Податкова судова практика

 Фабула справи  За результатами перевірки банку податковий орган дійшов висновку, що фінансова установа занизила обсяг постачання нею послуг на суму отриманих процентних доходів від факторингових операцій, об'єктом боргу яких були товари, а не валютні цінності, що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість. Так, між банком (фактор) та його клієнтами було укладено договори про надання послуг з факторингу. Згідно з укладеними угодами, клієнт уступав фактору своє право грошової вимоги (дебіторської заборгованості) щодо третіх осіб – боржників такого клієнта (дебіторів). В якості оплати за відступлення права вимоги фактор перераховував клієнту кошти. Водночас клієнт сплачував фактору проценти за користування факторинговим фінансуванням. За контрактами, укладеними між клієнтами та третіми особами, клієнти виступали постачальниками товару, за який їх контрагенти повинні були сплатити кошти. Платник наполягав, що сума наданих фактором коштів за договором факторингу (предметом якого є переуступка права грошової вимоги за поставлені товари до боржника) та кошти, отримані фактором у вигляді відсотків за користування клієнтом фінансуванням, наданим відповідно до договору факторингу, не підлягають оподаткуванню ПДВ. Натомість доводи податкового органу зводились до того, що предметом договорів купівлі-продажу, які були укладені між клієнтами банку і іншими суб'єктами підприємницької діяльності є товари, а не грошові кошти. Факторингове обслуговування стосувалося саме цих договорів клієнтів. Отже, і предметом договорів факторингу є товар, а не право грошової вимоги. Не погодившись з висновками податкового органу, платник податку звернувся до суду. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, позов задоволено. Не погодившись з рішеннями судів, податковий орган подав касаційну скаргу.

 Правова позиція 

У разі передачі боргових зобов'язань, де об'єктом боргу є грошові кошти, одним платником податку іншому в межах факторингової операції, такі (факторингові) операції і процентні доходи від їх здійснення не є об'єктом оподаткування ПДВ. Норми податкового законодавства не ставлять можливість звільнення від оподаткування ПДВ факторингових операцій з предметом договору - відступлення права грошової вимоги в залежність від умов попередньо укладених клієнтом договорів.

не задоволено

 Фабула справи  Позивач звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення, яким йому було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств за податковим зобов'язанням на 180000 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 45000 грн. Судом було встановлено, що до контролюючого органу було подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за три квартали 2016 року в якій відображено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років у розмірі 7598764 грн, яка віднесена до складу різниць, на які зменшується фінансовий результат. Вказаний показник сформовано з урахуванням урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування (в т.ч. від'ємне значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років) товариства, правонаступником якого є позивач. Контролюючий орган зазначав, що платник податку неправомірно відобразив у складі суми від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років частину збитків ліквідованого підприємства, оскільки норми Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, не передбачали перехідних положень, які би надавали право платнику при реорганізації здійснювати врахування при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, яке приєднало іншого збиткового платника податку, його податкових збитків. Також указав, що підприємство, яке припиняється повинне самостійно здійснювати розрахунки з бюджетом. Судом також було встановлено, що на момент припинення у ліквідованого підприємства обліковувалось від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на минулих податкових років.  На підставі цього позивач як повний правонаступник доводив своє право на зменшення фінансового результату  до оподаткування за рахунок від'ємного значення підприємства, правонаступником якого він є. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив. Контролюючий орган подав апеляційну скаргу. Доводи апеляційної скарги полягали в тому, що розділ ІІІ "Податок на прибуток підприємства" з урахуванням приписів підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" містять вичерпний перелік різниць, на які коригується (зменшується або збільшується фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності. Таким чином, законодавством не передбачено різниць,  які би надавали право платникам при реорганізації здійснювати врахування при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємством, яке є правонаступником підприємства, що приєдналось, його податкових збитків. Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції. Контролюючий орган подав касаційну скаргу, мотивуючи її тим, що нормами «Перехідних положень» Податкового кодексу України  в редакції, чинній з 01.01.2016 року не передбачено права платникам при реорганізації здійснювати врахування при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємством, яке приєднало іншого збиткового платника податку, його податкових збитків.

 Правова позиція 

Суд касаційної інстанції погодився з позицією судів попередніх інстанцій, яка була такою: В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд першої інстанції послався на практику Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління." Таким чином, Суд дійшов висновку, що контролюючим органом не було враховано загальні принципи податкового законодавства, висновки контролюючого органу суперечать нормам чинного податкового законодавства, створюють додаткові обов'язки для позивача як платника податків та порушують визначені чинним законодавством права позивача. Отже, включення позивачем до свого податкового обліку від'ємного значення, яке обліковувалось за підприємством, приєднаним у процесі реорганізації до позивача є правомірним.

не задоволено

 Фабула справи  Позивач звернувся до адміністративного суду з вимогою визнання протиправною бездіяльності контролюючого органу щодо незарахування надміру сплачених сум авансових внесків з податку на прибуток за 2014 рік у рахунок сплати поточних щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств за основним місцем обліку та зобов'язання зарахувати відповідні кошти. Постановою окружного адміністративного суду позов задоволено повністю. Постановою апеляційного адміністративного суду від постанову окружного адміністративного суду скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність контролюючого органу щодо нерозгляду заяви про зарахування надміру сплачених сум податку для підготовки та подання висновку Державної казначейської служби. Зобов'язано подати відповідний висновок. Контролюючий орган звернувся з касаційною скаргою на рішення суду апеляційної інстанції.

 Правова позиція 

Отже, позивач, як платник податку, вправі розпоряджатися власними коштами, зокрема шляхом звернення до под      аткового органу з заявою про здійснення заліку податкових зобов'язань або повернення їх в порядку, визначеному ст. 43 Податкового кодексу України. Нездійснення відповідачем такого заліку або повернення, при наявності відповідної переплати, порушує право позивача на розпорядження коштами. Переплата з податку на прибуток по фiлiї може бути повернута за заявою головного пiдприємства. Повернення коштів здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані на зазначений в заяві напрям перерахування коштів. Зобов’язання судом повернення контролюючим органом надміру сплачених сум податків вважається перекладенням повноважень казначейського органу щодо зарахування коштів до відповідного бюджету на податковий орган. Захист прав та обов'язків позивача у такому випадку можливий лише шляхом зобов'язання відповідача надати до Державної казначейської служби України в відповідного висновку щодо зарахування відповідних сум.

не задоволено

 Фабула справи  Між платником податку (позичальником) та чеським банком (кредитором) було укладено угоду про експортний кредит. У договорі сторони передбачили, що всі податки сплачуватимуться за рахунок позичальника, крім податку на дохід корпорації, що підлягає сплаті кредитором в Чеській республіці. Податковим органом було встановлено, що платник податку, виплачуючи проценти за кредитом, не сплачував з них податок на прибуток в Україні.  Згідно із ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, оподаткування таких доходів повинно було здійснюватися за ставкою 15%, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод. Відповідно до пункту 1 ст.11 Конвенції між Урядом України та Урядом Чеської Республіки «Про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та майно» (далі – Конвенція), проценти, що виникають в Договірній державі і сплачуються резиденту другої Договірної держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі. Пункт 2 Конвенції зазначає, що однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній державі, в якій вони виникають і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти і є резидентом другої Договірної держави, податок, що стягується, не повинен перевищувати 5% від загальної суми процентів. На думку платника податку, наведені положення Конвенції дозволяють альтернативно оподатковувати проценти в одній або в другій країні (як в країні, яка є джерелом доходів, так і в країні, резидентом якої є особа, що одержує такі доходи). За захистом своїх прав платник податку звернувся до суду. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, позов задоволено. Не погодившись з рішеннями судів, податковий орган подав касаційну скаргу.

 Правова позиція 

Положення міжнародних договорів про усунення подвійного оподаткування не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав буде здійснюватися оподаткування доходу у вигляді процентів. Разом з тим, право країни, в якій виникає дохід, обмежується ставкою, що передбачена міжнародним договором.

задоволено частково

 Фабула справи  Контролюючий орган провів фактичну податкову перевірку платника податків з питань додержання вимог щодо здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями таабо тютюновими виробами. Під час перевірки контролюючим органом було виявлено, що сума акцизного податку, сплачена за одиницю маркованої продукції, не відповідає суми визначеній з урахуванням чинних на дату розливу ставок акцизного податку. За результатами податкової перевірки контролюючий орган прийняв рішення про застосування до платника податків штрафних санкцій. Платник податків, не погоджуючись із діями контролюючого органу щодо проведення перевірки та із прийнятим рішенням, оскаржив рішення контролюючого органу до суду.

 Правова позиція 

Виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому пункту 81.1 статті 81 ПК України, не дозволяється.

Таким чином, для встановлення правомірності чи протиправності проведення спірної перевірки визначальними є обставини щодо направлення або надіслання платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення, копії наказу та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

У контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом про визнання дій по неприйняттю до реєстрації в ЄРПН податкових накладних контролюючого органу протиправними та зобов’язання вчинити дії по їх реєстрації. Певні податкові накладні не були зареєстровані в ЄРПН на підставі «не укладено Договір про визнання електронної звітності». Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Реєстрі. При цьому податкова накладна вважається прийнятою в ЄРПН протягом того операційного дня, коли вона була надіслана платником податків для реєстрації.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку перевірки, в якому йдеться про відсутність реального здійснення господарських операцій з контрагентом, а тому формування платником за такими операціями витрат та податкового кредиту є неправомірним. Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов’язані з рухом активів, зміною зобов’язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. При цьому витрати для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

задоволено частково

 Фабула справи  Страхова компанія звернулась до суду з позовом до Офісу великих платників податків про визнання протиправними та скасування ППР, якими платнику донараховано суму грошового зобов’язання з ПДФО, військового збору, єдиного внеску. Позиція відповідача полягає в тому, що позивач не надав до перевірки первинних документів, які підтверджують фактичне надання фізичними особами-підприємцями послуг щодо укладання договорів страхування від імені та за рахунок позивача, в результаті чого винагороди, перераховані за такі послуги, не стосуються діяльності позивача та не можуть бути враховані при визначенні фінансового результату до оподаткування, що визначається відповідно до стандартів фінансової звітності. Постановою Окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено повністю.

 Правова позиція 

Сума коштів, яка відраховується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування на компенсацію нормативних витрат на ведення справи, є складовою страхового платежу, який сплачує страхувальник при укладанні договору страхування, а, отже відноситься до доходу, одержаного від страхової діяльності. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на страховика відповідний обов'язок, а лише надає йому право на утримання витрат на ведення справи за умови, якщо відмова страхувальника від договору страхування не обумовлена порушенням страховиком своїх зобов'язань. В свою чергу, повернення частини раніше сплаченого страхового платежу страховиком не є доходом фізичних осіб - страхувальників, а є частиною не використаного платежу за договором страхування, який припинив дію, тому з таких виплат не утримується ані податок з доходів фізичних осіб, ані військовий збір.

З огляду на це, доводи скаржника щодо обов'язку позивача як податкового агента утримати і перерахувати до бюджету з повернутих страхувальникам сум раніше сплачених ними страхових платежів податок з доходів фізичних осіб і військовий збір є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах закону.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до контролюючого органу з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, яким йому було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств. Позиція контролюючого органу полягає в тому, що платником у податковій декларації з податку на прибуток при відображенні від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, застосовані норми п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України без урахування змін, внесених п. 97 Закону України від 24.05.2012 року № 4834-IV «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких видів податкових норм». Крім того, в ході перевірки встановлено, що при перенесенні від'ємного значення від операцій з цінними паперами за результатами декларування по податку на прибуток платником не враховано вимоги наказу ДПС України від 21.12.2012 року № 1160 «Про затвердження узагальнюючої податкової консультації щодо порядку відображення в податковому обліку суб'єктами господарювання операцій з цінними паперами», а саме: не здійснено аналіз та вирахування з суми залишку від'ємного фінансового результату по операціях з цінними паперами звітного року суми в розмірі 151 209 689, 00 грн. (станом на 01.01.2012 року) непроданих цінних паперів. Суди попередніх інстанцій задовольнили позов. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою. 

 Правова позиція 

Законодавець виокремив операції з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, як операції особливого виду, та передбачив окремий облік їх фінансових результатів, встановивши спеціальні правила його визначення. Прибуток, одержаний від операцій з цінними паперами, включається до доходної частини податкової декларації платника податку, є складовою частиною доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Отже, від'ємне значення об'єкта оподаткування та від'ємний фінансовий результат між витратами та доходами за операціями з продажу цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, є різними за економічним змістом і значенням показниками при визначенні податкових зобов'язань. Враховуючи наведене, пункт 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (зі змінами, внесеними Законом України від 24.05.2012 року № 4834-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм»), яким обмежено включення від'ємного значення об'єкта оподаткування до витрат звітних податкових періодів починаючи з І півріччя і наступних звітних періодів 2012 року розміром 25 відсотків суми такого від'ємного значення, не може бути застосовано до від'ємного фінансового результату операцій з цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, а відтак, не обмежує право платника податку враховувати всю суму від'ємного показника фінансових результатів від цих операцій в наступних податкових періодах. Від'ємний фінансовий результат з торгівлі цінними паперами за своєю суттю є витратами на придбання цінних паперів, що були понесені в минулих податкових періодах, та не є від'ємним значенням об'єкта оподаткування з податку на прибуток, а відтак не включається до складу витрат платника податку у звітному податковому періоді і тим самим не впливає на розмір об'єкта оподаткування платника податку.

не задоволено

 Фабула справи  Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ про визнання дій протиправними та скасування рішення. Постановою суду першої інстанції у справі № 2а/0470/14390/12 позов задоволено. Визнано протиправними дії ДПІ щодо призначення проведення виїзної позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства  ТОВ за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року з 28 листопада 2012 року протягом 5 робочих днів в порядку п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, абз. 1, 3, 4 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. Постановою апеляційного адміністративного суду від постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

 Правова позиція 

Згідно із пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема в разі, якщо органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Податковим органом вищого рівня не приймалося, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для прийняття спірного наказу.

задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до контролюючого органу з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток, зменшено розмір від'ємного значення об'єктом оподаткування податком на прибуток, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість. Підставою для донарахування зобов'язань з податку на прибуток, а також зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток слугувало формування платником витрат за рахунок відсотків по кредитним договорам, курсової різниці, а також амортизаційних відрахувань, які, на думку контролюючого органу, мають відношення до здійснення господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, правонаступником яких платник не являється, оскільки його зареєстровано в ЄДРПОУ пізніше ніж складено передавальні акти зазначеними вище товариствами. При цьому обставини виникнення таких витрат контролюючим органом не заперечуються. Суди попередніх інстанцій позов задовольнили. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Cкладання передавальних актів суб'єктами господарювання, які прийняли рішення реорганізацію шляхом злиття, до проведення державної реєстрації правонаступника, не суперечить чинному законодавству та не впливає на право використання показників, які йому передані.

не задоволено

 Фабула справи  платник податку звернувся до контролюючого органу з позовом про визнання протиправною бездіяльності контролюючого органу та зобов'язання його вчинити  дії з повернення надміру сплачених грошових зобов'язань, оскільки по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій що відраховується до бюджету, за платником обліковується переплата в сумі, яка виникла в результаті подання розрахунку на зменшення нарахованої суми податку за результатами діяльності підприємства за звітний  рік. Платник декілька разів звертався до контролюючого органу щодо повернення надміру сплачених грошових зобов'язань, але не отримував відповіді. На останнє звернення контролюючий орган відповів листом, в якому йшлося,  що відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, а тому підстав для перекиду коштів на рахунки позивача немає. Суди попередніх інстанцій позов задовольнили повністю. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095-го дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

не задоволено

 Фабула справи  Товариство звернулося до суду з вимогою про визнання податкового повідомлення-рішення неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, яке прийнято на підставі камеральної перевірки. Постановою суду першої інстанції, залишену без змін ухвалою суду апеляційної інстанції у задоволенні позовних вимог відмовлено. Позивач звернувся з касаційною скаргою до вищестоящого суду.

 Правова позиція 

1. Аналізовані законодавчі приписи свідчать на користь висновку про те, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

2. Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування). Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

задоволено частково

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся з касаційною скаргою скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, яким було визнано протиправним та скасовано податкове – повідомлення рішення, яким платнику податків було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість. Відповідно до позиції контролюючого органу податкові повідомлення – рішення були прийняті у зв’язку з проведенням позапланової виїзної документальної перевірки, у результаті чого контролюючий орган прийшов до висновку про безпідставне перебування платника на спеціальному режимі оподаткування через заниження останнім 75% питомої ваги вартості самостійно вироблених сільськогосподарських товарів, оскільки земельні ділянки на яких здійснюється власне виробництво та які використовуються згідно укладених договорів оренди, не пройшли державну реєстрацію. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позов платника податків було задоволено частково.

 Правова позиція 

Податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника. А відтак, будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, безвідносно до підстав виникнення такого права, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей застосування спеціального режиму оподаткування.

Використання платником податків при виробництві власної продукції земельних ділянок, договори по яких не пройшли державну реєстрацію, не є підставою вважати вироблену сільськогосподарську продукцію, продукцією не власного виробництва.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірність формування платником податків витрат та податкового кредиту за господарськими операціями, що мають ознаки фіктивності, а також за помилкового відображення/невідображення платником податків своїх доходів. Перша та апеляційна інстанція задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з вказаного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

не задоволено

 Фабула справи  платник податку звернувся до контролюючого органу про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток; податкового повідомлення-рішення, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток;  податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість. Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також зазначення невірного значення та невідображення доходів платника. Суди попередніх інстанцій повністю задовольнили позов. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційно скаргою.

 Правова позиція 

податкове законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірність нарахування платником податків сум бюджетного відшкодування. Перша та апеляційна інстанція залишили вимоги платника без задоволення, тому він звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Платник податку у випадку, якщо сума ПДВ має від'ємне значення, приймає рішення або про віднесення цієї суми до бюджетного відшкодування, або про включення суми від'ємного значення з ПДВ до податкового кредиту. Це рішення платника податку відображається ним у відповідній податковій декларації. При цьому законодавчо установлений порядок повернення з бюджету сум бюджетного відшкодування не передбачає автоматичного погашення сум бюджетного відшкодування у разі, якщо такі суми не були своєчасно заявлені до відшкодування. Це ж стосується і залишків від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту податкових періодів, що передували попередньому періоду, та у яких сформувалися суми, що підлягали відшкодуванню в наступному податковому періоді, але не заявлялися до відшкодування у наступних податкових періодах, за якими вони виникли.

Тобто, жодна норма Податкового кодексу України не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами відповідного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості, за винятком строку, який визначений у пункті 102.5 статті 102 Податкового кодексу України.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірність формування платником податків витрат та податкового кредиту за господарськими операціями, що мають ознаки фіктивності. Перша інстанція залишила вимоги платника без задоволення, а апеляційна інстанція, скасувавши рішення першої інстанції, задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Суд зобов’язаний витребувати наказ про призначення перевірки, за результатами проведення якої прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, у разі відсутності такого наказу в матеріалах справи. Даний доказ вважається визначальним для вирішення спору, так як містить пряму вказівку на підставу проведення податкової перевірки.

задоволено частково

 Фабула справи  Товариство звернулося до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень рішень, у зв’язку з неправомірним проведенням документальної позапланової перевірки. Постановою суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено повністю. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та постановив нову, якою позов задовольнив повністю.

 Правова позиція 

У разі якщо документальна позапланова перевірка здійснюється відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, тобто за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні, застосування інших підстав для проведення позапланової документальної перевірки визначених у статті 78 ПК України не застосовуються. При цьому дотриманню підлягає положення пункту 86.9 статті 86 ПК України, яким передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся з позовом до податкової інспекції про визнання незаконними дій, а саме того, що контролюючий орган всупереч закону просив надати пояснення з питань фінансово-господарської діяльності підприємства та відображення результатів діяльності у податковій звітності з ПДВ. Суди попередній інстанцій задовольнили позов повністю, визнавши дії податквої інспекції незаконними.

 Правова позиція 

Є підстави вважати, що дії відповідача щодо витребування листом інформації та її документального підтвердження не відповідають критерію юридичної значимості, оскільки правових наслідків у вигляді зміни або припинення прав позивача та породження для нього будь-яких обов'язків не виникло, а тому оспорювані дії не є такими, що порушують права та інтереси.

У справі, що переглядається, відомості про те, що податковим органом прийнято наказ про проведення перевірки відсутні. Фактично оспорювані дії є лише листуванням відповідача з платником, яке було ініційовано останнім, такі дії не породжують податкових правовідносин.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірність формування платником податків податкового кредиту за господарськими операціями, що мають ознаки фіктивності. Перша та апеляційна інстанція задовольнили вимоги платника, однак ним не було доведено відсутності порушень вимог законодавства про формування податкового кредиту за зведеними податковими накладними. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Системний аналіз норм податкового законодавства дає підстави для висновку про можливість виписки зведеної податкової накладної в разі одночасної наявності таких умов, як безперервний або ритмічний характер постачання при постійних зв'язках із покупцем, визначена у договорі періодичність оплати поставок та наявність у платника товарно-супровідних документів, складенням яких опосередковано такі поставки.

Формування податкового кредиту не за фактом настання першої події, однак у тому самому звітному періоді, в якому вона відбулася, не призводить до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету.

не задоволено

 Фабула справи  платник податку звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими йому збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств зі штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість зі штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та  зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток. Підставою для прийняття таких рішень став висновок контролюючого органу про нереальність господарських відносин позивача з його контрагентами та порушення порядку віднесення сум податку до податкового кредиту.  Перевіркою встановлено завищення валових витрат та податкового кредиту за рахунок віднесення до їх складу витрат та податкового кредиту по операціях, які не пов'язані з веденням господарської діяльності платника.  Також ці операції не підтверджені документами по інформаційно-консультаційним, організаційним та маркетинговим послугам наданим його контрагентами. Контролюючий орган зазначив, що в актах виконаних робіт, виписаних контрагентами платника не вказано чітко, які саме послуги були надані платнику, обсяги наданих послуг, не конкретизовано зміст наданих послуг в натуральному та вартісному виразі. Платником не підтверджено фактичне надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, продажем продукції (робіт, послуг), не доведено їх використання платником у власній господарській діяльності, не підтверджено документально збільшення об'ємів поставок товарів, підвищення споживчого попиту з метою просування товару на ринок України. Контролюючий орган також зазначив, що платником неправомірно віднесено до податкового кредиту суми  податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів у його контрагента, оскільки дата виникнення права платника на віднесення сум податку до податкового кредиту не співпадає з датою отримання товарів. Суди попередніх інстанцій частково задовольнили  позов. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

однією з визначальних умов формування податкового кредиту є наявність у платника належним чином оформленої податкової накладної. За правилами п. 14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1401/18696 (діяв з 10.01.2011 року по 15.12.2011 року) та п. 14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1333/20071 (діяв з 16.12.2011 року по 01.03.2014 року) (далі - Порядок), податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). В той же час, пунктом 15 Порядку передбачено, що у разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем, покупцю може бути виписана зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг (один раз на п'ять днів; один раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. При цьому до зведеної податкової накладної обов'язково додається реєстр товаротранспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів/послуг. Враховуючи вищезазначене зведену податкову накладну можливо виписувати в разі одночасної наявності таких умов, як безперервний або ритмічний характер постачання при постійних зв'язках із покупцем, визначена у договорі періодичність оплати поставок та наявність у платника товарно-супровідних документів, складенням яких опосередковано такі поставки.

формування податкового кредиту не за фактом настання першої події, однак у тому самому звітному періоді, в якому вона відбулася, не призводить до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими було визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення – рішення, якими платнику податків були збільшені суми грошових зобов’язань з податку на прибуток та податку на додану вартість. Відповідно до позиції контролюючого органу податкові повідомлення – рішення були прийняті у зв’язку з проведенням документальної планової виїзної перевірки, у ході якої було зроблено висновок про нереальність господарських правовідносин платника податків з його контрагентами. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позов платника податків було задоволено.

 Правова позиція 

Визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

не задоволено

 Фабула справи  З позовом звернувся платник податку з вимогою скасувати ППР, яким нараховано зобов'язання зі сплати акцизного податку, у зв'язку із наявністю понаднормових втрат спирту. За результатами фактичної перевірки контролюючим органом було виявлено невідповідність даних бухгалтрського обліку з фактично наявним спиртом. Позивач посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи.

 Правова позиція 

Грошове зобов'язання з акцизного податку може бути збільшено платнику податків з тих обсягів та вартості втрачених підакцизних товарів (продукції), що перевищують встановлені норми втрат.

Встановлена податковим органом невідповідність між фактичним об'ємом спирту з даними бухгалтерського обліку можливо віднести до понаднормових втрат підприємства, якщо не буде доведено інше.

задоволено частково

 Фабула справи  платник податку звернуся до суду про скасування податкового повідомлення-рішення, яким йому було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосовано  штрафні (фінансові) санкції. Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення був висновок податкового органу, що операції з постачання, імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів підлягають оподаткуванню ПДВ не за пунктом 23 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, а у загальновстановленому порядку, так як протягом 01 січня – 18 лютого 2014 був відсутній затверджений КМУ перелік таких відходів та брухту чорних і кольорових металів. Суди попередніх інстанцій задовольнили позов повністю. Податковий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних та кольорових металів протягом 01 січня – 18 лютого 2014 року (періоду, протягом якого не діяла постанова КМУ, якою затверджувався відповідний перелік таких відходів та брухту чорних і кольорових металів), в силу приписів пункту 23 підрозділу 2 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

не задоволено

 Фабула справи  За результатами перевірки підприємства податковий орган дійшов висновку про заниження ним податку з доходу нерезидента. Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про неправомірне неутримання і несплату позивачем податку з доходів нерезидента, виплачених йому платником  у 2013 році як дивіденди з прибутку за період 2006-2008 років, оскільки даний нерезидент не є бенефіціарним (фактичним) власником дивідендів стосовно відповідного періоду, позаяк в обумовлений період зазначений нерезидент не був власником корпоративних прав підприємства – платника податку. Не погодившись з висновками податкового органу, платник податку звернувся до суду. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, у задоволенні позову платника податку відмовлено. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

"Фактичний отримувач доходу" не має тлумачитися в вузькому, технічному сенсі, його значення слід визначати виходячи з мети, завдань міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, таких як "уникнення від сплати податків" і з урахуванням таких основних принципів як то "запобігання зловживання положеннями договору". Для визнання особи в якості фактичного отримувача доходу, така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і як слідує з міжнародної практики застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну доходу.

задоволено частково

 Фабула справи  платник податку звернувся до суду з вимогами про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким до платника було застосовані штрафні санкції у зв'язку з тим, що, на думку контролюючого органу, платник не виконав свій обов'язок зі зберігання первинних документів, оскільки відмовився надати документи по господарським відносинам з контрагентами, пояснюючи це їх невиправним пошкодженням.  Рішенням суду першої інстанції позов було задоволено, проте суд апеляційної інстанції у задоволенні вимог відмовив, мотивуючи це тим, що повідомлення платником контролюючого органу про пошкодження документів не звільняє його від відповідальності Платник звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Дії платника податків щодо повідомлення контролюючого органу про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів не звільняють його від відповідальності, а лише дають можливість з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу, протягом 90 календарних днів відновити втрачені документи.

Вимога платника про визнання протиправними дій контролюючого органу щодо складання акту про відмову в наданні документів задоволенню не підлягає, оскільки не створює жодних правових наслідків та не порушує права платника податків безвідносно до змісту такого акту.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки, яким встановлено заниження чистої суму податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб від заняття підприємницької діяльності, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту. Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Перша та апеляційна інстанції частково задовольнили вимоги контролюючого органу. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Доходи (витрати) фізичної особи визнаються не в момент їх нарахування, а в момент отримання (сплати).

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із вимогою про визнання протиправними податкового повідомлення-рішення у зв’язку із відсутністю оригіналів підтверджуючих документів до звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника податків. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику скориговано зобов’язання з податку на прибуток та ПДВ. Підставою прийняття податкових-повідомлень рішень було не підтвердження платником реальності здійснюваних господарських операцій. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов платника задоволено.

 Правова позиція 

Для підтвердження правомірності формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, окрім встановлення дотримання таким платником вимог законів, необхідно встановити реальність здійсненої господарської операції з придбання товару (послуг), тобто така операція має бути не тільки документально оформленою, а й повинна об'єктивно призвести до зміни складу активів платника податків.  

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі висновку контролюючого органу про завищення платником податкового кредиту по безтоварних операціях по взаєморозрахунках з контрагентами. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, позовні вимоги були задоволені, у зв’язку з документальним підтвердженням факту реального здійснення господарських операцій. Контролюючий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України.

 Правова позиція 

Реальність господарських операцій між платником податків та його контрагентом підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку.

Висновки викладені в акті податкової перевірки не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке визначає грошові зобов'язання платникові податків.

Натомість висновки, викладені в акті перевірки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, акт перевірки не порушує права платника податків безвідносно до змісту такого акту, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову щодо протиправності акту перевірки, а так само дій щодо включення до акту перевірки будь-яких даних.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з прохання скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене контролюючим органом у зв’язку з формуванням платником податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих у податковому періоді, після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбувались господарські операції. Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позовні вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України.

 Правова позиція 

Законом України «Про податок на додану вартість» не було встановлено обмежень щодо строку, протягом якого платник податків має право на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбувались господарські операції, а відтак суми податку на додану вартість, які зазначені у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в тому податковому періоді, в якому, зокрема, здійснюється уточнення податкових зобов'язань шляхом подання уточнюючих розрахунків.

До правовідносин, що виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, положення цього Кодексу не застосовуються.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанцій, якими задоволено вимоги платника податків стосовно скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом на підставі висновку про порушення платником податків вимог формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій, що мають ознаки фіктивності.

 Правова позиція 

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанцій, якими відмовлено у задоволені його вимог стосовно скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом на підставі висновку про порушення платником податків вимог сплати антидемпінгового мита.

 Правова позиція 

Покладення контролюючим органом на платника податків після скасування судом заходів забезпечення адміністративного позову обов'язку щодо сплати антидемпінгового мита відповідно до рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 року № АД-216/2009/4402-37 за ВМД за період, коли дію зазначеного рішення було зупинено, є правомірним.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанцій, якими задоволено вимоги платника податків стосовно скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку про порушення платником податків вимог формування податкового кредиту з податку на додану вартість та складу витрат з податку на прибуток за результатами господарських операцій, що мають ознаки фіктивності.

 Правова позиція 

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

За умови невстановлення контролюючим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій платника податків та його постачальника для одержання ним незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами впливу такого платника.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанцій, якими задоволено вимоги платника податків стосовно скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку про порушення платником податків вимог формування податкового кредиту з податку на додану вартість та складу витрат з податку на прибуток за результатами господарських операцій, що мають ознаки фіктивності, а також про порушення платником вимог ведення касових операцій у національній валюті.

 Правова позиція 

Якщо фінансові витрати включені платником податків до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, то вони протягом звітного періоду до складу витрат не включаються.

Нарахована платнику податків контролюючим органом плата за землю у формі орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, відноситься до інших операційних витрат, та відповідно до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за умови пов'язаності з господарської діяльності.

Товарний чек може бути підтверджуючим документом використання готівки, виданої особі під звіт.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанцій, якими відмовлено у задоволені його вимог стосовно скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку про порушення платником податків вимог формування податкового кредиту з податку на додану вартість та складу витрат з податку на прибуток за результатами господарських операцій, що мають ознаки фіктивності.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Крім того, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання платником податків товарів та використання їх у власній господарській діяльності, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішення апеляційної інстанції, яким задоволено вимоги платника податків стосовно скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку про порушення платником податків вимог формування податкового кредиту з податку на додану вартість та складу витрат з податку на прибуток за результатами господарських операцій, що мають ознаки фіктивності, а також скасування податкової вимоги.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Будь-яка неправомірна діяльність контрагентів не впливає на результати діяльності платника податків і не може бути підставою для притягнення його до відповідальності, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанції, прийняті на користь платника податків стосовно задоволення його вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Такі повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом на підставі висновку перевірки про невключення платником податків до складу інших доходів безнадійної кредиторської заборгованості, а також щодо непідтвердження таким платником реальності господарських правовідносин з його контрагентами.

 Правова позиція 

Окремі недоліки в оформлені документів за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального придбання платником податків товарів/послуг, не можуть розглядатися як підстави для висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій. Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від їх господарських та виробничих можливостей.

не задоволено

 Фабула справи  Податковим органом було проведено позапланову документальну перевірку платника. На підставі акта перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення, якими йому було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування у зв’язку із безтоварністю операцій. При цьому податковий орган посилався на неможливість фактичного здійснення контрагентом-постачальником господарських операцій. Платник не погодившись з висновками податкового органу, звернувся до суду з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень. Постановою суду першої інстанції, що була залишена без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. А відтак, отримана у ході досудового слідства по кримінальній справі інформація, на яку посилається податковий орган, на обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних правочинів, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішення  апеляційної інстанції, яким задоволено вимоги платника податків стосовно скасування податкових повідомлень-рішень, що прийняті контролюючим органом на підставі висновку про неправомірне формування складу витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами виконання нікчемних правочинів.

 Правова позиція 

Обставини, встановлені в актах, складених за результатами проведених контролюючими органами контрольних заходів щодо контрагентів платника, не є безумовними підставами для висновків про безтоварність операцій за умови наявності документів, які спростовують такі доводи.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанції, якими частково задоволено вимоги платника податків, скасувавши одне із оспорюваних податкових повідомлень-рішень. Скасоване повідомлення рішення було прийняте контролюючим органом з підстав порушення платником податків вимог формування складу витрат з податку на прибуток.

 Правова позиція 

Отримані платником податків внаслідок переробки залишків матеріальних ресурсів не є відходами відповідно до норм чинного законодавства, у випадку, коли такі ресурси використовуються ним для виробництва іншої готової продукції, а відтак не формують вартості зворотних відходів, на яку зменшується розмір прямих матеріальних витрат.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішення апеляційної інстанції, яким відмовлено у задоволені вимог контролюючого органу стосовно припинення юридичної особи з урахуванням висновку про неподання платником податків протягом року податкових декларацій та документів фінансової звітності відповідно до закону.

 Правова позиція 

Неподання платником податків протягом року податкових декларацій та документів фінансової звітності відповідно до закону є підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи.

задоволено частково

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішення апеляційної інстанції, яким на вимогу платника податків скасовано податкове повідомлення-рішення, що прийняте контролюючим органом на підставі висновку про порушення платником нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ.

 Правова позиція 

Податкове законодавство не містить застережень щодо відсутності права платника податку включати податкові зобов’язання з ПДВ у податкові декларації податкових періодів, відмінних від періодів виникнення зобов’язань.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанції, якими задоволено вимоги платника повитків стосовно скасування податкових повідомлень-рішень, що прийняті контролюючим органом на підставі висновку щодо нереальності господарських операцій платника з його контрагентами.

 Правова позиція 

За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання платником податків товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов’язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не операції з придбання товару. Окремі недоліки в оформлені документів за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального придбання платником податків товарів/послуг, не можуть розглядатися як підстави для висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій. Відсутня залежність податкового обліку (стану) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету та, зокрема, від його господарських та виробничих можливостей.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду з вимогою про визнання недійсними установчих документів платника податків.  Як вважає контролюючий орган зміна директора в товаристві була протиправною, оскільки особа не мала наміру приймати на себе обов’язки засновника та керівника юридичною особою та здійснювати господарську діяльність, тобто зміна керівника підприємства була вчинена всупереч волі останньої. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

 Правова позиція 

Єдиним обов'язковим для приватного підприємства установчим документом є статут, в якому повинен бути визначений порядок створення та діяльності приватного підприємства, у тому числі порядок виходу та вступу нових засновників (учасників) приватного підприємства, а загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і щодо змін до статуту, які оскаржує податковий орган.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу щодо непідтвердження реальності господарських правовідносин між платником та його контрагентом. Постановою окружного адміністративного суду від, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено в повному обсязі.

 Правова позиція 

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. 

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість та збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість. Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу щодо непідтвердження фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено повністю.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. 

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість. Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення стало те, що в податковій декларації з ПДВ та розрахунку коригування сум ПДВ платником проведено коригування податкових зобов'язань у розмірі у зв'язку із поверненням передплати за оренду сільськогосподарської техніки. На думку контролюючого органу таке коригування є неправомірним, оскільки згідно актів здачі прийняття робіт (послуг) орендні послуги контрагенту фактично були надані платником, а тому повернення попередньої оплати за них є протиправним. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено в повному обсязі.

 Правова позиція 

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. 

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про скасування податкового повідомлення рішення, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість. Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу щодо непідтвердження реальності господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позову відмовлено повністю.  

 Правова позиція 

За умови факту вчинення з боку платника податків порушень, які призвели до заниження податкових зобов'язань, допущені контролюючим органом процедурні порушення при складанні, оформленні, надсиланні (врученні) податкових повідомлень-рішень, які не впливають на правильність визначення податкових зобов'язань, не є виключною підставою для визнання протиправними таких рішень. Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. 

не задоволено
◄◄ 1 2 3 ►►
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію