Податкова судова практика

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про несплату платника податкового зобов’язання з реклами. Перша та апеляційна інстанції частково задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Для цілей визначення оподатковуваного доходу фізичної особи від зайняття підприємницькою діяльністю законодавством передбачено, що до складу витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу витрат виробництва (обігу).

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірність формування платником складу витрат на рекламу, оскільки непов’язані з господарською діяльністю платника. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Витрати на рекламу та рекламні заходи, що пов’язані з продажем продукції та здійснюються з метою доведення інформації про товар та безпосередньо пов’язані з господарською діяльністю, включаються до складу витрат платника податків.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та складу витрат з податку на прибуток за операціями, що характеризуються фіктивністю. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Обов’язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, якими було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем та штрафними санкціями та збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за сновним платежем та штрафними санкціями. Контролюючий орган вважав, що правочини вчинені платником не були спрмовані на реальне настання правових наслідків, в момент вчинення таких правочинів не дотримувались норми Цивільного кодексу України. Окрім того, контролюючими органами вбачалосьпорушення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження платником податку на прибуток та Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість. Рішенням суду першої інстанції позов було задоволено. Апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції залишив без змін.    

 Правова позиція 

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що податковий кредит позивача по господарських операціях платника.

У разі   якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених відповідними документами. Судами встановлено, що факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Викладені в акті перевірки висновки про про нікчемність договорів, укладених позивачем з його контрагентами зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та  Закон України «Про державну податкову службу в Україні»не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Зазначені нормативно-правові акти не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 216, ст. 228 Цивыльного кодексу України Повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених платником, належать виключно до компетенції суду.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, якими було зменшено від'ємне значення податку на додану вартість та об’єкта оподаткування податком на прибуток. Контролюючий орган вважав, що правочини вчинені платником не були спрмовані на реальне настання правових наслідків, в момент вчинення таких правочинів не дотримувались норми Цивільного кодексу України. Окрім того, під час проведення позапланової невиїзної перевірки контролюючими органами було встановлено факт порушення норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України. Постановою суду першої інстанції позов було задоволено. Ухвалою суду апеляційної інстанції постанова суду першої інстанції залишена без змін.  

 Правова позиція 

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що податковий кредит позивача по господарських операціях платника.

Крім того, у разі   якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 статті 138, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших  статей Податкового кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Такі витрати мають належним чином підтверджуватись первинними документами.

Повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених платником належать виключно до компетенції суду.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, якими йому було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем та за штрафнимии санкціями та збільшено суму зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем та за штрафними санкціями. Контролюючий орган провівши позапланову виїзну документальну перевірку встановив факт порушення платником норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України та Закону України «Про податок на додану вартість» і прийшли до висновку про відсутність реального виконання договорів, укладених платником з третіми особами. Постановою суду першої інстанції позов задоволено. Ухвалою апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанції залишено без змін.

 Правова позиція 

Якщо платник податку придбаває матеріальні та нематеріальні активи, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням, не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).  Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Крім того, у разі   якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених відповідними документами. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом ІІ ПК України.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішення апеляційної інстанції, яким відмовлено у задоволені його вимог стосовно скасування податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неналежне оформлення платником податків первинних документів, що надані ним для підтвердження господарських правовідносин.

 Правова позиція 

Право платника ПДВ - покупця товарів (робіт, послуг) на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат, а також на податковий кредит виникає за наявності документів, що достовірно підтверджують реальність конкретних господарських операцій (фактів господарської діяльності).

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішення апеляційної інстанції, яким задоволено вимоги платника стосовно скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку про порушення платником податків вимог формування складу витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанцій, якими задоволено вимоги платника стосовно скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом на підставі висновку про завищення платником податку на додану вартість суми бюджетного відшкодування, в силу непідтвердження сплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентів платника податків.

 Правова позиція 

У випадку, коли контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку на додану вартість  до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об’єктивної зміни складу активів платника податку на додану вартість - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість - покупець не має обов’язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у платника відсутні взаємовідносини.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанцій, якими задоволено вимоги платника податків стосовно скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку про неправомірність формування платником податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій з його контрагентами, що характеризуються безтоварністю.

 Правова позиція 

Обов’язковою умовою виникнення у платника податку на додану вартість права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Відсутність у документах первинного обліку повної адреси місць відправки і отримання товарів, записів про якісні характеристики вантажу, записів про документи, що супроводжують перевезення вантажу, а також даних про матеріально-відповідальних осіб може свідчити про порушення особами, що оформлювали товарно-транспортні накладні, вимог підзаконних нормативно-правових актів, які визначають форму та зміст цих перевізних документів, однак не може спростовувати ані факт придбання платником податків товару, ані наявність у нього витрат за цими операціями.

З огляду на пріоритетність змісту господарської операції над її оформленням позбавлення платника права на податкову вигоду лише з формальних підстав у зв’язку неналежним оформленням первинних документів є неприпустимим.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанцій, якими відмовлено у задоволенні його вимог стосовно скасування податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірність включено платник до «інших витрат» в декларації з податку на прибуток суми, що складається з витрат на ремонт та поліпшення основних засобів, витрати на оплату праці, внески на соціальні заходи, придбання електроенергії, які за своїм призначенням підпадають під визначення поняття «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)».

 Правова позиція 

: Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, за результатами фактично здійснених господарських операцій.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернуся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанцій, якими задоволено вимоги платника податків стосовно скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку про безпідставне включення платником податку на прибуток до складу витрат суми відсотків, що перевищує 50 відсотків оподаткованого прибутку звітного періоду при умові володіння нерезидентами 100 % статутного фонду платника та включення платником до складу витрат вартості послуг, пов’язаних з придбанням (переоформленням) землі, без підтвердження подальшого використання вказаних послуг у власній господарській діяльності.

 Правова позиція 

Визначальним для висновку про правомірність віднесення платником податку на прибуток вартості отриманих послуг з проведення рекламних заходів до складу витрат є наявність у нього мети на отримання прибутку, здійснення діяльності у відповідності з визначеними цілями, а також підтвердження отриманих послуг відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За відсутності доказів, які б свідчили про існування змови платника з його постачальниками, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб’єктів результатів у сфері оподаткування, право платника на податковий кредит з податку на додану вартість не може ставитися у залежність від проведення зустрічних перевірок усіх його постачальників таабо від результатів таких перевірок.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішення апеляційної інстанції, яким відмовлено в задоволенні його вимоги стосовно скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку про включення платником єдиного податку до складу виручки недостовірних даних, про відсутність у такого платника книги обліку доходів і витрат, про порушення вимог формування складу річного оподаткованого доходу, а також про порушення порядку подання податкової декларації з податку на додану вартість.

 Правова позиція 

У особи, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, з моменту перевищення граничного розміру виручки (500000 грн.), не лише виникає обов’язок перейти на загальну систему оподаткування з наступного звітного періоду (кварталу), а й втрачається право оподатковувати виручку у сумі перевищення єдиним податком і виникає обов’язок оподаткувати таку суму на загальних підставах. У випадку, коли з моменту порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, передбачених статтею 1 Указу № 727/98, ним допущено перевищення суми, визначеної підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону № 168/97-ВР, у такої особи виникає обов’язок зареєструватись платником податку на додану вартість та сплатити податок, починаючи з операції, за якою відбулось перевищення загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг).

задоволено частково

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанції, якими частково задоволено вимоги платника податків, скасувавши податкові повідомлення-рішення, що прийняті контролюючим органом на підставі висновку про заниження платником податків сум з податку на доходи фізичних осіб, податку на прибуток та податку на додану вартість в результаті здійснення фіктивних господарських операцій з його контрагентами.

 Правова позиція 

Під час перевірки податковий агент зобов’язаний надавати на вимогу контролюючого органу документи, які підтверджують виплату доходу на користь фізичних осіб, які не працівниками відповідного агента, за товар, роботи, послуги. В іншому випадку, контролюючий орган приймає рішення про збільшення грошового зобов’язання платника податку з відповідного податку.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанції, якими відмовлено в задоволені його вимог стосовно скасування податкових повідомлень-рішень, що прийняті контролюючим органом на підставі висновку про неправомірне формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток за результатами фіктивних господарських операцій.

 Правова позиція 

Для формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, виданих особою, що зареєстрована платником податку на додану вартість, фактична сплата грошових коштів контрагентам в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у в’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанції, якими задоволено вимоги платника податків стосовно скасування податкових повідомлень-рішень, що прийняті контролюючим органом на підставі висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами здійснення господарських операцій між платником та його контрагентом.

 Правова позиція 

Наявність податкових накладних є обов’язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій, яка підтверджується первинними документами, оформленими належним чином.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанції, прийняті на користь платника податків стосовно задоволення його вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Такі повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі.

 Правова позиція 

У контролюючого органу відсутні підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки, яка призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішення апеляційної інстанції, яким задоволено вимоги платника стосовно скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку про неправомірність формування платником податкового кредиту з податку на додану вартість і витрат з податку на прибуток за результатами господарських операцій, що мають фіктивний характер.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, якими платнику зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість визначено суму податкового зобов'язання  з податку  на додану вартість. Обґрунтовуючи таку позицію контролюючий орган вказав, що дане порушення виникло внаслідок того, що платником при визначені бази оподаткування податком на  додану вартість операцій з поставки вживаних автотранспортних засобів використано вартість поставки автотранспортних засобів, встановлену на основі усної домовленості з покупцем, тобто на основі договірної ціни, а не звичайної, як вимагало чинне на момент виникнення спірних відносин законодавство.  Постановою окружного адміністративного суду позов задоволено.Ухвалою апеляційного адміністративного суду постанову окружного адміністративного суду залишено без змін.

 Правова позиція 

Митна вартість та звичайна ціна при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару не є тотожними. Митна вартість раніше імпортованих в Україну товарів не може бути визнана достатнім обґрунтуванням звичайного рівня цін таких товарів для визначення бази оподаткування операцій з їх подальшої поставки на митній території України. Митна вартість застосовується для нарахування податків і зборів для товарів, які перебувають під митним контролем, оскільки у відповідності до ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про  визнання дії протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ та визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, прийнятих за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, підставою призначення якої був підпункт 78.1.11 Податкового кодексу, а саме – на основі судового  рішення про призначення перевірки, а ППР за результатами такої перевірки було прийняте до набрання законної сили рішенням, прийнятим в порядку кримінально-процесуального судочинства. Постановою окружного адміністративного суду позов задоволено. Ухвалою апеляційного адміністративного суду постанову окружного адміністративного суду м. Києва залишено без змін.

 Правова позиція 

Оскільки пункт 86.9 статті 86 та підпункт 78.1.11 пункту 78.1   статті 78 ПК не конкретизують коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, то відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб; у зв'язку з цим правила пункту 86.9 статті 86 ПК поширюються на порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі пп. 78.1.11 п. 78.11 ст. 78 ПК, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.   За змістом пункту 86.9 статті 86 ПК статус матеріалів перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, а тому вони не можуть бути досліджені в порядку адміністративного судочинства до набрання законної сили рішенням, прийнятим в порядку кримінально-процесуального судочинства.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами планової виїзно документальної перевірки, якими платнику визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств та визначено податкове зобов'язання по податку з доходів найманих працівників. Платник зазначає, що ППР, прийняті за результатами перевірки, є неправомірними, оскільки платником на дані рішення подано до контролюючого органу скаргу, відповідь на яку платником отримано не було, що передбачає її задоволення. Також перевіркою встановлено, що найманому працівнику платника без надання заяви на застосування податкової соціальної пільги до нарахованих доходів у вигляд заробітної плати, застосовувалась податкова соціальна пільга, що спричинило зменшення податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, а також занижено валові доходи з податку на прибуток підприємств. Постановою окружного адміністративного суду в задоволенні позовних вимог відмовлено. Ухвалою апеляційного адміністративного суду постанову окружного адміністративного суду залишено без змін.

 Правова позиція 

Повідомлення про вручення поштового відправлення або конверту з відміткою про причини повернення поштового відправлення є вагомим доказом надсилання платнику відповіді на скаргу і виключає задоволення такої скарги контролюючим органом за мовчазною згодою. Витрати і доходи за укладеним платником довгостроковим договором (контрактом) не враховуються при обчисленні  суми податку на прибуток, якщо укладений позивачем договір не відповідає вимогам пп. 7.10.2 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень – рішень, якими платнику збільшено суму податкового  зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість. Підставою для прийняття даних ППР було виявлення під час проведення перевірки платника порушень законодавства, що полягали в тому, що платником занижено валовий дохід у зв'язку з відображенням не в повному обсязі в первинних документах розміру отриманої виручки, що надійшла на розрахункові рахунки, а також встановлено заниження задекларованих валових витрат у зв'язку з заниженням показника "витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату". Постановою окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, якими платнику збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалою апеляційного адміністративного суду постанову окружного адміністративного суду залишено без змін.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про  визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику нараховані зобов’язання із плати за землю, податку на прибуток та податку на додану вартість. Підставою для нарахування зобов’язань із земельного податку було те, що платником використовувались земельні ділянки без правовстановлюючих  документів, з податку на прибуток та податку на додану вартість – непідтвердження валових витрат первинними документами, які були втрачені платником і не відновлені протягом передбаченого законом строку.  Постановою окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою апеляційного адміністративного суду постанову окружного адміністративного залишено без змін.

 Правова позиція 

У разі звернення платника до контролюючого органу із заявою про надання строку на відновлення втрачених первинних документів та невжиття заходів щодо їх відновлення у встановлений строк контролюючий орган правомірно може зробити висновок про відсутність таких документів у платника та непідтвердження ними здійснення платником  реальних господарських операцій.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

не задоволено

 Фабула справи  Платник оскаржив податкові повідомлення – рішення, прийняті через завищення платником податкового кредиту та завищення валових витрат внаслідок укладення договорів, які не відповідають вимогам закону, не спричиняють реального настання правових наслідків, тобто, є нікчемними, оскільки контрагенти платника, з якими укладено договори, є фіктивними суб'єктами господарювання. Порушення були виявлені під час проведення контролюючим органом документальної позапланової виїзної перевірки за підставою, передбаченою ст. 86.9 Податкового кодексу, проте контролюючим органом ППР прийнято до набрання обвинувальним вироком щодо платника законної сили.  Постановою окружного адміністративного позовні вимоги задоволено. Постановою апеляційного адміністративного суду постанову окружного адміністративного суду скасовано, прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено з інших підстав.

 Правова позиція 

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами

Недотримання контролюючим органом, як суб'єктом владних повноважень вимог п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України при прийнятті податкових повідомлень-рішень за наслідками перевірки, призначеної за постановою слідчого органу, є підставою для визнання їх протиправними та скасування.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про скасування податкових повідомлень – рішень, якими платнику визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість. Підставою прийняття даних ППР було те, що господарські операції платника з контрагентом, що був створеним без мети здійсненна господарської діяльності, а укладені з ним угоди мали фіктивний характер, з метою надання податкової вимоги платнику, адже фактично господарські операції не виконувались, товарно-матеріальні цінності не передавались та не перевозились, а видані документи первинного бухгалтерського та податкового обліку не були підписані особою, яка зазначена в установчих документах та ЄДР як особа, що має право їх підписання, а тому вони не могли бути підставою для формування валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість. Порушення були виявлені під час проведення контролюючим органом документальної позапланової виїзної перевірки за підставою, передбаченою ст. 86.9 Податкового кодексу. Постановою окружного адміністративного суду в задоволенні позовних вимог відмовлено. Ухвалою апеляційного адміністративного суду постанову окружного адміністративного суду залишено без змін.

 Правова позиція 

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про скасування податкових повідомлень – рішень, якими платнику визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість. Підставою прийняття даних ППР було те, що господарські операції платника з контрагентом, що був створеним без мети здійсненна господарської діяльності, а укладені з ним угоди мали фіктивний характер, з метою надання податкової вимоги платнику, адже фактично господарські операції не виконувались, товарно-матеріальні цінності не передавались та не перевозились, а видані документи первинного бухгалтерського та податкового обліку не були підписані особою, яка зазначена в установчих документах та ЄДР як особа, що має право їх підписання, а тому вони не могли бути підставою для формування валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість. Порушення були виявлені під час проведення контролюючим органом документальної позапланової виїзної перевірки за підставою, передбаченою ст. 86.9 Податкового кодексу. Постановою окружного адміністративного суду в задоволенні позовних вимог відмовлено. Ухвалою апеляційного адміністративного суду постанову окружного адміністративного суду залишено без змін.

 Правова позиція 

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Недотримання контролюючим органом, як суб'єктом владних повноважень вимог п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України при прийнятті податкових повідомлень-рішень за наслідками перевірки, призначеної за постановою слідчого органу, є підставою для визнання їх протиправними та скасування.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас певні недоліки первинних документів та податкових накладних, зокрема, їх підписання невстановленою особою, є свідченням недобросовісності постачальника та, у разі підтвердження дійсного виконання відповідних господарських операцій, не можуть слугувати підставою для притягнення платника податків-покупця до відповідальності.

задоволено частково

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції у зв’язку із наданням дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі. Рішення першої та апеляційної інстанції задовольнили вимоги контролюючого органу частково.

 Правова позиція 

Достатньою умовою для звернення контролюючим органом до суду, за яких можливе надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі  – є наявність у платника податкового боргу та відсутність на розрахункових рахунках такого платника грошових коштів, достатніх для погашення боргу.

не задоволено

 Фабула справи  Платник оскаржив податкові повідомлення-рішення,якими платнику було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість, прийнятих внаслідок заниження платником суми податку на додану вартість та податку на прибуток. Контролюючий орган обґрунтовує свої рішення тим, що формування валових витрат платником та віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту відбулось на основі операцій, реальність  яких не підтверджена необхідними первинними документами.  Постановою окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Постановою апеляційного адміністративного постанову окружного адміністративного суду скасовано частково в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення, яким платнику зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, прийняте нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог про скасування даного податкового повідомлення-рішення відмовлено,  в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

 Правова позиція 

Умовами врахування витрат платника на придбання товарів та послуг у контрагентів, що належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів при зменшенні оподатковуваного доходу платника є,: факт понесення цих витрат у процесі реальної господарської діяльності платника, документальна підтвердженість цих витрат, а також декларування доходу, отриманого як результат понесення цих витрат.  

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. На підтвердження включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та врахування витрат з податку на прибуток необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.  

задоволено

 Фабула справи  Платник оскаржив податкові повідомлення-рішення, якими платнику визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість, що прийняті контролюючим органом внаслідок заниження платником суми податку на додану вартість через включення до податкового кредиту вартість товарів та послуг на основі операцій, реальність  яких не підтверджена необхідними первинними документами, зокрема в т.ч. відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару. Постановою окружного адміністративного позов задоволено.Ухвалою апеляційного адміністративного суду постанову окружного адміністративного суду залишено без змін.

 Правова позиція 

Лише відсутність податкової накладної, а не окремий її недолік, безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.    

Самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару та наявність у платника податків умислу на укладення угоди.  

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. На підтвердження включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та врахування витрат з податку на прибуток необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.             

не задоволено

 Фабула справи  Платник оскаржив податкові повідомлення-рішення, прийнятих внаслідок заниження платником суми податку на додану вартість та податку на прибуток. Контролюючий орган обґрунтовує свої рішення тим, що формування валових витрат платником та віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту відбулось на основі операцій, реальність  яких не підтверджена необхідними первинними документами. Постановою окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено. Постановою апеляційного адміністративного суду постанову окружного адміністративного суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.   Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. 

Наявність у платника податків належно оформлених документів, необхідних для віднесення сплачених сум до податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, не є безумовною підставою формування даних податкового обліку у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Так, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

не задоволено

 Фабула справи  Платник оскаржив в адміністративному суді податкове повідомлення-рішення щодо заборгованості з податку на додану вартість внаслідок включення до податкового кредиту суми компенсації різниці між цінами закупівлі та реалізації імпортованого природного газу, що була повернута позивачу і перерахована до спеціального фонду Державного бюджету України в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ, з податку на прибуток та з рентної плати за транзитне транспортування природного газу. Судами першої та апеляційної інстанції в задоволенні позовних  вимог відмовлено.  

 Правова позиція 

Сума компенсації різниці між цінами закупівлі та реалізації імпортованого природного газу отримана платником податку, що повернута позивачу і перерахована до спеціального фонду Державного бюджету України в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ, з податку на прибуток та з рентної плати за транзитне транспортування природного газу відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік" не може бути включена до податкового кредиту платника.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з прохання про скасування податкових повідомлень-рішення у зв’язку з неправильною класифікацією товару при його ввезенні на митну територію України і тому застосування невірної ставки при сплаті ввізного мита. Рішенням суду першої та апеляційної інстанції позовні вимоги платника податку задоволено в повному обсязі.

 Правова позиція 

У разі відсутності в контролюючого органу зауважень щодо порушення платником законодавства України чи невірної класифікації товару під час здійснення митного оформлення та контролю за розмитненням товару, та проставлення відбитка печатки у відповідній графі вантажних митних декларацій, контролюючий орган підтверджує правильність та достовірність заповнених ВМД, що є завершальною стадією митного оформлення та відповідно вже не має права на збільшення податкового зобов’язання такого платника.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з прохання про скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі акту після проведення планової виїзної документальної перевірки у зв'язку з заниженням податку на прибуток на податку на додану вартість, через непідтвердженість реальності операцій. Рішенням судів попередніх інстанцій позовні вимоги платника задоволено.

 Правова позиція 

Правовою підставою для включення витрат до складу валових визначено саме подальше використання у власній господарській діяльності придбаних у постачальників послуг, а не безпосередньо факт їх використання.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду із проханням про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі акта, що складений за результатами  документальної виїзної планової перевірки через заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки суми податкового кредиту та валових витрат за відповідний період не підтверджуються у повній мірі первинними документами, оформленими у відповідності до вимог законодавства, які відображають реальність господарських операцій і є підставою для формування податкового обліку платника податків. Рішенням судів першої та апеляційної інстанції позовні вимоги

 Правова позиція 

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду із проханням про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення після проведення перевірки платника у зв’язку із заниженням податку на прибуток на податку на додану вартість, оскільки суми податкового кредиту та валових витрат за відповідний період підтверджуються у первинними документами, оформленими з порушенням вимог чинного законодавства, які відображають реальність господарських операцій і є підставою для формування податкового обліку платника податків. Рішенням судів першої та апеляційної інстанції у задоволенні позовних вимог платника відмовлено.

 Правова позиція 

Податкові накладні, у яких не вказано номенклатуру товару, не є первинними документами, що підтверджує реальність господарських операцій та не можуть бути підставою для формування податкового обліку платника податку.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду із проханням про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі акта, що складений за результатами  документальної невиїзної позапланової перевірки у зв’язку із несвоєчасною сплатою узгоджених податкових зобов'язань по рентній платі за природний газ та газовий конденсат, що видобувається в Україні та платі за користування надрами для видобування корисних копалин, по рентній платі за видобутий природний газ, а також порушення умови погашення розстроченого податкового зобов'язання (податкового боргу), а також мав податковий борг із грошових зобов'язань, які виникли після укладення договорів розстрочки

 Правова позиція 

Дії контролюючого органу щодо зарахування коштів, які сплачує платник податків в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати є правомірними, незважаючи на те, що вони можуть спричинити виникнення несплати із визначених у призначенні платежу податків та зборів.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з прохання про скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі акту після проведення невиїзної документальної перевірки у зв'язку з безпідставним перенесення залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, який зменшено актом попередньої перевірки. Рішенням судів попередніх інстанцій позовні вимоги позивача задоволено.

 Правова позиція 

У разі невиявлення контролюючим органом арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання, а також неузгодженості податкового зобов’язання контролюючий орган немає правових підстав для зменшення суми, що підлягає зарахуванню до складу наступного податкового періоду

Акт перевірки не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, який би породжував певні правові наслідки, був спрямований на регулювання тих чи інших відносин і мав обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, та, відповідно, міг бути предметом розгляду судами.  

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень , винесених з підстав того, що платником в декларації по податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року було відображено від'ємне значення об'єкта оподаткування, а також через наявність у платника непогашеної кредиторської заборгованості, що є "безнадійною заборгованістю".  Судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Ні норми Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", ні норми Податкового кодексу України не передбачають можливості обмежити формування витрат другого кварталу 2011 року лише тими сумами від'ємного значення, які виникли як результат діяльності саме першого кварталу 2011 року, без урахування непогашених наростаючим підсумком сум від'ємного значення попередніх податкових періодів.

Заборгованість виникає виключно за оплатними операціями і тільки така заборгованість може визнаватися безнадійною. Безоплатні операції взагалі не передбачають ніякої заборгованості одного суб'єкта перед іншим.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених у зв'язку з висновками контролюючого органу про нікчемність укладених договорів.Су д першої інстанції задовольнив позов платника податків. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.

 Правова позиція 

Обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим, презюмується, що дії платника, які мають своїм результатом отримання податкової вигоди (зокрема, у вигляді зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму витрат, понесених у зв'язку з оплатою поставлених послуг) є економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій декларації та податковій звітності - достовірними, якщо податковим органом не доведено зворотне. При цьому висновок про необґрунтованість податкової вигоди платника повинен базуватись на об'єктивній інформації, що безспірно підтверджує відсутність у діях платника розумної ділової мети та їх спрямованість виключно на створення сприятливих податкових наслідків.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Підписання документів від імені контрагента невстановленою особою не може бути підставою для висновку про незаконне формування даних податкового обліку по операціям з таким платником за відсутності належних доказів.

Порушення кримінальної справи та притягнення контрагента в якості обвинуваченого не мають жодного доказового значення, оскільки містять опосередковану та суб'єктивну думку слідчого щодо певних обставин, які відповідним чином зафіксував під час розслідування кримінальної справи.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень - рішень, винесених у зв'язку з висновками контролюючого органу, що правочини вчинені платником порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою приховування сплати податків третіх осіб. Судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Платник податків не несе відповідальності за порушення або недотримання законодавства контрагента.

Реальність господарських операцій підтверджується документами бухобліку, платіжними та розрахунковими документами, що мають статус первинних.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень. Судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Необхідною умовою для віднесення платником податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника.

Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати податку на додану вартість до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення первинних документів та рух грошових коштів на рахунку платника.

Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень - рішень, винесених у зв'язку з висновками контролюючого органу про нікчемність правочинів, вчинених з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

 Правова позиція 

При розгляді судом спору щодо правомірності рішення контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Однією з правових підстав для включення витрат до складу валових визначено саме подальше використання у власній господарській діяльності придбаних у постачальників послуг, а не безпосередньо факт їх використання. Тому послуги, які були використані не у господарській діяльності платника, не є підставою для віднесення витрат до складу валових.

Такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, мінімальна кількість працівників, відсутність у власності основних засобів, майна не можуть спростовувати фактичне виконання операції з поставки, оскільки специфіка підприємницької діяльності з купівлі-продажу товару, полягає у тому, що підприємству, яке реалізує товарно-матеріальні цінності, особливо підприємству, що є перепродавцем товару, не вимагається, ані значної кількості працівників, ані наявності основних засобів, складських приміщень та транспорту для виконання взятих на себе зобов'язань.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених з підстав неправомірного формування податкового кредиту та віднесення витрат, а саме амортизаційних відрахувань та сплати процентів за борговими зобов'язаннями, до складу валових у зв'язку із висновками контролюючого органу про нереальність господарських операцій та нікчемність правочинів. Судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні позовних вимог платника.

 Правова позиція 

Обов'язковою умовою врахування у складі валових витрат платника витрат на сплату відсотків за кредитом є використання кредитних коштів у рамках провадження господарської діяльності платника. Підставою для включення витрат, в тому числі витрат на сплату процентів за борговими зобов'язаннями, до складу валових, є безпосередній зв'язок їх з господарською діяльністю.

Сума процентів, сплачені поручителем в рахунок заборгованості по кредиту боржника не відповідають визначенню валових витрат, так як виконання зобов'язань боржника перед кредитором не пов'язане з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податків від іншої особи. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним даних податкового обліку.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених у зв'язку з висновками контролюючого органу про нереальність господарських операцій та неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій, яка підтверджується первинними документами, оформленими належним чином. Викладені в акті перевірки висновки про про нікчемність договорів зроблені контролюючим органом з перевищенням компетенції, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають контролюючим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Зазначені нормативно-правові акти не містять норм, які б наділяли контролюючий орган повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України. Повноваження на встановлення законності правочинів за тими критеріями ознак, що містяться в складеному контролюючим органом акті перевірки, належать виключно до компетенції суду.

Якщо контрагент платника не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту платником, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Сама по собі несплата податку контрагентом платника, або його контрагентами   (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит платника.

Платник податків не несе відповідальності за порушення або недотримання законодавства контрагента.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень - рішень, винесених у зв'язку з висновками контролюючого органу про нереальність господарських операцій з огляду на відсутність у контрагента основних засобів та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для провадження господарської діяльності та виконання поставок. Судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Право платника податку формувати валові витрати виникає у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Існують такі підстави для формування податкового кредиту: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Платник податків не несе відповідальності за порушення або недотримання законодавства контрагента.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених у зв'язку з висновками контролюючого органу про нереальність господарських операцій з огляду на відсутність необхідних для підтвердження первинних документів. Судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні позовних вимог платника.

 Правова позиція 

При реалізації права на податковий кредит та на формування валових витрат платник повинен довести факти придбання товарів (робіт, послуг) з метою виконання операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, платник повинен представити належним чином оформлені первинні облікові документи на купівлю товарів, робіт, послуг, у тому числі й податкові накладні.

Документи, які не містять усіх необхідних для первинних документів реквізитів, не визначають зміст господарської операцій та не підтверджують обставин виконання  послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є такими, що не відповідають ознакам первинних, а тому позбавляють права на формування податкового кредиту та віднесення витрат до складу валових.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення, винесених з підстав проведеня розрахунків без застосування зареєстрованого, опломбованого та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій (РРО). Суд першої інстанції задовольнив позов платника податків.  Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.

 Правова позиція 

Обов'язковою умовою звільнення платника єдиного податку від застосування РРО при здійсненні розрахункових операцій є ведення в установленому порядку Книги обліку доходів і витрат.

Фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення правил здійснення розрахункових операцій на момент вчинення розглядуваного діяння належали до категорії адміністративно-господарських санкцій, а тому підлягали застосуванню виключно у межах строків, визначених статтею 250 Господарського кодексу. А відтак у даному випадку застосування штрафних санкцій за правопорушення, вчинені в вересні 2007, є неприпустимим.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених з підстав порушенння порядоку заповнення податкової звітності, а саме перенесення від'ємного значення об'єкту оподаткування до наступного податкового періоду.Судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, винесеного у зв'язку з висновками контролюючого органу про фіктивний характер ланцюгової поставки, а також відсутністю у контрагента майна, основних засобів та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для провадження господарської діяльності та виконання поставки.Судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. При цьому законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку.

Такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, мінімальна кількість працівників, відсутність у власності основних засобів, майна також не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій з поставки, оскільки специфіка підприємницької діяльності з купівлі-продажу товару, полягає у тому, що підприємству, яке реалізує товарно-матеріальні цінності та є перепродавцем товару, як правило, не вимагається ані значної кількості працівників, ані наявності основних засобів, складських приміщень та транспорту для виконання взятих на себе зобов'язань.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених у зв'язку з висновками контролюючого органу про нереальність господарських операцій.Судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Щодо неможливості формування даних податкового обліку на підставі первинних документів, підписаних від імені спірних контрагентів невстановленими особами, то слід зазначити, що платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

не задоволено
◄◄ 1 2 3 ►►
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію