Податкова судова практика

 Фабула справи  Між платником податку та контрагентом було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів. На виконання умов зазначеного договору та в рахунок оплати цінних паперів, платник виписав векселі. Контролюючим органом в ході перевірки дійшов до висновку, що зобов’язання за вказаними векселями є довгостроковими, а тому платник відповідно до П(с)БО 13,12,28, вирішив, що позивач повинен був включити до складу доходу фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості за векселем, в цілях податку на прибуток. Як наслідок, контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення, яким донарахував податкове зобов’язання з податку на прибуток. Платник податку оскаржив правомірність прийняття рішення, мотивуючи це тим, що векселі для оплати цінних паперів є короткостроковими і безпроцентними, що у свою чергу виключає підстави для дисконтування заборгованості за такими векселями.

 Правова позиція 

Відповідно до п.п. 4, 5, 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання» (далі - П(С)БО 11), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. № 20 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 р. за № 85/4306), яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності, з метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов'язання; доходи майбутніх періодів.

Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

В розумінні цього П(С)БО 11, зокрема: довгострокові зобов'язання - всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями, а поточні зобов'язання - зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

За змістом п. 7, 8 і 10 П(С)БО 11 до довгострокових зобов'язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов'язання; відстрочені податкові зобов'язання; довгострокові забезпечення.

Зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов'язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.

Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання.

Поряд з цим, п. 11 і 12 П(С)БО 11 визначено, що поточні зобов'язання включають: короткострокові кредити банків; поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; короткострокові векселі видані; поточні забезпечення; інші поточні зобов'язання.

Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення.

З контексту наведених положень П(С)БО 11 можна дійти висновку, що зобов'язання, які виникли за простими векселями позивача, виписаними на погашення заборгованості по оплаті товару за договорами за своєю суттю відносяться до поточних зобов'язань. Такі зобов'язання в бухгалтерському обліку платника відображаються не за теперішньою вартістю, а за сумою погашення.

При цьому, та обставина, що зобов'язання за векселями відображалися позивачем на бухгалтерському рахунку для довгострокових виданих векселів, не змінює сутті самих векселів та зобов'язань, що за ними виникли.Відповідно до назви п. 141.2 ст. 141 ПК України норми названого пункту Кодексу регулюють питання щодо оподаткування різниці щодо операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, а також операцій з інвестиційною нерухомістю і біологічними активами, які оцінюються за справедливою вартістю. Між тим, операції щодо видачі векселів в рахунок оплати товару не відносяться до операцій з продажу та відчуження цінних паперів.

задоволено

 Фабула справи  Суб`єкт господарювання звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування  податкового повідомлення-рішення контролюючого органу. Контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку представництва платника податків з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за наслідками якої складено акт. Як вбачається зі змісту акту перевірки, контролюючим органом у межах спірних правовідносин встановлено, що згідно з авансованих звітів та наказів про відрядження, працівники представництва (в більшості випадків менеджери з методів розширення ринку збуту) приймали участь у значній кількості закордонних відряджень до Республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Вірменія. Фактично вказані працівники представництва, крім проведення конференцій, тренінгів на території України та за кордоном, організовували та супроводжували ділові зустрічі з бренд-менеджерами закордонних працівників дистриб'юторських компаній, які здійснювали продаж медичного обладнання материнської компанії платника податків, що підтверджується наданими до перевірки копіями наказів про відрядження. Працівники представництва платника податків, згідно з наказами про відрядження, організовували та супроводжували ділові зустрічі медичних працівників лікувальних закладів зарубіжних країн за межами України, де проводили ділові зустрічі з бренд-менеджерами закордонних дистриб'юторських компаній, які здійснювали оптовий продаж медичного обладнання материнської компанії позивача. Основним видом діяльності головної компанії платника податків є - «Збирання, виробництво, торгівля електричними і електромеханічними приладами для використання у галузі медицини». При цьому, видами діяльності представництва, згідно з наданими до перевірки документами, є «Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки», а метою представництва, відповідно до Положення про представництво є проведення підготовчих та допоміжних заходів від діяльності материнської компанії. Представництво платника податків реалізовувало основні засоби, а саме: медичне обладнання, що відповідає основному виду статутної діяльності материнської компанії платника.

 Правова позиція 

Проведення діяльності комерційного характеру поза межами України, порушує ст.3 Конвенції між Україною і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (дата набрання чинності для України - 02.11.1996), а саме: «термін Україна» означає територію України, включаючи будь-яку територію за територіальним морем України, в межах якої відповідно до міжнародного права та при застосуванні їх внутрішнього законодавства Україна виконує юрисдикцію або суверенні права стосовно морського дня, його надр, прилеглих вод та їх природних ресурсів».

Контролюючим органом зроблено висновок про те, що платник податків, у формі представництва здійснює діяльність продуктивного (комерційного) характеру на територіях іноземних держав щодо просування продукції, які не відносяться до положень Конвенції та не має права користуватися податковими пільгами, встановленими Конвенцією для представництва, та з метою оподаткування прирівнюється до платника податку, який проводить свою діяльність незалежно від такого нерезидента. Разом з тим, позивачем не доведено зворотного, з огляду на відмову у наданні відповідачеві деталізованої інформації щодо мети, цілей закордонних відряджень фахівців представництва.

Виходячи з аналізу фактичних обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що діяльність представництва повинна кваліфікуватися як така, що носить продуктивний (комерційний) характер, а тому контролюючим органом правомірно прийнято податкове-повідомлення рішення.

Реалізація основних засобів, а саме: медичного обладнання, що відповідає основному виду статутної діяльності материнської компанії платника, позбавляє представництво платника податків на пільгу, передбачену положеннями Конвенції між України і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і майно.

не задоволено
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію