Податкова судова практика

 Фабула справи  Суб`єкт господарювання звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування  податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та про зобов'язання контролюючого органу скасувати нарахований у вказаному повідомленні-рішенні податок. Платник податку є власником наступних об’єктів нерухомості:  житлового будинку загальною площею «А», житловою площею «Е»; житлового будинку; та нежилого приміщення. Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. Об'єктом оподаткування при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є житловий будинок  с загальною площею «А», житловою площею «Е». Платником надано копію рішення виконкому  сільської ради, яким: затверджено акт перевірки технічного стану приміщення «А» та «Е» житлового будинку; визнано приміщення «А» житлового будинку непридатним для проживання з виключенням його з житлового фонду для подальшого знесення або використання в інших цілях; приміщення «Е» рекомендовано признати непридатним для проживання до завершення  будівельних робіт. За статтею 7 Житлового Кодексу Української РСР передбачено, що порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання встановлюється Радою Міністрів Української РСР. На час виникнення спірних правовідносин діяло Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання затверджене постановою Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 1984 року N189. Відповідно до пункту 3 Положення обстеження стану жилих будинків провадиться інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю представників громадськості. У разі необхідності до обстеження жилих будинків залучаються фахівці проектних і науково-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби. З актів обстеження приміщень «А» та «Е» житлового будинку по вбачається, що інженерно-технічні працівники в обстеженні участі не приймали. Матеріали справи не містять доказів того, що прийняттю рішення виконкому сільради передумувало обстеження житлового приміщення, здійснене у відповідності до наявних вимог Постановою суду першої інстанції позов задоволено частково, постановою суду апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог платника. Не погодившись з судовими рішеннями платник податків звернувся до Суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Зі змісту рішення виконкому вбачається, що приміщення «Е» «комісія рекомендує признати непридатним для проживання до завершення будівельних робіт», що в розумінні статті 266 Податкового Кодексу України не є рішенням сільської ради про визнання такого приміщення непридатним для проживання.

Судами попередніх інстанцій, не забезпечено повного і всебічно з'ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування наказу про проведення позапланової документальної перевірки з мотивів безпідставності його прийняття та порушення вимог щодо оформлення запиту про надання інформації. Суд першої інстанції позов задовольнив. Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням.  Відповідач подав касаційну скаргу, у якій зазначив про порушення позивачем десятиденного строку, встановленого для надання відповіді на письмовий запит контролюючого органу. Крім того, відповідач наполягав на тому, що надання платником відповіді на запит є визнанням ним правомірності та законності запиту контролюючого органу.

 Правова позиція 

Обов'язковою передумовою здійснення документальної перевірки позивача є направлення письмового запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження. Якщо ці пояснення не обґрунтовані  або документально не підтверджені, контролюючий орган на  підставі наказу призначає перевірку.  Якщо платник надав відповідь протягом 10 днів з дати його отримання, то наказ про проведення перевірки платника є безпідставним, протиправним необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам до рішень  суб'єкта владних повноважень

не задоволено

 Фабула справи  Платник податку звернувся до суду з позовом про визнання незаконними дій контролюючого органу щодо опису майна, скасування опису та рішення про опис майна. Позивач вважав, що у відповідача не було законних підстав для прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, а сам опис здійснено з порушенням вимог чинного законодавства. Відповідач наполягав на тому, що вчинені ним дії відповідають законодавству, оскільки прийняття оскаржуваного рішення та проведення опису майна у податкову заставу обґрунтовується наявністю податкового боргу на загальну суму 180 828, 60 грн., який виник в зв'язку з несплатою платником податку самостійно визначених у податкових деклараціях грошових зобов'язань. Суд першої інстанції позов задовольнив частково: визнано протиправними та скасовано дії податкової інспекції щодо опису майна та акт опису майна відповідача. У задоволенні вимоги про скасування рішення про опис майна було відмовлено. Суд апеляційної інстанції рішення підтримав. Позивач і відповідач звернулися з касаційними скаргами.

 Правова позиція 

Судом було встановлено, що норми ПКУ не містять заборон щодо винесення керівником контролюючого орану рішення про опис майна у податкову заставу та складання податковим керуючим акту опису майна, на яке поширюється право податкової застави до звернення контролюючого органу до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банках та до звернення контролюючого органу до суду з вимогою про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна. Приписи ст. 95 ПКУ визначають дії щодо стягнення коштів при продажі майна, що знаходиться у податковій заставі для погашення податкового боргу, проте вони не є передумовою для прийняття рішення керівника контролюючого органу про опис майна.

не задоволено

 Фабула справи  Платником податку протягом 2015 року здійснювалися операції з контрагентом зі Швейцарії. Юрисдикцію контрагента платника податку було виключено з переліку низькоподаткових посеред звітного 2015 року. Податковий орган наполягав, що операції, які здійснювалися платником податку за час перебування вказаної держави у переліку, вважаються контрольованими, незважаючи на подальше її виключення з переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Платник податку звернувся до суду.

 Правова позиція 

Питання про те, чи є операція контрольованою, повинно вирішуватися на момент подання звіту (тобто за наслідками звітного року) і саме на цей момент повинні виконуватися всі умови контрольованості операції, зокрема й перебування держави, у якій зареєстрований контрагент платника податку, у переліку, затвердженому Кабміном.

Операції, які здійснювалися платником податку за час перебування юрисдикції його контрагента у переліку низькоподаткових, не вважаються контрольованими, у разі подальшого її виключення з переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

задоволено

 Фабула справи  Суб`єкт господарювання звернувся до суду з позовом  в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення контролюючого органу. податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, прийнято контролюючим органом на підставі акта перевірки, за висновками якого платник податків безпідставно збільшив суми податкового кредиту за податковими накладними, виписаними третім. Висновок котнролюючого органу про порушення платником порядку ведення податкового обліку обґрунтований тим, що податковий кредит у період, охоплений перевіркою, сформовано безпідставно, оскільки господарські операції між платником та вказаними контрагентами не мають реального характеру (безтоварні). При цьому котнролюючий орган на обґрунтування доводів про безтоварність господарських операцій посилається на: фіктивність контрагентів платника, що встановлено у ході порушеного кримінального провадження, з огляду на використання підставних осіб для реєстрації юридичної особи, які не мали наміру здійснювати підприємницьку діяльність; неналежність підписів на складених від імені цих контрагентів первинних документах; неможливість вказаних платників податків здійснення господарських відносин з іншими платниками податків, що встановлено за наслідками податкового контролю (акти про неможливість проведення зустрічної звірки третії осіб) Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін  ухвалою суду апеляційної інстанції позов задоволено. Не погодившись з судовими рішеннями контролюючий орган звернувся до Суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Витрати для цілей податкового обліку мають бути здійснені в межах господарської діяльності платника податків та підтверджені первинними документами згідно з вимогами законодавства.

Документи мають юридичну силу лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку сум валових витрат та (чи) податкового кредиту.

Як зазначено в пункту 38 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України", коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Невиконання обов'язку щодо належного підписання первинного документа, складеного однією особою і переданого іншій особі (зокрема податкової накладної) може позбавляти цю накладну статусу первинного документа або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документа, або в разі фактичної відсутності господарської операції. При цьому відсутність об'єктивної змоги переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокрема підпису, прізвища особи, що здійснює операцію, тощо) під час його отримання чи протягом найближчого часу виключає притягнення до відповідальності особи, яка використала такий документ у податковому обліку. У цьому випадку дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентом, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платник ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Обставини фіктивності та інших недоліків правового статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов'язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Висновки, викладені в акті перевірки або звірки щодо встановлених порушень платником податків не є безумовно достовірними, оскільки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки.

Думка, висловлена посадовими особами контролюючого органу в акті перевірки або довідках про проведення звірки, зокрема щодо реальності вчинених платником податків господарських операцій, повинна оцінюватися судами із урахуванням інших доказів у справі, предметом якої є податкові правопорушення, що обґрунтовуються контролюючим органом серед іншого висновками акту перевірки платника платків або актами перевірки його контрагентів. Відповідно, судове рішення щодо правомірності сум грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом платнику податків, не може мотивуватися виключно даними акту перевірки цього платника податків або його контрагентів, або даними звірок, якщо ці дані обґрунтовано заперечуються платником податків та при цьому не підтверджені іншими доказами, зібраними у справі. І навпаки, вирішуючи спір, суди не можуть не враховувати доводи контролюючого органу щодо встановлених порушень, викладені в акті перевірки, оскільки висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку повинен бути результатом належного аналізу зібраних доказів.

задоволено частково

 Фабула справи  Суб`єкт господарювання звернувся до суду з позовом  в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення контролюючого органу. Контролюючим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих платником у податковій звітності з податку на додану вартість за результатами якої складено акт Перевіркою встановлено, що згідно з даними податкової декларації платника податків з податку на додану вартість, платником у рядку 8 (з одночасним відображенням та розшифровкою показників цього рядка у розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість додатку Д1) задекларовано, зокрема, коригування (у бік зменшення) податкового зобов'язання за податковою накладною, виписаною платником на користь покупця третьої особи". На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, яким платнику визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції. Між платником  та третьою особою укладено договір комісії, за умовами якого платник(комісіонер) зобов'язувався за дорученням третьої особи (комітент) від свого імені та за рахунок комітента в інтересах останнього укласти договір (договори) генерального підряду на будівництво та/або реконструкцію АЗС, перелік яких визначається у додаткових угодах. Сторонами правочину також погоджено термін виконання доручення та орієнтовну загальну вартість робіт, що може уточнюватись шляхом підписання додаткової угоди до договору. На виконання умов вказаного договору третьою особою з метою авансування витрат комісіонера по його виконанню перераховано на користь платника грошові кошти. Суму податку на додану вартість платник включив до складу податкового зобов'язання, відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість та реєстрі виданих податкових накладних за вказаний звітний (податковий) період. У подальшому між платником податків та його контрагентом підписано угоду                   про внесення змін до договору комісії, відповідно до якої орієнтовну вартість робіт зменшено. Крім того, платник зобов'язався повернути комітентові протягом строку дії договору (якщо інший строк не буде встановлено за домовленістю сторін) грошові кошти, які одержані ним в якості попередньої оплати за договором комісії. Платник здійсненив повернення на користь третьої особи частини одержаних ним в якості попередньої оплати коштів у загальному розмірі. В цей же період платником складено до податкової накладної розрахунки коригування кількісних і вартісних показників, з яких вбачається відображення операцій з повернення коштів його контрагенту та необхідність коригування (зменшення) показників обсягу оподатковуваних операцій та зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Платник подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість, в якій в рядку 8.1 (коригування згідно зі статтею 192 розділу V Кодексу по операціях, дата виникнення податкових зобов'язань по яких припадає на період до 1 лютого 2015 року) у колонці А (обсяги постачання (без податку на додану вартість) платник задекларував показник коригування (зменшення) обсягів постачання, а у колонці Б (сума податку на додану вартість) - показник коригування (зменшення) податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції позов було задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано. Не погодившись з судовими рішеннями контролюючий орган звернувся до Суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Верховний Суд вважає правильним застосування до спірних правовідносин положень пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, згідно з якими якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Положення статті 50 Податкового кодексу України не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки вони регулюють питання виправлення помилок у податковій звітності минулих податкових (звітних) періодів, виявлених платником податків самостійно, що не мало місця в межах даних правовідносин.

не задоволено

 Фабула справи  Між платником податку та контрагентом було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів. На виконання умов зазначеного договору та в рахунок оплати цінних паперів, платник виписав векселі. Контролюючим органом в ході перевірки дійшов до висновку, що зобов’язання за вказаними векселями є довгостроковими, а тому платник відповідно до П(с)БО 13,12,28, вирішив, що позивач повинен був включити до складу доходу фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості за векселем, в цілях податку на прибуток. Як наслідок, контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення, яким донарахував податкове зобов’язання з податку на прибуток. Платник податку оскаржив правомірність прийняття рішення, мотивуючи це тим, що векселі для оплати цінних паперів є короткостроковими і безпроцентними, що у свою чергу виключає підстави для дисконтування заборгованості за такими векселями.

 Правова позиція 

Відповідно до п.п. 4, 5, 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання» (далі - П(С)БО 11), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. № 20 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 р. за № 85/4306), яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності, з метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов'язання; доходи майбутніх періодів.

Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

В розумінні цього П(С)БО 11, зокрема: довгострокові зобов'язання - всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями, а поточні зобов'язання - зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

За змістом п. 7, 8 і 10 П(С)БО 11 до довгострокових зобов'язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов'язання; відстрочені податкові зобов'язання; довгострокові забезпечення.

Зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов'язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.

Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання.

Поряд з цим, п. 11 і 12 П(С)БО 11 визначено, що поточні зобов'язання включають: короткострокові кредити банків; поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; короткострокові векселі видані; поточні забезпечення; інші поточні зобов'язання.

Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення.

З контексту наведених положень П(С)БО 11 можна дійти висновку, що зобов'язання, які виникли за простими векселями позивача, виписаними на погашення заборгованості по оплаті товару за договорами за своєю суттю відносяться до поточних зобов'язань. Такі зобов'язання в бухгалтерському обліку платника відображаються не за теперішньою вартістю, а за сумою погашення.

При цьому, та обставина, що зобов'язання за векселями відображалися позивачем на бухгалтерському рахунку для довгострокових виданих векселів, не змінює сутті самих векселів та зобов'язань, що за ними виникли.Відповідно до назви п. 141.2 ст. 141 ПК України норми названого пункту Кодексу регулюють питання щодо оподаткування різниці щодо операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, а також операцій з інвестиційною нерухомістю і біологічними активами, які оцінюються за справедливою вартістю. Між тим, операції щодо видачі векселів в рахунок оплати товару не відносяться до операцій з продажу та відчуження цінних паперів.

задоволено
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію