Податкова судова практика

 Фабула справи  Приватний нотаріус звернувся до суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Хоча єдиний соціальний внесок було вчасно сплачено позивачем на розрахунковий рахунок, відкритий для зарахування єдиного соціального внеску від платників - роботодавців, в той час як для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема і нотаріальну, відкритий інший розрахунковий рахунок. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено.

 Правова позиція 

Здійснення помилки під час перерахування суми зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений частиною 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», має кваліфікуватися  як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника при сплаті єдиного соціального внеску, не можуть бути підставою для застосування штрафів та пені, передбачених статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».


Для підтвердження факту несплати єдиного соціального внеску необхідно встановити, що у строк, передбачений частиною 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник не вчиняв дії, спрямовані на перерахування єдиного внесок до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення розрахункового рахунку у платіжному дорученні під час сплати суми зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату/несвоєчасну сплату єдиного внеску у визначений законом строк, а відтак і для застосування на його підставі штрафних (фінансових) санкцій та пені.


Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України №21-377а15 від 16 червня 2015 року


не задоволено

 Фабула справи  Позивач звернувся до суду з вимогою визнати протиправними дії військового комісаріату у частині нестягнення грошової компенсації з податку на доходи з фізичних осіб та військового збору військовослужбовця, який останній отримав у зв’язку із закінченням проходження військової служби. Постановою суду першої інстанції позовні вимоги задоволено. Постановою суду апеляційної інстанції рішення суду першої скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено частково. Військовий комісаріат звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. А тому дії військового комісаріату у частині зменшення обсягу такої грошової компенсації є незаконними.


не задоволено

 Фабула справи  Підприємство звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та податкового повідомлення-рішення. Постановою суду першої інстанції позов задоволено. Судом апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції залишено без змін. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

 Правова позиція 

Базою для нарахування єдиного внеску є заробітна плата платника податку, до складу якої не входять пільги працівникам, гарантовані спеціальним законом. Надання безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту, згідно з Законом України «Про залізничний транспорт», є додатковим благом відповідно до пункту "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яке не входить до складу заробітної плати, передбаченої статтею 2 Закону України «Про оплату праці».


не задоволено

 Фабула справи  Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до суду з позовом до Державної служби інтелектуальної власності України, Міністерства доходів і зборів України у зв’язку з тим, що йому стало відомо, що Державна служба інтелектуальної власності України видала на ім`я певної особи патенти на декілька промислових зразків. Позивач вважає, що вищевказані патенти не відповідають умовам патентоспроможності по причині їх невідповідності критерію новизни, оскільки сукупність суттєвих ознак промислових зразків стала загальнодоступною у світі до дати подання заявок на видачу патентів, а тому ці промислові зразки порушують законні права та інтереси позивача. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін рішенням суду апеляційної інстанції, позов задоволено. Не погодившись з такими висновками суду, відповідач подав касаційну скаргу.

 Правова позиція 

Вимога суб’єктів господарювання (які бажають визнати недійсним патент на об’єкт права інтелектуальної власності  недобросовісного патентовласника) про зобов’язання Державної фіскальної служби України виключити промисловий зразок (чи інший об’єкт права інтелектуальної власності) із Митного реєстру об’єктів права інтелектуальної власності є правомірною.


не задоволено

 Фабула справи 

 Правова позиція 

невідомо
close icon
Інформація про документ