є достатньою для висновку про належність таких благ до додаткового блага. Отже, додаткове благо пов`язане із виробничими силами і яке не має економічну мету в якості задоволення особистих потреб фізичної особи, а по суті є витратами на утримання підприємства (зокрема, витрати на оплату послуг зв'язку) не підпадає під оподаткування податком з доходів фізичних осіб, військовим збором та на нього не нараховується єдиний соціальний внесок. Відповідь на третє питання, викладене у оскарженій податковій консультації теж не відповідає змісту податку на доходи фізичних осіб. 

не задоволено

 Фабула справи  Суд першої інстанції розглянув у відкритому судовому засіданні справу про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, склад якого передбачений статтею 472 Митного кодексу України. Так, під час усного та письмового декларування особа заявила, що переміщує тільки особисті речі. При огляді сумок, серед особистих речей у поліетиленовому пакеті були виявлені поштові марки, зі слів власника випуску 1899-1930 років, які він не задекларував за встановленою формою. У своєму поясненні громадянин зазначив, що з правилами переміщення культурних цінностей через митний кордон України ознайомлений, однак не знав, що поштові марки є культурною цінністю, тому і не задекларував їх ні усно, ні письмово.

 Правова позиція 

Раритетні поштові марки визнаються культурними цінностями. У разі їх недекларування під час переміщення через митний кордон України особа підлягатиме відповідальності до адміністративної відповідальності за порушення митних правил - недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення (стаття 472 Митного кодексу України).

задоволено

 Фабула справи  Платник податків та контролюючий орган звернулися до суду у зв’язку із оскарженням рішення суду першої інстанції, яким частково задоволено вимоги платника щодо скасування отриманих податкових повідомлень-рішень контролюючого органу щодо нарахування штрафних санкцій за ст. 123 ПКУ за використання коштів зі спеціального рахунку та дотаційного рахунку не за цільовим призначенням.

 Правова позиція 

Нецільове використання платником податків коштів спеціального рахунку, зокрема використання таких коштів для сплати прибуткового податку, єдиного соціального внеску тощо, є підставою стягнення до бюджету суми податку та штраф у 25% чи 50% розмірі, згідно ст.123 ПК України.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із прохання про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень рішень, винесених на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки, у зв’язку із заниженням ПДВ внаслідок нецільового використання позивачем коштів спеціального рахунку. Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги платника задоволено.

 Правова позиція 

Нецільове використання коштів, отриманих у зв’язку з податковою пільгою, не відноситься до випадків визначення грошового зобов’язання контролюючим органом, що викладені в п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України. В такому випадку, застосування контролюючим органом штрафних санкцій відповідно до статті 123.2 Податкового Кодексу України, крім визначення основного платежу грошового зобов’язання в такому ж розмірі, є необгрунтованим.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків, у якого була наявна передплата з податку на прибуток, яку контролюючий орган відмовився зарахувати в рахунок погашення податкових зобов'язань платника,  звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій контролюючого органу, скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії. Постановою окружного адміністративного суду позовні вимоги платника були задоволені. Контролючий орган звернувся з апеляційною скаргою.

 Правова позиція 

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

не задоволено
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію