Податкова судова практика

 Фабула справи 

 Правова позиція 

невідомо

 Фабула справи 

 Правова позиція 

невідомо

 Фабула справи 

 Правова позиція 

задоволено частково

 Фабула справи 

 Правова позиція 

невідомо

 Фабула справи 

 Правова позиція 

невідомо

 Фабула справи 

 Правова позиція 

невідомо

 Фабула справи 

 Правова позиція 

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду зі скаргою відповідно до Статті 4 Протоколу № 7 Конвенції, на подвійне притягнення до кримінальної відповідальності. Заявника було засуджено та виправдано у податковому шахрайстві з обтяжуючими обставинами в кримінальному провадженні, яке закінчилося, але донарахування податку щодо податкових проваджень все одно було застосовано. Заявник стверджував, що засудження та виправдання в кримінальному провадженні становило перешкоду розгляду цього питання в податковому провадженні. 

 Правова позиція 

задоволено частково

 Фабула справи  МДПІ звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з відповідача заборгованість за непогашеними простими векселями. Позовні вимоги обґрунтовані обов’язком Банку погасити заборгованість за непогашеними простими векселями, емітованими Товариством, що виник у першого в силу аваля. Господарський суд, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2011 року, позов задовольнив. Вищий адміністративний суд України рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

 Правова позиція 

Якщо Банк, який авалював податковий вексель, гарантував векселедержателю його оплату, так само, як і та особа, зобов’язання якої він забезпечив, то неопротестування такого векселя векселедавцем не є підставою для відмови в позові до аваліста про стягнення заборгованості за непогашеним векселем, на підставі того, що чинне законодавство не передбачає обов’язкового опротестування векселя для наступного звернення до суду.


не задоволено

 Фабула справи 

 Правова позиція 

невідомо

 Фабула справи 

 Правова позиція 

невідомо

 Фабула справи 

 Правова позиція 

задоволено частково

 Фабула справи  Уряд здійснив запит на перегляд попереднього рішення, оскільки платника було ліквідовано ще до прийняття судового рішення. Уряд заявив, що керівник платника, представляючи інтереси такого платника, вчасно не поінформував Суд щодо відступлення права вимоги та ліквілацію платника, і таким чином він зловживав правом на подачу особистого клопотання.

 Правова позиція 

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом щодо незаконності дій податкових органів, які продовжували її зазначати як директор філії, яку вже було ліквідовано, у податкових документах, зобов'язували її подати та підписати певні документи від імені філії та надати пояснення щодо податкових документів, які стосувались діяльності філії. Суд першої інстанції частково задовольнив позов. Апеляційний та касаційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін. Платник податку звернувся до Європейського суду з прав людини зі скаргою за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що тривалість першого провадження була несумісною з вимогою «розумного строку». Суд вважає, що ця скарга має бути розглянута виключно за пунктом 1 статті 6 Конвенції,

 Правова позиція 

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про скасування податкового повідомлення про стягнення з нього додаткової податкової заборгованості сума, яка була обчислена в результаті застосування ставки прогресивного оподаткування доходу, одержаного заявником не за місцем його основної роботи відповідно до підзаконнного нормативно-правового акту. Платник  стверджував, що така сума податків мала бути встановлена відповідно до спеціальної податкової ставки, встановленої декретом, що має силу закону України. Суд першої інстанції задовольнив позов. Контролюючий орган подав апеляційну скаргу. Апеляційний суд задовольнив позов контролюючого органу. Верховний Суд рішення суду апеляційної інстанції залишив без змін. Те ж саме повторилося щодо податку з доходу платника за наступні два звітні періоди. Платник податку звернувся до Європейського суду з прав людини зі скаргою на порушення його майнових прав, стверджуючи, що здійснення податковими органами перерахунку та збільшення розміру його прибуткового податку не відповідало закону. Заявник посилався на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини. 

 Правова позиція 

задоволено частково

 Фабула справи 

 Правова позиція 

невідомо

 Фабула справи  Платник податку звернувся з апеляційною скаргою до суду щодо оскарження вироку суду першої інстанції, яким платника звинуватили в ухиленні від сплати податків та привласненні майна шляхом зловживання службовим становищем і призначено покарання у вигляді позбавлення волі. Апеляційний суд залишив вирок без змін. Суд касаційної інстанції пом’якшив вирок суду. Платник податку звернувся до Європейського суду з прав людини посилаючись на пункти 1 та 3 (b),(c та(d) статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод,  платник скаржився на те, що провадження у його справі не було справедливим, національні суди не були безсторонніми та порушували його процесуальні права, а також що презумпцію невинуватості було порушено у результаті опублікування у ЗМІ відповідних тверджень.  

 Правова позиція 

задоволено частково

 Фабула справи  платник податку звернувся до суду щодо оскарження розрахунку податку, в якому контролюючий орган визначив, що платник повинен сплатити вхідний ПДВ вдруге, оскільки, на думку контролюючого органу, платник не має права на нарахування сплаченого вхідного ПДВ (прим.ред. податковий кредит) у зв’язку з тим, що контрагент платника не зробив відповідних записів щодо проведеної операції в обліковому регістрі, не подав податкову декларацію та не виконав своїх зобов’язань щодо державного бюджету. Тому, податковий орган вважає, що ПДВ не було «нараховано» на господарьку операцію платника з його контрагентом, про яку йде мова, внаслідок цього. Суди попередніх інстанцій не задовольнили позовні вимоги платника. Платник податку звернувся до Європейського суду з прав людини  на підставі дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у тому, що незважаючи на повну відповідність зобов’язанням щодо звітності ПДВ, місцеві органи влади позбавили її права вираховувати ПДВ 

 Правова позиція 

задоволено

 Фабула справи 

 Правова позиція 

невідомо

 Фабула справи  Ліквідатор компанії, яка збанкрутувала і яку до цього продав платник податків, звернувся до суду з позовом проти  платника та банку, з вимогою на солідарних умовах суми близько 4,4 мільйонів датських крон.Ліквідатор припустив, що обвинувачені були відповідальними за позбавлення компанії майна у зв'язку із вищезазначеним продажем. Провадження відкладалося декілька разів через різні причини. Суд першої інстанції виніс рішення проти платника. Платник оскаржив невідповідність тривалості провадження вимогам “розумного строку”, що викладені у § 1 Статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод до Верховного Суду Данії. 

 Правова позиція 

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з проханням скасувати рішення Автомобільної адміністрації, щодо того,що платник має сплатити штраф на тій підставі, що він, не повідомивши заздалегідь Автомобільну адміністрацію або митну службу, заправляв свій пікап пальним, що обкладалося меншим податком, ніж дизельне паливо. Суд першої інстанції не задовільнив скаргу. Суд апеляційної інстанції не дав дозволу на апеляцію. Платник звернувся до Європейського суду з прав людини зі скаргою щодо того, що він був покараний двічі за одне і те ж правопорушення і тим самим було порушено статтю 4 Протоколу No. 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. 

 Правова позиція 

задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до уду з позовом до контролюючого органу, вимагаючи відшкодування завданої йому матеріальної і моральної шкоди, яка була завдана йому у зв'язку з тим, що проти платника контролюючим органом була відкрита кримінальна справа за обвинуваченням в ухиленні від сплати податків та було накладено арешт на його майно. Згодом кримінальне провадження  було закрито на тій підставі, що за новим кримінальним кодексом його дії не становили складу злочину. Суд першої інстанції частково задвольнив позов. Апелційний суд скасував рішення суду першої інстанції та направив справу на новий розгляд. Верховний Суд України відмовив у прийнятті касаційної скарги заявника. Суд першої інстанції відмовив  у задоволенні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди. Ухвалою, винесеною того ж дня, суд залишив без розгляду вимоги заявника в частині відшкодування матеріальної шкоди. Апеляційний суд  скасував рішення і ухвалу та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційну скаргу було відхилено, справу було повернуто на новий розгляд. Платник звернувся до Європейського суду з прав людини, скаржучись на те, що тривалість провадження у його справі була несумісною з вимогою "розумного строку" , передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. 

 Правова позиція 

не задоволено

 Фабула справи  Платники податків звернулися до суду щодо звільнення їх від додаткового стягнення податку, а також пов’язаних з цим штрафів,що були обраховані внаслідок того, що платники не задекларували частину свого доходу від продажу акцій. Платники  посилались на те, що податкова служба, яка повідомила їх про проведення оцінки, мала чітко визначені права,  отже, не була вповноважена здійснювати податковий контроль і оцінку. Суд задовольнив скаргу платників. Апеляціійний суд відмінив рішення. Платники подали до Державної Ради касаційну скаргу. Державна Рада постановила, що жодна з підстав для касаційної скарги не відповідає умовам її прийняття до розгляду. Платники податків звернулись до Європейського суду з прав людини стверджуючи, що стаття R. 200-18, яка надає податковим органам більш тривалий термін, ніж платникам податків, для оскарження рішення адміністративного суду, суперечить умовам справедливості судового розгляду справи. Вони посилалися на статті 6 і 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод одночасно. Платники також заявляли, що застосування в ході розгляду законності, який визначає остаточним рішення спору на користь протилежної сторони, порушило статті 6 і 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. 

 Правова позиція 

не задоволено

 Фабула справи 

 Правова позиція 

невідомо

 Фабула справи 

 Правова позиція 

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду про скасування рішення податкового органу, яким платнику було нараховано суму податку на додану вартість та пеню, оскільки, під час перевірки платника та зустрічної перевірки його контрагента було встановлено, що платник податку та контрагент відобразили господарську операцію постачання в своїх регістрах бухгалтерського обліку за різні звітні періоди. Платник вказав, що йому не можуть відмовити в праві на вирахування ПДВ на підставі того, що постачальник не зміг своєчасно виконати свій обов'язок щодо подання звітності з ПДВ. Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні скарги. У своєму остаточному рішенні Вищий адміністративний суд погодився з висновками податкових органів і заявив, що недотримання вимог законодавства з боку контрагента платника податку несприятливо впливає на цього ж платника. Платник податку звернувся до Європейського суду з прав людини, стверджуючи, що мало місце порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, у поєднанні зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскілки національне законодавство, що регулює питання оподаткування податком на додану вартість, було дискримінаційним, оскільки воно позбавило платника його майна з метою забезпечити сплату ПДВ, який повинна була сплатити інша компанія. Платник податку також стверджував, що до його постачальника застосовувались інші правила, оскільки податкові органи визнали право постачальника на вирахування податку на додану вартість, який постачальник сплатив відносно операції постачання, і в той же час відмовилися визнати це право за платником податку. 

 Правова позиція 

задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом про призначення проведення усного слухання аби заслухати його показання та показання свідків, для підтвердження того, що компанія, в якій платник мав контрольний пакет акцій, не здійснювала жодних продажів, результати яких не були відображені в бухгалтерському обліку як дохід і того, що платник не отримував будь-якого прибутку у вигляді прихованих дивідендів, як це стверджував контролюючий орган. Суд першої інстанції відхилив клопотання. Платник звернувся до апеляційного суду з клопотанням надати йому право на подання апеляції. Суд відмовив у наданні права на подачу апеляції. Платник звернувся до Європейського суду з прав людини зі скаргою щодо відмови судом провести усне слухання і заслухати показання заявника та його трьох свідків та скаржучись на порушення статті 6 § 1 та 6 § 3 (d) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. 

 Правова позиція 

задоволено частково

 Фабула справи 

 Правова позиція 

невідомо

 Фабула справи  Платник податку звернувся до Європейського суду з прав людини зі скаргою на неспроможність державних органів виконати судове рішення щодо виплати надлишково сплаченої суми прибуткового податку протягом встановленого періоду. Він посилався на пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та статтю 1 Першого протоколу. Заявник також скаржився на відсутність ефективних засобів юридичного захисту щодо його скарг відповідно до Конвенції.

 Правова позиція 

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податку звернуся до суду щодо оскарження рішення, яким на нього було накладено штраф за контрабанду згідно з положеннями Митного кодексу під час  експорту нафти двом нафтовим компаніям Болгарії, який мав відбуватися за участі компанії платника та іншої нафтової компанії Греції. Також платника визнали таким, що несе солідарну відповідальність за сплату штрафів,накладених на інших осіб за скоєні митні правопорушення. Суд першої інстанції частково задовольнив скаргу. Суд апеляційної інстанції залишив рішення без змін. Платник податку звернувся до Європейського суду з прав людини зі скаргою, що адміністративні суди не враховували основоположні гарантії, забезпечені статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема, гарантію презумпції невинуватості.  Також він скаржився на порушення його права на повагу власності, гарантованого статтею 1 Протоколу № 1 до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 

 Правова позиція 

задоволено частково

 Фабула справи 

 Правова позиція 

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовними вимогами до відділення Державного казначейства у м. Луганську та Державної податкової  інспекції у м. Свердловську про відшкодування ПДВ та сплати компенсації за затримку у відшкодуванні ПДВ.  Відшкодування ПДВ заявникові систематично затримувалось, тому що Державна податкова інспекція у м. Свердловську не підтверджувала ці суми. Заявник скаржився до Державної податкової адміністрації в Луганській області та Державної податкової адміністрації України на те, що Державна податкова інспекція у м. Свердловську вчасно не надала довідки про відшкодування ПДВ. Ці органи не визнали порушень інспекції, але визнали заборгованості держави перед платником. Після чого платник ініційовував ряд судових проваджень до Господарського суду Луганської області у справах проти Державної податкової інспекції у м. Свердловську та відділення Державного казначейства України з метою отримання компенсації за затримку у відшкодуванні ПДВ. Після чого платник змінив предмет позову та просив суди присудити йому суми, що включали відшкодування ПДВ та компенсацію. Суд виносив рішення на користь заявника та присуджував йому суми, які він вимагав. Всі рішення суду були виконані, крім одного.  Заявник знову подав скаргу до  Господарського суду Луганської області на дії відділення Державного казначейства у м. Луганську та Державної податкової  інспекції у м. Свердловську, оскільки останні відмовлялись виконати рішення, винесені вищезазначеним судом у період між  березнем 2003 року та лютим 2004 року (див. додаток), та  пропонували конвертувати суми, присуджені на користь заявника  вищезазначеними рішеннями суду, в державні боргові облігації з  п'ятирічним строком погашення. Суд виніс рішення на користь заявника та зобов'язав відповідачів виконати відповідні рішення. 

 Правова позиція 

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податку звернулась до суду, оскаржуючи заборону їй виїжджати за кордон та вилучення паспорту через наявний податковий борг. Платник оскаржувала це рішення, оскільки таке рішення базувалось на законі, що застосовується до іноземців, а сам платник є громадянкою Болгарії. Також вона заявив, що органи влади мають достатнє заставне забезпечення внаслідок арешту коштів австрійської компанії, директором якої була платник. Суд першої інстанції відхилив заяву. Платник подала заяву про перегляд справи. Суд відхилив клопотання платника. Потім платник звернулась до Міністерства внутрішніх справ з проханням зняти з неї заборону виїзду з країни. У проханні було відмовлено. Платник подала до суду, який скасував рішення міністерства. Але це рішення було оскаржене та скасоване. Було видано наказ, яким заборонялось платнику виїжджати за кордон. Платник звернулась до суду про оскарження цього наказу. Суд першої інстанції не задовольнив скаргу. Суд касаційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції без змін. В подальшому платник неодноразово зверталась з запитом про зняття заборони виїзду за кордон, але їй відмовляли. Платник декілька разів подавала заяву на вихід з громадянства Болгарії, але їй відмовляли. Через деякий час все ж таки дозволили. Платник звернулась до Європейського суду з прав людини зі скаргою, що протягом більш ніж 9 років їй не було дозволено покинути Болгарію, її заява про відмову від громадянства Болгарії неодноразово відхилялась, що, на її думку, порушувало її права, передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Вона також оскаржувала, посилаючись на положення Статей 6 і 13 Конвенції, необґрунтованість таких відмов у заяві. 

 Правова позиція 

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з вимогою повернення суми, яка була надміру сплаченою сумою з податку на прибуток. А також вимагала повернення пені на таку суму, коли органу стало відомо про те, що податок було надміру сплачено. Платник обґрунтовує свої вимоги на основі  Цивільного кодексу, який передбачає сплату пені і у разі виникнення грошового боргу. Cуд визнав заяву платника такою, що не підлягає розгляду. Платник подав апеляційну скаргу з питань права, яку суд відхилив. Платник податку звернувся до суду, скаржучись на те, що контролюючий орган відмовився сплатити пеню як компенсацію за пізню сплату суми податку, яку було надміру сплачено базуючись на статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. 

 Правова позиція 

задоволено

 Фабула справи 

 Правова позиція 

невідомо

 Фабула справи  Платник подав позов до суду, стверджуючи, що він проживав в Німеччині з 1987 року і що він має право на отримання допомоги на утримання дитини. Суд  із соціальних питань відхилив позов платника стосовно допомоги на утримання дитини в період з липня 1995 року до квітня 1997 року. Апеляціний суд із соціалних питань відмовив у задоволенні клопотання платника. Федеральний суд  із соціальних питань відхилив скаргу заявника з питань права. Заявник подав конституційну скаргу з проханням про застосування запобіжного заходу. Він стверджував, що відповідне положення Федерального Закону про надання допомоги на утримання дитини носить дискримінаційний і расистський характер, і порушило його право на повагу до його сімейного життя. Крім того, він стверджував, що відмова у задоволенні клопотання щодо надання йому допомоги на утримання дитини порушила принцип соціальної справедливості. Федеральний конституційний суд відмовився прийняти до розгляду його скарги і відхилив його прохання про застосування запобіжного заходу. Згодом Суд із соціальних питань вирішив, що він не має повноважень розглядати вимоги заявника щодо надання допомоги на утримання дитини в період після того, як платник отримав дозвіл на постійне проживання і передав справу вПодатковий суд. Розгляд провадження в Податковому суді ще не завершений. Платник податку звернувся до Європейського суду з прав людини скаржачись на те, що відмову німецьких органів державної влади у наданні допомоги на утримання дитини можна вважати дискримінацією, расизмом та нелюдським ставленням. 

 Правова позиція 

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом проти податкової міліції та Державного казначейства вимагаючи компенсації матеріальної та моральної шкоди, завданої діями податкової міліції щодо визнання більшої частини майна платника безхазяйним управлінням податкової міліції. Суд першої інстанції частково задовольнив позов. Апеляційний та касаційний суди залишили рішення суду першої інстанції без змін. Верховний Суд України відхилив касаційну скаргу податкової міліції про перегляд рішення суду касаційної інстанції. Згодом податкова міліція звернулась до суду про зупинення виконання рішення, на що суд відмовив. Верховний Суд України відхилив клопотання податкової міліції про перегляд цього рішення. Рішення суду, винесене на користь першого заявника, у більшій частині залишається невиконаним. Платник податку звернувся до Європейського суду з прав людини спочатку зі скаргою за статтею 1 Протоколу N 1 до Конвенції про захист прав людини та основооложних свобод щодо незаконної конфіскації його майна податковою міліцією. Платник також скаржився, що національні суди відмовили йому у доступі до суду, щоб оскаржити незаконні дії податкової міліції, таким чином позбавивши його ефективного засобу захисту. Також платник скарживс на порушення  п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. 

 Правова позиція 

задоволено частково

 Фабула справи  Спираючись на положення статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, платник вимагала присудження їй компенсації матеріальних збитків. Платник також зверталась до Суду стосовно відшкодування моральної шкоди.

 Правова позиція 

задоволено частково

 Фабула справи 

 Правова позиція 

невідомо

 Фабула справи 

 Правова позиція 

невідомо

 Фабула справи  Законний представник платника звернувся до суду з проханням перевірити обґрунтованість арешту платника. Такий арешт було призначено судом, оскільки він підозрювався в ухиленні від сплати податків на основі комерційних документів, вилучених під час обшуку його помешкання. Окружний суд постановив, що він має утримуватися під вартою до початку судового процесу через побоювання того, що обвинувачений, знаходячись на волі, перешкоджатиме встановленню істини, тому що вилучені документи були неповними, і тому був ризик, що платник, якби б його відпустили, міг знищити відсутні документи або приховати подальші бізнес-транзакції та рахунки. Суд першої інстанції та апеляційний суд залишили рішення про ордер на арешт без змін. Платник звернувся до Євопейского суду з прав людини зі скаргою щодо порушення пункту 1, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

 Правова позиція 

задоволено

 Фабула справи 

 Правова позиція 

невідомо
◄◄ 1 2 ►►
close icon
Інформація про документ