Податкова судова практика

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про відсутність права на застосування спеціального режиму оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком, виходячи з того, що сільськогосподарська продукція, вирощена платником на орендованих земельних ділянках на підставі договорів, щодо яких не здійснено державної реєстрації у відповідності до встановлених законодавством вимог. Перша та апеляційна інстанція задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Серед підстав, за яких на платника ПДВ не поширюється спеціальний режим оподаткування, відсутня така підстава як порушення порядку державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, на яких вирощується сільськогосподарська продукція товаровиробником. 

Порушення вимог законодавства щодо державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок за наявності встановленого факту реалізації платником фіксованого сільськогосподарського податку вирощених сільськогосподарських товарів на орендованих земельних ділянках в обсязі, не меншому, ніж 75 відсотків вартості всіх товарів, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, не може бути самостійною підставою для висновків, що такі товари не є власною продукцією підприємства у розумінні пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України, та відповідно підставою для висновків щодо невиконання підприємством вимог спеціального режиму оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком.

не задоволено

 Фабула справи  платник податку звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, якими йому було: 1) визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток, тому що платник у звітному кварталі не збільшив валовий дохід на суму безповоротної фінансової допомоги, що утворилася в результаті ліквідації контрагента платника, який поставив йому товари і не отримав оплати за них.  2) збільшено грошове зобов'язання з ПДВ, тому що платник повинен був зменшити податковий кредит сформований на дату отримання податкової накладної, оскільки контрагента було ліквідовано, а товари платником залишились не оплаченими, зобов'язання позивача щодо оплати припинилися. Також податковий орган вважає, що операції реально не вчинялися, оскільки були відсутні супроводжувальниі документи, зокрема товарно-транспортні накладні, а також посилання на акт перевірки постачальника та на акти перевірок контрагентів такого постачальника, в яких викладено висновки про не підтвердження господарських операцій та податкового кредиту і податкових зобов'язань останніх. Суди попередніх інстанцій задовольнили позов частково. Конролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Наявність такої обставини як припинення зобов'язання у зв'язку з ліквідацією юридичної особи (кредитора), у платника податку (боржника) виникає дохід із суми непогашеної заборгованості за фактично отриманий товар, який відноситься до складу валового доходу звітного періоду, в якому такий дохід виник. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачає вимог, які б зобов'язували платника податку одночасно зі збільшенням валового доходу, що складається із сум заборгованості, що не буде сплачена через ліквідацію кредитора, зменшувати валові витрати, сформовані у зв'язку з придбанням товарів. Збільшення валового доходу має наслідком збільшення об'єкта оподаткування та, відповідно, податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту сплачених (нарахованих) витрат та податку на додану вартість.

Право на валові витрати/витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток, та на податковий кредит з ПДВ виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю. У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, а податковий кредит обов'язково має бути підтверджений податковою накладною, виписаною платником податку на додану вартість.

Допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту сплачених (нарахованих) витрат та податку на додану вартість.

Визнання підприємства - боржника банкрутом не є підставою для коригування податкового кредиту, сформованого платником із суми сплаченого постачальнику податку на додану вартість.

задоволено частково

 Фабула справи  платник податку звернувся до суду про скасування податкових повідомлень-рішень, якими йому визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ, оскільки на думку податкового органу, платник неправомірно відніс до складу валових витрат та податкового кредиту витрати та суму ПДВ по нереальним операціям, так як правочини платника з його конртагентами, в силу вимог ст. 228 ЦК України, є нікчемними, оскільки укладені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволені позову. Платник податку звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Встановлені вироком суду обставини, які свідчать про те, що контрагенти платника були створені з метою здійснення протиправної діяльності, яка полягала у вчиненні нереальних господарських операцій задля мінімізації податкових зобов'язань, є доказом безпідставного формування платником валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру, що позбавляє права платника податків формувати вказані витрати та кредит.  

Господарська операція має бути не тільки документально оформленою, а й повинна об'єктивно призвести до зміни складу активів платника податків. В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

Якщо первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена постановою суду, то вони не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

не задоволено

 Фабула справи  платник податку звернувся до суду про скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику було визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ, оскільки, на думку контролюючого органу, валові витрати та податковий кредит були сформовані по нереальним операціям. В обґрунтування своїх висновків податковий орган посилається на непідтвердженість фактичного здійснення господарських операцій у другому та третьому ланцюгах постачання з огляду на неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів платника, що зумовлено відсутністю підприємств за адресою місцезнаходження. Крім того, податковий орган посилається на анулювання свідоцтв платників ПДВ у контргентів платника. Суди попередніх інстанцій задовольнили позов повністю. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

За умови реального здійснення господарської операції з поставки товарів (послуг), яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильного обчислення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту, наявності первинних документів, в тому числі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, платник податку (покупець) має право на витрати, що враховуються при   обчисленні об'єкта оподаткування та податковий кредит.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обґрунтовуватись лише відсутністю постачальника таких товарів за місцезнаходженням.

Анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента, відомості щодо реєстрації якого містилися в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та який перебував на обліку в податковому органі як платник податку на додану вартість, після вчинення господарських операцій не є підставою для висновку про позбавлення податкової накладної сили розрахункового документа, що підтверджує вчинення господарської операції та породжує у платників податку (покупця та продавця) обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

не задоволено

 Фабула справи  платник податку звернувся до суду про скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику було визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ, оскільки, на думку контролюючого органу, валові витрати та податковий кредит були сформовані платником по нереальним операціям.  Висновки про неправомірне формування валових витрат та податкового кредиту обґрунтовувалися посиланням на акти перевірок контрагентів платника, в яких викладено висновки про нереальність операцій цих підприємств з їх контрагентами. Суди попередніх інстанцій задовольнили позов повністю. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Платник податків (покупець товарів) не має обов'язку та повноважень здійснювати на час вчинення операцій та після вчинення операцій контроль за дотриманням продавцем вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за зафіксовані контролюючим органом порушення продавця чи його контрагентів.

Допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сплачених (нарахованих) витрат та податку на додану вартість.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товару (послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні валових витрат та податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначені витрати та кредит відсутні.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду про скасування податкових повідомлень-рішень, якими йому було визначено грошове зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток, оскільки, на думку податкового органу, податковий кредит та валові витрати були сформовані по нереальних операціях, так як контрагенти такого платника відсутні за адресою свого місцезнаходження, у них відсутні складські приміщення, виробничі потужності та інші необхідні умови для здійснення фінансово-господарської діяльності. Суди попередніх інстанцій задовольнили позов. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою. 

 Правова позиція 

1.Платник податків (покупець товарів) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем-контрагентом вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за вчинені порушення таким продавцем та його контрагентами.

2. Допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту сплачених (нарахованих) витрат та податку на додану вартість.

3. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та валові витрати/ витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також допустимих доказах.

не задоволено

 Фабула справи  платник податку звернувся до суду з вимогами про скасування ППР, якими йому було визначене грошове зобов'язання з податку на прибуток та зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ, а також з вимогами про  зобов'язання контролюючого органу встановити дійсний обсяг валового доходу з податку на прибуток підприємств  згідно з наданими до контролюючого органу первинними документами та документами бухгалтерського обліку платника, про визнання належною до відшкодування суму податку на додану вартість у заявленому платником розмірі. Оскаржувані ППР були надіслані контролюючим органом у зв'язку з тим, що платник неправомірно нарахував амортизаційні витрати, неправомірно відніс до складу витрат, понесених у зв'язку зі здійсненням попередньої оплати за товар, до складу валових витрат у періоді, на який припадає така оплата, оскільки фактичне отримання товару відбулося в наступному періоді, а також у зв'язку з неправомірним застосуванням нульової ставки ПДВ до послуг міжнародних перевезень. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, позов задовольним. Контролюючий орган подав касаційну скаргу.

 Правова позиція 

Амортизаційні відрахування нараховуються на витрати на придбання чи поліпшення основних фондів за умови призначення таких основних фондів для використання в господарській діяльності. При цьому законодавство не ставить право на амортизаційні відрахування в залежність від факту використання основних фондів у господарській діяльності саме у звітному періоді.

Податковий орган вважав, що у позивача були відсутні підстави для віднесення частини витрат, понесених у зв'язку зі здійсненням попередньої оплати за товар, до складу валових витрат у періоді, на який припадає така оплата, оскільки фактичне отримання товару відбулося в наступному періоді. Суд же вказав, що датою збільшення валових витрат за операціями з придбання робіт (послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату робіт (послуг), або дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника податку фактично порушується у зв'язку з прийняттям податкового повідомлення-рішення про зменшення такого відшкодування. Відповідно, достатнім способом захисту такого порушеного права є вимога про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення.

Платник податку має право застосовувати застосовувати 0 % ставку до здійснених операцій з експортної поставки товарів навіть тоді, якщо платник не значиться у договорі перевізником товарів, за умови, що в такому договорі передбачено право на передачу виконання послуг з перевезення вантажів третім особам і така передача вчинена у встановленій в договорі формі.

задоволено частково

 Фабула справи  платник податку звернувся до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику податків були нараховані грошові зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, у зв'язку з тим, що на думку контролюючого органу, здійсненні платником операції мають безтоварний характер. Суд першої інстанції позовні вимоги платника задовольним частково, суд апеляційної інстанції залишив рішення без змін. Контролюючий орган звернувся з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

У контролюючого органу відсутні підстави для позбавлення платника податків права на валові витрати та податковий кредит, за умови реального здійснення таким платником (покупцем) господарських операцій з придбання товару (послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні валових витрат та податкового кредиту.

Платник податків (покупець товарів) на час вчинення операцій та після їх вчинення не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо  реєстрації якого містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства стосовно здійснення ним господарської діяльності та оподаткування, а в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за зафіксовані контролюючим органом порушення продавця.

Допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть підставою до притягнення такого постачальника до відповідальності та не впливають на право покупця на віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сплачених (нарахованих) витрат та податку на додану вартість.

не задоволено

 Фабула справи  платник податку звернувся до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, за якими до нього було застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення правил застосування РРО та порядку ведення касових операцій. На думку контролюючого органу, платник не здійснював облік товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання, а також не оприбутковував готівку, оскільки не вносив записи до КОРО. Рішенням суду першої інстанції, залишене без змін апеляційним судом, позов платника було задоволено повністю.

 Правова позиція 

Форма книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, передбачає лише облік залишку товарних запасів, матеріалів, сировини на початок звітного періоду та на кінець звітного періоду (року). А тому реалізація товару без створення товарних запасів, за умови, якщо придбання товарів підтверджується первинними документами, не може бути підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій з мотивів порушення правил застосування РРО.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність дій з фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій. При цьому невідображення готівки у книзі обліку розрахункових операцій після їх проведення із застосуванням РРО є порушенням порядку оприбуткування готівки.

Наявність роздрукованого фіскального чеку не є належним підтвердженням повного та своєчасного оприбуткування готівки, а не здійснення відповідних записів у книзі обліку розрахункових операцій на підставі звітних чеків РРО є  порушенням не порядку ведення книги обліку розрахункових операцій, а  п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Законодавством під «оприбуткуванням готівки» у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО розуміється своєчасне (у день одержання готівкових коштів) здійснення обліку таких коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО. Не здійснення відповідних записів у книзі обліку розрахункових операцій згідно із Z-звітом у день одержання готівкових коштів у порядку, встановленому законодавством, не може вважатися «оприбуткуванням готівки».

задоволено частково

 Фабула справи  платник податків подав позовну заяву про скасування податкових повідомлень рішень прийнятих з приводу збільшення податкового зобов’язання з податку на прибуток, податку на додану вартість (позивач безпідставно переніс до бюджетного відшкодування від’ємне значення податку на додану вартість за попередні періоди), нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та застосування штрафних (фінансових) санкцій. Постановою адміністративного суду першої інстанції позов задоволено, ухвалою апеляційного суду постанову залишено без змін. Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій контролюючий орган подав касаційну скаргу.

 Правова позиція 

Акт перевірки та викладені у ньому факти і висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування не залежить від факту дотримання контрагентом-постачальником вимог податкового законодавства при здійсненні операцій зі своїми контрагентами.

За податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, може бути застосовано відповідальність, передбачену цим Кодексом, лише в тому разі, якщо їх склад є тотожним зі складом правопорушення, визначеним Податковим кодексом України та попереднім законодавством. Оскільки попереднім законодавством не було встановлено порядку застосування штрафних (фінансових) санкцій, особа не несе юридичної відповідальності (принцип зворотної дії законодавства в часі).

Застосування адміністративно-господарської відповідальності не залежить від наявності чи відсутності у резидента, що здійснив імпортну або експортну операцію, вини, а також від наявності чи відсутності інших чинників, які зумовили ненадходження (несвоєчасне надходження) виручки резидентів у іноземній валюті чи імпортного товару з-за кордону.  

Суд дійшов до висновку, що валовий доход не може формуватися на основі вартості відходів у вигляді металобрухту отриманого в процесі виробничої діяльності. Натомість валовим доходом платника податку буде лише доход отриманий від реалізації зазначених відходів, оприбуткованих в бухгалтерському обліку. Тому суд визначив, що збільшення податкового зобов’язання з податку на прибуток, виходячи з вартості відходів металобрухту, є протиправним.

Суд дійшов до висновку, що доводи контролюючого органу про те, що повернення позивачем суми поворотної фінансової допомоги за додатковою угодою є збитковою операцією, а відтак такою, що не пов'язана з господарською діяльністю, є безпідставними. Для відображення безповоротної фінансової допомоги у складі валового доходу та коригування такого доходу у сторону зменшення, у зв'язку з перерахунком через повернення фінансової допомоги, не може застосовуватися такий критерій як збитковість, оскільки це буде суперечити суті зазначених операцій. Такий критерій як збитковість може бути застосований до операцій з поставки товарів (робіт, послуг) за компенсацію.

задоволено частково

 Фабула справи  платник податку подав позовну заяву про визнання нечинним податкове повідомлення рішення з приводу неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з придбання товару (горюче-паливні матеріали) за договором поставки. Крім того, контролюючий орган визнав операції здійснювані позивачем безтоварними, оскільки у контрагента позивача відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності та інші умови, необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності. Постановою адміністративного суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції задоволено позовні вимоги у повному обсязі. Контролюючий орган подав касаційну скаргу про скасування податкового повідомлення-рішення.

 Правова позиція 

За умови реального здійснення платником податку (покупцем) господарських операцій з придбання товарів, які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначений кредит відсутні.

Допущені постачальником чи його контрагентами порушення певних вимог податкового законодавства можуть стати підставою для притягнення до відповідальності, але не впливають на право покупця на віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат та податку на додану вартість відповідно.

не задоволено

 Фабула справи  платником податку подано позовну заяву про визнання нечинними податкове повідомлення-рішення щодо неправомірного збільшення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість, обґрунтовуване контролюючим органом тим, що правочин позивача не направлений на настання реальних правових наслідків. Постановою окружного адміністративного суду вимоги задоволені повністю, ухвалою апеляційного суду постанова суду першої інстанції залишено без змін. Контролюючим органом було подано касаційну скаргу.

 Правова позиція 

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку  товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Підставою для позбавлення права на формування податкового кредиту та відмови в праві на бюджетне відшкодування може слугувати лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань.

У платника податків (покупець товарів (послуг) відсутній обов'язок здійснювати контроль щодо подальшої фінансово-господарської діяльності контрагентів, з якими мав господарські відносини, і зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на бюджетне відшкодування через анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість або через допущені ними порушення правил ведення вказаної діяльності чи порушення податкової дисципліни. Якщо контрагент не виконав свого обов'язку щодо звітування, нарахування та сплати податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а не контрагента, що порушує вимоги податкового законодавства.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень у зв’язку з висновком контролюючого органу про фіктивність вчинених операцій між платником податків та його контрагентом. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника податків. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сплачених (нарахованих) витрат та податку на додану вартість.

невідомо

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень прийнятих контролюючим органом на підставі відсутності первинних документів, які б підтверджували фактичне здійснення поставки товарів на адресу позивача, зокрема, товарно-транспортних накладних. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника податків. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

У податковому обліку понесені витрати на придбання мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, а податковий кредит обов'язково має бути підтверджено податковою накладною, виписаною платником податку на додану вартість.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, на думку податкового органу, полягало у безпідставному включенні до складу валових витрат та податкового кредиту відповідно витрат та податку на додану вартість за нереальними операціями з придбання у контрагентів підрядних послуг. Перша та апеляційна інстанції у задоволені позову відмовили. Платник податків звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Відсутність первинних бухгалтерських документів, якими підтверджується реальність здійснення господарської операції, в тому числі відсутність податкової накладної, яка підтверджує здійснення господарської операції та посвідчує право на отримання податкового кредиту, безспірно позбавляє платника податків права на включення понесених витрат до складу витрат, пов'язаних з одержанням доходів, а сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість - до податкового кредиту.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, якими йому було визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ та з податку на прибуток за основними платежами та за штрафними санкціями. Податковий орган вважає, що платник не мав права на віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат та ПДВ за операціями з придбання платником товару у контрагента, оскільки у ході перевірки ним не було подано документального підтвердження здійснення поточних операцій у сфері оптової торгівлі товарами. Відповідно до баз даних контролюючих органів встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив, в основу постанови про відмову суд поклав обставини викладені контролюючим органом в акті перевірки. При цьому, платником було надано перелік первинних документів, правової оцінки яким суд не надав. Суд апеляційної інстанії постанову суду першої інстанції скасував, враховуючи надані платником первинні документи, яким судом першої інстанції не було надано правової оцінки.

 Правова позиція 

Суд касаційної інстанції не може визнати обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.  

Для підтвердження правомірності формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, окрім встановлення дотримання таким платником вимог законів, необхідно належним чином дослідити реальність здійсненої господарської операції з придбання товару, тобто така операція має бути не тільки документально оформленою, а й повинна об'єктивно призвести до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю. В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

 Водночас висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Суд касаційної інстанції зазначає, що всі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, суди повинні надавати належну оцінку усім таким доказам окремо та в їх сукупності.

З метою дослідження фактичного придбання товарів (послуг) у межах господарської діяльності необхідно було аналізувати договірні умови їх поставки, належним чином досліджувати первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, порядок поставки, обсяги товарів, мету придбання.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, у зв’язку з неправомірним включенням платником до складу податкового кредиту сум ПДВ за операціями, щодо яких відсутні докази про фактичну поставку товарів та виконання робіт, а також у зв'язку з відсутністю у контрагента платника основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та інших умов для здійснення фінансово-господарської діяльності. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного, позов було задоволено повністю. Контролюючий орган звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

 Правова позиція 

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за вчинені продавцем порушення вимог законодавства, в тому числі правил створення підприємства та ведення господарської діяльності.

Допущені постачальником певні порушення законодавства тягнуть негативні наслідки для цього постачальника та не впливають на право покупця на віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сплачених (нарахованих) витрат і податку на додану вартість відповідно, адже законами іншого не передбачено.

Лише доведення податковим органом факту узгодженості дій платника податку з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальника від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх та допустимих доказах.

Всі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного контролюючим органом у зв’язку з неправомірним внесенням платником до складу податкового кредиту ПДВ за операціями з контрагентом, який відсутній за юридичною адресою, та у якого відсутнє обладнання, складські, торговельні приміщення, транспорт, трудові ресурсів та інших умов для здійснення фінансово-господарської діяльності. Постановою адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено повністю. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність постачальника. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених щодо оподаткування ПДВ операцій з придбання та постачання платником виробів на експорт. Рішеннями судів першої, апеляційної та касаційної інстанції позов було задоволено. Ухвалою Верховного Суду України рішення судів попередніх інстанцій було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, в задоволенні адміністративного позову було відмовлено. Платник податків звернувся до Вищого адміністративного суду України.

 Правова позиція 

Якщо платник здійснював експортування товару, який не має цінності, а покупець-нерезидент, хоча і зареєстрований в іноземній державі, однак не є зарестрованим у такій країні платником податків та не здійснює господарської діяльності на її території, то відсутня економічна обґрунтованость таких операцій з купівлі-продажу товару.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту, від'ємного значення та бюджетного відшкодування є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови якщо податковий орган доведе, що відомості в податкових накладних не відповідають дійсності.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного контролюючим органом на підставі висновку, що платник завищив податковий кредит. Така позиція була обґрунтована тим, що операції платника з придбання товарів не були спрямовані на реальне настання наслідків у зв'язку з відсутністю доказів, які б підтверджували протилежне. Платник податків вважав, що податковий орган протиправно застосував штрафні санкції, передбачені ПК України, оскільки порушення виявлено за період, що передував набранню чинності ПК України. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду позов було задоволено повністю. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Штрафні санкції накладаються на платника податків у разі якщо контролюючий орган визначає платнику податків суми податкового зобов'язання, зменшує суми бюджетного відшкодування та/або зменшує від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємне значення суми ПДВ протягом 1095 днів повторно за підставами, викладеними підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього ПК України, і їх розмір визначається у відсотках від суми нарахованих податкових зобов'язань. Таким чином, накладення на платника штрафних санкцій на підставі частини 1 статті 123 ПК України без визначення платнику податкового зобов'язання з податку та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення з ПДВ протягом 1095 днів повторно є протиправним.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду про скасування податкових-повідомлень рішень, винесених контролюючим органом на підставі висновку про невіднесення до валового доходу вартість безоплатно одержаного товару, а також про неправомірне віднесення до складу валових витрат витрати за операціями, реальне вчинення яких не підтверджено первинними документами. Рішення суду першої інстанції про задоволення позову залишено без змін апеляційним судом. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Для визначення того, чи дійсно мало місце фактичне придбання товарів (послуг) у межах господарської діяльності необхідно аналізувати договірні умови їх поставки, належним чином досліджувати первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, порядок поставки, зміст, обсяги товарів (послуг), мету придбання;

В кожному конкретному випадку необхідно з'ясовувати суть порушень, обставин, якими податковий орган обґрунтовує власну позицію, звітні періоди, суми заниженого податку на додану вартість за кожним епізодом та звітним періодом та надати правову оцінку встановленим обставинам на підставі норм матеріального права, що врегульовують спірні відносини.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду про скасування податкових-повідомлень рішень, винесених контролюючим органом на підставі висновку про неправомірне віднесення до складу податкового кредиту суми за операціями з придбання маркетингових послуг у зв'язку з їх фактичним ненаданням, а також про неправомірне віднесення до складу валових витрат суми за такими операціями. Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову залишено без змін апеляційним судом. Платник податків звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Умовами для формування валових витрат та податкового кредиту є реальне вчинення господарських операцій, яке призвело до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, здійснення таких операцій у межах господарської діяльності платника податків, а також підтвердження операцій первинними документами, що відповідають дійсності. А тому наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування. Водночас, має бути доведено, що придбання певних послуг пов'язане з господарською діяльністю платника податків.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду про скасування податкових-повідомлень рішень, винесених контролюючим органом на підставі висновку про невіднесення до валового доходу вартість безоплатно одержаного товару, а також про неправомірне віднесення до складу валових витрат витрати за операціями, реальне вчинення яких не підтверджено первинними документами. Рішення суду першої інстанції про задоволення позову залишено без змін апеляційним судом. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Для визначення того, чи дійсно мало місце фактичне придбання товарів (послуг) у межах господарської діяльності необхідно аналізувати договірні умови їх поставки, належним чином досліджувати первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, порядок поставки, зміст, обсяги товарів (послуг), мету придбання;

В кожному конкретному випадку необхідно з'ясовувати суть порушень, обставин, якими податковий орган обґрунтовує власну позицію, звітні періоди, суми заниженого податку на додану вартість за кожним епізодом та звітним періодом та надати правову оцінку встановленим обставинам на підставі норм матеріального права, що врегульовують спірні відносини.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду про скасування податкових-повідомлень рішень, винесених контролюючим органом на підставі висновку про неправомірне віднесення до складу податкового кредиту суми за операціями з придбання маркетингових послуг у зв'язку з їх фактичним ненаданням, а також про неправомірне віднесення до складу валових витрат суми за такими операціями. Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову залишено без змін апеляційним судом. Платник податків звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Умовами для формування валових витрат та податкового кредиту є реальне вчинення господарських операцій, яке призвело до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, здійснення таких операцій у межах господарської діяльності платника податків, а також підтвердження операцій первинними документами, що відповідають дійсності. А тому наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування. Водночас, має бути доведено, що придбання певних послуг пов'язане з господарською діяльністю платника податків.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду про скасування податкового-повідомлення рішення, винесеного контролюючим органом на підставі висновку про відсутність у платника права на податковий кредит, у зв’язку з відсутністю інформації щодо підтвердження факту подання контрагентами платника податкових декларацій  Інших фактичних та правових підстав контролюючим органом не було зазначено, фактичне вчинення господарських операцій не заперечувалось. Рішенням суду першої інстанції, залишене без змін апеляційним судом, позовні вимоги були задоволені. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування залежно від факту проведення зустрічних перевірок контрагентів та підтвердження такими перевірками факту декларування останніми податку на додану вартість та звітування перед контролюючими органами.

Платник податку на додану вартість (покупець товару), який дотримався вимог Закон України «Про податок на додану вартість» щодо формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування, не має обов'язку в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на бюджетне відшкодування за можливе порушення правил податкової дисципліни постачальниками. У разі коли контрагент не виконав свого обов'язку щодо звітування, нарахування та сплати податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду про скасування податкових-повідомлень рішень, винесених контролюючим органом на підставі висновку про неправомірність віднесення сум до складу податкового кредиту, а також неправомірність віднесення до складу валових витрат витрати за певними операціями, оскільки вказані операції не мали реального характеру. Рішення суду першої інстанції про задоволення позову залишено без змін апеляційним судом. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання послуг (робіт), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні валових витрат та податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначені витрати та кредит відсутні.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, питання реального вчинення господарських операцій має з'ясовуватися на підставі оцінки усіх таких доказів в їх сукупності.

Допущені постачальником певні порушення законодавства тягнуть негативні наслідки для цього постачальника та не впливають на право покупця на віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сплачених (нарахованих) витрат і податку на додану вартість відповідно, адже законами іншого не передбачено.

Підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування може слугувати лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду про скасування податкових-повідомлень рішень, винесених контролюючим органом на підставі висновку про неправомірність формування платником податкового кредиту у зв'язку з непідтвердженням реальних господарських відносин з контрагентами, а також віднесення до валових витрат сум за певними операціями, не спрямованих на настання реальних правових наслідків. Рішення суду першої інстанції про задоволення позову залишено без змін апеляційним судом. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товару (послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначені витрати та кредит відсутні.

Відсутність у підприємства-контрагента певних основних засобів, складських та інших умов само собою не може свідчити про нереальність господарської операції за умови, якщо такі операції фактично відбулися.

Платник податків (покупець товарів, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за вчинені порушення продавцем.

Допущені продавцем певні порушення законодавства тягнуть негативні наслідки для цього продавця та не впливають на право покупця на віднесення до складу валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та до складу податкового кредиту відповідних сплачених (нарахованих) витрат та податку на додану вартість, адже законами іншого не передбачено.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанцій, якими  відмовлено у задоволені вимог контролюючого органу стосовно припинення юридичної особи з урахуванням висновку про неподання платником податків протягом року податкових декларацій та необхідних документів фінансової звітності.

 Правова позиція 

Неподання платником податків протягом року податкових декларацій та документів фінансової звітності відповідно до закону є підставою для звернення контролюючим органом до суду з позовом про припинення юридичної особи.

задоволено частково

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанцій, яким відмовлено у задоволені вимог контролюючого органу стосовно припинення юридичної особи з урахуванням висновку про неподання платником податків протягом року податкових декларацій та документів фінансової звітності відповідно до закону.

 Правова позиція 

У випадку, якщо платник податку не звітує у встановленому законодавством порядку та не подає до податкового органу декларації і документи фінансової звітності більше одного року, то контролюючий орган має можливість цілком правомірно ініціювати припинення такого суб’єкта господарювання. Подання платником податків звітні документи після спливу однорічного строку та звернення контролюючого органу до суду з вимогою про припинення юридичної особи не доказують правоту позиції такого платника.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податку подав до податкового органу декларацію, у якій відображено витрати на придбання простих іменних акцій в сумі 116496 грн. та дохід в сумі 104576 грн., отриманий від продажу таких інвестиційних активів, в тому числі за рахунок реінвестицій дивідендів. Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 12336,9 грн. за основним платежем слугували висновки камеральної перевірки за період з 01.01.2010  по 31.12.2010, викладені в акті від 20.07.2011 № 6/17-2898303877, про порушення п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-VI. В обґрунтування вчинення позивачем порушення вказаної норми закону податковий орган виходить з того, що при обчисленні інвестиційного прибутку слід виходити з вартості витрат, понесених у зв'язку з придбанням інвестиційного активу, станом на момент набуття права на такий актив. Відповідач вважає, що збільшення статутного капіталу підприємства шляхом випуску нових акцій або збільшення номінальної вартості акцій не має наслідком збільшення показника витрат, понесених у зв'язку з придбанням інвестиційних активів.

 Правова позиція 

Грошові кошти платника податку у вигляді нарахованих дивідендів в рахунок оплати додатково випущених акціонерним товариством  акцій, зокрема шляхом збільшення номінальної вартості одиниці раніше випущених акцій, що збільшує розмір статутного фонду, слід розглядати як внесок платником податку коштів до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права. Своєю чергою, операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на емітовані ним корпоративні права є операцією з придбання інвестиційного активу. При цьому витрати, понесені платником у зв'язку з таким придбанням повинні враховуватись при обчисленні інвестиційного прибутку.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанції, якими задоволено вимогу платника податків щодо скасування податкових повідомлень рішень, що прийняті контролюючим органом на підставі висновку про фіктивність господарських операцій з придбання товарів платником у контрагентів, які відсутні за адресою місцезнаходження та свідоцтва платника ПДВ яких анульовані.

 Правова позиція 

Анулювання свідоцтва платників податків контрагентів позивача після вчинення господарських операцій не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту та витрат за операціями, вчиненими такими особами, відомості щодо реєстрації яких містилися в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та які перебували на обліку в контролюючому органі платниками податків, зокрема ПДВ, на час здійснення господарських операцій. 

Платник податків, який дотримався вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, не має обов’язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та валові витрати за порушення такими контрагентами правил ведення фінансово-господарської діяльності та податкової дисципліни, зокрема повнотою декларування та сплати податкових зобов'язань. У разі коли вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки лише щодо них. 

Тільки достовірне встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов’язань може слугувати підставою для відмови в праві на витрати з податку на прибуток та праві на податковий кредит з ПДВ.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанції, якими задоволено вимоги платника податків стосовно скасування податкових повідомлень-рішень, що прийняті контролюючим органом з підстав того, що за поставлений контрагенту товар платником отримано кошти лише в частині, тому і включення платником до податкового кредиту ПДВ за операціями з придбання матеріалів для виготовлення такого товару, є необґрунтованим, оскільки такі операції не пов'язані з господарською діяльністю платника.

 Правова позиція 

До складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, у свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01.01.2010, а також тих, що виникли протягом 2010 року.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими визначив платнику суму податкового зобов'язання з податку на прибуток та суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Контролюючий орган вважає, що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат та податкового кредиту витрати та податок на додану вартість відповідно за операціями з придбання товарів, які не мали реального характеру. Також у контрагентів зафіксовано відсутність умов для ведення господарської діяльності: основних фондів, рухомого та нерухомого майна, складських приміщень, транспортних засобів, недостатність трудових ресурсів. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов задоволено повністю.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. 

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток та суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції за порушення правил патентування. Підставою для прийняття даних ППР було те, що валові витрати та кошти, віднесені до податкового кредиту, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Постановою окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, якими визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції за порушення правил патентування. У задоволенні решти позову відмовлено. Постановою апеляційного адміністративного суду від постанову суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позову та задоволено позов в цій частині.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платників податку (покупця та продавця) обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. У суб'єкта господарювання вникає обов'язок отримати торговий патент у разі якщо такий суб'єкт здійснює торговельну діяльність у визначених законом пунктах продажу товарів. В разі, якщо продаж товарів здійснено шляхом звернення до спеціалізованої організації, яка має відповідний торговий патент на даний вид діяльності, що підтверджується договором комісії та договором на проведення передпродажної підготовки товару, в особи відсутній обов’язок отримати патент.  

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким платнику визначено фінансові санкції з податку на додану вартість. Підставою були висновки перевірки, що полягали у заниженні платником податкового зобов'язання у спеціальній декларації з ПДВ в результаті порушення вимог ст. 9 Закону України «Про Державний бюджету України на 2005 рік», оскільки платник при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки продукції виходив з договірної вартості, що є нижчою ніж фактичні витрати на її виготовлення за 2004 рік. За позицією контролюючого органу порушення полягали у тому, що платник протягом 2004 року провів розрахунки за оренду земельних паїв вирощеним цього самого року врожаєм, в бухгалтерському обліку ці операції відобразив у січні 2005 року, однак при здійсненні перерахунку натуральної форми плати за оренду земельних паїв у грошову виходив з фактичної собівартості продукції, що склалась у 2002 році, оскільки у 2003 році внаслідок форс-мажорних обставин (стихійного лиха) загинули посіви.

 Правова позиція 

Перерахунок обсягів натуральної та відробіткової форм плати за оренду земельної частки (паю) у грошову проводиться виходячи з фактичної собівартості визначених договором видів продукції, робіт (послуг), яка склалася в господарстві за минулий рік.  

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду з позовом про припинення юридичної особи платника. Позовні вимоги контролюючий орган обгрунтовує тим, що що юридична особа - політична партія  перебуває на обліку як платник податків, проте податкових декларацій та документів фінансової звітності не подає, що, своєю чергою, згідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» є підставою для припинення юридичної особи. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, в задоволенні позову відмовлено.

 Правова позиція 

У межах здійснення контрольних функцій органи державної податкової служби в установленому законом порядку мали право звертатися до суду з позовом про припинення юридичної особи - політичної партії за неподання протягом року податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону. Залежно від підстав припинення політичної партії та суб'єкта звернення до суду застосуванню підлягають норми Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»  чи Закону України, «Про політичні партії в Україні».

задоволено частково

 Фабула справи  Платник оскаржив податкові повідомлення-рішення про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, якими платнику нараховані зобов’язання із податку на прибуток та податку на додану вартість та плати за землю. Позиція контролюючого органу базується на тому, що платник відніс до складу податкового кредиту та валових витрат витрати без підтверджуючих документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку; невключення авансових платежів в іноземній валюті до складу валових доходів на дату підписання акта про передбачу суден замовнику за курсом НБУ на дату підписання таких актів. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов задоволено частково. Податкові повідомлення-рішення щодо нарахування зобов’язань з податку на прибуток та плати за землю визнано протиправними та скасовано. У задоволенні решти позову щодо податкового відмовлено.

 Правова позиція 

Сума авансового платежу повинна бути включена до складу валового доходу платника податків за датою підписання акта про передачу морського чи річкового судна замовнику. При цьому у разі отримання авансового платежу в іноземній валюті до складу валового доходу включається сума авансового платежу, що перерахована в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів. Законодавством не передбачено після перерахування авансового платежу в іноземній валюті в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, та визначення балансової вартості такої іноземної валюти за цим курсом, чергового перерахування авансового платежу в іноземній валюті на дату віднесення отриманого доходу до складу валових доходів. Порушення постачальником товару податкового законодавства щодо створення підприємства та ведення господарської діяльності не можуть бути самостійною підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит. Зменшення податкового кредиту покупця у зв'язку з такими порушеннями, за відсутності інших підстав вважати податковий кредит не підтвердженим, вказаним законом не передбачено. У разі коли контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. Стан виконання податкових обов'язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку з господарською діяльністю платника податків. Такий висновок випливає з того, що норми податкового законодавства пов'язують формування податкового кредиту з фактом придбання товарів чи послуг з метою використання в господарській діяльності. З позицій оподаткування має значення господарська операція, що вчинена платником, яка перш за все має бути предметом аналізу в податковому спорі. За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на податковий кредит відсутні. У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам законодавтсва та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. 

задоволено частково

 Фабула справи  Платник оскаржив податкові повідомлення-рішення щодо донарахування зобов’язань із податку на додану вартість та податку на прибуток. Контролюючий орган вважає, що платником неправомірно включено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту витрат та податку на додану вартість відповідно за операціями з контрагентом щодо придбання агентських послуг за договором, що мав нереальний характер. Реальність вказаних господарських операцій поставлена контролюючим органом під сумнів з тих мотивів, що платником у підтвердження фактичного здійснення операцій контрагентом не надано належним чином оформлених первинних документів. Постановою окружного адміністративного суду в задоволенні позову відмовлено. Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано постанову суду першої інстанції, позов задоволено повністю.

 Правова позиція 

Деякі дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або неточності в їх заповненні), за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального придбання платником податку (покупцем) товарів (послуг), не можуть розглядатися як самостійні підстави для висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит. Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. 

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанцій, якими задоволено вимоги платника податків стосовно скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом на підставі висновку перевірки, що була проведена на підставі наказу керівника контролюючого органу, який виданий в один день із запитом контролюючого органу, який містить перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

 Правова позиція 

У випадку, якщо контролюючий орган надіслав платнику запит, який містить перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту, в той самий день, що і складено наказ на призначення позапланової невиїзної документальної перевірки, то на час прийняття рішення про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки така обставина як ненадання платником податків пояснень та їх документальних підтверджень на такий запит протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту виникнути не могла.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким платнику нараховано зобов’язання із податку на додану вартість. Контролюючий орган вважає, що договір платника із контрагентом не направлений на настання реальних наслідків, оскільки контрагент відсутній за адресою місцезнаходження, а також не може здійснювати господарської діяльності у зв'язку з відсутністю необхідної кількості трудових ресурсів, виробничого обладнання, сировини та матеріалів, оскільки перебуває в  стані ліквідаційної процедури. Постановою окружного адміністративного суду позов задоволено повністю. Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано постанову суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовлено.

 Правова позиція 

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, відсутні підстави для позбавлення платника податку права на податковий кредит. При цьому порушення контрагентами постачальника покупця податкового законодавства чи правил ведення фінансово-господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця товару (робіт, послуг) права на податковий кредит. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку   товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише відсутністю контрагента позивача за адресою місцезнаходження або допущеними контрагентами порушеннями податкової дисципліни. Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом-постачальником товару (робіт, послуг), який зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та перебуває на обліку в податковому органі, в т.ч. зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за порушення таким контрагентом правил ведення фінансово-господарської діяльності та податкової дисципліни. У разі якщо вказаний контрагент чи його контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

задоволено

 Фабула справи  Платник оскаржив податкове повідомлення-рішення,яким йому нараховано зобов’язання з податку на додану вартість. Контролюючий орган мотивував прийняття даного ППР тим, що платник не здійснив розподілу сум податкового кредиту за придбані товари (послуги), які частково використовувалися в оподатковуваних операціях, а частково ні. На думку контролюючого органу, платник мав право віднести до складу податкового кредиту лише частку сплаченого (нарахованого) податку за придбані товари (послуги), яка відповідала частці використання товарів в оподатковуваних операціях звітного періоду. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено повністю.

 Правова позиція 

Отримання цільового фінансування для компенсації від'ємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню, за нормами Закону України «Про податок на додану вартість» не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому обліку з податку на додану вартість теплопостачання. Бюджетні дотації фактично відшкодовують збитки підприємству за оподатковуваними операціями, здійсненими за регульованими цінами (тарифами), а відтак знаходяться поза межами ціни таких операцій, яка визначається у межах цих же операцій для покупця/споживача товару (послуги). Оскільки товари та послуги, придбані виробниками теплової енергії, повністю використані ними в оподатковуваних операціях із поставки теплової енергії та надання послуг із теплопостачання, у таких виробників відсутня частка використання придбаних товарів або послуг в неоподатковуваних операціях.  Таким чином, суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів чи послуг, використаних при виробництві теплової енергії та наданні послуг із теплопостачання, включаються до складу податкового кредиту виробників теплової енергії у повному обсязі, а отримання цільового фінансування для компенсації від'ємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню, не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому обліку з податку на додану вартість теплопостачання. 

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду із проханням про скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі акта, що складений за результатами виїзної позапланової перевірки через заниження податку на прибуток у зв’язку з неправомірним перенесенням частини від'ємного значення об'єкта оподаткування та невключенням до складу валових витрат суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Рішенням судів першої та апеляційної інстанції позовні вимоги платника задоволено.

 Правова позиція 

До складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, своєю чергою, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01.01.2010, а також тих, що виникли протягом 2010 року. У подальшому розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Податковим кодексом України не передбачено обмежень щодо формування валових витрат другого кварталу 2011 року лише сумами від'ємного значення, які виникли як результат діяльності виключно першого кварталу 2011 року, без урахування непогашених наростаючим підсумком сум від'ємного значення попередніх податкових періодів.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до адміністративного суду касаційної інстанції у зв’язку із оскарженням обґрунтованості адміністративного арешту, який застосований контролюючим органом із обставин відмови платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, від допуску посадових осіб контролюючого органу. Рішення першої та апеляційної інстанції прийняті на користь контролюючого органу.

 Правова позиція 

Перелік підстав визначених п.94.2 ст.94 ПК, за умови настання яких до платника може бути застосовано арешт майна, є вичерпним.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду із проханням про скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі акта, що складений за результатами виїзної позапланової документальної перевірки через заниження податку на прибуток та податку на додану вартість у зв’язку неправомірним включенням до складу валових витрат та податкового кредиту витрат відповідно за господарськими операціями з контрагентом щодо придбання ремонтних робіт за договорами, що мали нереальний характер.( акти здачі-прийому робіт не місять обов'язкових реквізитів, не відображають змісту та обсягу здійснених операцій та неможливість виконання операцій посилаючись на час їх здійснення, віддаленість місцезнаходження контрагентів та відсутність документального підтвердження обсягу матеріальних ресурсів, необхідних для виробництва товарів, виконання робіт та надання послуг, зокрема, управлінського та технічного персоналу.) Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги платника залишено без задоволення. Рішення суду апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції, а позовні вимоги платника задоволено повністю.

 Правова позиція 

За умови реального здійснення платником податку господарських операцій з поставки товару, які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вказаних вище вимог законів при формуванні валових витрат та податкового кредиту, останній не може бути позбавлений такого права.

Деякі дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або неточності в їх заповненні), за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального придбання платником податку (покупцем) товару, не можуть розглядатися як самостійні підстави для висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду із проханням про скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі акта, що складений за результатами виїзної позапланової перевірки через заниження податку на прибуток та податку на додану вартість у зв’язку неправомірним включенням до складу валових витрат та до складу податкового кредиту витрат та податку на додану вартість відповідно за господарськими операціями з контрагентом щодо придбання товару відповідно до правочинів, що мали нереальний характер, а саме – відсутність товарно-транспортних накладних. Рішенням судів першої та апеляційної інстанції позовні вимоги платника задоволено.

 Правова позиція 

Товарно-транспортна накладна, на відсутність якої вказує відповідач в обґрунтування своїх висновків про нереальний характер господарських операцій, не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажоотримувача, перевізника). Тому її відсутність у покупця товару за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій з поставки товару.

Відсутність у підприємства-контрагента певних основних засобів, складських та інших умов само собою не може свідчити про фіктивність господарської операції. За наявності достатніх доказів, що містять відомості про господарську операцію, розкривають її зміст, відсутність у юридичної особи основних засобів не спростовує фактичного здійснення операції.

не задоволено

 Фабула справи  Платником оскаржені податкові повідомлення-рішення щодо донарахування суми податку на прибуток та податку на додану вартість. Контролюючий орган мотивує прийняття даних ППР тим, що платник здійснив численне порушення податкового законодавства, що полягають у неправомірному віднесенні коштів до складу валових витрат з податку на прибуток та неправомірне включення коштів до складу податкового кредиту з ПДВ. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, в задоволенні адміністративного позову платника відмовлено в повному обсязі. 

 Правова позиція 

Стан виконання податкових обов'язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку з господарською діяльністю платника податків. Такий висновок випливає з того, що норми податкового законодавства пов'язують формування валових витрат та податкового кредиту з фактом придбання товарів чи послуг з метою використання в господарській діяльності.

Вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку валових витрат має значення не те, як сторони обумовили договором зобов'язання, а те, яку господарську операцію вчинив платник податку. З позицій оподаткування не має значення чи наявний в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду із проханням про скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі акта, що складений за результатами виїзної планової документальної перевірки через заниження податку на прибуток у зв’язку неправомірним віднесенням до складу валових витрат суми, сплаченої за прибирання території та компенсація за послуги зв'язку, що не пов'язані з господарською діяльністю; суми, сплаченої за послуги газопостачання та за оренду нежитлового приміщення та сум з капітального ремонту орендованих основних фондів 1 групи та на придбання будівельних матеріалів для перекриття даху. Крім того платником було занижено податок на додану вартість через невизначення бази оподаткування виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни щодо операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг) та у зв’язку з неправомірним формування податкового кредиту за операціями з придбання послуг з ремонту орендованого приміщення, послуг з прибирання прилеглої території та послуг зв'язку. Рішенням судів першої та апеляційної інстанції позовні вимоги платника залишено без задоволення.

 Правова позиція 

Стан виконання податкових обов'язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку з господарською діяльністю платника податків. Такий висновок випливає з того, що норми податкового законодавства пов'язують формування валових витрат та податкового кредиту з фактом придбання товарів чи послуг з метою використання в господарській діяльності.

Вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку валових витрат має значення не те, як  сторони обумовили договором зобов'язання, а те, яку господарську операцію вчинив платник податку. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

Визначальною обставиною при вирішенні справи є обставина щодо понесення платником податку витрат з придбання ремонтних робіт у зв'язку з його господарською діяльністю, а не вид проведеного ремонту.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до суду із проханням про скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі акта, що складений за результатами виїзної планової документальної перевірки через заниження податку на прибуток у зв’язку включенням до складу валових витрат за ІІ квартал, які фактично виникли, але не були сформовані в І кварталі та заниження податку на додану вартість через поширення положення щодо відсутності об’єкта оподаткування ПДВ з операції з виплати авторської винагороди за договорами між платником та його контрагентом та ненадання до перевірки оригіналів договорів з додатками щодо вищезазначеного договору, , а було надано тільки копії договорів, у зв'язку з чим неможливо дослідити умови договорів про нарахування та виплату роялті. Крім того, платником неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за операціями з придбання послуг з розповсюдження реклами, визначаючи витрати за ці послуги виходячи з договірних цін, що є більшими за звичайні ціни. Рішенням суду першої та апеляційної інстанції позовні вимоги платника задоволено.

 Правова позиція 

Платник може віднести витрати, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання, до складу валових витрат звітного періоду.

Визнання факту відсутності оригіналів первинних документів на час складання податкової звітності  при фактичній наявності таких документів на час складання податкової звітності, не може бути обґрунтованою підставою для висновку про заниження платником податків об'єкту оподаткування та відповідно грошового зобов'язання

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) податковий орган зобов'язаний використовувати інформацію про укладені на момент продажу таких послуг договори з ідентичними (однорідними) послугами, які б (договори) мали співставні умови, що можуть вплинути на ціну, а також враховувати інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду із проханням про скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі акта, що складений за результатами виїзної планової перевірки через заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, я у зв’язку неправомірним включенням до складу валових витрат та податкового кредиту витрат за господарськими операціями з контрагентом щодо придбання товару відповідно до правочинів, що мали нереальний характер, не підтверджується з огляду на реальний час їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна. Рішенням судів першої та апеляційної інстанції позовні вимоги платника задоволено.

 Правова позиція 

Товарно-транспортна накладна, на відсутність якої вказує відповідач в обґрунтування своїх висновків про нереальний характер господарських операцій з поставки товару, не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажоотримувача, перевізника), тому її відсутність у покупця товару за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій з поставки товару. Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за вчинені порушення продавцем вимог законодавства, в т.ч. щодо правил ведення господарської діяльності. Лише доведення податковим органом факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним продавцем з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню продавця від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання послуг, які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначений кредит відсутні.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду із проханням про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення винесеного на підставі акта, що складений за результатами виїзної планової перевірки через неперерахування до бюджету податку на додану вартість та несплату до бюджету пені з податку з доходів фізичних осіб, нарахованої на суму безнадійного податкового боргу, який виник у зв'язку з несплатою орендної плати за землю та який був списаний податковим органом на підставі рішення господарського суду. Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги платника задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення, визнано незаконними дії контролюючого органу щодо нарахування пені з податку з доходів фізичних осіб та зобов'язано контролюючий орган зменшити нараховану пеню з вказаного податку в картці особового рахунку платника. У задоволенні решти позову відмовлено. Рішенням суду апеляційної інстанції скасовано судове рішення суду першої інстанції, позов задоволено частково. Визнано незаконними дії контролюючого органу щодо нарахування пені з податку з доходів фізичних осіб та зобов'язано контролюючий орган зменшити нараховану пеню з вказаного податку в картці особового рахунку платника. У задоволенні решти позову відмовлено.

 Правова позиція 

Податкове зобов'язання за основним платежем, визначене контролюючим органом у податковому повідомленні, є зобов'язанням платника внести до бюджету чи державного цільового фонду платіж, який фактично мав бути визначений в податковій звітності та сплачений у строки, встановлені законодавством. Стягнення акумульованих коштів на окремому рахунку сільськогосподарських товаровиробників до державного бюджету у безспірному порядку не відповідає вищезазначеним ознакам податкового зобов'язання, у зв'язку з чим   використання коштів, що мають обліковуватися на спецрахунку, не за цільовим призначенням, не може мати наслідком визначення таких коштів до сплати як податкового зобов'язання шляхом прийняття такої форми акту ненормативного характеру як податкове повідомлення-рішення, а може бути визначено до сплати контролюючим органом рішенням. Порушення сільськогосподарським товаровиробником вимог щодо спеціальних режимів оподаткування не означає автоматичне порушення вимог п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки такі положення не регулюють питання застосування спеціальних режимів оподаткування. Списанню підлягає не лише безнадійний борг, а й пеня та штрафні санкції, нараховані на такий борг.

задоволено частково
◄◄ 1 2 3 ►►
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію