Податкова судова практика

 Фабула справи  Платник податку звернувся до контролюючого органу з позовом про про визнання протиправними дій контролюючого органу щодо складання та затвердження акту опису майна платника у  податкову заставу; визнання протиправною відмови контролюючого органу, викладеної в листі щодо включення природного газу платника власного видобутку до опису майна у податкову заставу; зобов'язання відповідача здійснити опис природного газу платника власного видобутку у податкову заставу. Позов обгрунтовано тим, що  платником на вимогу податкового органу було надано перелік активів для опису у податкову заставу. Проте конролюючий орган відмовив у включенні до акту опису майна, визначеного платником, посилаючись на відсутність у останнього прав на нього, про що контролюючий орган був повідомлений листом суб’єкта господарювання, який виконував функції щодо зберігання майна платника. Проігнорувавши той факт, що наявність у платника права вільно та без обмежень розпоряджатись зазначеним майном була встановлено рішенням господарського суду, податковий орган здійснив опис у податкову заставу іншого майна на свій вибір. Суди попередніх інстанцій позов задовольнили. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

1. У частинах 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. 

2. Наявність у платника податків податкового боргу є правовою підставою для передачі його майна відповідної вартості у податкову заставу з метою забезпечення виконання ним податкових зобов'язань. Водночас, платнику податків як власнику надано пріоритетне право визначати, яке саме його майно повинно бути передано у податкову заставу.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до контролюючого органу з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток, збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість по вітчизняних товарах/роботах/послугах. Підставою для таких висновків контролюючого органу слугувало: невіднесення до складу валового доходу суми безповоротної фінансової допомоги у вигляді отриманих від контрагента платника коштів за частку в статутному капіталі платника до моменту внесення змін до державного реєстру; невключення до складу валового доходу в четвертому кварталі суми кредиторської заборгованості перед його контрагентом, що припинений у зв`язку з визнанням його банкрутом, а також нездійсненням одночасного зменшення валових витрат на вартість отриманих від названого товариства послуг з обслуговування обладнання; невключення до складу валового доходу кредиторської заборгованості перед  його контрагентом, за якою минув строк позовної давності; безпідставне списання дебіторської заборгованості, щодо якої не вживались заходи з її стягнення; завищення задекларованих показників у рядку 04.9 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» декларацій з податку на прибуток підприємства. Суди попередніх інстанцій задовольнили позов. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.  

 Правова позиція 

Положеннями п.1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що безоплатно надані товари (роботи, послуги) це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті. У відповідності до ст. 609 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобовязання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобовязаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю. Зазначене дає підстави для висновку про те, що сума заборгованості платника податку перед іншою особою (кредиторська заборгованість) включається до складу валового доходу платника, якщо відпали передбачені законом підстави для стягнення такої заборгованості, у звязку з чим товари (роботи, послуги), з придбанням яких у платника податку виникла кредиторська заборгованість, фактично отримані ним безоплатно. Даний факт має місце в усіх випадках, коли стягнення кредиторської заборгованості з платника податку виключається, зокрема, у випадку припинення юридичної особи-кредитора.

не задоволено

 Фабула справи  Товариство звернулося до суду з метою визнання податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску неправомірною, оскільки грошові зобов’язання Товариства були фактично виконані повіреним за договором доручення. Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив. Суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасував, прийняв нову, якою задовольнив позовні вимоги. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Згідно з частиною 9 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування» передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством. Проте суд дійшов до висновку, що позивач виконав свої зобов'язання зі сплати єдиного внеску шляхом вчинення дій від імені позивача повіреним на підставі договору доручення, довіреності та договору про поворотну фінансову допомогу. Зазначив, що внаслідок таких дій позивача ніяких негативних наслідків не наступило, а навпаки кошти своєчасно надійшли до відповідача.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до контролюючого органу з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток та  збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість. Контролюючим органом встановлено заниження доходу та заниження витрат, у зв'язку з чим контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення. Заниження доходу виникло за рахунок відображення у податковому обліку суми отриманих платником доходів від продажу продукції пов'язаній особі менше, ніж обсяг понесених та задекларованих витрат, внаслідок чого занижено суму показників у рядку 02 Декларації «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)»; внаслідок не включення до складу доходу протермінованої кредиторської заборгованості за раніше отримані товари, роботи, послуги від постачальника (тієї ж пов’язаної особи); заниження витрат внаслідок заниження від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду. Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Апеляційний суд скасував постанову суду першої інстанції, позов задовольнив частково. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Чинні норми податкового законодавства не забороняють відносити до складу валових витрат підприємства усі витрати, пов'язані з виготовленням товарів (робіт, послуг), та не вимагають віднесення до складу валових витрат лише витрати, здійснення яких пов'язане із отриманням прибутку. Законодавством не визначено обов'язку платника податку здійснювати лише прибуткову господарську діяльність, оскільки характерною ознакою господарської діяльності є її здійснення на власний ризик суб'єкта господарювання, що передбачає неоднозначність є наслідків такої діяльності і не виключає її збитковості.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірне формування податкового кредиту та витрат за фіктивними господарськими операціями з контрагентом. Висновки контролюючого органу про відсутність реального характеру поставок платнику податків товарів, послуг від контрагента обґрунтовується наявністю ознак його фіктивності, як-то: відсутністю контрагента за місцезнаходженням, відсутність у нього необхідних умов для ведення господарської діяльності. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

(1) Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

(2) Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

задоволено частково

 Фабула справи  ДПІ звернулася до суду з поданням до Товариства про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Постановою суду першої інстанції подання задоволено. Підтверджено обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду постанову Одеського окружного адміністративного суду скасовано, провадження у справі за поданням закрито. Контролюючий орган подав касаційну скаргу.

 Правова позиція 

Суд, керуючись підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, відповідно до якої арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу, дійшов до висновку, що адміністративний арешт майна податковим органом було застосовано обґрунтовано.

задоволено

 Фабула справи  Податковим органом було проведено зустрічні звірки та перевірку платника податку. В подальшому платник звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій податкового органу по проведенню зустрічних звірок та камеральної перевірки, зобов'язання відновити в інформаційній системі «Податковий блок» показники податкової звітності, зазначені платником. Постановою суду першої інстанції, що була залишена без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, позов було задоволено частково. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Оформлення результатів зустрічної звірки актом про неможливість її проведення є, по суті, виконанням службовими особами податкового органу своїх обов'язків, а самі собою висновки вказаного акту не створюють відносин владного підпорядкування, що є необхідною ознакою публічно-правових відносин. Проведення зустрічних звірок є лише процедурним заходом зі збору податковим органом інформації щодо дотримання платником податкового законодавства в рамках податкового контролю. Належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. З огляду на те, що дії з проведення зустрічної звірки та із складення акту про неможливість її проведення не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків, такі дії не підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Дії контролюючого органу щодо внесення до інформаційної системи змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

задоволено частково

 Фабула справи  Податковим органом було прийнято рішення провести зустрічну звірку платника податку, який в подальшому звернувся до суду з позовом про визнання неправомірною дії податкового органу по проведенню зустрічної звірки, зобов'язання відновити в інформаційній системі «Податковий блок» показники податкової звітності, зазначені платником. Постановою суду першої інстанції, що була залишена без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, позов було задоволено. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган звернувся із скаргою до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, який є відображенням дій працівників податкових органів, не породжує правових наслідків для платника податків і, відповідно, не порушує його прав.

Внесена до інформаційної системи «Податковий блок» інформація використовується податковими органами для інформаційно-аналітичного забезпечення їхньої діяльності і не зумовлює для платника податків змін у структурі податкових зобов'язань та податкового кредиту.

задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до контролюючого органу з позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, яким платнику було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток. Також, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб. Підставою для збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток підприємств слугувало те, що платником віднесено до складу валових витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, амортизаційні відрахування та не пов'язані з господарською діяльністю. На думку контролюючого органу, платником безпідставно віднесено до витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, суми амортизаційних відрахувань по окремих об'єктах нерухомості у зв'язку з відсутністю понесених витрат на їх придбання, відсутністю права власності на зазначену нерухомість (у зв'язку з відсутністю державної реєстрації), та які не є об'єктами, що передані в господарське відання згідно норм п. 146.17.2 ст. 146 Податкового кодексу України.

 Правова позиція 

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, дотримання ним вимог наведених норм законів, відсутні підстави для позбавлення платника податків права на валові витрати та податковий кредит. Сам собою факт допущення, на думку контролюючого органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі договору, не є підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Саме по собі здійснення платником діяльності без наявності ліцензії не є правопорушенням у сфері податкового законодавства та не може призводити до негативних наслідків у податковому обліку платника.

Право на формування витрат та податковий кредит у платника податків виникає за умов придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності, господарські операції для відображення їх у податковому обліку мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають економічний зміст та реальність таких операцій.

не задоволено

 Фабула справи  фізична особа подала позов до суду першої інстанції з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення з ПДФО у частині оподаткування інвестиційного прибутку. Постановою суду першої інстанції позовні вимоги задоволені. Суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасував та відмовив у задоволенні позову. Не погодившись із позицією суду апеляційної інстанції платник звернувся до касаційного суду.

 Правова позиція 

Запровадження обов'язку податкового агента для професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, не звільняє платника податку від обов'язку декларування результатів усіх оперній з купівлі та продажу інвестиційних активів здійснених протягом звітного (податкового) року як на території України, так і за її межами, за винятком випадків, зазначених у підпункті 170.2.8 пункту 170.2 статті 170 ПК України.

Документами, що підтверджують фактично понесені витрати на попереднє придбання цінних паперів фізичною особою - платником податку, в тому числі нерезидентом, є договори купівлі-продажу цінних паперів, виписки зберігачів під кожне замовлення, завірені печатками зберігачів, акти приймання-передачі цінних паперів, касові документи при готівкових розрахунках через касу або розрахункові документи при безготівкових розрахунках.

Фізична особа, яка здійснює протягом звітного року продаж інвестиційного активу юридичній особі та отримує інвестиційний прибуток, повинна надати податкову декларацію у встановленому порядку та сплатити податок на доходи фізичних осіб за ставкою, визначеною пункту 167.1 статті 167 ПК України.

Витрати можуть виникати не тільки в момент оплати коштами вартості придбання цінних паперів, як зазначено судом апеляційної інстанції, але і в момент передачі права власності на цінні папери, у зв'язку з виникненням грошового зобов'язання оплатити одержані цінні папери у відповідності до укладених договорів купівлі-продажу.

Оскільки проведення розрахунків з використанням векселів передбачено чинним законодавством України, безготівкові розрахунки можуть бути проведені за допомогою простих векселів, при цьому підтвердженням проведення такого розрахунку є відповідний акт прийому-передачі простих векселів.

задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до контролюючого органу з позовом  про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким йому було збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток. Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку платника грошового зобов'язання із податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки. Згідно з цим актом товариство  порушило норми пункту 138.2 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України: занижено дохід у податковому обліку внаслідок не включення до доходу цієї суми як суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої від постачальників з ознаками фіктивності: контрагентів платника за фіктивними правочинами з поставки скетч-карток на поповнення рахунку, електронних ваучерів; завищено витрати у податковому обліку за операціями з поставки від контрагента платника товарів (тютюнові вироби), які не мали реального характеру з огляду на неможливість встановити факт поставки у другому ланцюзі поставки. Суди попередніх інстанцій позов задовольнили. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: - неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; - здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; - відсутність первинних документів обліку.

) У випадку підтвердження обставин фіктивного характеру операцій з поставки платником на користь його контрагентів товару, підлягають встановленню також обставини щодо підстав отримання платником від цих покупців грошових коштів, які платник вказує як отримана оплата за поставлені товари.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до контролюючого органу з позовом про визнання недійсним, протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах). Контролюючим органом проведено позапланову документальну невиїзну перевірку платника з питань здійснення експорту товару не власного виробництва, за результатами якої складено, яким встановлено порушення платником: пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, оскільки платником безпідставно включено до складу валових витрат вартості придбаних у контрагента платника  товарів та послуг; пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено податковий кредит. На думку контролюючого органу, реалізація платником олії соняшникової нерафінованої, за ціною, нижчою від ціни придбання, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності платника, оскільки в результаті проведення цих операцій не відбулось збільшення економічних вигод платника. Суди попередніх інстанцій позов задовольнили. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду  про стягнення заборгованості з податку на додану вартість. За результатами виїзної позапланової документальної перевірки сума бюджетного відшкодування, заявлена платником податків, була частково підтверджена, проте контролюючим органом не було здійснено відповідної виплати. Перша та апеляційна інстанції задовольнили позов платника податків. Контролюючий орган та орган, що забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів звернулись до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

1. Коли податковий орган не надає належним чином оформлений відповідний висновок органу державного казначейства при наявності бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, платник податків вправі скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення суми коштів з Державного бюджету України.

2. Після закінчення установлених чинним законодавством строків для адміністративної процедури перевірки наявності у платника права на бюджетне відшкодування у результаті невчинення компетентними органами належних дій невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість.

3. З моменту виникнення у платника бюджетної заборгованості настає й протиправна бездіяльність податкового органу як суб'єкта владних повноважень, що утворює матеріально-правовий аспект порушеного права платника і наслідки якої підлягають усуненню  в судовому порядку.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до контролюючого органу з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими йому було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість. За змістом акту перевірки вбачається, що відповідно до даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» згідно Наказу ДПА України № 266 від 18.04.2008 р. «Про організацію взаємодії державної податкової служби» при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів встановлена розбіжність між сумами податкового кредиту та податкового зобов'язання, який надійшов до контролюючого органу за постановою старшого слідчого з ОВС управління розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління ДПС України підполковника податкової міліції порушено кримінальну справу за фактами вчинення групою осіб злочинів у сфері господарської діяльності. Відповідно до інформації, яка міститься в матеріалах кримінальної справи, для функціонування злочинної схеми було створено суб'єкти підприємницької діяльності до числа, яких належить контрагент платника. Згідно з базою даних «Best Zvit» вся податкова звітність цього контрагента, яка була надана до контролюючому органу за період, що перевірявся, була підписана директором підприємства. Проте, за даними кримінальної справи цей директор податкову звітність не підписував та до контролюючого органу її не надавав. Таким чином, в ході проведення перевірки було встановлено, що відповідальна особа за ведення та здійснення фінансово-господарської діяльності контрагента платника, реєстрацією вказаного підприємства не займався, особисто роботу підприємства не організовував, не здійснював домовленості з контрагентами, не наймав робочих для виконання будівельних робіт та не платив їм заробітної плати. Засновниками та службовими особами контрагента вважаються фізичні особи, які ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства не мали. Виходячи з вищевикладеного, контролюючим органом було встановлено, що операції по взаємовідносинах з цим контрагентом платника не мали реального характеру, у зв'язку з чим включення платником до валових витрат сум по господарських операціях, призвело до завищення скоригованих валових витрат. Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволені позову. Платник звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування даних податкового обліку платника податків. При цьому, сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту та валових витрат, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю. В той же час, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування валових витрат та податкового кредиту за відсутності факту придбання товару (послуг).

не задоволено

 Фабула справи  1) визнання протиправними дії податкового органу щодо проведення позапланової виїзної перевірки, за результатами якої складено акт, внесено зміни до інформаційної системи «Податковий блок» шляхом коригування задекларованих товариством податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, але податкові повідомлення-рішення не приймались; 2) визнання протиправними дії щодо визнання нікчемними правочини, укладені між підприємством та його контрагентами; 3) зобов'язати контролюючий орган вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки платника, оформленого актом перевірки. Суд першої інстанції задовольнив позов повністю, апеляційний суд залишив це рішення без змін. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки. Акт є виключно носієм доказової інформації при виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, він не є обов'язковим до виконання та не тягне сам по собі для платника податків жодних правових наслідків. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів; відповідно такий акт не порушує прав платника. Дії контролюючого органу щодо внесення до ІС «Податковий блок» змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі.

задоволено

 Фабула справи  платник податку звернувся до суду про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким платнику збільшено грошове зобов'язання, оскільки, на думку контролюючого органу, податковий кредит контрагента платника від постачальника сформовано на підставі нікчемних правочинів. Такий висновок був зроблений контролюючим органом на підставі того, що контрагент платника не міг мати відповідних обсягів товарної маси для її подальшої реалізації; у контрагента відсутні основні фонди та виробничі потужності, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами. Суд першої інстанції задовольнив позов, а апеляційний суд залишив це рішення без змін. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не ставило в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

не задоволено

 Фабула справи  платник податку звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень про: 1) застосування штрафних (фінансових) санкцій за непроведення розрахункових операцій на повну суму покупки через зареєстрований, опломбований та переведений у фіскальний режим реєстратор розрахункових операцій; 2) збільшення грошового зобов’язання з ПДВ та з податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, оскільки, на думку контролюючого органу, платнику потрібно було перейти на загальну систему оподаткування та зареєструватися платником ПДВ, так як було перевищено граничну суму виручки від реалізації товарів (робіт, послуг). Суд першої інстанції задовольнив позов частково. Апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу платника, скасувавши постанову суду першої інстанції. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.

Недоведеність платником наявності заощаджень на його рахунку, не може свідчити про встановлення факту здійснення платником операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг), які є об'єктом оподаткування ПДВ

для того, щоб операція вважалась розрахунковою, необхідне дотримання певних вимог, а саме: прийняття готівкових коштів; ці кошти повинні бути надані покупцем за товар; кошти повинні бути прийняті за місцем реалізації товару.

не задоволено

 Фабула справи  платник податку звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, якими на підставі акту перевірки визначено суму податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, оскільки за результатами діяльності платника перевищено обсяг  граничного розміру суми виручки для перебування на спрощеній системі оподаткування; а також визначено суму грошового зобов’язання з ПДВ, так як такий платник, на думку контролюючого органу, підлягав обов’язковій реєстрації платником ПДВ. Суд першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволені позову. Платник податку звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Норма абзацу п'ятого статті 1 Указу Президента  України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» № 727/98 не ставить визначення розміру виручки в залежність від того, яким чином будуть використовуватись кошти, отримані на рахунок. Тобто, не має значення, чи частина цієї суми в подальшому перерахована іншій особі, чи ні. Інакше втрачається зміст спрощеної системи оподаткування як такої. У той же час, хоча договір транспортного експедирування може включати окремі елементи договору доручення або договору комісії, його правова конструкція не є тотожною цим договорам, у зв'язку з цим чинним законодавством передбачено окреме правове регулювання правовідносин за договором експедирування. Той факт, що усі роботи таабо їх частина виконуються іншими особами, залученими експедитором до виконання своїх зобов'язань за договором, не наділяє експедитора ознаками комерційного представника за договором доручення. Отже, при формуванні доходу та визначенні суми виручки експедитор повинен враховувати кошти у тому обсягу, в якому вони були отримані від клієнта - вантажовідправника або вантажоотримувача.

задоволено частково

 Фабула справи  платник податку звернувся до суду з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення, яким йому було нараховано суму до сплати у зв'язку з заниженням податку на прибуток, завищенням суми податкового кредиту, розбіжностями у сумі бюджетного відшкодування, незабезпеченням друкування та зберігання в книзі обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків та не роздрукування відповідних розрахункових документів встановленої форми, заниженням екологічного податку, заниженням податку з доходів фізичних осіб, несвоєчасним оприбуткуванням готівкових коштів. Рішенням суду першої інстанції, яке було залишено без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, позов платника було  задоволено. Контролюючий орган подав касаційну скаргу.

 Правова позиція 

Законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування валових витрат від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентом платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на валові витрати по операціям з такими контрагентами.

Попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному податковому періоду, а залишок від'ємного значення податку на додану вартість після бюджетного відшкодування, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню у будь-який з наступних звітних періодів у разі проведення розрахунків за товари в частині від'ємного значення податку на додану вартість. Таким чином, висновок податкового органу про те, що платник добровільно відмовився від отримання належної йому суми заниження бюджетного відшкодування, та така сума підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів, є помилковим.»

Для обґрунтування правомірності винесення податкового повідомлення-рішення податковим органом під час розгляду адміністративної справи повинно бути наведено об'єктивні доводи щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, надано докази узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

не задоволено

 Фабула справи  платник звернувся до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування наказу про призначення документальної позапланової перевірки, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств. Контролюючий орган вважав, що у частини господарських операцій платника з контрагентами відсутні ознаки реальності. На думку платника, у контролюючого органу не було достатніх підстав для проведення перевірки, оскільки платник надав пояснення та документальні підтвердження стосовно господарських відносин з контрагентами з дотриманням встановлених законом строків. Постановою суду першої інстанції, яка була залишена без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, позов було задоволено. Контролюючий орган подав касаційну скаргу.

 Правова позиція 

Податковому органу надано право приймати рішення про проведення позапланових перевірок у разі ненадання платником податків пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, у випадку якщо такий письмовий запит відповідає встановленим законодавством вимогам.

Умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із позовом про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу. Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішенням суду апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено.

 Правова позиція 

Орган державної податкової служби зобов’язаний припинити здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, якщо контролюючий орган надсилає органу державної податкової служби інформацію про скасування нарахованого грошового зобов'язання.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень контролюючого органу якими йому було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість. Контролюючі орагни наголошують на відсутності документального підтвердження факту поставок продукції на адресу платника з огляду на відсутність доказів транспортування товару від постачальників та відсутність належного прийняття нафтопродукції. Постановою суду першої інстанції позов задоволено. Ухвалою суду апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції залишено без змін.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.   

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику скориговано зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та з податку на додану вартість. Податкові повідомлення-рішення були видані внаслідок встановлення, на думку контролюючих органів, нереальності господарських операцій. Постановою окружного адміністративного суду в задоволенні позовних вимог відмовлено. Ухвалою апеляційного адміністративного суду скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

 Правова позиція 

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених контролюючим органом у зв’язку з наступним: 1. контролюючий орган прирівняв нерозподілений прибуток до виплати дивідендів, внаслідок чого прийшов до висновку про заниження авансового внеску з податку на прибуток 2. на думку контролюючого органу платником було здійснено неправильний перерахунок курсових різниць, внаслідок чого було неправильно обраховано суму податку на прибуток. 3.  на думку контролюючого органу платником було неправомірно сформовано податковий кредит стосовно вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей. Постановою окружного адміністративного суду, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду, позов платника податків було повністю задоволено. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Нерозподілений прибуток не може бути прирівняним до виплати виплати дивідендів, з якими законодавство пов'язує певні юридичні наслідки у сфері оподаткування. При цьому, дивіденди не є податком або обов'язковим платежем і питання про їх виплату не може здійснюватись в іншій спосіб, ніж передбачено статутом товариства (за законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин).

Датою визначення прав та обов'язків, що переходять до правонаступника, є день затвердження остаточного балансу підприємства, і саме на цю дату платник здійснює перерахунок курсових різниць для обчислення суми податку на прибутку з операції по переданні заборгованості іншого підприємства (за законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин).

Право на бюджетне відшкодування ПДВ, сплаченого контрагентам платника при будівництві основних засобів, не залежить від з моменту введення в експлуатацію основних засобів (за законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин).

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанції, якими на вимогу платника податків скасовано податкового повідомлення-рішення, що прийняте на підставі висновку про порушення платником вимог нарахування суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

 Правова позиція 

Платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. При цьому, законодавством не обмежено термін «попередній період» лише тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду, а тому будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду. 

Прийняття рішення про повернення (виплату) суми бюджетного відшкодування або про зарахування суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів є правом платника податків, наданим йому Податковим кодексом України, а не обов'язком, і платник податків законодавчо не обмежений строком використання такого права. 

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанції, прийняті на користь платника податків, задовольняючи його вимоги стосовно визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Зокрема, такі повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом на підставі висновку щодо наявності порушень в податковому обліку платника податків операцій з металобрухтом, а також нікчемності правочинів платника податків із контрагентом.

 Правова позиція 

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та мас всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду з прохання про зупинення видаткових операцій платника у звязку із ненаданням контролюючому органу правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності. Рішенням судів першої та апеляційної інстанції у задоволенні позовних вимог контролюючого органу відмовлено.

 Правова позиція 

Ненадання документів на вимогу податкового керуючого не є обов’язковою підставою для зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, якщо такі документи відсутні з об’єктивних причин.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з прохання про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку, у зв’язку із записом про відсутність такого платника за адресом реєстрації. Рішенням судів першої та апеляційної інстанції позовні вимоги платника залишено без задоволення.

 Правова позиція 

Сама по собі наявність у власності юридичної особи відповідного приміщення однозначно не вказує про знаходження такої особи за адресою знаходження відповідного приміщення.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду з прохання про скасування державної реєстрації платника податків, у зв’язку із неподанням щорічної фінансової звітності. Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги контролюючого органу задоволено. Рішенням суду апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції, в задоволенні вимог контролюючого органу відмовлено.

 Правова позиція 

Усі суб'єкти господарювання зобов'язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом.

За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції, одним із видів яких є скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених з підстав несвоєчасної сплати та винекнення податкового боргу з податку на доходу фізичних осіб, оскільки підприємство відноситься до підприємств оборонно-промислового комплексу, податковий борг яких підлягає списанню відповідно до пункту 22 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні позовних вимог платника.

 Правова позиція 

Податковий борг по податку на доходи фізичних осіб не підлягає списанню відповідно до пункту 22 підрозділу 10 розділі XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, оскільки даний борг виник 13.02.2013, а відповідно до вказаної норми підлягає списанню лише податковий борг станом на 01.07.2012.  

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючим органом було проведено перевірку платника податку. З акту перевірки вбачається, що, на думку контролюючого органу, оскільки рішенням суду було визнано протиправним та скасовано рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі щодо встановлення квотування, та натомість було запроваджено спеціальне мито, то при митному оформленні товару необхідно було застосовувати спеціальні заходи у вигляді спеціального мита. Згідно висновку акту перевірки, підприємцем не було сплачено спеціальне мито, що призвело до заниження податкового зобов'язання. Не погодившись з висновками органу, платник податку звернувся до суду. Постановою адміністративного суду, яка залишена без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено. В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

 Правова позиція 

Митне оформлення товару здійснюється не на підставі рішення про запровадження режиму квотування, а на підставі відповідної ліцензії, що видається на виконання вказаного рішення. У разі доведення своєї непоінформованості про скасування рішення про запровадження квотування, декларант-власник ліцензії може уникнути негативних наслідків, що можуть бути до нього застосовані.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про скасування податкового повідомлення-рішення, яким було зменшено суму від’ємного значення ПДВ та визнання протиправним рішення контролюючого органу про відмову у прайнятті декларації з ПДВ та невизнання зазначеної податкової звітності. Підставою для висновків контролюючого органу було те, що від'ємне значення, яке не було заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ, не може бути задеклароване у рядку 24 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) пізніше 1095 днів після отримання права на бюджетне відшкодування, а законодавством не передбачено можливості платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання бюджетного відшкодування після настання права на таке відшкодування. Постановою окружного адміністративного суду, яка залишена без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов було задоволено частковою. Визнано протиправним рішення про відмову у прийнятті декларацій з ПДВ та невизнання зазначеної звітності як податкової. В решті позову відмовлено. Платник податків звернувся до суду каасаційної інстанції.

 Правова позиція 

Податковий кодекс України не обмежує бюджетне відшкодування виключно сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду як і не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості. А тому відмову платникові у бюджетному відшкодуванні лише на тій підставі, що таке відшкодування не було заявлене у наступних податкових періодах, за якими воно виникло, не можна визнати правомірною.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення рішення, яким йому було нараховане грошове зобов’язання з податку на додану вартість за порушення порядку заповнення та подання податкової декларації. Суд першої інстанції задовольнив позов та скасував податкове повідомлення – рішення. Апеляційний суд залишив у силі рішення суду першої інстанції.

 Правова позиція 

Єдиною достатньою підставою для включення до складу податкового кредиту суми (нарахованого) сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів є наявність належним чином оформленої податкової накладної та використання придбаних товарів у господарській діяльності.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень. Суди першої та апеляційної інстанції позов було задоволено частково на підставі спливу строку давності притягнення до відповідальності, передбаченого статтею 250 Господарського кодексу України. Контролюючий орган, будучи незгодним з таким висновком, звернувся до суду касаційної інстанції 

 Правова позиція 

Положення ст.250 Господарського кодексу України до спірних податкових правовідносин не застосовується

Податкове повідомлення-рішення, відкликане на підставі пп. 60.1.3. п.60.1. та п.60.4 ст.60 ПК, підлягає також скасуванню у судовому порядку.

задоволено частково

 Фабула справи  Контролюючий орган вважає, що за відповідачем  рахується заборгованість з податку, яка виникла на підставі податкової декларації та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку. Уточнюючий розрахунок не містить усіх необхідних реквізитів податкової звітності, хоча відбулося внесення її показників до зворотного боку картки особового рахунку позивача. Податкова вимога була відкликана рішенням суду. Суд першої та другої інстанції відмовив у вимогах позивача (контролюючого органу).

 Правова позиція 

Не може вважатися податковою та звітність, що не містить відбитку печатки платника податків та, тому контроюючий орган не зобовязаний її реєструвати.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з вимогою визнати протиправними дії та наказ контролюючого органу про проведення перевірки, винесеного внаслідок ненадання відповіді на запит, з вимогою надати пояснення. Судами першої та апеляційної інстанцій в задоволенні позову було відмовлено, дії контролюючого органу визнано правомірними.

 Правова позиція 

Поняття "пояснення" підпадає під визначення "інформація".

Податковий орган має право звернутися до платників податків із письмовим запитом про надання пояснень та їх документального підтвердження, а платники податку, в свою чергу, зобов'язані подавати такі пояснення.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся з адміністративним позовом до контролюючого органу про скасування податкового повідомлення рішення, у зв'язку із заниженням платником податку на доходи фізичних осіб. Платник податків посилався на те, що будучи платником єдиного податку він не є податковим агентом у розумінні Розділу IV Податкового кодексу України. Постановою окружного адміністративного суду, яка залишилася без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, було відмовлено в задоволені позовних вимог платника податків. Платник податків звернувся з касаційною скаргою до суду. 

 Правова позиція 

Законодавець не пов'язує статус особи як податкового агента з вибраним ним способом оподаткування, у тому числі зі сплатою цією особою єдиного податку як суб'єктом малого підприємництва, визначаючи ознакою податкового агента виплату ним доходу платнику податків.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про визнання рішення про опис майна в майнову заставу та акту опису майна недійсними; визнання неправомірними дій податкового керуючого під час опису майна у зв’язку із описом майна, що значно перевищує суму податкового боргу. Рішенням судів першої та апеляційної інстанції позовні вимоги платника задоволено частково.

 Правова позиція 

Акт опису майна повинен містити вартість майна, що перебуває в заставі, яка в свою чергу не може перевищувати суму податкового боргу позивача.

не задоволено

 Фабула справи  Платник оскаржив в адміністративному суді бездіяльність контролюючого органу про місце і час проведення розгляду заперечень на акт перевірки та бездіяльність відповідача щодо призначення економічної експертизи по висновкам акту перевірки. Суд першої інстанції задовольнив позов частково в частині визнання протиправною бездіяльності щодо неповідомлення платника про місце і час проведення розгляду заперечень на акт перевірки. В частині позовних вимог про визнання бездіяльності відповідача щодо призначення економічної експертизи по висновкам акту перевірки судом відмовлено. Рішенням суду апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у позові та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.

 Правова позиція 

Порушення контролюючим органом порядку розгляду заперечень на акт перевірки у зв'язку з неповідомленням позивача про місце та час проведення розгляду заперечень на акт перевірки відповідно до ст. 86.7 ПК України передбачає протиправною такого роду бездіяльність контролюючого органу, проте  не тягне за собою настання будь-яких правових наслідків щодо скасування акту перевірки.

Підставою для проведення експертизи як засобу здобуття необхідних спеціальних знань у різних галузях є потреба у вирішенні питань, що мають значення для здійснення податкового контролю. Для призначення економічної експертизи щодо підтвердження документально висновків податкового органу, викладених у акті перевірки, обґрунтованість яких ставиться під сумнів, необхідним є зазначення  конкретних обставин, для встановлення яких необхідні спеціальні знання експерта.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом до контролюючих органів про скасування податкових повідомлень-рішень, складених у зв’язку з заниження податкових зобов’язань по ПДВ та завищення податкового кредиту за договором між платником податків та постійним представництвом. Так, на думку контролюючих органів  платник мав застосувати статтю 180 ПК України, а отже, постійне представництво не мало право виписувати позивачеві податкову накладну, а позивачем було безпідставно віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість за такою податковою накладною, оскільки така сума позивачем не сплачувалася. Рішенням судів першої та апеляційної інстанцій в задоволені позову було відмовлено відмовлено. Платник податків звернувся до Вищого адміністративного суду України.

 Правова позиція 

Пункт 208.2. статті 208 ПК України застосовується у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку. Це означає, що постачання послуг такими постійними представництвами прирівнюється з метою оподаткування ПДВ до постачання послуг безпосередньо нерезидентами. Отже, нормами пункту 208.2 статті 208 ПК України слід керуватися, коли послуги надаються постійними представництвами, розташованими в Україні та не зареєстрованими як платники ПДВ.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень. Так, на думку контролюючого органу, платником податків було занижено суму ПДВ та податку на прибуток, оскільки відсутня документація на підтвердження фактичного переміщення товару по взаємовідносинам між платником та його контрагентом. Постановою окружного адміністративного суду, яка залишена без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, в задоволенні позову було відмовлено. Платник податків звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних не є доказом того, що господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не здійснювалися.

Акти про неможливість проведення зустрічних звірок не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок, які є джерелом отримання податкової інформації, що за статтею 83 Податкового кодексу України є підставою для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок контрагента не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником.

задоволено

 Фабула справи  Позивач звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправними дій по нарахуванню сплачених платником податків та зборів в рахунок погашення податкового боргу, що утворився за інший період; а також з проханням зобов'язати відповідача зарахувати суму сплачених податків відповідно до призначення платежу, визначеного у платіжних дорученнях. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін рішенням апеляційного суду, вищезазначені позовні вимоги платника були задоволені. Контролюючий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. Самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом до контролюючого органу, який нарахував штрафні санкції за те, що платником не роздруковувалися фіскальні звітні чеки тими реєстраторами розрахункових операцій, які не використовувалися таким платником. Постановою окружного адміністративного суду в задоволенні позову відмовлено. Постановою апеляційного адміністративного суду було скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Норми діючого законодавства (з урахуванням змісту вимог до реалізації фіскальних функцій в реєстраторах розрахункових операцій) вимагають лише обов'язкового друку фіскального звітного чеку за результатами робочої зміни РРО, однак не передбачають обов'язку щодо вчинення дій по щоденному вимиканню всіх встановлених в окремому торгівельному об'єкті реєстраторів розрахункових операцій.

Z-звіт не повинен друкуватися щоденно на тих РРО, які не вмикалися або на яких не було зареєстровано жодної розрахункової операції.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із вимогою про визнання протиправними висновків акту перевірки, скасування податкових повідомлень-рішень щодо визначення грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток та податок на додану вартість. Підставою, стали обставини правовідносин позивача з контрагентами, які не містять у своїй суті розумних економічних та інших причин придбання та продажу товарів. У підприємств були відсутні трудові ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності, в частині відвантаження та перевезення товарів, надання послуг. Крім того, по відношенню до зазначених контрагентів було порушено кримінальну справу. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника податків. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Контролюючий орган має довести недобросовісність платника податків. Це має бути встановлено безумовними та однозначно розтлумаченими доказами.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні висновки щодо зафіксованих обставин, оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту, оскільки вчинення дій суб'єктом владних повноважень в частині проведення перевірки та висновків викладених в акті перевірки є способом реалізації наданої законом функції суб'єкту владних повноважень.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із вимогою про визнання незаконним та скасувати рішення контролюючого органу про застосування адміністративного арешту активів платника податків. Суд першої інстанції позов задовольнив, суд апеляційної інстанції позов залишив без задоволення. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслане письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення. Якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, то контролюючий орган має право застосувати адміністративний арешт активів платника податків.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішення апеляційної інстанції, яким йому відмовлено у задоволені вимог стосовно зобов’язання контролюючого органу анулювати реєстрацію такого платника (банку), як платника податку на додану вартість. Національний банк України відкликав банківське свідоцтво платника та ініціював процедуру ліквідації; господарський суд підтвердив відповідність застосування процедури ліквідації платника податків (банку) з боку НБУ.

 Правова позиція 

Рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою контролюючого органу приймається за наявності судового рішення щодо припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов'язане з банкрутством, повідомлення державного реєстратора, відомостей з Єдиного державного реєстру про внесення запису щодо такого рішення; судового рішення про анулювання (скасування, визнання недійсною) податкової реєстрації чи Свідоцтва, про звільнення від сплати податку на додану вартість; судового рішення, повідомлення державного реєстратора, відомостей з Єдиного державного реєстру щодо скасування державної реєстрації платника ПДВ.

задоволено частково

 Фабула справи  Спадкоємці платника податків подали касаційну скаргу на постанову суду першої інстанцїї та ухвалу суду апеляційної інстанції. 

 Правова позиція 

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків подав уточнюючий розрахунок за минулий звітний період у якому самостійно виявив помилку в обчисленні та декларуванні податкового зобовязання. Контролюючий орган не прийняв уточнюючий розрахунок як податкову звітність (підстава - підписання розрахунків головним бухгалтером, що не був зазначений в базі та подання уточнюючих розрахунків за податкові (звітні) періоди, за які вже було проведено планову виїзну документальну перевірку.) Суд першої інстанції задовольнив вимоги платника, апеляційна скарга контролюючого органу залишена без змін.

 Правова позиція 

У разі наявності інформації в контролюючого органу про прийняття нової посадової особи, яка має право підписувати податкову звітність,платника податку, контролюючий орган має право не прийняти податкову звісность лише при їх невідповідності формальним вимогам.

не задоволено

 Фабула справи  Платник оскаржив податкове повідомлення-рішення, винесене  внаслідок проведення позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, під час якої встановлено відсутність обов'язкових реквізитів та порушення заповнення податкової звітності  у платника. Суд першої інстанції задовольнив позов, проте суд апеляційної інстанції скасував дане рішення та відмовив у задоволенні позову.Платник оскаржив податкове повідомлення-рішення, винесене  внаслідок проведення позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, під час якої встановлено відсутність обов'язкових реквізитів та порушення заповнення податкової звітності  у платника. Суд першої інстанції задовольнив позов, проте суд апеляційної інстанції скасував дане рішення та відмовив у задоволенні позову.

 Правова позиція 

Для отримання платником податку права на бюджетне відшкодування необхідними та достатніми умовами є фактична сплата податку на додану вартість отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до бюджету, подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, та додання розрахунку суми бюджетного відшкодування.

Застосування державних стандартів при заповненні податкової звітності, зокрема, уточнюючих розрахунків, не є обов'язковим, а їх недотримання не позбавляє податкову звітність правового статусу.

Експертне дослідження при проведенні перевірки підлягає скасуванню, якщо воно було здійснене після проведення перевірки, оформленої актом, а також бездіяльності контролюючого органу  щодо ознайомлення позивача з рішенням про проведення експертизи та з висновком експерта, відсутністю рішення контролюючого органу про проведення експертизи .

задоволено
◄◄ 1 2 ►►
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію