Податкова судова практика

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду із позов до контролюючого органу, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ про проведення документальної перевірки. Разом із позовною заявою платник подав клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу про проведення перевірки до набрання сили судовим рішенням у справі. Клопотання обґрунтоване тим, що порядок проведення позапланової невиїзної документальної перевірки не передбачає для платника податків реалізації процедури недопуску контролюючого органу до проведення перевірки, що унеможливлює на цьому етапі реалізацію прав та законних інтересів платника податків, у тому числі висловлення незгоди із правомірністю призначення такої перевірки. Таким чином, необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу позивачем обумовлюється тим, що іншого способу забезпечення дотримання прав та інтересів платника податків до прийняття судом рішення по суті спору законодавством не передбачено. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позов задоволено.  

 Правова позиція 

Зміст положень статей 78, 79 Податкового кодексу України свідчить про те, що платник податків має право не погодитися з рішенням контролюючого органу про призначення перевірки та оспорити його в суді.

Проведення перевірки у період оскарження у судовому порядку рішення про її призначення та до вирішення питання про законність цього рішення є нівелюванням зазначеного права платника податку.

За таких обставин задоволення клопотання позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії про проведення перевірки до ухвалення рішення в адміністративній справі відповідає предмету позову, є співмірним з позовними вимогами та не унеможливлює здійснення відповідачем покладених на нього положеннями Податкового кодексу України функцій та повноважень.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган за результатами документальної перевірки зробив висновок про заниження (недоплату) платником податків грошового зобов'язання з податку на прибуток за виплаченими нерезиденту доходами. На думку контролюючого органу, подана платником  довідка на підтвердження податкового президенства контрагента не відповідає вимогам ст.103 Податкового кодексу України та відповідно не може бути підставою для застосування положень Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах Гаазької конвенції. У зв'язку із невиконанням покупцем (контрагентом - нерезидентом платника податку) своїх зобов'язань  за контрактом платник звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду про стягнення заборгованості. За результатами арбітражу було укладено угоду про часткове погашення заборгованості. Втім, оскільки в цій частині спір між сторонам був відсутній, дана кваліфікація не досліджувалася судом.

 Правова позиція 

Правила оподаткування доходів, отриманих  нерезидентом  із джерелом їх походження з України визначені ст.141 Податкового кодексу України. Відповідно до п.141.4.2 цього кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

За правилами п.103.4 Податкового кодексу України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України. Водночас пунктом 103.5 цього кодексу довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.  Згідно з п.п.(і) ст. 3 Конвенції термін "компетентний орган" означає, у  відношенні Сполученого Королівства, Управління внутрішніх доходів або його повноважного представника, і, у відношенні України, Міністерство фінансів України або його повноважного представника.

У той же час позивачем подано до суду довідку видану іншим органом - "Департаментом по регистрации компаний" (відповідно до перекладу). Отже, документ виданий компетентним суб'єктом права, а саме: Управлінням внутрішніх доходів Сполученого Королівства або його повноважним представником позивач у своєму розпорядженні в момент виплати доходу нерезиденту не мав. Враховуючи це, суд вважає правомірним висновок відповідача про те, що спірна довідка  не відповідає вимогам ст.103 Податкового кодексу України та не може бути підставою для застосування до правовідносин із виплати доходів нерезиденту відповідних положень Конвенції.

Щодо заборгованості нерезидента. Так як нерезидент частково сплатив на користь позивача заборгованість, а решта суми у власність позивача не надходила, відтак ці невиконані зобов'язання за своєю правовою природою та суттю у розумінні ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" є доходом нерезидента.

Отже, позивачем у розумінні підп.141.4.2 Податкового кодексу України, здійснено на користь нерезидента виплату доходу із джерелом його походження з України, отриманого цим резидентом від провадження господарської діяльності в Україні.

Втім, судом з'ясовано, що між учасниками справи відсутній спір в частині ідентифікації сторін правочину з нерезидентом та кваліфікації проведених на користь нерезидента виплат як доходу з джерелом походження з України.

За таких обставин, попередньо до перерахування доходу без утримання податку резидент повинен мати у своєму розпорядженні офіційний письмовий документ про правовий статус контрагента нерезидента.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з адміністративним позовом до ДФС, у якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу квартир ним було утримано податок з доходу, отриманого у якості компенсації вартості квартири, у результаті чого до бюджету було сплачено 2352395,50 грн. У зв'язку з цим позивач вважає, що повністю виконав податковий обов'язок, а доводи контролюючого органу про необхідність утримання з такого доходу податку на доходи фізичних осіб та ПДВ не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки позивач не є підприємцем, а, отже, і платником зазначених податків. Крім цього спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті за наслідками незаконної перевірки, оскільки контролюючий орган приступив до її проведення без повідомлення про початок перевірки, чим позбавив позивача права бути присутнім при перевірці, надавати документи і пояснення, що стосуються предмету перевірки. рішенням окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено

 Правова позиція 

Визначаючи позивачеві податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, контролюючий орган виходив з того, що діяльність позивача, що полягає у послідовному будівництві об'єктів житлового фонду з наступною їх реалізацією населенню для задоволення його соціальних потреб є підприємницькою, у зв'язку з чим доходи від такої діяльності повинні оподатковуватись за правилами, встановленими для фізичних осіб-підприємців, а не для фізичних осіб, які реалізують власну нерухомість. Таким чином, правильність вирішення спору між позивачем та контролюючим органом залежить від визначення, чи мають операції позивача, зміст яких полягає у продажі нерухомого майна, ознаки підприємницької діяльності. В даному випадку будівництво ряду багатоквартирних житлових будинків, як за власні, так і залучені кошти, є безумовним свідченням того, що збудовані об'єкти нерухомості передбачали отримання прибутку від подальшого продажу, що є неодмінною характерною рисою підприємницької діяльності. Таким чином податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, а підстав для його скасування судом не встановлено.

не задоволено
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію