Податкова судова практика

 Фабула справи  Особа звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації. Обґрунтовуючи протиправність податкової консультації, позивач послався на те, що чинне  законодавство не містить положень про необхідність сплати з 1 січня 2017 року самозайнятою особою єдиного соціального внеску за умови перебування особи у трудових відносинах та сплати єдиного внеску за нього роботодавцем.

 Правова позиція 

Особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати ЄСВ не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.

В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього у відповідний період нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї у відповідному періоді.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 05 грудня 2019 року (справа №260/358/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), від 27 лютого 2020 року (справа №0440/5632/18).

задоволено

 Фабула справи  Особа, перебуваючи на обліку як підприємець, не нарахувала та не сплатила у встановлений строк ЄСВ у розмірі мінімального страхового внеску за 2017 та за 2018 роки. Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності ФОПа здійснена 8 квітня 2019 року, втім у зв’язку із наявністю заборгованості з ЄСВ сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки). Особа  звернулася до суду із позовом до контролюючого органу про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), в обґрунтування чого зазначила, що на час прийняття оскаржуваного акту узгоджений борг зі слати ЄСВ був відсутній. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

 Правова позиція 

Суд касаційної інстанції висновує, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

задоволено частково

 Фабула справи  Контролюючим органом проведено перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства (платник податків, позивач), за результатами якої прийнято податкові повідомлення-рішення (далі-ППР). Товариство звернулося до суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування чотирьох ППР: щодо збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб; щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем ПДВ; щодо зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ; та щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток. Судом першої інстанції позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано три ППР крім одного ППР щодо зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ. Суд апеляційної інстанції скасував та прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.

 Правова позиція 

Щодо  наявності/відсутності у позивача обов`язку Товариства включати до складу доходу задекларованого фінансового результату з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року. Аналізуючи норми пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», ВС зробив висновок, що сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, включається до фінансового результату до оподаткування.

Щодо висновків по операціях позивача та його контрагентів. Виходячи із аналізу п. 138.2 статті 138 ПК України, доходи і витрати беруть участь у розрахунку податку на прибуток, водночас визначальним для цілей податкового обліку є те, що такі витрати та доходи повинні бути сформовані на підставі реальної господарської операції, яка фактично здійснюється саме тим суб`єктом господарювання, який зазначений в первинних документах.

Щодо правил формування податкового кредиту з ПДВ. Виходячи із аналізу пунктів 198.3 та 198.6 статті 198 ПК України, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з ПДВ мають бути не лише фактично здійсненими, а й підтвердженими належними та допустимими первинними документами і доказами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, та є підставою для формування даних податкового обліку платника податків. Тобто, наявність первинних документів є необхідною передумовою для зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат та формування податкового кредиту, однак не єдиною. За загальним правилом, дослідженню підлягає факт реальності господарської операції. Так, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Щодо висновків про наявність/відсутність порушень податкового законодавства під час виплати позивачем на користь нерезидента (резидент ОАЕ) доходів із джерелом їх походження з України (порядок оподаткування при виплаті фрахту). У разі укладання з нерезидентом договору перевезення та видачі перевізником (виконавцем) на його підставі коносаменту, відповідна операція визначається ПК України як фрахт, як і у випадках, коли нерезидент виступає як перевізник, або, коли нерезидент виступає як NVOCC-оператор (Non-Vessel Operating Common Carrier), тобто не здійснює безпосередньої експлуатації морського судна, натомість орендує певну кількість контейнерних місць на морському судні, яке здійснює міжнародне перевезення. Якщо нерезидент, виступаючи як експедитор, здійснює лише організацію перевезення, а не саме перевезення, отримані експедитором від клієнта кошти можуть мати характер: а) плати за послуги перевезення, яку буде передано безпосереднім перевізникам; б) плати за послуги з навантаження, розвантаження, схову тощо; в) винагороди експедитора. Отже, виходячи із зазначеного вище правового регулювання, перші дві складові охоплюються поняттям фрахту. Виходячи з аналізу норм п.п.160.2 та 160.5 статті 160 ПК України, платники податку - резиденти, що сплачують на користь нерезидентів доходи у вигляді фрахту, зобов`язані утримувати з таких доходів податок за ставкою 6%. Така ставка не визначається як «понижена» відносно ставки 15%, і застосовується безумовно до будь-яких операцій з виплати фрахту на користь нерезидента. При цьому, в тих випадках, коли нерезидент виступає як перевізник, зазвичай застосовуються положення статті 8 відповідної конвенції, а коли нерезидент виступає як NVOCC-оператор, зазвичай застосовуються положення статті 7 відповідної Угоди про уникнення подвійного оподаткування. 

задоволено частково

 Фабула справи  Представництво в Україні німецької компанії (далі – позивач, Представництво) звернулося до суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення позивачу грошового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, обґрунтовуючи це тим, що висновки органу про заниження позивачем податку на прибуток не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки при фінансуванні нерезидентом свого представництва в межах тієї самої особи не відбувається перехід права власності і таке фінансування не підлягає включенню до складу валового доходу. Суд першої та апеляційної інстанції позов задовольнили: визнали протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення. Постановою Верховного Суду України заяву контролюючого органу задоволено частково; постанову суду першої інстанції, ухвали апеляційного суду та Вищого адміністративного суду України скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням суду першої і апеляційної інстанції у задоволенні позову позивача відмовлено. Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив рішення попередніх судів скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким скасувати податкове повідомлення-рішення.

 Правова позиція 

Концепція податкової правосуб`єктності полягає в тому, що постійне представництво з метою оподаткування розглядається як окремий (від нерезидента) суб`єкт. Особливістю таких компаній є те, що компанія несе витрати в одних країнах (зокрема - через представництва), а доходи має отримувати на банківські рахунки (компаній або інших представництв), відкриті в інших країнах.

Наведене формулювання пунктом 160.1 статті 160 ПК України  (що були чинні на час виникнення спірних правовідносин) «доходи з джерелом походження з України»  не вказує напрямок руху коштів, а вказує лише зв`язок між певними доходами і господарською діяльністю в Україні. В цьому сенсі джерелом походження доходів є не резиденція суб`єкта, який здійснює відповідну виплату, а та частина господарської діяльності, яку здійснює представництво, відповідні організаційні, фінансові витрати та участь персоналу. Відповідно до пункту 160.8 цієї ж статті суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента. Якщо нерезидент провадить свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами, і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, то сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з органом державної податкової служби за місцезнаходженням постійного представництва.

Згідно з пунктом 4 статті 5 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і майно, ратифікованої згідно із Законом України від 22 листопада 1995 року №449/95-ВР (надалі також - Угода) термін «постійне представництво» не включає, зокрема, утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для підприємства, а також утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер. Відповідно до статті 7 Угоди, прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність, як вказано вище, прибуток підприємства може оподатковуватись в другій Державі, але тільки у тій частині, що відноситься до цього постійного представництва.

Наведені норми міжнародного та українського законодавства підтверджують висновок про те, що представництва на території України не мають статусу юридичної особи і діють на підставі наданих нерезидентом повноважень. Такі представництва можуть як здійснювати підприємницьку діяльність на території України, так і виконувати виключно функції, які носять допоміжний та підготовчий характер (зберігання, демонстрація, закупівля або доставка товарів, збирання інформації тощо). Ці умови можна охарактеризувати як ознаки, що дозволяють відносити представництво нерезидента до розряду «постійних» та «непостійних». Отже, постійне представництво нерезидента в Україні з метою оподаткування розглядається як окремий, незалежний від самого нерезидента, суб`єкт господарської діяльності. А тому взаємовідносини між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні необхідно розглядати як взаємовідносини між різними суб`єктами господарювання та, відповідно, податковий облік самого постійного представництва повинен здійснюватися згідно із загальними правилами.

Відповідно до п.17 Коментаря до ст. 7 Модельної податкової конвенції ОЕСР, зазначено, що положення пункту 2 не вимагають розподіляти  весь прибуток підприємства між постійним представництвом та іншими підрозділами: відповідно до нього  прибуток, що відноситься до постійного представництва, повинен визначатися так якби це постійне представництво було самостійним підприємством. Таким чином, постійне представництво  може мати прибуток, навіть якщо у підприємства такого прибутку немає; і навпаки, до постійного представництва може бути й не віднесено жодного прибутку, навіть якщо підприємство загалом отримало прибуток.

Термін «постійне представництво», виходячи із зазначеного вище пункту 1 статті 5 Угоди, є постійним місцем діяльності через яке повністю або частково здійснюється комерційна діяльність підприємства (нерезидента). Отже, для визнання представництва нерезидента таким, що має статус постійного представництва, необхідною умовою є здійснення ним комерційної діяльності. За своєю сутністю цей термін є еквівалентним терміну «господарська діяльність», який використовується в Податковому кодексі України, а також в значній кількості інших міжнародних договорів. З цього приводу пунктом 10.2 Коментарів до статті 3 зазначено, що цей термін, відповідно до пункту 3.2 повинен мати значення, яке надається йому національним законодавством країни, що застосовує відповідну конвенцію.

Отже, якщо навіть певний нерезидент і має в Україні місце діяльності, але сама діяльність нерезидента не має характеру господарської діяльності, то відповідне місце діяльності не буде вважатись постійним представництвом.

З огляду на види діяльності нерезидента (збір, оцінка, публікації, надання консультацій; продаж міжнародних даних та інформації), та зважаючи на діяльність позивача, що полягала у зборі інформації та передачі її для третіх осіб нерезидентом, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із того, що такі дії позивача   вказують на господарський характер здійснюваних функцій. Водночас варто зазначити й те, що основний вид діяльності самостійно не є критерієм, за яким отримані представництвом кошти можна кваліфікувати як такі, що є, або не є оподатковуваним доходом. Ключовим для визначення прибутку, що відноситься до постійного представництва, і, відповідно, підлягає оподаткуванню, є встановлення не лише видів діяльності, які повинні здійснювати згідно установчих документів головна компанія та її представництво, а й суть внутрішньогосподарських операцій між представництвом і головним офісом.

З огляду на встановлені  судами попередніх інстанцій обставини щодо дублювання  видів діяльності, яке фактично здійснило представництво, із діяльністю, що вела його головна компанія, висновок  про те, що позивач повинен був сплачувати податок на прибуток як окремий суб`єкт господарювання, є законним та обґрунтованим.

Також, діяльність щодо збору інформації із використанням комп`ютерної техніки може визнаватись такою, що не створює постійного представництва у разі якщо така діяльність не носить комерційний характер, а за своєю сутністю є допоміжною або підготовчою. Оскільки за своєю сутністю діяльність, що здійснювало представництво,  співпадає із видами діяльності самого нерезидента, і така діяльність представництва була спрямована на надання послуг не для нерезидента, а для третіх осіб, мала на меті отримання прибутку, діяльність представництва не може розглядатись як така, що має допоміжний  чи підготовчий характер.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанцій, яким відмовлено у задоволені його вимог про підтвердження обґрунтованості рішення про накладення арешту на майно платника податків з підстав недопуску платника податків службових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

 Правова позиція 

У разі відмови платника податків розписатися у направленні на перевірку посадовими особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Недоведення контролюючим органом обставин пред’явлення направлень та наказу на проведення перевірки, свідчить про те, що контролюючим органом не дотримано законодавчо встановленої процедури, що передує проведенню перевірки та є передумовою допуску посадових осіб до проведення перевірки, а відтак, юридично правильним буде висновок про те, що адміністративний арешт майна платника податків, є необґрунтованим.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення – рішення, яким йому збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у зв’язку з заниженням ним суми податкового зобов’язання шляхом відображення господарських операцій, які, на думку контролюючого органу, не мали реального характеру. Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в частині ( інша частина позовних вимог була відкликана за клопотанням позивача ). Апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін.

 Правова позиція 

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

Факт допущення порушень контрагентами платника податків при сплаті своїх податкових зобов'язань сам по собі не є доказом недобросовісності платника податків. За умови доведеності податковим органом, що платник при укладенні правочинів та виконанні господарських операцій діяв без належної обачливості та, виходячи з обставин такого укладення та виконання, знав або повинен був знати про порушення, допущені контрагентами, податкова вигода за такими операціями має бути визнана необґрунтованою.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення – рішення, яким йому збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у зв’язку з заниженням ним суми податкового зобов’язання шляхом відображення господарських операцій, які, на думку контролюючого органу, не мали реального характеру. Суд першої інстанції не задовольнив позов платника. Апеляційний суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

 Правова позиція 

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки або недоліків у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення – рішення, яким йому збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у зв’язку з заниженням ним суми податкового зобов’язання шляхом відображення в податковому обліку господарських операцій, які не мали реального характеру. Суд першої інстанції задовольнив позов та скасував податкове повідомлення – рішення. Апеляційний суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

 Правова позиція 

Обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на валові  витрати є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

Факт допущення порушень контрагентами платника податків при сплаті своїх податкових зобов'язань сам по собі не є доказом недобросовісності платника податків. Разом з тим, за умови доведеності податковим органом, що платник при укладенні правочинів та виконанні господарських операцій діяв без належної обачності та, виходячи з обставин такого укладення та виконання, знав або повинен був знати про порушення, допущені контрагентами, податкова вигода за такими операціями має бути визнана необґрунтованою.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою скасування податкового повідомлення – рішення, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток. Фактичною підставою для прийняття даного ППР стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, про порушення платником вимог пункту 3 розділу 4 XX Податкового кодексу України (надалі також - ПК України), в результаті чого занижено грошове зобов'язання з податку на прибуток, зокрема: до податкового обліку операцій з цінними паперами платника входить облік цінних паперів, придбаних товариством до 01 квітня 2011 року, тобто до набрання законної сили Розділом III «Податок на прибуток підприємств», а саме з червня 2006 року по грудень 2010 року. Контролюючий орган також зазначає, що платник у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за звітні періоди 2012-2015 років (починаючи із звітного періоду І півріччя 2012 року) повинен враховувати лише 25 відсотків суми від'ємного фінансового результату операції з цінними паперами та деривативами. Постановою окружного адміністративного суду в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постановою апеляційного адміністративного суду постанову окружного адміністративного суду скасовано та ухвалено нову, якою позов задоволено.  

 Правова позиція 

Застосовувати порядок, визначений у статтею 150 ПК України, до врахування від'ємного фінансового результату по операціях з цінними паперами треба у такому розумінні: якщо за підсумками податкового року витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного результату.  

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення – рішення щодо нарахування йому грошового зобов’язання, яке, за висновком контролюючих органів, не було сплачено в наслідок включення платником до податкового кредиту операцій, реальність яких контролюючий орган заперечує. Судом першої інстанції позов було задоволено, а податкове повідомлення – рішення скасовано. Апеляційний суд залишив апеляційну скаргу без задоволення. А рішення суду першої інстанції без змін.  

 Правова позиція 

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Факт допущення порушень контрагентами платника податків при сплаті своїх податкових зобов'язань сам по собі не є доказом недобросовісності платника податків. За умови доведеності податковим органом, що платник при укладенні правочинів та виконанні господарських операцій діяв без належної обачності та, виходячи з обставин такого укладення та виконання, знав або повинен був знати про порушення, допущені контрагентами, податкова вигода за такими операціями має бути визнана необґрунтованою.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі твердження здійснення платником податків нереальних господарських операцій, що призвело до неправомірного формування витрат та податкового кредиту. Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили вимоги платника податків у повному обсязі.

 Правова позиція 

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Довідка про неможливість проведення документальної перевірки суб’єкта господарювання не може свідчити про нереальність проведених господарських операцій.

Адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі твердження здійснення платником податків нереальних господарських операцій, що призвело до неправомірного формування витрат та податкового кредиту. Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили вимоги платника податків у повному обсязі.

 Правова позиція 

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті контролюючим органом, посилаючись на неправомірність формування платником податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема непідтвердження платником реальності здійснюваних господарських операцій. Постановою окружного адміністративного суду позов задоволено. Постановою апеляційного адміністративного суду постанову окружного адміністративного суду залишено без змін.

 Правова позиція 

Податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі твердження здійснення платником податків нереальних господарських операцій, що призвело до неправомірного формування витрат та податкового кредиту. Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили вимоги платника податків у повному обсязі.

 Правова позиція 

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Документи та інші дані, що спростовують реальність або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки або недоліків у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті контролюючим органом, посилаючись на порушення платником порядку формування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема непідтвердження платником реальнсті здійснюваних господарських операцій. Постановою окружного адміністративного суду у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постановою апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу задоволено.

 Правова позиція 

Податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення сприятливих наслідків у податковому обліку платника.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті контролюючим органом, посилаючись на неправомірність формування платником валових витрат з податку на прибуток та несплати авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів. Постановою окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено. Ухвалою апеляційного адміністративного суду постанову окружного адміністративного суду залишено без змін.

 Правова позиція 

Обов'язок нарахування та сплати авансового внеску з податку на прибуток (оподаткування дивідендів) законодавцем виникає тільки у разі прийняття рішення про виплату дивідендів акціонерам.

Податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення сприятливих наслідків у податковому обліку платника.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті контролюючим органом на підставі неправомірного формування платником валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, непідтвердження платником реальності здійснюваних операцій. Постановою окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено. Ухвалою апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду - без змін.

 Правова позиція 

Обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит  та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.  

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті контролюючим органом на підставі неправомірного формування платником валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, непідтвердження платником реальності здійснюваних операцій. Постановою окружного адміністративного суду позов задоволено частково. Ухвалою апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду - без змін.

 Правова позиція 

Обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.  

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з вимогою скасувати дії контролюючого органу щодо проведення перевірки, здійсненої внаслідок ненадання відповіді на запит, складений з порушенням законодавчих вимог (з підстав, не передбачених ПК України). Судами першої та апеляційної інстанцій позов було повністю задоволенно, дії контролюючого органу визнано протиправними.

 Правова позиція 

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків оскаржив до суду податкові повідомлення-рішення, винесені за результатами перевірки щодо заниження податку на прибуток підприємства та ПДВ. Рішенням судів попередніх інстанцій вимоги платника задоволено.

 Правова позиція 

Суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

Оцінка поведінки учасників податкових правовідносин здійснюється насамперед із застосуванням норм податкового, а не інших галузей законодавства. Для з'ясування змісту господарської операції необхідно брати до уваги термінологію та вимоги податкового законодавства, а інші поняття можуть використовуватися лише в частині, що не суперечить податковим нормам. При цьому обґрунтування податкових правопорушень не може здійснюватися з посиланням на недотримання норм інших галузей законодавства - цивільного, фінансового тощо, в той же час платники податків не вправі посилатися на цивільно-правові та інші неподаткові норми в обґрунтування правомірності своєї поведінки.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Податкова вигода може визнаватись необґрунтованою зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). Слід зазначити, що діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з його контрагентами судам слід: з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

На податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позов про скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику збільшено податкове зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток у зв’язку з їх заниженням через безпідставне включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість та зменшено оподатковуваний дохід на суму валових витрат, що виникли за результатами відображення в податковому обліку господарських операцій з контрагентом, які вчинені без мети реального настання правових наслідків. Рішенням суду першої та апеляційної інстанції позовні вимоги платника задоволено.

 Правова позиція 

Невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Неможливість проведення контролюючим органом зустрічних звірок контрагентів не є доказами нереальності постачання товару.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позов про скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику збільшено податкове зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток у зв’язку з їх заниженням через безпідставне включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість та зменшено оподатковуваний дохід на суму валових витрат, що виникли за результатами відображення в податковому обліку господарських операцій з контрагентом, які вчинені без мети реального настання правових наслідків. Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог платника відмовлено. Рішенням суду апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції, позов задоволено.

 Правова позиція 

Відсутність товарно-транспортних накладних не є обставиною, що свідчить про фактичне не здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами. Так, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат та з придбання товарно-матеріальних цінностей та позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відсутність у спірних постачальників задекларованих основних засобів, матеріально-технічної бази, персоналу самі по собі не є доказом безтоварності господарських операцій за участю цих постачальників; ці доводи є оцінкою контрагентів, за дії та поведінку якого позивач не може нести відповідальність. Крім того, у комерційній діяльності виконання поставок товарів, робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, якими визначено податкове зобов'язання  з податку на прибуток та податку на додану вартість у зв’язку із заниженням сум податків у зв’язку із формування податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських операцій, що мали нереальних характер. Рішенням суду першої та апеляційної інстанції позовні вимоги платника задоволено.

 Правова позиція 

Обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

Адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив припинити юридичну особу у зв’язку з відсутністю відомостей про платника податків. Рішенням суду першої та апеляційної інстанції позовні вимоги контролюючого органу залишено без задоволення.

 Правова позиція 

Податковий орган вправі використовувати підстави щодо припинення юридичної особи, визначені у частині 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», лише у розрізі виконання своїх функцій з контролю у сфері оподаткування.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень щодо збільшення податкового зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток у зв’язку з участю платника у схемах з мінімізації оподаткування, а також з підстав формування податкового кредиту за рахунок фіктивних підприємств, відсутності матеріальних, трудових ресурсів, недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних. Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги платника задоволено. Рішенням суду апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог платника відмовлено.

 Правова позиція 

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

У податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом формування податкового кредиту та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат).

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень щодо збільшення податкового зобов’язання з податку на прибуток у зв’язку із формування валових витрат за наслідками господарських операцій, що мали нереальний характер. Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги  платника залишено без задоволення. Рішенням суду апеляційної інстанції скасовано рішення суду попередньої інстанції, позов задоволено частково – скасовано нарахування штрафних санкцій з податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток. В задоволенні інших позовних вимог – відмовлено.

 Правова позиція 

Оцінка поведінки учасників податкових правовідносин здійснюється насамперед із застосуванням норм податкового, а не інших галузей законодавства. Для з'ясування змісту господарської операції необхідно брати до уваги термінологію та вимоги податкового законодавства, а інші поняття можуть використовуватися лише в частині, що не суперечить податковим нормам. При цьому обґрунтування податкових правопорушень не може здійснюватися з посиланням на недотримання норм інших галузей законодавства - цивільного, фінансового тощо, в той же час платники податків не вправі посилатися на цивільно-правові та інші неподаткові норми в обґрунтування правомірності своєї поведінки.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до суду із позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та податку на доходи фізичних осіб Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовлено. Судом апеляційної інстанції рішення першої інстанції залишено без змін.

 Правова позиція 

Саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

задоволено частково

 Фабула справи  Контролюючий орган подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції скасував постанову суду першої інстанції, якою було відмовлено платнику податків у задоволенні позову. Зазначений суд також задовольнив частково позовні вимоги платника податків про визнання протиправними дії контролюючого органу щодо невизнання уточнюючого розрахунку, наданого платником податків, податковою звітністю та відмови контролюючого органу у прийнятті такого розрахунку на підставі того, що в уточнюючому розрахунку вказано в графі «звітний (податковий) період» період, за який уточнюються показники, а не поточний місяць. 

 Правова позиція 

Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Податкова декларація не визнається податковою звітністю лише за умови недотримання наступних правил - не зазначення у декларації обов’язкових реквізитів, не підписання відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою підприємства.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених за результатами документальної позапланової перевірки, призначеної на вимогу слідчого. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову платника податків. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким задовольнив позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому орган державної податкової служби визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, прийнятим судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, винесених у зв'язку з висновками контролюючого органу про нереальність господарських операцій. Судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

Посилання контролюючого органу в акті перевірки на відсутність у контрагентів платника фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутність транспортних засобів, приміщень для зберігання товарів, не знаходження платника за місцем знаходження не свідчать про відсутність реального здійснення господарської операції.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, винесених у зв'язку з висновками контролюючого органу про нереальність господарських операцій з придбання нерухомого майна. Судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні позовних вимог платника.

 Правова позиція 

Умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість та в кінцевому результаті отримання права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у власній господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника з його контрагентом судам слід: з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; підтвердити або спростувати добросовісність позивача; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених з підстав ненадання документів до перевірки, у зв'язку із чим контролюючий орган нарахував штрафні санкції. Судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Норми пунктів 44.1, 44.3, 44.5 статті 44 Податкового кодексу України передбачають відповідальність платника податку у випадку  не забезпечення зберігання документів протягом встановленого законодавством терміну, однак саме ці норми не передбачають відповідальності за ненадання до перевірки документів.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень, прийнятих за результатами перевірки, проведеної у відповідності до кримінально-процесуального законодавства за рішенням слідчого. Судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками контролюючого органу передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків контролюючого органу визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому орган контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, прийнятим судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених у зв'язку з висновками контролюючого органу про нереальність господарських операцій. Судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

Доводи контролюючого органу про відсутність у платника задекларованих основних засобів, персоналу самі по собі не є доказом безтоварності господарських операцій за участю цього постачальника; ці доводи є оцінкою контрагента, за дії та поведінку якого позивач не може нести відповідальність. Крім того, у комерційній діяльності виконання поставок товарів, робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо).

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених у зв'язку з висновками контролюючого органу про нереальність господарських операцій. Судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні позовних вимог платника.

 Правова позиція 

Обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат для цілей оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.  

Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Однією із умов отримання платником права на податковий кредит з податку на додану вартість та зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат є використання товарів (робіт та послуг) наданих продавцем у власній господарській діяльності покупця.    

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування наказу проведення документальної планової перевірки, результатів перевірки і податкових повідомлень-рішень. Судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні позовних вимог платника.

 Правова позиція 

Платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень – рішень, якими йому нараховані штрафні санкції за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов’язання. Окружний адміністративний суд своїм рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного суду, задовольнив позовні вимоги частково

 Правова позиція 

Законодавство не містить приписів, які надають право податковому органу продовжувати визначений Податковим кодексом у 1095 днів строк застосування фінансових санкцій у зв’язку із введенням на підприємстві мораторії або право на застосування штрафних санкцій без дотримання строків давності. Таким чином, рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій за межами встановлених законодавством строків є неправомірним.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень щодо нарахування йому грошового зобов’язання з податку на прибуток у наслідок заниженням таким платником податкового зобов’язання шляхом допущення помилок у податковій звітності. Окружний адміністративний суд своїм рішенням, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, відмовив у задоволенні позовних вимог.

 Правова позиція 

Наявність процесуальних порушень під час надсилання актів перевірок та податкового повідомлення-рішення не спростовує встановлених контролюючим органом в ході проведення перевірок порушень вимог чинного податкового законодавства позивачем у зв'язку з якими було донараховано суму грошового зобов'язання на підставі податкових повідомлень -рішень.

Рішення про нарахування грошових зобов’язань контролюючим органом у разі допущення платником методологічних помилок при заповненні податкової звітності є правомірним у разі, якщо такі помилки призвели до заниження суми податкового зобов’язання.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до адміністративного суду щодо стягнення з платника заборгованості з податку на прибуток, мотивуючи це невиконанням платником свого обов'язку як платника податків і зборів сплачувати їх належні суми у встановлені законами терміни.  Платник податку просить визнати стягнення податкової заборгованості  неправомірною, оскільки контролюючим органом порушено порядок стягнення заборгованості в аспекті недотримання строків, передбачених підпунком 95.2 ПК України. Окружний суд та суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги контролюючого органу.

 Правова позиція 

Недотриманняя контролюючим органом строків, передбачених пунктом 95.2 ПК України, щодо права контролюючого органу на звернення до суду з вимогами про стягнення податкового боргу є підставою для відмови контролюючому органу в задоволенні позову щодо стягнення заборгованості з платника податків

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень – рішень щодо нарахування йому грошових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, у зв’язку з завищенням таким платником розміру податкового кредиту та валових витрат, шляхом включення операцій, які, на думку контролюючого органу, не мали реального характеру. Окружний адміністративний суд своїм рішенням, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, задовольнив позовні вимоги.

 Правова позиція 

Визначальною умовою, яка надає платнику право сформувати податковий кредит та валові витрати, є реальне здійснення господарської операції, що має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами. Тягар доведення неправомірності дій платника щодо заниження податкового зобов’язання лежить на контролюючому органі, за умови подання платником всіх необхідних первинних документів.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень – рішень щодо нарахування йому грошових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, у зв’язку з завищенням таким платником розміру податкового кредиту та валових витрат, шляхом включення операцій, які, на думку контролюючого органу, не мали реального характеру. Окружний адміністративний суд своїм рішенням, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, задовольнив позовні вимоги.

 Правова позиція 

Визначальною умовою, яка надає платнику право сформувати податковий кредит та валові витрати, є реальне здійснення господарської операції, що має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Тягар доведення неправомірності дій платника щодо заниження податкового зобов’язання лежить на контролюючому органі, за умови подання платником всіх необхідних первинних документів

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся з позовом до суду про визнання дій контролюючого органу протиправними, повернення надміру сплаченого авансового внеску з податку на прибуток. Платник звернувся до контролюючого органу із заявою про повернення надмірно сплачених коштів. Рішення першої та другої інстанції – задоволено у вимогах платника.

 Правова позиція 

Спрямування надміру сплачених сум з одного платежу в погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів здійснюється виключно на підставі заяви платника податку

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправними дій посадових осіб контролюючого органу щодо здійснення планової документальної перевірки ,  визнання нечинним та скасування наказу про проведення планової перевірки у зв’язку із відсутністю компетенції (повноважень) відповідачів щодо здійснення перевірки та складання акту перевірки. Суд першої інстанції позов задовольнив  частково в частині визнання протиправними дії відповідачів щодо складання акту перевірки. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову , якою позов задоволено повністю.

 Правова позиція 

Платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе, виключно на етапі допуску посадових осіб контролюючих органів до перевірки. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.  

Позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених контролюючим органом на підставі висновку про неправомірне заниження податку на прибуток та неправомірне віднесення сум до податкового кредиту. Рішеннмя суду першої інстанції позов задоволено частково. Апеляційний суд скасував рішення перщої інстанції та прийняв нове про часткове задоволення позову (в іншій частині). Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту  сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення витрат до оподатковуваного доходу для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень, винесених контролюючим органом на підставі висновку про неправомірне заниження податку на прибуток та податку на додану вартість. Рішення суду першої інстанції про задоволення позову залишено без змін апеляційним судом. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту  сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду про визнання протиправними та часткового скасування податкових-повідомлень рішень, винесених контролюючим органом на підставі висновку про неправомірне заниження податку на прибуток та податку на додану вартість. Рішення суду першої інстанції про задоволення позову залишено без змін апеляційним судом. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з вимогою скасувати дії контролюючого органу щодо проведення перевірки, здійсненої внаслідок ненадання відповіді на запит, складений з порушенням законодавчих вимог (у зв'язку з відсутністю посилань на статтю 73 ПК України). Судами першої та апеляційної інстанцій позов було повністю задоволенно, дії контролюючого органу визнано протиправними.

 Правова позиція 

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених контролюючим органом на підставі висновку про неправомірне заниження податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість. Рішенням суду першої інстанції позов задоволено. Суд апеляційної інстанції частково скасував рішення першої інстанції. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту  сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції;

Матеріали податкової перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому орган державної податкової служби визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, винесеним судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду щодо оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених за результом перевірки реальності вчинених ним операцій. Разом з тим, суди попередніх інстанцій не досліджували факт надсилання запиту та надання платником податку відповіді на запит контролюючого органу щодо витребування документів, необхідних для підтвердження даних операцій.

 Правова позиція 

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень. У оскаржуваних ППР штрафні санкції нараховувалися за несвоєчасну сплату платежів до бюджету на підставі рішення контролюючого органу про розстрочення податкового боргу. Окружним адміністративним судом та апеляційним адміністративним судом позов платника податків було задоволено. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанціх. 

 Правова позиція 

Зміна строку сплати податку/збору шляхом надання відстрочки або розстрочки не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку. 

не задоволено
◄◄ 1 2 ►►
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію