Податкова судова практика

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з вимогою визнати неправомірними дії контролюючого органу щодо коригування на підставі акту податкової перевірки, показників податкової звітності з ПДВ та зобов’язати поновити показники податкової звітності з податку на додану вартість. Перша та апеляційна інстанції задовольнили позов платника податків. Суд касаційної інстанції відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою контролюючого органу. Контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України.

 Правова позиція 

Акт податкової перевірки не порушує прав позивача, а внесення до Інформаційної системи змін без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права. 

задоволено

 Фабула справи  Платник ПДВ звернувся до суду з позовом, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність контролюючого органу та Держказначейства щодо неповернення йому бюджетного відшкодування; - стягнути з Державного бюджету України заборгованість з бюджетного відшкодування ПДВ. Окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив. Апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції скасував, у позові відмовив. Вищий адміністративний суд України скасував рішення суду апеляційної інстанції, а постанову окружного адміністративного суду залишив у силі. Контролюючий орган звернувся з заявою про перегляд рішення до Верховного суду України.

 Правова позиція 

Правильним способом захисту платника ПДВ у випадку виникнення бюджетної заборгованості з відшкодуванні ПДВ є вимога про визнання бездіяльності контролюючого органу протиправною та  зобов’язання  останнього до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов’язків щодо надання органу казначейства висновку стосовно суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, прийнятого на підставі висновку про неправомірність формування платником податку податкового кредиту за податковими накладними контрагента, який пізніше позбувся статусу платника ПДВ. Платник податку обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що визнання недійсними установчих документів контрагента з дати державної перереєстрації, свідоцтва платника ПДВ з моменту видачі не позбавило правового значення виданих за господарськими операціями податкових накладних, оскільки на момент їх видачі контрагент мав статус платника ПДВ. Суди першої, апеляційної та касаційної інстанції задовольнили вимоги платника. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Покупець, сплативши продавцю ПДВ за ставкою 20 % з операцій, що не є об’єктом оподаткування згідно зі статтею 3 Закону України «Про податок на додану вартість» або звільняються від оподаткування на підставі статті 5 цього Закону, а також які оподатковуються за нульовою ставкою, не може включати суми такого податку до податкового кредиту та вимагати відшкодування зазначених сум з бюджету. Оскільки у даній справі містяться відомості, що поставлений платнику податку контрагентом газ, придбаний у 2005 - 2006 роках у контрагентів, має імпортне походження, то перевірка та встановлення такої обставини має значення для правильного вирішення спору з урахуванням наведеної вище позиції.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, прийнятого на підставі висновку про неправомірне формування податкового кредиту та витрат за господарськими операціями з фіктивним контрагентом. Суди першої, апеляційної та касаційної інстанції задовольнили вимоги платника. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, якими платнику зменшено суму бюджетного відшкодування та збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ. Платник обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на податковий орган, при цьому чинне законодавство не містить приписів про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при реалізації на внутрішньому ринку України. Суди першої, апеляційної та касаційної інстанції відмовили у задоволені вимог платника. Таким чином, платник податку звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

При визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з реалізації платником податку на території України попередньо імпортованого ним товару звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до положень Митного кодексу України і застосовується при переміщенні товарів через митний кордон України, не є тотожними і не можуть бути порівнюваними.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про скасування податкового повідомлення-рішення, яким йому було зменшено суму бюджетного відшкодування у зв’язку з нереальністю операцій; про зобов’язання контролюючого органу направити до Держказначейства висновок про суму бюджетного відшкодування; та про стягнення з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування. На обґрунтування позову платником було зазначено, що неможливість встановити період виникнення податкових зобов’язань по всьому ланцюгу постачання, а також відсутність документального підтвердження сплати ПДВ попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на його право на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого ПДВ при придбанні товару та заявлені до бюджетного відшкодування від’ємного значення з ПДВ. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, частково задоволено позовні вимоги. Вищий адміністративний суд України скасував ухвалу суду апеляційної інстанції та змінив постанову суду першої інстанції. Контролюючий орган звернувся з заявою про перегляд рішення до Верховного суду України.

 Правова позиція 

Підставою для зменшення суми бюджетного зобов’язання є доведення податковим органом, що господарські операції не проводилися.

Податкове законодавство не передбачає можливості для безпосереднього стягнення бюджетного відшкодування ПДВ за рішенням суду.

задоволено частково

 Фабула справи  Товариство звернулось до суду з вимогою визнати протиправною бездіяльність контролюючого органу, яка полягала у невиконанні дій щодо повернення надміру сплаченого податку на прибуток а також просило стягнути зазначені суми з Державного бюджету України через управління Держказначейства.

 Правова позиція 

Повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів. Те саме стосується й повернення надмірно сплачених сум податкових зобов’язань, оскільки умови такого повернення також врегульовано статтею 43 ПК.

Вимога про стягнення суми переплати не є правильним способом захисту прав платника податків. У цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов’язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов’язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом, у якому просило стягнути з Державного бюджету України на користь платника бюджетну заборгованість з ПДВ по узгодженій сумі бюджетного відшкодування. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, позовні вимоги задоволено. Контролюючий орган звернувся з заявою про перегляд рішення до Верховного суду України.

 Правова позиція 

Правильним способом захисту платника ПДВ у випадку виникнення бюджетної заборгованості з відшкодуванні ПДВ є вимога про визнання бездіяльності контролюючого органу протиправною та  зобов’язання  останнього до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов’язків щодо надання органу казначейства висновку стосовно суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник ПДВ звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування та стягнути з бюджету відповідні суми. На обґрунтування позову платником було зазначило, що виявлене порушення полягало лише в результатах зустрічних перевірок підприємств, які не здійснювали постачання товарів безпосередньо з платником, та у висновках про неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, позовні вимоги були частково задоволені. Контролюючий орган звернувся з заявою про перегляд рішення до Верховного суду України.

 Правова позиція 

Контролюючий орган може (має право) провести перевірку достовірності нарахування бюджетного відшкодування за умови наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням податкового законодавства, якщо ці порушення були допущені саме платником податку при поданні податкової звітності і заяви про бюджетне відшкодування. Така перевірка, зокрема, не виключає можливості перевірки товарності та реальності господарських операцій із контрагентами платника податку.

задоволено частково

 Фабула справи  Товариство звернулося до суду з позовом про оскарження ППР. Підставою для складення оскаржуваних ППР став висновок контролюючого органу щодо нецільового використання земельних ділянок внаслідок чого податкове зобов’язання сформовано із застосуванням коефіцієнта 1,5.

 Правова позиція 

З набранням чинності ПК річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам цього Кодексу, зокрема статті 276, та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений ПК.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з приводу визнання протиправними дій контролюючого органу під час проведення зустрічних звірок платника податків з контрагентом та визнання неправомірними дії податкового органу щодо коригування показників податкової звітності. Окрім того, платник податків висунув вимогу зобов’язати контролюючий орган поновити показники податкової звітності в інформаційній системі «Податковий блок» за відповідний період. Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позов платника податків. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх інстанцій в частині визнання дій протиправними дій контролюючого органу під час проведення зустрічних звірок; в частині інших позовних вимог – рішення судів попередніх інстанцій залишені без змін. Контролюючий орган звернувся до Верховного суду України.

 Правова позиція 

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов’язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовано ПК України. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до Податкового кодексу України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами  контролюючих органів. Викладені в акті перевірки дані, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків а, такий акт відповідно, не порушує прав останнього. Включення суб’єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.  Отже, дії контролюючого органу щодо внесення до інформаційної системи змін показників податкової звітності суб’єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов’язань на підставі акту перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з приводу визнання протиправними дій контролюючого органу щодо складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки, а також щодо вилучення інформації з бази даних, яка бла внесена туди за результатами складання звірки згідно з Актом про неможливість проведення зустрічної звірки. Перша та апеляційна інстанції задовольнили позов платника податків. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині визнання протиправними дій податкового органу щодо складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки; в іншій частині позовних вимог платника податків – попередні судові рішення залишені без змін. Контролюючий орган звернувся до Верховного суду України.

 Правова позиція 

Дії контролюючого органу щодо внесення до Інформаційної системи змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акту перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю. 

задоволено частково

 Фабула справи  Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати нечинними вимоги ОДПІ про сплату боргу (недоїмки), яка була нарахована контролюючим органом.На обґрунтування позову зазначила, що вона зареєстрована як ФОП, обрала спрощену систему оподаткування та є платником єдиного податку. Також позивач зазначила, що вона є пенсіонером у зв’язку з втратою годувальника, а отже звільняється від сплати за себе єдиного внеску.

 Правова позиція 

Особа не має право на застосування пільги, яка передбачена ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI, оскільки обрала пенсію у зв’язку з втратою годувальника.

задоволено частково

 Фабула справи  Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконною та скасувати вимогу ОДПІ про сплату боргу (недоїмки). На обґрунтування позову зазначила, що в силу вимог статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» в неї немає обов’язку сплачувати єдиний внесок.

 Правова позиція 

Особа не має право на застосування пільги, яка передбачена ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI, оскільки обрала пенсію у зв’язку з втратою годувальника.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про скасування податкового повідомлення-рішення, яким йому було зменшено суму бюджетного відшкодування у зв’язку з нереальністю операцій; та про стягнення з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування. Окружний адміністративний суд міста відмовив у задоволенні позовних вимог. Апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове – про задоволення позовних вимог. Вищий адміністративний суд України рішення суду апеляційної інстанції залишив без змін. Контролюючий орган звернувся з заявою про перегляд рішення до Верховного суду України.

 Правова позиція 

Платник податків звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про скасування податкового повідомлення-рішення, яким йому було зменшено суму бюджетного відшкодування у зв’язку з нереальністю операцій; та про стягнення з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування. Окружний адміністративний суд міста відмовив у задоволенні позовних вимог. Апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове – про задоволення позовних вимог. Вищий адміністративний суд України рішення суду апеляційної інстанції залишив без змін. Контролюючий орган звернувся з заявою про перегляд рішення до Верховного суду України.

Правильним способом захисту платника ПДВ у випадку виникнення бюджетної заборгованості з відшкодуванні ПДВ є вимога про визнання бездіяльності контролюючого органу протиправною та  зобов’язання  останнього до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов’язків щодо надання органу казначейства висновку стосовно суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Рішення судів апеляційної та касаційної інстанції були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до апеляційного суду.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена.

задоволено частково

 Фабула справи  Особа звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати дії відповідача зі стягнення податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги неправомірними. До розгляду справи Верховним судом України, судами було встановлено, що вихідна допомога судді, який пішов у відставку, має разовий характер і відноситься до державної матеріальної допомоги, то утримання з позивача прибуткового податку є неправомірним та суперечить положенням закону. Окружний адміністративний суд відмовив у задоволені позовних вимог. Апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким частково задовольнив позовні вимоги: визнав неправомірними дії територіального управління ДСА з утримання податку з вихідної допомоги позивача; зобов’язав відповідача повернути позивачу зазначені кошти. Вищий адміністративний суд рішення суду апеляційної інстанції залишив без змін.

 Правова позиція 

Вихідна допомога, яка виплачується судді, який пішов у відставку, підлягала та підлягає обов’язковому включенню до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою визнати протиправною бездіяльність податкового органу, що полягала, на думку платника, у невиконанні органом дій щодо повернення йому надміру сплачених податку на додану вартість та податку на прибуток. Також платником було заявлено вимогу про стягнення зазначених сум з Державного бюджету України через управління Державного казначейства України. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції та ухвалою суду касаційної інстанції, вимоги платника були задоволені. Не погоджуючись з висновками судових інстанцій, податковий орган подав заяву про перегляд рішення Верховним судом України. 

 Правова позиція 

Вимога платника про повернення надміру сплаченого податку з бюджету є неналежним способом захисту порушених прав. Правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання податкового органу до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із бюджету.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій щодо складання акта про результати перевірки, зобов’язання вилучити з інформаційної бази даних дані про відсутність реальних господарських операцій, які вносились за результатами проведення перевірки згідно з актом перевірки. Суди попередніх інстанцій частково задовольнили позов в частині зобов’язання вчинити дії.

 Правова позиція 

Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, рішення в якій додано на підтвердження наведених у заяві доводів, то немає підстав для висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права, що унеможливлює перегляд рішень Верховним Судом України.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність контролюючого органу, що полягає у невиконанні ним передбачених статтею 43 Податкового кодексу України заходів та дій щодо повернення платнику податків надміру сплачених ПДВ та податку на прибуток, та стягнути  зазначені суми з Державного бюджету України через управління Держказначейства. На обґрунтування вимог платник вказав, що з метою повернення надмірно сплачених грошових зобов’язань він звернувся до контролюючого органу з відповідними заявами, у відповідь на які відповідач повідомив, що повернення надміру сплачених сум податкових зобов’язань у розмірі понад 50 000 грн здійснюється за попереднім інформуванням Головного управління Міндоходів у відповідній області та зазначив, що відповідачем було направлено відповідний лист. Проте надмірно сплачені суми податкових зобов’язань відповідач не повернув. Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, позовні вимоги були задоволені. Контролюючий орган звернуся до Верховного суду про перегляд судових рішень.

 Правова позиція 

Позовні вимоги про стягнення надмірно сплачених сум податкових зобов’язань з ПДВ та податку на прибуток є помилковими з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника податків. У цьому випадку правильним способом захисту платника є вимога про зобов’язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов’язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету.

задоволено частково

 Фабула справи  Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців про відсутність Товариства за місцезнаходженням та рішення контролерів про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість . Окружний адміністративний суд задовольнив позовні вимоги. Апеляційний адміністративний суд постановою скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове – про відмову в позові. Вищий адміністративний суд України рішення суду апеляційної інстанції залишив без змін.

 Правова позиція 

Контролюючі органи можуть надсилати повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (форма № 18-ОПП) державному реєстратору для вжиття заходів, лише після здійснення дій, передбачених Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом ДПА від 22 грудня 2010 року № 979, та Положенням про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженим наказом ДПА від 17 травня 2010 року № 336, для встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням та рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Суд касаційної інстанції залишив у силі рішення суду апеляцйіної інстанції, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

 Правова позиція 

Контролюючий орган надсилає повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням державному реєстратору для вжиття заходів лише після здійснення дій, передбачених чинними на момент виникнення спірних правовідносин Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом ДПА від 22 грудня 2010 року № 979, та Положенням про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженим наказом ДПА від 17 травня 2010 року № 336, для встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи.

задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся з позовом про скасування запису про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням та скасування рішення про анулювання реєстрації платником на додану вартість. Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову. Вищий адміністративний суд залишив у силі рішення апеляційного суду.

 Правова позиція 

Законодавством встановлені імперативні вимоги до порядку визнання юридичної особи відсутньою за місцезнаходженням. Так, пунктом 12.5 розділу XII Порядку обліку платників податків і зборів, встановлено, що якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу ДПС приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням для вжиття заходів, передбачених частиною восьмою статті 19 Закону № 755-IV.

Порушення податковими органами приписів Порядку обліку платників податків і зборів при встановленні обставин стосовно наявності платників за місцезнаходженням тягне за собою відповідно скасування запису про відсутність платника за місцезнаходженням.

задоволено

 Фабула справи  Платник ПДВ звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправнимии та скасувати податкові повідомлення-рішення і стягнути з Державного бюджету України через Держказначейство бюджетну заборгованість з ПДВ. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, позовні вимоги були задоволені. Контролюючий орган звернувся з заявою про перегляд рішення до Верховного суду України.

 Правова позиція 

Правильним способом захисту платника ПДВ у випадку виникнення бюджетної заборгованості з відшкодуванні ПДВ є вимога про визнання бездіяльності контролюючого органу протиправною та  зобов’язання  останнього до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов’язків щодо надання органу казначейства висновку стосовно суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду у зв’язку із скасуванням вимоги контролюючого органу про сплату боргу (недоїмки). Платник є підприємцем, який отримав пільгу  щодо сплати єдиного внеску у зв’язку із отриманням пенсії по втраті годувальника. Перша, апеляційна та касаційна інстанції задовольнили вимоги платника податків. Контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України.

 Правова позиція 

Особи, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно  за  умови  їх  добровільної  участі  у  системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із оскарженням податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, прийнятого на підставі висновку про перевищення платником податків встановленого ліміту залишку готівки в касі платника та неоприбуткування готівкових коштів в касі. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника частково. Касаційний суд відмовив контролюючому органу у відкритті провадження. Контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України.

 Правова позиція 

Уся готівка,  що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень щодо нарахування йому грошових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток у зв’язку з неправомірним формування таким платником податкового кредиту та валових витрат, не підтверджених належними первинними документами. Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позовні вимоги. Вищий адміністративний суд залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій.

 Правова позиція 

податкові накладні, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

складена з відповідними дефектами податкова накладна (у тому числі підписана неуповноваженою чи невстановленою особою від імені фіктивного суб'єкта господарювання), не може використовуватися для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, але тільки за умови, якщо буде встановлена відсутність факту здійснення господарської операції. В іншому разі можливість формування платником податку податкового кредиту та/або суми бюджетного відшкодування з ПДВ за допомогою отриманих навіть від фіктивної особи контрагентів не виключається, якщо буде підтверджений факт придбання товарів (послуг) від імені фіктивного суб'єкта господарювання. Виняток становить ситуація, за якої буде доведено обізнаність платника податку із протиправним характером діяльності його контрагента.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених контролюючим органом на підставі висовку про відсутність реального характеру у господарських операцій між платником і його контрагентом Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду та Вищого адміністративного суду України, позов було задоволено. Контролюючий орган звернувся з заявою до Верховного суду України.

 Правова позиція 

Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про стягнення  з Державного бюджету України на свою користь бюджетну заборгованість з ПДВ, мотивуючи свій позов тим, що постановою суду по іншій справі було визнано недійсним податкове повідомлення-рішення в частині зменшення розміру бюджетного відшкодування. Суди першої, апеляційної та касаційної інстанції задовольнили позовні вимоги платника податків, мотивуючи своє рішення тим, що платник податків виконав всі необхідні умови для отримання бюджетного відшкодування.

 Правова позиція 

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю.

Колегія суддів наголошує, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

За таких обставин рішення судів про задоволення позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є помилковим з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника ПДВ. В цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням дій контролюючого органу щодо проведення повторної камеральної перевірки, під час якої встановлені аналогічні порушення, встановленим першою перевіркою, та двічі застосовано фінансові санкції за одне і те саме правопорушення. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Касаційна інстанція відмовила контролюючому органу у відкритті провадження. Не погоджуючись із рішенням касаційної інстанції, контролюючий орган звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України.

 Правова позиція 

Повторне призначення та проведення камеральної перевірки з одних і тих самих питань за відсутності належним чином оформленого рішення керівника вищестоящого контролюючого органу, так і повторне притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафних санкцій за одним і тим самим епізодом податкового правопорушення, не передбачено чинним податковим законодавством.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкового повідомлення-рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання із земельного податку з фізичних осіб. Перша, апеляційна та касаційна інстанції задовольнили вимоги платника. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Верховний Суд України виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України на нормами інших актів у разі їх суперечності, висловив позицію стосовно того, що обов’язок із сплати земельного податку виникає у особи, навіть незважаючи на те, що вона не зареєструвала право власності чи користування земельною ділянкою, з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення щодо нарахування йому грошового зобов’язання із земельного податку за земельну ділянку під належним позивачу нежитловим приміщенням у багатоквартирному будинку. Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позов. Вищий адміністративний суд залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій.

 Правова позиція 

Обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. При цьому, наявність зареєстрованого речового права на земельну ділянку є не обов’язковою.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із стягненням бюджетної заборгованості з ПДВ. Перша інстанція задовольнила вимоги платника. Апеляційна інстанція скасувала рішення першої, відмовивши у задоволені вимог платника. Касаційний суд задовольнив заяви платника про часткові відмови від вимог та частково задовольнив вимоги платника щодо певної частини стягнення невідшкодованої суми бюджетної заборгованості. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Верховний Суду України дійшов висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, на рішення якої посилається контролюючий орган, обґрунтовуючи різне правозастосування.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернулося до суду у зв’язку із оскарженням податкового повідомлення рішення, прийняте контролюючим органом на підставі висновку про порушення платником строку сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання по збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Касаційний суд скасував рішення попередніх інстанцій, відмовивши у задоволені вимог платника. Таким чином, платник податків звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов’язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов’язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов’язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов’язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов’язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов’язання у визначений вказаною нормою ПК строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК України штрафних (фінансових) санкцій.

задоволено частково

 Фабула справи  Товариство звернулося до суду із позовом, у якому просило визнати незаконним та скасувати ППР. Суди встановили, що контролюючий орган провів перевірку позивача з питань своєчасності сплати до бюджету податків і зборів, за результатами якої було складено акт. Згідно з актом перевірки платник порушив терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності протягом визначених строків.

 Правова позиція 

Помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 т. 126 ПК. Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК України строк, а відтак і для застосування на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України штрафних (фінансових) санкцій.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішення контролюючого органу про корегування митної вартості товарів за резервним методом. Перша інстанція відмовила у задоволені вимог платника. Апеляційний суд скасував рішення першої, задовольнивши вимоги платника. Касаційний суд відмовив у відкритті провадження. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність подібності обставин справи, які виникли між сторонами, та обставинами у справі, на рішення якої посилається контролюючий орган.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкового повідомлення-рішення контролюючого органу про порушення вимог здійснення записів у книгах обліку розрахункових операцій та нездійснення обліку готівки у повній сумі її фактичного надходження у книги обліку розрахункових операцій, а також з вимогою скасувати рішення контролюючого органу про результати розгляду скарги. Перша та апеляційна інстанції частково задовольнили вимоги платника, скасувавши податкове повідомлення-рішення контролюючого органу, відмовивши в задоволені іншої частини вимог. Касаційний суд підтримав позиції попередніх інстанцій. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Верховний Суд України дійшов висновку про те, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, рішення у якій додано до заяви.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з прохання про визнання незаконними дій контролюючого органу щодо проведення перевірки дотримання вимог законодавства в у сфері патентування та визнання протиправними рішення контролюючого органу щодо застосування штарфних санкцій у зв’язку із відсутністю торгових патенти на право здійснення діяльності з надання послуг в сфері грального бізнесу на кожний гральний автомат(два гральні автомати «Містер Твістер», кожен з яких має по чотири гральних місця.) Суд першої інстанції задовольнив частково позовні вимоги платника – скасовано рішення про застосування штрафних санкцій. Рішенням суду апеляційної та касаційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовлено.

 Правова позиція 

Домінантою є гральне місце, а не гральний стіл, а відтак, гральне місце – це місце, на якому проводиться одночасно лише одна азартна гра. Відповідно гральний стіл – це стіл з одним гральним місцем для проведення одночасно однієї азартної гри. На гральний стіл з одним гральним полем видається один торговий патент. У випадку, якщо гральний стіл містить декілька гральних місць, то отримання торгового патенту необхідне на кожне з таких місць.

не задоволено

 Фабула справи  Підприємство звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Позивач використовує два гральні автомати «Містер Твістер», кожен з яких має по чотири гральних місця. Підставою для їх експлуатації є два торгових патенти на право здійснення діяльності з надання послуг в сфері грального бізнесу на кожний гральний автомат.

 Правова позиція 

Ч. 4 ст. 5 Закону передбачено, що торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу має бути видано на кожне окреме гральне місце (гральний автомат, гральний стіл). На думку Верховного Суду України, домінантою такого законодавчого припису є гральне місце, а не гральний стіл, а відтак, за змістом цієї норми Закону, гральне місце – це місце, на якому проводиться одночасно лише одна азартна гра. Відповідно гральний стіл – це стіл з одним гральним місцем для проведення одночасно однієї азартної гри. Таким чином, на гральний стіл з одним гральним полем видається один торговий патент. У випадку, якщо гральний стіл містить декілька гральних місць, то отримання торгового патенту необхідне на кожне з таких місць

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду із позовом про визнання протиправним і скасування ППР про сплату донарахованого податку на прибуток. Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішенням суду касаційної інстанції позовні вимоги задоволено.

 Правова позиція 

Рішення суду касаційної інстанції, на яке посилається скаржник на обґрунтування своїх вимог, в якому мало місце неоднакове застосування норм матеріального права, не дає можливості дійти висновку щодо подібності правовідносин та неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду із позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про застосування штрафної санкції за неподання скороченої податкової декларації з податку на додану вартість. Рішенням господарських судів першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішенням суду касаційної інстанції рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

 Правова позиція 

У випадку, коли встановлений законодавством спеціальний режим оподаткування поширюється на платника, подання податкової декларації скороченої форми є обов’язком, а не правом останнього.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, винесене з підстав здійснення продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання без права здійснення такого продажу. Суд касаційної інстнації рішення судів попередніх інстанцій скасував, у задоволенні позову відмовив.

 Правова позиція 

Для здійснення продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці необхідно мати статус спеціалізованого підприємства відповідно до вимог статті 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»  та пунктів 2, 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року № 854.

не задоволено

 Фабула справи  ТОВ звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати недійсним рішення СДПІ від 25 липня 2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1000 грн. На обґрунтування позову ТОВ послалося на те, що відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 121 «Про терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» Міністерство промислової політики України було зобов’язано забезпечити в термін до 31 грудня 2006 року організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть розробленим Міністерством економіки України технічним вимогам, а також запам’ятовуючих пристроїв (фіскальної пам’яті) для оснащення автоматів, що вже діють. Однак, на момент звернення до суду з цим позовом, Мінпромполітики не забезпечило розроблення гральних автоматів, оснащених фіскальною пам’яттю, та запам’ятовуючих пристроїв для оснащення автоматів, що вже діють. Постановою суду першої інстанції, залишену без змін ухвалою суду апеляційної інстанції позовні вимоги товариства задоволені. Вищий адміністративний суд України скасував рішення попередніх інстанцій. ТОВ звернулася із заявою про перегляд до ВСУ.

 Правова позиція 

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01 липня 2008 року № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції» до Державного реєстру було включено комп’ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів. За таких обставин до цієї дати у суб’єктів господарювання була відсутня об’єктивна можливість дотримуватися вимог Закону № 265/95-ВР у частині використання гральних автоматів, які переведені у фіскальний режим роботи. Тому притягнення їх до відповідальності за використання гральних автоматів, у яких не реалізовані фіскальні функції, можливе лише з моменту включення до Державного реєстру комп’ютерно-касової системи «Фіскал», тобто з 01 липня 2008 року.

задоволено

 Фабула справи  Позивач звернувся з вимогою про визнання незаконним та скасування рішення Фонду, яким йому донараховано страхові внески, через порушення під час проведення перевірки з питань правильності нарахування, сплати страхових внесків.

 Правова позиція 

На час проведення відповідачем виплат науково-педагогічним працівникам Закон № 2240-ІІІ, як і жоден нормативно-правовий акт, не містив положень, які б звільняли його від обов’язку нарахування та сплати страхових внесків з таких виплат чи відповідальності за неповноту їх сплати.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування рішення, згідно з яким контролюючий огран застосував резервний метод визначення митної вартості імпортованого товару без обґрунтованого незастосування попередних методів визначення митної вартості. Судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні позовних вимог платника.

 Правова позиція 

У разі незгоди контролюючого органу із митною вартістю імпортованого товару, він зобов’язаний провести процедуру консультацій, у ході яких мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів. Застосування резервного методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх та без обґрунтування неможливості їх застосування є протиправним.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування рішення, згідно з яким контролюючий огран застосував резервний метод визначення митної вартості імпортованого товару без обґрунтованого незастосування попередних методів визначення митної вартості. Судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні позовних вимог платника.

 Правова позиція 

У разі незгоди контролюючого органу із митною вартістю імпортованого товару, він зобов’язаний провести процедуру консультацій, у ході яких мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів. Застосування резервного методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх та без обґрунтування неможливості їх застосування є протиправним.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправним рішення та його скасування, винесених з підстав ненадання відомостей, передбачених абзацом 2 пункту 4 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України. Суд касаційної інстанції залишив у силі рішення суду першої інстанції, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

 Правова позиція 

Ухвалення різних за юридичними наслідками судових рішень у подібних правовідносинах стало наслідком неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права. Відповідно до повноважень, встановлених чинними на час спірних відносин нормами законодавства, Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права.  

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення, винесеного з підстав відсутності у платника відповідних гральних автоматів, що відповідають встановленим вимогам із застосуванням запам’ятовуючих пристроїв (фіскальної пам’яті). Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позовних вимог платника.

 Правова позиція 

У суб’єктів господарювання була відсутня об’єктивна можливість дотримуватися вимог використання гральних автоматів, які переведені у фіскальний режим роботи, до дати реєстрації відповідним органом комп’ютерно-касової системи. Тому притягнення їх до відповідальності за використання гральних автоматів, у яких не реалізовані фіскальні функції, можливе лише з моменту включення відповідним органом до Державного реєстру комп’ютерно-касової системи. Відтак вина платника у порушенні ним порядку використання РРО відсутня.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення, винесеного з підстав відсутності у платника відповідних гральних автоматів, що відповідають встановленим вимогам із застосуванням запам’ятовуючих пристроїв (фіскальної пам’яті). Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, відмовивши у задоволенні позовних вимог.

 Правова позиція 

У суб’єктів господарювання була відсутня об’єктивна можливість дотримуватися вимог використання гральних автоматів, які переведені у фіскальний режим роботи, до дати реєстрації відповідним органом комп’ютерно-касової системи. Тому притягнення їх до відповідальності за використання гральних автоматів, у яких не реалізовані фіскальні функції, можливе лише з моменту включення відповідним органом до Державного реєстру комп’ютерно-касової системи. Відтак вина платника у порушенні ним порядку використання РРО відсутня.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення, винесеного з підстав надання гральних послуг з використанням гральних автоматів, які не переведені у фіскальний режим роботи. Судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні позовних вимог платника.

 Правова позиція 

Гральні автомати підлягають обліку з використанням реєстраторів розрахункових операцій відповідно до вимог законодавства, чинного на час винекнення спірних відносин.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій, винесеного з підстав надання гральних послуг з використанням гральних автоматів, які не переведені у фіскальний режим роботи. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попереднії інстанцій та прийняв нове, яким задовольнив позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Гральні автомати підлягають обліку з використанням реєстраторів розрахункових операцій відповідно до вимог законодавства, чинного на час винекнення спірних відносин.

задоволено
◄◄ 1 2 ►►
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію