Податкова судова практика

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із позовом до контролюючого органу про скасування індивідуальної податкової консультації Державної фіскальної служби України № 765/6/99-99-12-02-03-15/ІПК від 23.02.2018. Платник податків посилається на те, що оскаржена податкова консультація не містить конкретних відповідей на перше та друге питання. Відповідь на третє питання суперечить законодавству. Перше питання стосувалося сплати місцевого податку з урахуванням зворотної сили в часі. Друге питання стосувалося сплати податку на нерухомість відмінне від земельної ділянки. Третє питання - чи оподатковуються  податком на доходи фізичних осіб, військовим збором та єдиним соціальним внеском сума витрат, що виплачується працівнику підприємством при здійсненні ним трудових обов’язків на користь підприємства (зокрема, купівля канцелярії, палива чи конвертів).

 Правова позиція 

1) Стосовно першого та другого питань: З норм пункту  52.3  статті  52 Податкового кодексу України  (далі – ПК України) можна зробити  висновок, що обов'язковими складовими письмової податкової консультації є: опис питань, що порушуються платником податків; обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків; висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства. У разі коли податкова консультації не відповідає зазначеним критеріям, тоді  вона не містить висновку з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства в частині відповідей на питання, а, відтак, не відповідає вимогам, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

2) Стосовно третього питання: пунктом 170.9 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку від роботодавця під звіт за умови дотримання усіх встановлених вимог. Оскільки юридичною особою  кошти під звіт не видавалися, то сума коштів, на думку відповідача, включається до загального оподатковуваного доходу. Втім, п. 163.1 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); Статтею 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. При цьому загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «дохід», затверджене  Наказом Міністерства Фінансів № 290 від 29.11.99 (далі – Положення) визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства),  за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Тобто, визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Таким чином, при виплаті працівнику суми витрат здійснених ним при виконанні трудових обов’язків на підприємстві (зокрема, купівля канцелярії, палива чи конвертів) такий працівник не отримує доходу, а, відтак, об'єкт оподаткування з податку на доходи фізичних осіб відсутній. Відповідь на третє питання, викладене у оскарженій податковій консультації не відповідає змісту податку на доходи фізичних осіб. 

задоволено

 Фабула справи  Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат " (далі – ГЗК) отримувало кредити від британської компанії «FERREXPO FINANCE PLC» та сплачувало за це відсотки на її користь. Фінансові ресурси для своєї діяльності «FERREXPO FINANCE PLC» отримувало за рахунок залучення внутрішньогрупових кредитів і випуску облігацій. За результатами перевірки ГЗК податковий орган дійшов висновку, що бенефіціарами сплачуваних ним процентів за отриманими кредитами є особи, що надавали кредити «FERREXPO FINANCE PLC» та були держателями облігацій. Відтак, на думку фіскалів, платник податку неправомірно застосував положення угоди про уникнення подвійного оподаткування при виплаті процентів на користь британської компанії. Не погодившись з такими висновками, ГЗК звернувся до суду.

 Правова позиція 

Для визнання особи в якості бенефіціарного отримувача доходу така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і як слідує з міжнародної практики застосування угод про уникнення подвійного оподаткування повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу. Крім того, при визначенні бенефіціарного отримувача доходу слід також враховувати виконувані функції та покладені на особу ризики.  Крім того, важливим для визнання нерезидента бенефіціарним власником доходів є дотримання ним такої формальної вимоги, як необхідність діяти в рамках відповідних договірних зобов’язань від власного імені та за власний рахунок.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із прохання про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень рішень, винесених на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки, у зв’язку із заниженням ПДВ внаслідок нецільового використання позивачем коштів спеціального рахунку.

 Правова позиція 

Нецільове використання коштів, отриманих у зв’язку з податковою пільгою, не відноситься до випадків визначення грошового зобов’язання контролюючим органом, що викладені в п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України. В такому випадку, застосування контролюючим органом штрафних санкцій відповідно до статті 123.2 Податкового Кодексу України, крім визначення основного платежу грошового зобов’язання в такому ж розмірі, є необгрунтованим.

Використання платником коштів зі спеціального рахунку з ПДВ  для сплати прибуткового податку, а також єдиного соціального внеску є порушенням п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, оскільки сплата податків і зборів є обов`язком підприємства, який не відноситься до його виробничих цілей.

задоволено частково
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію