Податкова судова практика

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом про стягнення бюджетної заборгованості, що виникла у зв’язку із бюджетним відшкодуванням сум ПДВ не у повному обсязі. З’ясовується питання реальності здійснених господарських операцій з контрагентом, за якими було сплачено ПДВ, що відноситься платником до складу податкового кредиту. Суди першої, апеляційної та касаційної інстанції задовольнили вимоги платника. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

задоволено частково

 Фабула справи  Підприємство звернулося до суду із позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення митниці про визначення митної вартості товару. Митниця усно відмовила у застосуванні митної вартості, заявленої декларантом. Застосувавши шостий метод, згідно з яким була нарахована більша сума мита та ПДВ. Позивач просить стягнути надміру сплачені платежі.

 Правова позиція 

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

задоволено частково

 Фабула справи  Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконною та скасувати вимогу ОДПІ про сплату боргу (недоїмки). На обґрунтування позову зазначила, що в силу вимог статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» в неї немає обов’язку сплачувати єдиний внесок.

 Правова позиція 

Особа не має право на застосування пільги, яка передбачена ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI, оскільки обрала пенсію у зв’язку з втратою годувальника.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом на підставі висновку податкової перевірки, за результатами якої були нараховано податкові зобов’язання з ПДВ за операціями з реалізації брухту металів, які звільнені від оподаткування ПДВ. Суди першої, апеляційної та касаційної інстанції відмовили у задоволені вимог платника. Таким чином, платник податку звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Протягом спірного періоду (січень-лютий 2014 року) були чинними норми ПК України, згідно з якими операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, звільнялись від оподаткування ПДВ. Інших переліків зазначених відходів та брухту чорних металів, ніж ті, що містяться у додатках 1 та 2 до постанови № 15, Кабінетом Міністрів України затверджено не було. Натомість постановою № 43 були внесені зміни до постанови № 15, згідно з якими, зокрема, термін звільнення таких операцій від обкладення ПДВ продовжувався до 1 січня 2015 року. Отже, протягом зазначеного періоду операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, коди та найменування яких містяться у переліках, затверджених постановою № 15, звільнялися від оподаткування ПДВ. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 20 жовтня та 8 грудня 2015 року (справи №№ 21-2792а15 та 21-4836а15 відповідно).

задоволено

 Фабула справи  Підприємство звернулося до суду із позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення митниці про визначення митної вартості товару. Митниця усно відмовила у застосуванні митної вартості, заявленої декларантом. Застосувавши шостий метод, згідно з яким була нарахована більша сума мита та ПДВ. Позивач просить стягнути надміру сплачені платежі.

 Правова позиція 

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

задоволено частково

 Фабула справи  Підприємство звернулося до суду із позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення митниці про визначення митної вартості товару. Митниця усно відмовила у застосуванні митної вартості, заявленої декларантом. Застосувавши шостий метод, згідно з яким була нарахована більша сума мита та ПДВ. Позивач просить стягнути надміру сплачені платежі.

 Правова позиція 

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень, що сформовані контролюючим органом виходячи із того, що контрагент платника за спірними операціями є фіктивним підприємством, створеним з метою прикриття незаконної діяльності, зареєстрованим на підставну особу, а формальний керівник не має відношення до діяльності відповідного підприємства. Суд першої інстанції відмовив у задоволені вимог платника. Суди апеляційної та касаційної інстанції задовольнили вимоги платника, скасувавши рішення першої інстанції. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Вироком суду директора контрагента платника податку визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, де встановлено, що така особа взяла участь у придбанні Товариства (контрагента) шляхом перереєстрації на своє ім’я не з метою здійснення господарської діяльності, пов’язаної з продажем товарів, виконанням робіт чи наданням послуг, як передбачено статутом створеного ним підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб як співвиконавець скоєння цього злочину. Відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою. У цьому випадку підприємство знаходилось поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомі особи лише оформляли відповідні документи. Номінальний директор нікого не уповноважував на вчинення дій від імені Товариства, немає відомостей щодо уповноваження інших осіб на вчинення дій від імені Товариства.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про скасування податкового повідомлення-рішення, яким було визначено суму грошових зобов’язань платника з ПДВ у зв’язку з нереальним характером здійснених ним операцій. До такого висновку контролюючий орган прийшов на підставі наявності пояснень директора контрагента платника, що підприємство-контрагент було зареєстровано за винагороду для створення видимості законності здійснюваної ними діяльності. Крім того, за результатами судового розгляду було постановлено вирок, яким встановлено вину осіб щодо створення фіктивного підприємства – контрагента платника. Рішенням окружного адміністративного суду, скасованим апеляційним адміністративним судом, позов було задоволено. Вищий адміністративний суд України рішення суду апеляційної інстанції скасував, а постанову окружного адміністративного суду залишив у силі. Контролюючий орган звернуся до Верховного суду про перегляд судових рішень.

 Правова позиція 

Первинний документ містить дві обов’язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Відповідно, господарська операція пов’язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з приводу визнання протиправними дій контролюючого органу щодо корегування показників податкової звітності в автоматизованій інформаційній системі на підставі акту позапланової виїзної податкової перевірки, а також з вимогою зобов’язати контролюючий орган відновити показники податкової звітності платника податків за відповідний період. Перша та апеляційна інстанції частково задовольнили позов платника податків. Суд касаційної інстанції відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою контролюючого органу. Контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України.

 Правова позиція 

Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів, не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.  Включення суб’єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з приводу визнання протиправними дій контролюючого органу щодо корегування показників податкової звітності в автоматизованій інформаційній системі на підставі акту позапланової виїзної податкової перевірки, а також з вимогою зобов’язати контролюючий орган відновити показники податкової звітності платника податків за відповідний період. Перша та апеляційна інстанції задовольнили позов платника податків. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх інстанцій без змін. Контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України.

 Правова позиція 

Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів, не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.  Включення суб’єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених контролюючим органом на підставі висовку про відсутність реального характеру у господарських операцій між платником і його контрагентом. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду та Вищого адміністративного суду України, позов було задоволено. Контролюючий орган звернувся з заявою до Верховного суду України.

 Правова позиція 

Реальний характер господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, крім випадків, якщо у ході перевірки та в процесі розгляду справи обставини свідчать про неможливість реального здійснення суб'єктом господарювання операцій з поставки товару з огляду на час, місце знаходження майна або обсяг матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення підприємницької діяльності, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької та економічної діяльності.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням наказу контролюючого органу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також з вимогою визнати протиправними дії контролюючого органо щодо її проведення. Перша інстанція задовольнила вимоги платника. Апеляційна інстанція скасувала рішення першої, відмовивши у задоволені вимог платника. Касаційний суд відмовив контролюючому органу у відкритті провадження. Таким чином, платник податків звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Верховний Суду України дійшов висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, на рішення якої посилається платник податку, обґрунтовуючи різне правозастосування.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням вимоги контролюючого органу про сплати суми боргу та дій останнього щодо стягнення з нього єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а також із вимогою визнати платника податків відповідно до законодавства пенсіонером за віком. Перша та апеляційна інстанції частково задовольнили вимоги платника, скасувавши вимогу контролюючого органу про сплату боргу. Касаційний суд відмовив контролюючому органу у відкритті провадження. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Фізичні особи - підприємці, які отримують пенсії за віком, в тому числі пенсії, що надаються із зменшенням пенсійного віку, та які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на підставі ч. 4 ст. 4 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку про порушення платником вимог формування складу витрат з податку на прибуток, рентних платежів та збору за геологорозвідувальні роботи. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Касаційний суд скасував рішення попередніх інстанцій, відмовивши у задоволені вимог платника. Таким чином, платник податків звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Верховний Суд України дійшов висновку про те, що касаційний суд неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, тому заява підлягає задоволенню.

задоволено частково

 Фабула справи  ФОП звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати ППР, яким йому визначено податкове зобов’язання з ПДВ. КО обґрунтував зафіксований факт заниження позивачем податкового зобов’язання з ПДВ та неподання податкової звітності з цього податку тим, що позивач, який перебував на спрощеній системі оподаткування, зобов’язаний був зареєструватися платником ПДВ, оскільки він перевищив граничний обсяг загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг).

 Правова позиція 

Фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, має перейти на загальну систему оподаткування, якщо розмір виручки платника єдиного податку перевищує 500 000 грн – граничний розмір виручки, передбачений статтею 1 Указу № 727/98 для суб’єктів малого підприємництва, які перебувають на спрощеній системі оподаткування.

не задоволено

 Фабула справи  ФОП звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки. На обґрунтування позовних вимог ФОП послався на те, що він отримує пенсію за віком, яка призначена йому відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і, будучи фізичною особою–підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування, а тому відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) він звільнений від сплати за себе єдиного внеску. У зв’язку з цим вимога відповідача про сплату боргу є протиправною.

 Правова позиція 

Особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону № 1058-ІV. Таким чином, фізичні особи–підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі. Особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», не є платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, так само як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить будь-яких винятків щодо пенсіонерів за віком.

не задоволено

 Фабула справи  Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати неправомірними дії управління ПФУ та визнати недійсною вимогу управління ПФУ від 4 лютого 2013 року № Ф-106 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. На обґрунтування позову зазначила, що оскільки вона є пенсіонером за віком на пільгових умовах, то відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» звільнена від сплати єдиного внеску.

 Правова позиція 

Особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону № 1058-ІV. Таким чином, фізичні особи–підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі. Особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», не є платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, так само як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить будь-яких винятків щодо пенсіонерів за віком.

не задоволено

 Фабула справи  ФОП звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу управління ПФУ про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. На обґрунтування позову зазначила, що оскільки вона є пенсіонером за віком на пільгових умовах, то відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» звільнена від сплати єдиного внеску.

 Правова позиція 

Особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону № 1058-ІV. Таким чином, фізичні особи–підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі. Особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», не є платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, так само як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить будь-яких винятків щодо пенсіонерів за віком.

не задоволено

 Фабула справи  Банк звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати рішення управління ПФУ. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, позов задоволено, зазначивши, що при перерахуванні страхових внесків до ПФУ платником є особа, яка сплачує зазначені внески. Управління звернулося до Верховного Суду України з заявою про перегляд зазначеного рішення.

 Правова позиція 

Якщо банк не забезпечив перерахування страхових внесків одночасно з видачою (перерахуванням) коштів на виплату заробітної плати, то він за рахунок власних коштів сплачує відповідному Фонду суму несплачених страхових внесків.

У разі несплати самим банком цих сум Фонд здійснює їх стягнення з банку в порядку, встановленому законодавством України.

задоволено

 Фабула справи  ФОП звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки. На обґрунтування позовних вимог ФОП послався на те, що він отримує пенсію за віком, яка призначена йому відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і, будучи фізичною особою–підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування, а тому відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) він звільнений від сплати за себе єдиного внеску. У зв’язку з цим вимога відповідача про сплату боргу є протиправною.

 Правова позиція 

Особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону № 1058-ІV. Таким чином, фізичні особи–підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі. Особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», не є платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, так само як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить будь-яких винятків щодо пенсіонерів за віком.

не задоволено

 Фабула справи  ФОП звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення управління ПФУ про застосування фінансових санкцій в розмірі 170 грн за неподання звітності, передбаченої Законом України від 8 липня 2010 року      № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування". На обґрунтування позовних вимог Позивач зазначила, що вона одночасно є пенсіонером за віком та ФОП, що обрала спрощену систему оподаткування, а відтак згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

 Правова позиція 

Особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону № 1058-ІV. Таким чином, фізичні особи–підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі. Особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», не є платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, так само як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить будь-яких винятків щодо пенсіонерів за віком.

не задоволено

 Фабула справи  Податковим органом було проведено перевірку з питань дотримання податкового законодавства, в ході якої встановлено порушення порядку оприбуткування готівки, за яке передбачена відповідальність згідно з абзацом третім статті 1 Указу Президента від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки». Так, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання було здійснено внесення на розрахунковий рахунок готівки без здійснення відповідних записів у касовій книзі та без складання прибуткових касових ордерів. В акті про результати перевірки вказано про порушення суб'єктом положень підпункту «г»              підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, пункту 140.3 статті 140 Податкового кодексу України, а також вимог пунктів 2.6, 4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, а на основі акта було прийнято податкові повідомлення-рішення, які суб'єкт господарювання оскаржив до суду. Судом першої інстанції позов суб'єкта господарювання було задоволено частково, зокрема скасовано податкове повідомлення-рішення  про застосування штрафних (фінансових) санкцій. В результаті апеляційного оскарження у задоволенні позову було відмовлено, а суд касаційної інстанції з таким рішенням погодився. Суб'єкт господарювання подав заяву  перегляд судових рішень Верховним Судом України, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом пункту 2.6 Положення та статті 1 Указу № 436/95.

 Правова позиція 

Оскільки на час порушення суб’єктом господарювання правил оприбуткування готівки не діяли закони, які б регламентували такі відносини, то застосування за вчинення таких порушень фінансових санкцій, встановлених Указом № 436/95, чинним на час виникнення спірних відносин, було правомірним.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень рішень щодо нарахування йому штрафних санкцій за порушення порядку введення касових операцій, зокрема не оприбуткування готівки у касі. Окружний адміністративний суд позов задовольнив частково. Апеляційний суд своїм рішенням, залишеним без змін ухвалою Вищого адміністративного суду, скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову.

 Правова позиція 

Відносини щодо відповідальності суб’єктів господарювання за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки врегульовані Указом №436/95. Законом «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» дані відносини не регулюються, незважаючи на те, що Закон прийнято у часі пізніше, ніж видано згаданий вище Указ.

не задоволено

 Фабула справи  Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними дії ДПІ щодо проведення планової перевірки позивача та скасувати її рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що планова перевірка, за результатами якої були прийняті оскаржувані рішення ДПІ, була проведена з порушенням вимог статей 11-1, 11-2 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу» щодо права на її проведення лише за умови письмового повідомлення не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки. При цьому Товариство вказало на порушення податковим органом строку застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення позивачем правил здійснення господарської діяльності, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

 Правова позиція 

Не виконуючи протягом певного періоду обов’язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб’єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій – триваюче. Враховуючи, що згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз. Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР, відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб’єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

задоволено

 Фабула справи  СПД-ФО звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

 Правова позиція 

Обов’язок ведення обліку товарних запасів не міг бути покладений на ФОП, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва». Натомість ФОП, які перебували на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону № 265/95-ВР були зобов’язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій митного органу щодо самостійного визначення задекларованої вартості імпортованого товару та зобов’язання повернути надмірно сплаченого податку на додану вартість та митного збору у зв’язку із поданням нової вантажної митної декларації/ Суди першої, апеляційної та касаційної інстанції задовольнили позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Для перегляду судових рішень Верховним Судом України протилежні рішення у справах повинні базуватися на різному застосуванню норм матеріального права, а також обставини у цих справах повинні бути схожими.

У разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару він відповідно до вимог статті 266 МК зобов’язаний провести процедуру консультацій, у ході яких має дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.

не задоволено

 Фабула справи  ФОП звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним і скасувати рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій. На обґрунтування позову послалася на те, що планова перевірка була проведена з порушенням закону. Крім того, позивачка зазначила, що ДПС в акті перевірки помилково відобразила розрахункові операції з реалізації товарів, що належали іншому ФОП, до яких вона відношення не мала.

 Правова позиція 

Обов’язок ведення обліку товарних запасів не міг бути покладений на ФОП, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва». Натомість ФОП, які перебували на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону № 265/95-ВР були зобов’язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень – рішень, якими йому нараховані штрафні санкції за порушення порядку проведення касових операцій та застосування РРО. Підставою для застосування штрафних санкцій, було те, що платник всупереч вимогам законодавства не вів облік товарних запасів, не застосовував при проведенні розрахункових операцій РРО та зберігав протягом встановленого строку книгу обліку розрахункових операцій. Апеляційний суд своїм рішенням, залишеним без змін ухвалою Вищого адміністративного суду, задовольнив позов частково.

 Правова позиція 

Обов'язок ведення обліку товарних запасів не міг бути покладений на ФОП, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування. Натомість ФОП, які перебували на загальній системі оподаткування  були зобов'язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкових повідомлень рішень форми "Р", яким визначено податкове зобов'язання із сплати ввізного мита у зв'язку із здійсненням перевірки правильності декларування ввезеного згідно із зовнішньоекономічним контрактом. Суди першої та апеляційної інстанції залиши без задоволення позовні вимоги платника. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, позовні вимоги платника задоволено.

 Правова позиція 

Для перегляду судового рішення Верховним Судом України обставини у наданих справах повинні підтвердитися та бути однаковою для протилежних судових рішеннях.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення рішення щодо зменшення суми бюджетного відшкодування та стягнення з бюджету ввдповідної суми коштів на його користь у зв'язку із правомірним формування податкового кредиту. Суд першої інстанцї задовольнив позовні вимоги платника. Суди апеляційної та касаційної інстанції скасували рішення суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовлено.

 Правова позиція 

Ухвалення різних за змістом судових рішень зумовлено наявністю різних обставин, які були встановлені судами при розгляді зазначених справ, тому заява про перегляд рішень судів попередніх інстанцій не може бути задоволена.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з прохання про визнання недійсною картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України у зв’язку із наявність права на пільгове оподаткування транспортного засобу, що ввозиться у разі переселення на постійне місце проживання до України. Суд першої, апеляційної та касаційної інстанції задовольнили позовні вимоги платника

 Правова позиція 

Факт перебування платника на консульському обліку в іноземній державі зумовлює необхідність вимагати на підтвердження факту перебування транспортного засобу на обліку в цій же країні, яка є суб’єктом міжнародних відносин, документи, видані саме її повноважними органами.

задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся з позовом про визнання недійсними та скасування рішень контролюючого органу про визначення митної вартості товарів, а також стягнення з державного бюджету сум надмірно сплаченого податку на збору, у зв’язку із застосуванням  третього методу визначення митної вартості без проведення консультації з приводу визначення митної вартості товару. Суд першої, апеляційної та касаційної інстанції задовольнив позовні вимоги платника

 Правова позиція 

У разі виявлення митним органом, що задекларована митна вартість товару значно відрізнялась від  митної вартості аналогічних товарів, імпортованих на митну територію України та ненаданням додаткових документів платником для підтвердження задекларованої митної вартості товару, митний орган уповноважений застосовувати  третій метод – за ціною на аналогічні імпортовані товари.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з прохання про визнання недійсною картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України у зв’язку із наявність права на пільгове оподаткування транспортного засобу, що ввозиться у разі переселення на постійне місце проживання до України. Суд першої та апеляційної задовольнив позовні вимоги платника. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, у задоволені позову відмовлено.

 Правова позиція 

У разі скасування рішення суду, що свідчить про неоднакове застування судами норм матеріального права, зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

не задоволено

 Фабула справи  Позивач звернувся з вимогою про визнання незаконним та скасування рішення Фонду, яким йому донараховано страхові внески, через порушення під час проведення перевірки з питань правильності нарахування, сплати страхових внесків.

 Правова позиція 

На час проведення відповідачем виплат науково-педагогічним працівникам Закон № 2240-ІІІ, як і жоден нормативно-правовий акт, не містив положень, які б звільняли його від обов’язку нарахування та сплати страхових внесків з таких виплат чи відповідальності за неповноту їх сплати.

задоволено

 Фабула справи  Виробниче управління звернулося з позовом, у якому просило скасувати рішення управління ПФУ про застосування штрафних санкцій і нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків, у зв’язку з тим, що господарський суд порушив справу про банкрутство виробничого управління та ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника до закінчення провадження у справі.

 Правова позиція 

Дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Таким чином, що стосується зобов’язань поточних кредиторів, то за цими зобов’язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов’язаннями, похідними від основного зобов’язання. Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов’язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов’язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 Закону № 2343-XII лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

не задоволено

 Фабула справи  Підприємство звернулося з позовом, у якому просило скасувати вимогу відповідача про сплату боргу, якою визначено сплату недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

 Правова позиція 

Страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановлені пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати. Отже, обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування осіб, які працюють у суб’єктів підприємницької діяльності – платників єдиного податку, не залежить від статусу платника податку.

Згідно з пунктом 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому. Положення статті 6 Указу № 727/98 про звільнення суб’єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечить, а отже, застосуванню не підлягає.

не задоволено

 Фабула справи  Особа звернулася до суду першої інстанції з позовом про скасування постанови про накладення митним органом адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил та закриття справи через відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково: оскаржувану постанову митного органу скасував у зв’язку з тим, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була ухвалена поза межами належних строків, у решті позовних вимог відмовив, вказавши, що вирішення питання про закриття митним органом справи про порушення митних правил не входить до компетенції суду. Митний орган звернувся з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, який, у свою чергу, залишив рішення суду першої інстанції без змін. Вищий адміністративний суд, якому орган доходів і зборів направив касаційну скаргу, залишив рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін. Митний орган звернувся із заявою про перегляд судових рішень до Верховного суду України, де просив скасувати ухвалу суду касаційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Разовий характер мають правопорушення, які характеризуються вчиненням одноразової дії у певний час. Заявлення у митній декларації неправдивих відомостей є правопорушенням, що має разовий характер та не може бути триваючим, оскільки завершується з моменту подання декларації.

не задоволено

 Фабула справи  ФО звернулася до суду з позовом, у якому просила скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил через відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення. На думку Відповідача Позивач заявив у митній декларації неправдиві відомості та надав митному органу документи з такими відомостями як підставу для зменшення розміру податків і зборів. Проте, рішення було прийняте за межами строків, встановлених МК України, що Відповідач обґрунтував вчиненням Позивачем триваючого правопорушення.

 Правова позиція 

Передбачене статтею 355 МК порушення митних правил, яке полягає в заявлені у ВМД неправдивих відомостей як підстави для звільнення від сплати податків і зборів, що спричинило їх недобори до бюджету, характеризується вчиненням одноразової дії у певний час, а саме під час митного оформлення товару, коли такий проступок може бути виявлений контролюючим органом, який згідно з метою митного оформлення, визначеною статтею 70 МК, засвідчує відомості, одержані під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформляє результати такого контролю. МК, як і інші нормативно-правові акти, що встановлюють порядок подання та заповнення декларації, не містить положень, які б дозволяли особі, яка її подала, вносити до декларації зміни, доповнення чи виправлення після прийняття її митним органом та митного оформлення товару.

Тому зазначене порушення митних правил не можна вважати триваючим, воно припиняється із поданням декларації митному органу, а отже, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня його вчинення.

не задоволено

 Фабула справи  1) скасування податкового повідомлення-рішення, яким йому було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, так як у платника були відсутні бухгалтерські документи, які б підтверджували факт придбання товару, та товарно-транспортні накладні; 2) та про стягнення з Державного бюджету України через орган державного казначейства суму бюджетного відшкодування. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін судами апеляційної та касаційних інстанцій, позов платника податків задовольнив. Контролюючий орган звернувся з заявою про перегляд рішення до Верховного суду України.

 Правова позиція 

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: - неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв’язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов’язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; - здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; - відсутність первинних документів обліку.

Рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанції були скасовані, а справа направлена на новий розгляд.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про скасування податкового повідомлення-рішення, яким йому було визначено суму грошового зобов’язання з ПДВ, у зв’язку з неправомірним включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними минулих років у тому період, коли він фактично їх отримав від контрагентів. Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, позов було задоволено. Контролюючий орган звернувся до Верховного суду України з заявою про перегляд рішень.

 Правова позиція 

У разі коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, у яких фактично відбулися господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, якими було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, винесених з підстав несплати контрагентом ПДВ. Суд касаційної інстанції залишив у силі рішення суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Якщо на час укладання договорів купівлі-продажу та виконання господарських зобов'язань за ними платник та його контрагент могли усвідомлювати, що за цими операціями у продавця не виникають податкові зобов’язання з ПДВ, то, відповідно, вони могли передбачити те, що включення зазначеного податку в ціну товару сприятиме незаконному формуванню у покупця податкового кредиту з ПДВ. Платник, що звільнений від сплати ПДВ, не має права складати податкову накладну. Сформований за такою накладною податковий кредит буде незаконним.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дії щодо відмови у здійсненні митного оформлення товару з підстав ненадання відомостей, передбачених абзацом 2 пункту 4 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України. Суд касаційної інстанції залишив у силі рішення суду першої інстанції, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

 Правова позиція 

Ухвалення різних за юридичними наслідками судових рішень у подібних правовідносинах стало наслідком неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права. Відповідно до повноважень, встановлених чинними на час спірних відносин нормами законодавства, Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права.  

не задоволено

 Фабула справи  Товариство звернулося з позовом, про скасування вимоги управління ПФУ про сплату боргу зі сплати страхових внесків, визнати недійсними рішення про застосування фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку ПФУ та про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків.

 Правова позиція 

До суб’єктів права на користування спеціальною пільговою ставкою нарахування страхових внесків віднесені платники фіксованого сільськогосподарського податку. Закон не дає підстав для розширеного тлумачення поняття платника такого податку за рахунок його філій, що не є юридичними особами.

не задоволено

 Фабула справи  Підприємство оскаржує ППР про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку використання торгового патенту. У ході перевірки податківцями встановлено, що на всіх гральних автоматах знаходилися не завірені нотаріально копії торгових патентів, а оригінали цих патентів – у папці ящика стола касира в цьому ж приміщенні.

 Правова позиція 

При розміщенні ксерокопії торгового патенту на гральному автоматі дотримується вимога частини першої статті 7 Закону № 98/96-ВР щодо відкритості та доступності торгового патенту для огляду, тобто інформаційної функції згаданого патенту. Ця норма Закону не передбачає обов’язку господарюючих суб’єктів розміщувати для огляду саме оригінали торгових патентів або їх нотаріально засвідчені копії.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення, винесеного з підстав виявлення помилки у класифікації коду товару, що відбулося вже після завершення операції митного оформлення та ввезення товару на митну територію України. Судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Якщо контролюючі органи, приймаючи вантажно-митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов’язань у зв’язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару (зокрема з посиланням на результати перевірки).

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення, винесеного з підстав порушення порядку використання торгового патенту (на гральних автоматах знаходилися не завірені нотаріально копії торгових патентів, а оригінали цих патентів – у папці ящика стола касира в цьому ж приміщенні). Суди касаційної та апеляційної інстанцій скасували рішення суду першої інстанції, відмовивши у задоволенні позовних вимог платника податків.

 Правова позиція 

При розміщенні ксерокопії торгового патенту на гральному автоматі дотримується вимога частини першої статті 7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» щодо відкритості та доступності торгового патенту для огляду, тобто інформаційної функції згаданого патенту. Ця норма Закону не передбачає обов’язку господарюючих суб’єктів розміщувати для огляду саме оригінали торгових патентів або їх нотаріально засвідчені копії. 

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення та зобов’язання відкликати документи з виконання зазначеного податкового повідомлення, винесеного з підстав виявлення помилки у класифікації коду товару, що відбулося вже після завершення операції митного оформлення та ввезення товару на митну територію України. Суд касаційної інстанції залишив у силі рішення суду першої інстнації, задовольнивши позовні вимоги частково у частині скасування повідомлення-рішення.

 Правова позиція 

Якщо контролюючі органи, приймаючи вантажно-митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов’язань у зв’язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару (зокрема з посиланням на результати перевірки).

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення, винесене з підстав відсутності у платника відповідних гральних автоматів, що відповідають встановленим вимогам із застосуванням запам’ятовуючих пристроїв (фіскальної пам’яті). Судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Оскаржуване судове рішення та додане на обґрунтування заяви рішення касаційного суду вже переглядалися Верховним Судом України. За наслідками розгляду заяви було винесено відповідне рішення, отже справа не може бути переглянута Верховним Судом України повторно, а провадження підлягає закриттю.

невідомо

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення, винесене з підстав відсутності у платника відповідних гральних автоматів, що відповідають встановленим вимогам із застосуванням запам’ятовуючих пристроїв (фіскальної пам’яті). Судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Оскаржуване судове рішення та додане на обґрунтування заяви рішення касаційного суду вже переглядалися Верховним Судом України. За наслідками розгляду заяви було винесено відповідне рішення, отже справа не може бути переглянута Верховним Судом України повторно, а провадження підлягає закриттю.

невідомо

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення, винесене з підстав відсутності у платника відповідних гральних автоматів, що відповідають встановленим вимогам із застосуванням запам’ятовуючих пристроїв (фіскальної пам’яті). Судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Оскаржуване судове рішення та додане на обґрунтування заяви рішення касаційного суду вже переглядалися Верховним Судом України. За наслідками розгляду заяви було винесено відповідне рішення, отже справа не може бути переглянута Верховним Судом України повторно, а провадження підлягає закриттю.

невідомо
◄◄ 1 2 ►►
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію