Податкова судова практика

 Фабула справи  Платником податку засобами електронного зв'язку направлено податкові декларації з податку на додану вартість за декілька звітних періодів. Податковим органом було прийнято рішення про невизнання податковою звітністю поданих платником декларацій з податку на додану вартість. Вказане рішення було мотивовано тим,  що в порушення вимог пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України в декларації не вірно зазначені обов'язкові реквізити, а саме не зазначено країну та адміністративний район міста. Не погодившись з такими висновками податкового органу, платник податку звернувся до суду. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, позов задоволено. Не погодившись з рішеннями судів, податковий орган подав касаційну скаргу.

 Правова позиція 

Вказане у податковій декларації місцезнаходження платника податку повинно відповідати даним, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При заповненні обов’язкового  реквізиту податкової декларації «місцезнаходження платника податку», зазначення країни та  адміністративного району не є обов’язковим. Відсутність таких даних не може слугувати підставою для відмови у прийнятті податкової декларації.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган провів документальну позапланову виїзну перевірку платника податків, за результатами якої контролюючий орган прийняв рішення про збільшення платнику податків суми грошового зобов’язання з ПДВ. Підставою для прийняття такого рішення став висновок контролюючого органу про завищення платником податкового кредиту з ПДВ та відсутність документального підтвердження реальності господарських операцій. Платник податку не погодився із податковим повідомленням-рішенням і оскаржив його до суду. Суд першої інстанції відмовив платнику у задоволенні позовних вимог, в той час як суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень, якими йому визначено грошове зобов’язання з ПДВ (в т.ч. штрафні (фінансові) санкції), зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ та визначено штрафні (фінансові) санкції. Такі ППР прийняті контролюючим органом на підставі висновку перевірки, в якому йдеться про те, що платник податку неправомірно включив до складу податкового кредиту за квітень 2013 року ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від контрагента, оскільки, на його переконання, перша подія, на яку мав бути включений податковий кредит за операціями з придбання природного газу сталася у березні 2013 року і полягала у передачі природного газу на підставі актів прийому-передачі від 31 березня 2013 року. Покупець мав право додати заяву і скаргу на продавця до податкової декларації за звітний податковий період, у якому складено податкову накладну, - березень 2013 року. Тому, відповідно, врахування платником при розрахунку від’ємного значення вказаного податкового кредиту з ПДВ призвело до завищення суми від'ємного значення та бюджетного відшкодування ПДВ. Суд першої інстанції відмовив у задоволені вимог платника. Суд апеляційної інстанції, скасувавши рішення першої інстанції, задовольнив вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

1) Підставою для включення покупцем - платником ПДВ до складу податкового кредиту цього податку є податкова накладна, виписана продавцем - платником податку, яка відповідає вимогам закону та є зареєстрованою продавцем у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог закону та зареєстрованими в ЄРПН.

При цьому обов’язок з реєстрації податкової накладної у ЄРПН постачальник мав право виконати протягом 15 календарних днів, наступних за датою їх складання, тобто не пізніше 15 квітня 2013 року.

2) Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкової накладної в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов’язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов’язань за відповідний звітний період.

3) Водночас подання покупцем разом з податковою декларацією за звітний податковий період заяви зі скаргою на такого постачальника надає такому покупцю право сформувати податковий кредит. У такому разі підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту є вказана заява зі скаргою на постачальника.

не задоволено

 Фабула справи  Протягом 2015 року платник податку здійснював операції з контрагентом, зареєстрованим в Об’єднаних Арабських Еміратах.  Впродовж  2015 року діяло декілька затверджених Кабміном переліків держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні, а саме: перелік, затверджений розпорядженням від 25 грудня 2013 року № 1042-р та перелік, затверджений розпорядженням від 14 травня 2015 року № 449-р (до обох з яких входили Об’єднані Арабські Емірати). Однак з 16 вересня 2015 року набрало чинності розпорядження Кабміну від 16 вересня 2015 року № 977-р, згідно з яким, ця держава була виключена з переліку. Таким чином Об’єднані Арабські Емірати належали до низькоподаткових юрисдикцій, зокрема, в період з 1 січня 2015 року і до 16 вересня 2017 року. В процесі проведення перевірки податковий орган виявив, що платник податку не подав звіт про контрольовані операції за 2015 рік, незважаючи на господарські відносини з контрагентом, зареєстрованим в Об’єднаних Арабських Еміратах. Однак, товариство заперечувало необхідність направлення звіту.  Платник податку наполягав, що станом на передбачену ПК України дату його подання  була відсутня підстава для визнання операцій з його контрагентом контрольованими, а відтак, - і обов’язок подати звіт. Платник податку звернувся до суду. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, у задоволенні позову відмовлено. Платник податку подав касаційну скаргу.

 Правова позиція 

Визначальним для визнання операцій контрольованими є те, чи належала країна реєстрації контрагента платника податку до переліку низькоподаткових юрисдикцій станом на момент здійснення операцій. Виключення Кабінетом Міністрів України країни (території) з переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні, після вчинення платником податку контрольованих операцій, не є підставою для звільнення платника податку від обов'язку подати звіт за звітний календарний рік, оскільки такий обов'язок виник у платника податку у зв'язку з вчиненням контрольованих операцій, які не перестають такими вважатися після виключення країни (території) з переліку.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість. Однак, товариство з обмеженою відповідальністю було повідомлено, що подана платником звітність не вважається податковою декларацією і запропонував надати звітну декларацію з податку на додану вартість, оформлену згідно з вимогами чинного законодавства. Такі твердження податкового органу були обґрунтовані тим, що платник податку склав декларацію з порушенням вимог пункту 48.3 та пункту 48.4 статті 48 Податкового кодексу України та вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року за №1490/20228, а саме: додаток №3 до податкової декларації з податку на додану вартість не підписаний посадовими особами та не скріплений печаткою платника податків. Не погодившись з такими висновками податкового органу, платник звернувся до суду. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, позов задоволено. Не погодившись з рішеннями судів, податковий орган подав касаційну скаргу.

 Правова позиція 

Наявність та достовірність усіх обов'язкових реквізитів декларації, в тому числі наявність підпису директора та печатки підприємства, повинна бути перевірена відповідальним працівником податкового органу під час подання податкової декларації, про що повинен свідчити  відбиток печатки (штампу) податкової інспекції на декларації та додатках до неї.

Наслідком подачі податкової звітності платником податків з урахуванням її відповідності всім обов'язковим вимогам до такої звітності, належного підписання відповідними посадовими особами є відображення в картці особового рахунку відповідних податкових зобов'язань, задекларованих у поданій звітності.

не задоволено

 Фабула справи  Податковим органом було проведено перевірку приватного акціонерного товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при виплаті доходів у вигляді роялті нерезиденту. За результатами проведеної перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення, яким збільшив платнику податку суму грошового зобов'язання з податку на прибуток. Фактичною підставою для прийняття такого рішення слугували висновки контролюючого органу про те, що платник не підтвердив наявність у його контрагента права на одержання доходу як бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника), у зв'язку з чим, у платника податку було відсутнє право на відображення сум сплачених на користь нерезидента роялті у складі витрат. Не погодившись з такими висновками податкового органу, платник податку звернувся до суду. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, позов задоволено. Не погодившись з рішеннями судів, податковий орган подав касаційну скаргу.

 Правова позиція 

Ліцензіар є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (роялті), якщо  відповідно до ліцензійної угоди, ліцензіар гарантує, що він є законним власником усіх прав, які надаються ліцензіату за укладеним ліцензійним договором та дані права вільні від будь-яких зобов'язань перед третіми особами.  Підтвердженням останнього може слугувати те, що ліцензіар наділений виключними майновими правами на отримання роялті, правом переуступити, продати або у інший спосіб передати свої права за укладеним ліцензійним договором, а також відсутність у договорі положень про агентські чи посередницькі функції ліцензіара.

не задоволено

 Фабула справи  Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до суду з позовом до ДПІ про визнання протиправними дій, які полягають у внесенні до інформаційних баз Міністерства доходів і зборів України змін (коригувань) показників податкової звітності Товариства, зобов'язання вчинити дії, а саме відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларовані Товариством з обмеженою відповідальністю, що були відкориговані (змінені) в інформаційних базах даних Міністерства доходів і зборів України. Суд першої інстанції Постановою, залишеною без змін Ухвалою суду апеляційної інстанції, задовольнив позов. Відповідач подав касаційну скаргу.

 Правова позиція 

Наявність акту перевірки чи включення до його змісту певних висновків самі собою не створюють жодних перешкод для діяльності платника податків. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Дії контролюючого органу щодо внесення до електронних баз даних змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхніх прав, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

задоволено

 Фабула справи  Приватне підприємство звернулось до суду з позовом до ДПІ, в якому просило визнати дії відповідача в частині самостійного визнання нереальності здійснення господарських операцій та завищення суми податку на додану вартість, яка віднесена до складу податкових зобов'язань та податкового кредиту та зобов'язати відповідача поновити в автоматичних базах обліку, в тому числі в АС «Податкового блоку» підсистеми «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, зобов’язав ОДПІ поновити  в автоматичних базах обліку, в тому числі в АС «Податкового блоку» підсистеми «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість. Суд апеляційної інстанції ухвалою залишив Постанову суду першої інстанції без змін. Контролюючий орган подав касаційну скаргу.

 Правова позиція 

Дії контролюючого органу щодо внесення до електронних баз даних змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкових зобов'язань та податкового кредиту на підставі акта без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правові наслідки для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку перевірки, в якому йдеться про неправомірність формування платником ПДВ податкового кредиту та витрат, оскільки правочини між платником та його контрагентами не створюють реальних правових наслідків. Перша інстанція відмовила у  задоволенні вимог платника. Апеляційна інстанція задовольнила вимоги платника в частині оскарження податкового повідомлення-рішення, яким йому нараховано суму грошового зобов’язання з ПДВ та пеню. Платник податку та контролюючий орган звернулися до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Понесені платником податків витрати на придбання товарів (послуг) мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, а податковий кредит з ПДВ обов’язково має бути підтверджено складеною ним податковою накладною. Таким чином, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

В основі оподаткування лежить фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв’язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов’язують формування витрат та податкового кредиту з фактом придбання товарів (послуг) з метою використання в господарській діяльності.

Відсутність доказів щодо узгодження умов поставок згідно «Інкотермс 2010», специфікацій, в яких зазначений транспорт, яким здійснюється постачання товару, сертифікатів виробника таких товарів є достатніми підставами для висновку про відсутність у платника податків ділової мети.

Податкове законодавство не визначає конкретного порядку документування господарської операції та не містить положень, які б дозволяли дійти висновку про відсутність у платника права на формування даних податкового обліку у разі оформлення господарської операції з порушенням галузевих норм у певній сфері господарської діяльності.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку перевірки, в якому йдеться про неправомірність формування платником ПДВ податкового кредиту та витрат за результатом виконання господарських правовідносин з контрагентом, оскільки останній здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, а взаємовідносини контрагента з іншими контрагентами вчинені без наміру настання правових наслідків і тому є фіктивними. Суди першої та апеляційної інстанції відмовили у задоволені вимог платника. Платник податку звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Підставами для включення платником ПДВ до складу податкового кредиту відповідних сум податку є наявність належним чином оформлених податкових накладних, у той же час наявність таких документів дійсно є обов’язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створює не сам факт наявності первинних документів, а фактична поставка товару або послуг.

не задоволено

 Фабула справи  Особа звернулась до суду з позовом до ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями. Окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою апеляційним адміністративним судом, адміністративний позов задоволено частково.

 Правова позиція 

Суд дійшов до висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку. Прощені (анульовані) банком за його рішенням проценти за користування кредитом та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходом платника податків. Тому, база оподаткування повинна бути визначена тільки з суми, прощеної (анульованої банком), яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування процентів.

не задоволено

 Фабула справи  Приватний нотаріус  звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Хмельницький окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив. Вінницький апеляційний адміністративний скасував постанову суду першої інстанції та відмовив в задоволенні позову.

 Правова позиція 

Єдиний внесок нараховується на суму чистого оподаткованого доходу, який визначається як різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності. Своєю чергою, сума чистого оподатковуваного доходу визначається платником податку з доходів фізичних осіб у податковій декларації про майновий стан і доходи.

Суд дійшов до висновку, що помісячна розбивка ДФС суми річного чистого доходу, на яку нараховується єдиний внесок, не призводить до завищення нарахувань з єдиного внеску.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими позивачу визначено податкові зобов’язання з транспортного податку за 2015 календарний рік. Платник вказує на порушення порядку встановлення транспортного податку, що тягне за собою незаконність його нарахування. Окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, відмовив в задоволенні адміністративного позову.

 Правова позиція 

Для застосування наслідків, передбачених пунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, повинна мати місце протиправна бездіяльність місцевої ради щодо неприйняття обов'язкового рішення про встановлення місцевого податку, зокрема, транспортного. Відповідна бездіяльність може виникнути лише після того, як сплинуть строки, протягом яких місцева рада має прийняти рішення про встановлення обов'язкового для справляння місцевого податку. Такими строками є період, передбачений підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, тобто період, який завжди передує плановому і не може з ним збігатися.

Висновок про те, чи скористалася місцева рада своєю компетенцією щодо встановлення місцевого податку, можна зробити лише після закінчення бюджетного періоду, протягом якого мало бути реалізоване відповідне повноваження. І лише з наступного бюджетного періоду контролюючі органи на підставі пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України можуть розпочати справляння місцевого податку, який місцева рада повинна була встановити згідно з п. 10.2 ст. 10 ПК України, але не встановила.

Специфічна ставка, передбачена для транспортного податку, не містить шкали ставок від мінімальної до максимальної. Тому єдина ставка транспортного податку одночасно є і мінімальною, і максимальною. В свою чергу, невстановлений місцевою радою податок може справлятися лише в розмірі мінімальної ставки, але не максимальної. Відповідно, п. 12.3.5 ст. 12 ПК України не може поширюватися на місцеві податки, які не мають граничних ставок (тобто не передбачають одночасно і мінімального, і максимального їх розміру).

задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими позивачу визначено податкові зобов’язання з транспортного податку за 2015 календарний рік. Платник вказує на порушення порядку встановлення транспортного податку, що тягне за собою незаконність його нарахування. Постановою окружного адміністративного суду у задоволенні позовних вимог відмовлено. Апеляційний адміністративний суд зазначену постанову скасував та задовільнив позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Для застосування наслідків, передбачених пунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, повинна мати місце протиправна бездіяльність місцевої ради щодо неприйняття обов'язкового рішення про встановлення місцевого податку, зокрема, транспортного. Відповідна бездіяльність може виникнути лише після того, як сплинуть строки, протягом яких місцева рада має прийняти рішення про встановлення обов'язкового для справляння місцевого податку. Такими строками є період, передбачений підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, тобто період, який завжди передує плановому і не може з ним збігатися.

Висновок про те, чи скористалася місцева рада своєю компетенцією щодо встановлення місцевого податку, можна зробити лише після закінчення бюджетного періоду, протягом якого мало бути реалізоване відповідне повноваження. І лише з наступного бюджетного періоду контролюючі органи на підставі пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України можуть розпочати справляння місцевого податку, який місцева рада повинна була встановити згідно з п. 10.2 ст. 10 ПК України, але не встановила.

Специфічна ставка, передбачена для транспортного податку, не містить шкали ставок від мінімальної до максимальної. Тому єдина ставка транспортного податку одночасно є і мінімальною, і максимальною. В свою чергу, невстановлений місцевою радою податок може справлятися лише в розмірі мінімальної ставки, але не максимальної. Відповідно, п. 12.3.5 ст. 12 ПК України не може поширюватися на місцеві податки, які не мають граничних ставок (тобто не передбачають одночасно і мінімального, і максимального їх розміру).

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку перевірки, за результатами якої встановлено неправомірність формування платником податку податкового кредиту за операціями із контрагентами з огляду на нікчемність укладених правочинів. Суд першої інстанції відмовив у задоволені вимог платника. Апеляційна інстанція скасувала рішення першої інстанції, задовольнивши вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Суд підмічає, що не заслуговують на увагу доводи контролюючого органу про те, що відсутність у контрагентів платника складських приміщень, трудових та інших ресурсів, а також відсутність таких підприємств за місцем їх реєстрації, позбавляє платника ПДВ права на формування податкового кредиту відповідного періоду, оскільки чинне на час виникнення відповідних правовідносин податкове законодавство, не ставило у залежність право платника на формування податкового кредиту та відповідно права на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень, якими платнику були визначені податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, податку на прибуток, податку на додану вартість і транспортного податку. Відповідно до позиції контролюючих органів, податкові повідомлення – рішення були прийняті за результатами проведення виїзної позапланової перевірки, у ході якої було встановлено факт невключення платником до складу доходів суми винагороди, передбаченої умовами договору купівлі – продажу прав вимоги, у складі оплати за відступлення права вимоги від контрагента. Перша інстанція задовольнила вимоги платника податків. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду попередньої інстанції та задовольнив вимоги платника податків частково.

 Правова позиція 

Укладення договору відступлення права вимоги не означає, що банк, який передає право вимоги, перестає бути первісним кредитором. Тобто, для цілей оподаткування при відступленні права вимоги не відбувається власне заміна первісного кредитора у зобов’язанні.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку перевірки, за результатами якої встановлено неправомірність формування платником податку витрат та податкового кредиту за правочинами із контрагентами, виконання яких не спричиняє настання правових наслідків. При проведенні перевірки контролюючим органом було використано акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, за результатами дослідження яких, відповідач дійшов висновку про те, що платник укладав угоди з відповідними контрагентами з метою мінімізації податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, у зв'язку з чим неправомірно включив до складу витрат та до складу податкового кредиту витрати по взаємовідносинам з відповідними контрагентами. Суди першої та апеляційної інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів. При цьому, необхідною умовою є фактичне отримання товару для його використання у господарській діяльності платника податків.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку перевірки, за результатами якої встановлено завищення сум бюджетного відшкодування. Контролюючий орган обґрунтовує цей висновок тим, що  згідно з даними податкових декларацій з ПДВ платника та даними проведеної перевірки встановлено розбіжності при визначенні частини залишку від'ємного значення, фактично сплачену отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) та суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню. Суди першої та апеляційної інстанції задовольнили вимоги платника. Під час апеляційного розгляду, суд змінив рішення суду першої інстанції в частині, що стосується підстав задоволення позову. В іншій частині рішення першої інстанції було залишено без змін. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Під час камеральної перевірки перевіряючі не можуть використати документи первинного обліку платника податків, вивчити й оцінити укладені таким платником податків угоди, адже дані про укладення таких угод не відображають у податковій звітності, тому не можуть бути об'єктами вивчення під час камеральних перевірок. Фактично під час такої перевірки неможливо зробити висновок про реальність чи фіктивність укладених платником податків угод, адже перевіряючі мають справу тільки з податковою звітністю. Такий вид перевірок проводять посадові особи контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу чи направлення на її проведення. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час камеральної перевірки не є обов'язковими. Результати камеральної перевірки у разі потреби можуть стати приводом для надання запитів платникам податків та проведення звірянь, інших видів перевірок.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, якими збільшив платнику податків суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість з огляду на висновок про нікчемність здійснених між платником та його контрагентами правочинів. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника податку. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Наявність у платника податку на додану вартість виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість, з встановленням судом реальності та товарності господарської операції, є достатніми підставами для визначення податкового кредиту.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, якими збільшив платнику податків суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість з огляду на висновок про нікчемність здійснених між платником та його контрагентами правочинів. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника податку. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

(1)  Достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про те, що цей платник неввівши основні засоби в експлуатацію, сформував за операцією із їх спорудження податковий кредит, який врахував при заявлені бюджетного відшкодування. Перша та апеляційна інстанції відмовили у задоволені вимог платника податку. Останній звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

(1)  Відповідно до пункту  200.5 статті 200 ПК України платники ПДВ, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового обліку податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Передбачене право на отримання бюджетного відшкодування не пов'язане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 «Основні засоби». Таким чином, якщо зазнані підприємством витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», це підприємство може претендувати на отримання бюджетного відшкодування.

(2) Податкове законодавство не ставить у залежність право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого контрагенту при будівництві основних засобів, з моментом введення в експлуатацію основних засобів, що не було взято до уваги судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень.

(3) Господарські операції для визначення податкового кредиту, який у подальшому приймає участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірність формування витрат та податкового кредиту за правочином, який, на думку контролюючого органу, є нікчемним. Перша та апеляційна інстанції в частині оскарження податкових повідомлень-рішень задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Підставою для висновку про неправомірне формування платником податку витрат та податкового кредиту з ПДВ є тільки встановлення у ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента.

В свою чергу, відсутність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, та й наявності тільки факту порушення кримінального провадження щодо посадових осіб контрагента платника не може слугувати належним доказом фіктивності господарських операцій та не тягне за собою ніяких правових наслідків для платника.

При цьому платник податку самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірне формування податкового кредиту та витрат за фіктивними господарськими операціями з контрагентами. Перша інстанція відмовила у задоволенні вимог платника. Апеляційна інстанція задовольнила вимоги платника, скасувавши рішення першої інстанції. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Підставою для висновку про неправомірне формування платником податку витрат та податкового кредиту з ПДВ є тільки встановлення у ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента.

При цьому платник податку самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірне формування податкового кредиту та витрат, оскільки, за твердженнями контролюючого органу, правочини, що укладені платником податку із його контрагентами є нікчемними. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу валових витрат та податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до контролюючого органу з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими йому було збільшено  суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції. Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу про безпідставне включення платником до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість вартість товарів (робіт, послуг), отриманих від контрагентів платника за нікчемними правочинами. Суди попередніх інстанцій задовольнили позов. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товарів, які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні валових витрат підстави для позбавлення його права на зазначені витрати відсутні. Висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податків товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише зафіксованими в актах перевірок постачальників з посиланням на акти перевірок контрагентів таких постачальників порушеннями усіма останніми вимог податкового законодавства щодо відображення у податковому обліку податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних не впливає на формування платником податку валових витрат, за результатами здійснення господарських операцій, за наявності інших належним чином складених первинних документів, що свідчить про правомірність включення позивачем до складу собівартості   реалізованих товарів, вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей.

не задоволено

 Фабула справи  платник податку звернувся до контролюючого органу з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими йому було зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибутокта збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток. Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу про безпідставне включення платником до складу витрат курсових різниць, що виникли в зв'язку з купівлею валюти для погашення кредиту, оскільки такі витрати не підтверджені первинними документами, а саме - платіжними дорученнями про сплату суми заборгованості. Як вбачається з акту перевірки, платником в порушення вимог підпункту 153.1.3 ПКУ, включено до складу показників рядку 06.4 декларації з податку на прибуток суму грошей, як від'ємну курсову різницю, яка виникла внаслідок перерахунку заборгованості по договору про надання фінансових укладеному з його контрагентом. На думку контролюючого органу, вказане порушення призвело до завищення платником показника рядку 06.4 «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати», оскільки заборгованість за кредитом у іноземній валюті є немонетарною статтею і від'ємна (або позитивна) курсова різниця за такою заборгованістю до моменту погашення цієї заборгованості, не включається до складу витрат (або доходів). Суд першої інсанції відмовв в задоволені позову. Апеляційний суд задовольнив позов. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

1) Пунктом 8 П(С)БО 21 встановлено, що визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня. Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат). Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з пунктом 9 П(С)БО 21.

 2) При обліку операцій в іноземній валюті об'єктами визначення курсових різниць є лише монетарні статті балансу.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про заниження платником податкового зобов’язання з ПДВ та податку на прибуток, про порушення порядку подання контролюючому органу податкових розрахунків сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платника податку та суму утриманого з них податку, а також про перевищення ліміту залишку готівкових коштів в касі підприємства. Перша та апеляційна інстанції частково задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Достатніми підставами для виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Окремі недоліки у видаткових касових ордерах можуть не свідчити в повній мірі про те, що кошти не видавались, оскільки матеріалами справи може підтверджуватись факт отримання коштів під звіт та їх повернення з під звіту. У разі відповідного підтвердження доводи контролюючого органу про перевищення підприємством ліміту залишку готівки в касі являються безпідставними, а прийняте на їх підставі рішення обґрунтовано визнається судами як протиправне та таким, що підлягає скасуванню.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до контролюючого органу з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яким платнику визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб. Фактичною підставою для прийняття спірого податкового повідомлення-рішення слугувала наявність у платника кредиторської заборгованості по контракту, укладеного з нерезидентом. Суди попередніх інстанцій позов задовольнили. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

сплачена платником пеня та три відсотки річних від простроченої суми зобов'язання не підпадають під поняття доходів, отриманих нерезидентом  із джерелом їх походження з України від провадження господарської діяльності, оскільки по своїй суті вони фактично являються одним із способів захисту та компенсації майнових прав учасників договірних правовідносин у вигляді господарських санкцій, а не окремими об'єктами доходу від здійснення підприємницької діяльності.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до контролюючого органу та Казначейської служби України з позовом про стягнення надмірно сплаченого податку на прибуток, оскільки платник переплатив до державного бюджету податок на прибуток. У подальшому, платник звернувся до контролюючого органу  із заявою про повернення надмірно сплаченого податку на прибуток, у відповідь на яку контролюючий орган листом 0 повідомив платника про необхідність попереднього узгодження з ДПС України повернення надмірно сплачених сум податкових зобов'язань у розмірі понад 50 000,00 грн. Частину переплати з податку на прибуток зараховано контролюючим органом у рахунок сплати платником авансового внеску з податку на прибуток. Суд першої інстанції задовольнив позов, визнав протиправною бездіяльність контролюючого органу, яка виразилась у ненаданні до Казначейської служби України висновку про відшкодування платнику податку на прибуток. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції залишив без змін. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Відповідно до пункту 7 зазначеного Порядку, орган державної податкової служби на підставі даних особових рахунків платників готує висновок за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Згідно із зазначеними реєстрами орган державної податкової служби України, відповідний місцевий фінансовий орган та орган Державного казначейства України проводять приймання-передавання висновків про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про завищення платником податків суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Відповідно до позиції контролюючого органу, податкові повідомлення – рішення були прийняті у зв’язку з проведенням позапланової виїзної перевірки платника, у ході якої було зроблено висновок про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, сплаченого при імпорті послуг, оскільки фактичної сплати податку на додану вартість до бюджету не відбулося, а податкові зобов'язання погашені за рахунок переплати в особовому рахунку платника податків, що утворилася після бюджетного відшкодування. Перша та апеляційна інстанції задовольнили позов платника податків. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

При імпорті послуг податок на додану вартість постачальникам товарів не сплачується, а сплачується до держбюджету під час включення податку на додану вартість  до податкової декларації, оскільки імпортовані послуги митному оформленню не підлягають і єдиною можливістю сплатити податок на додану вартість за отримані від нерезидента послуги на митній території України є включення податкового зобов'язання з податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість. Відтак, датою сплати податку до бюджету вважається дата подання до податкової інспекції (адміністрації) податкової декларації з податку на додану вартість, в якій сума податку на додану вартість за отримані від нерезидента послуги включена до податкових зобов'язань.

не задоволено

 Фабула справи  платник податку звернувся до контролюючого органу з позовом про визнання недійсними (скасування) податкових повідомлень-рішень, якими платнику було збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток зі штрафними (фінансовими) санкціями, збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість зі штрафними (фінансовими) санкціями. Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу про безпідставне включення платником до складу валових витрат та податкового кредиту вартості товарів (робіт, послуг), отриманих від його контрагента за правочинами, виконання яких не спричиняє реального настання правових наслідків. Перевіркою було встановлено, що дирекція та бухгалтерія контрагента платника за юридичною адресою не знаходяться, у товариства відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення і транспортні засоби. Контрагент платника  є «податковою ямою», і в силу приписів частин 1, 5 статті 203, статей 215, 228 Цивільного кодексу України зазначені правочини є нікчемними; правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб; перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків; в зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; в даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток. Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволені позову. Платник звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Відповідно до підпунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. З огляду на наведені приписи податкового законодавства, включення платником до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у ціні отриманого товару (робіт, послуг) на підставі податкових накладних, оформлених у відповідності до вимог законодавства, свідчить про правомірність формування податкового кредиту спірного періоду.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 цього ж Закону визначено, що первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, виходячи з  вказаних норм податкового законодавства, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду касаційної інстанції з вимогою перегляду раніше прийнятого рішення на підставі нововиявлених обставин та визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими нараховано податкове зобов’язання з орендної плати за землі державної та комунальної власності. Платник обгрунтовує свою позицію тим, що за рішенням господарського суду встановлено факт неукладання договорів оренди, які стали підставою нарахування податку. Окружний адміністративний суд, та апеляційний адміністративного суду, які розглядали дану справу, позовні вимоги платника задовольнили. Вищий адміністративний суд України скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення та прийняв у цій частині нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.

 Правова позиція 

1. У випадку якщо договори оренди, на підставі грошової оцінки яких контролюючим органом визначено податкове зобов'язання з орендної плати за землю, є неукладеними на час перевірки платника, що встановлено рішенням суду, слід зробити висновок про те, що по ним не виникає прав і обов'язків сторін, зокрема, щодо нарахування орендної плати за землю, у розмірі визначеному Податковим кодексом України.

2. У випадку якщо договори оренди земельних ділянок є невчиненими та неукладеними,  платник зобов'язаний сплачувати саме земельний податок у законодавчо встановленому розмірі на підставі фактичного користування земельними ділянками у відповідності до приписів пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України, оскільки, правових підстав для сплати орендної плати у позивача не було.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про заниження платником податкового зобов’язання з ПДВ за операціями з поставки послуг оренди земельної ділянки державної власності, про завищення податкового кредиту з ПДВ, за результатом виконання господарських взаємовідносин, які контролюючий орган вважає фіктивними, з контрагентом щодо купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей. Перша інстанція відмовила у задоволенні вимог платника. Апеляційна інстанція частково задовольнила вимоги платника, скасувавши рішення першої інстанції. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

У випадку, коли право платника ПДВ на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Правоутворюючим фактом, з яким податкове законодавство пов’язує виникнення у платника ПДВ права на податкову вигоду (податковий кредит), є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг). За відсутності факту придбання товарів чи послуг витрати на сплату податку на додану вартість не можуть включатися до податкового кредиту навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.

задоволено частково

 Фабула справи  : Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірність формування таким платником від’ємного значення ПДВ, так як реалізація продукції здійснювалась ним за ціною, нижчою її собівартості. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Сума бюджетного відшкодування ПДВ формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати ПДВ разом з ціною товару постачальникам товарів. При цьому, необхідною умовою являється фактичне отримання товару для його використання у господарській діяльності платника податків.

До факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з виробництвом товару, належать рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни. При цьому, податковим законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування ПДВ, виходячи з собівартості товару.

Віднесення збиткових операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість.

Це обумовлює те, що продаж платником податку продукції власного виробництва за ціною, нижчою собівартості, не можна вважати операціями поза межами господарської діяльності, що свідчить про безпідставність зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми ПДВ за певний звітний податковий період та позбавлення його права на бюджетне відшкодування суми ПДВ (за цей же період).

не задоволено

 Фабула справи  Між платником податку та контрагентом укладено договору із надання послуг з розміщення в ефірі телеканалу та журналах реклами з метою розповсюдження продукції контрагента. Контролюючим органом було проведено перевірку платника податку, за результатами якої встановлено порушення вимоги пункту 160.7 ст. 160 ПКУ, а саме не сплачено до бюджету податку на дохід нерезидента при здійсненні оплати за розповсюдження реклами. На підставі акту перевірки, було прийнято податкові повідомлення-рішення, якими визначено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток, ПДВ, податку на доходи резидента та застосовано штрафні санкції. Платник податку звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати вказані податкові повідомлення-рішення, оскільки реальність, а послуги з розповсюдження реклами, надані нерезидентам за межами території України не підлягають оподаткуванню в Україні. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги задоволено.

 Правова позиція 

Слід зазначити, що перелік доходів, отриманих нерезидентом із джерелом походження з України, які підлягають оподаткуванню згідно статті 160 Податкового кодексу України, визначений підпунктами «а» - «й» пункту 160.1 цієї норми.

З аналізу наведених норм слідує, що оподаткуванню за ставкою, встановленою пунктом 160.7 статті 160 Податкового кодексу України, підлягають лише виплати за виробництво та/або розповсюдження реклами нерезидентами, які проводять свою господарську діяльність на території України.

Відповідно до умов договору № 4-2011-ИХ TOB «IMMEDIA HOLDING» прийняло на себе обов'язки щодо розповсюдження на 1-му Російському каналі рекламного ролику російською мовою відносно продукції виробництва TOB «ЛГЗ «ПРАЙМ».

Згідно вимог Податкового кодексу Російської Федерації (ПКРФ) TOB «IMMEDIA HOLDING» як суб'єкт підприємницької діяльності, зареєстрований на території Російської Федерації, сумлінно нараховувало та сплачувало податки з отриманих сум за надані послуги.

Тобто, TOB «IMMEDIA HOLDING» нараховувало на отримані суми від позивача за надані послуги податок на додану вартість за ставкою 18%, яку передбачено для послуг за місцем реалізації на митній території Російської Федерації (послуги за місцем реалізації за межами митної території Російської Федерації оподатковуються за ставкою 0% глава XXI статті 148 та 164 Податкового кодексу Російської Федерації).

Відтак, надання нерезидентами рекламних послуг поза межами України, свідчить про те, що у позивача були відсутні підстави для оподаткування доходів, сплачених нерезиденту, відповідно до положень пункту 160.7 статті 160 Податкового кодексу України.

не задоволено

 Фабула справи  За результатами перевірки платника податку податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення. Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту вартості товарів (робіт, послуг), отриманих від контрагента  за правочинами, виконання яких не спричиняє реального настання правових наслідків, невідповідність здійснення господарських операцій з придбання товару основним видам діяльності платника та порушення вимог податкового законодавства у частині надання у разі наявності експортних операцій до декларації з ПДВ оригіналу митних декларацій. Не погодившись з такими висновками митного органу, платник податку звернувся до суду. Постановою суду першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено. Суд апеляційної інстанції позовні вимоги задовольнив. Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

У випадку митного оформлення товарів з використанням електронної митної декларації для формування податкового кредиту її оформлення на паперових носіях не є обов'язковим.

не задоволено

 Фабула справи  платник податків у позовній заяві звернувся до окружного адміністративного суду з вимогою скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначалась відсутність у позивача права на застосування нульової ставки ПДВ при оподаткуванні операцій з поставки товару підприємствам-нерезидентам. Постановою окружного суду, залишену без змін ухвалою апеляційного суду позовні вимоги задоволено. 

 Правова позиція 

Необхідною умовою застосування платником нульової ставки ПДВ є фактичне вивезення товару за межі митної території України та оформлення необхідних документів на підтвердження фактичного виконання експортної операції.

Експорт товарів із залученням експедиторів не впливає на порядок визначення податкових зобов'язань з ПДВ. Право на застосування нульової ставки ПДВ і відповідно формування податкового кредиту має лише продавець експортної продукції.

Документами, які підтверджують здійснення експорту товарів є вантажна митна декларація.

не задоволено

 Фабула справи  платник податку на додану вартість подав позовну заяву до адміністративного суду першої інстанції з вимогою скасувати податкове повідомлення-рішення, яким збільшено розмір податкового зобов’язання з податку на додану вартість за правочинами, що визначені контролюючим органом як такі, що не спричиняють реального настання правових наслідків.Постановою окружного суду, залишену без змін ухвалою апеляційного суду позовні вимоги задоволено.

 Правова позиція 

Підтвердження фактичного виконання господарських операцій здійснюється на основі первинних документів, які визначають економічну природу вчинених операцій. У випадку підтвердженнями виконання будівельних робіт (капітальний ремонт адмінбудівлі) за договором підряду є надання копій довідок за формою КБ за відповідні податкові періоди. 

Достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

не задоволено

 Фабула справи  платником податків подано позовну скаргу про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення з приводу збільшення сум податкового зобов’язання з податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафу за порушення ведення касових операцій. Підставами для прийняття податкового повідомлення рішення був висновок контролюючого органу про укладення нікчемних договорів позивачем з контрагентами, які не були направленні на збільшення активів/зменшення зобов’язань. Контролюючий орган дійшов до висновку про порушення ведення касових операцій з приводу придбання від імені та за рахунок позивача канцтоварів. Постановою адміністративного суду першої інстанції позов задоволено, ухвалою апеляційного суду залишено без змін, оскільки суди виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу валових витрат та податкового кредиту по господарським операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у зазначених контрагентів, а також відсутність з боку позивача порушень порядку ведення касових операцій. Контролюючий орган, не погоджуючись з рішеннями судів попередньої інстанції, подав касаційну скаргу.

 Правова позиція 

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Факт відсутності рішень судів про недійсність (удаваність) вчинених платником податків правочинів щодо господарських операцій є одним із доказів про реальність даних господарських операцій.

Достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту перевірених податкових періодів за результатами виконання господарських взаємовідносин з контрагентами, що мають ознаки фіктивності. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника податків. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Статус матеріалів перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, вони не можуть бути досліджені в порядку адміністративного судочинства до набрання законної сили рішенням, прийнятим в порядку кримінально-процесуального судочинства.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість вартість товарів (робіт, послуг), отриманих від контрагентів. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог. Суд апеляційної інстанції повністю задовольнив позовні вимоги. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Податкове законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу про те, що позивач здійснював коригування податкового кредиту під час проведення відповідачем перевірки, а також сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних протягом попередніх місяців. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника податків. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних,  можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу про безпідставне формування позивачем складу валових витрат спірного податкового періоду за результатом виконання господарських операцій з нерезидентом, що має офшорний статус, оскільки оплата за отриманий товар не надійшла; неправомірне включення позивачем до складу валових витрат вартості податку на додану вартість, сплачену у ціні придбаних легкових автомобілів, що не були використані у господарській діяльності платника, а також неправомірним включення до складу податкового кредиту, сум податку на додану вартість, сплачених у результаті наданих послуг з морського агентування та ремонтних робіт, що не підтверджені первинними бухгалтерськими документами. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника податків. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим пунктом документами.

У разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про допущення платником податку порушення при складанні додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість, а саме невірно визначено суму залишку від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду та звітний період, у якому виникла сума залишку, що призвело до неправильного заповнення додатку 2 податкової декларації з ПДВ. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Податкове законодавство передбачає два шляхи отримання бюджетного відшкодування: зарахування належної платнику повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього податку в наступних звітних періодах; повернення повної суми бюджетного відшкодування на рахунок платника.

Допущені платником податку у декларації помилки, які носять методологічний характер та в цілому не впливають на результати декларацій, не є підставою для висновку про порушення платником вимог податкового законодавства і нарахування йому відповідного грошового зобов’язання, застосування штрафних (фінансових) санкцій.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду про скасування податкового-повідомлення рішення, винесеного контролюючим органом на підставі висновку про завищення податкового кредиту, у зв'язку з нікчемністю правочинів внаслідок здійснення господарських операцій, не спрямуваних на реальне настання правових наслідків, а також відсутності у платника трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, та іншого майна необхідного для постачання товару. Рішення суду першої інстанції про задоволення позову залишено без змін апеляційним судом. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому контрагентами, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, а також встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів. При цьому, необхідною умовою є фактичне отримання товару для його використання у господарській діяльності платника податків.

При розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Посилання контролюючого органу на акти перевірок контрагентів є необґрунтованим, оскільки вони не є безумовним свідченням безтоварності операцій за умови наявності інших документів, що спростовують такі висновки.

Податкове законодавство не ставить у залежність формування позивачем податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі винесення постанови слідчого за відсутності вироку суду в кримінальній справі. Суди попередніх інстанцій задовольнили вимоги платника у повному обсязі. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Пункт 86.9 статті 86 ПК України врегульовує порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність

В силу приписів пункту 86.9 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику скориговано зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та з податку на додану вартість. Позивач обґрунтовував свою скаргу тим, що ведення бухгалтерського обліку ним за принципами, іншими, ніж передбачено податковим законодавством, не означають заниження ним свого зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позову відмовлено.

 Правова позиція 

У платників податків наявний обов'язок вести бухгалтерський та податковий облік відповідно до приписів податкового законодавства, яке у свою чергу, передбачає, у разі допущення платником податків помилок у податковій звітності, можливість виправити допущені порушення, відновити облік, скоригувати податкову звітність, у порядку встановленому законодавством, чого позивачем зроблено не було. У разі якщо бухгалтерський та податковий облік здійснюється з порушенням податкових норм, що зумовлює виникнення розбіжностей між показниками бухгалтерського обліку, це може призвести до нарахування контролюючим органом суми податку.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про визнання незаконним і скасування акту перевірки та податкового повідомлення-рішення у зв’язку з несвоєчасним перерахуванням податку з доходів фізичних осіб. Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги залишено без задоволення. Рішенням суду апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції, позов задоволено.

 Правова позиція 

Самостійне зарахування контролюючим органом сплачених платником податку сум в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, є неправомірним. Також вважає за необхідне зазначити, що право визначати призначення платежу відповідно до законодавства України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, належить виключно платнику податків, тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику скориговано зобов’язання з податку на прибуток та пдв. Контролюючий орган зазначає, що платник податків не обґрунтовано відніс до витрат операції, що не відносяться до його господарської діяльності, які не підтверджені первинними документами. А також, про безпідставне нарахування податкового кредиту, у зв’язку з відсутністю податкових накладних. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов платника задоволено частково.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Юридичним особи, які засновані на державній або комунальній власності, не можуть бути власниками земельних ділянок, їм земля надається лише в постійне користування, відсутність державних актів на право власності на земельні ділянки , не позбавляє права платника на формування валових витрат

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанції, якими задоволено вимоги платника стосовно скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку про здійснення платником податків фіктивних/безтоварних господарських операцій та порушення вимог формування податкового кредиту з податку на додану вартість та складу витрат з податку на прибуток.

 Правова позиція 

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку. Підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента платника податків не може слугувати належним доказом фіктивності господарських операцій та не тягне за собою ніяких правових наслідків для платника.

не задоволено
◄◄ 1 2 3 ►►
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію