Податкова судова практика

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» та за платежем «податок на прибуток». Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки висновки податкового органу про нереальний характер господарських операцій контролюючого органу із контрагентами спростовуються первинними документами, а акти перевірок даного контрагента не можуть бути належним доказом порушення податкової дисципліни позивачем. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду позов задоволено повністю. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й суд апеляційної інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що факт реального виконання та отримання платником товарів та виконаних робіт (наданих послуг) підтверджується належно оформленими первинними документами, які мають усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій. Реальність господарських операцій підтверджується й тим, що отримані за їх наслідками товари та роботи/послуги в подальшому передані замовникам. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу.

 Правова позиція 

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. В результаті перевірки складено акт перевірки, в якому викладено висновки контролюючого органу про те, що під час перевірки виявлено, зокрема, порушення абзацу "а" пункту 198.1, абзацу "а" пункту 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201, пункту 189.9 статті 189 ПК України, в результаті чого встановлено заниження платником нарахування ПДВ. На підставі акта перевірки контролюючим органом було прийняте податкове-рішення про збільшення платнику грошового зобов’язання з ПДВ. Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган мотивує тим, що платник зарахував до складу податкового кредиту сплачений ПДВ за операціями, які фактично не здійснювались. Крім того, платником не враховано при визначенні податкових зобов'язань дебіторської заборгованості, що виникла під час виконання концесійного договору. Платник податків подав до суду адміністративний позов про скасування податкового повідомлення-рішення контролюючого органу. Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018, позов задоволено частково, саме визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ, в решті дане податкове повідомлення-рішення залишено без змін. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, платник податків подав касаційну скаргу.

 Правова позиція 

1. Господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

2. Недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

3. Відповідно до приписів пункту 189.9 статті 189 ПК України у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації. Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

не задоволено

 Фабула справи  За результатами документальної планової перевірки контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість. Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив визнати протиправними та скасувати вказані податкові повідомлення-рішення, оскільки їх прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, а висновки податкового органу про нереальний характер господарських операцій контролюючого органу із контрагентами спростовуються первинними документами. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено.

 Правова позиція 

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних а інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Враховуючи те, що між платником податку і його контрагентом було укладено договір про надання   екологічного супроводу та екологічного забезпечення діяльності, виконання якого підтверджується актами надання послуг (виконаних робіт) із зазначенням найменування послуги, кількості та ціни робіт, до яких надано форми розрахунків, пояснення до розрахунків, рахунками на оплату вказаних  робіт, платник податку має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в своїй сукупності беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган застосував до платника податків штрафні санкції, нарахував пеню та зобов’язав вчинити дії щодо зарахування платежів в рахунок сплати єдиного соціального внеску відокремленим підрозділом, посилаючись на вимоги ст. ст. 6,9,10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI). Платник податків в особі відокремленого підрозділу звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про скасування даного рішення. Судом першої інстанції було визнано протиправним та скасовано рішення контролюючого органу. Судом апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції залишено без змін.

 Правова позиція 

Основна мета діяльності платника податку в частині адміністрування єдиного внеску є контроль по його надходженню на відповідні розрахункові рахунки бюджету країни. Тому занепокоєння відповідача по ненадходженню від відокремленого підрозділу позивача сум єдиного внеску до бюджету країни, сплаченого за нього його основним підприємством, є необґрунтованими, а прийняті рішення - незаконні.

Також, належні до сплати суми єдиного внеску внесені позивачем за відокремлений підрозділ вчасно не є порушенням вимог Закону № 2464-VI.  Доказами наведеного є наявні в матеріалах справи платіжні доручення про зарахування сум єдиного внеску на казначейський рахунок.

З огляду на викладене та враховуючи обставини справи, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що мета справляння єдиного внеску, яка полягає у забезпеченні страхових виплат за поточними видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивачем досягнута шляхом сплати внеску через рахунок, відкритий на відокремлений підрозділ, кошти на якому є майном платника податків як юридичної особи.

Подібними висновками обґрунтована постанова Верховного Суду України від 16.06.2015, справа №21-377а15.

не задоволено

 Фабула справи  За результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства контролюючий орган виніс рішення про застосування до платника податків штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.  Контролюючий орган послався на порушення платником податків п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-IV (далі - № 2464-IV), п. 6 ч. 3 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства Фінансів України № 449 від 20.04.2015 (із змінами та доповненнями) в частині несвоєчасності сплати єдиного внеску. Платник податку подав позов до суду про скасування даного рішення, обґрунтувавши це тим, що дане рішення не відповідає законодавству, з огляду на приписи Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 (далі - Закон №1669-VII). Судом першої інстанції позов задоволено частково, а саме: скасовано рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату внеску.

 Правова позиція 

Положення п. п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 24.12.2015 були внесені зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а змін безпосередньо до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо)  п. 9-4 розділу VIII цього Закону внесено не було.

Таким чином, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені вищевказаним Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску не застосовуються, адже на цей час розгляду  жодних рішень про виключення з чинної редакції закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» пункту 9-4 розділу VIII прийнято не було.

У спірних правовідносинах, у розумінні вказаної норми та враховуючи положення ст. 25 Закону № 2464-IV, відповідальність, штрафні та фінансові санкції - це штраф та/або пеня. При цьому, пункт 9.4 розділу VIII  Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-IV пов'язують звільнення платників єдиного внеску від штрафу та/або пені за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції з наявністю двох умов: перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону №1669-VII, де проводилася антитерористична операція, та штраф та/або пеню застосовано до платника за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції. При цьому подання платником єдиного внеску заяви у довільній формі до контролюючого органу для звільнення від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій не вимагається.

не задоволено

 Фабула справи  За результатами документальної планової виїзної перевірки контролюючий орган виніс податкові повідомлення-рішення щодо відсутності у платника податків документального підтвердження господарських операцій із контрагентом, а також щодо протиправного відшкодування платником податків витрат вартості електроенергії. Платник податків, в свою чергу, звернувся до суду з позовом до контролюючого органу та просив визнати дане повідомлення-рішення протиправним та скасувати його. Суд першої інстанції позовні вимоги визнав. Судом апеляційної інстанції рішення залишено без змін.

 Правова позиція 

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас норми податкового законодавства визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов'язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15 грудня 2017 року), в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

не задоволено

 Фабула справи  У результаті перевірки контролюючий орган виявив порушення суб’єкта господарювання щодо правил застосування РРО та прийняв податкове повідомлення-рішення. На підставі пункту 5 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР) контролюючий орган застосував штраф щодо всіх випадків порушення окремо, а не одноразово. Суб’єкт господарювання подав позов до контролюючого органу, яким просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення. Суд першої інстанції відмовив у задоволення позову. Суд апеляційної інстанції скасував постанову суду першої інстанції та прийняв рішення про задоволення позову в частині застосування штрафних санкцій, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

 Правова позиція 

В теорії адміністративного права розрізняють продовжувані і триваючі адміністративні правопорушення. Так, продовжуваним адміністративним проступком називають ряд ідентичних проступків, які вчиняються неодноразово з однаковою метою, формою вини, тими ж суб'єктами, засобами дії і які складають у сукупності єдине правопорушення. Натомість триваючими адміністративними проступками є проступки, пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою, припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності. Як наслідок, не виконуючи протягом певного періоду обов'язок друкувати або створювати в електронній формі контрольні стрічки, суб'єкт господарювання вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи ці стрічки протягом встановленого строку - триваюче.

Оскільки згідно із статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 5 статті 17 Закону №265/95-ВР, відповідний орган доходів і зборів може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта господарювання, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання друку або створення в електронній формі на РРО контрольної стрічки.

не задоволено
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію