Податкова судова практика

 Фабула справи  Підприємство звернулася до суду із позовом про скасування податкового повідомлення рішення про визначення грошового зобов’язання з ПДВ, а також податкового повідомлення-рішення про донарахування грошового зобов’язання з податку на прибуток. Справа раніше розглядалась Вищим адміністративним судом, який скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. За наслідками нового розгляду справи позов задоволено з посиланням на те, що позивач довів належним чином реальність господарських операцій. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, та задовольнив позов частково: зменшив суму зобов’язань за податковими повідомленнями-рішеннями. Підприємство звернулося до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Податкова вигода не може бути визнана обґрунтованою, якщо отримана не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності. Формально складений пакет первинних документів не може бути підставою для формування даних податкового обліку.

Статус фіктивного, нелегального підприємства (зокрема, в силу його реєстрації на підставну особу) несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про завищення платником податків суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Відповідно до позиції контролюючого органу, у ході проведення позапланової виїзної перевірки платника податків, не було визнано право останнього на одержання задекларованої ним до відшкодування суми ПДВ з причин відсутності факту надмірного надходження цієї суми податку до бюджету внаслідок невиконання його конттрагентами податкового обов'язку з декларування та сплати до бюджету необхідних сум ПДВ за відповідними операціями. Перша та апеляційна інстанції задовольнили позов платника податків. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з діями його контрагентів по виконанню своїх податкових обов'язків, з наявністю у платника інформації про взаємовідносини його постачальників з податковими органами. Чинне законодавство не надає покупцеві товару (робіт, послуг) необхідних повноважень по контролю за відображенням його контрагентами у податковій звітності операцій по реалізації товарів (виконанню робіт, послуг) та їх оплаті, а також за сплатою ними податку до бюджету і поданням до податкового органу будь-яких документів. Податковий орган, на відміну від платника, є єдиним учасником податкових правовідносин, який має законодавче право контролювати дотримання фізичними та юридичними особами вимог законодавства у сфері оподаткування. Відомості про контрагента як платника податків не належать до інформації з відкритим доступом та не підлягають розголошенню податковим органом; наведене також унеможливлює перевірку платником даних щодо дотримання його контрагентом податкового законодавства та повноти ним відображення здійснених господарських операцій.У зв’язку з цим, порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни не можуть впливати на результати податкового обліку останнього. Зворотнє призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, прийнятого на підставі висновку про неправомірність формування платником податків податкового кредиту за господарськими операціями, що мають ознаки фіктивності. Перша та апеляційна інстанція задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з вказаного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся з касаційно скаргою скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими було визнано протиправними та скасовано податкові – повідомлення рішення, яким платнику податків було визначені суми грошових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток. Відповідно до позиції контролюючого органу податкові повідомлення – рішення були прийняті у зв’язку з проведенням документальної позапланової виїзної перевірки, за результатами якої не визнано право платника на формування у податковому  обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями з придбання у названих постачальників будівельних матеріалів та підрядних робіт з огляду на фіктивний характер цих операцій з контрагентами. Обгрунтовуючи даний висновок контролюючий орган вказував на наявність ознак технічних суб'єктів господарювання у перелічених контрагентів, які не перебувають за місцезнаходженням, не мають майна, трудових та виробничих ресурсів, об'єктивно необхідні для виконання договірних зобов'язань перед позивачем; також Інспекція вказала на нелегальний статус спірних контрагентів в силу їх реєстрації на підставних осіб. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позов платника податків було задоволено.

 Правова позиція 

Докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди повинні розцінюватися у сукупності та взаємозв'язку, причому оцінці підлягає також і діяльність усіх учасників господарських операцій. Статус фіктивного, нелегального підприємства (зокрема, в силу його реєстрації на підставну особу) несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Податкові наслідки у вигляді формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт. Податкова вигода не може бути визнана обґрунтованою, якщо отримана не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності. Формально складений пакет первинних документів не може бути підставою для формування даних податкового обліку.

При встановленні факту реальності господарської операцій необхідно дослідити наявність дійсної можливості виконати задекларовані поставки робіт і послуг позивачеві, фактичне переміщення активів між учасниками відповідних операцій та дійсну економічну участь спірних постачальників у виконанні розглядуваних операцій., перевірити чиїми силами та засобами виконувалися спірні роботи, хто саме та яким чином контролював хід виконання цих робіт; встановити наявність у постачальників активів (товарно-матеріальних цінностей), що виступали предметом спірних поставок, прослідкувати їх фактичний рух на шляху до платника податків - набувача.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірність формування платником податків витрат та податкового кредиту за господарськими операціями, що мають ознаки фіктивності, а також про порушення платником строків проведення розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом. Перша та апеляційна інстанція задовольнили вимоги платника в частині оскарження податкових повідомлень рішень, прийнятих щодо порушення вимог про формування витрат та порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Платник податку звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з ПДВ є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт. Податкова вигода не може бути визнана обґрунтованою, якщо отримана не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності. Формально складений пакет первинних документів не може бути підставою для формування даних податкового обліку.

задоволено частково

 Фабула справи  платник звернувся до контролюючого органу з позовом про визнання протиправними та скасування: - податкового повідомлення-рішення, за яким платникові збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток; - податкового повідомлення-рішення про збільшення платникові грошового зобов'язання за платежем «пеня за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності»; - податкового повідомлення-рішення, відповідно до якого платнику визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ із застосуванням штрафних санкцій; - податкового повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ. Перевіркою не визнано право платника на податковий кредит за операціями за договорами підряду, укладеними з його контрагентами. Мотивуючи цей висновок, контролюючий орган зазначає про недостатність у названих контрагентів власних трудових та матеріально-технічних ресурсів для поставки позивачеві підрядних робіт у задекларованих обсягах, тоді як залучені цими контрагентами субпідрядники є технічними суб'єктами господарювання (не перебувають на місцезнаходженням, не мають фізичних, технічних, технологічних можливостей для провадження фактичної господарської діяльності у сфері будівництва, задекларована ними номенклатура придбаних товарів і послуг не відповідає змісту операцій з подальшої поставки позивачеві будівельних робіт, перебувають у процедурі банкрутства, зареєстровані на підставних осіб, мають ознаки вигодоформуючих суб'єктів). З аналогічних мотивів контролюючий орган кваліфікував як безтоварні операції платника з придбання обладнання за договором поставки, укладеним з постачальником, встановивши факт перебування цього постачальника у правовідносинах з фіктивними суб'єктами господарювання у періоді, охопленому перевіркою. Суди попередніх інстанцій частково задовольнили позов. Платник звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з ПДВ є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт. Податкова вигода не може бути визнана обґрунтованою, якщо отримана не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності. Формально складений пакет первинних документів не може бути підставою для формування даних податкового обліку.

для оцінки реальності виконання спірних операцій судам слід встановлювати, якими силами та засобами виконувалися спірні роботи, хто виступав їх конкретним виконавцем (із встановленням зв'язку цих осіб з відповідними підприємствами-підрядниками або субпідрядниками), яким чином забезпечувався доступ цих виконавців до об'єктів будівництва, яким чином позивач здійснював контроль за станом виконання цих робіт, чи були оплачені платником придбані роботи; за необхідності судам слід викликати у судове засідання і допитати як свідків осіб, безпосередньо задіяних у виконанні спірних операцій.

задоволено частково

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до адміністративного суду з вимогою стягнення заборгованості з платника земельного податку, мотивувавши позовні вимоги наявністю у платника податкового боргу, який виник у зв'язку з несплатою платником податкового зобов'язання з земельного податку, самостійно визначеного у податковій декларації. Окружний адміністративний суд задовольнив позовні вимоги позивача. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову контролюючого органу. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції з вимогою стягнення заборгованості та скасування рішення суду апеляційної інстанції.

 Правова позиція 

1. В силу вимог статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала будівлю, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вона - розміщена без зміни її цільового призначення, у розмірах встановлених договором і якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Наведена обставина цілком об'єктивно виключає наявність у продавця прав та обов'язків землекористувача, у тому числі обов'язку сплачувати земельний податок.

2. Помилкове декларування платником грошових зобов'язань із земельного податку не породжує обов'язку з їх сплати, позаяк таке декларування не є самостійним юридичним фактом, з якими закон пов'язує безумовне виникнення у платника податкового обов'язку. Обов'язковим елементом податкових правовідносин є, зокрема, об'єкт оподаткування, за відсутності якого обов'язок зі сплати податку не виникає.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся з касаційною скаргою скасувати рішення суду апеляційної інстанції, яким було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення – рішення, яким платнику податків було визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість. Відповідно до позиції контролюючого органу, податкове повідомлення – рішення було прийняте у зв’язку з проведенням планової виїзної перевірки, у ході якої не було визнано право платника податків на формування податкового кредиту за податковими накладними, виписаними його контрагентами. Контролюючий орган вказував також на те, що подані платником первинні документи (акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт) не містять необхідних для цілей оподаткування відомості (як-от зміст господарської операції, її вимірними у натуральному та вартісному вираженні, посади, прізвища та підписи осіб, відповідальних за виконання господарської операції); у перелічених контрагентів відсутнє майно, трудові та виробничі ресурси, об'єктивно необхідні для виконання спірних операцій; поставлені роботи та послуги позивачем не оплачені; укладені договори є нікчемними, позаяк не спрямовані на настання приманних ним правових наслідків. Постановою суду першої інстанції в задоволенні позову платника податків було відмовлено. Постановою апеляційного суду рішення першої інстанції було скасоване, позов платника задоволено частково.

 Правова позиція 

При встановленні факту реальності здійснення господарської операції, необхідно дослідити наявність у постачальників платника податків реальної можливості виконати задекларовані поставки робіт і послуг позивачеві, фактичне переміщення активів між учасниками відповідних операцій та дійсну економічну участь спірних постачальників у виконанні розглядуваних операцій. Окрім того, слід перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості постачальників платників податків виконати обумовлені договорами роботи, як-от - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо), або ж залучення контрагентами з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення витрат, пов'язаних із таким залученням; встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між платником та його задекларованими контрагентами, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

задоволено

 Фабула справи  Платник єдиного внеску звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішення контролюючого органу про застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску. Платник вважає, що рішення повинно бути скасованим, так як контролюючий орган не вчасно прийняв відповідне рішення за його скаргою. Перша та апеляційна інстанції відмовили у задоволені вимог платника, тому він звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який є спеціальною нормою у сфері розглядуваних правовідносин, встановлено 30-денний строк розгляду скарги платника єдиного внеску. Зміст цієї норми та положень статті 56 Податкового кодексу України з огляду на обсяг регулювання не дає підстави для множинного трактування прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, позаяк за загальними принципами права спеціальний нормативно-правовий акт скасовує дію загального.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами проведення камеральної перевірки. Суди першої та апеляційної інстанцій позовні вимоги задовольнили в повному обсязі. Судові рішення обґрунтовувались тим, що контролюючим органом було порушено заборону на проведення перевірок, встановлену ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014. Контролюючий орган звернувся з касаційною скаргою, стверджуючи, що встановлені обмеження не поширюються на проведення камеральних перевірок.

 Правова позиція 

Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, що запроваджений мораторій поширюється на усі види перевірок, правом на проведення яких наділені контролюючі органи відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК - камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, незалежно від підстав і порядку їх призначення та проведення.

У разі визнання перевірки незаконною така перевірка відсутня як юридичний факт, що виключає наявність у податкового органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення; у такому випадку висновки акта перевірки, визнаної протиправною, не повинні оцінюватися судом. Податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків такої.

не задоволено

 Фабула справи  Товариство звернулося до  окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення про застосування до Товариства штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб на підставі ст. 127 ПКУ. Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким задовольнив позовні вимоги.

 Правова позиція 

Пунктом 127.1 статті 127 ПК передбачено, що ненарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом. До або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Системний аналіз наведених положень податкового законодавства свідчить на користь висновку про те, що положення статті 126 ПКщодо застосування штрафної санкції поширюється на випадки, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати. Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК. Положення статті 127 ПК встановлюється як міра відповідальності, що покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

не задоволено

 Фабула справи  платник податку звернувся з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, яким було донараховано грошові зобов’язання з податку на прибуток підприємств та ПДВ по безтоварних операціях. Висновок про нереальний характер операцій був зроблений контролюючим органом, оскільки відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), не доведено їх використання у власній господарській діяльності, не вказано зміст та обсяг господарської операції згідно конкретного акту, не вказано номенклатуру цін в розрізі окремих видів послуг, не вказана вартість конкретної послуги, одиниці виміру господарської операції. Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги платника. Суд апеляційної інстанції залишив постанову суду першої інстанції залишив без змін. Податковий орган звернувся з касаційною скаргою до суду.

 Правова позиція 

Оскільки ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена, тому достатньою умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту. Якщо представлені акти не містять детального переліку поставлених послуг, втім містять посилання на договори, в яких визначено конкретні види послуг, що надаються виконавцем у рамках виконання цих договорів, то подальше дублювання визначеного у договорі переліку послуг в актах приймання-передачі наданих послуг не вимагається.

не задоволено

 Фабула справи  платник податку звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, якими позивачу визначено грошове зобов'язання з ПДВ та донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції, у зв'язку з тим, що, на думку контролюючого органу, правочини платника з контрагентами були нікчемними, а господарські операції — фіктивними, що, в свою чергу, виключає добросовісність податкової вигоди платника. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, позов платника задовольнив. Контролюючий орган оскаржив рішення суду першої та апеляційної інстанції у касаційному порядку. Ухвалою ВАСУ справу було направлено на новий розгляд у зв'язку порушенням судами правил оцінки доказів в частині доведення реальності господарських операцій між платником та його контрагентами, а також самих контрагентів. Суд першої інстанції заново розглянув справу, але позов все одно було задоволено, з чим у подальшому погодився суд апеляційної інстанції. Контролюючий орган вдруге подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати прийняті в справі судові акти та повністю відмовити у позові платника.

 Правова позиція 

Податкові наслідки у вигляді формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ пов'язуються з реальним виконанням господарської операції, що характеризується дійсним переміщенням активів між її учасниками та фактичними змінами їх майнового стану, а також підтвердженістю відповідної операції належними первинними документами, які містять достатню і достовірну інформацію про юридичний факт.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару. Також факт подальшого продажу придбаного товару (використання у власній господарській діяльності Підприємства) не доводить факту його поставки саме задекларованими контрагентами.

Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності недобросовісність платників податків-постачальників не є підставою для настання негативних наслідків для платника податків-покупця, однак останній у випадку невжиття розумних та достатніх заходів для перевірки постачальника (його репутації на ринку, ризиків невиконання договірних зобов'язань, повноважень осіб, які діють від його імені) несе ризик у податкових правовідносинах, позаяк втрачає можливість підтвердити дані податкового обліку в силу відсутності належним чином оформлених первинних документів.

задоволено

 Фабула справи  Підприємство звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення. Постановою суду першої інстанції позов задоволено. Судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. У касаційній скарзі підприємство просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

 Правова позиція 

Законодавчими нормами прямо передбачено належність витрат роботодавця на безплатний проїзд залізничним транспортом працівників залізничного транспорту загального користування та членів їх сімей (утриманців) до категорії додаткової заробітної плати; у зв'язку з цим колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про законність донарахування Підприємству оспорюваної суми грошового зобов'язання з єдиного внеску.

не задоволено

 Фабула справи  Платником податків було подано позовну заяву, в якій позивач просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення рішення, якими збільшено податкове зобов’язання платника з податку на прибуток та податку на додану вартість. Справа розглядалась неодноразово; судом касаційної інстанції було прийнято ухвалу від 11.06.2014 про направлення справи на новий розгляд до адміністративного суду першої інстанції, оскільки окружним адміністративним судом та апеляційним судом не було встановлено всіх фактичних обставин справи, а саме суди не перевірили усіх доводів Інспекції про недоведеність платником задекларованих поставок товарів і послуг з оренди транспортних засобів спірним контрагентом, не дослідили наявності у цього постачальника необхідних матеріальних і трудових ресурсів для виконання цих операцій (у тому числі транспортних засобів, що виступали предметом оренди), а також відповідність  у контрагента критеріїв реального суб'єкта господарювання, не перевірили прояву позивачем належного ступеня обережності при виборі названого контрагента, наявності у позивача розумної ділової мети при вступі у ділові стосунки з контрагентом. За фактом відсутності обґрунтування контролюючого органу щодо нереальності вчинених операцій, судом першої інстанції ухвалено постанову про задоволення позовних вимог, залишену без змін ухвалою апеляційного суду. Контролюючий орган подав касаційну скаргу. 

 Правова позиція 

Підтвердження реальності вчинених господарських операцій підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, актом звірки розрахунків, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами між підприємствами позивача та контрагента, які відповідають вимогам встановлених законом щодо первинних документів, які підтверджують зміну майнового стану позивача у результаті здійснення господарської діяльності, відображають розумну ділову мету та товарність вчинених операцій.

не задоволено

 Фабула справи  позивач звернувся з позовом, яким просила скасувати податкові повідомлення-рішення, за якими позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, збільшено платникові грошове зобов'язання з ПДВ (висновок податкового органу про протиправне врахування платником при визначенні оподатковуваного доходу витрат на придбання металошиферу, який не використовувався позивачем у власній господарській діяльності); нараховано штрафні (фінансові) санкції за невчасне нарахування єдиного внеску. Постановою суду першої інстанції позов задоволено. У прийнятті цієї постанови суд виходив з того, що факт використання позивачем придбаного металошиферу у господарській діяльності підтверджується документально, у зв'язку з чим виключення з податкового обліку витрат на придбання цього товару є протиправним. Постановою суду апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасовано частково. Контролюючим органом подано касаційну скаргу з метою повністю відмовити у задоволені позову.

 Правова позиція 

Однією з визначальних умов врахування витрат на придбання товарів (робіт, послуг) при визначенні оподатковуваного доходу платника є спрямованість таких операцій на одержання доходу (економічної вигоди). Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання в господарській діяльності, або придбані поза межами економічної діяльності платника не підлягають відображенню у податковому обліку.

Суд встановив, придбання металошиферу було здійснено для господарських цілей, адже вказаний товар був придбаний позивачем для здійснення поточного ремонту орендованих ним нежитлових (складських) приміщень за договорами укладеними позивачем (орендар) з орендодавцем. При цьому суд встановив, що умовами названих договорів встановлено обов'язок орендаря підтримувати орендоване майна в справному стані та проводити за свій рахунок поточний ремонт, усувати несправності в орендованих приміщеннях. Оскільки було доведено, що операції з придбання товару були спрямовані на задоволення господарських цілей, суд  дійшов до висновку, що позивач правомірно включив витрати на придбання металошиферу до податкового кредиту ПДВ.

не задоволено

 Фабула справи  платник податків подав позов про скасування податкового повідомлення рішення про збільшення податкового зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість за операціями з придбання транспортно-експедиційних послуг, послуг із перевезення залізницею, робіт із дроблення стружки та застосування штрафних (фінансових) санкцій. Контролюючий орган збільшив податкове зобов’язання податку на додану вартість за операціями з придбання транспортно-експедиційних послуг, оскільки витрати за цими операціями не відповідають критерію документальної підтвердженості, позаяк надані платником під час перевірки первинні документи не містять необхідних відомостей про місце виконання робіт (послуг), їх конкретний перелік, калькуляцію витрат.  Постановою суду першої інстанції, залишену без змін ухвалою апеляційного суду позов задоволено. Відповідач подав касаційну скаргу з вимогою скасування попередніх рішень та видати нову постанову про відмову у задоволені вимог платника податків.

 Правова позиція 

Податкові наслідки у вигляді формування у податковому обліку витрат та  податкового кредиту з ПДВ є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт.

Назва договору не може слугувати вирішальним фактором при наданні правової кваліфікації господарської операції, за умови її невідповідності притаманним операціям відповідного виду ознакам та критеріям. А тому для з'ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов'язки сторін у процесі виконання поставки, фактичний результат, до якого прагнули учасники поставки та дійсні зміни майнового стану учасників, що відбулися в результаті виконання цих операцій.

задоволено частково

 Фабула справи  платник податку на додану вартість звернувся до адміністративного суду першої інстанції з вимогою визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Підставою для збільшення грошового зобов’язання та застосування штрафних санкцій було встановлення контролюючим органом відсутність реальних фінансово-господарських операцій між Товариством та його контрагентом, що виключає правомірність формування позивачем у податковому обліку податкового кредиту за операціями з придбання у сільськогосподарської продукції.

 Правова позиція 

Право на податковий кредит є правомірним лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Основною метою отримання доходу є наявність розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, яка є характерною для кожної реальної господарської операції. Тобто господарські операції є такими, що вчинені у межах господарської діяльності, лише за наявності розумних економічних причин (ділової мети). Операція, позбавлена таких економічних причин, не підлягає відображенню в податковому обліку. Платник, плануючи господарську діяльність, повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів та зменшення податкового навантаження.

Необґрунтована вимога платника допустити представників контролюючого органу до перевірки не є перешкодою для здійснення Інспекцією контролюючих заходів. Для доведення неправомірності Наказу про проведення перевірки необхідно надати суду належних та достовірних доказів.  

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень контролюючого органу якими йому було збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток, збільшено грошове зобов'язання з ПДВ, нараховано грошове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників, притягнуто до відповідальності у вигляді штрафних санкцій з податку з доходів найманих працівників та визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ. Контролюючі органи зазначають, що під час здійснення перевірки платника ьуло виявлено порушення ним норм діючого законодавства, що відображені у акті перевірки. Постановою суду першої інстанції позов задоволено частково. Постановою суду апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково.

 Правова позиція 

У сфері податкових правовідносин діє презумпція добросовісності платника, яка полягає у тому, що правовим захистом користуються платники, які у повному  обсязі виконують свої обов'язки з правильного нарахування, утримання, повного і своєчасного перерахування до бюджету податків і зборів, а також з дотримання необхідних умов реалізації права на податкову вигоду. Особи, які недобросовісно виконують свої податкові обов'язки, не можуть мати тотожний обсяг прав, яким наділені добросовісні платники.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про необхідність платника зареєструватися як платника податку на додану вартість, оскільки останній здійснив постачання товарів/послуг на суму, що обумовлює обов’язок особи зареєструватися як платин податку. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Сутність послуги як об’єкта господарського обороту передбачає здійснення надавачем послуги дій, спрямованих на задоволення господарської потреби суб’єкта (замовника послуги). Тобто результатом надання послуги має бути отримання замовником корисного ефекту від вчинення дії або діяльності надавача послуг. В даному випадку корисний ефект для замовника (міської ради) полягає у виконанні цим органом місцевого самоврядування функції з благоустрою міста, задоволення соціальних потреб. Оплата ж цих послуг за рахунок бюджетних коштів не впливає на податкову кваліфікацію таких господарських операцій.

задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо збільшення грошового зобов’язання з податку на прибуток у зв’язку із зменшення податку на прибуток на суму орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, щодо збільшення податку на додану вартість через формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій, що мають безтоварний характер, щодо збільшення плати за землю у зв’язку з незастосуванням при його обчисленні коефіцієнта 1,756 до нормативної грошової оцінки гектара ріллі; та збільшенням податку на доходи фізичних осіб через невиконання платником функцій податкового агента з утримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб із сум доходу, виплачених фізичним особам, що провадять незалежну професійну діяльність, за відсутності довідок про взяття цих осіб на податковий облік. Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково – скасовано два з чотирьох податкових повідомлень-рішень. Рішенням суду апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції, позов задоволено частково – скасовано три з чотирьох податкових повідомлень-рішень.

 Правова позиція 

Порядок врахування витрат платника на сплату земельного податку (однією з форм якого є орендна плата за землю) при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток залежить від того, чи використовується земельна ділянка у сільськогосподарському обороті такого платника.

У пункті 178.5 статті 178 ПК законодавець наголосив на необхідності надання фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, а не власне на факті реєстрації такої особи у податковому органі.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику скориговано зобов’язання з податку на прибуток та ПДВ. Контролюючий орган зазначає, що при здійсненні операції з придбання послуг проведення досліджень відсутні наслідки, що виключає правомірність формування платником у податковому обліку витрат та формування податкового кредиту. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов платника задоволено.

 Правова позиція 

Подання платником усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, є підставою для отримання податкової вигоди, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у таких документах, є неповними, недостовірними та (або) суперечливими; податкова вигода не може бути визнана добросовісною, якщо одержана платником не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику скориговано зобов’язання з податку на прибуток та ПДВ. Контролюючий орган зазначає, що при здійсненні операції з придбання товарно-матеріальних цінностей реально відсутні наслідки, що виключає правомірність формування платником у податковому обліку витрат та формування податкового кредиту. Постановою окружного адміністративного суду позов задоволено повністю. Постановою апеляційного суду скасовано постанову першої інстанції, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

 Правова позиція 

Подання платником усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, є підставою для отримання податкової вигоди, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у таких документах, є неповними, недостовірними та (або) суперечливими; податкова вигода не може бути визнана добросовісною, якщо одержана платником не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток та ПДВ на суму понесених витрат (у тому числі по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) з реальним виконанням господарської операції та з наявністю первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі її виконання.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику збільшено грошові зобов’язання з податку прибуток та з податку на додану вартість. Позовні вимоги мотивовано тим, що факт поставки майнових прав позивачеві у рамках господарських правовідносин із заявленим підтверджується належними первинними документами, тоді як умови провадження цим постачальником господарської діяльності та дотримання ним податкової дисципліни не мають правового впливу на податкові наслідки розглядуваних операцій для позивача. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено.

 Правова позиція 

Реальність виконання господарської операції має визначатися наявністю активу та отриманням останнього саме у задекларованого постачальника, що передбачає встановлення фактичних правовідносин учасників операції, ступінь їх взаємодії, а також дійсну економічну участь постачальника-посередника у ланцюгу поставки.

За наявності об'єктивної можливості скоротити ланцюг постачання активів операції з використанням такої зайвої ланки слід кваліфікувати як такі, що позбавлені ділової мети та не можуть викликати правових наслідків у податковому обліку їх учасників. У такому разі судам необхідно встановлювати дійсний стан розрахунків Товариства з бюджетом за наслідками виключення з його обліку податкового кредиту та витрат, сформованих за цими операціями.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику скориговано зобов’язання з податку на прибуток. Контролюючим органом було перекваліфіковано укладений договір комісії на безоплатне отримання товарів, у зв’язку з чим збільшено зобов’язання платника з податку на прибуток. Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.07.2008 ухвалені у справі судові акти попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з метою дослідження обставин справи. За наслідками нового розгляду справи постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено.

 Правова позиція 

В умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, для цілей оподаткування зміст господарської операції має встановлюватися на підставі аналізу дійсних змін майнового стану її учасників, фактичного результату, який одержали учасники операції.

У разі виявлення факту заниження платником бази оподаткування внаслідок неправильної юридичної кваліфікації платником здійснених операцій та оцінки їх податкових наслідків, суд, встановивши фактичну правову природу правочину, вправі визначити дійсний обсяг прав та обов'язків платника у сфері оподаткування.

Для з'ясування правової природи господарської операції необхідно оцінити, зокрема, зміни майнового стану, які фактично відбулися у сторін в результаті операції.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду про скасування податкових повідомлень-рішень, якими контролюючим органом було збільшено суму ПДВ. Так, на думку контролюючого органу платником було: 1. неправомірно сформовано податковий кредит за операціями з придбання товару,  оскільки вказані операції не супроводжувалися фактичним рухом товарів по усьому ланцюгу постачання від імпортера до платника; фізично товар постійно зберігався в одному й тому самому місці (на складах); спірні операції являють собою частину податкової схеми з метою одержання бажаних наслідків у податковому обліку, яка полягала в оформленні штучного документообігу, в результаті якого товар повернувся до первісного власника - імпортера; фактичний економічний стан учасників цих операцій не змінився. 2. неправомірно включено до податкового кредиту суму ПДВ з придбаних будівельних та ремонтних робіт, у зв'язку з відсутністю реальних фінансово-господарських операцій між платником та його контрагентом. 3. занижено податкове зобов'язання з ПДВ за операціями з переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих активів, внаслідок припинення використання холодильного обладнання та злиття аміаку у системі холодильно-аміачного устаткування, оскільки відповідне обладнання втратило свої фізичні характеристики, необхідні для його використання за функціональним призначенням у господарській діяльності платника. Постановою окружного адміністративного суду у задоволені позову було відмовлено. Постановою апеляційного адміністративного суду назване рішення суду першої інстанції було частково скасовано. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

. Рух товару та грошових коштів на їх оплату по колу між контрагентами та платником без зв'язку з реальною господарською діяльністю є доказом щодо безтоварності оперцій.

При дослідження правильності формування платником витрат та податкового кредиту судам слід виходити не лише з формального подання платником усіх необхідних документів, але й встановити реальність фінансово-господарських правовідносин платника з його контрагентом, дослідивши як наявність активу (товару, результату виконаної роботи, наданої послуги), так і виконання поставки саме задекларованим контрагентом, тобто наявністю прямого зв'язку з конкретним, заявленим постачальником.

Сам по собі факт наявності договорів підряду, за відсутності встановлення, чиїми силами та засобами виконувалися спірні роботи, хто саме та яким чином контролював хід виконання цих робіт, яким чином забезпечувався допуск виконавців до об'єктів платника для виконання розглядуваних робіт, а також за відсутності доказів на підтвердження фактичної наявності результату виконання цих робіт, не може бути підставою для надання уповноваженим органом іншої податкової кваліфікації розглядуваним операціям.

Для цілей податкового обліку критерієм розмежування виробничих та невиробничих активів є їх зв'язок з економічною діяльністю платника, використання таких активів у діяльності, спрямованої на одержання прибутку.

Використання основних фондів у господарській діяльності не означає, що таке використання обмежено виключно функціональним призначенням відповідних об'єктів. Адже господарська діяльність передбачає будь-яке використання активу з метою отримання прибутку; сама по собі зміна технічних характеристик активу, зміна напряму його використання, у разі, якщо такі зміни не призвели до неможливості одержання платником доходу від такого використання, не є підставою для кваліфікації активу як невиробничого.

Тимчасове утримання основних фондів без фактичного використання у господарській діяльності не змінює їх виробничий характер, за наявності у платника наміру одержати прибуток від їх використання у майбутньому.

задоволено частково

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанцій, якими частково задоволено вимоги платника податків стосовно скасування податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, скасувавши таким чином повідомлення-рішення лише в певній частині грошового зобов’язання з ПДВ. Прийняте повідомлення-рішення на підставі висновку про невірне зазначення платником податку коду товару згідно з УКТ ЗЕД у податкових накладних.

 Правова позиція 

Невірне зазначення постачальником коду товару згідно з УКТ ЗЕД у виписаних податкових накладних саме по собі не може слугувати підставою для висновку про недотримання платником податку на додану вартість умов формування податкового кредиту. Адже розглядуваний недолік в оформленні податкової накладної не перешкоджає податковому контролю (у тому числі й щодо встановлення виду та найменування придбаної платником продукції) та ідентифікації змісту господарської операції. Контролюючий орган вправі витребувати у платника додаткові відомості, пояснення та їх документальне підтвердження щодо правильності обчислення ПДВ у податкових накладних.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючим органом була проведена перевірка платника податків. За висновком контролюючого органу, платником було занижено земельний податок за вказану земельну ділянку внаслідок незастосування коефіцієнта функціонального використання землі 2,5 при обчисленні цього податку. Наведений висновок став підставою для визначення платнику грошового зобов“язання із земельного податку. Внаслідок звернення платнику до суду першої інстанції, спірне повідомлення-рішення було скасовано. Суд першої інстанції виходив з того, що що вид проваджуваної платником економічної діяльності не дає підстави для застосування коефіцієнта функціонального використання 2,5, передбаченого для земель комерційного призначення, при обчисленні земельного податку за використовувану платником земельну ділянку. Суд апеляційної інстанції залишив позитивне для платнику рішення суду першої інстанції без змін, однак виходив з того, що контролюючим органом не було подано доказів проведення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки. Контролюючий орган подав касаційну скаргу.

 Правова позиція 

Розмір земельного податку та орендної плати для земель, нормативну грошову оцінку яких проведено, визначається виходячи з такої грошової оцінки з урахуванням умов договору оренди (у разі перебування земельної ділянки у користуванні платника) та законодавчо установленого мінімального розміру земельного податку. При цьому коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки визначається і застосовується уповноваженим суб'єктом саме при проведенні нормативної грошової оцінки землі, а не платником, який обчислює та сплачує земельний податок (орендну плату), виходячи із наведеної у технічній документації нормативної грошової оцінки.

Для встановлення дійсного обсягу податкового обов“язку платника земельного податку необхідно встановлювати, зокрема, такі обставини: щодо проведення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, встановити наявність (або відсутність) укладеного між платником та відповідним органом місцевого самоврядування договору оренди цієї земельної ділянки, у випадку наявності такого договору - перевірити правильність обчисленого платником розміру орендної плати з урахуванням умов цього договору та визначеної пунктом 288.5 статті 288 ПК мінімальної суми річного земельного податку; у разі відсутності такого договору - перевірити підстави обчислення платником орендної плати та її відповідність законодавчо установленим вимогам; у разі ж встановлення факту непроведення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки для визначення фактичного обсягу податкового обов'язку платника з внесення орендної плати суду необхідно визначити суму податку, який підлягав сплаті виходячи з площі цієї ділянки та установленої ПК ставки земельного податку, порівняти цю суму з фактично сплаченою позивачем сумою податку та на підставі цього зробити вмотивований висновок про правомірність (або протиправність) донарахування за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

задоволено частково

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішення апеляційної інстанції, яким на вимогу платника податків скасовано податкові повідомлення-рішення, що прийняті на підставі висновку про неправомірне формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток за результатами фіктивних операцій з його контрагентом.

 Правова позиція 

Під час аналізу сформованих платником податків даних податкового обліку реальність операції визначається не лише фактичною наявністю та рухом товарів (робіт, послуг), але й виконанням поставки саме задекларованим контрагентом, тобто наявністю прямого зв’язку з конкретним постачальником. Це обумовлює обов'язок платника належним чином довести реальне виконання господарської операції саме заявленим контрагентом.

задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанції, якими задоволено вимоги платника податків стосовно скасування податкових повідомлень-рішень, що прийняті контролюючим органом на підставі висновку про неправомірне формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток за фіктивними операціями з його контрагентом.

 Правова позиція 

Платник податків в судовому засіданні повинен доказувати наявність активу, що виступав предметом господарської операції, та факту реалізації цього активу саме конкретним, задекларованим контрагентом. Така обставина як визначення у податковій звітності мінімальних та нульових значень сплати до бюджету не є ознакою мінімізації оподаткування. Тому зазначена обставина не може свідчити про недобросовісність такого визначення. А все тому, що порядок формування бази оподаткування податку на прибуток та ПДВ не виключає навіть при значних кількісних показниках операцій з реалізації товарів (робіт, послуг) та витрат, пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності, нарахування до сплати в бюджет незначних сум податків. Несплата ж контрагентом податків є підставою для застосування до нього заходів примусового стягнення податкового боргу, а не для відмови платнику податків у реалізації його права на податкову вигоду. Неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента, його участь у правовідносинах з анонімним контрагентом, подальше анулювання свідоцтва контрагента про реєстрацію платником ПДВ стосуються виключно діяльності цього контрагента та з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у податковому праві не можуть бути підставою для відповідальності платника податків - покупця за відсутності доказів узгодженості його дій з таким контрагентом.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішення апеляційної інстанції, яким задоволено вимоги платника податків стосовно скасування податкових повідомлень рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку про неправомірне формування платником податкового кредиту з ПДВ та витрат за фіктивними операціями з придбання паливно-мастильних матеріалів у контрагентів. 

 Правова позиція 

У платника податків відсутній обов’язок перевіряти фактичне знаходження його контрагентів за місцем реєстрації. Відсутність у контрагентів власних основних засобів та трудового персоналу у даному разі не є доказом неможливості виконання ними своїх договірних зобов’язань перед платником.

Результати зустрічних звірок контрагентів платника податків не можуть впливати на податковий облік останнього з огляду на принцип індивідуальної відповідальності у податковому праві.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанції, якими на вимогу платника податків скасовано податкові повідомлення-рішення, що прийняті на основі висновку про відображення платником у податковому обліку господарських операцій з придбання товарів та послуг, реальність виконання яких не підтверджується матеріалами зустрічних перевірок контрагентів.

 Правова позиція 

За умови, якщо вартість послуг, за яким контрагент зобов’язується надавати платнику податків юридичні послуги з абонентського обслуговування господарської діяльності платника, складає щомісячну абонентську плату у сталому розмірі та не залежить від обсягу та видів фактично наданих контрагентом послуг, то в підсумку ступінь деталізації у первинних документів конкретно наданих послуг у рамках даного договору не має правового значення для оцінки податкових наслідків відповідних операцій.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанції, якими частково задоволено вимоги платника податків стосовно скасування податкових повідомлень рішень, що прийняті контролюючим органом на підставі висновку про завишення платником задекларованих витрат внаслідок включення до їх складу вартості товару, нібито поставленого контрагентом за відповідною податковою накладною. При цьому, контролюючий орган не визнав право платника на податковий кредит з ПДВ за операціями з придбання товару в рамках правовідносин з другим контрагентом з причин банкрутства цього контрагента та невідображення ним відповідної суми податку у складі податкових зобов’язань.

 Правова позиція 

З огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків у податковому праві подальше банкрутство контрагента та невиконання ним податкового обов’язку з декларування та сплати ПДВ до бюджету не впливає на право платника на податковий кредит. Платник податку не наділений повноваженнями з контролю за відображенням його контрагентами у податковій звітності операцій по реалізації товарів (виконанню робіт, надання послуг) та їх оплаті, а також за сплатою ними податку до бюджету і поданням до податкового органу будь-яких документів, а тому не може зазнавати негативних наслідків за діяння інших платників, які перебувають поза сферою його впливу та контролю.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішення апеляційної інстанції, яким задоволено вимоги платника податків щодо скасування податкових повідомлень-рішень, що прийняті контролюючим органом на підставі висновку про відсутність документального підтвердження реальності операцій з придбання платником податків товару у рамках господарських правовідносин з контрагентом. Цей висновок є результатом перевірки, що проведена на підставі постанови слідчого прокуратури, винесеної у межах кримінального провадження, до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі.

 Правова позиція 

У контролюючого органу відсутні обставини, за яких він має право приймати податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі результатів перевірки, підставою проведення якої є постанова слідчого, винесена у межах кримінального провадження, до набрання законної сили судовим рішення у відповідному кримінальному провадженні.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанції, якими на вимогу платника податків скасовані податкові повідомлення-рішення, що прийняті контролюючим органом на основі висновку про розбіжності між сумами сформованого платником податкового кредиту з ПДВ на підставі вантажної митної декларації та даними цих ВМД.

 Правова позиція 

Попередня митна декларація, за якою митним органом здійснено випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму без пред’явлення їх цьому митному органу, становить митну декларацію, заповнену в звичайному порядку. 

Тому, у разі випуску товарів у вільний обіг за попередньою митною декларацією вона є законодавчо прирівняною до митної декларації, заповненою у звичайному порядку, яка підтверджує завершення декларування ввезеного на митну територію України товару. 

В такому випадку попередня декларація (за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту) є документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту в порядку п. 201.12 ст. 201 ПК України.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанції, якими задоволено вимоги платника податків щодо визнання нечинним податкове повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Таке повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом в силу завищення валових витрат, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій – за факт виявлення незадекларованих валютних цінностей та майна, що знаходиться поза межами території України.

 Правова позиція 

При виготовленні платником податків основних фондів господарським способом (власними силами підприємства) їх первинна вартість складається з прямих матеріальних витрат, витрат на оплату праці працівників, зайнятих виготовленням основних фондів з урахуванням нарахувань на фонд оплати праці, загальновиробничих витрат й інших витрат, пов’язаних з виготовленням (створенням) таких фондів. Зазначені витрати збільшують балансову вартість виготовленого (створеного) об’єкта основних фондів та підлягають амортизації, тому такі витрати не можуть відноситися до складу витрат з податку на прибуток. 

задоволено частково

 Фабула справи  Декларантом було подано позов до митного органу про визнання протиправним  і скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого у зв’язку з неправильним визначенням декларантом коду товару, згідно з УКТ ЗЕД,   та про зобов'язання митного органу провести митне оформлення товару за визначеним декларантом кодом товару. Суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції позов задовольнили частково. Митний орган звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Позовна вимога декларанта про зобов'язання митного органу провести митне оформлення товару за визначеним декларантом кодом товару згідно з УКТ ЗЕД є передчасною та не підлягає задоволенню, оскільки законодавством України не передбачено можливості захисту права платника податку на майбутнє.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішення апеляційної інстанції, яким задоволено вимоги платника податків стосовно скасування податкового повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій з ПДВ, прийнятого контролюючим органом на підставі висновку про подання уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з самостійним виправленням виявлених помилок, в якому платник збільшив суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства, однак без нарахування штрафу в розмірі трьох відсотків від суми недоплати.

 Правова позиція 

До платника податків, який перебуває на пільговому режимі оподаткування та є звільненим від сплати податку до бюджету, у випадку порушення ним правил оподаткування застосовуються заходи відповідальності, що передбачають розрахунки з бюджетом.

Надіслання ж таким платником уточнюючого розрахунку із зазначенням суми недоплати, однак без нарахування штрафу в розмірі трьох відсотків від такої недоплати, є підставою для накладення контролюючим органом на платника штрафних санкцій в порядку статті 123 Податкового кодексу України.

задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою про скасування наказу про призначення перевірки та податкових повідомлень-рішень, якими платнику визначено грошове зобов'язання з ПДВ та донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток. Під час цієї перевірки контролюючий орган дійшов висновку про те, що відсутність у  контрагента платника працівників, основних фондів, матеріально-технічної бази, відсутність у цього товариства будь-яких первинних документів на підтвердження факту провадження ним реальної господарської діяльності, використання платником вексельної форми розрахунків у правовідносинах з цим контрагентами є свідченням нікчемності укладених правочинів, а також фіктивності операцій з поставки платнику вантажно-розвантажувальних послуг у рамках виконання цього договору. Постановою окружного адміністративного суду позов задоволено у повному обсязі. Постановою апеляційного адміністративного суду назване рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання нечинним оспорюваного наказу та визнання неправомірними дій контролюючого органу з проведення податкової перевірки; у цій частині позовних вимог відмовлено з посиланням на правомірність призначення та проведення цієї перевірки з огляду на неповноту наданої платником відповіді на обов'язковий запит податкового органу; в решті постанову суду першої інстанції залишено без змін з тих самих мотивів.

 Правова позиція 

Податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість суму понесених витрат (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. 

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення, згідно з яким платнику нараховано штрафні санкції, оскільки під час проведення камеральної перевірки контролюючим органом було виявлено, платником було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з самостійним виправленням виявлених помилок, в якому платник збільшив суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства, однак без нарахування штрафу в розмірі трьох відсотків від суми недоплати. Постановою окружного адміністративного суду у позові відмовлено з посиланням на наявність у платника обов'язку сплатити штраф в порядку підпункту «а» пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу України (далі - ПК) у разі подання уточнюючого розрахунку незалежно від обраного режиму оподаткування. Постановою апеляційного адміністративного суду назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що оскільки спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, на якому перебуває платник, не передбачає сплату ПДВ до бюджету, то відсутні підстави й для зобов'язання платника перерахувати штраф до бюджету.

 Правова позиція 

Податковий законне містить будь-яких особливостей щодо порядку виправлення показників податкової звітності платниками, які перебувають на особливому режимі оподаткування (зокрема, передбаченого для сільськогосподарських товаровиробників). При цьому єдиним випадком, при якому платник звільняється від обов'язку сплатити штраф за наслідками самостійного виявлення заниження податкового зобов'язання, є подання декларації з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за відповідний звітний період. Звільнення ж платника від обов'язку з перерахування податкового зобов'язання до бюджету, передбачене пільговим режим оподаткування, не є перешкодою для нарахування та сплати таким платником штрафу в порядку пункту 50.1 статті 50 ПК.

задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про визнання незаконними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток та нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість у зв’язку з  непідтвердженістю сформованих платником даних податкового обліку за операціями з придбання житла у контрагента. При цьому контролюючий орган послалася на те, що платник не надав жодних первинних документів по цим операціям у відповідь на запит податкового органу; підтвердження виконання цих операцій не було отримано і під час здійснення заходів із зустрічної перевірки названого контрагента з огляду на його відсутність за місцезнаходженням. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення в частині нарахування податку на прибуток; в решті позову відмовлено.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. 

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити податок на прибуток. Прийняття даних ППР контролюючий орган обґрунтовує тим, що що господарські операції між платником та контрагентами не здійснювались, документи, складенням яких опосередковувалися ці операції, містять недостовірні відомості та подані платником з метою одержання податкової вигоди; дії платника спрямовані на штучне створення факту документального підтвердження виконання зобов'язань між господарюючими суб'єктами та формальне дотримання норм податкового права; контрагента залучено до правовідносин з платником виключно з ціллю формування останнім податкового кредиту з ПДВ та збільшення валових витрат.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. 

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, згідно з яким платнику визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість. Контролюючий орган дійшов висновку про неправомірне формування платником податкового кредиту по операціям з контрагентом за договором субпідряду та за договором поставки з посиланням на фіктивний характер цих операцій. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено з посиланням на дотримання платником умов формування податкового кредиту при відображенні у податковому обліку господарських операцій з придбання товарів та підрядних робіт в контрагента.

 Правова позиція 

Податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. При цьому подання платником усіх належним чином оформлених документів податковому органові з ціллю отримання податкової вигоди є достатньою підставою для її одержання, якщо податковим органом не представлено суду доказів недостовірності або суперечливості вказаних у таких документах відомостей. Відсутність у постачальника основних фондів, транспортних засобів трудових ресурсів, так само як і його неперебування за місцем реєстрації, не можуть свідчити про неможливість виконання ним зобов’язань за укладеними договорами. Цивільним та господарським законодавством передбачені різні способи здійснення підприємницької діяльності, у тому числі й без володіння необхідними ресурсами для такої діяльності.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток та донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість. Висновок контролюючого органу ґрунтувався на факті заниження платником бази оподаткування ПДВ та податку на прибуток шляхом реалізації на митній території України імпортованих фруктів та овочів фізичним особам, не зареєстрованими платниками податку, за ціною, нижчою ніж їх митна вартість. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено.

 Правова позиція 

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанцій, якими задоволено вимоги платника стосовно скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку про недостовірність нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів, а також про неправомірність формування платником податкового кредиту з ПДВ.

 Правова позиція 

При ввезенні товарів у режимі імпорту у платника виникає право на податковий кредит за фактом сплати ПДВ митному органові при розмитненні імпортованого товару.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, за якими платнику визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, збільшено грошове зобов'язання з ПДВ, донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток. Підставою для нарахування платнику зобов’язань із податку на прибуток було те, що платником відображено у складі валових витрат витрати за операціями, що не пов'язані з господарською діяльністю платника, а також не підтверджені необхідними первинними документами. Зобов’язання з ПДВ були нараховані внаслідок незаконного включення платником до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виписаними у минулих звітних періодах та формування платником податкового кредиту за операціями, які не пов'язані з господарською діяльністю платника. Мотивом для нарахування платнику суми податку на доходи фізичних осіб було проведення платником готівкових розрахунків підзвітними особами без подання платіжних документів встановленого зразка.

 Правова позиція 

Оскільки платником подано первинні документи (прибуткові накладні, виписки з банківського рахунку платника про оплату придбаного мазуту у безготівковій формі), що підтверджують фактичне придбання платником цього товару у рамках господарських правовідносин з контрагентом, то подальше (тобто після виконання господарської операції) скасування державної реєстрації цього контрагента та анулювання його реєстрації платником ПДВ не можуть слугувати самостійною підставою для виключення витрат за цими операціями з податкового обліку платника.  

Юридичним фактом, з яким Закон пов'язує виникнення у платника обов'язку з нарахування та сплати до бюджету авансового внеску з податку на прибуток на суму дивідендів, є прийняття таким платником рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам). Якщо ж таке рішення не приймалося (зокрема у даній справі), то підстави для перерахування платнику до бюджету авансового платежу відсутні.

Закон не ставить реалізацію права платника з формування податкового кредиту з ПДВ в залежність від будь-яких умов, зокрема, від моменту отримання платником податкової накладної від постачальника. 

Невідповідність розрахункового документа, представленого підзвітною особою, вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів, не може кваліфікуватися як порушення порядку звітування за одержані під звіт готівкові кошти. Адже відповідний розрахунковий документ видається суб'єктом господарювання - продавцем товарів (робіт, послуг), тоді як ані підзвітна особа контрагента, ані сам платник не можуть бути відповідальними за дотримання іншими особами вимог щодо оформлення розрахункових документів.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник оскаржив податкові повідомлення-рішення, якими йому нараховано грошове зобов'язання з ПДВ, визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ. Підставою є протиправне включення платником до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених при імпорті товарів (запасних частин), одержаних від контрагента безоплатно. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено.  

 Правова позиція 

Операція з імпорту товарів підлягає оплаті податком на додану вартість, який визначається з договірної вартості товару, та сплачується до або на дату подання вантажно-митної декларації до контролюючого органу, яким в даному випадку є митний орган. Тому, виконавши перед бюджетом зобов'язання зі сплати податку на додану вартість при імпорті товарів для подальшого використання в межах власної господарської діяльності, платник податків має всі підстави для зарахування сум такого податку до складу податкового кредиту. Податковий кредит, сформований за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених при імпорті на безоплатній основі товарів, що в подальшому використовуються в межах господарської діяльності платника податків, вважається таким, що сформований правомірно, однак орган державної податкової служби не позбавлений права довести факт невідповідності задекларованого в податковому обліку та прописаного в законодавстві. Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. 

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо донарахування платнику грошового зобов'язання з податку на прибуток та визначення грошового зобов'язання з ПДВ . Контролюючий орган мотивує прийняття даних податкових повідомлень-рішень протиправним формуванням платником валових витрат та податкового кредиту через те, що операції платника із контрагентами фактично не здійснювалися, а подані платником первинні документи спрямовані на штучне створення документального підтвердження факту виконання взаємних зобов'язань між господарюючими суб'єктами і формальне дотримання податкового законодавства. Постановою окружного адміністративного суду позов задоволено. Постановою апеляційного адміністративного суду назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено.

 Правова позиція 

Податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Відсутність у контрагентів платника об'єктивних умов для виконання господарських операцій (основних фондів, транспортних засобів, працівників відповідної кваліфікації тощо), їх неперебування за місцезнаходженням, неподання платником будь-яких відомостей щодо умов укладення та виконання договорів з цими контрагентами, а також доказів вчинення об'єктивно необхідних дій у процесі виконання спірних операцій (як-от транспортування товару, оприбуткування придбаних товарно-матеріальних цінностей) є доказом створення штучної видимості здійснення господарських операцій із задекларованими контрагентами шляхом формального складення необхідних документів, позаяк ці документи не є достатніми для підтвердження фактичного виконання заявлених поставок саме цими контрагентами.  

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо донарахування платнику грошового зобов'язання з податку на прибуток та визначення грошового зобов'язання з ПДВ . Контролюючий орган мотивує прийняття даних податкових повідомлень-рішень протиправним формуванням платником валових витрат та податкового кредиту за операціями, які не передбачають отримання платником економічного ефекту, а відтак не пов'язані з господарською діяльністю позивача. Постановою окружного адміністративного суду позов задоволено. Постановою апеляційного адміністративного суду назване рішення суду першої інстанції скасовано, а у позові відмовлено.

 Правова позиція 

Об'єктом рекламування є товар (роботи, послуги), засоби індивідуалізації юридичної особи та (або) товару, виробник або продавець, результати інтелектуальної діяльності. Кваліфікуючою ознакою реклами є цільова спрямованість інформації, що поширюється, на притягнення уваги до об'єкта рекламування, на формування таабо підтримання інтересу до нього, просування цього об'єкта на ринку. При цьому економічна мета витрат, що підлягають врахуванню при обчисленні бази оподаткування ПДВ та податку на прибуток, повинна оцінюватися з урахуванням обставин, які свідчать про намір платника отримати економічний ефект, про здатність цих витрат викликати позитивні зміни економічного стану платника у майбутньому.

У разі, якщо спрямуванням реклами є активізація дій населення з виконання їх обов'язку оплачувати отримані комунальні послуги, формування у населення бажаної для інтересів суспільства та держави поведінки (а не збільшення попиту на комунальні послуги), така реклама не відповідає ознакам комерційної реклами, що виключає можливість податкового обліку витрат платника на оплату розглядуваних рекламних послуг.

не задоволено

 Фабула справи  Платник  оскаржив в адміністративному суді податкове повідомлення-рішення щодо сплати платником антидемпінгового мита. Підставою прийняття даного податкового повідомлення-рішення було здійснення платником митного оформлення товару - шприців ін'єкційних одноразового застосування з пластмасових матеріалів з голкою, без сплати антидемпінгового мита, внаслідок чого платник занизив  зобов'язання за платежем «антидемпінгове мито».  Постановою адміністративного суду позов задоволено частково: оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано в частині зобов'язання позивача сплатити антидемпінгове мито. Постановою апеляційного адміністративного суду назване рішення суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено.

 Правова позиція 

Наслідком набрання законної сили рішенням суду є набуття цим рішенням, зокрема, ознак обов'язковості (що передбачає обов'язок його виконання усіма органами, організаціями та посадовими особами) та виконуваності (тобто забезпечення законом права особи на примусове виконання рішення). Іншими словами, законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що установлена рішенням наявність чи відсутність прав і фактів, на яких ці права ґрунтуються, є остаточною, а встановлені рішенням права та обов'язки підлягають беззаперечному здійсненню на вимогу правомочної особи.

З набранням законної сили постановою апеляційного суду рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, яким запроваджено антидемпінгове мито для шприців,  втратило чинність, а тому його положення не могли бути застосовані при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщувались через митний кордон України платником Таким чином, у платника не могло виникнути обов'язків щодо сплати антидемпінгового мита за вантажними митними деклараціями, оскільки товар за цією декларацією був ввезений на митну територію України у той час, коли постанова апеляційного суду про визнання протиправним і скасування рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі була чинною.

не задоволено
◄◄ 1 2 3 4 ►►
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію