Податкова судова практика

 Фабула справи  Контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків, за результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов’язання та накладено штрафні санкції. Перевіркою було встановлено, що між платником податків (позичальником) та іншим суб’єктом господарювання (позикодавець) укладено договорі про надання повторної фінансової допомоги. Контролюючий орган вважає, що платник повинен був визначити справедливу вартість свого зобов'язання, а суму дисконту (різниця між майбутньою та теперішньою вартістю зобов'язання) включити до доходу в момент отримання позик і до витрат в процесі амортизації такого дисконту протягом строку користування позикою. Платник податків звернувся до суду із позовом до контролюючого органу, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

 Правова позиція 

Поворотна фінансова допомога відповідає визначенню поняття «фінансовий інструмент», що передбачене у пункті 4 Положення  (стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові Інструменти», що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 № 559 (далі - Положення) – це контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов'язання або інструмента власного капіталу в іншого.

Пунктом 10 Положення передбачено, що фінансовий актив або фінансове зобов'язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента.

Отже, видана позика це фінансовий актив, оскільки є контрактним правом до отримання коштів у майбутньому, а отримана позика - це фінансове зобов'язання, оскільки його погашення призведе до майбутньої виплати коштів.

Справедлива вартість виданої позики дорівнюватиме величині усіх майбутніх грошових потоків, дисконтованих за ринковою ставкою відсотка на подібний інструмент (подібний за валютою, строками, типом ставки відсотка та іншими ознаками). Різниця між сумою позики та її справедливою вартістю є витратами. Водночас, в процесі амортизації фінансового активу визнаються фінансові доходи (п.5.7.2 Міжнародного стандарту фінансової звітності 9 «Фінансові інструменти», - далі МСФЗ).

Якщо поворотна фінансова допомога є короткостроковою (якщо її буде повернуто протягом 12 місяців), то Позикодавець може не дисконтувати грошові потоки. Якщо ж поворотна допомога є довгостроковою, то необхідно провести дисконтування грошових потоків, суму дисконту віднести на витрати, а в подальшому визнавати фінансові доходи в процесі амортизації такого дисконту.

Виходячи з положень МСФЗ перед тим як оцінювати грошові потоки платник податків сам має право визначити за якою методикою їх оцінювати: за ціною котирування ціни на активному ринку чи, застосовуючи метод оцінювання, у разі відсутності активного ринку.

Крім того, оскільки національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов'язань, а також органами, на які покладено регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової, відсутні будь-які роз'яснення з боку контролюючих органів або практика такого дисконтування, підприємство не зобов'язане визначати методологію оцінки фінансових зобов'язань самостійно, а ДФЗ не має права визначати цю методику та давати вказівки платнику податків щодо методики.

Позикодавець у  будь-який момент міг направити вимогу про повернення позики, а Позичальник (Позивач) зобов'язаний був її виконати. На підставі викладеного вище, враховуючи умови облікової політики позивача, умови договорів про надання поворотної фінансової допомоги, позивач не зобов'язаний здійснювати дисконтування позики до закінчення першого календарного року користування позикою.

задоволено

 Фабула справи  За результатами перевірки платника податку податковий орган дійшов висновку про невиконання ним обов’язку з подання звіту про контрольовані операції. Водночас платник наполягав на відсутності у нього такого обов'язку, так як його контрагент в силу приписів ПК не був наділений ознаками контрагента, операції з котрим можуть вважатись контрольованими. Платник наголошував, що згідно з приписами пп. 39.2.1.2 п. 39.2.1 ст. 39 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), контрольованими операціями є: господарські операції, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні, проте ставка такого податку в регіоні, де зареєстрований його контрагент (один із кантонів Швейцарії), не є нижчою на 5% і більше відсоткових пунктів, ніж в Україні. Відтак, платник податку стверджував,  що його операції із контрагентом, зареєстрованим у Швейцарії, не є контрольованими. За захистом своїх прав платник податку звернувся до суду.

 Правова позиція 

У разі, якщо ставка податку на прибуток, за якою нерезидентом-контрагентом платника податку сплачувався податок, не була на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні, здійснені з таким контрагентом операції у відповідності до підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України не можуть вважатись контрольованими, а тому, у платника податку відсутній обов'язок з подання звіту про контрольовані операції.

задоволено
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію