Податкова судова практика

 Фабула справи  В результаті того, що контролюючий орган не прийняв декларації платника податків з податку на додану вартість, платник звернувся до суду із позовом до контролюючого органу про визнання протиправними дій щодо не прийняття декларацій з податку на додану вартість та коригування даних податкових зобов'язань та податкового кредиту в системі АІС «Податковий блок»; щодо зобов'язання відновити показники податкової звітності, визначені в податкових деклараціях з податку на додану вартість; зобов'язання привести у відповідність дані обліку та особистого рахунку платника податків; зобов'язання вилучити зареєстровану податкову інформацію; визнання протиправними дій щодо невизнання податковою звітністю податкові декларації з податку на додану вартість тощо; Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги платника податків повністю. Суд апеляційної інстанції змінив рішення першої інстанції у частині зобов’язання контролюючого органу на  приведення у відповідність даних обліку та особистого рахунку платника податків, решту частину рішення залишено без змін.

 Правова позиція 

Пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетного відшкодування, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється. Тому стадія прийняття податкової декларації контролюючим органом є, по суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник податкового органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками. При цьому підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є такі дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку.

Контролюючим органом безпідставно відмовлено платникові податків у прийнятті декларації з податку на додану вартість, а тому така відмова контролюючого органу є протиправною, внаслідок чого є безпідставним коригування відповідачем в АІС "Податковий блок" показників податкової звітності, адже згідно з вимогами підпункту 49.2.2 пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою  у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

не задоволено

 Фабула справи  За результатами перевірки контролюючим органом було видано податкові повідомлення-рішення. Платник податків звернувся до суду із позовом до контролюючого органу, в якому просило скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення, яким платнику податків визначено суму із штрафними санкціями та яким платнику зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Судом першої інстанції позов задоволено повністю, а судом апеляційної інстанції рішення залишено без змін.

 Правова позиція 

Погоджуючись із пунктом 198.3 статті 198 ПКУ, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця (замовника) належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючим органом було проведено перевірку дотримання суб’єктом господарювання порядку ведення розрахунків за товари, вимог з регулювання обігу готів, наявності торгових патентів, за результатами якого встановлено порушення п. 1, п. 2 п. 13 ст. 13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР та п. 2.6 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про введення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15 грудня 2004 року №637. На підставі акту перевірки, контролюючим органом було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм обігу готівки та застосування РРО у сфері торгівлі. Контролюючий орган звернувся до адміністративного суду з позовом до платника податків, в якому просив стягнути податковий борг та штрафні санкції за вказані правопорушення. В обґрунтування позовних вимог відзначає, що за платником податку обліковується податковий борг, сума якого є узгодженою, однак добровільно несплаченою, відтак підлягає стягненню в судовому порядку. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено повністю.

 Правова позиція 

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Іншими словами, законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що установлена рішенням наявність чи відсутність прав і фактів, на яких ці права ґрунтуються, є остаточною, а встановлені рішенням права та обов'язки підлягають беззаперечному здійсненню на вимогу правомочних осіб.

Підсумовуючи вимоги норм законодавства, процедура узгодження грошових зобов'язань з податків зумовлює відсутність необхідності перевірки правильності визначення відповідних сум після того, як відповідні зобов'язання стали узгодженими. У справах про стягнення боргу предметом доказування мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

Відтак, якщо рішення контролюючого органу, за яким стягується податковий борг не було скасовано і є чинним, грошові зобов'язання вважаються узгодженими.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що несплачена відповідачем сума, визначеного контролюючим органом грошового зобов'язання, набула статусу податкового боргу. Отже, з урахуванням того, що узгоджена сума грошового зобов'язання набула статусу податкового боргу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність законних підстав для її стягнення з відповідача.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючим органом було направлено платнику податку запит про надання інформації для з’ясування реальності операцій з контрагентом у зв’язку з можливими порушеннями податкового законодавства та залучення суб’єкта до схеми формування штучного податкового кредиту. Платник податку відмовив у наданні запитуваної інформації, посилаючись на порушення вимог Податкового кодексу України при складанні запиту. На підставі неподання платником пояснень та документальних підтверджень, контролюючим органом було прийнято наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку з питань формування податкового кредиту по взаємовідносинах із контрагентами та подальшого ланцюгу постачання. Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив скасувати вказаний наказ.  В обґрунтування позовних вимог зазначалось на відсутність законодавчо визначених підстав для проведення перевірки. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено повністю. 

 Правова позиція 

Документальна позапланова виїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України виникає за наявності таких умов: виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Зазначені у підпункті 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України обставини є юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов'язує подальшу реалізацію контролюючим органом свого права на проведення документальної позапланової перевірки.

Однак, судовим рішенням, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії контролюючими органами щодо здійснення податкового контролю над контрагентом платника податку з питань проведення фінансово-господарських операцій.

Таким чином, зазначеним вище судовими рішенням встановлено факт відсутності порушень податкового законодавства контрагента, а відтак складання запиту про надання інформації для з’ясування реальності операцій з контрагентом у зв’язку з можливими порушеннями податкового законодавства та залучення суб’єкта до схеми формування штучного податкового кредиту. до платника податку не є правомірним, а ненадання пояснень та документального підтвердження не є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку платника податку з питань достовірності формування податкового кредиту по ПДВ, за результатами якої встановлено порушення правил формування податкового кредиту та здійснено коригування показників податкової звітності. При цьому, будь-яких податкових повідомлень-рішень про визначення сум грошових зобов’язань платнику, у встановленому законодавством порядку, контролюючим органом не приймались. Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив: і) визнати протиправними дії органу стосовно коригування в електронній базі показників податкової звітності; іі) зобов’язати відновити в системі автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту раніше задекларовані показники. Позовні вимоги мотивовані тим, що відсутні підстави для коригування показників, а самостійна зміна контролюючим органом таких відомостей спричиняє реальні зміни майнового стану та порушує права та інтереси платника податку. Постановою окружного адміністративного суду в задоволенні позову відмовлено. Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позову.

 Правова позиція 

Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Зважаючи на викладене, дії контролюючого органу щодо внесення до електронних баз даних змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 09 грудня 2014 року справа №21-511а14, від 03 листопада 2015 року справа №21-99а15 та від 17 листопада 2015 року справа №21-4133а15.

Підсумовуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, яке прийнято на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи з дотриманням вимог законодавства.

задоволено

 Фабула справи  Між платником податку та контролюючим органом було укладено договір про визнання електронних документів, відповідно до якого платник податку мав право подавати податкові документи в електронному вигляді, а контролюючий орган зобов’язаний приймати їх, та здійснювати комп’ютерну обробку. На виконання податкового обов’язку, платником податку було направлено до податкового органу в електронному вигляді податкові накладні, а також податкову декларацію з податку на додану вартість. Однак, в реєстрації документів було відмовлено, у зв’язку з призупиненням дії договору у зв’язку з  виконанням  розпорядження Кабінету Міністрів України №809-р від 17.10.2013р. «Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції створення та функціонування автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронної звітності…». Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив: і) визнати протиправним розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів; іі) прийняти та зареєструвати податкову звітність датою та часом, коли вона була направлена до контролюючого органу. Позивні вимоги мотивовані тим, що відсутні підстави для розірвання договору, що у свою чергу перешкоджає провадженню його господарської діяльності.  Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено повністю.

 Правова позиція 

1. В межах спірних правовідносин законодавством встановлено виключні випадки, які дають право органу ДФС розірвати договір про визнання електронних документів в односторонньому порядку, а саме: у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Доводи контролюючого органу, що Договір про визнання електронних документів був призупинений у зв'язку з наявністю наказу ДФС №543 від 28.07.2015р. «Про забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з податку на додану вартість», з підстав встановлення ризиковості підприємства на етапі ранньої податкової діагностики є неприйнятними, оскільки розірвання договору, чи, як зазначає контролюючий орган, призупинення в односторонньому порядку дії договору не передбачено чинним законодавством України та безпосередньо Договором про визнання документів.

2. Стосовно другої з вимог, то п.п. 49.9.2 п. 49.2 статті 49 ПК України за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Контролюючий орган порушив норми ПКУ, оскільки ним не наведено порушення якої саме вимоги допущено платником податку під час заповнення та подання зазначеної податкової звітності.

У той же час, суд зазначає, що згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 №1503/12/13-12, захист прав платника податку має відбуватися шляхом пред'явлення позовних вимог про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової звітності та подання платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючим органом було направлено платнику податків письмові запити про надання документальних підтверджень та пояснень реальності господарських відносин з контрагентами на підставі існування сумніву щодо дотримання податкового законодавства, що виник внаслідок опрацювання зібраної податкової інформації за звітний податковий період. Оскільки контролюючий орган не отримав відповідай та пояснень, ним було прийнято наказ «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки платника податку». Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив скасувати наказ про проведення позапланової виїзної документальної перевірки платника податку, оскільки в запитах не вказано фактичні підстави для надання інформації та пояснень, а тому вимоги запитів не підлягали виконанню. Відтак, наказ прийнятий на підставі невиконання вимог запитів є протиправним. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено.

 Правова позиція 

Положення податкового законодавства свідчить про те, що запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об'єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Суди попередніх інстанцій, здійснивши аналіз направлених податковим органом запитів, дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання правомірним припущення контролюючого органу про вчинення платником податку правопорушення виключно з посиланням на документи, складання яких не передбачено Податковим кодексом України.

З огляду на зазначене запити контролюючого органу про надання інформації оформлені з порушенням законодавчо встановленого порядку, а тому платник звільнений від обов'язку надавати відповідь на вищевказані запити, що прямо передбачено п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим контролюючий орган був позбавлений права приймати наказ про призначення позапланової виїзної перевірки платника податків з підстав визначених пп. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (не надання пояснень та їх документального підтвердження), що свідчить про протиправність оскаржуваного наказу.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючим органом було проведено камеральну перевірку платника податку щодо своєчасності сплати податку на прибуток, за результатами якої встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання. На підставі акту перевірки, контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення строків сплати грошового зобов’язання з податку на прибуток. Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове зобов’язання є неузгодженим, оскільки перебуває в процесі судового оскарження, а тому застосування штрафних санкцій за неузгоджене податкове зобов’язання є порушенням вимог ПКУ. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги задоволено.

 Правова позиція 

Нормами Податкового кодексу України визначено чіткі обставини, за яких податкове зобов’язання вважається узгодженим та підлягає сплаті платником податку. У випадку звернення платника податку до суду грошове зобов’язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішення законної сили.

З встановлених обставин відомо, що на момент проведення перевірки (29.06.2016) та прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень, податкові зобов'язання є не узгодженими, оскільки останнє було оскаржено до Житомирського окружного адміністративного апеляційного суду (справа №806/294/16).

Оскільки підставою для застосування відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, є виникнення податкового боргу у зв’язку з несплатою узгодженого грошового зобов’язання строків, то відсутність податкового боргу у платника податку унеможливлює нарахування штрафу відповідно до статті 126 ПКУ.

не задоволено

 Фабула справи  ФОП, яка перебуває на обліку як пенсіонер та отримує пенсію по інвалідності, звернулась до адміністративного суду з позовом  до Управління ПФУ та контролюючого органу, у якому просив стягнути з відповідачів на його користь незаконно утриману пенсію (в рахунок сплати недоїмки  з єдиного внеску)та відшкодувати моральну шкоду. Ухвалою окружного адміністративного суду, залишеною без змін апеляційним судом провадження закрити. Закриття провадження мотивовано тим, що заявлені в ній вимоги належить розглядати за правилами цивільного судочинства, оскільки спірні правовідносини стосуються порушення майнових прав позивача, які регулюються Цивільним кодексом України.

 Правова позиція 

Аналіз норм законодавства дає підстави вважати,що правовідносини, які виникають під час виконання Пенсійним фондом, ДФС та їх територіальними органами покладених на них завдань, є публічно-правовими, а справи зі спорів з суб'єктами цих відносин є адміністративними. Тлму, спори щодо стягнення з Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби незаконно утриманої пенсії та моральної шкоди є публічно-правовими, а справи за участю суб’єктів цих відносин є адміністративними. 

задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган провів перевірку платника податків, якою встановлено порушення в частині утримання та перерахування ПДФО, в результаті чого було донараховано цей податок. На підставі акту перевірки органом прийнято податкове повідомлення-рішення (ППР). Особа звернулася до суду з позовом до контролюючого органу , в якому просив визнати протиправним та скасувати ППР, адже вважає, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі. Відтак вважає, що прощена сума боргу не є доходом платника податків, який підлягає оподаткуванню, а тому ППР є протиправним та підлягає скасуванню. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, позов задоволено частково, а саме визнане протиправним та скасовано ППР в частині збільшення суми грошового зобов’язання з ПДФО.

 Правова позиція 

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Тобто, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором.

Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» від 09.04.2015 , який набрав чинності 07.05.2015, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України була доповнена абзацом другим, у зв'язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Таким чином, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

не задоволено
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію