Податкова судова практика

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, якими до платника застосовувались штрафні санкції та скориговувалась сума зобов’язання з податку на прибуток та з податку на доходи фізичних осіб. Контролюючий орган зазначає, що платником було придбано нерухоме майно як товар для подальшого продажу іншим особам, однак, отримані кошти, як складова валового доходу не відображена платником, у зв’язку з чим відбулось заниження податку на прибуток. Контролюючі органи також зазначають, що у результаті порушення норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не було утримано та перераховано податок з доходів найманих працівників, в результаті чого занижено податок з доходів найманих працівників. Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення про застосування суми штрафних санкцій.  Постановою апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстранції в частині відмови в позові скасовано, прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, про визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та про визначення  суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

 Правова позиція 

Якщо нежитлові приміщення цокольного поверху були внесені до статутного капіталу платника він є власником цих активів, а тому відповідне нерухоме майно є основними фондами платника.

Відсутність у платника окремого обліку амортизаційних відрахувань на це майно не спростовує належність цього майна до основних фондів.

Оскільки платник не є податковим агентом по відношенню до третьої особи, осклільки суми перераховувались платником на користь третьої особи у якості погашення зобов’язань за договором купівлі-продажу частки статутного капіталу. Отже, він не був зобов’язаний утримувати та перераховувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету, оскільки вказана сума не була доходом найманого працівника підприємства платника.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з проханням про скасування податкового повідомлення-рішення щодо збільшення розміру грошових зобов’язань платника. Так, податкові накладні від імені контрагента на користь платника були виписані (підписані) невідомою особою, оскільки директор контрагента надав свідчення, що жодних бухгалтерських та первинних документів по господарських операціях від імені товариства не підписував та нікого на це не уповноважував. Постановою окружного адміністративного суду, яка залишена без змін ухвалою апеляційним адміністративним судом, в задоволенні позовних вимог платника було відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Платник звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Слід також враховувати, що наявність певних недоліків у первинних документах (довідках про вартість виконаних робіт, актах про приймання виконаних будівельних робіт) при наявності інших документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести податок, сплачений в ціни отриманого товару (робіт, послуг), до складу податкового кредиту.

Показання свідка в межах кримінального провадження не є підставою для звільнення від доказування, перелік яких міститься у ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки за ч. 4 ст. 72 цього Кодексу підставою для звільнення від доказування є лише вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили та який є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з проханням про скасування податкового повідомлення-рішення, за яким контролюючим органом були донараховані грошові зобов’язання на підставі акта про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів платника, на основі яких контролюючий орган дійшов висновку щодо нікчемності правочинів між платником і контрагентами. Постановою окружного адміністративного суду, яка залишена без змін ухвалою апеляційним адміністративним судом, позовні вимоги платника були задоволені. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

ПК України передбачає наступні підстави для формування податкового кредиту: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам в сумі, визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів платника податку не є джерелом отримання податкової інформації, яка згідно положень ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок контрагентів платника податку не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень контролюючого органу яким йому було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток. Контролюючий орган зазначає, що діяльність платника не відповідає меті та направленням діяльності страхової компанії, яка нібито створена з ціллю сприяння створення ринку страхових послуг. Перевіркою не підтверджено наявність надання послуг страхування, що свідчить про те, що правочин між платником та страхувальниками не мали мети настання реальних наслідків. Отже, такі правочини є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю. Постановою суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовлено з мотивів правомірного прийняття спірного  податкового повідомлення – рішення. Постановою апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог, визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення – рішення з підстав обґрунтованості позовних вимог.

 Правова позиція 

Норми Податкового кодексу України дозволяють платнику податків відносити витрати, пов'язані із страхуванням фінансових ризиків та майна, до витрат, які впливають на визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, за умови їх підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Страхування, як спосіб захисту осіб від настання певних подій, обумовлених договором страхування не включає такої ознаки як обов'язкове та неминуче настання відповідної події.

Страховий випадок може статися, а може і не статися, але сутність страхування полягає у тому, що застрахована особа за плату страховику отримує захист від наслідків можливого настання відповідної події. Надання страхових послуг має у своїй суті не лише виплату страхового відшкодування, а й надання застрахованій особі захисту.

Якщо що витрати по договорах страхування належним чином та повною мірою підтверджені первинними документами, донарахування грошового зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням є протиправним.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень попередніх інстанцій, якими на вимогу платника податків скасовано податкові повідомлення-рішення, що були прийняті контролюючим органом в силу здійснення платником завищення залишку від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанції, якими відмовлено в задоволенні його вимог стосовно визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, що прийняті контролюючим органом на підставі висновку про неправомірне формування складу витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій, що містять ознаки фіктивності.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Наявність у платника податків належно оформлених документів, необхідних для віднесення сплачених сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток, не є безумовною підставою формування даних податкового обліку у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

задоволено частково

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанцій, якими на вимогу платника податків скасовано податкові повідомлення-рішення, що були прийняті контролюючим органом на підставі висновку перевірки про безпідставність формування платником податків сум податкового обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість за результатами господарських операцій, оскільки останні характеризуються фіктивністю.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та складу витрат з податку на прибуток за операціями, що мають ознаки фіктивності. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та складу витрат з податку на прибуток за операціями, що мають ознаки фіктивності. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та складу витрат з податку на прибуток за операціями, що мають ознаки фіктивності. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише відсутністю контрагента за юридичною адресою та відсутністю в нього основних фондів, складських приміщень, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та складу витрат з податку на прибуток за операціями, що мають ознаки фіктивності. Перша та апеляційна інстанції відмовили у задоволені вимог платника, який і звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та складу витрат з податку на прибуток за операціями, що мають ознаки фіктивності. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та складу витрат з податку на прибуток за договором, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та складу витрат з податку на прибуток за операціями, що мають ознаки фіктивності. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (далі – ППР), яким платнику визначено суму податкового зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб. Платник зазначає, що на момент винесення відповідачем оскаржуваного рішення автомобіль використовувався понад 5 років, тобто вказаний автомобіль не відноситься до об'єктів оподаткування визначених ст. 267 ПК України, а тому податкове повідомлення-рішення є протиправним та  підлягає скасуванню.

 Правова позиція 

У разі, коли станом на дату прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, так станом і на дату, з якої законодавцем покладено обов'язок із сплати транспортного податку (01 січня 2015 року), використовувався понад 5 років, такий автомобіль не є об’єктом оподаткування транспортним податком та в платника відсутній податковий обов’язок з цього податку.

При визначенні об'єкта оподаткування транспортним податком час використання легкового автомобіля необхідно рахувати з дати його першої реєстрації не лише в Україні, а і за кордоном, що підтверджується положеннями підпункту 14.1.251 пункту 14.1. статті 14, підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України.

задоволено

 Фабула справи  Особа звернулася до суду з позовом, у якому просила відповідно до статей 47, 116, 117 Кодексу законів про працю України стягнути на її користь середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні. На обґрунтування позову особа зазначила, що Житомирський окружний адміністративний суд постановою, що набрала законної сили, зобов'язав райдержадміністрацію здійснити остаточний розрахунок із нею. Зазначила, що такий розрахунок проведено значно пізніше. Тому, з огляду на вимоги статті 117 КЗпП, вважала, що не проведення з вини власника розрахунок при звільненні є підставою для виплати їй середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що положення статті 117 КЗпП до вказаних правовідносин не можуть бути застосовані, оскільки фактично оскаржується несвоєчасне виконання судового рішення. Крім того, у своїй ухвалі апеляційний суд указав, що за правилами статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 606-XIV) під виконанням судового рішення розуміється завершальна стадія судового провадження, в межах якої в примусовому порядку виконується рішення суду. Контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється, зокрема, і через розгляд адміністративними судами адміністративних позовів стосовно рішень, дій і бездіяльності державної виконавчої служби, що ініціюється учасниками виконавчого провадження шляхом звернення до адміністративного суду з окремим позовом.

 Правова позиція 

Відповідно до приписів частини першої статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпПобов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

задоволено частково
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію