Податкова судова практика

 Фабула справи  платник податку звернувся до суду з позовом про скасування податкових повіддомлень-рішень, якими платнику збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ та з податку на прибуток, тому що, як стверджує податковий орган, контрагенти платника не виконують свої податкові зобов'язання зі сплати податку до бюджету, що дає підстави вважати нікчемними господарські операції. Суди попередніх інстанцій задовольнили позов. Податковий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит. Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

не задоволено

 Фабула справи  платник податку звернувся до суду з позовом про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Контролюючий орган позов не визнав, в своїх запереченнях вказав на те, що на час подання позову триває процедура оскарження податкового повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ, а в частині вимоги про зобов'язання подати висновок до Казначейської служби, просив залишити позовну заяву без розгляду, у зв’язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду. Казначейська служба наголосила на тому, що висновок податкового органу до нього не надходив, що унеможливлює відшкодування ПДВ. Суди попередніх інстанцій задовольнили позов частково.  Контролюючий орган та Казначейська служба звернулись до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державної казначейської служби з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК України та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

задоволено частково

 Фабула справи  платник податку звернувся до суду щодо скасування податкових повідомлень-рішень, якими нараховано податкові зобов'язання: про сплату ввізного мита та визначення суми грошового зобов'язання з ПДВ, оскільки, на думку контролюючого органу, платником внаслідок неправильної класифікації товарів були застосувані невірні ставки податку. Суди попередніх інстанцій повністю задовольнили позов. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Якщо митні органи, приймаючи митну декларацію, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили його на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки у класифікації товару.

не задоволено

 Фабула справи  платник податку звернувся до суду про скасуванння податкового повідомлення-рішення,  яким платнику було визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ, оскільки, на думку податкового органу, укладені платником правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки товари/послуги за такими правочинами не були отримані. Суди попередніх інстанцій задовольнили позов. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.  

 Правова позиція 

Висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи. Наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод.

не задоволено

 Фабула справи  платник податку звернувся до суду щодо скасування податкового повідомлення-рішення, яким платнику визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ, оскільки, на думку контролюючого органу, платником був сформований кредит по нереальним операціям, так як відсутній факт придбання товару, у зв'язку з відсутністю документів, які б підтверджували сплату коштів платником за придбання зазначеного товару, транспортування товару, його походження, тощо. Суди попередніх інстанцій задовольнили позов. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи. Наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини.  Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

не задоволено

 Фабула справи  касаційна скарга була відхилена

 Правова позиція 

висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи. Наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод.

 За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів,  а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

не задоволено

 Фабула справи  платник податку звернувся до суду про скасування податкового повідомлення-рішення, яким йому визначено грошове зобов'язання з ПДВ, оскільки, на думку контролюючого органу, податковий кредит був ним сформований по нереальних операціях, так як контрагент такого платника має ознаки фіктивного підприємства. Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволені позову. Платник податку звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Нереальний характер господарських операцій може підтверджуватися, якщо враховуючи реальний час, необхідний для здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання товарів/послуг або здійснення діяльності, можна зробити висновок про відсутність необхідних умов для отримання вказаних у первинних документах результатів від відповідної господарської діяльності.

не задоволено

 Фабула справи  платник податку звернувся до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому до платника застосовувались штрафні (фінансові) санкції у зв'язку з порушенням платником, на думку контролюючого органу, правил торгівлі дорогіцінними металами — у платника був відсутній торговий патент. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, позовні вимоги платника задовольнив з підстав звільнення платника, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, від обов'язку мати торговий патент на торгівельну діяльність у пунктах продажу товарів. Контролюючий орган з доводами судів не погодився та звернувся до Вищого адміністративного суду України.

 Правова позиція 

Спеціальним Законом у галузі контролю за операціями з дорогоцінними цінними металами, ювелірні вироби віднесено до дорогоцінних металів та, відповідно, торгівлю ювелірними виробами - до торгівлі дорогоцінними металами.

Правила спрощеної системи оподаткування не можуть бути застосовані (станом на квітень 2012 року) підприємцями, які здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі ювелірними виробами, тобто виробами із дорогоцінного металу та дорогоцінного каміння.

задоволено

 Фабула справи  платник податку звернувся до суду з вимогами про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, якими платнику були донараховано штрафну санкцію, оскільки він, на думку контролюючого органу, порушив  граничний термін сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з поданням платником  уточнюючого розрахунку, яким зменшено суму податкового зобов'язання. Рішенням суду першої інстанції, яке було залишене без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, позов було задоволено. Контролюючий орган подав касаційну скаргу.

 Правова позиція 

При поданні уточнюючого розрахунку, яким зменшується розмір визначених платником у декларації податкових зобов'язань, відсутній об'єкт застосування штрафних (фінансових) санкцій передбачених пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків  перед бюджетами та державними цільовими фондами»,  оскільки подання уточнюючого розрахунку не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, у той час як нарахування штрафних санкцій на підставі вищезазначеного пункту залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

не задоволено

 Фабула справи  платник податку звернувся до суду з вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень, яким платнику було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, з податку на доходи фізичних осіб та застосовано відповідні штрафні (фінансові) санкції. На думку контролюючого органу, платник занизив валовий дохід, завищив валові витрати, не виконав свої обов'язки як податкового агента. Завищення валових витрат, з точки зору контролюючого органу було пов'язане в тому числі і з невідповідністю актів здачі-приймання робіт (послуг),  що не містили аналізу результатів  маркетингових досліджень та товарообігу, висновків по наданню послуг по розміщенню товарів, що постачаються позивачем, та рекомендацій щодо поліпшення асортименту товарів, даних про фактичну кількість та вартість реалізованої продукції, а тому правочини, вчинені платником, є нікчемними. Рішенням суду першої інстанції, яке було залишене без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, позов було задоволено. Контролюючий орган подав касаційну скаргу.

 Правова позиція 

Акт перевірки повинен містити посилання на первинні документи та інші докази, що достовірно підтверджували б наявність факту порушення, зміст порушень має бути чітко викладений із  зазначенням періоду (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому відбулося порушення, а до акта має бути додано письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановленого порушення, тощо.

Витрати, які виключаються із бази оподаткування податку на прибуток за операціями з придбання маркетингових послуг у приватних підприємців, повинні відповідати чинному законодавству та підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами: актами здачі-приймання робіт (послуг), звітами, платіжними дорученнями.

Належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 Кримінального кодексу України, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Факт отримання маркетингових послуг платником підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), звітами про проведені маркетингові дослідження, таблицями виконаних планів та динамікою продажів, рекламними фототаблицями та іншими документами, які є первинними в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Доводів контролюючого органу про порушення директором платника при здійсненні трудової діяльності вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» не можуть бути підставою для висновку про нікчемність правочинів.

не задоволено

 Фабула справи  платник податку звернувся до суду з вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення, яким йому було нараховано зобов'язання з податку на додану вартість, у зв'язку з тим, що на думку контролюючого органу, платник відніс до складу податкового кредиту суму, зазначену в податковій накладній, яка не була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних. Платник допустив помилку при оформленні накладної, яку потім самостійно виявив та надіслав розрахунок коригування. Позов було задоволено судами першої та апеляційної інстанції. Контролюючий орган подав касаційну скаргу.

 Правова позиція 

Збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість є протиправним, якщо платник самостійно виявив та виправив помилки до моменту отримання акта камеральної перевірки та до прийняття ППР і таке виправлення здійснене у встановлений законодавством спосіб.

не задоволено

 Фабула справи  контролюючий орган (ДПІ) подав позовну заяву про стягнення штрафу фізичною-особою підприємцем з приводу проведення у приміщенні, власником якого вона є, грального бізнесу. Судом першої інстанції в позові контролюючого органу відмовлено. Постановою апеляційного суду постанову суду першої інстанції скасовано. Відповідач не погоджуючись із судом апеляційної інстанції подав касаційну скаргу.

 Правова позиція 

Оскільки проведення грального бізнесу в приміщенні, власником якого є ФОП, здійснювалося членом сім’ї першого ступеня споріднення за довіреністю цієї фізичної особи, яка не знала та не усвідомлювала про здійснення грального бізнесу в межах цього приміщення, то ФОП не несе адміністративної відповідальності і тому, щодо з цієї особи не може бути стягнуто штраф.

задоволено

 Фабула справи  платником податку подано позов про скасування податкових повідомлень рішень про збільшення податковогозобов’язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість прийнятих за результатами документальної позапланової виїзної перевірки призначеної відповідно до закону про оперативно-розшукову діяльність. Позивач оскаржив наказ про проведення перевірок для скасування податкових повідомлень рішень прийнятих на основі проведеної перевірки. Постановою адміністративного суду першої інстанції у задоволені адміністративного позову відмовлено. Постановою апеляційного суду постанову суду першої інстанції скасовано. Відповідач подав касаційну скаргу з метою скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення постанови суду першої інстанції без змін.

 Правова позиція 

Матеріали документальної позапланової  виїзної перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого, можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення лише після винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Суд дійшов до висновку, що п. 86.9ст. 86 Податкового кодексу України врегульовує порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі пп. 78.1.11 п.78.11 ст. 78 Податкового кодексу України, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

не задоволено

 Фабула справи  позов поданий платником податків про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень контролюючого органу про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість; збільшення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств; та застосування штрафних (фінансових) санкцій. Підставою для складання податкових повідомлення-рішення став висновок контролюючих органів про безтоварність вчинених платником операцій, оскільки його контрагенти не мали технічних можливостей для фактичної реалізації таких операцій. Постановою адміністративного суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду позов задоволено. Контролюючим органом подано касаційну скаргу.

 Правова позиція 

Відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як платника, так і контрагента, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій, унеможливлюють висновок щодо реальності придбання товарів (робіт, послуг), фактичного та обґрунтованого понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення сум до складу податкового кредиту.

Наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення сум, визначених ними, до складу валових витрат та податкового кредиту, оскільки, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення прийнятого у зв’язку з неоприбуткуванням готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскального звітного чеку. Перша та апеляційна інстанції частково задовольнили вимоги контролюючого органу. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у КОРО. 

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень у зв’язку з заниженням податку на прибуток та додану вартість. Суд першої інстанції частково задовольнив вимоги платника податків. Суд апеляційної інстанції у задоволені позову відмовив. Платник податків звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення сум, визначених ними, до складу валових витрат та податкового кредиту, оскільки, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень у зв’язку з допущенням арифметичної помилки при подані податкової звітності з податку на додану вартість, що вплинула на розрахунки з бюджетом. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника податків. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення у зв’язку із зменшення розміру бюджетного відшкодування, внаслідок неврахування відповідачем податкових накладних, виданих контрагентами позивача за господарськими операціями факт здійснення яких не підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку (відсутні товарно-транспортні накладні), тобто є недійсними та не можуть підтверджувати правомірність формування податкового кредиту. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника податків. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог встановлених законодавством.

Виключно відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для позбавлення платника права на податковий кредит, оскільки товарно-транспортні накладні є основними документами на перевезення вантажів, тобто є обов'язковими для перевізників, однак не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акта перевірки, згідно з якими підприємством неправомірно включено до складу податкового кредиту та валових витрат кошти по операціям з контрагентом, а саме : послуги по експедируванню зернових на загальну на підставі первинних документів, виданих контрагентом, свідоцтво платника податку якого визнано   недійсним з дати внесення до Реєстру платників податку на додану вартість. Постановою окружного адміністративного суду, у задоволенні позову відмовлено. Постановою апеляційного адміністративного суду постанову окружного адміністративного суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги платника задоволено частково.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень – рішень, якими йому було визначено податкове зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість та нараховані штрафні санкції та збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств та нараховано штраф. За результатами адміністративного оскарження частково задоволено вимоги платника та винесено податкове повідомлення-рішення яким збільшено суму податку з доходв фізичних осіб. Підставою для висновків контролюючого органу про порушення платником вимог діючого податкового законодавства стали акти (довідки) перевірок контрагентів платника. Постановою суду першої інстанції позов задоволено частково. Постановою суду апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову про задоволення позову.

 Правова позиція 

Необхідною умовою для формування валових витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товарів (робіт, послуг) правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Не можуть бути підставою для висновків доводи контролюючих органів про нікчемність правочинів, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень якими платнику було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, а також, застосовано штрафні (фінансові) санкції. Підставою для таких висновків стало те, що зустрічною звіркою контрагента платника не підтсверджено реальність здійснення господарських відносин з постачання товарно-матеріальних цінностей, що стало підставою для визначення платнику зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість. Постановою суду першої інстанції позов задоволено повністю. Ухвалою суду апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції залишено без змін.

 Правова позиція 

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товарів (робіт, послуг) правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Не можуть бути підставою для висновків доводи контролюючих органів про нікчемність вищезазначеного правочину, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику скориговано зобов’язання з податку на прибуток та ПДВ. Контролюючий орган зазначає про не підтвердження реальності операцій платника та контрагентів. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов платника задоволено.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Господарська операція має бути не тільки документально оформленою, а й повинна об'єктивно призвести до зміни складу активів платника податків.

В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду про скасування податкового-повідомлення рішення, винесеного контролюючим органом на підставі висновку про відсутність у платника права на заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, у зв’язку з тимчасовим призупиненням дії положень Закону України "Про податок на додану вартість". Інших фактичних та правових підстав контролюючим органом не було зазначено. Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. Апеляційний суд скасував це рішення та прийняв нове про відмову в позові. Платник податків звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

При визначенні об'єкта оподаткування платник ПДВ, який підпадав під дію пункту 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість», і податкове зобов'язання, і податковий кредит повинен був декларувати за спеціальною (скороченою) податковою декларацією. Водночас, такі податкові зобов'язання та податковий кредит не брали участі у розрахунку від'ємного значення ПДВ загальної декларації. Враховуючи те, що положення п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким визначався порядок розрахунку сум ПВД, що підлягають сплаті до бюджету, було зупинено для певної категорії сільськогосподарських товаровиробників, у таких осіб було відсутнє право формувати податковий кредит та визначати податкові зобов'язання у загальній декларації за відповідними операціями, у зв'язку з чим у вказаних товаровиробників було відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування за наслідками таких операцій.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та складу витрат з податку на прибуток за операціями, що мають ознаки фіктивності. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об’єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товарів (робіт, послуг) правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на формування складу витрат з податку на прибуток чи податковий кредит з податку на додану вартість.

Платник податків (покупець товару) не має обов’язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику нараховано штрафні санкції з податку прибуток та з податку на додану вартість. Штрафні санкції були нараховані у зв’язку з простроченням сплати податкових зобов’язань. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду позов задоволено.

 Правова позиція 

Визначальним при нарахуванні штрафу за прострочення сплати податку є те, з чиєї вини відбулося не зарахування чи неповне зарахування податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду (наприклад, платника чи банку).

Тобто, якщо неперерахування податку або збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених контролюючим органом на підставі висновку про завищення податкового кредиту платником, оскільки господарські операції між ним та його контрагентами фактично не відбувались. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено. Контролюючий орган звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

 Правова позиція 

Законодавством України не передбачено обов'язок покупця перевіряти відповідність законодавству статутних та реєстраційних документів продавця, а також перевіряти наміри продавця щодо сплати ним податків.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.  Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та складу витрат з податку на прибуток за операціями, що мають ознаки фіктивності. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товарів (робіт, послуг) правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з проханням про скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом на підставі висновку, що господарська операція між платником та його контрагентом, не підтверджується, а носить ознаки фіктивності, тобто є такою, що вчинена без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися правочином між ними, у зв'язку із недостатністю у контрагента позивача матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення його діяльності, а також через відсутність спрямованості договору на настання правових наслідків, обумовлених самим правочином. Рішенням суду першої інстанції, залишене без змін апеляційним судом, позовні вимоги були задоволені. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Підтвердженням наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту є наявність необхідних первинних документів (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи. Наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод.

Платник податків не може нести відповідальність за несплату податків його контрагентом, і за можливу недостовірність відомостей про контрагента, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо неї.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.  Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень за якими визначалось податкове зобов’язання з податку на прибуток та штрафні санкції, та визнання неправомірними дій. Контролюючий орган зазначає, що правочини платника не були спрямовані на настання правових наслідків, що призвело до заниження та несплати податку на прибуток. Постановою суду першої інстанції позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення. Ухвалою апеляційного адміністративного суду Постанова суду першої інстанції залишена без змін.

 Правова позиція 

Правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

У протилежному випадку відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством або сплати грошових коштів.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду про скасування податкових-повідомлень рішень, винесених контролюючим органом на підставі висновку про неправомірність віднесення платником сум до валових витрат відповідного податкового періоду, а також  суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту з огляду на те, що документів, які б підтверджувати транспортування вказаного товару надано не було. Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову залишено без змін апеляційним судом. Платник податків звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А відтак, на підтвердження правомірності включення витрат до складу валових витрат та до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, платник повинен надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне придбання (оприбуткування) таких матеріалів, а також документи, які підтверджують якість таких матеріалів;

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з проханням про скасування податкового повідомлення-рішення, за яким було збільшено суму грошового зобов’язання за ПДВ у зв’язку із відсутністю у платника права на формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій за договорами, щодо яких не підтверджено їх реальний характер. Постановою окружного адміністративного суду позовні вимоги були задоволені. Постанова апеляційного адміністративного суду скасувала рішення суду першої інстанції, відмовивши у задоволені позову. Платник податків звернувся до Вищого адміністративного суду України.

 Правова позиція 

Відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як платника, так і контрагента, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій, унеможливлюють висновок щодо реальності придбання товарів (робіт, послуг).

Наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення сум, визначених ними, до складу податкового кредиту, оскільки, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі висновку контролюючого органу про безтоварність операцій з контрагеном платника, оскільки щодо такого контрагента, контролюючий орган не може  провести зустрічну перевірку. Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позовні вимоги платника були задоволені. Контролюючий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України.

 Правова позиція 

Законодавством України не передбачено обов'язок покупця перевіряти відповідність законодавству статутних та реєстраційних документів продавця, а також перевіряти наміри продавця щодо сплати ним податків.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів,  а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанцій, якими задоволено вимоги платника податків стосовно скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку перевірки про невідображення платником розміру доходів, отриманих за результатами реалізації товарного газу.

 Правова позиція 

Для цілей оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, податкове законодавство визначає лише ті операції, які спрямовані на передання права власності на товар, що становить зміст такої операції.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанцій, якими на вимогу платника податків скасовано податкові повідомлення-рішення, що були прийняті контролюючим органом на підставі висновку перевірки про неправомірність формування платником податків складу витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій, що не мають реального товарного характеру.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду про скасування податкових-повідомлень рішень, винесених контролюючим органом на підставі висновку про неправомірність заниження податку на прибуток підприємств та заниження податку на додану вартість. Рішення суду першої інстанції про задоволення позову залишено без змін апеляційним судом. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанції, якими задоволено вимоги платника податків стосовно скасування податкових повідомлень-рішень, що прийняті контролюючим органом на підставі висновку про порушення вимог формування платником податків витрат та податкового кредиту за операціями з придбання товарів.

 Правова позиція 

Якщо товари (послуги) починають використовуватися платником податків в операціях, які не є об’єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження). За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення платника податків права на валові витрати чи податковий кредит. Платник податків (покупець товару) не має обов’язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію. Ухвалене судом рішення та пов’язане з ним подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ та припинення юридичної особи, самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляють правового значення первинні документи, у т.ч. податкові накладні. Тому висновки податкового органу стосовно того, що платник податків не підтвердив своє право на валові витрати та податковий кредит з огляду на визнання судом недійсними установчих документів та припинення юридичної особи його контрагента, який видав податкові накладні за цими господарськими операціями, є помилковими.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанції, якими задоволено вимоги платника податків стосовно скасування податкових повідомлень рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку про порушення платником податків вимог нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

 Правова позиція 

Відсутня залежність права платника податків на формування витрат та податкового кредиту від наявності чи відсутності прибутку за окремими господарськими операціями, оскільки це не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності. Тому що, неотримання платником податків доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції. Збиткова операція може бути визнана такою, що здійснена поза межами господарської діяльності платника податків лише у випадку, якщо контролюючий орган доведе відсутність об’єктивних економічних причин для негативного результату відповідної операції, здійснення останньої з метою штучного завищення витрат чи розміру податкового кредиту задля заниження об’єкту оподаткування ПДВ.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику нараховано зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток. Підставою для прийняття даних ППР було те, що платником завищено податковий кредит за рахунок віднесення сум податку на додану вартість по операціях, що фактично не здійснювались та не мали на меті подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності і формування податкового кредиту за рахунок субвенції із компенсації платнику різниці в тарифах на теплову енергію. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено.      

 Правова позиція 

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Необхідною умовою для формування валових витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Платник не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої. Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію. Перелік операцій, які обмежують право платника на податковий кредит, визначений статтями 3 та 5 Закону України «Про податок на додану вартість», не містить операцій з продажу теплової енергії споживачам та операцій з отримання підприємствами субвенцій (дотацій) у зв'язку з державним регулюванням цін.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень, якими платник нараховані штрафні санкції за прострочення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість внаслідок зміни контролюючим органом призначення платежу платника і зарахування коштів в рахунок погашення податкового боргу. Постановою господарського суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, в позові відмовлено.

 Правова позиція 

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин і є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.  

задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про скасування податкових повідомлень - рішень, якими платнику збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість. Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу щодо непідтвердження реальності господарських правовідносин між платником та його контрагентами. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду,  у задоволенні позову відмовлено.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.  

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про скасування податкових повідомлень - рішень, якими платнику визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток. Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу щодо непідтвердження реальності господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду,  у задоволенні позову відмовлено.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. 

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про скасування податкового повідомлення – рішення, яким платнику визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток. Підставою для прийняття даного ППР став висновок контролюючого органу про нікчемність угод між платником та контрагентами, оскільки вони укладені без мети настання правових наслідків та порушують публічний порядок. Даний висновок мотивований тим, що за місцем реєстрації контрагент не знаходиться. В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено повністю.

 Правова позиція 

У податковому обліку понесені витрати на придбання робіт мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.   За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит. Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.  Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду про скасування податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом було зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток позивача у зв’язку з тим, що платник відносить до складу валових витрат витрати з оплати послуг з охорони та відео спостереження за автомобілями, які здійснює філія «Рубіж-Авто» АТ «Українська автомобільна корпорація», за які не отримує компенсацію у складі дилерської маржі. Постановою окружного адміністративного суду позов задоволено. Постановою апеляційного адміністративного суду постанову окружного адміністративного суду скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. Платник податків звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Важливими ознаками у агентських договорах та договорах доручення є відсутність факту переходу права власності на товар (роботу, послугу), а, отже, майно, яке передається за такими договорами не можна визначати як продаж або поставку.

Кошти або вартість майна, що надходять комісіонеру (повіреному, агенту тощо) у межах договорів комісії, доручення, консигнації та інших аналогічних цивільно-правових договорів не впливають на податковий облік, та у Декларації з податку на прибуток підприємства не відображаються. Проте, винагорода комісіонера (повіреного, агента тощо) класифікується як дохід від операційної діяльності.

задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про скасування податкових повідомлень – рішень, якими йому нараховані зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість. Такі рішення контролюючий орган обгрунтовує безтоварним характером господарських операцій, здійснених платником з контрагентами, з огляду на відсутність доказів, які засвідчують  факти транспортування та зберігання придбаних товарів. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено.

 Правова позиція 

Відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як платника, так і контрагента, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій, унеможливлюють висновок щодо реальності придбання товарів (робіт, послуг), фактичного та обґрунтованого понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення сум до складу податкового кредиту. Наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення сум, визначених ними, до складу валових витрат та податкового кредиту, оскільки, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Доказами створення фіктивного підприємства має бути обвинувальний вирок щодо його посадових осіб,  який набрав законної сили, та містив би  в собі встановлені судом об'єктивні дані щодо ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до суду про визнання податкових повідомлень-рішень, якими платнику визначено податкові зобов’язання з податку на прибуток та визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість. Контролюючий орган обґрунтовує прийняття даних ППР тим, що у платника відсутнє право на формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками господарських операцій контрагентом з огляду на не підтвердження їх реального характеру. Постановою окружного адміністративного суду позов задоволено. Постановою апеляційного адміністративного суду постанову окружного адміністративного суду скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

 Правова позиція 

Відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як платника, так і контрагента, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій, унеможливлюють висновок щодо реальності придбанням товарів (робіт, послуг), фактичного та обґрунтованого понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення сум до складу податкового кредиту. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. 

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовними вимогами про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, яким платнику донараховано суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість. Висновок контролюючого органу базується на тому, що платником було завищено задекларовану суму податкового кредиту по відносинах з контрагентом, яким у виданих платнику податкових накладних зазначена адреса, за якою даний контрагент не знаходиться. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, в позові відмовлено.

 Правова позиція 

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними чи митними деклараціями, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення  понесених покупцем витрат до податкового кредиту, оскільки інші відомості дозволяють ідентифікувати особу продавця або покупця, зокрема, індивідуальний порядковий номер. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит. Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.  Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення про визначення платнику податкових зобов’язань з податку на додану вартість. Контролюючий орган  мотивує своє рішення тим, що в платника були відсутні правові підстави для формування податкового кредиту, за наслідками господарських операцій з контрагентом, з огляду на нікчемність правочинів, внаслідок не підтвердження їх реального характеру, оскільки контрагент за місцезнаходженням відсутній,  у нього відсутні на балансі необхідні основні засоби та обладнання для самостійного виконання  передбачених договорами робіт, а також відсутні трудові ресурси. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позову відмовлено.  

 Правова позиція 

Виключно відсутність трудових ресурсів, не спростовує реальності зазначених операцій, адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі надання передбачених договорами робіт; податкове законодавство не ставить право платника на витрати та податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється контрагентом виконання договору. Платник не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит. Аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до суду із проханням про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі акта, що складений за результатами виїзної планової перевірки у зв’язку із заниженням ПДВ на податку на прибуток (занижено валові доходи шляхом реалізації палива пов'язаним особам за цінами нижчі ніж звичайні та завищено валові витрати за рахунок включення до валових витрат вартості послуг оренди автомобіля, отриманих за договорами найму (оренди) транспортних засобів). Рішенням судів попередніх інстанцій позовні вимоги платника задоволено.

 Правова позиція 

Відсутність дозволів на перевезення небезпечних вантажів транспортним засобом не спростовує факту використання орендованого автомобіля в господарській діяльності підприємства, якщо наявні первинні документи дають можливість ідентифікувати господарську операцію, її зміст та обсяг та відповідальних за її здійснення.

Продаж бензину за роздрібною ціною через АЗС потребує додаткових витрат, які включались до вартості реалізованого товару.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду із проханням про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі акта, що складений за результатами документальна виїзної позапланової перевірки у зв’язку із заниженням податку на додану вартість, завищено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту Рішення суддів попередніх інстанцій позовні вимоги платника задоволено частково.

 Правова позиція 

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Доказом наявності умислу та обставини щодо виконання угод є обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. 

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення, з підстав формування податкового кредиту за господарськими операціями, які не були фактично підтверджені, оскількі були здійснені з контрагентами, у яких відсутні матеріально-технічні та трудові ресурси, необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності, видані ними податкові накладні не відповідають вимогам законодавства України, договори поставки укладались в усній формі.Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог платника. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким задовольнив позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

задоволено
◄◄ 1 2 3 ►►
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію