Податкова судова практика

 Фабула справи  Оскарження платником в адміністративному суді податкового повідомлення-рішення через порушення строків подання податкової звітності, прийнятого за наслідками неврахування контролюючим органом дії обставин непереборної сили.

 Правова позиція 

За наявності обставин непереборної сили, підтверджених документально, граничні строки для подання податкової декларації підлягають продовженню керівником контролюючого органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, який оформлюється у вигляді заяви, яка подається платником податків протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення відповідних обставин. Штрафні санкції, визначені цим Кодексом, не застосовуються протягом строків продовження граничних строків подання податкової декларації.

Непереборна за даних умов сила (стихійне лихо, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, вибух тощо), є обставиною, що звільняє фізичну особу або посадових осіб юридичної особи від відповідальності за невиконання обов'язків, передбачених податковим законодавством.

Підтвердженням  відсутності можливостей у платника податків подати у граничний строк податкові декларації внаслідок інших обставин непереборної сили, у тому числі  є підтвердження Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили на території України, яке видається у формі сертифікату.

Неможливість визначити дату закінчення триваючої непереборної сили, не є підставою у відмові продовження граничних строків для подання податкової декларації.

задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень – рішень у зв’язку з неподанням податкової декларації про майновий стан і доходи та невиконанням обов'язку включення до сукупного оподатковуваного доходу доходів у вигляді спадщини (подарунку) від фізичної особи, що не є членом сім'ї  першого ступеня споріднення, та несплати податку на доходи фізичних осіб.

 Правова позиція 

Контролюючий орган повинен враховувати усю подану платником звітність – зокрема уточнюючі розрахунки із виправленими помилками.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу про залишення скарги платника податків без розгляду. Свої вимоги платник податків мотивував тим, що контролюючим органом була безпідставно залишена без розгляду та повернута скарга на податкові повідомлення-рішення у зв'язку з тим, що до скарги не доданий документ, що підтверджує повноваження особи, яка підписала скаргу. Проте, контролюючим органом не було враховано, що до скарги була додана відповідна довіреність на особу, яка підписала скаргу.

 Правова позиція 

Копія довіреності є копією документа, що засвідчує повноваження представника, а тому контролюючий орган на цій підставі не може прийняти рішення про залишення скарги платника податку без розгляду.

задоволено

 Фабула справи  Суд першої інстанції розглянув справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 472 Митного кодексу України. Як підставою для переміщення вантажу митною територією України в режимі прохідного транзиту водієм було надано, зокрема, книжку МДП. За результатами здійсненого митного огляду митним органом було зроблено висновок, що водієм як представником фірми-перевізника не було заявлено за встановленою формою точних та достовірних відомостей в поданих до митного контролю товаросупровідних документах про товари, що знаходились на окремих товарних місцях, та відповідно підлягали обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України на умовах Конвенції МДП.

 Правова позиція 

Проведення митного огляду вантажу, що переміщується за процедурою МДП є законним і обґрунтованим заходом митного контролю.

У книжці МДП повинні бути зазначені всі відомості про фактично переміщувані особою товари.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визняння протиправними податкових повідомлень-рішень, винесених з посиланням на відсутність доказової бази у перевірених документах для віднесення витрат підприємства до складу адміністративних задля зменшення платником та факту реальності здійснюваних господарських операцій.

 Правова позиція 

Витрати на придбання інформаційно-консультаційних послуг, які підтверджені відповідними первинними документами та необхідні для забезпечення господарської діяльності підприємства, можуть бути віднесені до складу від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Акти прийому-передачі робіт (послуг) є первинними документами за наявності обов’язкових реквізитів первинної документації, визначених ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».    

Акти прийому-передачі робіт (послуг) не можуть вважатися такими, що не мають доказової бази, з причин відсутності деталізованого змісту і обсягу господарських операцій. Повне відображення в актах змісту та обсягу наданих послуг, враховуючи, що такі роботи (послуги) надавались в усній формі, могло б призвести до зміни способу виконання цих договорів та відповідно збільшити вартість наданих послуг, що не відповідає економічним інтересам платника, а надмірна конкретизація робіт (послуг) призвела б до недоречної громіздкості таких актів.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Первинні документи є підставою й для податкового обліку, оскільки на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності.

Чинним законодавством не визначається наскільки детальна інформація про господарську операцію повинна бути зазначена у первинному документі. Висновки про те, що надані до перевірки акти здачі-прийняття робіт (послуг) не містять чіткого змісту і обсягу господарських операцій, тощо, є необґрунтованими та безпідставними.

Висновки актів контролюючих органів відносно контрагентів не можуть вважатися належними доказами допущення платником порушень податкового законодавства. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків, який несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть вважатися належними доказами допущення платником порушень податкового законодавства. Такого роду акти свідчать лише про неможливість проведення зустрічної звірки.

"Витрати на збут" щодо просування стимулювання збуту продукції та створення попиту шляхом вигідного розміщення такої продукції на полицях вважаються достатніми підставами для зменщення об'єкту оподаткування, незважаючи на їх "безтоварність" з юридичної точки зору.

задоволено

 Фабула справи  На території України було зупинено легковий автомобіль під керуванням громадянина  України. В ході проведення митної перевірки щодо законності ввезення та знаходження на митній території України вказаного автомобіля було встановлено, що громадянин України ввіз на митну територію України автомобіль по смузі «зелений коридор». Митним органом було зроблено висновок, що транспортний засіб було ввезено на митну територію України в митному режимі транзит, а не у митному режимі тимчасового ввезення, як стверджував громадянин. Митним органом також було зауважено, що громадянин не надав письмове зобов'язання про зворотне вивезення автомобілю, не сплатив митні платежі, книжка CPD у нього була відсутня. Також було  зазначено, що громадянин щодо продовження строку транзитного перевезення транспортного засобу або щодо зміни митного режиму не звертався. Це стало підставою для винесення постанови про порушення митних правил за частиною 3 статті 470 Митного кодексу України. Не погодившись з висновками митного органу, громадянин звернувся до суду.

 Правова позиція 

Єдиним міжнародним документом, на підставі якого можливе ввезення транспортних засобів на митну територію України, згідно Конвенції про тимчасове ввезення, є книжка CPD.

не задоволено

 Фабула справи  Заявник звернувся до суду з позовом про оскарження факту винесення щодо нього постанови про порушення митних правил. Він зазначає, що щодо нього  було неправильно застосовано норми матеріального права щодо класифікації ввезеного ним на територію України транспортного засобу. Позивач вважає, що при ввезенні цього транспортного засобу, він  поміщувався ним  у митний режим тимчасового ввезення, натомість митний орган переконаний, що транспортний засіб було поміщено у митний режим транзиту.

 Правова позиція 

В Україні неможливе використання карнету CPD через те, що країна не входить до списку гарантів по книзі CPD.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкового повідомлення-рішення, прийняте контролюючим органом на підставі висновку про помилкове включення платником податкових накладних із ПДВ до реєстру виданих та отриманих податкових накладних, та як наслідок, помилкове включення таких сум ПДВ до податкових зобов'язань.

 Правова позиція 

Якщо постачання товару покупцю - неплатнику ПДВ не відбулось, то й вимоги абзацу 2 п. 192.2 ст. 192 ПКУ не підлягають застосуванню, оскільки факт розірвання домовленостей щодо постачання товарів означає, що об'єкт оподаткування ПДВ не виникає взагалі.

Таким чином, оскільки відвантажений покупцям - неплатникам ПДВ товар, що не був ними оплачений, було повернуто, а компенсація не повинна відбуватись, оскільки товар не був оплачений, постачальник має право коригувати раніше нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з адміністративним позовом з проханням зобов’язати контролюючий орган розглянути в повному обсязі скаргу платника податків на податкове повідомлення-рішення та зобов'язати прийняти рішення за результатами розгляду цієї скарги в частині нерозглянутого контролюючим органом уточнення до скарги, поданого платником податків. 

 Правова позиція 

Уточнення до скарги, що містять додаткову (відносно скарги вимогу), не є додатковими матеріалами в розумінні пункту 6.1 розділу VI Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.12.2013 № 848, а тому – не є предметом розгляду за первісною скаргою. 

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся з позовом до суду про скасування податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, складеного за результатами проведення фактичної перевірки, яка була проведеня без участі платника або його уповноваженого представника. Перевіркою було встановлено невідповідність готівкових коштів в касі, роздрукування фіскальних чеків, видачі чека покупцю, оприбуткування готівки в касі, а також невідповідність готівкових коштів у касі, оскільки були об'єднані каси двох підприємців, на підставі чого до платника були застосовані штрафні санкції. 

 Правова позиція 

Порушення статтей 80, 81 Податкового кодексу України відсутні, якщо особа, яка фактично являється працівником платника податку, ознайомилася з наказом та направленням на перевірку, допустила представника контролюючого органу до проведення перевірки, під час перевірки надавала пояснення та документи платника податків, незалежно від факту неналежного оформлення трудових відносин між нею та платником. 

За вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контролюючий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чека та/або його незберігання в КОРО, виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги).

задоволено частково

 Фабула справи  Згідно протоколу про адміністративне правопорушення фізична особа, працюючи головним бухгалтером платника податків, порушила встановлений порядок ведення податкового обліку – занизила податок на прибуток, у зв’язку з чим на неї було накладено адміністративне стягнення за частиною 1 статті 163-1 КУпАП

 Правова позиція 

Порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків не має триваючого характеру.

невідомо

 Фабула справи  Особа, що кермувала транспортним засобом, прибула до пункту пропуску митного поста в напрямку в'їзду на митну територію України. Згідно митної декларації, особа  задекларувала автомобіль в митний режим тимчасового ввезення. При цьому, як було встановлено, при митному контролі та оформленні автомобіля декларантом не було надано документів, наявність яких є правовою підставою застосування положень Стамбульської конвенції про тимчасове ввезення, а також документів, які дозволяють ідентифікувати транспортний засіб  як такий, що використовується з комерційною метою. Не погодившись з висновками митного органу, декларант звернувся до суду.   

 Правова позиція 

Положення статті 6 Додатку С до Конвенції про тимчасове ввезення у сукупності з іншими нормами Конвенції вказують на те, що наявність карнету CPD є обов’язковою умовою, що засвідчує право на тимчасове ввезення на територію України транспортних засобів саме на умовах Стамбульської Конвенції про тимчасове ввезення.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з прохання про визнання протиправним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани за неналежне виконання подання прокуратури про усунення порушень вимог Закону, безвідповідальне ставлення до виконання своїх службових обов'язків та незадовільний контроль за станом службової діяльності.

 Правова позиція 

Небажання порушника надати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення, але встановлює і обов'язок начальника, який проводить службове розслідування отримати такі пояснення від нього.  

Відмова службовця від надання пояснення не приймаються судом після завершення службового розслідування.

Порушення контролюючим органом порядку проведення службового розслідування та строків накладання дисциплінарного стягнення, є достатньою підставою для скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення.

задоволено

 Фабула справи  Фізична особа керувала автомобілем, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, В судовому особа свою вину визнав повністю та просив суд застосувати до нього положення ст. 21 КУпАП, тобто направити адміністративний матеріал на розгляд трудового колектива.

 Правова позиція 

Згідно частини 2 статті 284  КУпАП  постанова про закриття справи виноситься при передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу ухвалюється, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його вини, розкаяння правопорушника, та характеристику особи правопорушника.

невідомо

 Фабула справи  Платник податку подав до суду позов про визнання протиправними дій щодо нарахування пені та зобов’язання стягнути з контролюючого органу заподіяну протиправними діями шкоду. Нарахування даної пені відбулося за період судового розгляду питання про законність винесеного контролюючим органом рішення.

 Правова позиція 

Після набрання законної сили рішенням суду, грошове зобов'язання набуває статусу узгодженого податкового боргу.

Лист контролюючого органу, в якому вказується про нарахування пені, не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ПК України, яким з платника податків стягується податковий борг у виді пені, а тому цей лист не тягне для позивача обов'язку із сплати пені. Контролюючий орган може стягнути пеню, про яку вказано в листі, виключно шляхом подачі відповідного позову до суду.

Платник має можливість доводити відсутність підстав для нарахування пені або невірність її розрахунку виключно під час судового розгляду за позовом контролюючого органу про стягнення пені, а суд має можливість перевірити підстави нарахування пені та її розрахунок.

Оскарження дій з нарахування пені не є належним способом захисту прав платника, адже при такому формулюванні позовних вимог, суд перевіряєт виключно дотримання процедури нарахування пені, тоді як позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю і помилковістю нарахування пені. Оскаржуючи дії, платник мотивує свій позов незгодою по суті, а не порушенням процедури.

Дії суб'єкта владних повноважень можуть бути самостійним предметом судового оскарження у випадку, коли самі дії мають правові наслідки і порушують права позивача.

Якщо дії суб'єкта владних повноважень призвели до прийняття ним відповідного рішення, предметом оскарження повинно бути рішення, а не дії.

При врегульованих договором відносинах платника і контролюючого органу про розстрочення податкового боргу, вимога платника щодо визнання протиправними дій  щодо нарахування штрафу і пені ставить під сумнів умови цього договору, при цьому не оспорюючи сам договір, що суперечить змісту правового регулювання цих правовідносин.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся з позовом до суду про визнання дій контролюючого органу протиправними та скасування податкового повідомлення рішення. Після проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, контролюючим органом було винесено акт перевірки та податкове повідомлення-рішення. Деякі первинні документи були викрадені, що засвідчує повідомлення про початок досудового розслідування. Надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за  договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем валових витрат  з податку на прибуток.

 Правова позиція 

Право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Підстави нікчемності правочину встановлюються саме законом, а недійсність правочину виключно рішенням суду, а не актами податкових перевірок та/або слідчими податкових органів на власний розсуд.

Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся з позовом до контролюючого органу щодо визнання протиправною відмову контролюючого органу у списанні безнадійного податкового боргу та зобов'язання списати безнадійний податковий борг з податку на доходи фізичних осіб. Контролюючий орган мотивує свою відмову відсутністю вказівки на даний податок у Наказі Міністерства фінансів України від 14.12.2012 року № 1239. Платник податків вважає, що контролюючий орган діяв всупереч ст. 101 Податкового кодексу України, обмеживши законодавчо закріплене право платника податків на списання безнадійного податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб. 

 Правова позиція 

Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.12.2012 року №1329, передбачає порядок визначення сум безнадійного податкового боргу, а не видів податку, які підлягають списанню. 

Прийняття рішення про списання безнадійного боргу за наявності визначених законом підстав та їх доказів є обов’язком контролюючого органу. Відмова у прийнятті такого рішення у даному випадку є неправомірною.

Безнадійний податковий борг може бути списаний з будь-якого податку, оскілки ст. 101 Податкового кодексу України відсутній перелік та не визначено видів податків, податковий борг з яких може бути списаний як безнадійний. 

задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкового повідомлення-рішення в частині нарахування штрафних санкцій, яке прийнято контролюючим органом в силу порушення термінів перерахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати та не сплати єдиного внеску.

 Правова позиція 

Порушення, передбачене ст. 127 Кодексу є вчиненим (закінченим) саме з моменту виплати доходу на користь іншого платника без нарахування (утримання або сплати) податку незалежно від того, яка саме із вказаних дій була вчинена під час проведення виплати доходу щодо одного чи кількох платників податків або ж такі дії були вчинені сукупно (найчастіше). Виявлення під час проведення перевірки та фіксація в акті декількох (двох і більше) протиправних дій, передбачених ст. 127 Кодексу, вчинених платником на протязі 1095 днів, є підставою для застосування санкції за першу таку протиправну дію у розмірі 25%, за дію вчинену повторно - 50%, за дію вчинене втретє та в подальшому у розмірі 75%.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з проханням про визнання незазконним податкових повідомлень рішень, винесених після проведення камеральної перевірки контролюючим органом у зв’язку нецільовим  використання податкових пільг (неподання звітності про суми податкових пільг).

 Правова позиція 

На суб'єкта господарювання, котрий користується податковими пільгами, покладається обов'язок обліковувати суми податків та зборів, не сплачених ним до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг.

У разі винесення акту перевірки щодо нецільового використання податкових пільг, в такому акті повинно бути відображено факти перевірки використання позивачем сум, не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання. В разі їх відсутності такий акт вважається оформленим з порушенням вимог чинного законодавства.

Відображення інформації щодо застосування податкової пільги у податковій декларації не звільняє платника від подання звіту про суми податкових пільг.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся з позовом до спадкоємця фізичної особи-підприємця щодо стягнення податкового боргу по єдиному податку з фізичних осіб. 

 Правова позиція 

Виконання грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи-підприємця у разі її смерті здійснюється її спадкоємцями, які прийняли спадщину. 

задоволено

 Фабула справи  Платник податків вернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень, якими, зокрема, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та із ПДВ, нараховано суму грошового зобов'язання з ПДФО, виставлено вимогу про сплату суми боргу зі сплати єдиного внеску та застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення порядку обчислення податку на прибуток підприємства, порядку оподаткування готівкових коштів в касу підприємства, не нарахування платником податків та не включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу доходів у вигляді заробітної плати, несплату (неперерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

 Правова позиція 

Факт повторності протягом 1095 днів неутримання та неперерахування до бюджету ПДФО платником податків встановлюється не інакше, як за результатами перевірки такого платника, яка оформляються актом. Отож, для застосування контролюючим органом санкції за повторне неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, такий контролюючий орган повинен на підставі результатів перевірок приймати акти, які свідчать про кожен факт повторності такого порушення.

невідомо

 Фабула справи  Фізична особа керувала автомобілем, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, В судовому особа свою вину визнав повністю та просив суд застосувати до нього положення ст. 21 КУпАП, тобто направити адміністративний матеріал на розгляд трудового колектива.

 Правова позиція 

Згідно частини 2 статті 284  КУпАП  постанова про закриття справи виноситься при передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу ухвалюється, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його вини, розкаяння правопорушника, та характеристику особи правопорушника.

невідомо

 Фабула справи  Особа звернулась до суду із позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження по справі. За поясненнями особи, вона заявила переміщуваний транспортний засіб у митний режим тимчасового ввезення, проте пізніше була притягнена до відповідальності за статтею 470 Митного кодексу України, що стосується порушення вимог митного режиму транзиту.

 Правова позиція 

В Україні неможливе використання карнету CPD через те, що країна не входить до списку гарантів по книзі CPD.

не задоволено

 Фабула справи  Податковим органом було проведено перевірку платника податку. Під час перевірки податковий орган вказав, що платником податку порушено вимоги ст. 11 Закону України «Про гуманітарну допомогу» у зв'язку із відсутністю обліку щодо отримання та цільового використання гуманітарної допомоги. Отже, така гуманітарна допомога вважається використаною не за цільовим призначенням. Не погодившись з такими висновками податкового органу, платник податку звернувся до суду.

 Правова позиція 

Відсутність обліку отримувачів гуманітарної допомоги-фізичних осіб не можна вважати підставою для визнання гуманітарної допомоги доходом та відповідно її оподаткування. Законодавством не визначено вичерпного переліку відповідних видаткових документів, якими оформлюється видача гуманітарної допомоги в цілях бухгалтерського обліку та не встановлено додаткових вимог щодо ідентифікації кінцевого набувача. Отже, відсутність обліку персональних даних фізичних осіб – кінцевих набувачів гуманітарної допомоги не може тлумачитися як нецільове використання гуманітарної допомоги та визнання її доходом в контексті оподаткування.

задоволено

 Фабула справи  Платником податків звернувся до Окружного адміністративного суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Після того як провадження по справі було відкрито платник податків та контролюючий орган подав до суду заяву про затвердження мирової угоди. 

 Правова позиція 

Податковий кодекс України є спеціальним нормативно-правовим актом, який не надає повноважень контролюючим органам відкликати податкові повідомлення рішення шляхом укладення мирової угоди. 

не задоволено

 Фабула справи  Особу було піддано адміністративному стягненню у виді штрафу за вчинення адміністративного порушення, передбаченого ч.3 ст.470 Митного кодексу України по факту не вивезення в установлений термін з митної території України легкового автомобіля. Особа заперечувала правомірність притягнення її до відповідальності, з огляду на те, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки легковий автомобіль не був вивезений нею в установлений термін з митної території України з поважних причин, а саме у зв'язку із поломкою автомобіля, який не міг самостійно рухатись.

 Правова позиція 

Суд має право у судовому засіданні на підставі доказів, зокрема, показань свідків, визнати причину пропуску строку здійснення транзитного переміщення поважною, та не зважаючи на відсутність письмового повідомлення митниці про факт аварії, скасувати постанову митниці про притягнення до адміністративної відповідальності.

задоволено частково

 Фабула справи  Фізична особа підприємець звернулася до суду з позовом про визнання податкового повідомлення рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки при донарахуванні грошового зобов’язання зі збору за спеціальне використання води контролюючий орган не враховував обсяг води втрачений в магістральних зрошувальних каналах.

 Правова позиція 

Доказування існування можливості встановлення лічильників проводиться контролюючим органом шляхом подання документальних підтверджень.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, яким платнику податків, який несвоєчасно перерахував узгоджену суму грошового зобов'язання, нарахований штраф за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати.

 Правова позиція 

Порушення платником податків строку сплати податку з доходів фізичних осіб, коли при цьому оподаткований дохід нараховано, звіт подано, але дохід не виплачено, то це означає, що має місце порушення, передбачене ст.126 ПК України, а не ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, що передбачено ст.127 ПК України.

невідомо

 Фабула справи  За результатами перевірки наданих декларантом  до митного оформлення документів, працівниками митного поста було  складено картку відмови у пропуску на митну територію України транспортного засобу та виставочних зразків за книжкою А.Т.А. Причиною цього послугувало те, що товари, задекларовані згідно книжки А.Т.А. як виставкові зразки, не могли бути ідентифіковані як товари призначені для демонстрації на відповідному заході (через відсутність відомостей або документів, офіційного запрошення до участі та/або реєстрація як учасника заходу, які б свідчили про проведення такого заходу та участь у ньому цих товарів), а також через те, що громадянином України при митному оформленні товарів та транспортного засобу було надано паспорт громадянина України без відмітки консульської установи про взяття на консульський облік, що свідчить про те, що він не зареєстрований та не проживає за межами території тимчасового ввезення, що є порушенням ввезення товарів на територію України на умовах Стамбульської Конвенції Про тимчасове ввезення. Не погодившись з висновками митного органу, підприємство-декларант звернулося із позовом до митного органу про визнання протиправними та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, та зобов’язання вчинити дії, а саме зобов’язати митний орган здійснити митне оформлення товару, задекларованого за книгою  A.T.A. відповідно до умов митного режиму тимчасового ввезення.

 Правова позиція 

Підтвердження особи закордонним паспортом громадянина України чи паспортом громадянина України без відмітки консульської установи про взяття на консульський облік (відмітка свідчить про те, що особа зареєстрована та проживає за межами території тимчасового ввезення) може бути підставою для відмови у митному оформленні відповідно до заявленого митного режиму тимчасового ввезення.

Транспортні засоби, які тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-резидентами в службових цілях, а не для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів через митний кордон України, не відносяться до транспортних засобів комерційного призначення. Митне оформлення таких транспортних засобів здійснюється згідно із частиною третьою статті 380 Митного кодексу України.

не задоволено

 Фабула справи  Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації про скасування рішення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання в сфері зв'язку та інформатизації прийнято рішення  про анулювання ліцензії, виданої ТОВ у зв'язку з тим, що користувач позивач з власної вини не розпочав користування радіочастотним ресурсом, визначеним у ліцензії, у визначені в ліцензії терміни.

 Правова позиція 

Відповідно до пункту 4.1.8 Ліцензійних умов користування радіочастотним ресурсом України, затверджених рішенням  Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 19.08.2005 №53, ліцензіат зобов'язаний виконувати такі умови користування радіочастотним ресурсом України як, зокрема, дотримуватися термінів початку та повного освоєння радіочастотного ресурсу за ліцензією відповідно до плану освоєння радіочастотного ресурсу, який надавався суб'єктом господарювання до заяви про видачу ліцензії на користування радіочастотним ресурсом, якщо інше не визначено особливими умовами ліцензії. Невиконання ліцензійних умов є підставою для анулювання ліцензії на користування радіочастотним ресурсом.

не задоволено

 Фабула справи  Судом була розглянута кримінальна справа, у зв’язку з підозрою про вчинення фізичною особою – службовою особою контролюючого органу: -  заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому; - зловживання владою та службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів, використання службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам та інтересам юридичної особи, вчинене працівником правоохоронного органу.  

 Правова позиція 

Шахрайство, вчинене посадовою особою, якщо вона з метою обману чи зловживання довір'ям зловживала владою або посадовим становищем, належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статтями 190 та 364 Кримінального кодексу України.

невідомо

 Фабула справи  Платник податків звернувся з позовом до контролюючого органу про списання безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії непереборної сили, у зв'язку з відмовою контролюючого органу списати безнадійний податковий борг з податку на доходи фізичних осіб через відсутність вказівки на такий податок у Наказі Міністерства фінансів України від 14.12.2012 року № 1239.

 Правова позиція 

Списанню підлягає безнадійний податковий борг лише з податкових зобов'язань, визначених Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.12.2012 р. № 1329. Податок на доходи фізичних осіб відсутній серед таких податкових зобов'язань.    

Борг не можна визнати безнадійним, що виник з обставин непереборної сили, оскільки позивач є податковим агентом, а не платником податку з доходів фізичних осіб. Даний борг є несвоєчасно виконаним дорученням держави щодо утримання та перерахування податку до бюджету.

Податок на доходи фізичних осіб не залежить від отримання доходів платником податків та наявністю інших об'єктів оподаткування, розмір цього податку не залежить від обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), а залежить від розміру отриманих доходів фізичних осіб, що перебувають у цивільно-правових  відносинах з цим платником податків і є частиною доходу таких фізичних осіб.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся з позовом до фізичної особи-підприємця про стягнення податкової заборгованості. 

 Правова позиція 

У разі смерті фізичної особи-підприємця, яка має податковий борг, в ході судового розгляду обов'язок щодо встановлення правонаступників такої особи лежить на контролюючому органі, який звернувся з позовом до такої особи. Якщо контролюючий орган не зміг виконати зазначений обов'язок, то суд закриває провадження у справі.  

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, прийнятого на підставі висновку про заниження платником податку на додану вартість грошового зобов’язання з відповідного податку з підстави порушення таким платником документів внутрішнього господарського користування.

 Правова позиція 

Падіж поголів'я птиці по нормі, або понад норму не підпадає в розряд операцій, звільнених від оподаткування або операцій, що не є об'єктом оподаткування.

Акт, який є внутрішнім господарським платника податків і, відповідно, не є нормативним актом, не може бути врахований при визначенні порушень, які, як контролюючий орган вважає, вчиненні в силу недодержання положень такого акту.

Технічну помилку при реєстрації в попередньому податковому періоді податкової накладної може бути виправлено шляхом подання додатку до податкової декларації з ПДВ за наступний податковий період.

задоволено

 Фабула справи  У суді першої інстанції була розглянута справа за матеріалами, направленими митним органом, про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 472 Митного кодексу України. Митний орган направив до суду протокол про порушення митних правил особою, згідно якого вбачається, що громадянин ввіз на митну територію України в зоні діяльності митного органу автомобіль. Громадянин помістив автомобіль у митний режим транзиту та надав зобов’язання про доставку транспортного засобу у митний орган призначення. Однак, у встановлений законодавством термін особа автомобіль у необхідний митний орган не доставила.

 Правова позиція 

У разі пропущення строку для декларування товарів, що був подовжений митним органом на підставі статті 263 Митного кодексу України, та нездійснення декларування товару чи транспортного засобу загалом, відбувається порушення митних правил, склад якого передбачений статтею 472 Митного кодексу України.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся з позовом до контролюючого органу про визнання недійсним та скасування наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки щодо своєчасності сплати даним платником податків податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Дана перевірка була призначена на підставі подання платником податків уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за періоди, які перевірялися контролюючим органом. 

 Правова позиція 

Подання платником податків уточнюючого розрахунку до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся контролюючим органом, є достатньою підставою для призначення документальної позапланової перевірки за період, що перевірявся.   

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом до контролюючого органу щодо скасування податкових повідомлень – рішень про  нарахування грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 2015656,00  грн., грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі  2137982,00  грн., зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 39082,00  грн., грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток іноземних юридичних осіб (репатріація)» у розмірі 43364,49  грн. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки контролюючого органу про порушення вимог податкового законодавства є  необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів і податкових накладних сформовано податковий кредит та валові витрати. Проте, як стверджує позивач, податковим органом зроблено помилковий висновок про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами угод і неправомірно нараховано грошове зобов'язання по податку на додану вартість та податку на прибуток. Окрім того, позивачем зауважено, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем положень про оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону. Податківці доводили, що контрагенти позивача здійснювали діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) та мають ознаки фіктивності. Контролюючий орган  також наголошував на тому, що в ході перевірки позивачем не надано документів на підтвердження факту отримання маркетингових і консультаційних послуг та їх зв'язку з господарською діяльністю підприємства. Тому правочини, укладені між позивачем та його контрагентами є нікчемними, оскільки вони не спрямовувались на реальне настання правових наслідків, що призвело до безпідставного віднесення позивачем сум до податкового кредиту та валових витрат. Щодо нарахування позивачеві податку на прибуток іноземних юридичних осіб (репатріацію) контролюючий орган зауважив, що позивачем не було надано до перевірки довідки на підтвердження, що нерезиденти з якими позивач мав взаємовідносини, є резидентами країн з якими укладено міжнародний договір, що є підставою для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України. З огляду на це, отримані позивачем доходи підлягають оподаткуванню за ставкою 15 %.

 Правова позиція 

Нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або законне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Податкове законодавство не передбачає обов'язкову наявність товарно-транспортної накладної як форми бухгалтерської звітності під час формування податкового кредиту при придбанні товарно – матеріальних цінностей, вона є супровідним документом на підтвердження перевезення товару та не містять в собі контрольної звітності під час визначення підприємством показників за здійсненими господарськими операціями, а її відсутність не може слугувати беззаперечним доказом безтоварності операцій за умови доведення позивачем протилежного.

Для врахування витрат на рекламні та маркетингові послуги, у тому числі мотиваційні виплати при обчисленні об'єкта оподаткування необхідне доведення безпосереднього зв'язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами.

Правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи щодо несплати податків, не може були підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій.

Право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця;  наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання;  наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Звільнення суб'єкта від обов'язку утримувати та сплачувати податок на доходи, отримані його контрагентом-нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності, необхідною умовою є наявність відповідної довідки, яка є дійсною лише в межах календарного року, в якому вона видана.

задоволено частково

 Фабула справи  Згідно протоколу про адміністративне правопорушення фізична особа, працюючи головним бухгалтером платника податків, порушила встановлений порядок ведення податкового обліку за частиною 1 статті 163-1 КУпАП.

 Правова позиція 

Якщо від моменту закриття кримінального провадження внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за фактом кримінального правопорушення передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, щодо діянь службових осіб платника, минуло більше одного місяця, то провадження по адміністративній справі підлягає закриттю.        

невідомо

 Фабула справи  Особа звернулася до окружного суду з позовом, у якому просила зобов'язати Державну судову адміністрації України вчинити дії по забезпеченню позивача роздруківками технічних записів судових засідань у справах, у яких він бере участь, всякий раз, коли він заявляє відповідне клопотання на таке роздрукування.

 Правова позиція 

Особа звернулася до окружного суду з позовом, у якому просила зобов'язати Державну судову адміністрації України вчинити дії по забезпеченню позивача роздруківками технічних записів судових засідань у справах, у яких він бере участь, всякий раз, коли він заявляє відповідне клопотання на таке роздрукування.

не задоволено

 Фабула справи  Товариству з обмеженою відповідальністю було надано дозвіл на розміщення товару на складі тимчасового зберігання під митним контролем, згідно з договором зберігання. Тимчасове зберігання вказаного товару на складі було дозволено митним органом на визначений строк, з урахуванням передбаченого ч. 1 ст. 204 МК України загального строку тимчасового зберігання товарів під митним контролем, який становить 90 календарних днів. Відповідно до вимог встановлених ч. 4 ст. 204 МК України товари, які перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, повинні бути задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму до закінчення строку зберігання. Однак, товариство у встановлений законом строк не заявило митним органам за встановленою формою точних та достовірних відомостей про товар, який підлягає обов'язковому декларуванню, у разі переміщення через митний кордон України. Таким чином митний орган дійшов висновку про порушення вимоги ст. 204 МК України та про вчинення товариством порушення, передбаченого ст. 472 МК України. Не погодившись з такими висновками митного органу, товариство звернулося до суду.

 Правова позиція 

До закінчення граничних строків зберігання товарів на складі тимчасового зберігання товари мають бути задекларовані у відповідний митний режим або ж передані для подальшого зберігання на склад органу доходів і зборів чи вивезені за межі митної території України. За порушення встановлених строків Митним кодексом України передбачено адміністративну відповідальність за статтею 469 Митного кодексу України. Порушення законодавчо встановленого обов'язку декларування товарів до закінчення встановлених строків тимчасового зберігання не може  кваліфікуватись за статтею 472 Митного кодексу України.

не задоволено

 Фабула справи  В зону митного контролю був ввезений транспортний засіб із певними товарами та поміщений у митний режим транзиту (різновид – внутрішній транзит). Особа порушила зобов’язання із доставки товарів у митний орган призначення. Митним органом зазначене діяння було кваліфіковано як порушення митних правил, склад якого передбачений статтею 472 Митного кодексу України.

 Правова позиція 

Нездійснення декларування товару чи транспортного засобу є порушенням митних правил, склад якого передбачений статтею 472 Митного кодексу України.

невідомо

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із прохання про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень рішень, винесених на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки, у зв’язку із заниженням ПДВ внаслідок нецільового використання позивачем коштів спеціального рахунку.

 Правова позиція 

Нецільове використання коштів, отриманих у зв’язку з податковою пільгою, не відноситься до випадків визначення грошового зобов’язання контролюючим органом, що викладені в п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України. В такому випадку, застосування контролюючим органом штрафних санкцій відповідно до статті 123.2 Податкового Кодексу України, крім визначення основного платежу грошового зобов’язання в такому ж розмірі, є необгрунтованим.

Використання платником коштів зі спеціального рахунку з ПДВ  для сплати прибуткового податку, а також єдиного соціального внеску є порушенням п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, оскільки сплата податків і зборів є обов`язком підприємства, який не відноситься до його виробничих цілей.

задоволено частково

 Фабула справи  Комунальне підприємство звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення рішення, яким контролюючим органом визначено грошове зобов’язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів. На противагу позивач зазначає, що комунальне підприємство не відносяться до категорії платників цього збору, а також в них відсутня з об'єктивних причин можливість встановлення вимірювальних приладів, а тому обсяг фактично використаної води визначається водокористувачем за технологічними даними.

 Правова позиція 

Судом було встановлено, що контролюючий орган виявив в ході проведення камеральної перевірки порушення вимог пункту 326.10 статті 326 ПК України (на момент прийняття рішення за спеціальне використання води сплачувався збір, при цьому формулювання в частині «існування можливості встановлення вимірювальних приладів» абзацу 3 підпункту 255.11.10 пункту 255.11 статті 255 ПК України за редакцією від 01.07.2016 року та п. 326.10 статті 326 ПК України за редакцією від 03.02.2013 року є аналогічними). Внаслідок виявлення повідомленням-рішенням підприємству було донараховано податкове зобов'язання у двократному розмірі та нараховані штрафні (фінансові) санкції. Проте оскільки платником було міське комунальне підприємство, для якого тарифи та послуги водопостачання для населення встановлюються рішеннями місцевих рад, а у вартість наданих послуг не закладалася сума, розрахована на встановлення вимірювальних приладів (лічильників), суд дійшов до висновку, що економічно-обґрунтованої можливості встановлення вимірювальних приладів комунальне підприємство не мало. Таким чином, у даному випадку судом обґрунтовувалась відсутність можливості встановлення вимірювальних приладів через відсутність компетенції міського комунального підприємства у прийнятті рішення про встановлення лічильників та розрахування тарифів без витрат на встановлення вимірювальних приладів.

задоволено частково

 Фабула справи  Суб`єкт господарювання звернувся до суду з позовом  в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення контролюючого органу. Контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку платника з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, та складено акт про результати перевірки, перевірка проведена з  дотриманням вимог чинного законодавства щодо підстав проведення перевірки. За результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, яким платнику визначено штраф за порушення терміну розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності. В акті перевірки зазначено, що при проведенні перевірки встановлено порушення платником ст. 2 Закону № 185, а саме: при  перевірці імпортного контракту, який був заключний з нерезидентом на постачання сталевих шаблонів. Нерезидент зобов'язується здійснити постачання сталевих шаблонів не пізніше 26.07.2011р. Відповідно до умов контракту оплата за обладнання здійснюється покупцем шляхом безготівкового банківського переказу на розрахунковий рахунок продавця наступним чином: 40% від вартості обладнання (43 400 євро) - як попередня оплата, що сплачується впродовж 14 днів після підписання контракту; 60% вартості обладнання (65 100 євро) - згідно готовності товару для його відправлення покупцю. На виконання умов контракту платник здійснює передплату згідно платіжного доручення від 14.06.2011р. на загальну суму 43 400 євро або 501 287,88 грн. Відповідно до здійсненої передплати, граничний термін надходження обладнання - 11.12.2011р. Фактично станом на 01.09.2012р. обладнання не отримано. За контрактом продавець повинний повідомити покупця про готовність товару до відвантаження. Товар повинен бути готовим до відправки через п'ять місяців після отримання першої оплати. Відповідно до контракту будь-який спір, що виникає щодо цього договору, або у зв'язку з ним, підлягає передачі на розгляд і остаточне вирішення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України м. Київ. За   результатами проведення перевірки встановлено порушення ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в результаті чого платнику нараховано пеню. Станом на час розгляду даної справи сума передоплати за товар платником не повернута, товар від контрагента - нерезидента не отриманий. Платником направлено до підприємства-нерезидента лист в якому наголошено на необхідності поставки товару, за який було здійснено передплату. Платник звернувся до Мінекономрозвитку України, в якому просив надати висновок щодо подовження строків постачання товару, встановлених ст. 2 Закону України № 185, у зв'язку з ремонтом технологічної лінії по виробництву товару та тим, що  виготовлення сталевих шаблонів затримується до закінчення ремонту. Про вказане було повідомлено й контролюючий орган. Однак, платником податків отримано відповідь, в якій вказано, що до вищевказаного звернення не додано необхідні для його розгляду документи. При повторному зверненні платником до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, ним в запиті вказано, що 20.01.2012р. «удалось через агента в Брюсселе найти на сайте «Коммерческий суд Брюсселя» реєстр предприятий банкротов Бельгии, где под. номером 328888 была зарегистрирована некая промышленная компания без названия, находящаяся по тому же адресу, что и контрагент и имеющая идентификационный номер компании, совпадающий с цифрами на печати предприятия» (арк. справи 28). Інформація про те, що компанія - нерезидент є банкрутом міститься й у відповіді на запит платника Донецькою торгово-промисловою палатою від 31.01.2012р. № 252/32/06.06-03.

 Правова позиція 

Згідно з відповіддю Міністерства економічного розвитку і торгівлі України,  відповідно до Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою КМ України від 29.12.2007р. № 1409, висновок Міністерства надається на зовнішньоекономічні операції резидента, що здійснюються за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, і терміни виконання яких перевищують законодавчо встановлені. Надісланий пакет документів не дає підстав віднести контракт до жодного з видів договорів, визначених п. 2 Порядку. Відповідно, законодавчо встановлений строк розрахунків за операціями, що здійснюються на виконання контракту, не може бути продовжено відповідно до ст. 6 Закону № 185. При цьому, в зазначеній відповіді зазначається, що контрагент платника припинив виконувати свої зобов'язання та перебуває в процесі банкрутства, тому, враховуючи викладене, Міністерство зауважує, що згідно з ч. 2 ст. 4 Закону № 185, у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2  Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р. № 185/94-ВР або встановлені Національним банком України, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. На підставі чого, вважає доцільним платнику вжити заходів щодо стягнення заборгованості за контрактом з нерезидента у судовому порядку, для запобігання нарахування штрафних санкцій, передбачених статтею 4 Закону № 185.

Судом не приймаються посилання платника на те, що оскільки Міністерством економічного розвитку і торгівлі України вказано, що надісланий пакет документів не дає підстав віднести контракт до жодного з видів договорів, визначених п. 2 Порядку, затвердженого постановою КМ України від 29.12.2007р. № 1409, ним не повинна сплачуватись пеня за прострочення виконання зовнішньоекономічного контракту, оскільки згідно зі ст. 6 Закону № 959 суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. Тобто, укладений контракт на постачання металевих шаблонів укладений в межах правового поля щодо умов його укладення. А ст. 2, 4  Закону № 185, в свою чергу, не поділяє імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу за видами договорів.

Визначення контролюючим органом суми грошового зобов'язання по своїй суті є адміністративно-господарською санкцією. Вказані санкції застосовуються до суб'єктів господарювання, які порушили встановлені законодавством правила ведення господарської діяльності. Підставою застосування даного виду санкцій є адміністративно-господарське правопорушення - винне, протиправне невиконання чи неналежне виконання суб'єктом господарювання своїх зобов'язань, передбачених чинним законодавством, що порушує права інших суб'єктів господарювання. Характерними ознаками адміністративно-господарських санкцій, які відрізняють їх від інших заходів правового впливу, є те, що відповідно до ч. 1 ст. 238 ГК України вони можуть бути застосовані уповноваженими державними органами або органами місцевого самоврядування. Даний вид санкцій не може застосовуватися суб'єктами, які не мають владних повноважень; можуть бути застосовані лише у разі порушення суб'єктом господарювання правил здійснення господарської діяльності, встановлених законодавчими актами; ці санкції встановлюються виключно законами України.

Судом також не приймаються доводи платника про те, що він звернувся до суду з заявою щодо включення його вимог до реєстру кредиторів у справі про банкрутство контрагента, оскільки, за приписами ст. 4 Закону № 185 строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується тільки у випадках прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами.

Платником не надано до суду доказів про прийняття  заяви до суду, щодо включення його вимог до реєстру кредиторів у справі про банкрутство контрагента . Крім того, платник, як вбачається з матеріалів справи, наданих ним, дізнався про банкрутство свого контрагента - нерезидента 31.01.2012р. з листа Донецької торгово-промислової палати. Заява про визнання платника кредитором у справі про банкрутство була ним датована лише 07.03.2012р. При цьому, як вказано в заяві, строк для подання заяв для включення в реєстр кредиторів - 21.09.2011р. Тобто, вказана заява подана платником до господарського суду міста Брюсселя з пропуском строку для включення його вимог до реєстру кредиторів. Платником не надано до  матеріалів справи жодного доказу, який підтверджував би прийняття вказаної заяви до розгляду господарським судом м. Брюсселя та поновлення вищевказаних строків.

Крім того, платником не доведено під час розгляду справи та не надано до суду будь-яких документів про те, що ним подавалась заява про стягнення суми передоплати в іноземній валюті в розмірі 43 400 євро.

Що стосується посилання платника на п. 108.1 ст. 108 Податкового кодексу України, згідно з яким пеня не нараховується на суму податкового боргу в міжнародних правовідносинах при виконанні документа іноземної держави, за яким здійснюється стягнення суми податкового боргу в міжнародних правовідносинах. Згідно з п.п. 14.1.154 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг в міжнародних правовідносинах - це грошове зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій, пені за їх наявності та витрат, пов'язаних з його стягненням, несплачене в установлений строк, що на підставі відповідного документа іноземної держави є предметом стягнення, яке може бути звернуто відповідно до міжнародного договору України. При цьому, слід зазначити, що пеня не нараховується саме при виконанні документу іноземної держави, а тому, посилання платника на вказану норму не відноситься до предмету спору в даній справі.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання незаконними дій, скасування податкового боргу, визначеного податковою вимогою про сплату авансових внесків з податку на прибуток, складеної контролюючим органом, незаважаючи на подання платником заяви, у якій було вказано, що джерелом сплати грошових зобов'язань з податку на прибуток є суми надмірно сплаченого податку.

 Правова позиція 

Відповідно до пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України, платник податків мав право сплатити авансовий внесок з податку на прибуток  у період  січень-лютий 2013 року у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року.

Пунктом 87.1 статті 87 ПК  України не забороняється погашення авансових платежів за рахунок надмірно сплачених сум відповідного платежу.

задоволено

 Фабула справи  Приватне підприємство розташувало товар на складі тимчасового зберігання фізичної особи підприємця. На адресу підприємства  надійшло повідомлення митного органу стосовно необхідності здійснення передачі товару на склад тимчасового зберігання, термін зберігання якого вичерпується. Директор підприємства звернувся до утримувача складу з метою попереднього погодження продовження строків тимчасового зберігання товарів. Підприємство  отримало повідомлення, в якому митний орган відмовляв у продовженні терміну зберігання товару у зв’язку з відмовою власника складу. При з’ясуванні обставин стало відомо, що утримувач складу при складанні листа допустив помилку при формулюванні речення, в якому було пропущено слово «не возражаю». Проте безпосередню згоду власника складу підтверджувала назва листа «О продлении сроков пребывания товаров на СВХ». В той же день директор підприємства негайно звернувся до утримувача складу  та отримав згоду на розміщення товару на складі.  Проте митний орган розцінив зазначені обставини як відмову утримувача складу від продовження строків зберігання товарів. З огляду на це було складено протокол про порушення митних правил, передбачене ст. 469 Митного кодексу України. Не погодившись з такими висновками митного органу, підприємство звернулось до суду.

 Правова позиція 

Загальний строк тимчасового зберігання товарів під митним контролем становить 90 календарних днів, і може бути продовжений за заявою власника таких товарів або уповноваженої ним особи тим органом доходів і зборів, яким було надано дозвіл на їх розміщення, на строк не більше 30 календарних днів. При цьому, якщо подання такої заяви на продовження строку зберігання ініціюється не утримувачем відповідного складу, така заява в обов'язковому порядку попередньо з ним погоджується. Відсутність такого пгодження є підставою для відмови у наданні митним органом дозволу на продовження терміну зберігання та, у разі перевищення строку тимчасового зберігання – притягнення до адміністративної відповідальності.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду із оскарженням податкового повідомлення-рішення контролюючого органу про визначення суми податкових зобов'язань з ПДВ, яке прийняте з причин використання платником податків сум податку на додану вартість, що не сплачені до бюджету внаслідок застосування податкової пільги (спеціальний сільськогосподарський режим), не за призначенням або всупереч умовам чи цілям її надання.

 Правова позиція 

Передбачені п.123.2 ст.123 ПК України наслідки для платника податків, а саме стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги, не є штрафними санкціями. Штраф застосовується відповідно до п. 123.1 ст.123 ПК України. 

задоволено

 Фабула справи  Платник оскаржив в адміністративному суді податкове повідомлення-рішення, прийняте внаслідок проведення перевірки платника, під час якої контролюючим органом виявлено заниження суми податкового зобов’язання з ПДВ шляхом вчинення між платником та контрагентом, посадових осіб якого обвинувачено за фактом умисного ухилення від сплати податків особливо великих розмірах, оподатковуваних операцій, реальність яких ставиться контролюючим органом під сумнів. Контролюючий орган обґрунтовує свою позицію тим, що правочини здійсненні без мети настання реальних наслідків і відповідно до ЦК України є нікчемними.

 Правова позиція 

Факт порушення кримінальної справи, за відсутності обвинувального вироку, не є достатнім доказом для висновку про податкове зобов'язання, адже повинні бути відповідні судові рішення, що набрали законної сили, які б підтверджували ті чи інші юридичні факти.

Посилання на фіктивність правочину, його недійсність чи нікчемність має підкріплюватись доказовою базою. В іншому випадку суд не бере до уваги дані твердження. (Наприклад, у складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов’язкова ознака – специфічна мета – порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов’язковому доведенню. Наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду).

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із вимогами про визнання протиправною бездіяльність контролюючого органу в частині ненадання податкової консультації та зобов'язати контролюючий орган надати позивачу податкову консультацію.

 Правова позиція 

Платник податків має право самостійно на власний розсуд обрати до якого контролюючого органу звернутись із запитом для отримання податкової консультації, до того ж Податковий кодекс України не встановлює черговості звернення до контролюючих органів у порядку їх підпорядкованості та не передбачає права Державної фіскальної служби України пересилати адресовані їй запити про надання податкової консультації до підпорядкованих контролюючих органів.

задоволено
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію