Податкова судова практика

 Фабула справи  контролюючий орган звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, припинення юридичної особи, оскільки на його думку, при створенні юридичної особи були порушені вимоги закону, які не можна усунути, а саме, діяльність підприємства спрямована на нанесення шкоди економічним інтересам держави та ведеться від імені підприємства невстановленими особами, реєстраційні документи платника містять неправдиві дані, а правочин у формі створення установчих документів та державної реєстрації товариства є нікчемним, що тягне за собою визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та відповідно припинення юридичної особи. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовив.

 Правова позиція 

Якщо під час розгляду справи не було встановлено порушень закону при здійсненні державної реєстрації платника, які не можуть бути усунуті, а належні та допустимі докази (покази, свідчення, вирок суду щодо встановлення фіктивності підприємства, висновки експертизи тощо) контролюючим органом не надано, і якщо контролюючий орган не надав доказів того, що платник здійснює діяльність, безпосередньо спрямовану на ухилення від оподаткування, доводи скарги про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, припинення юридичної особи визнаються непереконливими.

не задоволено

 Фабула справи  платник звернувся до суду з вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень, якими йому було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності, та з податку на додану вартість у зв'язку з тим, що, на думку контролюючого органу, платник перевищив поріг обсягу виручки, яку може отримати платник податків для застосування спрощеної системи оподаткування та досяг порогу, який зобов'язує його зареєструватись платником ПДВ. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, суд апеляційної інстанції вказане рішення змінив, збільшивши частину, в якій задовольняються позовні вимоги. Контролюючий орган подав касаційну скаргу.

 Правова позиція 

Обрахування встановленого пп. 2.3.1 п. 2.3 ст 2 Закону України «Про податок на додану вартість» граничного обсягу оподатковуваних операцій з досягненням якого пов'язується обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість та з його сплати, здійснюється після переходу на загальну систему оподаткування.

Системний аналіз норм законодавства дозволяє дійти висновку, що до моменту перевищення платником єдиного податку граничного обсягу виручки, визначеного у ст. 1 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", на такого платника не можуть поширюватися положення Закону України «Про податок на додану вартість» щодо оподаткування поставок товару (послуг). З моменту перевищення обсягу виручки, визначеного у ст. 1 Указу, починають розповсюджуватись положення Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема і пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону щодо підстав для обов'язкової реєстрації платником податку.

Включення до загального річного доходу платника податків (при визначенні можливості перебування його на спрощеній системі оподаткування) коштів, що внесені платником на власний картковий рахунок для погашення кредитних зобов'язань за відсутності доказів, які б свідчили, що такі кошти отримані ним, як виручка від продажу товарів, є безпідставним.

не задоволено

 Фабула справи  платник податку звернувся до суду з вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень, якими йому було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість, оскільки контролюючий орган вважав, що платник здійснював безтоварні господарські операції. Такого висновку контролюючий орган дійшов на підставі того, що контрагенти платника відсутні за місцезнаходженням, не подають звітність та не мають необхідних ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, проте суд апеляційної інстанції позовні вимоги задовольнив. Контролюючий орган подав касаційну скаргу.

 Правова позиція 

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, зокрема податковими накладними. Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Відсутність у контрагентів платника господарювання достатніх трудових, матеріальних чи будь - яких інших ресурсів для здійснення господарської діяльності, як і наявність чи відсутність контрагентів за місцезнаходженням не має своїм наслідком недійсність укладених ними правочинів чи слугувати доказом наявності у вказаних суб'єктів господарювання такої мети як порушення у сфері оподаткування.

Платник податку самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, у тому числі і декларування та сплати податкових зобов'язань. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Наявність порушеної кримінальної справи за фактом створення контрагента платника з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК, не є беззаперечним доказом на користь доводів контролюючого органу. Така обставина підлягає належній правовій оцінці.

задоволено частково

 Фабула справи  платник податку звернувся до суду з вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення, що прийняті контролюючим органом про застосування штрафу у зв'язку з порушенням граничних строків сплати сум грошового зобов'язання з рентної плати за нафту. Податковий борг платника частково сформувався внаслідок скасування контролюючим органом попереднього рішення про розстрочення грошових зобов'язань у зв'язку з порушенням умов погашення таких розстрочених зобов'язань та накопиченням податкового боргу. Суд першої інстанції позов задовольнив частково та скасував частину штрафу, однак суд апеляційної інстанції в задоволенні позову відмовив. Платник звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Рішення вищестоячого органу державної податкової служби про скасування розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), яке є підставою для дострокового розірвання договору, не потребує будь-якого додаткового оформлення (прийняття рішення про розірвання договору) контролюючим органом, який є стороною в договорі розстрочення (відстрочення), оскільки таке прямо не встановлено правовою нормою.

Якщо станом на граничну дату сплати податкових зобов'язань у платника податків рахується борг, який виник раніше як недоплата по поточним зобов'язанням, сума платежів, що сплачені платником, зараховується саме на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, оскільки це прямо передбачено нормами ПК України, а отже застосування до платника штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати сум грошових зобов'язань є правомірним.

Розстрочені податкові зобов'язання стають податковим боргом після розірвання договору розстрочення, внаслідок чого не в повній мірі сплачені податкові зобов'язання за минулі періоди набувають статусу податкового боргу на наступний день після закінчення граничного строку їх сплати.

не задоволено

 Фабула справи  платник податку звернувся до суду з вимогами про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику визначили податкові зобов'язання з податку на прибуток та з податку на доходи фізичних осіб у зв'язку з тим, що на думку контролюючого органу, господарські операції платника не спричинили реального настання правових наслідків, а відтак віднесення витрат на валові та формування податкового кредиту є неправомірним. Рішеннням суду першої інстанції, яке було скасоване в апеляційному суді, позов платника податків було задоволено.

 Правова позиція 

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання послуг (робіт), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

У разі фактичного здійснення господарської операції недоліки в заповненні первинних документів не свідчать про їх неналежність та недопустимість як підстави для формування платником податків даних свого податкового обліку. Крім того, певні недоліки (помилки, неточності) в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до валових витрат та податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Не є передумовою для визначення господарської компетенції господарюючого суб'єкта наявність або відсутність матеріально - технічної бази чи достатньої кількості працівників у контрагента позивача.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку (яка є відповідністю даних, зазначених у первинних документах, об'єктивним обставинам здійснення господарських операцій) повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів в їх сукупності. Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Однак ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості та належної кваліфікації для здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність.

задоволено частково

 Фабула справи  платник податку звернувся до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування двох податкових повідомлень-рішень, одне з яких стосувалось збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, у зв'язку з тим, що, на думку контролюючого органу, кошти, отримані платником за брокерськими договорами, є валовим доходом платника; інше — нарахування штрафу у сфері зовнішьноекономічної діяльності у зв'язку зі здійсненням операцій купівлі-продажу цінних паперів з нерезидентами без відповідних ліцензій Національного Банку України  Суд першої інстанції та апеляційний суд у задоволенні позову відмовили. Платник звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Уповноваженим органом, який має право застососувати штрафні санкції за порушення приписів Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», є саме Національний банк України та підпорядковані йому установи; застосування таких санкцій органами податкової служби не передбачено.

Одна лише наявність на рахунках комісіонера за договором брокерського обслуговування коштів, які він отримав від своїх клієнтів на виконання відповідних операцій з цінними паперами не може бути підставою для визнання таких коштів валовим доходом комісіонера та відповідно для оподаткування такого доходу податком на прибуток. Для визнання таких коштів валовим доходом комісіонера судами повинно бути ретельно досліджено брокерські (комісійні) договори, укладені між комісіонером та юридичними, фізичними особами, умови таких договорів, порядок та строк їх виконання, умови щодо проведення розрахунків (оплати) по договорах; суди повинні встановлювати, що вказані договори виконано в повному обсязі, зокрема, і щодо фактичного проведення розрахунків (оплати) за ними.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень у зв’язку з заниженням ПДВ; заниженням доходу від продажу товарів внаслідок арифметичної помилки при здійсненні підсумку сум обсягів поставки вугілля (без ПДВ) та сум залізничного тарифу, а відтак і до заниження податку на прибуток; заниження податку на прибуток, що самостійно виправлено платником в податковій декларації з податку на прибуток наступного податкового періоду, але при цьому суму недоплати від обсягів проведених коригувань не збільшено на суму штрафу в розмірі 5% від такої суми недоплати, як це передбачено законодавством. Суд першої інстанції у задоволені позову відмовив повністю. Суд апеляційної інстанції частково задовольнив вимоги платника податків. Контролюючий орган та платник податків звернулися до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Передумовою для застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій є донарахування контролюючим органом суми податкового зобов'язання з певного податку.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень. Підставою для прийняття спірних рішень слугували висновки контролюючого органу щодо уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, поза межами строку (1095 днів), визначеного законодавством; під час перевірки надано не було надано податкові накладні та розрахункові документи, які підтверджують правомірність віднесення сум ПДВ до податкового кредиту; позивач мала найманих працівників, проте не сплачувала за таких працівників 50 % від ставки єдиного податку. Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги платника податків. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволені позовних вимог повністю. Платник податків звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Сплата сум податків, які не були задекларовані до сплати, фактично не є узгодженими зобов'язаннями, та зараховуються як переплата по такому податку.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення у зв’язку з несвоєчасним поданням податкової декларації з екологічного податку за 1 квартал 2011 року. Суд першої інстанції задовольнив частково вимоги платника податків. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким у задоволені позовних вимог відмовив. Платник податків звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Таким чином, норма Податкового кодексу встановлює особливості застосування штрафних санкцій до суб'єктів господарювання за порушення податкового законодавства у визначений період, які полягають у встановленні максимальної ставки санкцій за кожне порушення, а системний аналіз норм Податкового кодексу України дає підстави вважати, що неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності слід розуміти як порушення податкового законодавства, за яке відповідно до п. 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX Податкового кодексу України може бути застосована відповідальність, передбачена п. 120.1 ст. 120 Кодексу, але не більше 1,00 грн. за кожне порушення.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із вимогою про скасування податкового повідомлення рішення. Контролюючий орган обґрунтував податкове повідомлення-рішення тим, що згідно акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, останній немає необхідних матеріальних та виробничих ресурсів для здійснення господарської діяльності та відсутній за місцезнаходженням, а отже проведені господарські операції з позивачем фактично не спричинили реального настання правових наслідків та є нікчемними. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника податків. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями, та підтверджені відповідними первинними документами. Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Платник податку самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірність формування платником податкового кредиту із податку на додану вартість за операціями, що не спричинили реального настання правових наслідків. Перша інстанція задовольнила вимоги платника. Апеляційна інстанція скасувала рішення першої, відмовивши у задоволені відповідних вимог платника, який і звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Податкові наслідки у вигляді права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та заявлення в подальшому права на його бюджетне відшкодування є правомірними лише за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про ненараховання платником податкового зобов’язання з ПДВ з операцій безоплатної передачі відходів зернових для використання на корм тваринам; про неправомірність застосування ставки оподаткування у розмірі 15 % замість 30 % при визначенні суми податку з доходів фізичних осіб при виплаті заробітної плати фізичній особі нерезиденту. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника лише в частині скасування повідомлення-рішення, яке стосується ПДФО. Як платник, так і контролюючий орган звернулися до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Переведення зерна до нижчої категорії, шляхом передачі його на кормові цілі (безоплатна передача зерна), то, відповідно, платник повинен сплатити ПДВ у розмірі 20 % бази оподаткування, яка визначалась виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику скориговано зобов’язання з податку на прибуток та ПДВ. Контролюючий орган вказує на те, що операції здійснені платником податків є безтоварними та такими, що не спричинили реального настання правових наслідків. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов платника задоволено.

 Правова позиція 

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображуються у податкових деклараціях платників податків.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про визнання висновків акту перевірки неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платникові збільшувались суми грошових зобов'язань з податку на прибуок та податку на додану вартість. Контролюючі органи наголошують, що фактично господарські операції між платником та його контрагентом є безтоварними, вони не спричинили реального настання правових наслідків, оскільки первинні документи по взаємовідносинам з платником від імені контрагента підписано не уповноваженою особою, так як згідно свідчень посадової особи (директора контрагента) він ніяких договорів не укладав, первинних та бухгалтерських документів не підписував, а отже, первинні документи, зокрема, податкові накладні, акти виконаних робіт оформлені не у відповідності до вимог чинного законодавства, не містять підпису посадової особи, що відповідальна за здійснення кожної конкретної господарської операції, таким чином, на думку контролюючого органу, фактично проведені господарські операції спрямовані лише на отримання податкової вигоди та не породжують правових наслідків, зокрема, і щодо формування валових витрат та податкового кредиту. Ухвалою суду першої інстанції провадження провадження у справі щодо позовних вимог про визнання неправомірними висновків акту документальної позапланової невиїзної перевірки в частині визнання правочинів недійсними закрито. Постановою суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог платника про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено. Постановою суду апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено, ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

 Правова позиція 

Всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями, та підтверджені відповідними первинними документами. Це однаковою мірою стосується як витрат, пов'язаних із одержанням доходу, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Певні недоліки в заповненні актів, носять оціночний характер та не є підставою для висновку про позбавленні юридичної сили і доказовості зазначених первинних документів щодо отримання позивачем субпідрядних робіт, оскільки в силу відсутності визначення поняття "податковий облік" в чинному законодавстві та з точки зору пп.  1.2.3 Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в банках України, в якому зазначено, що податковий облік ведеться з метою накопичення даних про валові доходи та валові витрати відповідно до законодавства України і використовується для складання податкової звітності, форма, правила, порядок і термін подання якої визначаються ДПАУ, та при цьому, як зазначено у цьому пункті Положення, зміни в податковому обліку не впливають на фінансовий облік, фінансовий (бухгалтерський) та податковий облік - це різні поняття. Відповідно, недотримання вимог, що пред'являються до оформлення первинного документа в бухгалтерському обліку, не може бути підставою для прийняття рішення про виключення суми зі складу валових витрат чи податкового кредиту.

Платник, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про визнання дій щодо порушення термінів проведення планової виїзної документальної перевірки протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та більшено суму грошового зобов'язання з ПДВ.Постановою суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовлено. Ухвалою суду апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції залишено без змін.

 Правова позиція 

Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.  

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення відносно всіх заявлених позивачем вимог.

задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику скориговано зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість. Підставою прийняття даних ППР заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток, ПДВ та перевищення ліміту залишку готівки в касі. Судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог відмовлено. Судом апеляційної інстанції ппр визнані протиправними.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами, а наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо у платника податку списані грошові кошти у якості оплати товару (робіт, послуг) та/або йому відвантажено товари (послуги), однак даний факт не підтверджується податковою накладною, платник податку не має права на декларування податкового кредиту.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, якими йому  було збільшено суму грошового зобов’язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ за основним платежем та збору за геологорозвідувальні роботи та нараховано штрафні санкції. Суд першої інстанції задовольнив позов, апеляційна інстанція відмовила в задоволенні частини позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення на підставі того, що прийняте податкове повідомлення-рішення відповідає дійсним обставинам справи та нормам законодавства, а в іншій частині рішення першої інстанції залишено без змін.

 Правова позиція 

На кожний вид користування надрами в межах конкретної ділянки Мінприроди надає окремий дозвіл. Користувачі надр зобов'язані використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано. Видобування бітуму є використанням надр відповідно до цілей, для яких їх було надано. Нормативи збору за виконані геологорозвідувальні роботи встановлюються окремо для кожного виду корисних копалин чи групи близьких за призначенням корисних копалин. Отже, платник податків має нараховувати збір за геологорозвідувальні роботи за нормативами для бітуму, який він видобуває,  а не за нормативами для видобутку нафти.  

Збір у вигляді цільової надбавки на природний газ справляється з підприємств та їх відокремлених підрозділів, які постачають (продають) природний газ споживачам на підставі укладених договорів та підписаних актів прийому-передачі природного газу.

Передача ж природного газу іншим філіям платника податків для забезпечення їх власних потреб є внутрішньогосподарським переміщенням, а отже не є поставкою природного газу, оскільки не передбачає перехід права власності на нього, акти ж приймання-передачі природного газу, підписані між філіями позивача не є актами приймання-передачі газу, підписані платником та відповідним споживачем, а отже відсутній і об'єкт обчислення збору у вигляді цільової надбавки на природний газ.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень попередніх інстанцій, якими на вимогу платника податків скасовано податкові повідомлення-рішення, що були прийняті контролюючим органом в силу здійснення платником неправомірного включено до від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду загальну суму від'ємного значення.

 Правова позиція 

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на включення витрат підприємства до валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов’язані з рухом активів, зміною зобов’язань чи власного капіталу платника, відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а також підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанції, якими частково задоволені вимоги платника податків стосовно скасування податкових повідомлень-рішень, що прийняті контролюючим органом з таких підстав: платником податків перевищено обсяги виручки від реалізації продукції, в результаті чого занижено чистий оподатковуваний дохід, а відтак і податок з доходів фізичних осіб; занижено податок на додану вартість та не подано звітність з податку на додану вартість.

 Правова позиція 

Обов'язок платника єдиного податку перейти на загальну систему оподаткування в встановлених випадках означає, що з настанням такого обов'язку він втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування та зобов'язаний перейти на загальну систему оподаткування, сплачувати податки, збори (обов'язкові платежі) та подавати звітність, як платник загальної системи оподаткування.

задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанції, якими задоволено вимоги платника податку стосовно скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом у зв’язку з несплатою платником податків  особисто до бюджету податку з доходів фізичних осіб від продажу нерухомого майна.

 Правова позиція 

Якщо платник податків  знаходиться  на спрощеній системі оподаткування та не веде облік за формою №2-тр (річна) "Звіт про роботу автотранспорту", що є єдиним джерелом інформації про кількість фактично використаного пального, тому за відсутності такого обліку, визначити фактичне споживання палива (як бази для розрахунку збору за забруднення) не можливо, а отже донарахування платнику податків суми з збору за забруднення навколишнього природного середовища є неправомірним, а відповідно безпідставним є і нарахування штрафних (фінансових) санкцій за недоплату (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та  апеляційної інстанцій, якими задоволено вимоги платника податків стосовно скасування податкових повідомлень-рішень, що прийняті контролюючим органом на підставі висновку про неправомірне формування складу витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій, що характеризуються фіктивністю.

 Правова позиція 

Оскільки відсутність у суб'єкта господарювання (контрагента) достатніх матеріальних чи трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, як і наявність чи відсутність останнього за юридичною адресою не має своїм наслідком нікчемність (недійсність) укладених ними правочинів чи слугувати доказом наявності у вказаного суб'єкта господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень попередніх інстанцій, якими на вимогу платника податків скасовано податкові повідомлення-рішення, що були прийняті контролюючим органом щодо фіктивності операцій, внаслідок чого формування платником податків податкового кредиту спрямоване на отримання лише податкової вигоди.

 Правова позиція 

Платник податку самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішення апеляційної інстанції, яким задоволено вимоги платника податків стосовно скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку про заниження таким платником податку на прибуток та завищення від’ємного значення з цього податку, з огляду на наявність в останнього простроченої кредиторської заборгованості.

 Правова позиція 

Початок перебігу позовної давності у три роки щодо погашення грошових зобов'язань пов'язується з настанням строку погашення таких зобов'язань. І тільки після закінчення такого строку позовної давності непогашена заборгованість відноситься в податковому періоді до безповоротної фінансової допомоги, а у платника податку прибуток виникає обов'язок збільшити склад доходу на суму такої допомоги під час формування об’єкта оподаткування з податку на прибуток.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішення апеляційної інстанції, яким відмовлено в задоволенні його вимог стосовно скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку про неправомірне формування платником складу податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних по господарських операціях, які не знайшли своє відображення у даних податкового обліку його контрагентів, а також формування складу витрат на підставі первинних документів, які не містять вичерпної інформації.

 Правова позиція 

Факт включення платником до податкового кредиту звітного періоду суми ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням, не є порушенням. Податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податків до бюджету. Питання податкової дисципліни поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

задоволено частково

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень попередніх інстанцій, якими на вимогу платника податків скасовано податкові повідомлення-рішення, що були прийняті контролюючим органом в силу здійснення платником заниження податку на прибуток та завищення  від'ємного значення з цього податку з огляду на наявність простроченої кредиторської заборгованості.

 Правова позиція 

Після закінчення строку позовної давності непогашена заборгованість відноситься в податковому періоді до безповоротної фінансової допомоги, а у платника податку виникає обов'язок збільшити валовий доход на суму такої допомоги .

задоволено частково

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої т апеляційної інстанції, якими задоволено вимоги платника податків стосовно визнання нечинними податкові повідомлення-рішення, що прийняті контролюючим органом на підставі висновку про здійснення платником податків реалізації товарів за цінами нижчими за звичайні у порівнянні з цінами на внутрішньому ринку.

 Правова позиція 

З’ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація – надаватися уповноваженим державним органом. Тому, будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкового-повідомлення рішення, що було винесене контролюючим органом з підстав заниження податку на прибуток внаслідок списання безнадійної кредиторської заборгованості без коригування валових витрат. Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову платника.

 Правова позиція 

Судами попередніх інстанцій під час вирішення спору не були повно і всебічно враховані всі обставини справи, що не відповідає принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи (зідно з ст. 159 КАС).

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким платнику нараховано зобов’язання з податку на прибуток. Підставою для прийняття даного ППР було те, що платником не скоригована сума валових витрат при списанні безнадійної кредиторської заборгованості. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позовних вимог платника відмовлено.

 Правова позиція 

Заборгованість за товари (роботи, послуги) набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, адже що валовий дохід включає доходи з інших джерел, зокрема, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги. Отже, вартість цих товарів вважається доходом з інших джерел і оподатковується у загальновстановленому порядку відповідно до законодавства. Якщо сума кредиторської заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то вона включається до складу його валових доходів. При цьому, такий платник повинен одночасно зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару (робіт, послуг), оскільки ним фактично не понесено витрат.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про скасування податкового повідомлення рішення, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість. Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу щодо непідтвердження реальності господарських правовідносин між платником та його контрагентами та недійсності укладених правочинів. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов задоволено.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику нараховано зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість. З позиції контролюючого органу порушення платником положень податкового законодавства полягало у обов'язку платника податків віднести до безповоротної фінансової допомоги кредиторську заборгованість за векселями виданими підприємству, яке визнано банкрутом; безпідставному віднесенні до складу валових витрат коштів, сплачених у якості відсотків за кредитним договором; формуванні валових витрат та податкового кредиту за наслідками господарських операцій, що не пов'язані з господарською діяльністю платника податків, а також за нікчемними правочинами. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

 Правова позиція 

У покупця не виникатиме валових доходів у періоді трансформації заборгованості з "товарної" у "вексельну". Чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не встановлювало жодних обмежень щодо строку, на який видається вексель. При цьому, оскільки зобов'язання за договором вважаються виконаними, з дати видачі векселя почнуть рахуватися нові строки позовної давності - вексельної позовної давності. Строки вексельної позовної давності не мають нічого спільного зі строками позовної давності відповідно до норм Цивільного законодавства, оскільки відносини учасників вексельного обігу регулюються нормами вексельного законодавства. Початок перебігу позовної давності у три роки щодо погашення грошових зобов'язань за простим векселем пов'язується з настанням строку платежу за таким векселем. І тільки після закінчення такого строку позовної давності непогашена заборгованість відноситься до безповоротної фінансової допомоги, а у платника податку виникає обов'язок збільшити валовий доход на суму такої допомоги Про необґрунтованість права на податковий кредит та валові витрати можуть свідчити підтверджені доказами наявність таких обставини, зокрема, неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна; відсутність необхідних умов для досягнення відповідної підприємницької діяльності, економічної діяльності в силу відсутності матеріально - технічних умов; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій. При цьому сама по собі наявність або відсутність матеріально - технічної бази у контрагентів позивача не є передумовою для визначення господарської компетенції господарюючого суб'єкта.  

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, якими платнику зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток. Такі висновки фахівців контролюючого органу вмотивовано тим, платником до складу валових витрат віднесено витрати по нарахуванню та сплаті процентів за борговими зобов'язаннями, у т.ч. і за кредитами, але такі нарахування та виплати, на думку контролюючого органу, не пов'язані з господарською діяльністю платника. Крім того, платником не здійснено сплати авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого на суму дивідендів, призначених для виплати акціонерам. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено повністю.

 Правова позиція 

Нарахуванню та внесенню до бюджету авансового внеску повинно передувати рішення емітента корпоративних прав про виплату дивідендів акціонерам (власникам). Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. 

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення, якими позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Висновки фахівців контролюючого органу вмотивовано тим, що фактично господарські операції між платником та його контрагентом не спричинили реального настання правових наслідків, оскільки контрагент платника не має необхідних умов для здійснення господарських операцій (власних чи орендованих складських приміщень, трудових ресурсів, основних фондів, транспортних засобів), крім того, платником не надано первинних документів, що підтверджують фактичне отримання та транспортування отриманих послуг від контрагента, а отже, на думку контролюючого органу, фактично проведені операції спрямовані лише на отримання податкової вигоди. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено в повному обсязі, оскаржувані податкові повідомлення - рішення скасовано.

 Правова позиція 

Платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. 

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень щодо нарахування платнику штрафних санкцій внаслідок виникнення несплати через зарахування контролюючим органом коштів, сплачених платником в рахунок погашення поточних та розстрочених зобов’язань у рахунок погашення податкового боргу платника. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги платника задоволені.

 Правова позиція 

Право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням чинного на момент виникненя спірних правовідносин слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не дає податковому органу право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень, якими платнику донараховано податку на додану вартість та нараховано податку з доходів фізичних осіб. Контролюючим органом встановлено розбіжність між сумою виручки відображеного платником в звітах суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку та фактичними надходженнями на розрахунковий рахунок платника та готівкою і відповідно до цього встановлено, що платник повинен був здійснювати діяльність за загальною системою оподаткування, але натомість підприємець на року здійснював господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування.

 Правова позиція 

Договір доручення відноситься до договорів про надання послуг, тобто повірений надає послугу і отримує за це відповідну плату, тому повірений продає не товар, а свою послугу. Таким чином, обсяг виручки фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності, який є платником єдиного податку здійснює діяльність згідно з договорами доручення і виступає в цьому договорі Повіреним, складається з сум винагороди, одержаної таким Повіреним згідно договору доручення. Готівкові гроші, отримані суб'єктом підприємницької діяльності під звіт на виконання умов договору доручення, не є виручкою останнього від реалізації продукції у розумінні положень чинного на момент виникнення спірних відносин законодавства. Обсяг виручки суб'єктом підприємницької діяльності, що є платником єдиного податку і здійснює свою діяльність як комерційний представник за договором доручення, складається лише із сум винагороди, яка у періоді, що перевірявся, не перевищила визначеного граничного розміру. Посередницького характеру господарських операцій платника (договір доручення), має наслідком відсутність у платника податкового зобов’язання з ПДВ.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про  визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень, якими платнику контролюючим органом визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку з доходів фізичних осіб. З позиції контролюючого органу порушення платником положень податкового законодавства полягало у формуванні валових витрат та податкового кредиту на підставі неналежних первинних документів, що позбавляє можливості зробити висновок про зв'язок придбаних послуг із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Також податковий орган дійшов висновку про безпідставне віднесення до складу валових витрати на відрядження працівників та як наслідок отримання останніми додаткового блага з огляду на те, що службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний характер, не вважається відрядженням, а також відсутність виданих платником наказів про відрядження на кожного працівника. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, позовні вимоги задоволено частково: податкові повідомлення-рішення про визначення платнику зобов’язань із податку на прибуток визнані протиправними та скасовані, податкове повідомлення-рішення в частині визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем "податок з доходів фізичних осіб", в іншій частині позовних вимог відмовлено.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Недотримання вимог, що пред'являються до оформлення первинного документа в бухгалтерському обліку, не може бути підставою для прийняття рішення про виключення суми зі складу валових витрат та/або податкового кредиту.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень, згідно  з якими до платника застосовані штрафні санкції у зв’язку з порушенням законодавство про використання реєстраторів розрахункових операцій. Висновок контролюючого органу ґрунтується на тому, що платник здійснював реалізацію послуг (послуги з організації перевезень, транспортне оброблення вантажів) без застосування реєстратора розрахункових операцій. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволені, оспорювані податкові повідомлення - рішення скасовані.

 Правова позиція 

Реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою в установленому порядку.

За умови проведення розрахункових операцій структурними підрозділами товариства з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" підприємство, основними напрямками діяльності  якого є послуги з організації перевезень, транспортне оброблення вантажів, організація перевезення вантажів, роздрібна торгівля поза магазинами, діяльність автомобільного вантажного транспорту, консультування з питань комерційної діяльності та управління, діяльність національної пошти, може не застосовувати РРО.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з оскарженням податкових повідомлень-рішень, якими до платника застосовано штраф за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з рентної плати за стабільний газовий конденсат. Контролюючий орган, своєчасно сплачені суми самостійно узгоджених податкових зобов'язань з рентної плати за газовий конденсат,  всупереч зазначених у платіжних дорученнях призначень платежів, зарахував у рахунок погашення податкових боргів платника, які виникли раніше. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

 Правова позиція 

У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. Отже, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинний на момент виникнення спірних правовідносин, не дає податковому органу право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу ".

не задоволено

 Фабула справи  Платник оскаржив в адміністративному суді податкові повідомлення-рішення, якими платнику збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи найманих працівників" у вигляді штрафних (фінансових) санкцій та штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування. Дані порушення були виявлені під час проведення контролюючим органом планової виїзної документальної перевірки, проте результати перевірки були оформлені актом з порушенням законодавства. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги платника задоволено повністю, оспорювані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовані.

 Правова позиція 

При порушенні контролюючим органом вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, шляхом незазначення в акті перевірки посилання на первинні та інші документи платника, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність порушень платником законодавства, у контролюючого органу відсутні підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень на основі такого акту перевірки.

Під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності, суб'єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця.    

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до адміністративного суду касаційної інстанції у зв’язку із оскарженням рішення апеляційної інстанції, яким суд визнав пропуск строку на апеляційне провадження не поважним. 

 Правова позиція 

Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає водночас таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк. Тому не може бути визнане поважною причиною пропуску строку, наприклад, умисне неодержання особою поштової кореспонденції з суду; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

не задоволено

 Фабула справи  Платник оскаржив податкові повідомлення-рішення щодо донарахування зобов’язань із податку на прибуток та податку на додану вартість. Прийняття даних ППР контролюючий орган обґрунтовує тим, що платником допущено порушення вимог податкового законодавства внаслідок здійснених виплат іноземним контрагентам без утримання податку на прибуток з цих виплат та без належного підтвердження пільгового режиму оподаткування цих виплат; безпідставного формування суми бюджетного відшкодування, оскільки контрагент, на підставі податкових накладних якого позивачем було сформовано податковий кредит, до органу податкової служби не звітує та не сплачує податкові зобов'язання; суми комісійної винагороди, які включені до складу валових витрат, свідчать про проведення позивачем завідомо нерентабельних операцій з придбання товарів, що, у свою чергу, на думку відповідача, є порушенням принципу підприємництва та законодавства України. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги Товариства визнати нечинними податкові повідомлення – рішення, якими органом визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток, з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ задоволено частково: визнано протиправними податкові повідомлення – рішення в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі, у задоволенні решти позовних відмовлено.

 Правова позиція 

Для підтвердження права платника податку достатньо наявності мети використання товарів (послуг), що ним придбані, незалежно від економічного ефекту такого використання.

Джерелом відшкодування надмірно сплаченого ПДВ з бюджету є сплата цього податку до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг), по взаємовідносинах з якими виникло право на декларування бюджетного відшкодування, і тому, у зв'язку з тим, що контрагент платника не сплатив свої зобов'язання до бюджету, у позивача відсутнє право на отримання цього відшкодування з бюджету.

Головними умовами, які дають право на формування податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) в господарській діяльності платника податку в межах оподатковуваних операцій та підтвердження сплати (нарахування) податку належним чином складеними податковими накладними, а для отримання бюджетного відшкодування - фактична сплата, задекларованого у складі податкового кредиту, ПДВ постачальникам товарів (робіт, послуг).  

Бухгалтерські та податкові документи, за якими формується податковий кредит, повинні бути складені у спосіб, який дозволяв би встановити їх приналежність до господарської діяльності платника податків та використання їх у межах оподатковуваних операцій. Зазначені документи повинні містити детальний опис товарів складу або наданих послуг чи виконаних робіт для їх співставлення з напрямками діяльності платника податку. 

Відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів/та різного роду висновків щодо дій посадових осіб підприємства не допускається.    

не задоволено

 Фабула справи  Платник оскаржив податкові повідомлення-рішення щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень, якими позивачеві визначено суму основного податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а також визначено суму основного податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб. Такі висновки фахівців контролюючого органу вмотивовано тим, що позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту включено суми коштів за господарськими операціями проведеними з контрагентами, які є безтоварними та не спричинили настання реальних правових наслідків, оскільки під час проведення перевірки не було встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, так як відсутні первинні документи (довіреності, товаро-транспортні накладні), що підтверджують фактичну передачу, зберігання та транспортування товару. Крім того, вищезазначене, на думку контролюючого органу, свідчить про порушення платником вимого цивільного законодавства в частині укладення нікчемного правочину, що не породжує правових наслідків. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено, оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасовано.

 Правова позиція 

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.   Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. 

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про визнання недійсними установчих та реєстраційних документів і скасування державної реєстрації. Контролюючий орган обґрунтовує свою позицію тим, що підставою визнання недійсним установчих, реєстраційних та первинних фінансово - господарських документів, а також скасування державної реєстрації є допущені платником порушення при реєстрації змін до установчих документів підприємства, які не можна усунути, оскільки, така реєстрація відбулась поза межами правового поля, так як у платника була відсутня воля на набуття прав та обов'язків учасника та директора товариства, а отже останнє було створено без мети здійснення господарської діяльності, реєстрація підприємства проведена на підставну особу з метою ухилення від сплати податків. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, в задоволенні позову відмовлено.

 Правова позиція 

Положення Закону України "Про державну податкову службу в Україні", чинним на момент вирішення спору, не передбачено повноваження державної податкової інспекції на звернення до суду з позовними вимогами про визнання недійсними установчих, реєстраційних документів та первинних фінансово - господарських документів.  

задоволено частково

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду з вимогою про припинення юридичної особи. Податковий орган як на підставу обгрунтування позовних вимог, які до закінчення судового розгляду були уточнені, послався на те, що при створенні юридичної особи були порушені вимоги закону, які не можна усунути, а саме - згідно пояснень, наданих третьою особою працівникам податкової міліції, відповідно до реєстраційних документів товариства є директором, проте господарською діяльністю не займався. Постановою суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено. Апеляційний адміністративний суд своєю постановою судове рішення першої інстанції скасував та адміністративний позов задовольнив частково: припинив державну реєстрацію товариства з моменту внесення запису до Єдиного державного реєстру, в частині позовних вимог про визнання недійсним статуту товариства з моменту державної реєстрації та визнання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість товариства з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість провадження у справі закрив.

 Правова позиція 

Компетенція контролюючих органів поширюється саме на відносини в сфері оподаткування. Контролюючі органи можуть звертатися з вимогами про припинення суб'єктів господарювання не в усіх випадках, визначених ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", а лише в тих, коли контролюючі органи діють на реалізацію своєї владної компетенції. Тому контролюючі органи вправі звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством та здійснення юридичною особою діяльності, що заборонена законом. Даний перелік підстав скасування державної реєстрації є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає та будь-якого обов'язку державного реєстратора засвідчуватися у справжності наміру засновників займатися підприємницькою діяльністю та сплачувати податки не містить. Запис про проведення державної реєстрації юридичної особи може бути визнаний недійсним у випадках наступного усування обставин, що згідно зі ст. 27 Закону були підставою для відмови у державній реєстрації, тобто підстави, які унеможливлюють засвідчення факту створення юридичної особи.  

До компетенції органів державної податкової служби не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців, а звернення до суду з вимогою припинення юридичної особи у зв'язку з провадженням нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом, виходить за межі повноважень органів державної податкової служби, оскільки позивач має право ініціювати припинення юридичної особи у випадку неподанні податкової звітності протягом року.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду про скасування податкових повідомлень – рішень, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість. Висновки фахівців контролюючого органу вмотивовано тим, що отримавши послуги з перевезення бетону придбані у контрагента, платник, на думку контролюючого органу, не мав права на формування валових витрат та податкового кредиту, оскільки відсутні оригінали первинних документів, зокрема рахунки - фактури, а акти приймання - передачі робіт складені без дати їх підписання, що унеможливлює встановлення факту отримання позивачем послуг з перевезення, які (послуги), крім того, не пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено повністю, оспорювані податкові повідомлення - рішення скасовано.  

 Правова позиція 

Будь-які витрати мають бути здійснюваними саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями, та підтверджені відповідними первинними документами. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.  

Незначні недоліки в заповненні актів носять оціночний характер та не є підставою для висновку про позбавленні юридичної сили і доказовості зазначеного первинного документа . Недотримання вимог, що пред'являються до оформлення первинного документа в бухгалтерському обліку, не може бути підставою для прийняття рішення про виключення суми зі складу валових витрат або податкового кредиту. Відповідно доводи контролюючого органу про неналежність оформлення актів приймання - передачі робіт, як обставини недостовірності даних податкового обліку платника податків, є необґрунтованими.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду першої інстанції з вимогою про скасування податкових повідомлень щодо неправомірного на думку контролюючого органу невключення платником до річного (місячного) оподатковуваного доходу суми коштів, отриманого від продажу платником майнового паю. Постановою окружного адміністративного суду у позові відмовлено. Апеляційний адміністративний суд своєю постановою скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позов у повному обсязі, скасувавши оскаржувані податкові повідомлення.

 Правова позиція 

Від оподаткування звільняється лише дохід від продажу інвестиційних активів, які припадають на частку в статутному фонді емітента, яка сформована за рахунок приватизаційних майнових сертифікатів. При цьому вартісне збільшення інвестиційного активу (пакету акцій чи майнового паю) платника податку в майбутньому в результаті юридичних фактів, які не змінюють пропорцію його персонального паю до статутного фонду (загальної вартості майнового паю) емітента, не має впливати на співвідношення пільгової частки такого платника, дохід від продажу якої не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу, та частки, дохід від продажу якої включається до оподатковуваного доходу з його зменшенням на вартість витрат на придбання такої частки.

Платники податків при отриманні доходів за відчужені акції (корпоративні права) повинні підтверджувати в установленому порядку суму витрат, понесених ними у зв’язку з придбанням відповідних акцій (корпоративних прав). Водночас, виняток становлять акції (корпоративні права), придбані в обмін на компенсаційні або приватизаційні сертифікати, до яких застосовується пільговий режим оподаткування відповідно до пп. 4.3.18 пункту 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Збільшення статутного фонду емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів збільшує вартість частки окремого платника. При цьому відбувається пропорційне збільшення обох часток - як тієї, дохід від продажу якої не входить до складу оподатковуваного доходу, так і тієї, вартість придбання якої є витратами платника та на суму яких має зменшуватися оподатковуваний дохід.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.  

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до суду із проханням про скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі акта, що складений за результатами невиїзної документальної перевірки через заниження податку на прибуток на податку на додану вартість у зв’язку із неправомірним формуванням валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями, що здійснені за нікчемними правочинами. Рішення суду першої інстанції позовні вимоги платника залишено без задоволення. Рішенням суду апеляційної інстанції скасовано рішення суду апеляційної інстанції, а вимоги платника задоволено.

 Правова позиція 

Всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями, та підтверджені відповідними первинними документами. Це однаковою мірою стосується як витрат, пов'язаних із одержанням доходу, так і сум податкового кредиту з ПДВ. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображуються у податкових деклараціях платників податків. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з прохання про визнання нечинними податкових повідомлень-рішення, у зв’язку із заниження податку на прибуток та податку на додану вартість у зв’язку із здійсненням операцій платника з контрагентом за нікченими правочинами, фіктивність яких підтверджується підписанням первинних документів неналежними особами, відсутністю контрагента за юридичною та фактичною адресою та визнання його банкрутом) Рішенням суду першої та апеляційної інстанції позовні вимоги платника податку задоволено в повному обсязі.

 Правова позиція 

Сама собою фіктивність контрагента платника податків, неналежність підписів на складених від імені такого контрагента первинних документах, а так само порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни не можуть бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, який ці дані задекларував.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з проханням про скасування податкового повідомлення-рішення, винесено на підставі акту, складеного за результатами планової виїзної документальної перевірки у зв’язку з заниженням  податку на прибуток(заниженні позивачем валового доходу внаслідок невірного визначення приросту (убутку) балансової вартості запасів у залишках готової продукції та формування валових витрат без підтверджуючих документів), з податку на додану вартість (завищенні податкового кредиту з ПДВ внаслідок формування даних податкового кредиту на підставі так званих "старих" податкових накладних, тобто відображеними із запізненням на декілька податкових періодів, а також завищення податкового кредиту за наслідками придбання товарів, які не пов'язані з господарською діяльністю платника;) та збору за забруднення навколишнього природного середовища (не враховано обсяги використаного пального пересувними джерелами забруднення (автомобілями)). Рішенням суду першої та апеляційної інстанції позовні вимоги платника податку задоволено в повному обсязі.

 Правова позиція 

Використання платником методу оцінки вибуття запасів за цінами перших закупок (first-in, first-out method - FIFO) та ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів у залишках готової продукції дозволяє платнику визначати вартість не всіх залишків готової продукції за даними бухгалтерського обліку, а тільки вартість запасів (матеріальних ресурсів), використаних у виробництві продукції.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображати реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

не задоволено

 Фабула справи  Платник, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, звернувся до суду із проханням про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення після проведення планової виїзної документальної перевірки платника у зв’язку із отриманням грошових коштів у якості оплати за товар (молоко) та як винагороди, сума яких перевищила граничний обсяг виручки Рішенням судів першої та апеляційної інстанції позовні вимоги платника задоволено.

 Правова позиція 

Оскільки вчиняючи певні юридичні дії від імені довірителя і за його рахунок - отримавши грошові кошти з наступною їх передачею продавцям молока, платник виконував функцію касира молочного заводу, за що отримував винагороду у вигляді комісійної плати за виконання свого обов'язку за договором доручення, яку відображав у складі оподаткованої виручки, то такі грошові кошти не є його виручкою.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду із проханням про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі акта, що складений за результатами  документальної виїзної планової перевірки у зв’язку заниженням податку на прибуток та податку на додану вартість через неналежне оформлення актів виконаних робіт, що полягало у відсутності переліку послуг та конкретизації особи, яка безпосередньо здійснювала транспортні перевезення вантажів, та неналежність товарно - транспортних накладних, що додаються до актів виконаних робіт. Рішенням судів попередніх інстанцій позовні вимоги платника задоволено.

 Правова позиція 

Незначні недоліки в заповненні актів, носять оціночний характер та не є підставою для висновку про позбавленні юридичної сили і доказовості первинного документа. Недотримання вимог, що пред'являються до оформлення первинного документа в бухгалтерському обліку, не може бути підставою для прийняття рішення про виключення суми зі складу валових витрат або податкового кредиту.

Неналежність оформлення товарно - транспортних накладних не є підставою для визнання недостовірними даних податкового обліку платника податків.

Відсутність ліцензії у контрагента платника податків не може бути підставою для притягнення такого платника до відповідальності, оскільки юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

не задоволено
◄◄ 1 2 3 ►►
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію