Податкова судова практика

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про порушення платником податків вимог відображення в обліку з податку на прибуток витрат на самостійне виготовлення (створення) основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; про те, що платником не відкориговані відповідні витрати на суму проведеного річного перерахунку податку на додану вартість. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Якщо в результаті проведення перерахунку податку на додану вартість збільшується частка податку, яка підлягає включенню до складу податкового кредиту, слід зменшити на розмір такої частки витрати або вартість відповідного об’єкта основних засобів, і навпаки, в разі зменшення частки податку при проведенні річного перерахунку, варто збільшити на розмір такої частики витрати або вартість відповідного об'єкта основних засобів.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику скориговано зобов’язання з податку на прибуток. Контролюючим органом було перекваліфіковано укладений договір комісії на безоплатне отримання товарів, у зв’язку з чим збільшено зобов’язання платника з податку на прибуток. Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.07.2008 ухвалені у справі судові акти попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з метою дослідження обставин справи. За наслідками нового розгляду справи постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено.

 Правова позиція 

В умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, для цілей оподаткування зміст господарської операції має встановлюватися на підставі аналізу дійсних змін майнового стану її учасників, фактичного результату, який одержали учасники операції.

У разі виявлення факту заниження платником бази оподаткування внаслідок неправильної юридичної кваліфікації платником здійснених операцій та оцінки їх податкових наслідків, суд, встановивши фактичну правову природу правочину, вправі визначити дійсний обсяг прав та обов'язків платника у сфері оподаткування.

Для з'ясування правової природи господарської операції необхідно оцінити, зокрема, зміни майнового стану, які фактично відбулися у сторін в результаті операції.

задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про визнання незаконним і скасування акту перевірки та податкового повідомлення-рішення у зв’язку з несвоєчасним перерахуванням податку з доходів фізичних осіб. Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги залишено без задоволення. Рішенням суду апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції, позов задоволено.

 Правова позиція 

Самостійне зарахування контролюючим органом сплачених платником податку сум в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, є неправомірним. Також вважає за необхідне зазначити, що право визначати призначення платежу відповідно до законодавства України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, належить виключно платнику податків, тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

При відчуженні корпоративних прав майнового паю, який одержаний в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані відповідно до закону, сума доходу від такого продажу в цілому не включається до оподатковуваного доходу.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі висновку контролюючого органу щодо відсутності у платника права на податковий кредит, у зв’язку із тимчасовою зупинкою окремого виду діяльності (переробки нафтопродуктів), а також, у зв’язку з відсутністю права на бюджетне відшкодування, оскільки платником податків у січні 2013 року не здійснювався основний вид господарської діяльності. Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позовні вимоги платника були задоволені. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Права на податковий кредит та на бюджетне відшкодування не залежить від зупинення платником податків  окремого виду його діяльності.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі висновку контролюючого органу, що платником було неправомірно включено до податкового кредиту суму ПДВ по операціях з контрагентами, у яких: -  відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів - свідоцтва реєстрації платника податку на додану вартість були анульовані у зв'язку з внесенням запису до Єдиного державного реєстру запису про відсутність за місцезнаходженням - відсутні первинні та бухгалтерські документи, які б засвідчували здійснення господарської діяльності; - здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням та наданням податкової вигоди при «ймовірному» придбанні-продажу товару від постачальників з ознаками фіктивності та подальшому продажу по ланцюгу постачання підприємствам-набувачам «податкової вигоди», збільшуючи як суми податкових зобов'язань, так і суми податкового кредиту з метою прикриття власної незаконної діяльності. Постановою окружного адміністративного суду, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду, позов був повністю задоволений. Контролюючий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України.

 Правова позиція 

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України (правочин, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства) має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику скориговано зобов’язання з податку на прибуток. Контролюючий орган зазначає, про здійснення платником реалізації товарів за цінами нижче їх собівартості, що призвело до заниження отриманого доходу, про придбання позивачем основних засобів - нежитлової будівлі за ціною, нижче визначеної БТІ вартості такої будівлі, що є підставою для включення відповідної частини вартості такої будівлі до складу доходів, як такої, що отримана безкоштовно, про наявність у платника безнадійної заборгованості перед постачальниками. Суд першої та апеляційної інстанції позовні вимоги платника задоволено частково.

 Правова позиція 

У випадку не доведення контролюючим органом не відповідності ціни договору рівню звичайної ціни, справедливо вважати звичайною ціною, ціну визначену сторонами в договорі.

Безпідставно відносити заборгованості платника перед контрагентом щодо якого винесено постанову про визнання його банкрутом до категорії безнадійної, до завершення процедури банкрутства, оскільки відповідна заборгованість може бути стягнута за ініціативою ліквідатора.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику скориговано зобов’язання з податку на прибуток. Контролюючий орган зазначає про безпідставне включення до валових витрат вартість отриманих послуг та послуг оренди від нерезидентів, а також безпідставне включення до складу валових витрат суми відсотків за раніше отриманими від нерезидента кредитами. Суд першої та апеляційної інстанції позовні вимоги платника задоволено.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та складу витрат з податку на прибуток за операціями, що мають ознаки фіктивності. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та складу витрат з податку на прибуток за господарськими взаємовідносинами, які, за твердженням контролюючого органу, були оформленні неналежним чином. Перша інстанція задовільнила вимоги платника, а апеляційна інстанція відмовила у задоволені відповідних вимог, тому платник податків звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з’ясовувати, зокрема: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції; установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та складу витрат з податку на прибуток за операціями, що мають ознаки фіктивності. Перша інстанція в повній мірі, а апеляційна – частково задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Формування платником податків податкового кредиту та складу витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику збільшено грошові зобов’язання з податку прибуток та з податку на додану вартість. Позовні вимоги мотивовано тим, що факт поставки майнових прав позивачеві у рамках господарських правовідносин із заявленим підтверджується належними первинними документами, тоді як умови провадження цим постачальником господарської діяльності та дотримання ним податкової дисципліни не мають правового впливу на податкові наслідки розглядуваних операцій для позивача. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено.

 Правова позиція 

Реальність виконання господарської операції має визначатися наявністю активу та отриманням останнього саме у задекларованого постачальника, що передбачає встановлення фактичних правовідносин учасників операції, ступінь їх взаємодії, а також дійсну економічну участь постачальника-посередника у ланцюгу поставки.

За наявності об'єктивної можливості скоротити ланцюг постачання активів операції з використанням такої зайвої ланки слід кваліфікувати як такі, що позбавлені ділової мети та не можуть викликати правових наслідків у податковому обліку їх учасників. У такому разі судам необхідно встановлювати дійсний стан розрахунків Товариства з бюджетом за наслідками виключення з його обліку податкового кредиту та витрат, сформованих за цими операціями.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень контролюючого органу якими йому було збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на доходи фізичних осіб. Висновок податкового органу про заниження позивачем сум податкового зобов'язання ґрунтується на тому, що операція платника з контрагентом є безтоварними. Постановою суду першої інстанції позовні вимоги задоволено. Постановою суду апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.    

 Правова позиція 

  ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И "07" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/14393/13 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Головуючого - Шипуліної Т.М.,  суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М., розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 по справі №2а-0870/4743/11 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В С Т А Н О В И Л А: Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.07.2011 позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31.05.2011 №0000281701 та №0000291701. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.07.2011 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 12.03.2013 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 13.05.2013 прийняв її до свого провадження. В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема пунктів 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Міністерством транспорту України від 14.10.1997 №363, пунктів 2, 10.2.10 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99, підпункту 7.4.1 пункті 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про порядок на додану вартість». З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін. Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Токмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією проведено позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврія Будпостач» за період з 01.05.2008 по 31.10.2008. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». За результатами перевірки Токмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією складено акт від 17.05.2011 №178/172/НОМЕР_1 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.05.2011 №0000291701, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 181527,50грн., у тому числі за основний платіж - 145222,00грн. та штрафні санкції - 36305,50грн.; та від 31.05.2011 №0000281701, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 111541,52грн., у тому числі основний платіж - 111541,52грн., штрафні санкції - 0,00грн. Висновок податкового органу про заниження позивачем сум податкового зобов'язання ґрунтується на тому, що операція позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврія Будпостач» є безтоварними. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що правочини позивача з контрагентом відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у позивача відсутні документи на підтвердження транспортуванню паливно-мастильних матеріалів, акти приймання-передачі товару, довіреності у зв'язку з чим неможливо встановити факт реального здійснення господарських операцій. Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, з огляду на наступне. Згідно частини другої статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства. Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврія Будпостач» підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем договором, податковими та видатковими накладними, рахунками, виписками з банку про оплату паливних матеріалів. Придбане у Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія Будпостач» паливо у встановленому порядку оприбутковано позивачем та в подальшому використано в своїй господарській діяльності, а саме реалізовано через власну автозаправну станцію, що підтверджується матеріалами справи, зокрема книгою обліку доходів і витрат, касовою книгою, чеками щодо надходження нафтопродуктів за кількістю та видам, щоденними змінними звітами АЗС за встановленою формою 17-НП. Як встановлено судом першої інстанції, постачання нафтопродуктів за договором з Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврія Будпостач» здійснювалося транспортом і за рахунок постачальника. Товар від постачальника безпосередньо отримував ОСОБА_1. Судом першої інстанції правомірно відхилено доводи відповідача щодо безтоварності спірних операцій з огляду на відсутність транспортних накладних на перевезення, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних та не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій. Колегія суддів також звертає увагу на те, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Таким чином, слід погодитися з висновком суду першої інстанції, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврія Будпостач» та відповідно правомірність формування податкового кредиту та витрат за відповідними операціями. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо неправомірності податкових повідомлень-рішень від 31.05.2011 №0000281701 та №0000291701 є правильним. Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухваленої у справі постанови апеляційного суду та залишення в силі постанови суду першої інстанції. Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

У Х В А Л И Л А: Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 по справі №2а-0870/4743/11 скасувати, залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.07.2011. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.  Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна  Судді: __________________ Л.І. Бившева __________________ А.М. Лосєв

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. Якщо позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних та не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень контролюючого органу якими йому було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість. Висновок податкового органу про порушення платником вимог податкового законодавства ґрунтується на неправомірному формуванні валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентами з огляду на нікчемність укладених правочинів, що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних правових наслідків та з метою ухилення від сплати податків. Також контролюючі органи вважають, що платником було пезпідставно віднесено до валових витрат витрати на придбання аудиторсько-консультаційних послуг, оскільки понесені витрати не підтверджено відповідними обліковими документами, що свідчить відсутність реальності та фактичного виконання договірних відносин. Постановою суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою суду апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог.

 Правова позиція 

Умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

не задоволено
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію