Податкова судова практика

 Фабула справи  У 2014 році платник отримав податкове повідомлення-рішення, яким йому було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, а також складено розрахунок пені, обчисленої на виявлені суми занижень податкових зобов'язань. На думку податкового органу, платник не відобразив у податковій декларації про майновий стан та доходи за 2012 рік дохід у вигляді додаткового блага, отриманий ним в результаті анулювання банком його боргу, та, як наслідок, не сплатив до бюджету податок на доходи фізичних осіб. Через деякий час платник звернувся до суду з вимогою про перегляд рішення у його справі за нововиявленими обставинами. Такою обставиною, на думку платника, стала нова редакція підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, що набула чинності з 1 січня 2015 року. Постановою суду першої інстанції заяву платника про перегляд справи за нововиявленими обставинами було задоволено, ухвалою суду апеляційної інстанції дану постанову було скасовано. Платник звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Проаналізувавши редакції статті, Суд вказав, що на час прийняття податкового повідомлення-рішення, відповідно до статті 164 Податкового кодексу України (у старій редакції) оподаткуванню підлягала будь-яка сума анульованого боргу платника податків, включаючи основну суму кредиту («його тіло») та суму процентів за користування кредитом, а з 1 січня 2015 року відповідно до статті 164 Податкового кодексу України, оподаткуванню підлягала тільки анульована (прощена) кредитором основна сума боргу («тіло кредиту») платника податків. З огляду на зазначене, Суд прийшов до висновку, що зміна редакції статті 164 ПК України, якою по-іншому було врегульовано порядок  визначення бази оподаткування, призвела до значного пом’якшення фінансової відповідальності особи.

Суд прийшов до висновку, що недекларування фізичною особою додаткового блага у вигляді анульованої (прощеної) кредитором суми процентів за користування кредитом не є правопорушенням, відповідно відсутні підстави для притягнення до відповідальності.

задоволено

 Фабула справи  Податковим органом було проведено позапланову перевірку платника, за наслідками якої було складено акт. На підставі зазначеного акту податковим органом було внесено зміни до автоматизованої інформаційної системи органу державної податкової служби «Аудит. Детальна інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» шляхом коригування податкових зобов'язань і податкового кредиту позивача по взаємовідносинам з його контрагентами. При цьому податкові повідомлення-рішення щодо визначення податкових зобов'язань позивача податковим органом не приймались. Зазначене стало підставою для звернення платника до суду. Суд першої інстанції у задоволенні позову платнику відмовив, постановою апеляційного суду позов було задоволено. Податковий орган звернувся до суду із касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

задоволено

 Фабула справи  Податковим органом було проведено камеральну перевірку платника податку, на підставі акта про проведення перевірки податковим органом було здійснено коригування показників податкового кредиту та зобов'язань платника в АС «Податковий блок». Зазначене стало підставою для звернення платника до суду. Судом першої інстанції вимоги платника було задоволено частково, постановою апеляційного суду у задоволенні позову було відмовлено. Не погодившись із рішенням апеляційної інстанції, платник звернувся до суду із касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Акт перевірки є документом, в якому відображені встановлені обставини та порушення з боку платника податків, викладені висновки перевіряючих, які самі по собі не тягнуть жодних правових наслідків для позивача, а тому не потребують судового захисту права та інтереси останнього.

Дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про порушення норм податкового законодавства щодо оформлення податкових накладних, що призвело до заниження суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість. Аргументуючи  свою позицію, контролюючий орган вказував на те, що платником податків були включені до суми податкового кредиту податкові накладні, не зареєстровані постачальником – контрагентом платника. Перша та апеляційна інстанції відмовили в задоволенні позову. Платник податків звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

У випадку відсутності факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної, у покупця відсутнє право на включення сум податку на додану вартість по таким податковим накладним до податкового кредиту, однак, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі, покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до Державної фіскальної служби України за консультацією щодо правомірності визначенням об’єктом оподаткування рентною платою лише корисних копалин, що пройшли первинну обробку мінеральної сировини. Державна фіскальна служба, в свою чергу, в письмовій індивідуальній податковій консультації вказала, що база оподаткування може бути визначена як за розрахунковою, так і за фактичною (споживчою) вартістю різних видів товарної продукції у звітному (податковому) періоді. Не погоджуючись з висновком контролюючого органу, викладеним у консультації, платник податку звернувся до суду із вимогою про визнання недійсною індивідуальної податкової консультації. Суд першої інстанції задовольнив вимоги платника податків, суд апеляційної інстанції залишив рішення без змін. Контролюючий орган подав касаційну скаргу на рішення судів попередніх інстанцій.

 Правова позиція 

Оскільки було здійснено глибоке збагачення, що означає зміну хімічної агрегатно-фазової структури мінеральної сировини, отриманий кінцевий результат у вигляді агломераційного концентрату та окатків залізорудних, не підлягає оподаткуванню рентною платою. Проведено технологічний комплекс глибокого збагачення корисних копалин не вважається первинною обробкою.

не задоволено

 Фабула справи  Постановою суду першої інстанції, залишену без змін ухвалою суду апеляційної інстанції позовні вимоги Товариства задоволені, визнано протиправною бездіяльність ОДПІ щодо не перенесення термінів проведення позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами. Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у неперенесенні термінів перевірки та про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення позапланової невиїзної перевірки позивача, суди першої інстанції та апеляційної інстанції виходили з того, що податковим органом в порушення приписів пункту 85.9 статті 85 ПК України не зупинено проведення перевірки до дати отримання копій документів, вилучених в Товариства або забезпечення доступу до них та, відповідно, зроблено передчасні висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Не погоджуючись із такою позицією судів, контролюючий орган звернувся із касаційною скаргою до вищестоящого суду.

 Правова позиція 

Порушення вимог абзацу 3 пункту 85.9 статті 85 ПК України, яким визначено, що у випадку вилучення правоохоронними чи іншими органами первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, терміни проведення перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них. Порушення вимог пункту 85.9 статті 85 ПК України має наслідком визнання перевірки проведеної без зміни термінів протиправною, оскільки така перевірка призвела до відображення контролюючим органом необ'єктивних висновків.

не задоволено

 Фабула справи  Податковий орган на підставі акту перевірки прийняв податкове повідомлення рішення, яким фізичній особі збільшено суму грошового зобов’язання з інестиційного прибутку податку на доходи фізичних осіб. Платник оскаржив рішення контролюючого органу до адміністративного суду. Суди першої інстанції та суд апеляційної інстанції позов задовольнив у повному обсязі. Вважаючи позицію судів попередніх інстанцій помилковою, контролюючий орган звернувся до касаційного суду.

 Правова позиція 

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу. Оскільки визначення розміру грошового зобов’язання з ПДФО проводилося на основі одного договору купівлі-продажу (відчуження) частки у статутному капіталі Товариства, касаційний суд не погодився з правомірністю та повнотою дослідження усіх обставин справи судами попередніх інстанцій та відправив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податку звернувся до контролюючого органу з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств. Контролюючий орган зазначив, що контрагент платника за податковою адресою згідно реєстрації не знаходиться, в останнього відсутні складські приміщення, виробничі потужності, трудові ресурси, а тому угоди платника з цим контрагентом мають ознаки фіктивності. За таких обставин, на думку контролюючого органу, правочини нібито укладені між ними не спричинили реального настання юридичних наслідків. Відповідно до баз даних податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Крім того, контролюючий орган  покликається на те, що як свідчать дані АІС «Податки»та Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів платника не задекларовано та відповідно не сплачено до бюджету ПДВ. Суд першої інстанції позов задовольнив. Апеляційним судом провадження було закрито та визнано нечинним рішення суду першої інстанції. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до контролюючого органу з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, яким платнику зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток. В результаті проведеної перевірки контролюючим органом було встановлено порушення платником, вимог пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в частині завищення витрат, що призвело до заниження податку на прибуток та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування. Суди попередніх інстанцій залишили позов без задоволення. Платник звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

необхідною умовою для віднесення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків подав позовну заяву про визнання дій контролюючого органу протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Постановою суду першої інстанції позов задоволено частково: зобов'язано повернути з місцевого бюджету суму податку на доходи фізичних осіб, утриманого з його вихідної допомоги у зв'язку з відставкою; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою суду апеляційної інстанції скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

 Правова позиція 

Рішення Конституційного Суду України може поширюватись на правовідносини незалежно від дати його прийняття стосовно моменту звільнення особи, оскільки Конституційний Суд даним рішенням не створив будь-яких нових законів, а дав лише роз'яснення вже існуючим.

Оскільки кошти, які отримують судді як вихідну допомогу, є одним із видів їхнього доходу, а тому законодавець може розглядати їх як об'єкт оподаткування, то утримання та перерахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податку на доходи фізичних осіб є правомірним.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку звенувся до суду щодо скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику були визначені суми грошових зобов’язань з податку на прибуток, ПДВ та з плати за користування надрами місцевого значення. Підставою для визначення грошових зобов'язань податком на прибуток слугували висновки податкового органу про заниження платником валових доходів по операціях з обліку заборгованості по виписаних платником векселях, по операціях з обліку безповоротної фінансової допомоги, а також про завищення платником валових витрат внаслідок неправильного визначення собівартості продукції.  Що стосується ПДВ, то підставою для його нарахування слугували висновки контролюючого органу про завищення платником податкового кредиту з ПДВ по операціях з його контрагентами. Підставою для нарахування плати за користування надрами слугували висновки податкового органу про те, що товариством занижено податкове зобов'язання з плати за користування надрами згідно даних бухгалтерського та податкового обліку за рахунок обчислення вартості видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) за фактичними цінами реалізації одиниці відповідного виду видобутої корисної копалини. Судами попередніх інстанцій позов було задоволено частково. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

1. Продукт первинної переробки є товарною продукцією для цілей справляння плати за користування надрами. Тому посилання позивача на те, що щебенева продукція не може вважатися корисною копалиною, оскільки вона є продуктом її переробки, у зв'язку з чим, вартість її реалізації не може бути об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин, є помилковим.

2. Якщо строк оплати по виписаних платником векселях не настав, та не сплив перебіг позовної давності, то у контролюючого органу відсутні правові підстави вважати припиненими господарські зобов'язання такого платника щодо погашення векселів та включення суми заборгованості за цими векселями до складу доходу як безповоротної фінансової допомоги.

3. Платник ПДВ не може формувати податковий кредит по податкових накладних, виписаних постачальником товарів/послуг підсля анулювання його свідоцтва платника ПДВ. 

задоволено частково

 Фабула справи  платник звернувся до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування ППР, яким платнику було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки на думку контролюючого органу правочини платника з контрагентами не мали ознак реальності. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, позов задовольнив. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік платника податку від інших осіб, в тому числі від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників платника податків за юридичною адресою, а також від господарських та виробничих можливостей такого постачальника. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів платника фіксують лише факт неможливості проведення зустрічних звірок контрагентів позивача та не можуть давати оцінку реальності укладених правочинів.

не задоволено

 Фабула справи  платник податку звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими йому було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та нараховано штрафні (фінансові) санкції у зв'язку з тим, що, на думку контролюючого органу, операції платника не мали характеру реальності. Крім того, контролюючий орган звернув увагу, що учасники договірних відносин — платник та контрагенти — діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Суд першої інстанції вимоги платника задовольнив та спірне податкове повідомлення-рішення скасував. Однак суд апеляційної інстанції з висновками суду першої інстанції не погодився та прийняв нову постанову, якою у задоволенні позову відмовив. Платник подав касаційну скаргу.

 Правова позиція 

Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є: а)  фактична наявність у платника податків первинних документів; б) фактична наявність у нього фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій; в) зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

задоволено

 Фабула справи  Предметом спору є визнання податкових повідомлень рішень прийнятих контролюючим органом неправомірними. Позивач не погоджується з висновком контролюючого органута доводить, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

 Правова позиція 

Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Підтвердженням витрат експедитора (що включається у розмір витрат для визначення фінансового результату) є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.    

Суд дійшов до висновку, що нарахування умовних процентів на суму неповернутої фінансової допомоги необхідно здійснювати лише за період фактичного використання неповернутої суми фінансової допомоги, а не за весь період фактичного використання поворотної допомоги, в тому числі й за період, в якому вона була отримана. 

не задоволено

 Фабула справи  Постановою адміністративного суду першої інстанції, яка залишена без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень контролюючого органу задоволено у повному обсязі. Контролюючим органом були прийняті відповідні податкові повідомлення рішення, вважаючи операції з постачання маркетингових послуг безтоварними. Відповідач (контролюючий орган) подав касаційну скаргу, якою просить суд скасувати рішення судів попередньої інстанції, вважаючи, що платником податків було безпідставно визначено розмір витрат та сформовано податковий кредит та прийняти нове рішення, у якому у задоволені позовних вимог позивача відмовити.

 Правова позиція 

1.Суд аргументував свою позицію тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операцій не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

не задоволено

 Фабула справи  Товариство звернулося до суду з вимогою про визнання податкової консультації контролюючого органу протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, наданої ДФС України, якою визначено, що оскільки товарною продукцією гірничого виробництва є граніт, до вартості якого включаються витрати із безпосереднього його видобування, то щебенева продукція отримана внаслідок переробки граніту не може вважатися корисною копалиною. Тому вартість виробничого процесу (витрати) з переробки граніту на щебеневу продукцію не повинна включатись до показника «розрахункова вартість відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини)» при визначенні плати за користування надрами при видобуванні корисних копалин. Суди першої та апеляційної інстанції позовні вимоги задовольнили. Контролюючий орган звернувся до касаційного суду.

 Правова позиція 

У разі якщо підприємство здійснює видобування корисних копалин (гранітів), які у подальшому використовуються у господарській діяльності для виробництва іншої продукції (щебеню), вартість видобутої у подальшому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини) обчислюється платником за розрахунковою вартістю видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) (гранітів).

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, згідно з яким платник занизив податок на прибуток та податок на додану вартість. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника податків. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, згідно з яким платник занизив суму податку на додану вартість, що підлягала сплаті до бюджету, а також завищив залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника податків. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику скориговано зобов’язання з податку на прибуток та ПДВ. Контролюючий орган зазначає про не підтвердження реальності операцій платника та контрагентів. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов платника задоволено частково.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та складу витрат з податку на прибуток за операціями, що мають ознаки фіктивності. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та складу витрат з податку на прибуток за операціями, що мають ознаки фіктивності. Перша та апеляційна інстанції відмовили у задоволені вимог платника, який і звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанції, прийняті на користь контролюючого органу, відмовивши в задоволені вимог платника стосовно скасування податкового повідомлення рішення. Таке  повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом  з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарських взаємовідносинах

 Правова позиція 

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та складу витрат з податку на прибуток за операціями, що мають ознаки фіктивності. Перша та апеляційна інстанції відмовили у задоволені вимог платника, який і звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та складу витрат з податку на прибуток за операціями, що мають ознаки фіктивності. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та складу витрат з податку на прибуток за договором, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та складу витрат з податку на прибуток за операціями, що мають ознаки фіктивності. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанцій, якими задоволено вимоги платника стосовно скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку щодо укладення платником договору, маючи за мету, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

 Правова позиція 

Не підлягає оподаткуванню переміщення майна за договором зберігання, тобто, передача майна від поклажодавця зберігачу (на зберігання) та від зберігача (зберігання) поклажодавцю або третій особі, яка має відповідний розпорядчий документ (талон), виданий поклажодавцем.

не задоволено

 Фабула справи  Податковим органом було проведено позапланову документальну виїзну перевірку платника. На підставі акта перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення, якими йому було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з огляду на висновки податкового органу про нереальність господарських операцій.  Не погодившись з висновками податкового органу, платник звернувся до суду з вимогою про скасування спірних податкових повідомлень-рішень. Постановою суду першої інстанції, що була залишена без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Обставини, встановлені вироком суду у кримінальній справі  мають преюдиційне значення щодо тієї особи, щодо якої ухвалено вирок, і не можуть мати такого значення для її контрагентів.

Податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень, якими йому нараховано зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток. Підставою прийняття даних ППР було те, що платником безпідставно сформовано валові витрати за рахунок віднесення до їх складу сум по договорам, накладним та актам виконаних робіт, отриманим контрагента, які не можуть розглядатись  в якості належного підтвердження валових витрат, оскільки первинні документи не мають статусу юридично значимих, безпідставно сформовано вартість основних фондів, які підлягають амортизації, завищено податковий кредит. Постановою окружного адміністративного суду від 06.09.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду, позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення в частині нарахування зобов’язання з податку на додану вартість ; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.  

 Правова позиція 

Податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Відсутність у підприємства-контрагента умов, необхідних для здійснення господарської операції само по собі не свідчить про нереальність господарської операції. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару/послуг у ланцюгу постачання податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи на валові витрати. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.   Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. 

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень, якими йому нараховано зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток. Підставою прийняття даних ППР було те, що платником не підтверджено необхідними первинними документу факту здійснення господарських операцій із контрагентами, що призвело до неправомірного включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми придбаних товарів/послуг за такими операціями. Постановою окружного адміністративного суду позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано постанову суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовлено.

 Правова позиція 

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.  Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник оскаржив а адміністративному суді податкові повідомлення-рішення, прийняті внаслідок заниження платником суми податку на прибуток та завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість. Контролюючий орган вважає, що платником здійснювались безтоварні операції з контрагентами, що призвело до неправомірного включення платником до складу валових витрат та податкового кредиту суми придбаних товарів/послуг за такими операціями. Постановою окружного адміністративного суду в задоволенні позову відмовлено. Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано постанову окружного адміністративного суду та прийнято нову, якою позов задоволено.

 Правова позиція 

Податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.  

не задоволено

 Фабула справи  Платник оскаржив а адміністративному суді податкові повідомлення-рішення, прийняті внаслідок заниження платником суми податку на прибуток та завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість. Контролюючий орган вважає, що платником здійснювались з контрагентами безтоварні операції, реальність яких не підтверджена, без мети настання реальних наслідків. Постановою окружного адміністративного суду в задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою позов задоволено.

 Правова позиція 

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.  Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість. Підставою для прийняття даних ППР було безпідставне завищення позивачем податкового платником кредиту з ПДВ шляхом подачі уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з ПДВ зі спливом 365 днів, що порушує норму підпункту 198.6 ПК України та безпідставне віднесення платником до складу податкового кредиту суми мита, сплаченого при ввезені товару на митну територію України Постановою окружного адміністративного суду, яка залишена без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено.

 Правова позиція 

У разі виявлення у майбутніх податкових періодах помилок, що містяться у раніше поданій податковій декларації, платник податків зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації не пізніше закінчення 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації відповідно до положень підпункту 50.1 ПК України.

При порушенні контролюючим органом вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, шляхом незазначення в акті перевірки посилання на первинні та інші документи платника, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність порушень платником законодавства, у контролюючого органу відсутні підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень на основі такого акту перевірки.

не задоволено

 Фабула справи  Платник оскаржив податкові повідомлення-рішення, прийнятих внаслідок заниження платником суми податку на додану вартість та податку на прибуток. Контролюючий орган обґрунтовує свої рішення тим, що формування валових витрат платником та віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту відбулось на основі операцій, реальність  яких не підтверджена необхідними первинними документами та не використовує придбані товари та послуги у своїй господарській діяльності. Постановою окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено. Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано постанову окружного адміністративного суду та прийнято нову, якою позов задоволено.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.   Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. 

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо визначення платнику податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів та про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності. Контролюючий орган мотивує свої рішення тим, що первинні документи платника заповнені неналежним чином, відсутні підтверджуючі документи на отримання податкових накладних від контрагентів, не підтверджено документально факт здійснення господарських операцій з придбання товарів. Постановою окружного адміністративного суду, яка залишена без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, відмовлено у задоволенні позову.

 Правова позиція 

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.  

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник оскаржив податкові повідомлення-рішенням (далі – ППР), якими платнику збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Підставою прийняття даних ППР було непідтвердження платником реальності здійснення операцій первинними документами. Постановою окружного адміністративного суду, яка залишена без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення .

 Правова позиція 

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. 

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.   Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанції, якими вимоги платника податків задоволено в частині скасування податкових повідомлень-рішень, а відмовлено в частині визнання протиправними дії контролюючого органу щодо проведення планової виїзної перевірки такого платника.Зокрема, контролюючий орган стверджує, що платник податків реалізував свій товар за цінами пов’язаній з ним особі, нижчими за звичайні.

 Правова позиція 

Факт достовірності продажу товарів платником товарів за цінами, нижчими за звичайні, повинен доводитись контролюючим органом. Твердження такого факту не може ґрунтуватись на сумнівних доводах, зокрема, порівнянні цін на неідентичні (неоднорідні) товари. Тому, прийняті податкові повідомлення-рішення контролюючого органу, що містять нарахування податкових зобов’язань на підставі таких висновків, є неправомірними, а під час його оскарження підлягають скасуванню. 

не задоволено

 Фабула справи  – Платник оскаржив податкові повідомлення-рішенням (далі – ППР), якими платнику збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Підставою прийняття даних ППР було непідтвердження платником реальності здійснення операцій первинними документами. Постановою окружного адміністративного суду, яка залишена без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення .

 Правова позиція 

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.   Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду із проханням про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі акта, що складений за результатами виїзної планової документальної перевірки у зв’язку завищенням від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, заниженням суми ПДВ та податку на доходи фізичних осіб через те, що валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за період, що перевірявся сформовано на підставі формально складених первинних документів, які не дають позивачу права на віднесення понесених ним витрат до складу своїх валових витрат та права на формування податкового кредит з податку на додану вартість. Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги платника задоволено. Рішенням суду апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції, в задоволенні позовних вимог платника відмовлено.

 Правова позиція 

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до суду із проханням про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі акта, що складений за результатами виїзної планової документальної перевірки у зв’язку заниження податку на прибуток, податку на додану вартість, завищення від’ємного значення ПДВ та неподання податкових розрахунків через непідтвердження реальності господарських операцій. Рішенням судів першої та апеляційної інстанції позовні вимоги платника задоволено.

 Правова позиція 

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду із проханням про скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі акта, що складений за результатами виїзної планової перевірки через заниження податку на прибуток у зв’язку із заниженням інших доходів що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування та наявністю безнадійної кредитної заборгованості. Рішенням судів першої та апеляційної інстанції позовні вимоги платника задоволено.

 Правова позиція 

Датою визнання безнадійної кредиторської заборгованості доходом є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Понесені витрати по курсовим різницям у зв'язку з переоцінкою валюти можуть бути включені до складу валових витрат у разі їх підтвердження первинними документами, серед яких зокрема свідоцтва по операціям на міжбанківському валютному ринку України та заяви про купівлю іноземної валюти, які долучені до матеріалів справи.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду із проханням про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі акта, що складений за результатами виїзної позапланової документальної перевірки через заниження податку на прибуток та податку на додану вартість у зв’язку із заниженням валового доходу та чистого оподатковуваного дохід, а також завищенням податкового кредиту; несвоєчасно подано звіт платника єдиного податку за звітний період; несвоєчасно подано декларацію про майновий стан та доходи; не в повному обсязі надано на перевірку документи. Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги платника залишено без задоволення. Рішення суду апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції та задоволено частково позовні вимоги платника – в частині скасування податкового повідомлення-рішення.

 Правова позиція 

Наявність первинних документів, а саме: податкові накладні; видаткові накладні;  фіскальні чеки; рахунки-фактури; подорожні листи вантажного автомобіля; акти списання; замовлення-наряду, які свідчать про придбання позивачем протягом періоду, що перевірявся, пального та запчастин на автомобілі, а також, подальше їх використання для забезпечення господарської діяльності позивача свідчить про правомірність формування валових витрат та податкового кредиту платником. Документація щодо якої закінчився термін її зберігання не може бути предмет витребування контролюючого органу для підтвердження звітності при проведенні перевірок.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з проханням про скасування податкового повідомлення-рішення, винесено на підставі акту, складеного за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки у зв’язку з заниженням  податку на прибуток та податку на додану вартість через непідтвердженість реальності операцій з контрагентом. Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги платника залишено без задоволення. Рішенням суду апеляційної інстанції позовні вимоги платника задоволено, а рішення суду першої інстанції скасовано.

 Правова позиція 

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з проханням про скасування податкового повідомлення-рішення, винесено на підставі акту, складеного за результатами планової документальної перевірки у зв’язку з заниженням  податку на доходи фізичних осіб (неправомірно не задекларував доходи від здійснення підприємницької діяльності для обчислення податку з доходів фізичних осіб) та податку на додану вартість через відсутність права застосовувати спрощену систему оподаткування. Рішенням суду першої та апеляційної інстанції позовні вимоги платника податку задоволено в повному обсязі.

 Правова позиція 

Контролюючий орган не має права застосовувати штрафних санкцій щодо заниження податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб за звітний період для платника, що перебував на спрощеній системі оподаткування.

Акт перевірки повинен містити достатні та повні підстави для застосування заходів відповідальності до платника податків.

Фізична особа, яка має право застосовувати спрощену систему оподаткування обліку та звітності, звільняється від обов'язків щодо декларування та сплати податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб, щодо підприємницької діяльності

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанцій, якими частково задоволено вимоги платника податків стосовно оскарження податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про порушення платником вимог здійснення міжнародних регулярних перевезень пасажирів на підставі єдиного міжнародного перевізного документу.

 Правова позиція 

Факт невизначення на законодавчому рівні, який саме документ є єдиним міжнародним перевізним документом для перевезення пасажирів, у тому числі міжнародним, правомірним є дії платника ПДВ стосовно оподаткування за нульовою ставкою операції з надання послуг із міжнародних регулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, які здійснюються, зокрема, на підставі квитків.

Податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених у зв'язку з висновками контролюючого органу про нереальність господарських операцій. Суд першої інстанції задовольнив позов платника податків. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким частково задовольнив позовні вимоги.

 Правова позиція 

Чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених з підстав невнесення суми по операціях з відступлення права вимоги до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.Судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні позовних вимог платника.

 Правова позиція 

Операції з відступлення права вимоги відрізняються від інших операцій з продажу товарів, оскільки законодавчо передбачено різні порядки формування витрат і доходів для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Тобто, відступлення права вимоги для цілей обліку з податку на прибуток є окремою господарською операцією, відмінною від продажу товарів. Натомість така операція є в розумінні п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу України різновидом операції з продажу товарів. Причому, продавцем відповідних товарів є особа, що відступає право вимоги за компенсацію.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.Судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Платник податків не несе відповідальності за порушення або недотримання законодавства контрагента.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених контролючим органом за порушення, які були виправлені в уточнюючих розрахунках за наступні податкові періоди.Судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Порушення ґрунтується на складанні уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2011 рік, яка була подана до податкового органу у 2013 році за новою формою, тому нарахування зобов'язання по податку на прибуток та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у цій частині є неправомірним.

Контролюючий орган не має права притягувати до відповідальності за порушення, які були виправлені платником у наступних продаткових періодах уточнюючими розрахунками.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.Судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

задоволено частково
◄◄ 1 2 3 ►►
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію