Податкова судова практика

 Фабула справи  Суд розглянув кримінальне провадження про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення за сукупністю ч. 2 ст. 15 та ч. 1 ст. 201 Кримінального кодексу України. Маючи у власності монети Римської Імперії ІІ-го сторіччя, особа усвідомлювала, що вони є пам'ятками історії і культурними цінностями та для їх переміщення через митний кордон України необхідний спеціальний дозвіл. Обвинувачений з корисливою метою вирішив продати наявні у нього монети закордонному покупцю, а їх відправку за межі України здійснити у вигляді звичайного міжнародного листа, що надасть йому змогу таким чином приховати їх від митного контролю. В подальшому, для доведення свого злочинного умислу до кінця, спрямованого на контрабанду культурних цінностей, особа за місцем свого проживання з використанням власної ПЕОМ, приєднаної до мережі Інтернет, на сайті опублікував зображення та ідентифікаційні ознаки денаріїв Римської Імперії і домовився про їх продаж за грошові кошти мешканцю Сполучених Штатів Америки.

 Правова позиція 

Пересилання культурних цінностей без виконання спеціального передбаченого законодавством порядку та з приховуванням від митного контролю є кримінально караним діянням за статтею 201 Кримінального кодексу України «Контрабанда».

задоволено

 Фабула справи  В ході проведення перевірки законності ввезення на митну територію України іноземних транспортних засобів особистого користування було виявлено, що  громадянином України було ввезено на митну територію України  транспортний засіб, зареєстрований у Польщі. Було зроблено висновок про те, що громадянин перевищив встановлений статтею 95 Митного кодексу України строк транзитного перевезення автомобіля більше ніж на десять діб. За даним фактом відносно нього складено протокол про порушення митних правил. Не погодившись з такими висновками, декларант звернувся до суду.

 Правова позиція 

В Україні неможливе використання карнету CPD через те, що країна не входить до списку гарантів по книзі CPD. Єдиним міжнародним документом, на підставі якого можливо ввезення транспортних засобів на митну територію України згідно Конвенції про тимчасове ввезення, є книжка CPD. Інші документи не є підставами для ввезення транспортного засобу на підставі Конвенції про тимчасове ввезення

Диспозиція ст.485 МК України містить склад адміністративного правопорушення, який передбачає вчинення конкретних дій виключно із умисною формою вини. Так, об'єктивною стороною адміністративного правопорушення за ст.485 МК України є дії. Під дією розуміється активний вчинок особи, в якому виражена зовні її воля.

задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до контролюючого органу з позовом про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень про застосування до платника штрафних санкцій та про нарахування платнику грошових зобов’язань, рішення про застосування штрафних санкцій та направленої на адресу платника податкову вимогу про сплату боргу. В акті перевірки платника, що була проведена контролюючим органом зазначено, що до контролюючого органу надійшла заява бухгалтера платника про виплату їй заробітної плати «у конвертах» та заниження в податковій звітності цієї суми до розміру мінімальної заробітної плати. Контролюючим органом до платника було направлено запит про надання документів первинного бухгалтерського обліку, які б підтверджували суму заробітної плати, яка отримувалася бухгалтером, проте, такі документи не були надані контролюючому органу ні на його запит, а ні під час проведення перевірки.

 Правова позиція 

Відомості на виплату заробітної плати, відновлені платником з електронної бази, с не є належним доказом отримання працівниками підприємства заробітної плати в розмірі, який в них зазначений, оскільки вони не містять підписів про одержання грошових коштів працівників підприємства.

не задоволено

 Фабула справи  Особа звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного Банку України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії. При цьому, судовий збір було сплачено  представником позивача за довіреністю.

 Правова позиція 

Відповідно до ст.2 ЗУ «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом. Враховуючи те, що представник не є стороною по справі, суд дійшов висновку, що останній не є платником судового збору у розмінні ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір», адже відсутній поданий ним особисто, з метою захисту свого порушеного права та інтересу адміністративний позов.  Вказане, в свою чергу, обумовлює відсутність належного документу про сплату судового збору.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою визнання протиправними дій контролюючого органу стосовно прийняття рішення та скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено грошове зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25000 грн. Позивач мотивував свої позовні вимоги тим, що з урахуванням такої засади податкового законодавства як стабільність, обов'язок сплати транспортного податку виникає лише з 1 січня 2016 року.

 Правова позиція 

Податкове законодавство є похідним від бюджетного, оскільки необхідність існування податкового законодавства обумовлена тим, що у держави є обов'язок фінансування взятих на себе  зобов'язань, котрі потребують витрачання коштів.

Бюджетна політика держави в аспекті введення у дію законів, котрі впливають на показники бюджету (у тому числі і при встановленні нових податків), не узгоджується з підходом про пріоритетність прав, свобод та інтересів громадян, визнання їх найвищою соціальною цінністю. Негайне застосування змін до ПК України в аспекті сплати транспортного податку суперечить принципу верховенства права, оскільки платнику необхідний певний час, щоб проаналізувати власний бюджет та прийняти рішення стосовно перебування у власності або набуття у власність об'єкту, який планується оподаткувати у новому бюджетному періоді.

Принцип стабільності реалізується через заборону внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів тобто заборону введення у дію таких змін у новому бюджетному періоді, якщо такі зміни прийнятті (набрали чинності) менш як за 6 місяців до його початку.

задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення, яким платнику нараховано податкове зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб , обгрунтовуючи свою позицію неправомірністю сплати транспортного податку в 2015 році та порушення при цьому принципу зворотньої дії закону в часі. Платник також вказує на те, що автомобіль, який є об’єктом оподаткування викрадено.

 Правова позиція 

Дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У зв'язку з викраденням транспортного засобу, платник позбавляється об'єкту оподаткування, внаслідок чого розрахунок транспортного податку повинен бути здійснений по дату фактичного володіння транспортним засобом, що кореспондується з положенням підпункту 267.6.5 Податкового кодексу.

задоволено

 Фабула справи  Особа звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Судовий збір був сплачений особою, ідентифікаційний  номер якої, зазначений у  графі код платника, є відмінним від коду позивача.

 Правова позиція 

Відповідно до Ст.2 ЗУ «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.  Враховуючи це, суд наголошує, що судовий збір має бути сплачений позивачем по справі, хоч і  не виключена можливість сплати судового збору через представника позивача, відомості про що мають бути зазначені в документі про сплату судового збору, зокрема в призначені платежу. Проте в документах про сплату судового збору зазначено платника та його код, що є відмінним від позивача. Вказане, в свою чергу, обумовлює відсутність належного документу про сплату судового збору. В той час як реквізити для сплати судового збору в частині платника, коду платника та призначення платежу мають відповідати даним позивача по справі.

не задоволено

 Фабула справи  Вишгородська об’єднана державна податкова інспекція головного управління Державної фіскальної служби у Київській області звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із поданням до товариства з обмеженою відповідальністю “Букімпекс” про стягнення коштів за податковим боргом. При цьому не судовий збір сплачено не було.

 Правова позиція 

У ході справи було встановлено, що позивач не сплатив судовий збір. Суд повідомляє, що Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. При цьому ДПІ не має пільги у сплаті судового збору відповідно до Ст.5 ЗУ «Про судовий збір».

Також відповідно до Ст.8 ЗУ «Про судовий збір» суд може відстрочити,розстрочити, зменшити, або звільнити від сплати судового збору особу, враховуючи її майновий стан. Обмежене фінансування бюджетної установи, яка діє як суб’єкт владних повноважень, не може бути підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору.

не задоволено

 Фабула справи  Товариство з обмеженою відповідальністю "Флоріда Інжиніринг" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України в м.Києві. Судовий збір був сплачений іншою особою, ідентифікаційний  номер якої, зазначений у  графі код платника, є відмінним від коду позивача.

 Правова позиція 

Суд наголошує, що судовий збір має бути сплачений позивачем по справі, хоч і не виключаючена можливість  сплати судового збору через представника позивача, відомості про що мають бути зазначені в документі про сплату судового збору, зокрема в призначені платежу. Проте в документах про сплату судового збору зазначено платника та його код, що є відмінним від данних позивача. Реквізити для сплати судового збору в частині платника, коду платника та призначення платежу мають відповідати даним позивача по справі.

Вказане в свою чергу обумовлює відсутність належного документу про сплату судового збору.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із вимогою визнати протиправною відмову контролюючого органу у реєстрації податкових накладних і розрахунків коригування та зобов’язати контролюючий орган збільшити суму, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Після проведення «обнуління» такою суми ПДВ, відповідно до Витягу з системи електронного адміністрування ПДВ, у формулу не були включені суми ПДВ, що містяться в податкових накладних, складених у червні (останній місяць функціонування Системи електронного адміністрування ПДВ в тестовому режимі) 2015 та зареєстрованих в липні 2015, тоді як від'ємна сума ПДВ розрахунків коригування, потрапила до формули.

 Правова позиція 

Підставою для відмови у прийнятті податкових накладних та розрахунків позивача є виявлення помилки, а саме – сума ПДВ в документі не може перевищувати суму ліміту на рахунку ПДВ покупця. При цьому, необхідно враховувати положення пункту 35 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України (в редакції від 29.07.2015) та факт подання платником податку до реєстрації податкових накладних та розрахунків після 04.08.2015, що в свою чергу надає змогу стверджувати про безпідставність будь-яких доводів про наявність відповідної помилки, адже реєстрація в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, складених до 1 липня 2015 року, здійснювалась без обмеження сумою податку, обчисленою за формулою, визначеною пунктом 2001.3 статті 2001 ПК України, починаючи з четвертого робочого дня після дати набрання чинності Законом № 643 (з 04.08.2015).

Адміністративний суд відмовляє платнику податків у задоволені його вимог, що стосуються вимоги накласти обов’язок на контролюючий орган збільшити суму, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 Податкового кодексу України. Це відбувається в силу того, що відповідні вимоги є передчасними, адже платником податків не надані докази про те, що за наслідками набрання даним рішенням законної сили контролюючий орган самостійно не здійснить корегування суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням дій контролюючого органу по невключенню суми помилково сплачених коштів з ПДВ до системи електронного адміністрування, а також із вимогою зобов'язати контролюючий орган включити відповідну суму в рядок «11» Даних СЕА ПДВ та призупинити роботу СЕА ПДВ, у зв'язку з її некоректною роботою по автоматичному зарахуванню помилково та надміру сплачених сум з ПДВ до усунення помилок в її роботі. Письмових доказів, які б підтверджували помилковість сплати ПДВ, платником податків не було надано.

 Правова позиція 

Суми, сплачені платником податку до бюджету, які за його посиланням є сумами, які сплачені помилково, згідно поданих платником податку податкових декларацій, є такими самостійно визначені сумами податку на додану вартість. Відповідно, відсутність доказів, що б підтверджували помилковість сплати податку на додану вартість за той чи інших звітний період, не дозволяє визнати протиправними дії контролюючого органу по невключенню платнику податку суми помилково сплачених коштів з ПДВ до системи електронного адміністрування ПДВ та зобов'язати контролюючий орган включити відповідну суму помилково сплачених коштів в рядок «11» Даних системи електронного адміністрування ПДВ.

не задоволено

 Фабула справи  Суд першої інстанції розглядав матеріали справи, що надійшли від місцевого органу доходів зборів за протоколом про порушення митних правил про притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 472 Митного кодексу України. Згідно матеріалів провадження, особа під час перетину митного кордону України не задекларувала предмети (готівку, золоті зливки), що підлягають обов’язковому декларуванню.

 Правова позиція 

Фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити з України банківські метали вагою, що не перевищує 500 г, у вигляді зливків і монет на умовах письмового декларування митному органу у повному обсязі.

Незалежно від наявності умислу чи обізнаності щодо вимог законодавства, фізична чи юридична особа несуть відповідальність за недекларування банківських металів, що переміщуються через митний кордон України.

задоволено

 Фабула справи  Особа звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного Банку України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії. При цьому судовий збір сплатив представник позивача за довіреністю.

 Правова позиція 

Відповідно до Ст.2 ЗУ «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом. Враховуючи те, представник не є стороною по справі, суд дійшов висновку, що останній не є платником судового збору у розмінні ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір», адже відсутній поданий ним особисто, з метою захисту свого порушеного права та інтересу адміністративний позов.  Вказане, в свою чергу, обумовлює відсутність належного документу про сплату судового збору.

не задоволено

 Фабула справи  Рішенням митного органу декларанту було відмовлено у наданні дозволу на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території України у зв’язку з тим, що для прийняття рішення щодо встановлення строків переробки товарів на митній території України відповідно до частини першої статі 151 та частини другої статті 149 Митного кодексу України необхідно надати інформацію про строк виконання робіт на кожному етапі переробки та загальну тривалість процесу від початку переробки до завершення розпорядження продуктами переробки, а у поданому декларантом пакеті документів така інформація була відсутня. Заперечуючи такий обов’язок, декларант звернувся до суду.

 Правова позиція 

При поміщенні товарів у митний режим переробки на митній території України законодавчо не передбачені вимоги щодо надання заявником відомостей про строк виконання робіт на кожному етапі переробки, Митний кодекс України  визначає лише необхідність подання відомостей про загальний обсяг робіт і строк їх виконання, не конкретизуючи, що такий строк стосується кожного етапу робіт.

задоволено частково

 Фабула справи  Товариство з обмеженою відповідальністю "Комінвест" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

 Правова позиція 

Суд наголошує, що судовий збір має бути сплачений позивачем по справі, хоч і не виключаючи можливості сплати судового збору через представника позивача, відомості про що мають бути зазначені в документі про сплату судового збору, зокрема в призначені платежу. Проте в документах про сплату судового збору зазначено платника та його код, що є відмінним від данних позивача. Реквізити для сплати судового збору в частині платника, коду платника та призначення платежу мають відповідати даним позивача по справі.  Вказане в свою чергу обумовлює відсутність належного документу про сплату судового збору.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням бездіяльності контролюючого органу, що проявилось у незабезпеченні автоматичного збільшення суми, на яку платник має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від’ємного значення за останній податковий період функціонування системи електронного адміністрування ПДВ в тестовому режимі (червень 2015 року) у СЕА ПДВ. Також платник вимагає зобов’язати контролюючий орган збільшити у СЕА ПДВ відповідну суму, на яку платник має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у ЄРПН та відобразити відповідне збільшення у витягу з СЕА ПДВ. Контролюючий орган, який виступає відповідачем у даній справі, не наділений повноваженнями щодо внесення будь-яких змін до системи електронного адміністрування ПДВ.

 Правова позиція 

Державні податкові інспекція нижчих рівнів не наділені повноваженнями щодо внесення будь-яких змін до системи електронного адміністрування ПДВ, тому, у їхній бездії відсутня протиправна бездіяльність щодо не включення в розрахунок в системі електронного адміністрування ПДВ суми податку, на яку платник податку, має право зареєструвати податкові накладні.

Державна фіскальна служба України, не забезпечивши своєчасне відображення у системі електронного адміністрування ПДВ заявлених платником податків відомостей, порушила статтю 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», а саме право на мирне володіння своїм майном, що також є невід'ємним правом на повагу до своєї власності.

Тимчасове затримання відображення показників фінансової звітності у відповідній системі фактично призвело негативного впливу на господарську діяльність платника податків, зупинення виконання зобов’язань по укладеним контрактам та виконання останніх, оскільки за першою подією унеможливлюється реєстрація податкових накладних. Маючи, по факту, значну суму переплати по податкових зобов'язаннях, платник податків не мав можливості вилучати з обігу грошові кошти.

задоволено частково

 Фабула справи  Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренес-ВВ" звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України про визнання нечинним скасування рішення.

 Правова позиція 

Суд наголошує, що судовий збір має бути сплачений позивачем по справі, хоч і не виключена можливість сплати судового збору через представника позивача, відомості про що мають бути зазначені в документі про сплату судового збору, зокрема в призначені платежу. Реквізити для сплати судового збору в частині платника, коду платника та призначення платежу мають відповідати даним позивача по справі.

Проте в документах про сплату судового збору зазначено платника та його код, що є відмінним від данних позивача. Вказане в свою чергу обумовлює відсутність належного документу про сплату судового збору.

не задоволено

 Фабула справи  Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛ ГЛОБАЛ ПРОЕКТ Україна"звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції  у Голосіївському районі  ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії.

 Правова позиція 

Суд наголошує, що судовий збір має бути сплачений позивачем по справі, хоч і не виключена можливість сплати судового збору через представника позивача, відомості про що мають бути зазначені в документі про сплату судового збору, зокрема в призначені платежу. Реквізити для сплати судового збору в частині платника, коду платника та призначення платежу мають відповідати даним позивача по справі.

Проте в документах про сплату судового збору зазначено платника та його код, що є відмінним від данних позивача. Вказане, в свою чергу, обумовлює відсутність належного документу про сплату судового збору.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою визнання протиправними дій контролюючого органу стосовно прийняття рішення та скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено грошове зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25000 грн. Позивач зазначає, що спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки запровадження та встановлення транспортного податку як місцевого податку має бути здійснено відповідним рішенням місцевої ради у межах її повноважень, а при винесені спірного рішення Податковим органом не зазначено жодного посилання на рішенням місцевої ради.

 Правова позиція 

Оподаткування транспортним податком у випадку коли строк використання автомобіля впродовж базового податкового періоду (календарного року) перевищив 5 років повинно здійснюватися за аналогією зміни власника, тобто розмір податку повинен визначатися пропорційно кількості місяців користування впродовж базового податкового періоду (календарного року) автомобілем, який є об'єктом оподаткування, а у разі закінчення строку використання вказаного автомобіля до 5 років впродовж базового податкового періоду (календарного року), тобто втрати об'єкта оподаткування, податок за наступні місяці не повинен нараховуватися.

не задоволено

 Фабула справи  Товариство з обмеженою відповідальністю "Ультра Груп" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції  у Голосіївському районі  ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення.

 Правова позиція 

Суд наголошує, що судовий збір має бути сплачений позивачем по справі, хоч і не виключена можливість сплати судового збору через представника позивача, відомості про що мають бути зазначені в документі про сплату судового збору, зокрема в призначені платежу. Реквізити для сплати судового збору в частині платника, коду платника та призначення платежу мають відповідати даним позивача по справі.

Проте в документах про сплату судового збору зазначено платника та його код, що є відмінним від данних позивача. Вказане, в свою чергу, обумовлює відсутність належного документу про сплату судового збору.

не задоволено

 Фабула справи  Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеграл -Груп" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції  у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

 Правова позиція 

Суд наголошує, що судовий збір має бути сплачений позивачем по справі, хоч і не виключена можливість сплати судового збору через представника позивача, відомості про що мають бути зазначені в документі про сплату судового збору, зокрема в призначені платежу. Реквізити для сплати судового збору в частині платника, коду платника та призначення платежу мають відповідати даним позивача по справі.

Проте в документах про сплату судового збору зазначено платника та його код, що є відмінним від данних позивача. Вказане, в свою чергу, обумовлює відсутність належного документу про сплату судового збору.

невідомо

 Фабула справи  Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІВЕРСАЛ БІЛД" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції  у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

 Правова позиція 

Відповідно до Ст.2 ЗУ «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Суд наголошує, що судовий збір має бути сплачений позивачем по справі, хоч і не виключена можливість сплати судового збору через представника позивача, відомості про що мають бути зазначені в документі про сплату судового збору, зокрема в призначені платежу. Реквізити для сплати судового збору в частині платника, коду платника та призначення платежу мають відповідати даним позивача по справі.

Проте в документах про сплату судового збору зазначено платника та його код, що є відмінним від данних позивача. Вказане, в свою чергу, обумовлює відсутність належного документу про сплату судового збору.

не задоволено

 Фабула справи  Особою було ввезено на митну територію України транспортний засіб і в подальшому не вивезено за її межі у встановлений термін або поміщено у інший митний режим. З огляду на це, особу було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 Митного Кодексу України та накладено стягнення у виді штрафу. Проте декларант вважав дану постанову необґрунтованою, оскільки особою, яка її винесла не було надано доказів того, що транспортний засіб він продав на запчастини. Також декларант стверджував, що даний автомобіль є в нього у наявності у зламаному стані.  

 Правова позиція 

При винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення необхідно враховувати обставини, зазначені у ст.33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, позитивну характеристику по місцю проживання, його майновий стан, інші обставини, що пом'якшують відповідальність, щире каяття. Враховуючи ці обставини та малозначність вчиненого правопорушення, суд може звільнити позивача від адміністративної відповідальності за порушення митних правил, обмежившись щодо нього усним зауваженням.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду у зв’язку із оскарженням відмови контролюючого органу у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також із вимогою зобов’язати контролюючий орган прийняти та зареєструвати відповідні накладні. Сума ліміту реєстрації податкових накладних платника податку є меншою загальною суми ПДВ, на яку складені податкові накладні, що підтверджується квитанціями.

 Правова позиція 

Реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється в межах суми, обчисленої за формулою, встановленою пунктом 2001.3 статті 2001 Податкового кодексу України, тобто для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних платник податку повинен мати достатню суму податкового кредиту, підтверджену зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних «вхідними» податковими накладними, сплатою податку на додану вартість при імпорті товарів та (за недостатності таких сум) коштами на його рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

не задоволено

 Фабула справи  Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, мотивуючи позовні вимоги тим, що всупереч норм діючого трудового законодавства, відповідачем протиправно, без наявності на те законних підстав, звільнено позивача із займаної посади, незважаючи на те, що про скорочення штату останній не повідомлявся та йому не пропонувалась інша посада, що є порушенням ст. 49-2 КЗпП України.

 Правова позиція 

Відповідно до положень п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Порядок вивільнення працівників визначений ст. 49-2 КЗпП України. Так, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

не задоволено

 Фабула справи  Суд першої інстанції розглянув справу, що була ініційована митним органом, щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за статтею 472 Митного кодексу України. Так, при проведенні митного огляду вантажу, який переміщувався у контейнері, митним органом було встановлено, що фактично у зазначеному контейнері, окрім заявлених товарів, знаходилися товари, не задекларовані у книжці МДП та у поданих декларантом інвойсах.  

 Правова позиція 

Проведення митного огляду вантажу, що переміщується за процедурою МДП є законним і обґрунтованим заходом митного контролю.

У книжці МДП повинні бути зазначені всі відомості про фактично переміщувані особою товари.

задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (далі – ППР), яким платнику визначено суму податкового зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб. Платник зазначає, що автомобіль, що ідентифікується контролюючим органом як об’єктом оподаткування, використовувався більше п’яти років, а нарахування транспортного податку платнику суперечить принципу, відповідно до якого нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі.

 Правова позиція 

Базовий податковий (звітний) період транспортного податку дорівнює календарному року, тому суд у 2015 році автомобіль, який був уперше зареєстрований у 2010 році, не є об'єктом оподаткування даним податком.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Таким чином, контролюючим органом неправомірно застосовано норми ПК України для нарахування транспортного податку щодо платника, який набув право власності на автомобіль до моменту набрання чинності закону, яким було запроваджено транспортний податок.

задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (далі – ППР), яким платнику визначено суму податкового зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб. У зв’язку із викраденням автомобіля платник вважає протиправним нарахування йому транспортного податку, так як вважає себе таким, що втратив ознаки платника податку.

 Правова позиція 

Норми чинної на даний момент ст. 267 ПК України не передбачають звільнення від сплати транспортного податку власників викрадених автомобілів. Такий стан регулювання спірних правовідносин додатково вказує про безпідставність доводів щодо відсутності обов’язку сплачувати транспортний податок особами, автомобілі яких викрадено і продовжують обліковуватись у власності особи.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (далі – ППР), яким платнику визначено суму податкового зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб. Платник зазначає, що нарахування податкового зобов’язання з транспортного податку суперечить принципу стабільності податкового законодавства, протирічить ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

 Правова позиція 

Оскільки Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", згідно з яким з 01 січня 2015 року введено в дію "Транспортний податок", прийнятий 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Застосування контролюючим органом положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" у 2015 році при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення з транспортного податку, не відповідає положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (далі – ППР), яким платнику визначено суму податкового зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб. Платник зазначає, що контролюючим органом порушено строк надсилання платнику ППР, порушено конституційні приписи щодо особливостей дії нормативно-правових актів у часі.

 Правова позиція 

Порушення контролюючим органом строків надіслання податкового повідомлення-рішення, як підстава для скасування такого податкового повідомлення-рішення, не є обставиною, яка нівелює обов'язок платника податку сплачувати встановлений законодавством вид податку.

Норми ст. 267 Податкового кодексу України не визнано такими, що  суперечать  Конституції, отже, вони є діючими та такими, що підлягають виконанню на всій території України. Кожна особа зобов'язана сплачувати  встановлені Податковим кодексом України податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями  цього  Кодексу.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (далі – ППР), яким платнику визначено суму податкового зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб. Платник зазначає, що на момент винесення відповідачем оскаржуваного рішення автомобіль використовувався понад 5 років, тобто вказаний автомобіль не відноситься до об'єктів оподаткування визначених ст. 267 ПК України, а тому податкове повідомлення-рішення є протиправним та  підлягає скасуванню.

 Правова позиція 

У разі, коли станом на дату прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, так станом і на дату, з якої законодавцем покладено обов'язок із сплати транспортного податку (01 січня 2015 року), використовувався понад 5 років, такий автомобіль не є об’єктом оподаткування транспортним податком та в платника відсутній податковий обов’язок з цього податку.

При визначенні об'єкта оподаткування транспортним податком час використання легкового автомобіля необхідно рахувати з дати його першої реєстрації не лише в Україні, а і за кордоном, що підтверджується положеннями підпункту 14.1.251 пункту 14.1. статті 14, підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України.

задоволено

 Фабула справи  Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Глорія Трейд"  звернулось до суду з позовом до  Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)  про визнання дій неправомірними та скасування рішення. 

 Правова позиція 

Відповідно до Ст.2 ЗУ «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Враховуючи те, що представник не є стороною по справі, суд дійшов висновку, що останній не є платником судового збору у розмінні ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір», адже відсутній поданий ним особисто, з метою захисту свого порушеного права та інтересу адміністративний позов.  Вказане, в свою чергу, обумовлює відсутність належного документу про сплату судового збору.

не задоволено

 Фабула справи  Особою було подано документи для митного оформлення товару. На думку митного органу, наданий декларантом сертифікат про походження товарів був виданий торгово-промисловою палатою на підставі документів, що містять неправдиві відомості. Особу було притягнено до адміністративної відповідальності за статтею 483 Митного кодексу України. Постановою апеляційного суду зазначену постанову було скасовано. Апеляційний суд прийняв нову постанову, згідно якою повернув справу для проведення додаткової перевірки до суду першої інстанції. Відтак, суд першої інстанції знову розглянув справу щодо притягнення до адміністративної відповідальності особи за порушення митних правил, склад якого передбачений статтею 483 Митного кодексу України.

 Правова позиція 

У разі виявлення недостовірних даних, унесених до сертифіката про походження товарів, митний орган подає відповідному уповноваженому органу пропозицію щодо анулювання сертифіката.

Суб’єктивна сторона складу правопорушення, передбаченого статтею 483 Митного кодексу України, передбачає прямий умисел, тобто особа повинна розуміти та усвідомлювати обставини і характер незаконного переміщення товарів.

не задоволено

 Фабула справи  Державна служба геології та надр України звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю про припинення користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами.  В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідачем порушено законодавство в сфері надрокористування, а також п.2 особливих умов спеціального дозволу (своєчасна і в повному обсязі сплата обов'язкових платежів), та не усунуто вказане порушення, у зв'язку з чим наявні підстави для анулювання спеціального дозволу на користування надрами згідно положень статті 26 Кодексу України про надра та пункту 23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615. Зазначав, що згода відповідача на припинення права на користування надрами відсутня, відтак питання про анулювання спеціального дозволу підлягає вирішенню в судовому порядку.

 Правова позиція 

Матеріалами справи підтверджено, що особливими умовами спеціального дозволу на користування надрами відповідача від 14.07.2006 р. № 3962 також передбачена необхідність своєчасної і в повному обсязі сплата обов'язкових платежів. На основі цього та з урахуванням пункту 5 частини 1 статті 26 Кодексу України про надра суд дійшов висновку, що надрокористувач порушив вимоги спеціального дозволу, а тому дозвіл підлягає припиненню шляхом його анулювання.

задоволено

 Фабула справи  особа звернулась до суду з позовом до Національного банку України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії.

 Правова позиція 

Відповідно до Ст.2 ЗУ «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Суд наголошує, що судовий збір має бути сплачений позивачем по справі, хоч і не виключена можливість сплати судового збору через представника позивача, відомості про що мають бути зазначені в документі про сплату судового збору, зокрема в призначені платежу. Реквізити для сплати судового збору в частині платника, коду платника та призначення платежу мають відповідати даним позивача по справі.

Проте в документах про сплату судового збору зазначено платника та його код, що є відмінним від данних позивача. Вказане, в свою чергу, обумовлює відсутність належного документу про сплату судового збору. 

Враховуючи те, що позову заяву було залишено ухвалою суду без руху для усунення недоліків, однак позивачем недоліки не усунуті, позовна заява підлягає поверненню. 

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (далі – ППР), яким платнику визначено суму податкового зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб. Платник зазначає, що вимога щодо сплати даного податку у 2015 році суперечить принципу стабільності податкового законодавства, закріпленого п.п.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України.

 Правова позиція 

Порушення законодавцем принципу стабільності податкового законодавства України щодо внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніше шести місяців до початку нового бюджетного періоду не є підставою для звільнення платника податку від обов’язку сплатити такий податок у відповідному податковому періоді та не може бути безумовною підставою для скасування оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення (далі – ППР), яким платнику визначено суму податкового зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб. Платник зазначає, що дії податкового органу по направленню означеного податкового повідомлення - рішення протиправними внаслідок порушення строку надсилання платнику ППР, а нарахування суми податкового зобов’язання з транспортного податку протирічить ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

 Правова позиція 

Дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Обов'язок сплачувати транспортний податок покладено на платника після набрання чинності Законом № 71-VІІІ від 28 грудня 2014 року, яким запроваджено транспортний податок, а не поширено такий на період до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2015. Вказане свідчить про безпідставність доводів про зворотну дію в часі норм Податкового кодексу України.

Порушення контролюючим органом імперативно визначеного обов'язку надіслати (вручити) платнику повідомлення - рішення до 01 липня базового податкового (звітного) періоду (року), передбачає незаконність дій контролюючого органу з направлення відповідного ППР, оскільки будь-які інші варіанти поведінки контролюючого органу в даному випадку  не предбачені.

задоволено частково

 Фабула справи  Особа звернулась до суду з позовом до Національного банку України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії.

 Правова позиція 

Відповідно до Ст.2 ЗУ «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Враховуючи те, що представник не є стороною по справі, суд дійшов висновку, що останній не є платником судового збору у розмінні ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір», адже відсутній поданий ним особисто, з метою захисту свого порушеного права та інтересу адміністративний позов.  Вказане, в свою чергу, обумовлює відсутність належного документу про сплату судового збору.

Враховуючи те, що позову заяву було залишено ухвалою суду без руху для усунення недоліків, однак позивачем недоліки не усунуті, позовна заява підлягає поверненню.

не задоволено

 Фабула справи  Особа звернулась до суду з позовом до Національного банку України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії.

 Правова позиція 

Відповідно до Ст.2 ЗУ «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Враховуючи те, що представник не є стороною по справі, суд дійшов висновку, що останній не є платником судового збору у розмінні ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір», адже відсутній поданий ним особисто, з метою захисту свого порушеного права та інтересу адміністративний позов.  Вказане, в свою чергу, обумовлює відсутність належного документу про сплату судового збору.

не задоволено

 Фабула справи  У ході перевірки контролюючий орган  дійшов висновку, що надходження імпортної продукції по імпортному контракту, укладеному з компанією-контрагентом платника, здійснено з порушенням строків, передбачених ст.2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». За результатами перевірки контролюючим органом були надіслані платникові податку податкові повідомлення-рішення щодо порушень вимог валютного законодавства та визначення сум грошових зобов’язань (штрафних санкцій) за порушення валютного законодавства. Не погодившись з такими висновками контролюючого органу, платник звернувся до суду.

 Правова позиція 

Перелік, наданий статтею 426 МКУ, щодо можливостей розміщення на митному складі товарів, поміщених в інші митні режими, слід визнавати вичерпним, а отже, розміщувати на митному складі товари, поміщені в інший митний режим, крім перелічених у цій статті (транзит, тимчасове ввезення, переробка на митній території, експорт, тимчасове вивезення, переробка за межами митної території), заборонено.

При поміщенні товарів у митний режим митного складу у межах консигнаційної угоди, датою поставки слід вважати «фактичне перетинання товаром митного кордону України в пункті пропуску, підтвердженням якого в режимі імпорту є проставлення на товаросупровідному документі відтиску «Під митним контролем» з відповідною датою перетину митного кордону». Але, крім того, доказом повинен бути і сам факт розміщення товару на митному складі, який підтверджує те, що товар перебуває на митній території України під митним контролем, що, в свою чергу, є доказом здійснення імпортної операції належним чином.

задоволено частково

 Фабула справи  Особа, працюючи на посаді підсобного працівника центру соціально-трудової реабілітації інвалідів, оформлювала документи щодо передачі від обласного благодійного фонду до центру соціально-трудової реабілітації інвалідів гуманітарної допомоги. На особу було відкрито кримінальну справу. Так, працівник обвинувачувався в тому, що ним складалися і підписувалися завідомо неправдиві офіційні документи з метою приховання нецільового використання отриманої  благодійним фондом  гуманітарної допомоги.

 Правова позиція 

У разі нецільового використання гуманітарної допомоги може наставати кримінальна відповідальність.

задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду з позовом до фізичної особи – підприємця про стягнення з розрахункових рахунків відповідача у банках заборгованості на загальну суму 186 459, 47 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача перед бюджетом виникла заборгованість за штрафними санкціями за порушення законодавства щодо регулювання обігу готівки за застосування реєстратора  розрахункових операцій та з  податку з доходів фізичних осіб у сумі 317, 47 грн., з якої 311,63 грн. - основний борг та 5 ,84 грн. - пеня, нарахована за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання внаслідок несплати в установлений законодавством строк узгоджених грошових зобов'язань. Відповідач просив залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку на звернення до суду, встановленим Кодексом адмістративного судочинства України.  На підтвердження своєї позицї коннтролюючий орган надав копію облікової картки платника податків, що підтверджує заборгованість відповідача. Відповідач стверджувала, що нею були сплачені всі податки і збори у повному обсязі, а відтак, вимога про стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 317, 47 грн. є необґрунтованою. Це підтверджується витребуваною судом обліковою карткою, з якої вбачалося, що у відповідача була відсутня заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, яка була погашена за рахунок переплат.

 Правова позиція 

 Контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Податковий борг може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

не задоволено

 Фабула справи  29 травня 2015 року громадянин України, при перетині митного кордону України (митний пост «Угринів» Львівської митниці ДФС України) в якості водія автомобіля, обрав смугу спрощеного митного контролю («зелений коридор»). В ході проведення візуального огляду транспортного засобу виникла підозра про наявність в автомобілі товарів, прихованих від митного контролю. Під час проведення спільного прикордонно-митного контролю транспортного засобу з використанням технічних засобів митного контролю, а саме: набір викруток, було виявлено приховані від митного контролю 100 пачок сигарет з фільтром з акцизними марками України, які були приховані в задніх колесах автомобіля. Посадовими особами митниці було складено протокол про порушення митних правил за частиною першою статті 583 Митного кодексу України.

 Правова позиція 

в діях особи наявні ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, а саме обравши спрощену зону митного контролю, намагався перемістити через митний кордон України товар з приховуванням від митного контролю шляхом використання засобів та способів, що утруднюють виявлення, що стверджується протоколом про порушення митних правил та іншими матеріалами справи.

невідомо

 Фабула справи  За результатами проведення перевірки платника податку податковим органом було винесено рішення про застосування фінансових санкцій. Податковий орган наполягав, що платник податку без дозволу представника податкового органу, який на акцизному складі робить відмітку про погодження відпуску шляхом проставляння штампа «Виїзд дозволено» та особистого підпису на ТТН, відвантажив фракції етилового спирту з метою переробки та подальшої реалізації готової продукції. Не погодившись з висновками перевірки, платник податку звернувся до суду.

 Правова позиція 

Позиція щодо відсутності необхідності погоджувати ТТН із відпуску спирту при його транспортуванні, з одного акцизного складу на інший, з контролюючим органом є необґрунтованою та такою, що суперечить положенням ПК України.

не задоволено

 Фабула справи  У клопотанні слідчого ставилося питання  про тимчасовий доступ до документів, що становлять банківську таємницю.  В обґрунтування клопотання слідчий посилався  на те, що співробітниками СБУ були зібрані матеріали щодо несплати податків службовими особами юридичної особи при ввезенні на митну територію України гуманітарної допомоги, яка використана не за цільовим призначенням.

 Правова позиція 

На стадії досудового розслідування необхідність перевірки відомостей щодо використання гуманітарної допомоги за цільовим призначенням може стати підставою для доступу до документів, що становлять банківську таємницю

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся з позовом до контролюючого органу у зв'язку з відмовою контролюючого органу списати безнадійний податковий борг з податку на додану вартість, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили, настання яких документально підтверджено платником податків.     

 Правова позиція 

Безнадійний податковий борг повинен бути списаний за наявністю підстав, визначених ст. 101 Податкового кодексу України, в т.ч. внаслідок обставин непереборної сили, які мають бути документально підтверджені.

Днем виникнення безнадійного податкового боргу внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) вважається день, що настає за граничним терміном погашення грошових зобов'язань за період, на який припадає дата, зазначена в документі, що засвідчує факт непереборної сили.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до адміністративного суду у зв’язку із оскарженням рішення контролюючого органу про проведення перевірки, зокрема, судом було зобов’язано контролюючий орган надати письмові докази з поясненнями за якими критеріями позивача було включено до плану-графіку перевірок.

 Правова позиція 

Суд з метою надання оцінки законності оскаржуваного платником податків наказу контролюючого органу про проведення перевірок з підстав необґрунтованості визначення ступеня ризику в діяльності платника податків здійснює витребування від контролюючого органу інформації за якими критеріями платника податку було включено до плану-графіку проведення планових документальних перевірок.

невідомо

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про заниження податку з доходу нерезидента у вигляді роялті у сумі 321 454,76 грн. Справа полягала в тому, що між позивачем та компанією -нерезидентом - Foster Wheeler USA Corporation (США) було укладено договір про передачу технологій для будівництва установки на нафтопереробному комплексі позивача. В результаті податкової перевірки у позивача і контролюючого органу виникли розбіжності щодо трактування норм чинного на момент здійснення грошових виплат на користь нерезидента законодавства України та міждержавних угод щодо підстав і порядку їх оподаткування. Так, позивач, посилаючись на норми ст.12 Конвенції між Урядом України та Урядом США про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал і п.13.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вважав, що він звільнений від обов'язку утримувати податок із таких виплат на користь резидента США, оскільки ці доходи нерезидента оподатковуються ним у США. У той же час, відповідач, посилаючись на норми ст.12 Конвенції між Урядом України та Урядом США про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал, пп.«в» п.13.1, п.13.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», стверджує, що позивач не звільняється від обов'язку утримання податку з виплат на користь резидента США, однак, має право на застосування ставки податку в 10% замість 15%, що власне й передбачено в даному випадку умовами Конвенції.

 Правова позиція 

1. Суд прийшов до висновку, що при виплаті на користь резидента США роялті резидентом України він із врахуванням приписів ст.12 Конвенції між Урядом України та Урядом США про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал і п.п.13.1, 13.2 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» був зобов'язаний утримувати податок у розмірі 10 відсотків від суми роялті. Суд вказав, що такі доходи з виплаченого роялті можуть оподатковуватись і в державі їх отримання (США), однак, це не впливає на обов'язок особи-резидента України, яка здійснила виплату роялті, щодо утримання податку з доходів нерезидентів, оскільки вона не володіє правом вибору щодо того, в якій державі повинно здійснюватися оподаткування.

2. Судом також було встановлено, що доходи від платежів, які сплачувалися позивачем на користь компанії-нерезидента Foster Wheeler USA Corporation і котрі були об'єктом перевірки зі сторони відповідача не належать до поняття «роялті» і не підпадають під регулювання ст.23 Конвенції. Суд вказав, що згідно з п.3 ст.31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року, яка застосовується до договорів між державами, для цілей тлумачення договору поряд з контекстом ураховується: будь-які наступні угоди між учасниками стосовно тлумачення договору або застосування його положень; та подальша практика застосування договору, яка встановлює згоду учасників стосовно його тлумачення. А тому, вирішуючи питання класифікації платежів за угодою між позивачем та компанією-нерезидентом, суд бере до уваги Коментарі до Модельної Конвенції ОЕСР (на підставі якої була підписана Конвенція між Урядами України та США), які відповідають згаданій нормі Віденської конвенції та використовуються при виконанні міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування. Із п.9 Коментарів до ст.12 Модельної Конвенції ОЕСР, виплати за користування або за надання права використання промислового, комерційного або наукового обладнання, не включаються до сфери застосування ст.12 Конвенції (роялті). Далі суд зазначив, що доходи від таких виплат, зважаючи на їх природу та справжній зміст, необхідно відносити до доходів від комерційної діяльності нерезидента, що регламентується ст.7 Конвенції, яка визначає, що прибуток від комерційної діяльності резидента договірної держави може оподатковуватись тільки у цій державі, якщо резидент не здійснює або не здійснював комерційну діяльність в другій договірній державі через розташоване в ній постійне представництво. А тому, дохід, який компанія-нерезидент отримувала від позивача підлягав оподаткуванню в державі отримувача, тобто у США.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся з позовом до контролюючого органу про скасування податкового повідомлення-рішення, яке було надіслано платнику податків у зв'язку з порушенням гранично встановлених термінів подання податкової декларації. Неподання вчасно податкової декларації платник податків мотивував наявністю обставин непереборної сили (АТО), факт настання яких підтверджено сертіфікатом Торгово-промислової палати України, вказуючи, що дату закінчення обставин непереборної сили у вигляді АТО наразі встановити неможливо.

 Правова позиція 

Граничні строки для подання податкової декларації повинні бути продовжені контролюючим органом за письмовим запитом платника податків за наявності підстав, передбачених п. 102.6 ст. 102 Податкового кодексу України. Зокрема, до таких підстав можна віднести обставини непереборної сили, підтверджені документально. 

Антитерористична операція визнається обставиною непереборної сили. 

Дата, вказана в сертифікаті ТПП, є датою видачі такого сертифікату і не вказує, на те, що дія обставин непереборної сили припинилася для платника на момент видання акту. Дату закінчення терміну обставин непереборної сили встановити неможливо, вони тривають на момент видачі сертифікату Торгово-промислової палати. 

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, що були винесені контролюючим органом за перевищення гранично встановлених термінів подання декларації, що виникло внаслідок обставин непереборної сили (антитерористична операція в Луганській та Донецькій областях). Контролюючий орган заперечував проти позову з причин непідтвердження обставин непереборної сили документально.

 Правова позиція 

Антитерористична операція визнається обставиною непереборної сили. 

Cертифікат Торгово-промислової палати України, у якому не вказується дата закінчення форс-мажорних обставин, є  належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили, що мали місце на території проведення антитерористичної операції.

задоволено
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію