Податкова судова практика

 Фабула справи  Управлінням Пенсійного фонду відмовлено Особі при призначенні (переведенні) пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосувати показник середньої заробітної плати (доходу)  за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії. Відмова органу Пенсійного фонду ґрунтувалась на тому, що показник середньої заробітної плати при переведенні пенсії на інший вид пенсії повинен враховуватись , який  враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

 Правова позиція 

Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону , із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

При переведенні з одного виду пенсії на інший вид пенсії, призначеної саме за Законом України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» показник середньої заробітної плати (доходу) має бути незмінним, тобто таким, який враховувався на час призначення пенсії.

У разі якщо особі призначено пенсію за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» і вона згодом виявила бажання призначити (перейти) на інший вид пенсії, що регулюється іншим законодавчим актом, а саме Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» то повинен застосовуватись при призначенні (переведенні пенсії) показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.

задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду у зв’язку із оскарженням дій та податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, прийнятого на підставі висновку про порушення платником податку порядку заповнення податкової декларації з ПДВ. Суди першої, апеляційної та касаційної інстанції задовольнили вимоги платника. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Законодавством закріплено вичерпний перелік підстав для неприйняття податкової декларації, а саме: незазначення обов’язкових реквізитів, непідписання відповідними посадовими особами, нескріплення печаткою платника податків, неподання додатка 5 до податкової декларації з ПДВ, неподання п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) ВМД (у разі наявності експортних операцій).

задоволено

 Фабула справи  ФОП звернувся до суду з позовом про визнання дій протиправними, скасування: вимоги управління ПФУ про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за 2012 рік від 31 січня 2013 року., повідомлення-розрахунку та рішення.  На обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є ФОП, знаходиться на спрощеній системі оподаткування та відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) звільняється від сплати єдиного внеску як пенсіонер за віком, у зв’язку з чим оскаржувана вимога підлягає скасуванню.

 Правова позиція 

Особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону № 1058-ІV. Таким чином, фізичні особи–підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі. Особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», не є платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, так само як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить будь-яких винятків щодо пенсіонерів за віком.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акта податкової перевірки, за результатами якої встановлено заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств. З’ясовується питання реальності здійснених господарських операцій з контрагентом. Суди першої, апеляційної та касаційної інстанції задовольнили вимоги платника. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду про визнання неправомірними дій контролюючого органу щодо складання акту проведення податкової перевірки; визнання протиправними дій щодо зміни показників податкового кредиту та податкових зобов’язань та про відновлення в Інтегрованій автоматизованій інформаційній системі даних показники податкової звітності платника. Суд першої інстанції частково задовольнив позов платника податків. Апеляційна інстанція скасувала рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог платника податків. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх інстанцій без змін. Контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України.

 Правова позиція 

Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів, не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.  Включення суб’єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

задоволено

 Фабула справи  Товариство звернулося до суду з позовом про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії. В поданій декларації були заповнені всі обов’язкові реквізити, однак контролюючий орган відмовив у прийомі декларації. 

 Правова позиція 

Законодавством закріплено вичерпний перелік підстав для неприйняття податкової декларації, а саме: незазначення обов'язкових реквізитів, непідписання відповідними посадовими особами, нескріплення печаткою платника податків, неподання додатка 5 до податкової декларації з ПДВ, неподання п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) ВМД (у разі наявності експортних операцій).

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з приводу визнання протиправними  дій контролюючого органу щодо внесення змін до автоматизованої інформаційної системи на підставі акту проведення документальної позапланової виїзної перевірки. Перша інстанція задовольнила позов платника податків. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог платника податків. Касаційна інстанція скасувала рішення апеляційної інстанції та залишила в силі рішення суду першої інстанції. Контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України.

 Правова позиція 

Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів, не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.  Включення суб’єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду про визнання неправомірними дій контролюючого органу щодо складання акту проведення документальної позапланової виїзної перевірки; визнання протиправними дій щодо зміни показників податкового кредиту та податкових зобов’язань та про відновлення в автоматизованій інформаційній системі даних показники податкової звітності платника. Перша та апеляційна інстанції задовольнили позов платника податків. Суд касаційної інстанції відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою контролюючого органу. Контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України.

 Правова позиція 

Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів, не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.  Включення суб’єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з приводу визнання протиправними дій контролюючого органу щодо корегування показників податкової звітності в автоматизованій інформаційній системі на підставі акту податкової перевірки, а також з вимогою зобов’язати контролюючий орган відновити показники податкової звітності платника податків за відповідний період. Перша та апеляційна інстанції задовольнили позов платника податків. Суд касаційної інстанції відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою контролюючого органу. Контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України.

 Правова позиція 

Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів, не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.  Включення суб’єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду про визнання неправомірними дій контролюючого органу щодо складання акту проведення документальної позапланової виїзної перевірки; визнання протиправними дій щодо зміни показників податкового кредиту та податкових зобов’язань та про відновлення в Інтегрованій автоматизованій інформаційній системі даних показники податкової звітності платника, що зазначені у податковій звітності. Перша та апеляційна інстанції частково задовольнили позов платника податків з приводу визнання протиправними дій контролюючого органу щодо зміни показників податкового кредиту та податкових зобов’язань та про відновлення в Інтегрованій автоматизованій інформаційній системі даних показники податкової звітності платника, що зазначені у податковій звітності. Касаційна інстанція залишила рішення судів попередніх інстанцій без змін. Контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України.

 Правова позиція 

Дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акту, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов’язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов’язкових юридичних наслідків.

задоволено частково

 Фабула справи  Податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання податкового законодавства при визначенні податку на додану вартість, за результатами якої складено акт . На підставі зазначеного акта податковим органом було внесено зміни показників податкового кредиту та податкових зобов'язань платника до Інтегрованої системи. Платник звернувся до суду з проханням визнати протиправними дії щодо складання акта за результатами проведення перевірки, визнання протиправними дій щодо зміни показників податкового кредиту та податкових зобов'язань в Інтегрованій автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок» на підставі акта перевірки, вимагав зобов'язати відновити в Інтегрованій системі даних показники податкової звітності, що зазначені ним у податкових деклараціях, видалити акт з Інтегрованої системи. Суд першої інстанції задовольнив позов платника частково: визнав протиправними дії податкового органу щодо зміни показників податкового кредиту та податкових зобов'язань та зобов'язав відновити в цій системі показники податкової звітності, що були зазначені у податкових деклараціях, у задоволенні решти позовних вимог відмовив. Апеляційний суд залишив рішення першої інстанції без змін. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх інстанцій без змін. Не погодившись з рішенням суду касаційної інстанції, податковий орган звернувся із заявою про перегляд рішення Верховним Судом України.

 Правова позиція 

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про скасування податкового повідомлення-рішення, яким було визначено суму грошових зобов’язань платника, у зв’язку з нереальним характером господарських операцій. Підставою для такого висновку контролюючого органу стала відсутність в деяких документах максимальної деталізації виду виконаних послуг. Окружним адміністративним судом у задоволені позовних вимог було відмовлено. В подальшому рішенням суду апеляційної інстанції, залишеним без змін Вищим адміністративним судом України, позов було задоволено, а постанову суду першої інстанції – скасовано. Контролюючий орган звернувся до Верховного суду України з заявою про перегляд рішень.

 Правова позиція 

Первинний документ містить дві обов’язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, він свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Таким чином, господарська операція пов’язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акта податкової перевірки, за результатами якої встановлено заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість. З’ясовується питання реальності здійснених господарських операцій з контрагентом. Суди першої, апеляційної та касаційної інстанції задовольнили вимоги платника. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

1. Обов’язковою умовою виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.

2. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.

3. Сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства у зв’язку з його господарською діяльністю.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених у зв'язку з висновками контролюючого органу про нереальність господарських операцій. Суд касаційної інстанції залишив у силі рішення суду апеляцйіної інстанції, яким було задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Первинний документ згідно з визначенням містить дві обов’язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Господарська операція пов’язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

не задоволено

 Фабула справи  Товариство звернулося до суду із позовом, у якому просило скасувати накази Держгеонадр України, якими анульовано спеціальні дозволи на користування надр. На обґрунтування позовних вимог зазначило, що спірні накази відповідача про анулювання дії спеціальних дозволів на користування надрами та скасування наказів про надання дозволів на користування надрами порушують його інтереси та охоронювані законом права, оскільки не ґрунтуються на чинному законодавстві про надра.

 Правова позиція 

Припинення дії дозволу у судовому порядку здійснюється виключно у разі незгоди надрокористувача з рішенням дозвільного органу.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ, у звязку з неправомірним формуванням позивачем податкового кредиту за безтоварними операціями. Вказаний висновок був мотивований тим, що платником була створена схема штучного руху товару, спрямована на створення формального документообігу, про що свідчить фіктивний характер діяльності вказаних постачальників (які відсутні за місцезнаходженням, не мають матеріальної бази, об'єктивно необхідної для виконання розглядуваних поставок, були учасниками проведення транзитних фінансових потоків у правовідносинах з іншими суб'єктами господарювання), а також відсутність у позивача документів, складенням яких опосередковується постачання обладнання. Окружний адміністративний суд у задоволені позову відмовив. Апеляційний адміністративний суд постанову суду першої інстанції скасував, а позов задовольнив. Вищий адміністративний суд України постанову апеляційного суду скасував, а рішення суду першої інстанції залишив у силі. Платник податків звернувся до Верховного суду України.

 Правова позиція 

Первинний документ характерний двома наступними обов'язковими ознаками: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, оскільки відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Таким чином, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до у зв’язку із оскарженням дій контролюючого органу щодо фіксування у висновку акта перевірки певних відомостей та оскарженням  податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом на підставі висновку про неоприбуткування платником отриманих готівкових коштів у книзі обліку доходів і витрат. Перша інстанція задовольнила вимоги платника. Апеляційна інстанція скасувала рішення першої, відмовивши у задоволені відповідних вимог платника. Касаційний суд скасував рішення апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення першої інстанції. Контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України.

 Правова позиція 

Невідображення платником податків в Книзі обліку взагалі жодних даних про розрахункові операції (тобто бездіяльність) не є тотожним вчиненню дій щодо відображення цих даних у книзі, яка не зареєстрована в контролюючому органі.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ. Так, на думку контролюючого органу, необхідною умовою бюджетного відшкодування є сплата сум ПДВ до бюджету всіма контрагентами позивача в ланцюгу постачання суд, а платником було придбано нафту, імпортер якої не сплачував до бюджету ПДВ внаслідок поширення на нього гарантій захисту іноземних інвестицій. Окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалами апеляційного адміністративного суду та Вищого адміністративного суду України, позов задовольнив. Контролюючий орган звернувя до Верховного суду України з підстави неоднакового застосування касаційним судом пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5, пункту 7.4, підпункту 7.7.5, пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

 Правова позиція 

Платник податків, сплативши продавцю ПДВ за загальною ставкою з операцій, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування на, а також які оподатковуються за нульовою ставкою, не може включати суми такого податку до податкового кредиту та вимагати відшкодування зазначених сум з бюджету.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішення контролюючого органу про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України. Перша, апеляційна та касаційна інстанції задовольнили вимоги платника. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Контролюючі органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у контролюючого органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов’язковою, оскільки з цією обставиною закон пов’язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребуванню підлягають ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням бездіяльності контролюючого органу щодо ненадання Державній казначейській службі висновку про повернення платнику надмірно сплаченого податку на прибуток, а також з вимогою стягнути з держбюджету на його користь відповідні кошти. Перша інстанція частково задовольнила вимоги платника, визнавши протиправною бездіяльність контролюючого органу. Апеляційний та касаційний суди рішення першої інстанції в частині відмови в задоволені вимог платника рішення першої інстанції скасував, задовольнивши відповідні вимоги платника. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Верховний Суду України дійшов висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, на рішення якої посилається контролюючий орган, обґрунтовуючи різне правозастосування.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкового повідомлення рішення контролюючого органу, прийнятого на підставі висновку про неправомірність нарахування та сплати платником податку на прибуток, який є підприємством залізничного транспорту. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Касаційний суд відмовив контролюючому органу у відкритті провадження. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Верховний Суд України дійшов висновку стосовного того, що якщо управління залізниці не має підпорядкованих підприємств залізничного транспорту, які мають статус юридичних осіб, та, відповідно, їх структурних підрозділів, то єдиним платником податку на прибуток (одержаним як від основної діяльності, так і від інших складових загальної господарської діяльності залізничного транспорту) в системі зазначеного управління залізниці є виключно управління залізниці, а структурні підрозділи залізниці відповідно до підпункту 2.2.2 пункту 2.2 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення відповідних відносин) не вважаються окремими платниками податку, оскільки не мають статусу підприємств.

Таким чином правомірними є дії управління залізниці, відокремлені підрозділи якої не мають статусу юридичної особи, щодо прийняття рішення про сплату консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням бездіяльності контролюючого органу щодо повернення надмірно сплачених до бюджету мита та ПДВ, а також з вимогою стягнути з бюджету на його користь відповідні кошти. Перша інстанція задовольнила вимоги платника. Апеляційна інстанція скасувала рішення першої, відмовивши у задоволенні вимог платника. Касаційний суд скасував рішення апеляційної та залишив в силі рішення першої інстанції. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Якщо після сплати декларантом обов’язкових платежів згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, то сума надміру сплачених податків і зборів повертається декларанту у порядку, визначеному в Наказах ДМСУ від 20.07.2007 № 618 та № 611/147 (втратив чинність; взамін йому прийнято спільний наказ Міндоходів України та Міністерства фінансів України від 30.12.2013 № 882/1188), на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Цей порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов’язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов’язаних з розмитненням і справлянням митних платежів.

задоволено частково

 Фабула справи  Заступник прокурора в інтересах держави в особі управління ПФУ звернувся до суду з позовом до Банку про стягнення заборгованості зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Постановою суду першої інстанції позов задоволено, суд апеляційної інстанції у задоволенні позову відмовив. Суд касаційної інстанції рішення суду апеляційної інстанції скасував та залишив у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що у разі звернення суб'єкта владних повноважень до суду про стягнення спірної суми недоїмки зі сплати страхових внесків заходи досудового врегулювання у вигляді направлення вимоги про сплату тієї ж суми заборгованості застосовуватися не можуть. Банк звернувся до Верховного Суду України з заявою про перегляд зазначеного рішення.

 Правова позиція 

Вимога про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є рішенням, на підставі якого орган ПФУ, у передбачених статтею 106 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» випадках, має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Стягнення страхових внесків має відбуватися згідно з положеннями статті 106 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правових позицій.

задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду із вимогою стягнути із платника податків заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами за рахунок коштів з рахунків у банківських установах, що обслуговують платника, та за рахунок його активів. Контролюючий орган не надсилав платнику податків вимогу про сплату податкового боргу. Перша інстанція задовольнила вимоги контролюючого органу. Апеляційна та касаційна інстанції скасовуючи рішення першої, відмовили контролюючому органу у задоволенні його вимог. Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, контролюючий орган звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України.

 Правова позиція 

Звернення контролюючого органу до суду із вимогою про стягнення із платника податку податкового боргу, без попереднього надсиланням контролюючим органом такому платнику податкової вимоги про сплату податкового боргу, є порушенням податкового законодавства.

не задоволено

 Фабула справи  Підприємство звернулося до суду з позовом про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у тому числі донарахованих сум страхових внесків (недоїмки), пені та штрафу. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, у задоволенні позову відмовлено. Підприємство звернулося до Верховного Суду України з заявою про перегляд зазначеного рішення.

 Правова позиція 

Стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

не задоволено

 Фабула справи  Декларант подав митному органу документи для здійснення митного оформлення належного йому товару. Митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон. Не погодившись з такими рішеннями митного органу, платник звернувся до суду. Свої вимоги позивач мотивував тим, що митниця безпідставно визначила іншу митну вартість імпортованих товарів і відмовила йому у їх митному оформленні. Як наголошував декларант, він надав всі документи, які підтверджують складову декларованої ним митної вартості та не містять жодних  неточностей чи розбіжностей. Суд першої інстанції постановою, залишеною без змін ухвалами судів апеляційної та касаційної інстанції, позов задовольнив. Не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції, митний орган звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України.

 Правова позиція 

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірність формування платником податкового кредиту з ПДВ та складу витрат із податку на прибуток за результатами фіктивний господарських операцій. Перша, апеляційна та касаційна інстанції задовольнили вимоги платника податків. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

не задоволено

 Фабула справи  Товариство звернулося до суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправними та скасування ППР, згідно з якими позивачу було визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість. Позивач вважає, що представники контролюючого органу неправильно застосували термін «господарська діяльність», що призвело до безпідставного обмеження права на формування валових витрат та податкового кредиту.

 Правова позиція 

При здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. Віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірність формування платником податкового кредиту з ПДВ за результатами фіктивний господарських операцій. Перша інстанція відмовила у задоволенні вимог платника. Апеляційна та касаційна інстанції скасували рішення першої, задовольнивши вимоги платника. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність подібності обставин справи, які виникли між сторонами, та обставинами у справі, на рішення якої посилається контролюючий орган.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків з вернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, прийняте на підставі висновку про несвоєчасну сплату платником самостійно визначеного грошового зобов’язання з ПДВ, та із вимогою внести зміни до його облікової картки платника податків відповідні зміни. Перша інстанція частково задовольнила вимоги платника, скасувавши податкове повідомлення-рішення. Апеляційна та касаційна інстанції скасували рішення першої, відмовивши у задоволенні вимог платника. Таким чином, платник податків звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

У разі якщо останній день строку подання податкової декларації, передбачений підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК, припадає на вихідний або святковий день, граничним строком подання такої декларації є перший після нього робочий день. Тому початок перебігу встановленого пунктом 57.1 статті 57 ПК десятиденного строку для сплати зазначеного у декларації податкового зобов’язання пов’язаний саме із таким робочим днем.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірність формування платником податкового кредиту з ПДВ та складу витрат із податку на прибуток за результатами фіктивний господарських операцій. Перша, апеляційна та касаційна інстанції задовольнили вимоги платника податків. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Верховний Суд України дійшов висновку, що під час здійснені платником податку на додану вартість господарської діяльності операції можуть бути збитковими, при цьому такі операції можуть відноситися до господарських лише у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість. У випадку укладення таких правочинів, платник податків самостійно або контролюючий орган за результатами перевірки визначає податкове зобов’язання з ПДВ, використовуючи звичайну ціну господарської продукції.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про порушення платником вимог формування податкового кредиту з ПДВ за результатами господарських операцій, що характеризуються фіктивністю. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Касаційний суд підтримав позицію попередніх інстанцій. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Верховний Суду України дійшов висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, на рішення якої посилається контролюючий орган, обґрунтовуючи різне правозастосування.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, прийнятого на підставі висновку про неправомірність формування платником податкового кредиту з ПДВ за результатами фіктивний господарських операцій. Перша та апеляційна інстанції відмовили у задоволені вимог платника. Касаційний суд скасував рішення попередніх інстанцій, задовольнивши вимоги платника. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність подібності обставин справи, які виникли між сторонами, та обставинами у справі, на рішення якої посилається контролюючий орган.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, прийнятого на підставі висновку про неправомірність формування платником податкового кредиту з ПДВ за результатами фіктивний господарських операцій. Перша, апеляційна та касаційна інстанції задовольнили вимоги платника податків. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність подібності обставин справи, які виникли між сторонами, та обставинами у справі, на рішення якої посилається контролюючий орган.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятого на підставі висновку про порушення платником вимог формування складу витрат із податку на прибуток. Перша інстанція відмовила у задоволенні вимог платника. Апеляційна інстанція скасувала рішення першої, частково задовольнивши вимоги платника, таким чином, скасувавши одне із повідомлень-рішень. Касаційний суд підтримав позицію апеляційної інстанції. Таким чином, платник податків звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Верховний Суду України дійшов висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, на рішення якої посилається платник податку, обґрунтовуючи різне правозастосування.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням картки відмови у прийнятті митної декларації і рішення контролюючого органу про коригування митної вартості товару, а також з вимогою стягнути з держбюджету надмірно сплачену ним суму. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Касаційний суд скасував рішення попередніх інстанцій, відмовивши у задоволені вимог платника. Таким чином, платник податків звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Контролюючі органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у контролюючого органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов’язковою, оскільки з цією обставиною закон пов’язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребуванню підлягають ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про порушення платником вимог кодування товару при їх ввезенні на митну територію України. Перша, апеляційна та касаційна інстанції задовольнили вимоги платника податків. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

не задоволено

 Фабула справи  Декларант подав митному органу документи для здійснення митного оформлення товару. Митниця витребувала додаткові документи, відмовила у прийнятті митної декларації та прийняла рішення про коригування митної вартості товару. Вважаючи дії Митниці такими, що не відповідають чинному законодавству, особа звернулась до суду із вимогою визнати їх нечинними та стягнути з державного бюджету надмірно сплачену суму. Свої вимоги позивач мотивував тим, що він надав митниці документи, необхідні для митного оформлення товарів, що надійшли до України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задовольнив. Вищий адміністративний суд України постанову окружного адміністративного суду та ухвалу апеляційного адміністративного суду скасував, у задоволенні позову відмовив. Не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції, підприємство звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України.

 Правова позиція 

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою при витребуванні ними додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням вимоги контролюючого органу про сплату недоїмки, а також зобов’язати контролюючий орган утриматися від винесення вимог про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Перша інстанція частково задовольнила вимоги платника, визнавши протиправною та скасувавши вимогу. Апеляційна інстанція скасувала рішення першої, відмовивши у задоволені вимог платника. Касаційний суд відмовив у відкритті провадження. Таким чином, платник податків звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Положення частини 4 статті 4 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» не поширюються на осіб, які отримують пенсію у зв’язку з втратою годувальника.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із вимогою частково скасувати податкове повідомлення-рішення контролюючого органу щодо донарахування основного платежу із земельного податку та застосування штрафних санкцій. Перша, апеляційна та касаційна інстанції задовольнили вимоги платника. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2015 року                                                      м. Київ Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Кривенка В.В., суддів: Волкова О.Ф., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., – розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (далі – Товариство) до Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Донецькій області (далі – ОДПІ) про часткове скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а: У квітні 2013 року Товариство звернулося до суду з позовом до ОДПІ про часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 30 серпня 2012 року № 0000592342 щодо донарахування основного платежу із земельного податку у розмірі 16 890 грн 90 коп. та застосування штрафних санкцій у розмірі 4222 грн 73 коп. На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що податкове повідомлення-рішення ОДПІ не відповідає дійсності, оскільки земельна ділянка (ставок), за яку донараховано земельний податок, не належить Товаристу на праві приватної власності, а відноситься до земель водного фонду Часівоярської міської ради Донецької області. Донецький окружний адміністративний суд постановою від 4 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2015 року, позов задовольнив: скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення ОДПІ. Вищий адміністративний суд України, погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог, зазначив, що ОДПІ протиправно дійшла висновку про належність Товариству на праві приватної власності земельної ділянки площею 5,2 га на підставі відповіді міського відділу земельних ресурсів, порушивши законодавчо встановлений порядок, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ОДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 та пункту 1 статті 270 Податкового кодексу України. На обґрунтування заяви додала копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 8 жовтня 2014 року (справа № К/800/19107/14)), яка, на думку ОДПІ, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Водночас обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин, встановлених у справах, на рішення в яких посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2015 року. Так, у справі, що розглядається, касаційний суд зазначив, що в матеріалах справи зазначено вичерпний перелік ділянок, які рахуються за Товариством. Земельна ділянка (ставок), за яку донараховано земельний податок, не належить Товариству, а відноситься до земель водного фонду (запасу) Часівоярської міської ради Донецької області. У рішенні від 8 жовтня 2014 року Вищий адміністративний суд України вирішував питання про право користування спірною земельною ділянкою. Обставини, встановлені судами у справі, на рішення у якій посилається заявник, дають підстави вважати, що правовідносини, які виникли між сторонами у цьому спорі, не подібні спірним відносинам у справі, що розглядається. Зазначене не дає можливості дійти висновку щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а: У задоволенні заяви Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Донецькій області відмовити. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий В.В. Кривенко Судді: О.Ф. Волков, О.А. Коротких, О.В. Кривенда, В.Л. Маринченко, П.В. Панталієнко, О.Б. Прокопенко, І.Л. Самсін, О.О. Терлецький

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішення контролюючого органу про застосування штрафних санкцій, податкових повідомлень-рішень, прийнятих в силу фіктивності господарських операцій платника з його контрагентами, та вимоги про сплату боргу. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Касаційний суд відмовив у відкритті провадження. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

не задоволено

 Фабула справи  Платник ПДВ звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими було збільшено суму від’ємного значення з ПДВ. На обґрунтування позову платник зазначив, що відповідно до положень пункту 200.5 статті 200 ПК України нарахувало  податковий кредит внаслідок спорудження (будівництва) основних фондів та визначило відповідну суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню. Водночас, на момент звернення до суду, об’єкт нерухомості щодо якого платником було проведено реконструкцію в експлуатацію не був введений та обліковувався на рахунку 15 «Капітальні інвестиції». Окружний адміністративний суд в задоволенні позовних вимог відмовив. Постановою апеляційного адміністративного суду, яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України, постанову суду першої інстанції скасував та прийняв нову – про задоволення позову. Контролюючий орган звернувся з заявою про перегляд рішення до Верховного суду України.

 Правова позиція 

Платники ПДВ, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового обліку податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів  (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи). Передбачене зазначеною нормою право на отримання бюджетного відшкодування не пов’язане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 «Основні засоби». Таким чином, якщо зазнані підприємством витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об’єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», це підприємство має право на отримання бюджетного відшкодування.   

не задоволено

 Фабула справи  Пенсіонер звернувся до суду із позовом про визнання незаконними дій посадових осіб та зобов'язання вчинити певні дії, у зв’язку з припиненням виплати пенсії. Постановою суду першої інстанції позов задоволено. Суд апеляційної інстанції рішення скасував та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позовних вимог оскільки позивач не звертався до Пенсійного фонду України із проханням призначити пенсію та останній не відмовляв у її призначенні. Касаційний суд відмовив у відкритті провадження. Особа звернулася до Верховного Суду України з заявою про перегляд зазначеного рішення

 Правова позиція 

З дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу орган ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкової консультації контролюючого органу та із вимогою зобов’язати повернути надміру сплачені грошові зобов’язання шляхом погашення його податкового боргу із сплати орендної плати за землю. Перша, апеляційна та касаційна інстанції відмовили у задоволені вимог платника. Таким чином, платник податків звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про порушення вимог спрощеної системи оподаткування, особливостей нарахування та сплати окремих видів доходів, а також про порушення вимог про прибутковий податок з громадян. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Касаційний суд скасував рішення попередніх інстанцій, відмовивши у задоволені вимог платника. Таким чином, платник податків звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Верховний Суд України визначив, що суд касаційної інстанції правильно застосував норми матеріального до встановлених у справі обставин. Це обумовило відмову у задоволенні заяви про перегляд відповідного судового рішення.

не задоволено

 Фабула справи  СПД–ФО звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним ППР про визначення суми податкового зобов’язання з ПДФО, а також визнати протиправними ППР, прийняті за наслідками його оскарження. Суди розглядали справу неодноразово. Верховний Суд України постановою скасував ухвалу Вищого адміністративного суду України про задоволення позовних вимог та направив справу на новий касаційний розгляд. Вищий адміністративний суд України ухвалою скасував постанови окружного адміністративного суду та апеляційного адміністративного суду, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції (для перевірки факту відчуження позивачем земельної ділянки у рамках провадження підприємницької діяльності). Окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задовольнив. Вищий адміністративний суд України постановою рішення судів попередніх інстанцій скасував, у задоволенні позову відмовив.

 Правова позиція 

Оподаткування доходів СПД–ФО – платника єдиного податку, отриманих з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, має здійснюватись із застосуванням встановлених Законом № 889-ІV правил загальної системи оподаткування для платників податків, що не є такими суб’єктами підприємницької діяльності.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкового повідомлення-рішення контролюючого органу про сплату орендної плати з юридичних осіб. Перша інстанція відмовила у задоволені вимог платника. Апеляційна інстанція скасувала рішення першої, задовольнивши вимоги платника. Касаційний суд відмовив у відкритті провадження. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Верховний Суд України залишає заяву про перегляд судового рішення без розгляду, у разі недодержання однорічного строку для подання відповідної заяви.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням дій контролюючого органу щодо видачі картки відмови у митному оформленні товарів та прийняття рішення щодо коригування митної вартості товарів, а також із вимогами скасувати відповідні картку відмови та рішення, зобов’язати контролюючий орган провести митне оформлення товарів за основним методом визначення митної вартості. До справа долучилась третя особа, яка заявляє самостійні вимоги до предмета спору та вимагає стягнути із контролюючого органу надану фінансову гарантію. Перша та апеляційна інстанції частково задовольнили вимоги платника, визнавши протиправними дії контролюючого органу щодо видачі картки відмови та прийняття рішення, скасувавши картку відмови та рішення, відмовивши у задоволенні решти вимог платника; задовольнили вимоги третьої особи, стягнувши з контролюючого органу на її користь сплачену фінансову гарантію. Касаційний суд частково задовольнив скаргу контролюючого органу, скасувавши рішення попередніх інстанцій в частині задоволення вимог третьої особи про стягнення коштів, відмовивши у задоволені її вимог. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Верховний Суд України дійшов висновку, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися. У свою чергу це, відповідно до частини 1 статті 244 КАС України, є підставою для відмови у задоволенні заяви.

не задоволено

 Фабула справи  Підприємство звернулося до суду із позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення митниці про визначення митної вартості товару. Митниця відмовила у застосуванні митної вартості, заявленої декларантом. Це пов’язано з тим, що митники визначили митну вартість за попередньою ціною. В той час, як сторони контракту домовились про зменшення в кінцевій вартості товару, виникла переплата по податку. Позивач заявляє про повернення надміру сплаченого податку.

 Правова позиція 

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

задоволено частково

 Фабула справи  Підприємство звернулося до суду із позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення митниці про визначення митної вартості товару. Митниця відмовила у застосуванні митної вартості, заявленої декларантом.  Це пов’язано з тим, що митники визначили митну вартість за попередньою ціною. В той час, як сторони контракту домовились про зменшення в кінцевій вартості товару, виникла переплата по податку. Позивач заявляє про повернення надміру сплаченого податку.

 Правова позиція 

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

задоволено частково
◄◄ 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 ►►
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію