Податкова судова практика

 Фабула справи  За результатами перевірки, податковий орган встановив, що фізична особа отримала доходи від відчуження об’єктів нерухомості і зроби висновок про те, що операції носять підприємницький характер за відсутності реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця, внаслідок чого виникали обов`язки щодо подачі податкової звітності, сплати податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, єдиного соціального внеску та військового збору саме як у фізичної особи-підприємця, а не фізичної особи - громадянина. Особа звернулась до суду з позовом до податкового органу, яким просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником податку своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Особа зазначила, що об`єкти належали їй на праві власності як фізичній особі і в подальшому були відчужені нею як фізичною особою. А орган безпідставно ототожнив її як фізичну особу громадянина з фізичною особою-підприємцем, оскільки вона ніколи підприємницьку діяльність не здійснювала та зареєстрованою як підприємець не була.

 Правова позиція 

1) щодо реєстрації фізичною особою-підприємцем:

При здійсненні фізичною особою підприємницької діяльності необхідно чітко розмежувати, в яких відносинах фізична особа виступає як підприємець, а в яких - як фізична особа.

Аналізуючи ознаки притаманні підприємницькій діяльності, можна зробити висновок про те, що остання передбачає систематичне прийняття особою самостійних рішень щодо здійснення операцій, спрямованих на отримання прибутку, що супроводжується прийняттям взятих на себе ризиків, що пов`язані з такою діяльністю. Громадянин, який бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, є таким після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 55 ГК України, громадяни України визнаються учасниками господарських відносин (тобто є суб`єктами господарювання) за умови їх державної реєстрації як підприємців. При цьому, суд зазначає, що така реєстрація має відбуватися в добровільному, а не примусовому порядку. Також, відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", реєстрація фізичної особи підприємцем проводиться лише за наявності відповідного наміру (волевиявлення), який реалізується шляхом подання відповідної заяви.

З позиції Європейського Суду принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" заява N 55555/08 від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" заява N 36900/03 від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії"). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії").

Отже, законодавством України не передбачено надання фізичній особі статусу фізичної особи-підприємця в обхід встановленій процедурі, в тому числі й за рішенням будь якого суб`єкта владних повноважень (в даному випадку органу ДФС). Вчинення таких дій суб`єктом владних повноважень безумовно свідчить про порушення зазначених вище принципів.

Крім того, законодавство, що діяло у момент продажу позивачем нерухомого майна, покладало обов`язок щодо сплати податку не на сторону договору, а на податкового агента (нотаріуса) - обов`язок визначення відповідної суми, тобто нарахування податку, а також контроль за здійсненням сплати податку шляхом перевірки відповідного платіжного документа та вчинення дії щодо подання відповідної інформації податковому органу (п.172.4 ПК України).

2) Щодо порушення у зв`язку із не поданням позивачем звітності з єдиного соціального внеску. Виходячи із положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця і підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, визначеного п. 4 ч. 1 ст. 1 цього Закону, яка дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Фізична особа - громадянин не є платником та не має визначеного обов`язку нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;  

3)Відносно висновків відповідача щодо необхідності позивачу зареєструватися платником податку на додану вартість. Згідно із п.п. 197.1.14 ПК України, операцією з першого постачання житла буде вважатися операція з передачі права власності (оформлення правовстановлюючих документів) до першого власника такого житла. У свою чергу операції з подальшого постачання житла (об`єктів житлового фонду) звільняються від оподаткування. Тобто, подальше переоформлення права власності на фізичних осіб, в розумінні норм ПК України, не буде вважатись операцією з першого постачання житла, а тому така операція звільняється від оподаткування ПДВ відповідно до статті 197 ПК України.

Оскільки, в даному випадку правовстановлюючі документи на новозбудоване житло були оформлені на позивача, то подальше переоформлення права власності на фізичних осіб згідно договорів купівлі-продажу не вважається операцією з першого постачання житла, та, відповідно, такі операції звільнені від оподаткування ПДВ.

задоволено

 Фабула справи  Фізична особа-підприємець звернулась до суду з позовом до ДФС, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки). В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки), із яких вбачається, що станом на 31.10.2018 за ним рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені. Позивач з даною вимогою не погоджується та вважає її протиправною, аргументуючи свою позицію тим, що податковим законодавством не передбачено подвійного взяття на облік та сплату подвійних податків. Позивач стверджує, що діє в якості фізичної особи-підприємця, на облік осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність не ставав.

 Правова позиція 

Відповідно до ст. 13 Закону №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. З матеріалів справи встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на спрощеній системі оподаткування, основним видом економічної діяльності позивача є «Діяльність у сфері права». Згідно з свідоцтвом позивач має право на заняття адвокатською діяльністю. Отже, позивач є самозайнятою особою та здійснює як підприємницьку діяльність, так і незалежну професійну діяльність. Відповідно до п. 65.2 ст. 65 ПК України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів. При цьому, згідно п.п. 65.4.4 п. 65.4 ст. 65 ПК України, контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. Таким чином суд зазначає, що податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги контролюючого органу щодо сплати ЄСВ за період з 1997 по 2018 рік. Платник податків аргментував свою позицію тим, що він перебував на спрощеній системі оподаткування, підприємницьку діяльність у вказаний переіод не здійснював, а тому доходу від провадження такої діяльності не отримував, працював лише найманим працівником. Крім того наголошував на процедурних порушеннях допущених контролюючим органом. 

 Правова позиція 

«Закон не містить застереження для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, стосовно сплати внеску незалежно від отримання доходу. Внесок нараховується виключно на визначену самостійно суму доходу і обмежений мінімумом і максимумом. Отже, у фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування та не отримує дохід (не здійснює підприємницьку діяльність), не виникає обов’язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі».   

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з адміністративним позовом до контролюючого органу, в якому просив визнати протиправним дії контролюючого органу, що полягають у запровадженні для використання регіональними підрозділами ДФС України критеріїв оцінки ризиковості платника податку, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН листом від 05 листопада 2018 року №4065/99-99-07-05-04-18 "Критерії ризиковості платника податків. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що критерії оцінки ризиковості платника податку, достатні для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, запровадженні контролюючим органом листом від 05 листопада 2018 року №4065/99-99-07-05-04-18 з порушенням вимог законодавства, чим порушено законні права та інтереси позивача.

 Правова позиція 

Критерії ризиковості платника податку мають ознаки регуляторного акта, оскільки встановлюють норми права, передбачають неодноразове їх застосування щодо невизначеного кола осіб та здійснюють безпосередній вплив на господарську діяльність суб'єктів господарювання, так як спрямовані на правове регулювання відносин щодо визначення платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, що є підставою для зупинення реєстрації податкових накладних, сформованих таким платником податків.

Регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо наявна хоча б одна з таких обставин:

- відсутній аналіз регуляторного впливу;

- проект регуляторного акта не був оприлюднений;

- проект регуляторного акта не був поданий на погодження із уповноваженим органом;

- щодо проекту регуляторного акта уповноваженим органом було прийнято рішення про відмову в його погодженні.

У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Критерії ризиковості платника податку не були зареєстровані у Міністерстві юстиції України (протилежного відповідачем суду не доведено), а відтак вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган за результатами документальної перевірки зробив висновок про заниження (недоплату) платником податків грошового зобов'язання з податку на прибуток за виплаченими нерезиденту доходами. На думку контролюючого органу, подана платником  довідка на підтвердження податкового президенства контрагента не відповідає вимогам ст.103 Податкового кодексу України та відповідно не може бути підставою для застосування положень Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах Гаазької конвенції. У зв'язку із невиконанням покупцем (контрагентом - нерезидентом платника податку) своїх зобов'язань  за контрактом платник звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду про стягнення заборгованості. За результатами арбітражу було укладено угоду про часткове погашення заборгованості. Втім, оскільки в цій частині спір між сторонам був відсутній, дана кваліфікація не досліджувалася судом.

 Правова позиція 

Правила оподаткування доходів, отриманих  нерезидентом  із джерелом їх походження з України визначені ст.141 Податкового кодексу України. Відповідно до п.141.4.2 цього кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

За правилами п.103.4 Податкового кодексу України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України. Водночас пунктом 103.5 цього кодексу довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.  Згідно з п.п.(і) ст. 3 Конвенції термін "компетентний орган" означає, у  відношенні Сполученого Королівства, Управління внутрішніх доходів або його повноважного представника, і, у відношенні України, Міністерство фінансів України або його повноважного представника.

У той же час позивачем подано до суду довідку видану іншим органом - "Департаментом по регистрации компаний" (відповідно до перекладу). Отже, документ виданий компетентним суб'єктом права, а саме: Управлінням внутрішніх доходів Сполученого Королівства або його повноважним представником позивач у своєму розпорядженні в момент виплати доходу нерезиденту не мав. Враховуючи це, суд вважає правомірним висновок відповідача про те, що спірна довідка  не відповідає вимогам ст.103 Податкового кодексу України та не може бути підставою для застосування до правовідносин із виплати доходів нерезиденту відповідних положень Конвенції.

Щодо заборгованості нерезидента. Так як нерезидент частково сплатив на користь позивача заборгованість, а решта суми у власність позивача не надходила, відтак ці невиконані зобов'язання за своєю правовою природою та суттю у розумінні ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" є доходом нерезидента.

Отже, позивачем у розумінні підп.141.4.2 Податкового кодексу України, здійснено на користь нерезидента виплату доходу із джерелом його походження з України, отриманого цим резидентом від провадження господарської діяльності в Україні.

Втім, судом з'ясовано, що між учасниками справи відсутній спір в частині ідентифікації сторін правочину з нерезидентом та кваліфікації проведених на користь нерезидента виплат як доходу з джерелом походження з України.

За таких обставин, попередньо до перерахування доходу без утримання податку резидент повинен мати у своєму розпорядженні офіційний письмовий документ про правовий статус контрагента нерезидента.

не задоволено

 Фабула справи  Між платником податків (орендар) та нерезидентом(орендодавець) укладено Угоду оперативного лізингу літака. Зі змісту Угоди вбачається, що нерезидент виступає від власного імені та у власних інтересах. Контролюючим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка платника податків. За результатами перевірки встановлено заниження податку з доходу нерезидента та неподання розрахунків податкових зобов’язань нерезидентів, якими отримано доход із джерел їх походження в Україні. Орган визначив, що нерезидент здійснював транзит доходів від операційної оренди на користь компанії – власника літаків, а відтак нерезидент не є бенефіціарним власником отриманого доходу, а виконував функцію номінального отримувача (попередника) доходу. Платник податків звернувся до суду із позовом до контролюючого органу, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, зазначивши що оскаржувані податкові повідомленні-рішення прийняті з неправильним застосуванням норм статей 7 та 8 Конвенції  між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна.

 Правова позиція 

Відповідно до пункту 103.3 Податкового кодексу України бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Законодавство України не містить визначення фактичного (бенефіціарного) отримувача, як і переліку документів для підтвердження цього статусу. Для визначення особи фактичного (бенефіціарного) отримувача доходу має значення юридичне оформлення та зміст зовнішньоекономічного договору, в рамках якого здійснюється господарська діяльність та сплачується дохід.

Крім того, як слідує з міжнародної практики застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, для визнання особи в якості фактичного отримувача доходу, така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу.

Конвенція між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування має пріоритет порівняно з нормами Податкового кодексу України (відповідно до ст.103 ПК України). Відповідно до статті 4 Конвенції для її цілей цієї Конвенції термін «резидент однієї Договірної Держави» означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або будь-якого аналогічного критерію.

У частині першій статті 7 Конвенції визначено, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується податком тільки у цій Договірній Державі, якщо тільки підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво. Статтею 8 Конвенції окремо зазначено, що прибуток, одержаний резидентом Договірної Держави від експлуатації морських і повітряних суден у міжнародних перевезеннях буде оподатковуватися лише в цій Державі.

Відповідно до пункту 103.2 ПК України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Згідно з пунктом 103.3 ПК України бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

Відповідно до пунктів 103.4, 103.5 ПК України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України вказано подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Враховуючи зміст укладених між позивачем та нерезидентом, надані компетентним органом Великої Британії довідки, умови Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та норми Податкового кодексу України, позивач звільняється від оподаткування прибутку нерезидента.

задоволено

 Фабула справи  Суб`єкт господарювання звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування  податкового повідомлення-рішення контролюючого органу. Позовні вимоги мотивовано тим, що він не є постійним представництвом нерезидента, у зв’язку з чим грошові кошти, передані нерезидентом - юридичною особою структурному підрозділу, не відповідають критеріям визнання їх доходом відповідно до зазначених положень Закону №334/94-ВР та ПК України, оскільки не приводять до збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, що збільшують власний капітал нерезидента юридичної особи, а тому їх оподаткування не є правомірним. Суб’єкт господарювання як за статутом так і фактично здійснював лише допоміжну діяльність, а саме збір інформації для подальшого дослідження ринку ІТ технологій. Постановою суду першої інстанції позов  задоволено, ухвалою суду апеляційної інстанції залишено без змін. Постановою суду касаційної інстанції рішення суду першої та апеляційної інстанції скасовані та справу направлено на новий розгляд.

 Правова позиція 

Якщо основний вид діяльності представництва є тотожнім з видом діяльності нерезидента (материнської компанії), визначеним у статутним документах нерезидента, то дане представництво в цілях оподаткування розглядається як постійне представництво.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків, за результатами якої встановлено завищення платником податків від’ємного значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток, не подано звіт про суми податкових пільг з податку на прибуток та не забезпечено зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів тощо. Контролюючий орган встановив, що платник податків використовував у своїй діяльності позику, яку отримав від нерезидента.  Платник податків звернувся до суду із позовом до контролюючого органу, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення. Свої позовні вимоги платник обґрунтовує тим, що він з контрагентом не мав ніяких додаткових платежів та комісій, тому відсоткова ставка 11% річних є ефективною ставкою відсотка для позики. Також, по договору не передбачено погашення позики в сумі іншій, ніж була видана.

 Правова позиція 

Пунктом Б5.1.1 Додатка Б до Міжнародного стандарту фінансової звітності 9 «Фінансові інструменти» (далі - МСФЗ 9) визначено, що для оцінки справедливої вартості позики, виданої на неринкових умовах, необхідно продисконтувати всі майбутні грошові надходження по такій позиції за переважаючою ринковою ставкою відсотка для аналогічного інструмента з аналогічним кредитним рейтингом.

Під аналогічним інструментом розуміється кредит або позика з аналогічним терміном, валютою, типом відсоткової ставки, схемою руху грошових коштів, наявністю застави і базою для нарахування відсотків.

Справедлива вартість виданої позики дорівнюватиме величині усіх майбутніх грошових потоків, дисконтованих за ринковою ставкою відсотка на подібний інструмент (подібний за валютою, строками, типом ставки відсотка та іншими ознаками). Різниця між сумою позики та її справедливою вартістю є витратами. Водночас, в процесі амортизації фінансового активу визнаються фінансові доходи (пункт 5.7.2 МСФЗ 9).

Згідно з параграфом К384 Додатка В до МСФЗ 9 якщо поворотна фінансова допомога є короткостроковою(якщо її буде повернуто протягом 12 місяців), то Позикодавець може не дисконтувати грошові потоки. Якщо ж поворотна допомога є довгостроковою, то необхідно провести дисконтування грошових потоків, суму дисконту віднести на витрати, а в подальшому визнавати фінансові доходи в процесі амортизації такого дисконту.

Також пунктом 29 П(С)БО 13 визначено, що позичальник повинен первісно оцінити фінансові зобов'язання (позику) та відобразити її в обліку за фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості зобов'язань (суми позики) і витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням фінансового інструмента.

Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду. В розумінні цього П(С)БО 11, зокрема: довгострокові зобов'язання - всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями, а поточні зобов'язання - зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов'язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.

Довгострокові зобов'язання в бухгалтерському обліку платника відображаються за теперішньою вартістю, а не за сумою погашення.

При цьому, для погашення зобов'язання за позикою позивач повинен сплатити позикодавцю відповідно до умов договору суму основного боргу і нараховані відсотки.

задоволено

 Фабула справи  Контролюючим органом було проведено планову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За результатами перевірки складено акт перевірки та винесено податкові повідомлення-рішення. Тому платник податків звернувся до суду з позовом до контролюючого органу, в якому просить: 1) визнати дії контролюючого органу щодо запитування під час проведення перевірки документів, що не пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, та не свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, або які не належать та не пов'язані з предметом перевірки, а також дії щодо використання як підстави для висновків під час проведення перевірки, матеріалів, до використання яких ПК України встановлена пряма заборона - протиправними; 2) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

 Правова позиція 

1)Щодо податкового повідомлення-рішення форми, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб, в тому числі збільшено податкове зобов'язання та застосовано штрафні санкції.

В силу пунктів 103.1 - 103.4 ст. 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Податковий агент - резидент України, який виплачує дохід нерезиденту країни, з якою укладено відповідний міжнародний договір, звільняється від оподаткування у разі подання нерезидентом довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує його статус, як нерезидента. При цьому, дозволяється застосовувати звільнення від оподаткування доходів нерезидента, якщо такий нерезидент має право на отримання таких доходів та не є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або посередником щодо такого доходу.

Щодо можливого застосування, на думку податкового органу, ст.7 Конвенції суд відноситься критично, оскільки Позивачем було отримано індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 17.05.2018 за вих.№2205/6/-99-15-02-02-15/ІПК відповідно до якої, податковий орган зазначає, що згідно з положеннями п.4 ст.13 Конвенції доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав, є предметом розгляду ст.13 Конвенції, але не підпадають під дію пунктів 1, 2 та 3 цієї статті.

Відповідно до положень п.4 ст.13 Конвенції доходи від відчуження будь-якого майна, іншого ніж те, про яке йдеться у попередніх пунктах цієї статті, оподатковуються тільки в тій Договірній Державі, резидентом якої є особа, що відчужує майно. Таким чином, податковий орган в індивідуальній податковій консультації наданій Позивачу робить висновок, що доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від відчуження корпоративних прав є предметом розгляду п.4 ст.13 Конвенції, не формують частину майна постійного представництва, а операції по такому відчуженню оподатковуються тільки на території Республіки Кіпр.

задоволено частково

 Фабула справи  Між нерезидентом (Кредитор) та ТОВ «Укртрансгруп 2005» (Позичальник) укладено кредитний договір, за умовами якого Кредитор надає Позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії з лімітом заборгованості у встановленій сумі. Нерезидент (Кредитор), ТОВ «Укртрансгруп 2005» (Попередній позичальник) та платник податків (Позичальник) уклали додаткову угоду до кредитного договору (про заміну позичальника), за умовами якого Попередній позичальник передає, а Позичальник приймає всі права та обов'язки за Договором, між Кредитором і Попереднім позичальником. В ході документальної планової виїзної перевірки платника податків з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки. В результаті перевірки контролюючим органом було складено акт та прийнято податкові повідомлення-рішення, Платник податків, не погоджуючись із рішеннями контролюючого органу, подав адміністративний позов до суду, в якому просить їх скасувати.

 Правова позиція 

1. Термін «бенефіціарний власник доходу» є скоріше економічною категорією і при визначені статусу бенефіціарного власника, зокрема, має аналізуватись і фінансова звітність отримувача доходу. Кінцевий термін для складання та надання фінансової звітності може встановлюватися до 31 грудня року, наступного за звітним. Отже на момент виплати доходу можуть бути відсутні документи за поточний рік і при виникненні спору із податковим органом платник податку вправі надавати будь-які додаткові документи і докази, в тому числі, які були відсутні на момент виплати і були отримані платником в майбутньому.

2. право на застосування зменшеної ставки податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, виникає, за умови одночасного виконання таких вимог:

- нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України;

- нерезидентом надано довідку (або її нотаріально засвідчену копію), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

- нерезидент є бенефіціарним власником доходу.

Для визначення особи як фактичного отримувача доходу, така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але повинна бути і особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу.

Тобто, коли отримувач процентів має право отримувати вигоду та визначати подальшу економічну долю доходу і не пов'язаний договірними або юридичними зобов'язаннями щодо перерахування такого доходу іншій особі, отримувач є бенефіціарним власником доходу.

задоволено

 Фабула справи  Між платником податку та контрагентом було укладено договори поставки товару та виготовлення готової продукції з давальницької сировини. За письмовою домовленості сторін, розрахунки за договорами можуть здійснюватися цінними паперами емітентів, у тому числі векселями. Розрахунок за вказаними договорами проводився у векселях. Контролюючим органом в ході перевірки дійшов до висновку, що зобов’язання за вказаними векселями мають обліковуватись як довгострокові векселі, а не короткострокові, оскільки вони є не погашеними та не пред’явлені до сплати. Як наслідок, платник відповідно до П(с)БО 13,12,28, вирішив, що позивач повинен був включити до складу доходу фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості за векселем, в цілях податку на прибуток. На підставі вищевикладеного, контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення, яким донарахував податкове зобов’язання з податку на прибуток. Платник податку оскаржив правомірність прийняття рішення, мотивуючи це тим, що векселі для оплати цінних паперів є короткостроковими і безпроцентними, що у свою чергу виключає підстави для дисконтування заборгованості за такими векселями.

 Правова позиція 

Відповідно до п.п. 4, 5, 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання» (далі - П(С)БО 11), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. № 20 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 р. за № 85/4306), яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності, з метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов'язання; доходи майбутніх періодів.

Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

В розумінні цього П(С)БО 11, зокрема: довгострокові зобов'язання - всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями, а поточні зобов'язання - зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

За змістом п. 7, 8 і 10 П(С)БО 11 до довгострокових зобов'язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов'язання; відстрочені податкові зобов'язання; довгострокові забезпечення.

Зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов'язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.

​Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання.

Поряд з цим, п. 11 і 12 П(С)БО 11 визначено, що поточні зобов'язання включають: короткострокові кредити банків; поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; короткострокові векселі видані; поточні забезпечення; інші поточні зобов'язання.

Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення.

З контексту наведених положень П(С)БО 11 можна дійти висновку, що зобов'язання, які виникли за простими векселями позивача, виписаними на погашення заборгованості по оплаті товару за договорами за своєю суттю відносяться до поточних зобов'язань. Такі зобов'язання в бухгалтерському обліку платника відображаються не за теперішньою вартістю, а за сумою погашення.

При цьому, та обставина, що зобов'язання за векселями відображалися позивачем на бухгалтерському рахунку для довгострокових виданих векселів, не змінює сутті самих векселів та зобов'язань, що за ними виникли.Відповідно до назви п. 141.2 ст. 141 ПК України норми названого пункту Кодексу регулюють питання щодо оподаткування різниці щодо операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, а також операцій з інвестиційною нерухомістю і біологічними активами, які оцінюються за справедливою вартістю. Між тим, операції щодо видачі векселів в рахунок оплати товару не відносяться до операцій з продажу та відчуження цінних паперів.

задоволено

 Фабула справи  Контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків, за результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов’язання та накладено штрафні санкції. Перевіркою було встановлено, що між платником податків (позичальником) та іншим суб’єктом господарювання (позикодавець) укладено договорі про надання повторної фінансової допомоги. Контролюючий орган вважає, що платник повинен був визначити справедливу вартість свого зобов'язання, а суму дисконту (різниця між майбутньою та теперішньою вартістю зобов'язання) включити до доходу в момент отримання позик і до витрат в процесі амортизації такого дисконту протягом строку користування позикою. Платник податків звернувся до суду із позовом до контролюючого органу, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

 Правова позиція 

Поворотна фінансова допомога відповідає визначенню поняття «фінансовий інструмент», що передбачене у пункті 4 Положення  (стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові Інструменти», що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 № 559 (далі - Положення) – це контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов'язання або інструмента власного капіталу в іншого.

Пунктом 10 Положення передбачено, що фінансовий актив або фінансове зобов'язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента.

Отже, видана позика це фінансовий актив, оскільки є контрактним правом до отримання коштів у майбутньому, а отримана позика - це фінансове зобов'язання, оскільки його погашення призведе до майбутньої виплати коштів.

Справедлива вартість виданої позики дорівнюватиме величині усіх майбутніх грошових потоків, дисконтованих за ринковою ставкою відсотка на подібний інструмент (подібний за валютою, строками, типом ставки відсотка та іншими ознаками). Різниця між сумою позики та її справедливою вартістю є витратами. Водночас, в процесі амортизації фінансового активу визнаються фінансові доходи (п.5.7.2 Міжнародного стандарту фінансової звітності 9 «Фінансові інструменти», - далі МСФЗ).

Якщо поворотна фінансова допомога є короткостроковою (якщо її буде повернуто протягом 12 місяців), то Позикодавець може не дисконтувати грошові потоки. Якщо ж поворотна допомога є довгостроковою, то необхідно провести дисконтування грошових потоків, суму дисконту віднести на витрати, а в подальшому визнавати фінансові доходи в процесі амортизації такого дисконту.

Виходячи з положень МСФЗ перед тим як оцінювати грошові потоки платник податків сам має право визначити за якою методикою їх оцінювати: за ціною котирування ціни на активному ринку чи, застосовуючи метод оцінювання, у разі відсутності активного ринку.

Крім того, оскільки національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов'язань, а також органами, на які покладено регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової, відсутні будь-які роз'яснення з боку контролюючих органів або практика такого дисконтування, підприємство не зобов'язане визначати методологію оцінки фінансових зобов'язань самостійно, а ДФЗ не має права визначати цю методику та давати вказівки платнику податків щодо методики.

Позикодавець у  будь-який момент міг направити вимогу про повернення позики, а Позичальник (Позивач) зобов'язаний був її виконати. На підставі викладеного вище, враховуючи умови облікової політики позивача, умови договорів про надання поворотної фінансової допомоги, позивач не зобов'язаний здійснювати дисконтування позики до закінчення першого календарного року користування позикою.

задоволено

 Фабула справи  Особа звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути штраф з контрагента. Позов мотивований тим, що контрагент порушив умови договору на виконання проектних робіт в частині своєчасного оформлення податкової накладної та її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, якою засвідчується виконання підрядних робіт, що стало підставою для застосування до контрагента відповідальності, передбаченої договором.

 Правова позиція 

Суд доходить висновку, що невиконання відповідачем зобов'язання, яке виникає не за договором підряду (а з податкових правовідносин), не може бути підставою для покладення на підрядника господарської відповідальності у вигляді штрафних санкцій, які застосовуються лише в разі порушення стороною умов договору підряду або, маючи компенсаційну природу, - по факту настання реальних негативних наслідків у іншої сторони, настання яких позивач суду не довів.

Так, позивачем не було подано доказів на підтвердження понесення ним реальних збитків в розмірі суми, яку він не зміг зарахувати до податкового кредиту за ПДВ, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання з реєстрації податкових накладних на товар у ЄРПН.

Отже, за висновком суду невиконання відповідачем умов договору не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог статті 218, частини 1 статті 230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування рішення комісії ДФСУ про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також зобов'язати контролюючий орган зареєструвати податкову накладну в ЄРПН. Рішення комісії ДФСУ про відмову у реєстрації податкової накладної мотивовано тим, що надані платником податку копії документів не є достатніми для прийняття відповідного рішення про реєстрацію. Причинами відмови у реєстрації податкової накладної є те, що платником не надано копій складських документів (інвентаризаційних описів).

 Правова позиція 

Рішення про відмову в реєстрації податкової накладної виключно з причини відсутності документів, складання яких за змістом господарської операції не передбачене, є помилковим.

Рішення Комісії ДФС України повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної: або надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, або надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

задоволено

 Фабула справи  Суб`єкт господарювання звернувся до суду з позовом  в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення контролюючого органу. Контролюючий орган провів документальну планову виїзну перевірку платника з питань дотримання вимог податкового законодавства. За результатами перевірки складено акт документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Контролюючий орган під час перевірки встановив, що платником  в податковій декларації з податку на прибуток в складі показника рядка 06.4 «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» включено кусові різниці в сумі 82924,80 грн., нараховані за дебіторською заборгованістю станом на 31.03.2014 в сумі 25 000 дол. США по його контрагенту. Контролюючий орган зазначив, що платником не надано жодних доказів отримання обладнання 01.02.2014 на підставі контракту, укладеного з контрагентом на загальну суму 28000 дол. США та відображення відповідно до бухгалтерської проводки, яка являється кредиторською заборгованістю. Крім цього, перевіркою встановлено, що платником не збільшено фінансовий результат до оподаткування. Так, в ході проведення перевірки платником не представлено до перевірки документації, щодо обґрунтування ціни на товар придбаний у його контрагентів. Контролюючий орган при перевірці проаналізував вартість придбання ідентичного товару. Методом проведеного аналізу цін придбання товару встановлено, що ціна придбання одиниці товару платником вища за середні ціни чинні на той момент. Контролюючий орган також зазначив про порушення платником вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки валютна виручка на виконання умов експортного контракту від 05.01.2015 року, укладеного із контрагентом, надійшла на рахунок платника 17.06.2016 року з порушенням термінів розрахунків. Крім цього, перевіркою встановлено порушення платником відображення в Податковому розрахунку за формою 1ДФ, а саме не відображено прощений борг фізичним особам за ознакою доходу « 126».

 Правова позиція 

Операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат). Відтак, підприємство після первісного визначення обєктів обліку повинно визначити курсові різниці. При цьому, для визначення курсових різниць є необхідним встановити належність статті балансу до монетарної. Так, до монетарних статей відносяться статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів. Немонетарні статті - статті інші, ніж монетарні статті балансу. З цього можна зробити висновок, що до монетарних статей належать кошти в іноземній валюті, що перебувають у касі або на банківському рахунку підприємства; дебіторська заборгованість за відвантажені нерезиденту товари, за якою очікується надходження виручки в іноземній валюті або кредиторська заборгованість, яка виникла внаслідок придбання підприємством товарів у нерезидента на умовах наступної оплати і для погашення якої, як очікується, підприємство сплатить певну суму коштів у іноземній валюті.

Платник отримав обладнання на підставі контракту, що відображено бухгалтерськими проводками, дана стаття балансу є монетарною, оскільки вказана кредиторська заборгованість виникла внаслідок придбання платником товарів у нерезидента на умовах наступної оплати. Підпунктом «а» п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 встановлено, що на кожну дату балансу: а) монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу. А датою балансу згідно п. 3 Положення стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» є дата, на яку складений баланс підприємства. При включенні визначених за монетарними статтями в іноземній валюті курсових різниць до доходів або витрат слід врахувати те, якщо курсова різниця за кредиторською заборгованістю включається до витрат, якщо офіційний курс гривні до відповідної іноземної валюти на дату розрахунку курсової різниці (дату балансу або дату здійснення операції) зменшився порівняно з курсом на дату попередньої оцінки (дату балансу або дату здійснення операції) цієї кредиторської заборгованості. У випадку якщо ж офіційний курс гривні до відповідної іноземної валюти на дату розрахунку курсової різниці збільшився порівняно з курсом на дату попередньої оцінки, то курсова різниця включається до доходів.

Згідно пункту 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21, визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах. Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Цим же пунктом Положення також передбачено, що курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

При розрахунках звичайних цін, суд дійшов висновку, що ціна платника податків відповідає рівню звичайних цін.

Датою зарахування валютної виручки вважається дата її надходження на відповідний валютний рахунок. При цьому, подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі із застосуванням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України та не може вважатись первинним надходженням виручки за зовнішньоекономічним контрактом. Відтак, платник не порушило вимоги статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Згідно Додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (пункт 3.6 розділу ІІІ) Довідник ознак доходів фізичних осіб, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, під ознакою доходу « 126» відображається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу), зокрема, у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Однак, заборгованість фізичних осіб підприємців, що виникла перед платником, за своєю правовою природою є безнадійною дебіторською, оскільки на час проведення перевірки та винесення спірних податкових повідомлень рішень минув строк позовної давності. Натомість заборгованість в змісті абз. «д» п.п. 164.2.17. п. 164.2. ст. 164 ПК України про яку вказує контролюючий орган, є сумою боргу, який прощенно (анульовано) самими кредитором за його самостійним рішенням не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Відтак, враховуючи що строк позовної давності за боргами контрагентів фізичних осіб підприємців минув, таку заборгованість платник вважав безнадійною дебіторською заборгованістю в контексті норм Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» та відніс до складу «Інших операційних витрат», що відповідає вимогам пунктів 17, 20 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1998 року (зі змінами і доповненнями). Зокрема, пунктом 17 даного Положення встановлено, що витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Згідно пункту 20 цього ж Положення, до інших операційних витрат, крім іншого, включаються: сума безнадійної дебіторської заборгованості. Тому суд вважає, що платник правомірно не відображав в Податковому розрахунку за формою 1ДФ «прощений борг фізичним особам за ознакою доходу « 126», оскільки платник податків не приймав рішення про прощення цієї заборгованості в межах строку позовної давності.

задоволено

 Фабула справи  Позивач звернувся до суду про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень з мотивів безпідставності їх прийняття. Між позивачем та резидентом Чехії було укладено контракт на реалізацію комплексу будівельних об’єктів. Предмет контракту - - перелік і вартість робіт, які виконує позивач. Контракт був виконаний, що підтверджується актами виконаних робіт. НБУ видав позивачу індивідуальну ліцензію на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України. Згідно з умовами зазначеної ліцензії від 01.12.2016 №159 Національний банк України дозволив позивачу розмістити на поточному рахунку в чеських кронах в «Raiffeisenbank a.s.» (Чеська Республіка) кошти з рахунку в уповноваженому банку  в Україні » в сумі, що не перевищує протягом строку дії ліцензії 1069120,00 чеських крон. На цей рахунок також підлягали застосуванню  кошти від нерезидентів України за виконання власником ліцензії будівельно-монтажних робіт щодо об'єктів, розташованих на території Чеської Республіки; кошти, що є відсотками, нарахованими на залишок коштів на рахунку; податки та інші обов'язкові платежі, що повертаються згідно із законодавством Чеської Республіки; кошти, що повертаються від нерезидентів України у зв'язку з невиконанням ними зобов'язань перед власником ліцензії та від працівників структурного підрозділу власника ліцензії у Чеській Республіці не використані на відрядження та виплату заробітної плати у сумі, що не перевищує протягом строку дії ліцензії 360252 чеських крони. Згодом, НБУ повідомив ДФС України, що на поточний рахунок позивача у «Raiffeisenbank a.s.» (Чеська Республіка) зараховано кошти як «повернення застави під податок» у сумі 867874,00 чеських крон, що призвело до перевищення ліміту по зарахуванню податків та інших обов'язкових платежів, які повертаються згідно із законодавством Чеської Республіки, встановленого ліцензією на суму 507622,00 чеських крон. Позивач не погоджується із встановленим під час перевірки фактом перевищення ліміту по зарахуванню податків та інших обов'язкових платежів, визначеного умовами ліцензії на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України, які повертаються згідно із законодавством Чеської Республіки, оскільки вважає що кошти в розмірі 1200781,00 чеських крон є гарантійним внеском, 867874,00 чеських крон з якого повернуто позивачу, а 332907,00 чеських крон має бути повернуто позивачу в майбутньому. Зазначена сума, на думку представників позивача, є гарантією сплати податку, а не податком, та обліковується як виручка, отримана за виконання будівельно-монтажних робіт.  Наступне податкове повідомлення – рішення стосувалось застосування штрафних санкцій за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності та невиконання зобов'язань, штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства. Позивач не оспорював порушення строку розрахунків, проте стверджував, що ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не застосовується до розрахунків, за його контрактом з чеським контрагентом, оскільки цей Закон не поширюються на експорт послуг. Ще одне податкове повідомлення – рішення стосувалось порушення вимог Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». А саме  несвоєчасного здійснення обов'язкового продажу коштів у сумі 2718,00 чеських крон, що надійшли на поточний рахунок, відкритий в «Raiffeisenbank a.s» (Чехія) та несвоєчасне подання звітності про валютні операції. Допущення цього порушення позивач пояснював труднощами проходження SWIFT-переказу та накладенням арешту на грошові кошти, які знаходились на банківському рахунку позивача в українському банку, що спричинило невчасний продаж вищевказаних коштів та невчасне подання позивачем до Національного банку України на паперових носіях копії банківської виписки за рахунком.

 Правова позиція 

867874,00 чеських крон, які відповідач помилково вважає податками або іншими обов'язковими платежами, що повертається згідно із законодавством Чеської Республіки, є гарантованим внеском податку на прибуток, який має всі ознаки податкової застави, та застосовується з метою забезпечення сплати податку на прибуток згідно із законодавством Чеської Республіки. Гарантійні внески у сумі 867874,00 чеських крон стосуються податку на прибуток, які перераховуються установою Уряду Чеської Республіки в тому самому розмірі, що й були зараховані, при цьому не повертаються юридичні особі, що їх сплатила – нерезиденту Чехії, а його контрагенту - товариству з обмеженою відповідальністю "Київська енергетична будівельна компанія". Таким чином, сума гарантійних внесків, зарахована на поточний рахунок позивача в чеських кронах, відкритий в «Raiffeisenbank a.s.» (Чеська Республіка), є частиною виручки позивача за виконані на території Чеської Республіки будівельно-монтажні роботи, що передбачені умовами ліцензії.

Основна відмінність між виконанням робіт та наданням послуг у їхньому результаті. Так, внаслідок виконання договору підряду замовник отримує певний матеріальний результат. В результаті ж виконання договору про надання послуг замовник отримує цю саму послугу, споживаючи її в процесі отримання.

Накладення арешту на банківський рахунок унеможливлює здійснення видаткових операцій по даному рахунку, однак жодним чином не позбавляє можливості надавати інформацію по цьому рахунку. Таким чином, доводи представників позивача про неможливість вчасного подання до Національного банку України на паперових носіях копії банківської виписки за рахунком року є безпідставними.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із позовом до контролюючого органу про скасування індивідуальної податкової консультації Державної фіскальної служби України № 765/6/99-99-12-02-03-15/ІПК від 23.02.2018. Платник податків посилається на те, що оскаржена податкова консультація не містить конкретних відповідей на перше та друге питання. Відповідь на третє питання суперечить законодавству. Перше питання стосувалося сплати місцевого податку з урахуванням зворотної сили в часі. Друге питання стосувалося сплати податку на нерухомість відмінне від земельної ділянки. Третє питання - чи оподатковуються  податком на доходи фізичних осіб, військовим збором та єдиним соціальним внеском сума витрат, що виплачується працівнику підприємством при здійсненні ним трудових обов’язків на користь підприємства (зокрема, купівля канцелярії, палива чи конвертів).

 Правова позиція 

1) Стосовно першого та другого питань: З норм пункту  52.3  статті  52 Податкового кодексу України  (далі – ПК України) можна зробити  висновок, що обов'язковими складовими письмової податкової консультації є: опис питань, що порушуються платником податків; обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків; висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства. У разі коли податкова консультації не відповідає зазначеним критеріям, тоді  вона не містить висновку з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства в частині відповідей на питання, а, відтак, не відповідає вимогам, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

2) Стосовно третього питання: пунктом 170.9 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку від роботодавця під звіт за умови дотримання усіх встановлених вимог. Оскільки юридичною особою  кошти під звіт не видавалися, то сума коштів, на думку відповідача, включається до загального оподатковуваного доходу. Втім, п. 163.1 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); Статтею 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. При цьому загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «дохід», затверджене  Наказом Міністерства Фінансів № 290 від 29.11.99 (далі – Положення) визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства),  за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Тобто, визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Таким чином, при виплаті працівнику суми витрат здійснених ним при виконанні трудових обов’язків на підприємстві (зокрема, купівля канцелярії, палива чи конвертів) такий працівник не отримує доходу, а, відтак, об'єкт оподаткування з податку на доходи фізичних осіб відсутній. Відповідь на третє питання, викладене у оскарженій податковій консультації не відповідає змісту податку на доходи фізичних осіб. 

задоволено

 Фабула справи  Контролюючим органом було проведено перевірку платника податків з питань повноти нарахування і сплати податків під час здійснення контрольованих операцій щодо імпорту природного газу від компанії з Кіпру та експорту мінеральних добрив на користь резидента Швейцарії. За результатами перевірки було складено акт про заниження податку на прибуток підприємств та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств. Було винесено податкові повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування. Для підтвердження відповідності ціни операції принципу «витягнутої руки» позивач обрав метод «порівняльної неконтрольованої ціни, а зіставною компанією свого контрагента по імпорту природного газу, який здійснював реалізацію природного газу також іншим українським компаніям, які не є пов’язаними. Проте, контролюючий орган доводив неправомірність застосування позивачем методу «порівняльної неконтрольованої ціни»  і відхилення цін у контрольованих операціях від рівня звичайних цін, які призвели до завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток. Також, відповідач обґрунтовуючи неможливість застосування методу порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) посилається на відсутність інформації по тарифам на транспортування газу європейських операторів, що вказує на необхідність проведення коригування на ціну транспортування природного газу від європейського хабу до території України.  Щодо операції з експорту мінеральних добрив, позивач обрав метод «чистого прибутку» та обрав свого контрагента в ролі досліджуваної сторони. Проте, контролюючий орган дійшов висновку про необхідність застосування методу «порівняльної неконтрольованої ціни». Він обґрунтовував це тим, що ціни в контрольованих операціях позивача при експорті аміаку та карбаміду, дати яких не зазначені в акті перевірки, не відповідали рівню звичайних цін, які складалися на найближчу дату до здійснення контрольованих операцій на підставі даних, опублікованих у офіційних джерелах інформації.

 Правова позиція 

Положення чинного законодавства не містять чіткої заборони щодо використання зіставлення компанії, чиї операції підпадають під визначення контрольованої.

Суд звертає увагу на те, що Україна не є членом Організації економічного співробітництва та розвитку, а тому Настанови ОЕСР не можуть розглядатися як норми прямої дії в Україні, а можуть бути використані лише як рекомендаційно-методичний документ.

Нормами Податкового кодексу України, а саме пп.39.2.2.1 та пп. 39.2.2.2 п. 39.2 ст. 39, обмежено вибір компаній для зіставлення лише фактором непов'язаності між собою, тобто сторони зіставних операцій не повинні бути пов'язані між собою. Разом з тим, жодних обмежень щодо підпадання зіставних операцій під ознаки неконтрольованих операцій положеннями чинного законодавства встановлено не було.

задоволено

 Фабула справи  Товариством з обмеженою відповідальністю здійснювалися контрольовані операції протягом звітного 2015 року. Більшість операцій здійснювалася на підставі контрактів, за якими платник податку поставляв нерезидентам пшеницю чи ячмінь на умовах СРТ, один з контрактів передбачав поставку на умовах DAP і один – на FOB. Складаючи звіт про контрольовані операції, платник податку для зіставлення контрольованих операцій з неконтрольованими використав дані з власних неконтрольованих операцій з резидентами України за аналогічним товаром на умовах поставки СРТ або DAT. Умови поставки СРТ або DAT були використані позивачем через те, що покладають на продавця одні й ті ж самі обов'язки з доставки товару та передачі його в певному місці покупцю та продавець фактично несе однакові затрати. За всіма зіставними операціями відвантаження товару здійснювалось у портах Чорного моря. ТОВ був використаний метод порівняльної неконтрольованої ціни, розраховано діапазон цін та визначено медіану. Оскільки медіана цін у неконтрольованих операціях була нижчою ціни, за якою був проданий товар за контрактами з нерезидентами, платник податку наполягав, що умови здійснених ним контрольованих операцій відповідають принципу «витягнутої руки». Однак, провівши перевірку, податковий орган стверджував, що платником податку були допущені порушення податкового законодавства. Платник податку звернувся до суду.

 Правова позиція 

Датою здійснення контрольованої операції слід вважати дату переходу права власності на товар.

Операції з резидентами не можуть бути використані для порівняння з контрольованими, оскільки у них відсутні валютні ризики, водночас здійснення функціонального аналізу вимагає врахування тих ризиків, що несуться сторонами.

Для порівняння можуть використовуватися поставки, здійснені на відмінних умовах, ніж контрольована, однак для цього мають бути проведені належні коригування.

задоволено

 Фабула справи  Платником податку протягом 2015 року здійснювалися операції з контрагентом зі Швейцарії. Юрисдикцію контрагента платника податку було виключено з переліку низькоподаткових посеред звітного 2015 року. Податковий орган наполягав, що операції, які здійснювалися платником податку за час перебування вказаної держави у переліку, вважаються контрольованими, незважаючи на подальше її виключення з переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Платник податку звернувся до суду.

 Правова позиція 

Питання про те, чи є операція контрольованою, повинно вирішуватися на момент подання звіту (тобто за наслідками звітного року) і саме на цей момент повинні виконуватися всі умови контрольованості операції, зокрема й перебування держави, у якій зареєстрований контрагент платника податку, у переліку, затвердженому Кабміном.

Операції, які здійснювалися платником податку за час перебування юрисдикції його контрагента у переліку низькоподаткових, не вважаються контрольованими, у разі подальшого її виключення з переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

задоволено

 Фабула справи  Між платником податку та контрагентом було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів. На виконання умов зазначеного договору та в рахунок оплати цінних паперів, платник виписав векселі. Контролюючим органом в ході перевірки дійшов до висновку, що зобов’язання за вказаними векселями є довгостроковими, а тому платник відповідно до П(с)БО 13,12,28, вирішив, що позивач повинен був включити до складу доходу фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості за векселем, в цілях податку на прибуток. Як наслідок, контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення, яким донарахував податкове зобов’язання з податку на прибуток. Платник податку оскаржив правомірність прийняття рішення, мотивуючи це тим, що векселі для оплати цінних паперів є короткостроковими і безпроцентними, що у свою чергу виключає підстави для дисконтування заборгованості за такими векселями.

 Правова позиція 

Відповідно до п.п. 4, 5, 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання» (далі - П(С)БО 11), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. № 20 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 р. за № 85/4306), яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності, з метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов'язання; доходи майбутніх періодів.

Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

В розумінні цього П(С)БО 11, зокрема: довгострокові зобов'язання - всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями, а поточні зобов'язання - зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

За змістом п. 7, 8 і 10 П(С)БО 11 до довгострокових зобов'язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов'язання; відстрочені податкові зобов'язання; довгострокові забезпечення.

Зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов'язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.

Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання.

Поряд з цим, п. 11 і 12 П(С)БО 11 визначено, що поточні зобов'язання включають: короткострокові кредити банків; поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; короткострокові векселі видані; поточні забезпечення; інші поточні зобов'язання.

Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення.

З контексту наведених положень П(С)БО 11 можна дійти висновку, що зобов'язання, які виникли за простими векселями позивача, виписаними на погашення заборгованості по оплаті товару за договорами за своєю суттю відносяться до поточних зобов'язань. Такі зобов'язання в бухгалтерському обліку платника відображаються не за теперішньою вартістю, а за сумою погашення.

При цьому, та обставина, що зобов'язання за векселями відображалися позивачем на бухгалтерському рахунку для довгострокових виданих векселів, не змінює сутті самих векселів та зобов'язань, що за ними виникли.Відповідно до назви п. 141.2 ст. 141 ПК України норми названого пункту Кодексу регулюють питання щодо оподаткування різниці щодо операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, а також операцій з інвестиційною нерухомістю і біологічними активами, які оцінюються за справедливою вартістю. Між тим, операції щодо видачі векселів в рахунок оплати товару не відносяться до операцій з продажу та відчуження цінних паперів.

задоволено

 Фабула справи  Товариством з обмеженою відповідальністю було укладено договір позики з нерезидентом із Нідерландів. Платник податку сплачував проценти за користування позикою на користь контрагента-нерезидента, застосовуючи при цьому зменшену ставку податку на репатріацію, передбачену Конвенцією між Урядом України і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 24.10.1995 (далі – Конвенція). Проценти виплачувалися платником податку, зокрема, протягом 2015 року. Провівши перевірку, податковий орган дійшов висновку, що платник неправомірно застосував положення Конвенції, оскільки довідка, що підтверджувала нідерландське резидентство контрагента протягом періоду виплати доходу на його користь (за 2015 рік), була апостильована лише у 2018 році. Платник податку не погодився з такими висновками податкового органу та звернувся до суду.

 Правова позиція 

Відсутність апостиля на довідці про підтвердження резиденства контрагента платника податку на час виплати доходу і проведення перевірки не спростовує факти, на підтвердження яких вона видана.

задоволено

 Фабула справи  Суб`єкт господарювання звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування  податкового повідомлення-рішення контролюючого органу. Контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку представництва платника податків з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за наслідками якої складено акт. Як вбачається зі змісту акту перевірки, контролюючим органом у межах спірних правовідносин встановлено, що згідно з авансованих звітів та наказів про відрядження, працівники представництва (в більшості випадків менеджери з методів розширення ринку збуту) приймали участь у значній кількості закордонних відряджень до Республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Вірменія. Фактично вказані працівники представництва, крім проведення конференцій, тренінгів на території України та за кордоном, організовували та супроводжували ділові зустрічі з бренд-менеджерами закордонних працівників дистриб'юторських компаній, які здійснювали продаж медичного обладнання материнської компанії платника податків, що підтверджується наданими до перевірки копіями наказів про відрядження. Працівники представництва платника податків, згідно з наказами про відрядження, організовували та супроводжували ділові зустрічі медичних працівників лікувальних закладів зарубіжних країн за межами України, де проводили ділові зустрічі з бренд-менеджерами закордонних дистриб'юторських компаній, які здійснювали оптовий продаж медичного обладнання материнської компанії позивача. Основним видом діяльності головної компанії платника податків є - «Збирання, виробництво, торгівля електричними і електромеханічними приладами для використання у галузі медицини». При цьому, видами діяльності представництва, згідно з наданими до перевірки документами, є «Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки», а метою представництва, відповідно до Положення про представництво є проведення підготовчих та допоміжних заходів від діяльності материнської компанії. Представництво платника податків реалізовувало основні засоби, а саме: медичне обладнання, що відповідає основному виду статутної діяльності материнської компанії платника.

 Правова позиція 

Проведення діяльності комерційного характеру поза межами України, порушує ст.3 Конвенції між Україною і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (дата набрання чинності для України - 02.11.1996), а саме: «термін Україна» означає територію України, включаючи будь-яку територію за територіальним морем України, в межах якої відповідно до міжнародного права та при застосуванні їх внутрішнього законодавства Україна виконує юрисдикцію або суверенні права стосовно морського дня, його надр, прилеглих вод та їх природних ресурсів».

Контролюючим органом зроблено висновок про те, що платник податків, у формі представництва здійснює діяльність продуктивного (комерційного) характеру на територіях іноземних держав щодо просування продукції, які не відносяться до положень Конвенції та не має права користуватися податковими пільгами, встановленими Конвенцією для представництва, та з метою оподаткування прирівнюється до платника податку, який проводить свою діяльність незалежно від такого нерезидента. Разом з тим, позивачем не доведено зворотного, з огляду на відмову у наданні відповідачеві деталізованої інформації щодо мети, цілей закордонних відряджень фахівців представництва.

Виходячи з аналізу фактичних обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що діяльність представництва повинна кваліфікуватися як така, що носить продуктивний (комерційний) характер, а тому контролюючим органом правомірно прийнято податкове-повідомлення рішення.

Реалізація основних засобів, а саме: медичного обладнання, що відповідає основному виду статутної діяльності материнської компанії платника, позбавляє представництво платника податків на пільгу, передбачену положеннями Конвенції між України і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і майно.

не задоволено

 Фабула справи  Позивач звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Судом було встановлено, що контролюючим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань повноти нарахування і сплати податків під час здійснення контрольованих операцій щодо експорту титанової продукції на користь контрагента зі Швейцарії та Республіки Кіпр, експорту мінеральних добрив контрагенту зі Швейцарії та імпорту природного газу з Республіки Кіпр, за результатами якої складено акт та винесено податкове повідомлення-рішення про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 36 522 445 грн. (за 2013 рік) та 64 793 747 грн. (за 2014 рік). Свої дії він мотивував наступним. 1. Контролюючі органи дійшли висновку про завищення витрат, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток при операції з поставки природного газу нерезидентом. Для встановлення відповідності операції принципу «витягнутої руки» позивач обрав метод порівняльної неконтрольованої ціни, а для зіставлення ціни в контрольованій операції використано офіційне джерело інформації - бюлетень ДЗІ «Товарний монітор. Україна», №15, 2014, стаття «Особливості ціноутворення в міжнародній торгівлі природним газом».  Методом порівняльної неконтрольованої ціни позивач порівняв ціну в контрольованій операції із ціною операції, сторони якої не є пов’ язаними особами. Натомість податківці вказували на неможливість використання цього методу. Вони також стверджували про незабезпечення зіставності поставок природного газу в операціях між непов’язаними особами та з позивачем. 2. При здійснені позивачем господарської операції з постачання газу від нерезидента з Кіпру контролюючий орган доводив завищення позивачем витрат які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток. 3. Податківці стверджували про заниження доходів платника податків, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток при здійснені контрольованої операції з експорту мінеральних добрив на адресу контрагента - нерезидента. В даному випадку, позивач обрав метод чистого прибутку, а тестуючою стороною – контрагента. Проте, податківці не погодились з таким підходом. Позивач доводив, що виробництво добрив для нього не є основною діяльністю, що ускладнює його функціональний профіль, що відповідно позначилось би на результатах економічного аналізу. У свою чергу, функціональний профіль контрагента позивача дозволяв з більшим ступенем зіставності порівняти контрольовану операцію із операціями, сторони яких не є пов’язаними особами. Щодо операції з реалізації титану діоксиду, то для встановлення її відповідності принципу «витягнутої руки» позивач обрав «метод чистого прибутку». Контролюючий орган підтримав вибір методу, однак провів власний розрахунок показників чистої рентабельності витрат по кожній з зіставних операцій помісячно. Податківці наполягали, що, оскільки, умови транспортування впливають на ціну продукції, для побудови внутрішнього діапазону рентабельності повинні бути враховані виключно поставки на умовах FCA. Крім того, вони доводили, що для розрахунку діапазону рентабельності повинна бути використана інформація виключно за вересень 2013 року. До того ж, контролюючий орган наполягав, що при визначенні показників чистої рентабельності витрат по внутрішньо зіставним операціям позивачем не були враховані курсові різниці, які пов’язані з операціями з реалізації товарів на адресу нерезидентів та впливають на показник чистої рентабельності.

 Правова позиція 

Для побудови ринкового діапазону цін не включається ціна самої контрольованої операції яка є предметом аналізу, натомість посадові особи податкового органу під час перевірки дійшли хибного висновку, що для визначення ринкового діапазону цін  мають використовуватись ціни за будь-якими контрольованими операціями.

Операції є зіставними, якщо вони містять однакові комерційні та фінансові умови, що чинять вплив на ціноутворення в контрольованій операції.

Суд вказав, що оскільки інформація про зіставну операцію була отримана із офіційно визнаного джерела інформації про ринкові ціни, а саме: Бюлетеню ДЗІ «Товарний монітор. Україна» №15, 2014, який включений до переліку джерел затверджених Кабінетом Міністрів України, то вибір джерела інформації для застосування методу ПНЦ відповідає вимогам податкового законодавства. Інформація, отримана від компетентного органу інших держав не відповідає вимогам пп. 39.3.1  та 39.5.3.2. Тобто, контролюючі органи при здійсненні податкового контролю за трансфертним ціноутворенням повинні використовувати офіційно визнані джерела інформації про ринкові ціни, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України.

Ціна на газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання є регульованою, а тому у спірних правовідносинах звичайною ціною вважається ціна, встановлена відповідно до принципів такого регулювання.

Для застосування методу чистої рентабельності на базі внутрішніх зіставних операцій умови поставки не чинять вплив на зіставність, та виключення таких поставок із переліку компаній, по яких розраховується внутрішній ринковий діапазон є недоцільним.

Для забезпечення більшого ступеня зіставності окремі показники бухгалтерського обліку / фінансової звітності (а саме курсові різниці) можуть бути відкориговані, тобто виключені як із розрахунку рентабельності контрольованої так і зіставних операцій, для досягнення максимального ступеня зіставності.

задоволено

 Фабула справи  Представництво звернулось до суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги позивача мотивовано протиправністю оскаржуваного рішення та помилковістю висновків податкового органу про те, що позивач є «постійним представництвом», оскільки представництво було створене виключно для представлення іноземного суб'єкта господарювання на території України та з метою здійснення діяльності підготовчого та допоміжного характеру і не здійснює господарської (комерційної) діяльності. Відповідач зазначав, що діяльність позивача носить постійний характер, а тому сума його прибутків повинна оподатковуватися за загальними правилами, тобто за ставкою 25 % до об'єкта оподаткування. Крім того, контролюючий орган наполягав, що представництво діє на користь не лише своєї материнської компанії, а й інших нерезидентів. Таке твердження ґрунтувалося на тому, що виробниками компонентів товару материнської компанії були інші особи.

 Правова позиція 

Постійне представництво не виникає, якщо місце діяльності на території України використовується лише для здійснення в інтересах нерезидента будь-яких операцій підготовчого або допоміжного характеру (зберігання, демонстрація, закупівля або доставка товарів, збирання інформації тощо) і якщо така діяльність не є основною або одним із видів основної діяльності нерезидента.

Суд зазначив, що рекламування товарів, що належать третій особі, але імпортуються материнською компанією на праві ліцензійного договору не може розглядатися як комерційна діяльність на користь останньої, а є підготовчою діяльністю на користь материнської компанії.

задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду з позовом до платника податку (Міністерства молоді та спорту України), в якому просить стягнути з розрахункових рахунків Міністерства податкову заборгованість ДП «Об’єднання спортивно-господарських споруд». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за ДП «Об’єднання спортивно-господарських споруд» обліковується податковий борг у розмірі 5 339 445,23 грн. З метою погашення податкового боргу та на виконання вимог статті 96 ПК України позивач звернувся до Міністерства, у сфері управління якого знаходиться ДП «Об’єднання спортивно-господарських споруд», із листом про вжиття заходів з погашення боргу названого боржника. Проте у відповідь отримало безпідставну відмову. Як встановлено під час розгляду справи, на виконання вимог пункту 96.2 статті 96 ПК України позивач не звертався до відповідача із поданням щодо прийняття одного з рішень, передбачених вказаним пунктом статті 96 ПК України. З наявних в матеріалах справи листів вбачається лише письмове звернення із проханням щодо сприяння у стягненні суми податкового боргу, яка обліковується за ДП «Об’єднання спортивно-господарських споруд», які не можуть розцінюватись судом як подання в розумінні вимог пункту 96.2 статті 96 ПК України. Відсутність з боку контролюючого органу звернення до Міністерства із відповідним поданням вказує на відсутність підстав для покладання на Міністерство обов'язку із сплати податкового боргу ДП «Об’єднання спортивно-господарських споруд». Окрім того звертаючись до суду із даним позовом контролюючим органом не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що ним було використано повний перелік дій, визначений законодавцем щодо порядку встановлення та стягнення податкового боргу державного підприємства саме в заявленій частині.

 Правова позиція 

Обов'язковою умовою для звернення контролюючого органу до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків-боржник, з поданням щодо прийняття рішення, є неможливість погашення податкового боргу з суми коштів, отриманої від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації. Більш того звернення з позовом про стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває державне підприємство, можливе за умови, якщо таке підприємство не підлягає приватизації.

Для цілей звернення контролюючого органу (позивача) до відповідача з поданням та стягнення з нього сум податкового боргу, податковий орган має довести вжиття ним всіх вичерпних заходів щодо погашення ДП «Об’єднання спортивно-господарських споруд» податкового боргу, а також дотримання всіх правил та процедур, які є передумовою звернення з поданням до Міністерства молоді та спорту України та звернення з позовом до неї. Зокрема, для цілей стягнення боргу ДП «Об’єднання спортивно-господарських споруд» з Міністерства контролюючий орган має, крім іншого, довести: відсутність у підприємства майна, яке, в контексті положень пункту 96.2 статті 96 ПК України та приписів Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства (затверджено наказом Фонду державного майна України від 29.12.2010 № 1954), може бути джерелом погашення податкового боргу та яке не входить до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, або ж, у разі ж наявності такого майна та здійснення заходів з його реалізації, - недостатність коштів, отриманих від його реалізації, для погашення податкового боргу; відсутність у підприємства, в контексті положень пункту 87.5 статті 87 та пункту 95.22 статті 95 ПК України, додаткових джерел погашення податкового боргу (дебіторської заборгованості) або ж недостатність коштів, стягнутих з дебітора боржника в погашення податкового боргу підприємства. В даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, на виконання вимог пункту 96.2 статті 96 ПК України контролюючий орган не звертався до платника із поданням щодо прийняття одного з рішень, передбачених вказаним пунктом статті 96 ПК України. З наявних в матеріалах справи листів вбачається лише письмове звернення із проханням щодо сприяння у стягненні суми податкового боргу, яка обліковується за ДП «Об’єднання спортивно-господарських споруд», які не можуть розцінюватись судом як подання в розумінні вимог пункту 96.2 статті 96 ПК України. Відсутність з боку контролюючого органу звернення до Міністерства молоді та спорту України із відповідним поданням вказує на відсутність підстав для покладання на Міністерство обов'язку із сплати податкового боргу ДП «Об’єднання спортивно-господарських споруд».

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку ТОВ «НІД Чернігів» звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Ахілес Груп" та ТОВ "Баден Сервіс". Обґрунтовуючи свої вимоги щодо безпідставності спірних податкових повідомлень-рішень позивач зазначає, що під час здійснення господарських операцій з ТОВ "Ахілес Груп" та ТОВ "Баден Сервіс" позивач діяв добросовісно та відповідно до вимог Податкового кодексу України, при цьому забезпечив ведення в установленому порядку облік доходів та витрат, та відобразив у звітності, що стосується сплати податків і зборів. На виконання наданих послуг контрагентами, відповідно до вимог Податкового кодексу України ними було зареєстровано податкові накладні, а ТОВ "НІД Чернігів" правомірно включив їх до свого податкового кредиту. Суть справи полягала в тому, що між ТОВ "НІД Чернігів" (Експедитор) та ТОВ "Агрікор Холдинг" (Замовник) укладено договір надання послуг з організації перевезення вантажів автотранспортом по Україні  за умовами якого, ТОВ "Агрікор Холдинг" доручає, а ТОВ "НІД Чернігів" приймає на себе зобов'язання надати відповідно до умов даного договору послуги з організації перевезення. Задля виконання умов вказаного вище договору, ТОВ "НІД Чернігів" було укладено договір про організацію перевезення вантажу з ТОВ "Ахілес Груп" за умовами якого, ТОВ "Ахілес Груп" взяло на себе зобов'язання за заявкою ТОВ "НІД Чернігів" організувати перевезення автомобільним транспортом довірений йому вантаж з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі. На підтвердження господарських взаємовідносин позивачем було надано копії усіх первинних документів, які в повній мірі підтверджують факт надання послуг. Проте, незважаючи на це, контролюючий орган визнав усі документи щодо виконання умов укладених договорів такими, що не мають правових наслідків і вказав на безпідставність формування податкового кредиту з ПДВ у взаємовідносинах з цими контрагентами. При цьому єдиним аргументом підтвердження безпідставного формування податкового кредиту, як зазначається, є не фактичні порушення вимог податкового законодавства, які допустило ТОВ "НІД Чернігів", а наявність інформації, що операції з ТОВ "Ахілес Груп" та ТОВ "Баден Сервіс" були спрямовані не на фактичне отримання господарського результату, а направлені на завищення витрат та податкового кредиту з ПДВ, і відповідно, заниження платежів до бюджету.

 Правова позиція 

Суд в силу ч.2 ст.8 застосовув принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, де у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії» зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. 

Суд вказав, що для встановлення відповідальності платника податків важливим є принцип належної обачності. Європейський суд справедливості ще у 2006 році підкреслив, що належна обачність є елементом добросовісності. Аби стверджувати, що платник добросовісний, недостатньо встановлення тільки факту, що він діяв чесно. Платник має довести, що вжив всіх заходів для недопущення втягнення його через контрагентів у порушення податкового законодавства. Однак не можна передбачити всіх умов, у яких працюють платники. Натомість суд з власного переконання встановлює, що активність платника податків і  межа належної обачності окреслена витягом з ЄДРПОУ, свідоцтвом платника податку-контрагента та належним чином зареєстрованими податковими накладними із застосуванням електронного підпису, виданого самим податковим органом.

задоволено частково

 Фабула справи  За результатами перевірки товариства з обмеженою відповідальністю податковий орган зробив висновок про те, що платник реалізовував сільськогосподарську продукцію (самостійно виготовлений товар) за цінами, нижчими від звичайних, в результаті чого ним було занижено податкові зобов’язання з ПДВ. Платник податку наполягав, що податковий орган здійснив недопустиме порівняння цін на товар, виготовлений платником, (що зазначалися в укладених ним контрактах) та цін на цей товар, що склалися на біржі при торгівлі товарними деривативами. За захистом своїх прав платник податку звернувся до суду.

 Правова позиція 

Порівняння цін на товар, виготовлений платником податку, та цін на цей товар, що склалися на біржі при торгівлі товарними деривативами, є недопустимим для цілей визначення того, чи відповідає ціна на товар, встановлена платником податку, рівню звичайних цін. Біржові угоди укладаються не з метою купівлі-продажу реального товару, а з метою страхування угоди з реальним товаром та з метою одержання прибутку, який утворюється внаслідок зміни біржових цін (курсів, котирувань). В умовах біржового ринку мова йде про майбутню поставку товару в певні строки. Біржова ціна являє собою поточну точку зору учасників біржового ринку на вартість стандартного товару з поставкою у майбутньому. Загалом, біржові котирування можуть демонструвати цінові тренди (напрямок зміни ціни зростання чи зниження). За таких умов співставлення біржових котирувань і цін, що склались на фізичному (реальному) товарному ринку є неможливим, оскільки відрізняються комерційні та фінансові умови операцій.

задоволено

 Фабула справи  За результатами перевірки платника податку податковий орган дійшов висновку про невиконання ним обов’язку з подання звіту про контрольовані операції. Водночас платник наполягав на відсутності у нього такого обов'язку, так як його контрагент в силу приписів ПК не був наділений ознаками контрагента, операції з котрим можуть вважатись контрольованими. Платник наголошував, що згідно з приписами пп. 39.2.1.2 п. 39.2.1 ст. 39 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), контрольованими операціями є: господарські операції, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні, проте ставка такого податку в регіоні, де зареєстрований його контрагент (один із емірів Об’єднаних Арабських Еміратів), не є нижчою на 5% і більше відсоткових пунктів, ніж в Україні. Крім того, платник податку акцентував увагу на тому, що на момент виникнення обов’язку з подання  звіту про контрольовані операції країна реєстрації його контрагента (Об’єднані Арабські Емірати) не входила до переліку низькоподаткових юрисдикцій, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Відтак, платник податку стверджував,  що його операції із контрагентом, зареєстрованим в Об’єднаних Арабських Еміратах, не є контрольованими. За захистом своїх прав платник податку звернувся до суду.

 Правова позиція 

Оскільки Об’єднані Арабські Емірати протягом періоду, за який платником податку здійснювалися операції із контрагентом, зареєстрованим у цій державі, входили до переліку держав, які відповідають критеріям установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, такі здійснені операції повинні визнаватися контрольованими. Навіть у разі, якщо ставка податку на прибуток, за якою нерезидентом-контрагентом платника податку сплачувався податок, не була на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні, здійснені з таким контрагентом операції повинні визнаватися контрольованими, якщо країна реєстрації контрагента платника податку належить до переліку низькоподаткових юрисдикцій, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

не задоволено

 Фабула справи  За результатами перевірки платника податку податковий орган дійшов висновку про невиконання ним обов’язку з подання звіту про контрольовані операції. Водночас платник наполягав на відсутності у нього такого обов'язку, так як його контрагент в силу приписів ПК не був наділений ознаками контрагента, операції з котрим можуть вважатись контрольованими. Платник наголошував, що згідно з приписами пп. 39.2.1.2 п. 39.2.1 ст. 39 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), контрольованими операціями є: господарські операції, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні, проте ставка такого податку в регіоні, де зареєстрований його контрагент (один із кантонів Швейцарії), не є нижчою на 5% і більше відсоткових пунктів, ніж в Україні. Відтак, платник податку стверджував,  що його операції із контрагентом, зареєстрованим у Швейцарії, не є контрольованими. За захистом своїх прав платник податку звернувся до суду.

 Правова позиція 

У разі, якщо ставка податку на прибуток, за якою нерезидентом-контрагентом платника податку сплачувався податок, не була на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні, здійснені з таким контрагентом операції у відповідності до підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України не можуть вважатись контрольованими, а тому, у платника податку відсутній обов'язок з подання звіту про контрольовані операції.

задоволено

 Фабула справи  Платником податків отримано позику в іноземній валюті від резидента Республіки Кіпр. Відповідно до умов договору платник щомісяця сплачує відсотки за користування позикою вказаному резиденту Республіки Кіпр, яке є фактично власником процентів. Платник податків звернувся до Міністерства фінансів України з метою отримання роз’яснень щодо застосування окремих положень Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи. Однак, Міністерство ухилилось від надання роз'яснень та інформації за запитом, переадресувавши отримане звернення для надання відповіді по суті Державній фіскальній службі України. Платник податків звернувся до суду з позовом до Міністерства фінансів України, до контролюючого органу про визнання протиправними дій, скасування індивідуальної податкової консультації, зобов'язання вчинити дії.

 Правова позиція 

Позивач до ДФС за податковою консультацією не звертався та не просив її надати. Розглянувши отриманий від Міністерства запит позивача, ДФС України фактично в порядку п/п 17.1.1. та п/п. 19-1.1.27. ПК України надала інформаційну послугу, зазначивши у листі-відповіді власне бачення розв'язання поставлених позивачем питань, які самі по собі, без прийняття податкового повідомлення-рішення за наслідками перевірки в рамках оцінки дій позивача відносно конкретного випадку, не створюють для позивача будь-яких правових наслідків, у тому числі негативних, не покладають обов'язків та не можуть вважатися податковою консультацією по своїй суті.

Резидент України, який виплачує доходи у вигляді процентів за позикою на користь фактичного власника процентів - кіпрського резидента, зобов'язаний утримувати податок з таких доходів за ставкою 2 відсотки відповідно до пункту 2 ст. 10 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, замість ставки 15 відсотків, визначених підпункті 141.4.2 пункті 141.4 статті 141  ПК України.

Пільги за податковою угодою між двома юрисдикціями не надаватимуться стосовно прибутку чи капіталу, якщо є підстави вважати, що отримання такої пільги було однією з основних цілей транзакції/операції або створення структури.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник ПДВ було оскаржено в судовому порядку податкове-повідомлення-рішення, яким контролюючим органом було нараховано штрафні санкції  за несвоєчасну реєстрацію у ЄРПН: 1) помилково складену податкову накладну; 2) податкову накладну, яка була подана на реєстрацію до ЄРПН вчасно (в межах останнього операційного дня), але квитанція про таку реєстрацію була надіслана на наступний день.

 Правова позиція 

1) Платник ПДВ не несе відповідальності за пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, якщо ним в межах граничничного строку було подано податкову накладну на реєстрацію в ЄРПН, а квитанція про її прийнтяття була надіслана на наступний день, так як така несвоєчасність реєстрації податкової накладної була допущена з вини контролюючого органу.

2) Якщо податкова накладна була зареєстрована в ЄРПН помилково, факт помилкової реєстрації прийнятий контролюючим органом, а відповідні суми податку не включені до податкової декларації з ПДВ, то застосування штрафу за порушення строку подання цієї декларації є безпідставним.

задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень форми "Р" та форми "П" в частині зменшення від'ємного значення на суму 408451 грн. Суть справи полягала в тому, що між позивачем та нерезидентом ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED був укладений договір позики, за яким позивач протягом 2014-2016 років виплачував проценти на користь цього нерезидента із застосуванням зниженої ставки податку на доходи нерезидента, встановленою Конвенцією між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи від 08.11.2012 у розмірі 2%. На підтвердження правомірності застосування цієї Конвенції позивач під час перевірки надав контролюючому органу довідку про резидентність, що свідчить про те, що ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED є резидентом Республіки Кіпр. Незважаючи на це, контролюючий орган прийшов до висновку, що ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED є агентом, номінальним утримувачем або є тільки посередником щодо процентного доходу, отриманого з України, посилаючись на те, що вищезазначені документи були відсутні у платника на момент виплати доходу, а були отримані лише у 2017 р. Інше податкове повідомлення-рішення стосувалось неправомірного коригування об’єкта оподаткування на суму проведеної переоцінки основних засобів, внаслідок чого було завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток. Таку позицію контролюючий орган обґрунтовував тим, що позивач не замовляв експертний висновок щодо вартості основних засобів. Позивач стверджував, що нерезидент України, якому він виплачував проценти за користування позикою, є бенефіціарним власником такого доходу,тому ним було правомірно застосовувано знижену ставку податку на репатріацію, передбачену міжнародним договором України. Також зазначив, що  на підставі акта оцінки визнав доходи від відновлення корисності основних засобів, а тому при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток правомірно скоригував такі доходи.

 Правова позиція 

Право на застосування звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, виникає, за умови одночасного виконання таких вимог: 1)нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України; 2)нерезидентом надано довідку (або її нотаріально засвідчену копію), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. 3)нерезидент є бенефіціарним власником доходу.

Суд вказав, що Модельна конвенція про уникнення подвійного оподаткування щодо податків на доходи та капітал ОЕСР 1977 р., де вперше було закріплено поняття «бенефіціарний власник доходу» та Коментарі  до Модельної конвенції  є допоміжним джерелом для тлумачення положень конвенцій, укладених Україною та іншими державами. Ґрунтуючись на Коментарях до Модельної конвенції суд зазначив, що  визначальною ознакою бенефіціарного власника доходу є не стільки юридичне право нерезидента на отримання такого доходу, скільки право нерезидента визначати подальшу економічну долю такого доходу, право розпоряджатись таким доходом на власний розсуд, особиста зацікавленість нерезидента у такому доході. 

Суд встановив, що джерелом надання позик є власний капітал компанії, а не залучені кредитні кошти, тобто вона не є транзитною/підставною компанією. Крім того, проценти сплачуються на користь ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED, права та обов’язки за договором позики належать позивачу та ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED і третім особам не передавались, всі або майже всі отримані проценти залишаються в розпорядженні цієї компанії і не передаються третій особі і у неї не існує договірних або юридичних зобов’язань із передачі доходу іншій особі, саме ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED отримує вигоду і визначає подальшу економічну долю доходу, що стало підставою для висновку суду, що саме ця компанія є бенефіціарним власником доходу.

Суд не погодився із доводами контролюючого органу, що оскільки позивач не замовляв оцінку основних засобів в компанії ТОВ «Ернс енд Янг», а оцінка була замовлена ТОВ «Агросіті-Інвест», то неможливо встановити суму дооцінки/уцінки основних засобів позивача, оскільки ТОВ «Агросіті-Інвест» було засновником позивача і тому вони є пов'язаними особами. Контролюючий орган не наділений повноваженнями визначати структуру побудови господарських взаємовідносин між суб’єктами господарювання, а тому оцінка основних засобів, проведена на замовлення ТОВ «Агросіті-Інвест» є підставою для відображення її результатів в обліку позивача.

задоволено

 Фабула справи  За результатами перевірки платника податку податковий орган дійшов висновку про невиконання ним обов’язку з подання звіту про контрольовані операції. Водночас платник наполягав на відсутності у нього такого обов'язку, так як його контрагент в силу приписів ПК не був наділений ознаками контрагента, операції з котрим можуть вважатись контрольованими. Платник наголошував, що згідно з приписами пп. 39.2.1.2 п. 39.2.1 ст. 39 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), контрольованими операціями є: господарські операції, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні, проте ставка такого податку в регіоні, де зареєстрований його контрагент (один із кантонів Швейцарії), не є нижчою на 5% і більше відсоткових пунктів, ніж в Україні. Крім того, платник податку акцентував увагу на тому, що на момент виникнення обов’язку з подання  звіту про контрольовані операції країна реєстрації його контрагента (Швейцарія) не входила до переліку низькоподаткових юрисдикцій, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Відтак, платник податку стверджував,  що його операції із контрагентом, зареєстрованим у Швейцарії, не є контрольованими. За захистом своїх прав платник податку звернувся до суду.

 Правова позиція 

Оскільки Швейцарська Конфедерація протягом періоду, за який платником податку здійснювалися операції із швейцарським контрагентом (січень – вересень 2015 року), входила до переліку держав, які відповідають критеріям установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, такі здійснені операції повинні визнаватися контрольованими. Навіть у разі, якщо ставка податку на прибуток, за якою нерезидентом-контрагентом платника податку сплачувався податок, не була на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні, здійснені з таким контрагентом операції повинні визнаватися контрольованими, якщо країна реєстрації контрагента платника податку належить до переліку низькоподаткових юрисдикцій, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

не задоволено

 Фабула справи  Фірма «Ферросталь Еквіпмент Солюшнз ГмбХ» в особі представництва фірми «Ferrostaal Equipment Solutions GmbH» звернулась до суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток і застосовані штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 737 041 грн. Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та стверджує, що не є постійним представництвом, а створене виключно для представництва іноземного суб'єкта господарювання на території України, для здійснення діяльності підготовчого та допоміжного характеру і комерційної діяльності не здійснює. Відповідач наполягав на тому, що позивач здійснював представництво також  інших іноземних юридичних осіб, а тому не підпадає під дію Угоди між Україною та ФРН про уникнення подвійного оподаткування, якою звільняються від оподаткування представництва, що здійснюють діяльність допоміжного та підготовчого характеру для своїх материнських компаній, і  з огляду на це, є постійним представництвом та підлягає оподаткуванню.

 Правова позиція 

Судом було встановлено, що представництво, користуючись положеннями Угоди між Україною та Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування ідентифікувало себе як непостійне представництво, що виконує допоміжний вид діяльності для материнської компанії «Ferrostaal  AG». Проте, за цією угодою діяльність представництва повинна проводитись лише для материнської компанії, якщо ж представництво представляє інтереси не своєї материнської компанії, то не повинно вважатися таким, що підпадає під дію Угоди. Суд прийшов до висновку, що діяльність представництва «Ферросталь АГ» носить постійний і регулярний характер, зокрема материнська компанія здійснює свою діяльність на території України через своє постійне представництво, проводить діяльність шляхом надання послуг з розповсюдження інформації про інші компанії-нерезиденти.

Суд також прийшов до висновку, що в ході перевірки не було виявлено здійснення торгових операцій (основний вид діяльності «Ferrostaal  AG» Федеративна Республіка Німеччина) на території України. Контролюючі органи направляли запити про надання пояснень та документальних підтверджень до підприємств, які є споживачами продукції «Ferrostaal  AG» на території України та підготували запит до компетентного органу ФРН.  Проте, відповіді на ці запити ще не були отримані контролюючим органом, тому висновок про порушення представництвом податкового законодавства України шляхом заниження податку на прибуток за період перевірки є передчасним, а податкове повідомлення-рішення  необґрунтованим та безпідставним.

задоволено

 Фабула справи  За результатами перевірки платника податковим органом були зроблені висновки про заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся,  та завищення його від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Основним аргументом фіскалів для висновку щодо порушення платником податкового законодавства стало посилання на неможливість фактичного здійснення постачальниками та покупцями платника господарських операцій через неможливість підтвердження реальності цих господарських відносин, оскільки придбання продукції та послуг не підтверджено відомостями з транспортування, сертифікатами якості зернових, карантинними сертифікатами, довіреностями, документами складського обліку зернових. Також податковий орган вказував на порушення платником податку терміну реєстрації податкових накладних в  Єдиному реєстрі податкових накладних. Не погодившись з такими висновками податкового органу, платник податку звернувся до суду.

 Правова позиція 

Податковим кодексом України встановлено вичерпний  перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту. Сумніви представників податкового органу  самі по собі не можуть бути покладні в основу заперечення реальності господарських операцій, адже судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірності відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом про оскарження рішення комісії ДФС про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та із вимогою зобов’язати контролюючий орган зареєструвати відповідну податкову накладну. Платник податку подав до комісії ДФС пояснення та копії документів, однак вони не були нею враховані при прийнятті рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної. Прийняте комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної не містить відомостей, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

 Правова позиція 

1) Рішення Комісії ДФС повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування», або «надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування».

2) Якщо платнику податку було встановлено Критерій оцінки ступеня ризиків - невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах УКТ ЗЕД: 1101, 1103, 2302, а Комісією ДФС безпідставно не враховано пояснення та документи платника, що він не закуповує даний товар, а є виробником борошна пшеничного на давальницьких умовах,  що унеможливлює наявність у платника відповідності обсягів постачання обсягам придбання по товару борошно пшеничне за відповідним УКТ ЗЕД визначеним у податковій накладній та наявності відповідних документів.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом про оскарження рішення комісії ДФС про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та із вимогою зобов’язати контролюючий орган зареєструвати відповідну податкову накладну. Платник податку отримав квитанцію з повідомленням про прийняття Комісією ДФС рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. Таке рішення Комісії ДФС не містить жодної конкретної інформації, щодо причин, підстав та обґрунтувань прийняття такого рішення.

 Правова позиція 

1) Суд звертає увагу, що відсутність в оскаржуваному платником податку рішенні Комісії ДФС обґрунтувань, на підставі яких Комісією відмовлено в реєстрації ПН, унеможливлює та фактично позбавляє платника податку права не тільки надати документи, підтверджуючі його господарську діяльність, але і належним чином оскаржити рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної.

задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом про оскарження рішення комісії ДФС про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та із вимогою зобов’язати контролюючий орган зареєструвати відповідну податкову накладну. Платник податку подав до комісії ДФС пояснення та копії документів, однак вони не були нею враховані при прийнятті рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної. Прийняте комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної не містить відомостей, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

 Правова позиція 

1) Суд зазначає, що контролюючим органом грубо порушено норми підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки ним не зазначено у Квитанціях №2 конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Такий висновок суду базується на тому, що фіскальним органом у Квитанціях №2 зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом Мінфіну від 13.06.2017 № 567. Натомість, підпункт 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

2) Фіскальний орган зобов’язаний у Квитанціях №1 чітко вказувати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків Наказу Мінфіну від 13.06.2017 № 567.

Визначення фіскальним органом у Квитанціях №1 конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Наказі Мінфіну від 13.06.2017 №567 «Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

Тобто, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

3) Рішення Комісії ДФС повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування», або «надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування».

4) Суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (придбання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом про оскарження рішень комісії ДФС про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та із вимогою зобов’язати контролюючий орган зареєструвати відповідну податкову накладну. Платник податку отримав квитанцію з повідомленням про зупинення реєстрації податкової накладної, яка не містять: чітких вказівок на критерії оцінки ступенів ризику, яким саме відповідають податкові накладні; чіткого переліку документів, копії яких потрібно подати платнику податку.

 Правова позиція 

Фіскальний орган зобов’язаний у Квитанціях №1 чітко вказувати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків Наказу Мінфіну від 13.06.2017 № 567. Визначення фіскальним органом у Квитанціях №1 конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Наказі Мінфіну від 13.06.2017 №567 «Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних». Тобто, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Щодо формулювання фіскальним органом у Квитанціях №1 вимоги надання «та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу» (тобто Наказу Мінфіну від 13.06.2017 № 567), суд зазначає, що таке визначення також являється нечітким та незрозумілим, зокрема, для платника податків.

Рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування», або «надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування».

задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом про оскарження рішень комісії ДФС про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН та із вимогою зобов’язати контролюючий орган зареєструвати відповідні податкові накладні. Комісія ДФС як на підставу для відмови у реєстрації податкових накладних вказала на подання платником копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

 Правова позиція 

1) Комісія ДФС України приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН на тій підставі, що платником податку надано копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, зокрема, якщо платником не надано копії первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки фактури/інвойси, акти приймання передавання товарів (робіт, послуг), а також відсутність розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та визнати протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску. Податкові повідомлення-рішення були прийняті в результаті документальної виїзної планової перевірки, під час якої були встановлені заниження платником  об'єкта оподаткування по податку на прибуток за 2013 рік на 399 073 грн. та про надання своїм працівникам додаткового блага у вигляді оплати послуг міжнародного роумінгу, яке підпадає під оподаткування податком з доходів фізичних осіб, військовим збором і єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.  Контролюючий орган стверджував, що за період 2013 р., представництво неправомірно користувалось перевагами Конвенції між Урядом України і Урядом Латвійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно, а саме пільгою з податку на прибуток, оскільки як було встановлено, представництво декларувало та сплачувало податок на прибуток лише за період з 01.08.2013 року по 31.12.2013 року, тобто з дня отримання довідки про взяття на облік від 01.08.2013 року. І таким чином, контролюючий орган прийшов до висновку, що представництво АТ «Олайнфарм» є постійним представництвом з 01.01.2013 року по 31.07.2013 року і тому  з метою оподаткування у тому періоді прирівнюється до платників податку і суми їх прибутків (в даному випадку суми отриманого фінансування від головної компанії) оподатковуються у загальному порядку.

 Правова позиція 

Оскільки контролюючий орган не надав жодних документальних доказів на підтвердження провадження позивачем видів діяльності головної компанії, а у Положенні про представництво не зазначається, що воно здійснює види діяльності головної компанії, а його діяльність носить характер підготовчої та допоміжної, то суд прийшов до висновку, що це представництво не мало статусу «постійного представництва» в розумінні Податкового кодексу України.

Суд вказав, що оскільки нерезидент є засновником представництв і здійснення його діяльності передбачає необхідність зв'язку з першим/іншими нерезидентами, то витрати на роумінг є витратами представництва і не відносяться до витрат, спрямованих на фінансування особистих потреб фізичних осіб (працівників представництва), а тому не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, військовим збором та відповідно нарахуванню на них сум єдиного соціального внеску.

задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом про оскарження рішень комісії ДФС про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН та із вимогою зобов’язати контролюючий орган зареєструвати відповідні податкові накладні. Платник податку отримав квитанції з повідомленням про зупинення реєстрації податкових накладних, які не містять: чітких вказівок на критерії оцінки ступенів ризику, яким саме відповідають податкові накладні; чіткого переліку документів, копії яких потрібно подати платнику податку. Також платник доводить, що суд може зобов’язати контролюючий орган зареєструвати податкову накладну, прийнявши відповідне рішення, аргументуючи це тим, що така можливість передбачена ПК України та таке зобов’язання є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

 Правова позиція 

Суд зазначає, що контролюючим органом грубо порушено норми підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки ним не зазначено у Квитанціях №2 конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.Такий висновок суду базується на тому, що фіскальним органом у Квитанціях №2 зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом Мінфіну від 13.06.2017 № 567. Натомість, підпункт 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Фіскальний орган зобов’язаний у Квитанціях №1 чітко вказувати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків Наказу Мінфіну від 13.06.2017 № 567.Визначення фіскальним органом у Квитанціях №1 конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Наказі Мінфіну від 13.06.2017 №567 «Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».Тобто, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Щодо формулювання фіскальним органом у Квитанціях №1 вимоги надання «та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу» (тобто Наказу Мінфіну від 13.06.2017 № 567), суд зазначає, що таке визначення також являється нечітким та незрозумілим, зокрема, для платника податків.

Рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування», або «надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування».

Нормами ПК України чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.Задоволення позовної вимоги щодо зобов’язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків  не подав звіт про контрольовані операції  за 2015 рік, що було виявлено перевіркою. Штрафні санкції за це за пунктом 120.3 ПК України були застосовані до платника у 2016 році. Лише у 2017 році платником податку був поданий до контролюючого органу звіт про контрольовані операції за 2015 рік. Податковий орган розцінив це як несвоєчасне подання звіту і застосував штраф за пунктом 120.4 ПК України. Не погодившись з такими висновками податкового органу, платник податку звернувся до суду.

 Правова позиція 

З 01.01.2017 пунктом 120.4 статті 120 Податкового кодексу України встановлено новий вид відповідальності платників податків за несвоєчасне подання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або несвоєчасне декларування контрольованих операцій у поданому звіті відповідно до вимог п. 39.4 ст. 39 Кодексу. При цьому, до 01.01.2017 відповідальність за несвоєчасне подання звіту та несвоєчасне декларування контрольованих операцій визначалась пунктом 120.3 статті 120 Податкового кодексу України. Пунктом 11 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, у разі встановлення після 01.01.2017 контролюючими органами факту несвоєчасного подання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або фактів несвоєчасного декларування контрольованих операцій у поданому звіті застосовується штраф (штрафи) згідно з пунктом 120.4 статті 120 Кодексу незалежно від звітного періоду здійснення контрольованих операцій.

не задоволено

 Фабула справи  За результатами перевірки платника податку податковий орган застосував до нього штрафні санкції за неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік. Податковий орган наполягав, що у звітному періоді платником здійснювалися операції з пов’язаною особою. Платник заперечував необхідність подання звіту. За захистом своїх прав платник податку звернувся до суду.

 Правова позиція 

Пов'язаними сторонами вважаються: підприємства, які перебувають під контролем або суттєвим впливом інших осіб; підприємства і фізичні особи, які прямо або опосередковано здійснюють контроль над підприємством або суттєво впливають на його діяльність, а також близькі члени родини такої фізичної особи.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючим органом були нараховані грошові зобов’язання з: ПДВ за операціями з надання нерезидентом через мережу Інтернет освітніх послуг працівникам платника податків; та з ПДФО та військового збору у зв’язку з виникненням у працівників доходу у негрошовій формі при оплаті роботодавцем таких послуг.  Платник податків оскаржив складені контролюючим органом податкові повідомлення-рішення до суду.

 Правова позиція 

Фактичним місцем постачання освітніх послуг, які надаються нерезидентом через мережу Інтернет працівникам резидента, є територія України, оскільки тут знаходиться місце споживання таких послуг.

При оплаті резидентом України вартості освітніх послуг, які були надані його правникам нерезидентом, у таких працівників виникає додаткове благо у негрошовій формі.

не задоволено

 Фабула справи  Особа звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Шевченківського управління поліції Головного Управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, не сплативши судовий збір.

 Правова позиція 

Статтею 106 КАС України встановлено вимоги до позовної заяви. Зокрема, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати. А відповідно до ст.2 ЗУ «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом. Відповідно до даної норми особа була зобов’язана сплати судовий збір.

не задоволено

 Фабула справи  Податковий орган застосував до платника податку штраф за неподання платником звіту про контрольовані операції після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу, на підставі пункту 120.3 статті 120 ПК України. Зважаючи на те, що на момент застосування штрафу за неподання звіту вперше, ПК України не містив додаткової відповідальності за неподання такого звіту у подальшому, платник наполягав, що застосування штрафних санкцій, введених в дію з 01.01.2017, до правовідносин, які виникли до 2017 року є неприпустимим. За захистом своїх прав платник податку звернувся до суду.

 Правова позиція 

При виникненні суб'єктивного обов'язку платника податку подати звіт про контрольовані операції за 2015 рік у вересні 2016 року законодавець не обмежував платника податків періодом, протягом якого мав бути поданий такий звіт, та не встановлював, відповідно, відповідальність за таке неподання (в іншому випадку належало б констатувати притягнення особи до відповідальності за одне й теж саме правопорушення, що є неприпустимим.

задоволено частково

 Фабула справи  Платником податків було подано звіт про контрольовані операції пізніше, передбаченого ст.39 ПК України терміну (несвоєчасно), однак в звіті зазначені всі здійснені контрольовані операції. Податковий орган притягнув платника податку до відповідальності за пунктом 120.3 ПК України. Не погодившись з такими висновками податкового органу, платник податку звернувся до суду.

 Правова позиція 

Порушення платником податків термінів подання звіту про контрольовані операції не охоплюється диспозицією п.120.3 ст.120 Податкового кодексу України.

задоволено

 Фабула справи  Податковий орган застосував до платника податку штраф за неподання платником звіту про контрольовані операції після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу, на підставі пункту 120.3 статті 120 ПК України. Зважаючи на те, що на момент застосування штрафу за неподання звіту вперше, ПК України не містив додаткової відповідальності за неподання такого звіту у подальшому, платник наполягав, що застосування штрафних санкцій, введених в дію з 01.01.2017, до правовідносин, які виникли до 2017 року є неприпустимим. За захистом своїх прав платник податку звернувся до суду.

 Правова позиція 

Застосування до платника податку відповідальності за неподання звіту про контрольовані операції після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафних санкцій, яка не була нормативно визначена на час граничного строку сплати штрафних санкцій для платника та при сплаті ним цих санкцій у граничний строк є безпідставним, оскільки згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. При цьому, на момент спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), накладеного на платника податку у 2016 році, чинним законодавством не було визначено такого правопорушення.

задоволено
◄◄ 1 2 3 4 5 ►►
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію