Податкова судова практика

 Фабула справи  Позивач (контролюючий орган) звернувся до суду з адміністративним позовом до фізичної особи про стягнення податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб, мотивуючи вимоги тим, що у відповідача існує заборгованість з орендної плати, що виникла на підставі сформованих податковим органом податкових повідомлень-рішень та  пені, нарахованої за несвоєчасну сплату сум узгоджених податкових зобовязань. Контролюючий орган просить суд стягнути виниклу заборгованість. Представник відповідача подав заперечення на позовну заяву, в якій вказує на безпідставність нарахованої заборгованості у зв’язку тим, що  місцезнаходження відповідача смт. Сартана, у населеному пункті який розташований на лінії зіткнення, отже як платника податків з відповідача не може бути здійснено стягнення податкового боргу, крім того під час проведення антитерористичної операції відповідача, як особу, яка проживає у зоні проведення антитерористичної операції звільнено від  орендної плати, до закінчення проведення антитерористичної операції.

 Правова позиція 

Враховуючи, що місцезнаходження відповідача станом на 14 квітня 2014 року була територія населеного пункту, що розташована на лінії зіткнення, і станом на 1 січня 2017 року відповідач не змінив своє місцезнаходження, що підтверджується відповідними  доказами, наявними в матеріалах судової справи, то в силу норм п. 38.2 Підрозділу 10. Інші перехідні положення розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, з 01.01.2017р. у позивача відсутні правові підстави для застосування відносно відповідача норм статей 87-101 Податкового Кодексу України, зокрема, звернення до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

не задоволено

 Фабула справи  Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат " (далі – ГЗК) отримувало кредити від британської компанії «FERREXPO FINANCE PLC» та сплачувало за це відсотки на її користь. Фінансові ресурси для своєї діяльності «FERREXPO FINANCE PLC» отримувало за рахунок залучення внутрішньогрупових кредитів і випуску облігацій. За результатами перевірки ГЗК податковий орган дійшов висновку, що бенефіціарами сплачуваних ним процентів за отриманими кредитами є особи, що надавали кредити «FERREXPO FINANCE PLC» та були держателями облігацій. Відтак, на думку фіскалів, платник податку неправомірно застосував положення угоди про уникнення подвійного оподаткування при виплаті процентів на користь британської компанії. Не погодившись з такими висновками, ГЗК звернувся до суду.

 Правова позиція 

Для визнання особи в якості бенефіціарного отримувача доходу така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і як слідує з міжнародної практики застосування угод про уникнення подвійного оподаткування повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу. Крім того, при визначенні бенефіціарного отримувача доходу слід також враховувати виконувані функції та покладені на особу ризики.  Крім того, важливим для визнання нерезидента бенефіціарним власником доходів є дотримання ним такої формальної вимоги, як необхідність діяти в рамках відповідних договірних зобов’язань від власного імені та за власний рахунок.

задоволено

 Фабула справи  До платника податку було застосовано штраф за неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік (податкове повідомлення-рішення датоване 2016 роком).  Через деякий час податковий орган виніс ще одне податкове повідомлення-рішення (вже у 2017 році), яким застосував штраф за неподання платником звіту після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу, на підставі пункту 120.3 статті 120 ПК України. Зважаючи на те, що на момент застосування штрафу за неподання звіту за 2015 рік, ПК України не містив додаткової відповідальності за неподання такого звіту у подальшому, платник наполягав, що застосування штрафних санкцій, введених в дію з 01.01.2017, до правовідносин, які виникли у 2016 році є неприпустимим. Тобто основний аргумент платника податку полягав у тому, що накладення санкції за подальше неподання звіту становить собою ретроактивне застосування відповідальності. За захистом своїх прав платник податку звернувся до суду.

 Правова позиція 

З 01.01.2017 законодавцем введено додатковий вид відповідальності за неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу. Відповідно, у разі встановлення контролюючим органом у 2017 року факту неподання платником податків звіту про контрольовані операції за попередній звітний період після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу, останній наділений повноваженнями притягнути до відповідальності такого платника податку. У даному випадку не має місця зворотна дія закону у часі, оскільки не змінився склад порушення - неподання звіту про контрольовані операції.

не задоволено

 Фабула справи  Платник ПДВ з порушенням строку, встановленого пунктом 201.10 Податкового кодексу України, зареєстрував в ЄРПН податкову накладну, складену на помилкову дату. В подальшому платником було складено та зареєстровано в ЄРПН: розрахунок коригування до такої помилкової податкової накладної, а також податкову накладну на вірну дату виникнення податкових  зобов’язань з ПДВ. Однак, контролюючий орган застосував до такого платника штрафні санкції, передбачені пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України. Платник ПДВ звернувся до суду щодо скасування податкового повідомлення-рішення, яким було нараховані вищезазначені штрафні санкції.

 Правова позиція 

Відповідальність платника податку, передбачена пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, діє з 01.01.2015, та встановлюється за порушення строку реєстрації податкової накладної у вигляді штрафу незалежно від причин, у зв'язку з якими було порушено цей строк. Податковий кодекс України не містить виключень з цього правила для помилково складених податкових накладних чи помилково виписаних датою попередніх періодів, тощо. Наступне виписування розрахунку коригування із зазначенням причини – виправлення помилки – не змінює факту порушення строку реєстрації такої помилкової податкової накладної.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках. В позовній заяві позивач просить суд: прийняти рішення про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків. Контролюючим органом було прийнято наказ «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника. Підставою для прийняття даного наказу зазначено норму п.п.78.1.4 ст. 78 ПК України та ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на письмові запити контролюючого органу. Зазначений наказ було прийнято з метою проведення перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом платника. Контролюючим органом було складено акт недопуску до перевірки, оскільки посадові особи за місцем податкової адреси платника не знаходились, що фактично унеможливило допуск перевіряючого до проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

 Правова позиція 

1) Згідно з п. 7.3 Порядку для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому   Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Тобто, арешт коштів платника податків які знаходяться на рахунках у банках з метою забезпечення виконання платником податків його обов'язків визначених законом здійснюється після прийняття рішення керівника (його заступника) органу державної податкової служби про накладення адміністративного арешту майна платника податків.

Окрім права податкового органу звертатись з позовом про застосування арешту коштів на рахунках до суду, у податкового органу існує і певний обов'язок по дотриманню порядку, як то звернення до суду саме у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків та надання належних і допустимих доказів того, що у платника податків відсутнє майно таабо його балансова вартість менша суми податкового боргу, таабо таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Крім того, суд зазначає, що у податкового органу окрім застосування арешту коштів та майна відповідача має інші важелі погашення податкового боргу, наприклад, стягнення податкового боргу в судовому порядку у разі його наявності, переведення платником податків прав вимоги дебіторської заборгованості.

Враховуючи вимоги   ст. 94 Податкового кодексу України, Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого   наказом Міністерства фінансів України № 1398   від 7 листопада 2011 року, які визначають арешт коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, що відрізняється виключно процедурою застосування, застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно з п.   94.2   ст.   94 Податкового кодексу України.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків не задекларував у поданому звіті про контрольовані операції всі, що були ним здійснені. Однак, виправив цю помилку, подавши уточнюючий звіт до моменту проведення перевірки податковим органом. Тим не менш, штраф за пунктом 120.3 ПК України до нього був застосований. Не погодившись з такими висновками податкового органу, платник податків звернувся до суду.

 Правова позиція 

задоволено

 Фабула справи  Податковий орган застосував до платника податку штраф за неподання платником звіту про контрольовані операції після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу, на підставі пункту 120.3 статті 120 ПК України. Зважаючи на те, що на момент застосування штрафу за неподання звіту за 2015 рік, ПК України не містив додаткової відповідальності за неподання такого звіту у подальшому, платник наполягав, що застосування штрафних санкцій, введених в дію з 01.01.2017, до правовідносин, які виникли у 2016 році є неприпустимим. За захистом своїх прав платник податку звернувся до суду.

 Правова позиція 

Відповідальність платника податків у вигляді штрафних санкцій за неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), встановлена для таких платників з 01.01.2017 р. Таким чином, на момент виникнення правопорушення щодо не повного декларування контрольованих операцій за 2015 рік та сплати штрафних санкцій за це правопорушення у 2016 році не було передбачено штрафної санкції за неподання звітності після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу.

З огляду на положення ст. 58 Конституції України та роз'яснень, наведених в Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1/99-рп, застосування норм законодавства, чинних з 01.01.2017 р. до правовідносин, які виникли в 2016 р., є неприпустимим.

задоволено

 Фабула справи  Податковим органом було проведено перевірку платника податку, за результатами якої було встановлено, що господарська операція, яку проводив платник податку із пов’язаною особою, не відповідає критеріям поняття «форвардний контракт». На думку контролюючого органу, платник податку та пов’язана особа не узгодили і не зафіксували ціну та вартість товарів за договорами. На підставі вищезазначених висновків контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення, якими платникові було зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток та збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток. Не погодившись з такими висновками податкового органу, платник звернувся до суду.

 Правова позиція 

Згідно обов'язкових умов форвардного контракту вартість контракту та ціна товару повинні визначатися сторонами безпосередньо у договорі під час його укладення та повинні залишатися незмінними.

З невідповідності критеріям поняття «форвардний контракт», випливає невідповідність дати визначення трансфертної ціни.

Відповідно до Настанов Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) щодо трансферного ціноутворення для транснаціональних компаній та податкових служб (0.2 Визнання фактично здійсненої операції): дослідження податковими органами контрольованої операції повинно застосовуватися на операції фактично здійсненій асоційованими підприємствами, у тому вигляді, в якому вона була ними запланована, з використанням методів, які були застосовані платником податків, наскільки це все відповідає методам, описаним у розділі II. В усіх випадках, крім виняткових, податкові органи не повинні ігнорувати фактичні операції або замінювати їх іншими операціями (п. 1.64); у двох конкретних обставинах, як виняток, але при цьому цілком на законних підставах, податкова служба може повністю проігнорувати схвалене платником податків структурування контрольованої операції. Перша обставина виникає тоді, коли економічний зміст операції відрізняється від форми. У такому випадку податкова служба може проігнорувати опис операції її сторонами та повторно охарактеризувати операцію відповідно до її суті (п. 1.65).

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом про скасування вимоги про сплату боргу та рішення державної податкової інспекції. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 01.01.2017 до функцій державних податкових інспекцій віднесено лише функції сервісного обслуговування платників податків, а організовувати та проводити перевірки, складати акти, податкові повідомлення-рішення, вимоги можуть лише контролюючі органи обласного та центрального рівнів. Позивач вважає, що державна податкова інспекція приймаючи рішення та вимогу про сплату боргу вийшла за межі повноважень та порушила норми діючого законодавства.

 Правова позиція 

З 01.01.2017 організацію та проведення документальних і фактичних перевірок може бути здійснено (в т. ч. видано наказ про проведення, оформлено направлення (посвідчення), складено акт (довідку) та податкові повідомлення-рішення, вимоги (рішення) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ), за їх результатами) лише органами ДФС обласного та центрального рівнів.

Рішення про визначення грошових зобов'язань, вимоги (рішення) зі сплати ЄСВ за матеріалами документальних перевірок, які розпочаті (завершені) державними податковими інспекціями до 01.01.2017 та строк винесення рішення по яких не настав, приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) відповідного контролюючого органу обласного рівня.

Таким чином, оскаржувані вимога про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску прийняті державною податковою інспекцією поза межами його повноважень, оскільки їх прийняття належить до повноважень контролюючого органу обласного рівня.

задоволено

 Фабула справи  Державна податкова інспекція звернулася до суду з вимогою про стягнення з платника податку коштів за податковим боргом з орендної плати з фізичних осіб. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що платник добровільно податкового обов’язку за спірною сумою заборгованості не виконав, а відтак, борг має бути погашений у примусовому порядку.

 Правова позиція 

Державна податкова інспекція як суб’єкт владних повноважень повинен забезпечити реалізацію управлінської функції з неухильним додержанням приписів ч.2 ст.19 Конституції України, де вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавець з 01.01.2017р. не наділяє державні податкові інспекції повноваженнями на подачу позовів про стягнення сум податкового боргу платників податків і не продовжує дію такого повноваження стосовно податкового боргу, котрий виник до 01.01.2017р. Заявлена вимога знаходиться поза межами повноважень позивача як органу державної влади.

не задоволено

 Фабула справи  Комітент уклав договір комісії із комісіонером-резидентом. Товар був проданий покупцеві, зареєстрованому у низькоподатковій юрисдикції (Панама). Платник податку наполягав, що ним не здійснювалася операція із контрагентом із низькоподаткової юрисдикції, оскільки ним було укладено контракт комісії із резидентом. Відтак, операцію з покупцем із низькоподаткової юрисдикції комітентом – платником податку не було відображено у звіті про контрольовані операції. Податковий орган наполягав на необхідності відображення вказаної операції у звіті про контрольовані операції. Не погодившись з такими висновками податкового органу, платник податку звернувся до суду.

 Правова позиція 

Договір комісії є правочином, за яким комісіонер не придбаває товари у комітента, а обліковує їх на позабалансовому рахунку. Тому, якщо комітент відповідно до договору комісії передає комісіонеру товари на комісію для подальшого продажу, то право власності на ці товари від комітента до комісіонера не переходить. До моменту продажу комітент продовжує обліковувати товари на балансовому рахунку "Товари на комісії".

За таких обставин операції платника податку (комітента) з продажу товарів нерезиденту (зареєстрованому у державі (території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України) через комісіонера визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються умови, передбачені пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України, оскільки безпосередньо право власності на товар переходить від комітента до покупця (нерезидента).

не задоволено

 Фабула справи  Податковий орган застосував до платника податку штраф за неподання платником звіту про контрольовані операції після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу, на підставі пункту 120.3 статті 120 ПК України. Зважаючи на те, що на момент застосування штрафу за неподання звіту вперше, ПК України не містив додаткової відповідальності за неподання такого звіту у подальшому, платник наполягав, що застосування штрафних санкцій, введених в дію з 01.01.2017, до правовідносин, які виникли до 2017 року є неприпустимим. За захистом своїх прав платник податку звернувся до суду.

 Правова позиція 

Відповідальність платника податків у вигляді штрафних санкцій за неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), встановлена для таких платників з 01.01.2017 р. Таким чином, на момент виникнення правопорушення щодо не повного декларування контрольованих операцій за 2015 рік та сплати штрафних санкцій за це правопорушення у 2016 році не було передбачено штрафної санкції за неподання звітності після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу.

З огляду на положення ст. 58 Конституції України та роз'яснень, наведених в Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1/99-рп, застосування норм законодавства, чинних з 01.01.2017 р. до правовідносин, які виникли в 2016 р., є неприпустимим.

задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду з позовом до платника податків (державне підприємство) про стягнення податкового боргу. Контролюючий орган вказав, що вжиті ним та органами державної виконавчої служби заходи стягнення не призвели до істотного погашення податкового боргу платника податків. Листами контролюючий орган звертався до платника з вимогами надати відповідну компенсацію з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади; досудову санацію підприємства за рахунок коштів державного бюджету; ліквідацію підприємства та призначення ліквідаційної комісії; виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України. Листом платник податків повідомив про намір прийняття рішення про ліквідацію підприємства у зв'язку з відсутністю діяльності, звільненням робітників, накладенням арешту на рахунки в установах банків, відсутністю джерел погашення податкового боргу. Також листом контролюючому органу було повідомлено про прискорення погашення податкової заборгованості підприємства. Згодом платник повідомив відповідним про призупинення діяльності підприємства та розгляд питання про його ліквідацію.

 Правова позиція 

Обов'язковою умовою для звернення контролюючого органу до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків-боржник, з поданням щодо прийняття рішення, є неможливість погашення податкового боргу з суми коштів, отриманої від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації.

Водночас, звернення з позовом про стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває державне підприємство, можливе за умови, якщо таке підприємство не підлягає приватизації.

Для звернення контролюючого органу до платника податків з поданням та стягнення з останнього сум податкового боргу, податковий орган має довести вжиття ним всіх вичерпних заходів щодо погашення податкового боргу ДП «Дослідно - експерементальне підприємство управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області», а також дотримання всіх правил та процедур, які є передумовою звернення з поданням до Державної пенітенціарної служби України.

Звертаючись до суду із даним позовом контролюючим органом не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що ним було використано повний перелік дій, визначений законодавцем щодо порядку встановлення та стягнення податкового боргу державного підприємства саме в заявленій частині.

Не було надано доказів відсутності у підприємства майна, яке в контексті положень п. 96.2 статті 96 ПК України може бути джерелом погашення податкового боргу та яке не входить до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, або у разі наявності такого майна та здійснення заходів з його реалізації, - недостатність коштів, отриманих від його реалізації, для погашення податкового боргу, відсутність у підприємства додаткових джерел погашення податкового боргу (дебіторської заборгованості) або ж недостатність коштів, стягнутих з дебітора боржника в погашення податкового боргу підприємства.

не задоволено

 Фабула справи  За результатами перевірки платника податку податковий орган дійшов висновку про невиконання ним обов’язку з подання звіту про контрольовані операції. Водночас платник наполягав на відсутності у нього такого обов'язку, так як його контрагент в силу приписів ПК не був наділений ознаками контрагента, операції з котрим можуть вважатись контрольованими. Платник наголошував, що згідно з приписами пп. 39.2.1.2 п. 39.2.1 ст. 39 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), контрольованими операціями є: господарські операції, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні, проте ставка такого податку в регіоні, де зареєстрований його контрагент (один із кантонів Швейцарії), не є нижчою на 5% і більше відсоткових пунктів, ніж в Україні. Відтак, платник податку стверджував,  що його операції із контрагентом, зареєстрованим у Швейцарії, не є контрольованими. За захистом своїх прав платник податку звернувся до суду.

 Правова позиція 

У разі, якщо ставка податку на прибуток, за якою нерезидентом-контрагентом платника податку сплачувався податок, не була на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні, здійснені з таким контрагентом операції у відповідності до підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України не можуть вважатись контрольованими, а тому, у платника податку відсутній обов'язок з подання звіту про контрольовані операції.

задоволено

 Фабула справи  Позивач звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення, яким йому було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств за податковим зобов'язанням на 180000 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 45000 грн. Судом було встановлено, що до контролюючого органу було подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за три квартали 2016 року в якій відображено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років у розмірі 7598764 грн, яка віднесена до складу різниць, на які зменшується фінансовий результат. Вказаний показник сформовано з урахуванням урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування (в т.ч. від'ємне значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років) товариства, правонаступником якого є позивач. В результаті проведення камеральної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення податкового законодавства. Контролюючий орган доводив, що позивач неправомірно відобразив у складі суми від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років частину збитків підприємства, правонаступником якого є позивач, оскільки норми Податкового кодексу України не передбачали перехідних положень, що надавали би право платникам при реорганізації здійснювати врахування при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, яке приєднало іншого збиткового платника податку, його податкових збитків. Також ним було вказано, що підприємство, яке припиняється повинне самостійно здійснювати розрахунки з бюджетом.

 Правова позиція 

Суд послався на практику Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.". Усупереч наведеним нормам, відповідачем не доведено існування обставин на підставі яких прийнято спірне податкове повідомлення - рішення.

Суд дійшов висновку, що контролюючим органом при прийнятті спірного податкового повідомлення - рішення не було враховано загальні принципи податкового законодавства, висновки контролюючого органу суперечать нормам чинного податкового законодавства, створюють додаткові обов'язки для позивача як платника податків та порушують визначені чинним законодавством права позивача.

задоволено

 Фабула справи  Податковим органом було проведено перевірку платника податку, за результатами якої було прийнято податкові повідомлення-рішення, якими було зменшені суми бюджетного відшкодування ПДВ а також суми від'ємного значення ПДВ, зменшено суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та застосовано заходи фінансової відповідальності. Платник, не погодившись із рішеннями контролюючого органу, оскаржив їх до суду. Свої вимоги платник обгрунтовував тим, що неотримання підприємством прибутку від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з його господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик неотримання прибутку від конкретної операції. Обмеження стосовно формування собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг залежно від розміру доходу від їх реалізації відсутні, як відсутні і вимоги податкового законодавства щодо коригування витрат у випадку реалізації товарів (робіт, послуг) за ціною нижче собівартості їх виробництва. Платник наголосив на тому, що контролюючий орган помилково пов'язує виключно зі збитковістю експортних операцій та не враховує реальність здійснення вказаних господарських операцій та їх спрямованість на отримання доходу.

 Правова позиція 

Той факт, що учасником Petro Gas LLP є резидент Республіки Сейшельські Острови саме по собі не має значення для віднесення операції до контрольованої у розумінні Податкового Кодексу України, оскільки ст. 39 Податкового Кодексу України безпосередньо пов'язує віднесення господарської операції до контрольованої з тим, що такі операції здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами, або з нерезидентами, що віднесені до переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПКУ, та не відносить до таких операції з нерезидентами, партнери чи учасники яких віднесені до вказаного переліку.

Також суд погоджується із доводами позивача, що норми Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна не визначають сторони по договору відповідно до положень цивільного чи господарського законодавства, а тому її положення не можуть бути застосовані до спірних правовідносин».

задоволено

 Фабула справи  Платник податків оскаржив до суду податкове повідомлення-рішення контролюючого органу, яке було прийняте на підставі проведення податкової перевірки платника з питання неподання звіту про контрольовані операції. Контролюючий орган в ході перевірки виявив, що платник податку не включив до звіту про контрольовані операції за операцію з одним зі своїх контрагентів, який, на думку контролюючого органу, є пов’язаною особою. Платник, не погодившись із рішеннями контролюючого органу, оскаржив їх до суду.

 Правова позиція 

Для віднесення господарських операцій до контрольованих слід брати до уваги не тільки об'єми операцій, які мали місце безпосередньо між пов'язаними особами, але й факт того, що учасники операцій є пов'язаними особами.

Суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Наведені контролюючим органом аргументи не є достатньо вагомими, чіткими, узгодженими, підтвердженими належними та допустими доказами, що спростовують доводи платника податків про те що, платник податків та нерезидент не є пов’язаними особами».

задоволено

 Фабула справи  Платник податків оскаржив до суду податкове повідомлення-рішення контролюючого органу, яке було прийняте на підставі проведення податкової перевірки платника з питання неподання звіту про контрольовані операції. Контролюючий орган в ході перевірки виявив, що платник податку не включив до звіту про контрольовані операції за операцію з одним зі своїх контрагентів, який, на думку контролюючого органу, є пов’язаною особою.

 Правова позиція 

З аналізу вказаних норм суд робить висновок, що у разі здійснення платником податків контрольованих операцій у звітному податковому періоді з декількома різними контрагентами-нерезидентами, складається та подається один єдиний Звіт про контрольовані операції, який має містити інформацію щодо здійснених контрольованих операцій платником податків протягом звітного року із зазначенням усіх контрагентів нерезидентів - сторін контрольованих операцій.

Звіт про контрольовані операцій за звітний податковий період не складається та не подається окремо за кожним контрагентом-нерезидентом з яким здійснювалися контрольовані операції протягом звітного податкового періоду.

Таким чином, подання Звіту про контрольовані операції із визначенням типу документа - «Звітний новий» (який є обов'язковим реквізитом) є процесом виправленням виявлених помилок у раніше поданому Звіті про контрольовані операції, шляхом подання нового, правильно оформленого Звіту із достовірними показниками до закінчення кінцевого строку його подання».

не задоволено

 Фабула справи  Комітент уклав договір комісії із комісіонером-резидентом. Товар був проданий покупцеві, зареєстрованому у низькоподатковій юрисдикції. Платник податку наполягав, що ним не здійснювалася операція із контрагентом із низькоподаткової юрисдикції, оскільки ним було укладено контракт комісії із резидентом. Відтак, операцію з покупцем із низькоподаткової юрисдикції комітентом – платником податку не було відображено у звіті про контрольовані операції. Податковий орган наполягав на необхідності відображення вказаної операції у звіті про контрольовані операції. Не погодившись з такими висновками податкового органу, платник податку звернувся до суду.

 Правова позиція 

Операція купівлі-продажу не відбувається безпосередньо між комітентом і покупцем, зареєстрованим у низькоподатковій юрисдикції, відтак, така операція не повинна визнаватися контрольованою для комітента та відповідно відображатися ним у звіті про контрольовані операції.

задоволено

 Фабула справи  За результатами перевірки платника податку податковий орган дійшов висновку про невиконання ним обов’язку з подання звіту про контрольовані операції. Водночас платник стверджував, що не зобов'язаний був відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 ПК України подавати звіт про контрольовані операції, оскільки згідно підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України контрольованими є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України. При цьому на момент, коли необхідно було подавати звіт про контрольовані операції за 2015 рік, був чинним «Перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України», затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року №977-р, в якому була відсутня Швейцарська Конфедерація, де зареєстрований його іноземний контрагент. При цьому платник також акцентував увагу на тому, що ставка податку на прибуток, за якою оподатковувався його контрагент, була вищою, ніж в Україні. Відтак, платник наполягав, що контрольовані операції у звітному 2015 році ним не здійснювалися. За захистом своїх прав платник податку звернувся до суду.

 Правова позиція 

У разі, якщо ставка податку на прибуток, за якою нерезидентом-контрагентом платника податку сплачувався податок, не була на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні, здійснені з таким контрагентом операції у відповідності до підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України не можуть вважатись контрольованими, а тому, у платника податку відсутній обов'язок з подання звіту про контрольовані операції.

задоволено частково

 Фабула справи  Фонд державного майна України (далі – Позивач) звернувся до суду щодо визнання неправомірними та скасування припису й постанови Управління Держпраці (далі – Відповідач) про накладення штрафних санкцій. Відповідач для обґрунтування своєї позиції вказував на те, що рішення про накладення штрафу було винесено на підставі та на виконання норм чинного законодавства за результатами проведення позапланової перевірки з питань додержання законодавства про працю та загальнобов’язкове державне соціальне страхування.

 Правова позиція 

Основною підставою для визнання правомірності проведення перевірки з питань дотримання законодавства про працю та загальнобов’язкове державне соціальне страхування є наявність згоди Держпраці на їх проведення.

не задоволено

 Фабула справи  Платник ПДВ з порушенням строку, встановленого пунктом 201.10 Податкового кодексу України, зареєстрував в ЄРПН податкову накладну, складену на помилкову дату. При цьому, покупцям – платникам ПДВ  така податкова накладна не надавалась та не відображалась у складі податкового кредиту його контрагентами. Однак, контролюючий орган застосував до такого платника штрафні санкції, передбачені пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України. Платник ПДВ звернувся до суду щодо скасування податкового повідомлення-рішення, яким було нараховані вищезазначені штрафні санкції.

 Правова позиція 

Штрафні (фінансові) санкції, згідно пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, можуть бути застосовані лише у разі, якщо платник податків – продавець товарів/послуг був зобов'язаний, згідно із вимогами  Податкового кодексу України,  скласти та зареєструвати податкову накладну, а саме – в зв'язку із постачанням товарів/послуг або надходження коштів від покупця як авансу.

задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду з позовом до платника податку (Міністерства аграрної політики та продовольства України), в якому просить стягнути з розрахункових рахунків Міністерства податкову заборгованість Автоторгового підприємства радгосп-завод «Мукачівський». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за Автоторговим підприємством радгосп-завод «Мукачівський» обліковується податкова заборгованість у розмірі 7 037 155,21 грн., у тому числі пеня на суму 833 757,91 грн. проте вжиті позивачем заходи з погашення податкового боргу не призвели до його погашення. Посилаючись на положення статті 96 ПК України, оскільки відповідно до положень ЗУ «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» Автоторгове підприємство радгосп-завод «Мукачівський» включено до цього переліку та належить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

 Правова позиція 

Необхідною умовою для застосування порядку, передбаченого пунктом 96.3 статті 96 ПК України, та звернення стягнення на кошти органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, є встановлення обставин щодо недостатності коштів, отриманих від продажу майна державного (казенного) підприємства, для покриття його податкового боргу та витрат на приведення публічних торгів.

При цьому, обов'язок податкового органу звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно, виникає, зокрема, у разі отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог, за умови що сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного (комунального) підприємства, не покриває суму його податкового боргу або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

Норми статті 96 ПК України застосовуються лише тоді, коли процедура стягнення боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності платника, передбачена статтею 95 ПК України, з будь-яких причин, вказаних в законі, не вирішила проблему погашення боргу.

При цьому, встановленню підлягає факт включення підприємства до переліку об’єктів права державної чи комунальної власності, що не підлягають приватизації, та виконання повного переліку дій, встановленого ПК України, щодо порядку стягнення податкового боргу із вказаних підприємств.

В той же час, контролюючим органом не було здійснено жодних заходів для розшуку майна відповідача, на яке можливо звернути стягнення чи вчинення інших передбачених законом дій.

Тобто, контролюючим органом не надано належних та обґрунтованих доказів, які б підтверджували, що ним було виконано повний перелік дій, встановлених ПК України щодо розшуку майна боржника з метою стягнення податкового боргу з підприємства, а у разі ж наявності такого майна здійснення заходів з його реалізації.

не задоволено

 Фабула справи  Особа звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути штраф з контрагента. Позов мотивований неналежним виконанням контрагентом свого обов’язку щодо своєчасного надання податкових накладних в електронній формі і реєстрації їх в Єдиному державному реєстрі податкових накладних згідно з договором про закупівлю товарів.

 Правова позиція 

Податковий кодекс України встановлює наслідки відсутності реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а саме, підприємство-покупець не отримує право на податковий кредит на відповідну суму, внаслідок чого не може зареєструвати податкову накладну при продажу товарів для своїх контрагентів, а відтак збільшується його податкове зобов’язання.

Таким чином, несвоєчасне внесення відповідачем спірних податкових накладних до ЄРПН позбавило позивача права на своєчасне отримання податкового кредиту.

Відтак, враховуючи те, що положеннями ст. 201 ПК України встановлений обов'язок продавця товарів/послуг, в даному випадку, відповідача, надати покупцю - позивачу податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, тому не здійснення такої реєстрації є порушенням ст. 201 ПК України, відповідальність за яке сторони даного договору погодили у вигляді сплати штрафу у розмірі 30 % від розміру відповідного платежу.

Таким чином, наданий позивачем розрахунок штрафу від загальної суми спірних видаткових накладних є обґрунтованим та арифметично вірним.

задоволено

 Фабула справи  Комітент уклав договір комісії із комісіонером-резидентом. Товар був проданий покупцеві, зареєстрованому у низькоподатковій юрисдикції. Платник податку наполягав, що ним не здійснювалася операція із контрагентом із низькоподаткової юрисдикції, оскільки ним було укладено контракт комісії із резидентом. Відтак, операцію з покупцем із низькоподаткової юрисдикції комітентом – платником податку не було відображено у звіті про контрольовані операції. Податковий орган наполягав на необхідності відображення вказаної операції у звіті про контрольовані операції. Не погодившись з такими висновками податкового органу, платник податку звернувся до суду.

 Правова позиція 

Згідно з договором комісії, комісіонер не набуває права власності на товар. Право власності переходить від комітента до покупця товару, тому фактично операція купівлі-продажу відбувається між цими особами. Відтак, така операція є контрольованою та повинна бути відображена у звіті про контрольовані операції комітента.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду  з позовом до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Як вбачається з матеріалів справи, позивачу на праві власності належить легковий автомобіль Toyota Land Cruiser, 2011 року випуску з об'ємом циліндрів двигуна 4461 куб. см., дата первинної реєстрації - 2 грудня 2011 року. З 1 січня 2015 року було запроваджено транспортний податок і позивачу, як власнику легкового автомобіля, який використовувався до 5 років і має об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. було надіслано податкове повідомлення-рішення, яким нараховано податкове зобов’язання у сумі 25 000 грн. Він обґрунтовував це тим, що передбачений нормами транспортний податок підлягає застосуванню лише з 2016 року.  Відповідач надав до суду письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що податкове повідомлення-рішення є правомірним і підстави для його скасування відсутні. Крім цього, у письмових запереченнях відповідач вказав на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним та не порушує права та інтереси позивача, оскільки останнім сплачено визначену спірним податковим повідомленням-рішенням суму грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб.

 Правова позиція 

1. Якщо рішення місцевої влади про встановлення  місцевого податку було прийняте у січні 2015 року, то воно повинно застосовуватись не раніше початку бюджетного періоду, що настає після його оприлюднення, тобто не раніше 2016 року. Такий висновок відповідає принципу стабільності податкового законодавства, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів як в цілому так і окремо, не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

2. Наявність у Податковому кодексі України з 01 січня 2015 року положень про транспортний податок та його елементів, ще не означає обов'язку у платників податків щодо його сплати саме за 2015 рік, оскільки в силу положень статті 27 Бюджетного кодексу Українидані норми права повинні вводитися в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим, тобто саме з 2016 року.

3. Суд посилається на рішення Європейського суду справедливості у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (case 41/74 van Duyn v. Home Office), відповідно до якого принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

задоволено частково

 Фабула справи  Особа звернулася з позовом до суду, в якому просить поновити її на посаді тимчасово виконуючої обовязки головного спеціаліста контрольно-ревізійного відділу виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та зобов'язати відповідача відшкодувати моральну шкоду.

 Правова позиція 

1) Звільнення працівника у зв'язку з закінченням строку трудового договору не є ініціативою роботодавця, а є лише наслідком спливу строку дії строкового трудового договору. Припинення договору після закінчення строку не вимагає заяви працівника. Власник також те зобов'язаний попереджати або в іншій спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП України. Відповідно до п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників день звільнення працівника є останнім днем його роботи, тобто останнім днем дії строкового трудового договору.

2) Відповідно до п.3 абз. 2 листа Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності «Щодо деяких питань, соціального страхування з тимчасової втрати працездатності» № 05-31-1137 від 06.08.2004 р. у разі, якщо під час тимчасової непрацездатності у працівника закінчується дія строкового трудового договору, на підставі п.2 ст.36 КЗпП видається наказ, про його звільнення, допомога по тимчасовій втраті працездатності надається йому до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності за рахунок коштів фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

не задоволено

 Фабула справи  Комітент уклав договір комісії із комісіонером-резидентом. Товар був проданий покупцеві, зареєстрованому у низькоподатковій юрисдикції (Швейцарія). Платник податку наполягав, що ним не здійснювалася операція із контрагентом із низькоподаткової юрисдикції, оскільки ним було укладено контракт комісії із резидентом. Відтак, операцію з покупцем із низькоподаткової юрисдикції комітентом – платником податку не було відображено у звіті про контрольовані операції. Податковий орган наполягав на необхідності відображення вказаної операції у звіті про контрольовані операції. Не погодившись з такими висновками податкового органу, платник податку звернувся до суду.

 Правова позиція 

Згідно з договором комісії, комісіонер не набуває права власності на товар. Право власності переходить від комітента до покупця товару, тому фактично операція купівлі-продажу відбувається між цими особами. Відтак, така операція є контрольованою та повинна бути відображена у звіті про контрольовані операції комітента.

не задоволено

 Фабула справи  Особа звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути штраф з контрагента. Позов мотивований тим, що в порушення вимог діючого законодавства контрагент на дату виникнення податкових зобов'язань не склав податкові накладні в електронній формі та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПК України термін, що має наслідком неможливість нарахування Особою податкового кредиту у певному розмірі, який розцінює як завдані їй збитки.

 Правова позиція 

Чинним законодавством передбачено право покупця на оскарження дій постачальника у випадку його відмови подати податкову накладну. Конкретний спосіб захисту прав покупця у разі порушення своїх обов'язків продавцем - це подача заяви із скаргою на постачальника одночасно з декларацією ПДВ за звітний податковий період. Належне виконання покупцем послуг зазначеної процедури дозволяє забезпечити оформлення ним відповідного податкового кредиту.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає обов'язок на кредитора довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі ненадання відповідачем податкової накладної.

Враховуючи те, що Товариство не зверталося до контролюючого органу із скаргою на відповідача (за формою згідно з Д8) щодо відмови у наданні податкової накладної та з копією документів передбачених статтею 201 ПК України, слід вважати що ним не доведено, що неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати відшкодування ПДВ.

За таких обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування такої міри відповідальності до відповідача, як стягнення збитків, через відсутність у його діях складу цивільного правопорушення.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків подав звіт про контрольовані операції  вчасно, проте не задекларував у ньому всі здійснені операції. У подальшому ним було подано уточнюючий звіт до проведення податкової перевірки (у якому платник відобразив всі операції). Податковий орган застосував санкції по ст. 120.3 ПК України (невключення до звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції). Платник заперечував і посилався на своє право подати уточнюючий звіт і на ст. 50 ПК України. За захистом своїх прав платник звернувся до суду.

 Правова позиція 

Звіт про контрольовані операції не є податковою звітністю в розумінні ст.46 Податкового кодексу України, оскільки не містить інформації про нарахування, сплату податкового зобов'язання, або суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків.

Невключення платником податків до звіту про контрольовані операції за 2015 рік інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції охоплюється складом правопорушення, передбаченого п.120.3 ст.120 Податкового кодексу України, і є підставою для застосування відповідних фінансових санкцій. Подання уточнюючого звіту не звільняє платника податку від відповідальності.

Виконання платником податку в розумінні вимог ст.50 Податкового кодексу України обов'язку щодо подання уточнюючого звіту за 2015 рік не звільняє від відповідності, передбаченої п.120.3 ст.120 Податкового кодексу України.

не задоволено

 Фабула справи  Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренес-ВВ" звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення.

 Правова позиція 

Суд наголошує, що судовий збір має бути сплачений позивачем по справі, хоч і не виключена можливість сплати судового збору через представника позивача, відомості про що мають бути зазначені в документі про сплату судового збору, зокрема в призначені платежу. Реквізити для сплати судового збору в частині платника, коду платника та призначення платежу мають відповідати даним позивача по справі.

Проте в документах про сплату судового збору зазначено платника та його код, що є відмінним від данних позивача. Вказане в свою чергу обумовлює відсутність належного документу про сплату судового збору.

не задоволено

 Фабула справи  Під час проходження митного контролю декларант  своїми діями обрав канал позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», і тим самим заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України. Під час проведення вибіркового митного контролю ручної поклажі та багажу на каналі «зелений коридор» було виявлено 2 мобільних телефони. Митним органом було стверджено, що такі мобільні телефони входять у Перелік продукції, яка обмежена до ввезення на митну територію України, а відтак, декларант повинен був переміщувати їх через «червоний коридор» з обов'язковим письмовим декларуванням та поданням відповідних документів. Митний орган наполягав, що такі дії мають ознаки правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України. Не погодившись з такими висновками, особа звернулась до суду.

 Правова позиція 

Фізичні особи відносяться до загальних користувачів радіочастотного ресурсу України, а тому вимога щодо отримання дозволу для ввезення на митну територію України радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв на них не розповсюджується.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про скасування податкових повідомлень-рішень, якими йому було збільшено податок на прибуток іноземних юридичних осіб та застосовано штрафні санкції. Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають чинному законодавству. Суть справи полягає в тому, що позивач виступав агентом компанії Russian Fishing USA LLC, яка є резидентом США, і укладав в її інтересах та від її імені договори про продаж програмної продукції. Під час виплати доходу позивач застосовував податкову пільгу у вигляді нульової ставки при оподаткуванні доходу нерезидента відповідно до Конвенції між Урядом України та Урядом США про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал від 26.05.1995 р. Контролюючий орган обґрунтовував свою позицію тим, що довідка про податкову резидентність нерезидента, на користь якого виплачувався дохід, датована 22.06.2016, натомість нарахування доходу здійснювалось протягом 2014 року, а перевірку було закінчено 17.03.2016 року, а також тим, що позивачем не надано доказів того, що нерезидент є беніфіціарним власником нарахованого доходу, та посиланням на те, що кожен акціонер має можливість розпоряджатися коштами підприємства. Позивач наполягав, що Russian Fishing USA LLC не є агентом чи посередником будь-якої третьої особи в частині прав на програмний продукт, що розповсюджується TOB «РР Україна» та не здійснює перерахування отриманого доходу жодній іншій особі, а також в повній мірі самостійно розпоряджається отриманим нею доходом в тому числі, але не обмежуючись під час сплати податків та зборів в країні свого резидентства.

 Правова позиція 

1. Суд посилається на тлумачення терміну «бенефіціарний власник», яке міститься у Коментарях до Модельної конвенції про уникнення подвійного оподаткування ОЕСР, відповідно до якого бенефіціарним власником вважається особа, яка має повне право використовувати та отримувати вигоду і не має жодних договірних зобов'язань або зобов'язань за законом щодо передачі отриманих коштів на користь іншої особи. Тобто, пільги зі сплати податку, передбачені міжнародними договорами не можуть застосовуватись, коли нерезидент діє як проміжна ланка в інтересах іншої особи, яка фактично отримує вигоду від доходу. При цьому контролюючий орган не надав жодних доказів, які би свідчили про те, що нерезидент не є бенефіціарним власником доходу. Суд вказав, що підтвердженням того, що нерезидент є бенефіціарним власником доходу є сплата ним на території США податку з отриманого ним доходу  із походженням з України.

2. Крім того, суд вважає, що посилання відповідача на те, що нарахування доходу здійснювалися протягом 2014 року, а акт перевірки складено 17.03.2016 року, що унеможливлює застосування довідки про податкову резидентність, датовану 22.06.2016 року, є необґрунтованими та такими що суперечать презумпції правомірності рішення платника податків.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся  до суду з приводу скасування податкових консультацій стосовно віртуальних валют. Згідно з позицією платника податків податкові консультації стосовно оподаткування податком на додану вартість операцій з віртуальними криптовалютами не розкривають у повній мірі суті заданого питання та не грунтуються на вимогах діючого податкового законодавства.

 Правова позиція 

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини та акцентуючи увагу на її роль у національній правовій системі, суд зазначив, що операції з обміну традиційних валют на біткойни повинні бути вільні від податку на додану вартість, оскільки правила ЄС забороняють стягнення такого податку з операцій з обміну валют, банкнот і монет.

задоволено

 Фабула справи  Суб’єкт господарювання звернувся до суду з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправною відмови у переоформленні разової (індивідуальної) ліценції та про зобов’язання переоформити разову (індивідуальну) ліцензію. Позивач обґрунтовує позов тим, що відповідач відмовив у переоформленні разової ліцензії без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та всупереч вимог законодавства. 

 Правова позиція 

Позовні вимоги суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності в частині зобов'язання оформити разову (індивідуальну) ліцензію не підлягають задоволенню, з огляду на те, що суд не може перебирати на себе функції суб'єкта владних повноважень.

задоволено частково

 Фабула справи  Позивач звернувся в суд з позовом до першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області  про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу. Представник Управління Держпраці у Закарпатській області в судовому засіданні заявив клопотання в якому просить спрямувати дану справу до окружного адміністративного суду Закарпатської області.

 Правова позиція 

Відповідно ч. 3 ст. 265 Кодексу Законів про працю України, штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначенихглавою 27 Господарського кодексу України.

Отже, механізм накладення на субєктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю не передбачений КУпАП, а це передбачено ч. 2 ст. 265 Кодексу Законів про працю України.

А тому, оскільки позивач фактично звернувся з адміністративним позовом до органу державної влади і оскаржує його рішення, а саме постанову про накладення штрафу, яка є фінансовою санкцією і на яку норми КУпАП, не розповсюджуються. Тобто подана справа підсудна окружному адміністративному суду.

задоволено

 Фабула справи  Платником податку не була включена до звіту окрема контрольована операція. Ця помилка була виправлена ним самостійно шляхом подання уточнюючого звіту до призначення та проведення перевірки. На думку платника, податкове законодавство (чинне на час виникнення спірних правовідносин) не містило відповідальності за несвоєчасно задекларовані контрольовані операції. Незважаючи на поданий платником уточнюючий звіт, податковим органом було накладено на нього штраф за підпунктом  120.3 ПК України. Не погодившись з такими висновками податкового органу, платник звернувся до суду.

 Правова позиція 

Виконання платником податку в розумінні вимог ст.50 Податкового кодексу України обов'язку щодо подання уточнюючого звіту про контрольовані операції не звільняє від відповідності, передбаченої п.120.3 ст.120 Податкового кодексу України.

не задоволено

 Фабула справи  Декларантом було подано декларацію для митного оформлення товарів, серед яких були вироби з пластику (заколка краб для волосся з пластику). В ході митного огляду було встановлено наявність на товарах зображувального знаку для товарів та послуг торгової марки LV (знак для товарів та послуг Louis Vuitton), який включений до митного реєстру об’єктів права інтелектуальної власності. Митницею було встановлено, що одержувача імпортованого товару не внесено до митного реєстру об’єктів права інтелектуальної власності, як імпортера оригінального товару, що містить об’єкт права інтелектуальної власності - торговий знак LV (знак для товарів та послуг Louis Vuitton). З огляду на це, митницею було винесено рішення про призупинення митного оформлення товарів, що містить об’єкт права інтелектуальної власності. Декларантом було направлено листа, згідно з яким, він визнавав факт порушення прав компанії Louis Vuitton Malletier при митному оформленні товару, який ним ввозився. Також декларантом було зазначено у листі згоду на знищення товару за спрощеною процедурою. Однак, з моменту призупинення митного оформлення товару декларант не здійснив заходів щодо поміщення  товарів у митний режим знищення або руйнування відповідно до вимог Митного кодексу України та, як наслідок, сам товар не знищив. Відтак, митним органом було зроблено висновок про  вчинення декларантом порушення митних правил, яке передбачене ст. 476 Митного кодексу України.

 Правова позиція 

Статтею 401 Митного кодексу України передбачено можливість проведення знищення товарів за спрощеною процедурою при призупиненні митного оформлення товарів за підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності, за умови відсутності обмежень, встановлених відповідно до рішень інших уповноважених державних органів. Така процедура здійснюється у разі письмового інформування правовласником митниці у відповідь на її повідомлення про призупинення митного оформлення про те, що відповідні товари, що переміщуються та щодо яких призупинено митне оформлення, порушують належні йому майнові права інтелектуальної власності, а також за умови надання органу доходів і зборів письмової згоди власника товарів на їх знищення. В такому випадку власник товарів зобов’язаний задекларувати  переміщувані товари у митний режим знищення або руйнування, а безпосередньо процедура знищення (руйнування) здійснюється за рахунок правовласника. Виключно за дотримання таких умов власник товарів, митне оформлення яких призупинено за підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності, звільняється від адміністративної відповідальності, в протилежному ж випадку – підлягає притягненню за переміщення товарів з порушенням охоронюваних законом прав інтелектуальної власності, згідно статті 476 Митного кодексу України.

задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень в частині зменшення розміру від’ємного значення суми ПДВ та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. В обґрунтування позову платник податку зазначає, що твердження контролюючого органу щодо наявності на підприємстві зворотних відходів, які повертаються у виробництво для подальшого виробництва гофропродукції не відповідає дійсності, оскільки суперечить наданим до перевірки документам щодо процесу виробництва товару. Контролюючий орган позов не визнав, подавши письмові заперечення. В обґрунтування заперечень покликається на те, що під час проведення перевірки встановлено завищення платником податків показників у рядку 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)». Розбіжності між даними платника та даними перевірки виникли за рахунок того, що підприємство не здійснювало зменшення прямих матеріальних витрат на вартість отриманих зворотних відходів. Таким чином, порушивши положення Податкового кодексу України, платником податку завищено витрати за рахунок не проведеного коригування собівартості реалізованої продукції на вартість зворотних відходів та супутньої продукції. Також в ході проведення перевірки встановлено, що відповідно до даних бухгалтерського обліку підприємство проводило нарахування амортизації по основних засобах, які придбані за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Отже, платником зайво включено до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, суму амортизаційних витрат, нараховану за основні засоби, які придбані не за власні кошти, а за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, які використані не за цільовим призначенням.

 Правова позиція 

Оскільки підприємство не придбавало папір та картон для утилізації (макулатуру та відходи), а постачало для переробних підприємств, відповідно, до нього не застосовується положення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, згідно якого, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до ст. 197 та підрозділу 2 розділу XX ПК України, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених пп. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 ПК України).

задоволено

 Фабула справи  Суд першої інстанції розглянув справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, склад якого передбачений статтею 471 Митного кодексу України. Так, після перевірки із застосуванням рентген-апарату, під час опитування щодо наявності старовинних речей, декларант пред'явив монету білого кольору, що мала ознаки старовини. Монета знаходилася у ручній поклажі серед інших речей пасажира без ознак приховування. Представник органу доходів і зборів стверджував, що декларант самостійно обрав форму проходження митного контролю - проходження через «зелений коридор», чим засвідчив про відсутність товарів, що підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, або таких, що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження. Декларант вказав, що не був обізнаний про порядок переміщення вищезазначеної монети. У зв'язку з вищезазначеним, посадовою особою органу доходів і зборів було складено протокол про порушення митних правил за ознаками порушення митних правил передбачених статтею 471 МК.

 Правова позиція 

У разі порушення обов’язку щодо обов’язкового декларування культурних цінностей при переміщенні їх через митний кордон України та обрання проходження митного контролю через зону митного контролю «зелений коридор» за наявності предметів, стосовно переміщення яких встановлені обмеження (культурних цінностей), особа підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за статтею 471 Митного кодексу України.

задоволено

 Фабула справи  Комітент уклав договір комісії із комісіонером-резидентом. Товар був проданий покупцеві, зареєстрованому у низькоподатковій юрисдикції. Платник податку наполягав, що ним не здійснювалася операція із контрагентом із низькоподаткової юрисдикції, оскільки ним було укладено контракт комісії із резидентом. Відтак, операцію з покупцем із низькоподаткової юрисдикції комітентом – платником податку не було відображено у звіті про контрольовані операції. Податковий орган наполягав на необхідності відображення вказаної операції у звіті про контрольовані операції. Не погодившись з такими висновками податкового органу, платник податку звернувся до суду.

 Правова позиція 

Операція купівлі-продажу не відбувається безпосередньо між комітентом і покупцем, зареєстрованим у низькоподатковій юрисдикції, відтак, така операція не повинна визнаватися контрольованою для комітента та відповідно відображатися ним у звіті про контрольовані операції. Операція з проданими товарами відображається у бухгалтерському обліку комітента, однак Податковий кодекс України не пов'язує зазначені обставини з необхідністю подання звіту про контрольовані операції.

задоволено

 Фабула справи  Суд першої інстанції розглянув у відкритому судовому засіданні справу про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, склад якого передбачений статтею 472 Митного кодексу України. Так, під час усного та письмового декларування особа заявила, що переміщує тільки особисті речі. При огляді сумок, серед особистих речей у поліетиленовому пакеті були виявлені поштові марки, зі слів власника випуску 1899-1930 років, які він не задекларував за встановленою формою. У своєму поясненні громадянин зазначив, що з правилами переміщення культурних цінностей через митний кордон України ознайомлений, однак не знав, що поштові марки є культурною цінністю, тому і не задекларував їх ні усно, ні письмово.

 Правова позиція 

Раритетні поштові марки визнаються культурними цінностями. У разі їх недекларування під час переміщення через митний кордон України особа підлягатиме відповідальності до адміністративної відповідальності за порушення митних правил - недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення (стаття 472 Митного кодексу України).

задоволено

 Фабула справи  Під час проходження митного контролю декларант  своїми діями обрав канал позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», і тим самим заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України. Під час проведення вибіркового митного контролю ручної поклажі та багажу на каналі «зелений коридор» було виявлено декілька мобільних телефонів. Митним органом було стверджено, що такі мобільні телефони входять у Перелік продукції, яка обмежена до ввезення на митну територію України, а відтак, декларант повинен був переміщувати їх через «червоний коридор» з обов'язковим письмовим декларуванням та поданням відповідних документів. Митний орган наполягав, що такі дії мають ознаки правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України. Не погодившись з такими висновками, особа звернулась до суду.

 Правова позиція 

Фізичні особи відносяться до загальних користувачів радіочастотного ресурсу України, а тому вимога щодо отримання дозволу для ввезення на митну територію України радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв на них не розповсюджується.

задоволено частково

 Фабула справи  Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, в якому просило суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації про відмову у продовженні терміну дії ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України; 2) зобов’язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації продовжити термін дії ліцензії.

 Правова позиція 

Національна комісія не має права відмовити суб’єкту звернення в продовженні терміну дії ліцензії, у разі наявності однієї з наступних обставин: 1) ліцензіатом виконуються всі умови, зазначені в ліцензії; 2) умови, зазначені в ліцензії не виконані з причин, які не залежали від користувача; 3) випадки, коли у смугах частот для радіотехнологій, зазначених у ліцензії, Планом використання радіочастотного ресурсу України не передбачено подальше використання зазначених радіо технологій.

задоволено

 Фабула справи  Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача про зупинення дозволу на користування надрами. Позивач вважає зазначений наказ незаконним, оскільки зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами відбулось за відсутності підстав, визначених Кодексом України про надра та Законом України "Про нафту і газ"; положення Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615, в частині підстав для зупинення спеціальних дозволів на користування надрами не відповідають вимогам Закону.

 Правова позиція 

Суд, виходячи із положень статті 9 КАС України, застосував нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, а саме ЗУ «Про нафту і газ». У даній Постанові зазначається, що «ЗУ "Про нафту і газ" не передбачено повноважень Державної фіскальної служби України чи її органів звертатись із поданням про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами; ЗУ "Про нафту і газ" не передбачає такої підстави для зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами, як наявність податкового боргу». 

задоволено

 Фабула справи  Особа звернулась до Окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Косівському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській.

 Правова позиція 

Відповідно до ст.2 ЗУ «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом. Відповідно до даної норми особа була зобов’язана сплати судовий збір.

невідомо

 Фабула справи  Декларантом було подано документи для митного оформлення товару. Митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товару та прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації. Не погодившись з таким рішенням митного органу, декларант звернувся до суду.

 Правова позиція 

У виняткових випадках, якщо митним органом країни відправлення або уповноваженим митним агентом країни відправлення допущено добросовісну помилку у перенесенні номерного найменування сертифікату до митної декларації, що призвело до розбіжностей у одній цифрі, митний орган України не може відмовити у прийнятті митної декларації та сертифіката EUR.1, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Такі помилки не будуть вважатися розбіжностями, та не є порушенням норм щодо належного оформлення документів про походження товарів та митних декларацій.

задоволено

 Фабула справи  Підприємство звернулося до суду з адміністративним позовом до митного органу про визнання протиправними та скасування рішень про визначення митної вартості товарів в частині визначення митної вартості із застосуванням шостого (резервного) методу. Під час розгляду справи представником відповідача було заявлено клопотання про залишення без розгляду заяви в частині оскарження (визнання протиправним та скасування) одного з рішень про коригування митної вартості товарів.

 Правова позиція 

Оскарження рішень, дій та бездіяльності органу доходів і зборів, передбачене ч. 1 статті 24 МК України, не є досудовим порядком вирішення спору, оскільки їх розгляд не віднесений Митним кодексом України до такого порядку, а відтак, положення ч. 4 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України до спірних правовідносин застосовані бути не можуть.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до контролюючого органу з позовом про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень про застосування до платника штрафних санкцій та про нарахування платнику грошових зобов’язань, рішення про застосування штрафних санкцій та направленої на адресу платника податкову вимогу про сплату боргу. В акті перевірки платника, що була проведена контролюючим органом зазначено, що до контролюючого органу надійшла заява бухгалтера платника про виплату їй заробітної плати «у конвертах» та заниження в податковій звітності цієї суми до розміру мінімальної заробітної плати. Контролюючим органом до платника було направлено запит про надання документів первинного бухгалтерського обліку, які б підтверджували суму заробітної плати, яка отримувалася бухгалтером, проте, такі документи не були надані контролюючому органу ні на його запит, а ні під час проведення перевірки. Cуд першої інстанції відмовив в задоволені позову. Платник податку звернувся до суду з апеляційною скаргою.

 Правова позиція 

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

задоволено

 Фабула справи  Підприємство звернулося з позовом до суду першої інстанції з вимогою до митного органу про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у задоволенні скарги підприємства. Суть оскаржуваного рішення полягала у тому, що підприємству було відмовлено у наданні дозволу на розміщення на митному складі товарів, поміщених у митний режим безмитної торгівлі.

 Правова позиція 

Перелік, наданий статтею 426 МКУ, щодо можливостей розміщення на митному складі товарів, поміщених в інші митні режими, слід визнавати вичерпним, а отже, розміщувати на митному складі товари, поміщені в інший митний режим, крім перелічених у цій статті (транзит, тимчасове ввезення, переробка на митній території, експорт, тимчасове вивезення, переробка за межами митної території), заборонено.

не задоволено
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію