Податкова судова практика

 Фабула справи  Податковим органом було проведено перевірку платника податку, за результатами якої йому було визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість та збільшено податкове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб. Контролюючий орган обгрунтовував своє рішення там, що платник податків проводив реалізацію продукції за цінами, вищими за звичайні. Не погодившись з такими висновками податкового органу, платник звернувся до суду. Суд першої інстанції у своїй постанові відмовив позивачу у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції скасував постанову суду першої інстанції.  Не погодившись з такими рішеннями судів, податковий орган звернувся із заявою до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

За загальним правилом звичайною ціною товару є ціна договору, котрий був укладений між взаємно незалежними (як юридично, так і фактично) сторонами, за наявності у сторін добровільного наміру досягти згоди з істотних умов договору, за умови можливості реального виконання зобов'язань за договором без докладення сторонами значних додаткових зусиль (в тому числі і витрат).

Умови договорів на ринку ідентичних (а в разі їх відсутності - однорідних) товарів визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована.

не задоволено

 Фабула справи  Податковим органом було проведено перевірку платника податку, за результатами якої йому було визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб і застосовано штрафні санкції. Висновки контролюючого органу грунтуються на тому, що платник податку реалізував сільськогосподарську продукцію за цінами менше, ніж звичайні ціни. Не погодившись з такими висновками податкового органу, платник звернувся до суду. Постановою суду першої інстанції у задоволенні позову платнику податків було відмовлено. Постановою суду апеляційної інстанції було скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову. Не погодившись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, податковий орган звернувся із заявою до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

при проведенні порівняння цін, неврахування таких обставин, як кількість (обсяг) товарів; обсяг функцій, що виконуються сторонами; умов розподілу між сторонами ризиків і вигод; строків виконання зобов'язань; умов здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристик ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; звичайних надбавок чи знижок до ціни під час укладення договорів, зокрема знижок, зумовлених сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей а також інших об'єктивних умов, що можуть вплинути на ціну, як того вимагають положення п. 39.4. ст. 39 ПК у України, свідчить про необ'єктивність висновків і як наслідок цього неправомірне проведення визначення ним сум податкового зобов'язання по податку на додану вартість.

не задоволено

 Фабула справи  Податковим органом було проведено перевірку платника податків, за результатами якої виявлено неутримання і несплату податку на дохід (проценти за користування позикою), виплачуваний нерезиденту. Як наслідок, податковим органом було прийнято податкове повідомлення – рішення, яким збільшено платнику суму податкового зобов'язання з прибутку іноземних юридичних осіб. Не погодившись з такими висновками податкового органу, платник звернувся до суду. Постановою суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено. Ухвалою суду апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції залишено без змін. Рішенням суду касаційної інстанції скаргу платника задоволено частково, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Не погодившись із таким рішенням суду касаційної інстанції, платник подав заяву про його перегляд Верховним Судом України, який відмовив у її прийнятті до свого провадження. За результатами нового розгляду справи у суді першої інстанції позовні вимоги платника було задоволено. Ухвалою суду апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції залишено без змін. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів податковий орган подав касаційну скаргу.

 Правова позиція 

Цесіонарій, якому, згідно з договором цесії, було уступлено право вимоги позики за договором позики, укладеним між цедентом та боржником, може вважатися бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, отриманого від такого боржника на підставі договору. З огляду на це, на час виплати доходу такому нерезиденту-цесіонарію, правомірним є застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку.

не задоволено

 Фабула справи  Платником податку було подано податкову декларацію з податку на додану вартість, в якій було відображено суми недоплати за попередній період. Крім того, платником було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість, а також самостійно нараховано суму штрафу у зв'язку з виправленням помилки. На підставі даних інформаційної системи податкових органів було сформовано податкову вимогу про наявність у платника суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями по податку на додану вартість. Не погодившись з висновками податкового органу, платник звернувся до суду. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, позов задоволено. Не погодившись з рішеннями судів, податковий орган подав касаційну скаргу.

 Правова позиція 

Сам по собі факт подачі платником уточнюючого розрахунку не є доказом існування податкового боргу та не є підставою для формування та направлення вимоги про сплату боргу.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до контролюючого органу з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику збільшено суму грошового зобов'язання з податку на та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Підставою визначення платнику спірних грошових зобов'язань та нарахування відповідних санкцій стали, серед іншого, висновки контролюючого органу про відсутність реального характеру господарських операцій платника з його контрагентами. Ці висновки ґрунтуються на досліджених в ході податкової перевірки платника документах, аналізі даних АІС «Податковий блок» та змісту акту контролюючого органу про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів платника щодо підтвердження господарських відносин із його контрагентами та актів контролюючого органу про результати перевірок контрагентів платника з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами, відомостей та документів, наданих контрагентом платника на запит контролюючого органу щодо надання документального підтвердження взаємовідносин із платником. Суди попередніх інстанцій позов задовольнили. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Так, платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань та за недотримання ними податкового законодавства, оскільки не наділений повноваженнями податкового контролю. Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання першим незаконної податкової вигоди, він не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Відповідальність за порушення податкового законодавства має нести лише той платник податку, який допустив порушення, а компетентні органи не вправі розповсюджувати негативні наслідки діяльності такого платника податку на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У разі приймання нафти або нафтопродуктів однієї марки, які надійшли маршрутом або групою цистерн, за нестачу приймається тільки та кількість, яка перевищує надлишки, визначені за різницею суми нестач і надлишків, установлених за кожною цистерною відповідно до акта приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою №5-НП. Нестача нафти і нафтопродуктів у межах норм природних втрат, що виникла в процесі їх транспортування, покладається на вантажоодержувача, якщо інше не зазначено у відповідному договорі. Границі відносної похибки вимірювань обумовлюються договором і не мають перевищувати значень, наведених у ГОСТ 26976 для методу вимірювання маси, що застосовується вантажовідправником та вантажоодержувачем.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень – рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Контролюючий орган наводить аргументи та доводи про порушення платником податків вимог заповнення та подання податкової звітності, збільшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Перша та апеляційна інстанції задовольнили позов платника податків. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

1. Якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями щодо сплати ПДВ та ввізного мита, то контролюючі органи не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковою сплатою ПДВ.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся з касаційною скаргою скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими було скасовано податкові повідомлення – рішення, якими платнику податків було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість та зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість. Відповідно до позиції контролюючого органу податкові повідомлення- рішення були прийняті у зв’язку з проведенням позапланової виїзної перевірки, у ході якої було встановлено факт заниження платником податку на додану вартість та завищення суми від’ємного значення податку на додану  вартість в частині господарських правовідносин зі своїм контрагентом, що стосувались придбання маркетингових послуг та не пов'язані з господарською діяльністю платника подактів та не призвели до отримання останнім позитивного результату, а саме - прибутку від придбання таких послуг. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду позов платника податків було задоволено.

 Правова позиція 

Податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у встановленому податковим законодавством порядку.

Наявність певних недоліків чи неточностей у оформленні первинних та зведених облікових документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися). Крім того, не зазначення певної інформації при заповненні актів приймання виконаних робіт (послуг) носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості.

При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про перевищення платником строків сплати грошових зобов’язань та погашення сум податкового боргу. Перша інстанція відмовила у задоволені вимог платника, а апеляційна інстанція, скасувавши рішення першої інстанції, задовольнила відповідні вимоги платника податків. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Нормою пункту 9 статті 87 Податкового кодексу України визначено обов’язок контролюючого органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Визначальним при застосуванні приписів цієї норми є наявність податкового боргу. Зміст графи «призначення платежу» у платіжних дорученнях за будь-яких умов не має значення, що прямо передбачено пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України.

Згідно статті 126 Податкового кодексу України контролюючий орган наділений правом застосовувати штраф до платника податку згідно з цією нормою у випадку сплати суми грошового зобов'язання, зазначеної в платіжному дорученні з затримкою сплати, проте контролюючий орган не наділений правом застосовувати штраф при виконанні пункту 9 статті 87 Податкового кодексу України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Вказані норми визначають, які дії зі сплаченими коштами зобов'язані здійснювати контролюючі органи в погашення податкового боргу та не встановлюють відповідальності платника податків внаслідок вчинення вказаних дій контролюючим органом.

не задоволено

 Фабула справи  платник податку звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким йому було визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ, оскільки, на думку контролюючого органу, господарські операції платника з його контрагентом не мають ознак реальності, тому що під час перевірки не було надано товаро-транспортних накладних, заявок, додаткових угод, паспорту, сертифікату якості на паливо,а отже не можливо встановити, як позивач дійшов до висновку, що дане паливо відповідає встановленим стандартам якості. У результаті проведеної перевірки платника по взаємовідносинам з контрагентом встановлено відсутність у контрагента трудових ресурсів та приміщень, які суб’єкт господарювання міг би використовувати при здійснені фінансово-господарської діяльності. Суд першої інстанції повністю задовольнив позов. Суд апеляційної інстанції скасував це рішення. Платник податку звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної фіскальної служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України, платник ПДВ несе відповідальність відповідно до ПК України.

задоволено

 Фабула справи  платник податку звернувся до суду про стягнення бюджетної заборгованості, а саме суму автоматичного бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та пеню, нараховану на суму невідшкодованого податку на додану вартість. Контролюючий орган, заперечуючи проти задоволення позову пояснив, що при заявлені відшкодування ПДВ на суму понад 100 тис. грн., контролюючй орган надсилає дані до центального органу виконавчої влади що реалізовує податкову і митну політику для погодження цих сум. Контролюючий орган надав пропозиції до центрального органу щодо відшкодування суми ПДВ платнику, однак, інформації від центрального органу не надходило, тому у контролюючого органу відсутні правові підстави для надання висновку про відшкодування сум ПДВ та направлення його до органів казначейства. Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги платника, апеляційний суд скасував це рішення. Платник податку звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

законодавчо встановлений порядок не передбачає бюджетне відшкодування податку на додану вартість у спосіб судового стягнення.  Відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість є виключним повноваженням податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості, зокрема, у випадку, коли податковий орган в установлений строк не виконав свого зобов’язання і не надав органу, що здійснює казначейське обслуговування, бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню 

не задоволено

 Фабула справи  платник податку звернувся до суду щодо скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику збільшено податок на додану вартість, застосовані штрафні санкції з цього податку та зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток, оскільки, на думку контролюючого органу, платником не надано документів на підтвердження використання придбаного у контрагентів товару в межах своєї господарської діяльності, а отже не було доведено здійснення господарських операцій зі своїми контрагентами, їх реального характеру та використання придбаного товару в межах своєї господарської діяльності чи придбання з такою метою. Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволені позовних вимог. Платник податку звернувся до суду з касаціною скаргою.

 Правова позиція 

за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень внаслідок завищення платником витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, завищення податкового кредиту внаслідок непідтвердження реальності господарських операцій з контрагентами. Постановою окружного адміністративного суду позов ТОВ платника задоволено. Ухвалою апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу контролюючого органу залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного - залишено без змін

 Правова позиція 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 червня 2015 року                                                   м. Київ                    К/800/6608/15 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Островича С.Е. Степашка О.І. Федорова М.О.секретаря судового засідання         Іванова К.Ю., представник позивача                      Костерний Д. О. представник відповідача                  не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА: Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія" (далі - ТОВ "Перша логістична компанія") звернулось до суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Коростенська ОДПІ) в якому просить визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року позов ТОВ "Перша логістична компанія" задоволено. Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року апеляційну скаргу Коростенської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року - залишено без змін. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Коростенська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Перша логістична компанія" у задоволенні позову. ТОВ "Перша логістична компанія" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу Коростенської ОДПІ. Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи. Коростенською ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Перша логістична компанія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.08.2011 року по 31.12.2013 року. За результатами перевірки складено акт №974/22-01/37678031 від 07.07.2014 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 135.1, п. 135.2, п. 135.3 ст. 135 Податкового кодексу України, а саме:   завищено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за перевіряємий період на загальну суму 8355457,00 грн.; п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, 138.4, 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, а саме: завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за перевіряємий період на загальну суму 11120979,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік на 525449,00 грн.;   п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України - завищено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за перевіряємий період за нагальну суму 1671092,00 грн.;   п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.4. п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України - завищено податковий кредит за перевіряємий період на загальну суму 2224197,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за листопад 2013 року на 553105,00 грн. На підставі   акту перевірки 21 липня 2014 року Коростенською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001032201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 656811,00 грн., у тому числі: 525449,00 грн. - основний платіж та 131362,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція та №0001042201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 691381,00 грн., у тому числі: 553105,00 грн. - основний платіж та 138276,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція. Щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 21 липня 2014 року №0001032201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, судами попередніх інстанцій зазначено наступне. TOB "Перша логістична компанія" отримувало транспортно-експедиційні послуги, пов'язані з перевезенням   вантажів від TOB "Мікас Плюс" згідно з договором №21 від 29 травня 2013 року.   За умовами цього договору Експедитор зобов'язується за дорученням Клієнта за винагороду і за рахунок Клієнта організувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів Клієнтом, лініями залізничних доріг України. До вказаного договору сторонами укладалися додаткові угоди. На виконання умов договору TOB "Мікас Плюс" було надано акти здачі-прийняття робіт на загальну суму 8355457,37 грн., податкові накладні, звіти експедитора, копію картки рахунку 631. У податковому обліку вартість вищезазначених послуг ТОВ "Перша логістична компанія" включено до рядків 05, 05.1 та 04 Декларації з податку на прибуток за 2013 рік. Згідно податкових накладних, вищевказані послуги ТОВ "Перша логістична компанія" реалізовано: в травні 2013 року Кам'янець - Подільському ПАТ "Гіпсовик", ПАТ "Полонський гірничий кобінат"; в червні 2013 року: Кам'янець - Подільському ПАТ "Гіпсовик", ПАТ "Полонський гірничий комбінат", ПП " АВТАрк", ТОВ "Укттіртранс", ТОВ "Промбудмонтаж трейд", Глухівському ДАП "Глухівський агролісгосп", ТОВ "Бехівський гранкар'єр"; в липні 2013року: Кам'янець - Подільському ПАТ "Гіпсовик", ПАТ "Полонський гірничий кобінат"; СТОВ "Нива Переяславщини"; в серпні 2013 року: Кам'янець - Подільському ПАТ "Гіпсовик", ПП "АВТАрк", ТОВ "Коагулян", ПАТ "РАМБУС", ТОВ "Промтехбудресурс", ТОВ "Агротехніка"; у вересні 2013 року: ПАТ "РАМБУС", ТОВ СП "АГРОДІМ", ТОВ "Морський ПСК"Боріваж";в жовтні 2013 року: Кам'янець - Подільському ПАТ "Гіпсовик", ТОВ "Шалигінське", ПАТ "РАМБУС", ТОВ "Цибулівське хлібоприймальне підприємство"; в листопаді 2013 року: ТОВ "Берегиня"; в грудні 2013року: СТОВ "Нива Переяславщини", ТОВ "Кернел - Трейд", ПАТ "Могилів - Подільський консервний завод", ТОВ "Україна 2001", ТОВ "Еко Енерджі Україна",   ТОВ "Краєвид Поділля". Крім того, позивач також мав   взаємовідносини   із ТОВ "Вербена - Н" на підставі договору № 110 від 31.10.2013 про надання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних із перевезенням вантажів лініями залізничних доріг України. За умовами   цього договору Експедитор зобов'язується за дорученням Клієнта за винагороду і за рахунок Клієнта організувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів Клієнтом, лініями залізничних доріг України. До вказаного договору сторонами укладалися додаткові угоди. На підтвердження виконання умов договору від 31 жовтня 2013 р. позивачем надано податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, звіт експедитора, копію картки рахунку 631. Відповідно до приписів пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ. Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Приписами п.138.4 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Разом з цим, пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Згідно з ч. 1, 2 ст.    9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Судами попередніх інстанцій встановлено, що надані позивачем акти виконаних робіт, податкові накладні, звіти експедиторів, заявки-замовлення експедиційних послуг, договори та додаткові договори, транспортні документи дають змогу ідентифікувати види і обсяги транспортно-експедеційних послуг. Не заповнення у деяких документах окремих позицій, які не впливають на зміст   господарської операції, а також відсутність максимальної   деталізації виду виконаних послуг, не перешкоджає прийняттю цих   документів до   обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що віднесення позивачем до складу витрат сум, сплачених ТОВ "Мікас Плюс", ТОВ "Вербена-Н" на оплату вартості транспортно-експедиційних відповідає вимогам Податкового кодексу України, виключення цих сум податковим органом зі складу витрат ТОВ "Перша логістична компанія" - безпідставне і протиправне, а податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ №0001032201 від 21.07.2014 року не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а   тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0001042201 від 21.07.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, судами попередніх інстанцій зазначено наступне. Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового Кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Пункт    187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України вказує, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). Судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіряємий період, позивачем надавався комплекс послуг із перевезення, транспортно-експедиційного обслуговування на підставі договорів ТОВ "Олімп", ТОВ "Ольвіялатінвест", ПАТ "Полонський гірський комбінат", ТДВ "Перечинський лісохімічний комбінат", ПАТ "Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів", ТОВ "Полігрейн Агро", ТОВ "Помбудмонтаж", ТОВ "Промбудтехсервіс", ПАТ "Рамбус", ТОВ "Респект фінанс", ТОВ "РоАгро", ТОВ "Рожнивка Агро", ПАТ "Росава", ТОВ "Росток Трейд", ПАТ "Рудьківське", ПП "Северин", ДАП "Середино - Будський агролісгосп", ПП ОСОБА_3, ТОВ "Славія-АГРО", ТОВ "Сільськогосподарське товариство "Спідружність А", ТОВ "Сузір'я", ПАТ "ТАКО", ПАТ "Теофіпільський цукровий завод", ПП "Торговий дім "Майола", ТОВ "Традекс", ТОВ "Транс Логістик Компані", ТОВ "Украгроком", ТОВ "Україна 2001", ТОВ "Укртиртранс", ТОВ "УПІ-Магістраль", ТОВ "ФА Інтертрейдінг Україна", ТОВ "Фалькон Україна", ТОВ "Форсаж", ПСПС "Хлібороб", ТОВ "Аграрний дім "Форум", ТОВ "Хліб Жмеринщини", ТОВ "Хмельницьке", ТДВ "Цибулівське хлібоприймальне підприємство", СТОВ "Чернивчанка-Агро", ТОВ "Малтюрн Юкрейн", ТОВ "Шалигінське", ПАТ "Шепетівський Буто-щебневий Кар'єр", Шосткинське ДАП "Шосткинський агролісгосп", ТОВ "Юмін Агро", ТОВ "Юнігрейн", ПП "Ямполь Інвест", Ямпільське ДАП "Ямпільський агролісхоз", ТОВ "Авангард ім. Скачка", ПП "АВТарк", ПП "Аграрні інвестиції", ТОВ "Агро ХХІ", ТОВ "Агроальянс", ТОВ "Сільськогосподарське підприємство Агродім", ПП "Агропродопт", ТОВ "Агротехніка", ТОВ "Агрофірма ім. Чапаєва", ТОВ "Агрофірма "Надія", ТОВ "Агропромислова логістична компанія", ФГ "Архангельське", ТОВ "АТ Каргилл", ТОВ "Бахмачрегіонпостач", ТОВ "Берегиня", ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр", КП "Білоцерківхлібпродукт",ТОВ "Бориваж", ДП "Бродівський лісхоз", ТОВ "Строй-реал", ТОВ "ВВТ ГРУП", ТОВ "Гермес-Трейдинг", Кам'янець-Подільське ПАТ "Гіпсовик", Глухівське ДАП "Глухівський агролісгосп", ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр", ТОВ "Долинське", ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", ТОВ "Еко Енерджі Україна", ТОВ "Захід Агробізнес", ТОВ "Зерно.УА", ТОВ "Зерноекспорт 1", ТОВ "Продовольча компанія "Зоря Поділля", ПОСП "Ічнянське", ПАТ "Ічнянський молочно-консервний комбінат", УАСПФТОВ "КАИС", ПСП "Кам'янка", СТОВ "Качківське", ТОВ "Кернел-Трейд", ТДВ "Пологівський хімічний завод "Коагулянт", ТОВ "Колорит Агро", ПАТ "Компанія "Райз", ТОВ "Краєвид Поділля",   Кролевецьке ДАП "Кролевецький агролісгосп", СТОВ "Агрофірма "Кряж-Агро-1", СТОВ "Кряж і К", СФГ "Лан", ПАТ "Лебединський насіннєвий завод", ТОВ "Східноукраїнська компанія "Малтюроп", ТОВ "ВУК "Малтюроп", ТОВ "Малтюроп Юкрейн", ПАТ "Могилів-подільський консервний завод", ФОП ОСОБА_4, СТОВ "Мрія", ПАТ "Миронівський хлібопродукт", СТОВ "Нива Переяславщини", ПАТ "Ніжинський жиркомбінат". Виконання   вказаних договорів підтверджується податковими накладними, залізничними накладними про перевезення вантажів, актами виконаних робіт, відомостями по рахунку 361. Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п.у 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пунктом 198.2 ст. 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Судами попередніх інстанцій зазначено, що податковий кредит по отриманих позивачем послуг від ТОВ "Мікас Плюс" та ТОВ "Вербена-Н" підтверджено відповідними податковими накладними, які містять всі необхідні обов'язкові реквізити. Придбані послуги у ТОВ "Мікас Плюс" та ТОВ "Вербена-Н" безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача. Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що   податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ від 21 липня 2014 року №0001042201 підлягає визнанню протиправними та скасуванню. Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Перша логістична компанія". Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА: Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України. Судді С.Е. Острович О.І. Степашко  М.О. Федоров.

не задоволено

 Фабула справи  Платник оскаржив адміністративному суді податкові повідомлення-рішення щодо завищення ним суми податкового кредиту з ПДВ. Контролюючий орган мотивує свої рішення тим, що платник прострочив строк, протягом якого можливе віднесення коштів до податкового кредиту (365 календарних днів з дати складання податкової накладної за чинним на той час законодавством). Суд першої та апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги платника.  

 Правова позиція 

Якщо при перерахуванні коштів за договором доручення не відбувається передача прав власності, тобто не здійснюється поставка товару, то відсутня база оподаткування для податку на додану вартість.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду з позовом про припинення юридичної особи з підстав внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відсутності юридичної особи за адресою місцезнаходження. Судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги контролюючого органу.

 Правова позиція 

Підтвердженням наявності юридичної особи за адресою її місцезнаходження може бути Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також договір оренди, що може підтвердити фактичне місцезнаходження юридичної особи – платника.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених у зв'язку з висновками контролюючого органу про нереальність господарських операцій. Суд першої інстанції задовольнив позов платника податків.Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.

 Правова позиція 

Платник податків не несе відповідальності за порушення або недотримання законодавства контрагента.

задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень – рішень, якими йому нараховане грошове зобов’язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у зв’яку з неправомірним формуванням податкового кредиту та завищенням витрат, оскільки господарські операції такого платника, на думку контролюючих органів, не були спрямовані на настання реальних наслідків і відповідно є нікчемними. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги.

 Правова позиція 

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень – рішень, якими йому збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у зв’язку з заниженням ним суми податкового зобов’язання шляхом відображення господарських операцій, які, на думку контролюючого органу, не мали реального товарного характеру, а також включення амортизаційних відрахувань у складі витрат декларації з податку на прибуток при відсутності підстав для проведення амортизації. Суд першої інстанції задовольнив позов та скасував податкові повідомлення – рішення. Апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу податкової інспекції частково та змінив рішення суду першої інстанції в частині скасування податкового повідомлення – рішення щодо нарахування грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств.

 Правова позиція 

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом до контролюючого органу щодо скасування податкових вимог, складених щодо неузгоджених сум грошових зобов'язань за авансовими внесками з податку на прибуток. Рішенням суду першої інстанції, залишене без змін судом апеляційної інстанції, позовні заяви платника податків були задоволені. Платник податків звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. 

 Правова позиція 

Якщо суми грошового зобов'язання, визначені в податкових вимогах, не є узгодженими, такі грошові зобов'язання не можуть визнаватися податковим боргом, а податкові вимоги підлягають скасуванню.

невідомо

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень – рішень, якими йому були нараховані грошові зобов’язання з податку на додану вартість, податків на прибуток підприємств та доходи фізичних осіб у зв’язку з заниженням таким платником податкового зобов’язання шляхом завищення витрат та податкового кредиту. Суд першої інстанції задовольнив позов та скасував податкові повідомлення – рішення. Апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції в силі.

 Правова позиція 

Невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Суд першої інстанції задовольнив позов платника податків. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.  

 Правова позиція 

Невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.Реальність господарських операцій підтверджується наявністю первинних документів, що дає право на формування податкового кредиту та включення витрат до складу валових.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених у зв'язку з висновками контролюючого органу про нереальність господарських операцій. Судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні позовних вимог платника.

 Правова позиція 

Сам факт наявності у платника податків податкових накладних і платіжних доручень не може бути єдиною та беззаперечною підставою для формування податкового кредиту, при наявності встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій між платником податків та його контрагентом, а саме за відсутності фізичних, технічних та технологічних можливостей у контрагента до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті контролюючим органом, посилаючись на те, що платник не прийняв рішення про спрямування 30% прибутку на виплату дивідендів та не нарахував і не сплатив до бюджету авансовий внесок. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено.

 Правова позиція 

Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів та у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, сплачують до Державного бюджету України дивіденди нараховані пропорційно розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних капіталах.

Акціонерне товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів та здійснювати виплату дивідендів за простими акціями у разі, якщо власний капітал товариства менший, ніж сума його статутного капіталу, резервного капіталу та розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті контролюючим органом, посилаючись на неправомірне включення платником до суми від’ємного значення, що сформувалися за попередні 2 роки. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено.

 Правова позиція 

Для бюджетного відшкодування необхідна фактична сплата сум податків отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг) та реєстрація платником ПДВ більше 12 календарних місяців. Законодавством не обмежено право платника податку на бюджетне відшкодування сум ПДВ фактично сплачених останнім у ціні товару або послуг у попередніх податкових періодах часовими межами певного податкового періоду, та не поставлено право платника податку на отримання податкової вигоди у залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті контролюючим органом, посилаючись на неправомірність формування платником валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема непідтвердження платником реальності здійснюваних господарських операцій. Постановою окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено.Ухвалою апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду - залишено без змін.

 Правова позиція 

Податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення сприятливих наслідків у податковому обліку платника.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з прохання про визнання протиправним податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі проведення документальної позапланової виїзної перевірки у зв’язку з заниження податку на прибуток. Підстава винесення податкових повідомлень рішень - недотримання умов зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів бухгалтерської звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків і зборів протягом установлених строків і зберігання та/або ненадання контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю. Контролюючий орган, який належним чином був повідомлений платником податків про викрадення первинних документів, не надав жодної відповіді платнику. Рішенням суду першої інстанції у задоволенні вимог платника відмовлено. Рішенням апеляційної інстанції задоволено вимоги платника податку.

 Правова позиція 

У разі втрати податкової та бухгалтерської документації підприємства, з врахуванням приписів законодавства, необхідними є   такі дії: складання актів знищення - у разі їх дострокового безпідставного знищення на підприємстві; повідомлення правоохоронних органів, в тому числі органи міністерства внутрішніх справ, - у разі крадіжки або їх втрати (загублення) в суспільних місцях чи не передання зобов'язаною особою; а також одержання документального підтвердження втрати у вигляді: - акту про знищення - у разі їх дострокового безпідставного знищення на підприємстві; - довідки органу міністерства внутрішніх справ - у разі крадіжки або їх втрати (загублення) в суспільних місцях чи не передання зобов'язаною особою тощо з обов'язковим письмовим повідомленням державної податкової інспекції, наручно чи поштовим відправленням з повідомленням про вручення та описом вкладення.

Обов'язковим є також видача наказу по підприємству про створення комісії для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники державної податкової служби, слідчих органів, а також охорони, МНС і державного пожежного нагляду - залежно від обставин втрати документів. Результати роботи комісії оформлюються актом, який затверджується керівником підприємства, копія якого в 10-тиденний строк надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, та державній податковій інспекції.

Вказані дії не позбавляють платника податків від обов'язку негайного відновлення втраченої документації підприємства.

Якщо контролюючий орган не надає жодної відповіді та будь-якої фактичної або консультативної допомоги платнику податку, який вжив усіх необхідних від нього дій, проте викрадені/загублені первинні документи так і не вдалося відновити, то до такого платника не застосовуються санкції, визначені таким бездіяльним контролюючим органом.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позов про скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику збільшено податкове зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток у зв’язку із завищенням бюджетного відшкодування та заниженням податку на прибуток через нереальність господарських операцій платника з контрагентом . Рішенням судів першої та апеляційної інстанції позовні вимоги платника залишені без задоволення.

 Правова позиція 

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позов про скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику збільшено податкове зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток у зв’язку із заниженням податку на додану вартість та  податку на прибуток через непідтвердженість реальності господарських операцій платника з контрагентом . Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги платника задоволено частково. Рішенням суду апеляційної інстанції задоволено апеляційну скаргу платника, а рішення суду першої інстанції скасовано.

 Правова позиція 

Невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позов про скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику збільшено податкове зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток у зв’язку із заниженням податку на додану вартість та  податку на прибуток через непідтвердженість реальності господарських операцій платника з контрагентом. Рішенням суду першої та апеляційної інстанції позовні вимоги платника задоволено.

 Правова позиція 

Сама по собі реалізація товарів за ціною, нижчою від ціни придбання не є підставою зменшення валових витрат, у разі якщо така господарська операція не вчинена з метою заниження податкових зобов'язань.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позов про скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику збільшено податкове зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток у зв’язку із заниженням податку на додану вартість та  податку на прибуток через непідтвердженість реальності господарських операцій платника з контрагентом. Рішенням суду першої та апеляційної інстанції позовні вимоги платника задоволено.

 Правова позиція 

Обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, якими донараховано податок на доходи фізичних осіб та податок на додану вартість у зв’язку із завищенням валових витрат та заниженням податку на доходи фізичних осіб. Рішенням суду першої та апеляційної інстанції позовні вимоги платника задоволено.

 Правова позиція 

Невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позов про скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику збільшено податкове зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток у зв’язку із заниженням податку на додану вартість та  податку на прибуток через непідтвердженість реальності господарських операцій платника з контрагентом. Рішенням суду першої та апеляційної інстанції позовні вимоги платника задоволено.

 Правова позиція 

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позов про скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику збільшено податкове зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток у зв’язку із заниженням податку на додану вартість та  податку на прибуток через непідтвердженість реальності господарських операцій платника з контрагентом. Рішенням суду першої та апеляційної інстанції позовні вимоги платника задоволено.

 Правова позиція 

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позов про скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику збільшено податкове зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток у зв’язку з їх заниженням через непідтвердженість реальності господарських операцій платника з контрагентом. Рішенням суду першої та апеляційної інстанції позовні вимоги платника задоволено.

 Правова позиція 

Невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Неможливість проведення контролюючим органом зустрічних звірок контрагентів не є доказами нереальності постачання товару.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, яким платнику визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість. Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволено. Судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишено без змін.

 Правова позиція 

Якщо суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними, які складені на підставі договору, накладних та проведених розрахунків та платником подано скаргу на контрагента разом з декларацією з податку на додану вартість, то платником правомірно сформовано податковий кредит, а тому податкове повідомлення-рішення контролюючого органу підлягає скасуванню.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду із позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ. Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволено. Судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишено без змін

 Правова позиція 

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду із позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток , ПДВ та податку на доходи фізичних осіб. Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволено. Судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишено без змін.

 Правова позиція 

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими відповідними документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними документами.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду із позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ. Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволено. Судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишено без змін.

 Правова позиція 

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, яким платнику визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість. Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволено. Судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишено без змін.

 Правова позиція 

Якщо суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними, які складені на підставі договору, накладних та проведених розрахунків та платником подано скаргу на контрагента разом з декларацією з податку на додану вартість, то платником правомірно сформовано податковий кредит, а тому податкове повідомлення-рішення контролюючого органу підлягає скасуванню.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду із позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток , ПДВ та податку на доходи фізичних осіб. Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволено. Судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишено без змін.

 Правова позиція 

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими відповідними документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними документами.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення, які були оскарженні в адміністративному порядку, але рішення за результатами такого оскарження не було оформлено у відповідності до Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів. Окружним адміністративним судом позов було задоволено частково. Так, суд вважав, що рішення за результатами адміністративного оскарження мають бути оформленні відповідно до Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів. Оскільки рішення було невідповіно оформлено, слід вважати, що контролюючий орган не надіслав його протягом встановленого ПК строку, а тому ППР слід вважати відкликаними на підставі пункту 56.9 статті 56 ПК. Контролюючий орган подав апеляційну скаргу, ухвалою апеляційного адміністративного суду апеляційна скарга була залишена без задоволення, а постанова окружного адміністративного суду залишена без змін. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою. 

 Правова позиція 

Якщо за результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення контролюючим органом було надіслано платникові податків рішення, оформлене не у відповідності до підзаконного нормативного акта, який регулює порядок подання та розгляду скарг платника податку, скарга вважається задоволеною у відповідності до пункту 56.9 статті 56 ПК, а податкове повідомлення рішення - скасованим.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених з підстав перевищення граничного обсягу виручки для спрощеної системи оподаткування. Судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні позовних вимог платника.

 Правова позиція 

Виручкою вважається вся сума, отримана на розрахунковий рахунок. Вказана норма не ставить визначення розміру виручки в залежність від того, яким чином будуть використовуватись кошти, отримані на рахунок. Тобто, немає значення, чи частина цієї суми в подальшому перерахована іншій особі чи ні. Інакше втрачається зміст спрощеної системи оподаткування як такої.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених з підстав порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, зокрема перевищення граничного обсягу виручки, та непереходу на загальни систему оподаткування. Судами попередніх інстанцій частково задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, зокрема перевищення граничного обсягу виручки, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.

Виручкою вважається вся сума, отримана на розрахунковий рахунок. При цьому визначення розміру виручки не ставиться в залежність від того, яким чином будуть використовуватись кошти, отримані на рахунок. Тобто, немає значення, чи частина цієї суми в подальшому перерахована іншій особі чи ні. Інакше втрачається зміст спрощеної системи оподаткування як такої.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених з підстав порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, зокрема перевищення граничного обсягу виручки, та непереходу на загальни систему оподаткування. Судами попередніх інстанцій частково задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, зокрема перевищення граничного обсягу виручки, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.

Виручкою вважається вся сума, отримана на розрахунковий рахунок. При цьому визначення розміру виручки не ставиться в залежність від того, яким чином будуть використовуватись кошти, отримані на рахунок. Тобто, немає значення, чи частина цієї суми в подальшому перерахована іншій особі чи ні. Інакше втрачається зміст спрощеної системи оподаткування як такої.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, винесених з підстав завищення заявленої суми бюджетного відшкодування. Судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Якщо було розірвано договір та повернено суми попередньої оплати і постачання товарів не відбулося, то відсутній об'єкт оподаткування і відповідно податкове повідомлення-рішення є протиправним.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених у зв'язку з висновками контролюючого органу про нереальність господарських операцій. Судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених у зв'язку з висновками контролюючого органу про нереальність господарських операцій. Судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Реальність господарських операцій підтверджується належними первинними документами.

не задоволено

 Фабула справи  Позивач звернувся до суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив скасувати рішення про дострокове розірвання договору про розстрочення грошових зобов'язань, оскільки контролюючий орган не повідомив належним чином платника податків про таке рішення. Постановою окружного адміністративного суду у задоволені позову було відмовлено. Платник податків звернувся до апеляційного адміністративного суду, рішенням якого його апеляційну скаргу було задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Якщо контролюючим органом не було повідомлено платника податків належним чином про рішення про розірвання договору про розстрочення грошових зобов'язань (податкового боргу) та не пред'явлено йому до сплати невнесену суму грошового зобов'язання, а також процентів, нарахованих за фактичний строк користування розстроченням, такий договір не може вважатися розірваним. 

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених у зв'язку з висновками контролюючого органу про нереальність господарських операцій. Судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні позовних вимог платника.

 Правова позиція 

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень рішень винесених у зв'язку з висновками контролюючого органу про нереальність господарських операцій.

 Правова позиція 

Неможливість здійснення контрагентами господарських операцій не є достатнім та ґрунтовним доказом нереальності господарських операцій.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень – рішень щодо нарахування йому грошового зобов’язання з податку на додану вартість у зв’язку з завищенням таким платником податкового кредиту. Окружний адміністративний суд задовольнив позовні вимоги частково. Апеляційний суд залишив у силі рішення суду першої інстанції.

 Правова позиція 

Якщо платник до початку перевірки самостійно зменшив від'ємне значення по ПДВ за перевіряємий період на вказану у податковому повідомленні-рішенні суму, повторне донарахування цієї ж суми ПДВ та застосування за це штрафних санкцій є неправомірним.

не задоволено
◄◄ 1 2 ►►
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію