Податкова судова практика

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкового повідомлення рішення контролюючого органу, прийнятого на підставі висновку про неправомірність нарахування та сплати платником податку на прибуток, який є підприємством залізничного транспорту. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Касаційний суд відмовив контролюючому органу у відкритті провадження. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Верховний Суд України дійшов висновку стосовного того, що якщо управління залізниці не має підпорядкованих підприємств залізничного транспорту, які мають статус юридичних осіб, та, відповідно, їх структурних підрозділів, то єдиним платником податку на прибуток (одержаним як від основної діяльності, так і від інших складових загальної господарської діяльності залізничного транспорту) в системі зазначеного управління залізниці є виключно управління залізниці, а структурні підрозділи залізниці відповідно до підпункту 2.2.2 пункту 2.2 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення відповідних відносин) не вважаються окремими платниками податку, оскільки не мають статусу підприємств.

Таким чином правомірними є дії управління залізниці, відокремлені підрозділи якої не мають статусу юридичної особи, щодо прийняття рішення про сплату консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, прийнятого на підставі висновку про порушення платником вимог відображення в податковому обліку податку на прибуток операцій із продажу кредитного портфелю (факторингу) пов’язаній особі. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Касаційний суд скасував рішення попередніх інстанцій, відмовивши у задоволені вимог платника. Таким чином, платник податків звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Верховний Суду України дійшов висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, на рішення якої посилається платник податку, обґрунтовуючи різне правозастосування.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанції, якими задоволено вимоги платника податків стосовно скасування податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, що прийняв їх на підставі висновку про порушення вимог формування платником податків складу витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ.

 Правова позиція 

Підставою для виникнення у платника податків права на формування складу витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість є факт реального здійснення господарських операцій з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. Наявність таких первинних документів є беззаперечною умовою відхилення доводу контролюючого органу про фіктивність господарських операцій платника податків, що ґрунтується на висновку акту перевірки та акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів платника.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу про зменшення розміру від’ємного значення суми ПДВ, про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ та донарахування штрафних фінансових санкцій; рішення за результатами розгляду скарг платника, а також з вимогою стягнути суми бюджетного відшкодування ПДВ. Прийняті такі повідомлення-рішення на підставі висновку про неправомірність застосування платником нульової ставки ПДВ. Перша, апеляційна та касаційна інстанції частково задовольнили вимоги платника, скасувавши податкові повідомлення-рішення та рішення за результатами розгляду скарги. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Верховний Суд України відповідно до нечинного на сьогодні Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» визначив, що поставка послуг у значені цього Закону, яка була здійснена на митній території України платником податку на додану вартість, оподатковується за ставкою 20 відсотків.

Так, у випадку, коли між платником податку на додану вартість та контрагентом - резидентом платника укладено цивільно-правову угоду, за умовами якої контрагент платника зобов’язався вчинити від свого імені, за рахунок та дорученням платника за плату правочин з проведення ремонту виробів, що є власністю третьої особи - замовника за цією угодою, з яким, виступаючи від свого імені, контрагент платника самостійно вчиняє зовнішньоекономічну угоду на виконання ремонту виробів, зобов’язаний передати вироби платнику для виконання ремонту та прийняти від нього це майно після виконання ремонту, і при цьому обов’язок здійснення декларування та митного оформлення товарів лежить на платнику ПДВ, тому в результаті платник повинен обрахувати та сплатити податкове зобов’язання з ПДВ за ставкою 20 відсотків.

задоволено частково

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду із вимогою стягнути із платника податків заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами за рахунок коштів з рахунків у банківських установах, що обслуговують платника, та за рахунок його активів. Контролюючий орган не надсилав платнику податків вимогу про сплату податкового боргу. Перша інстанція задовольнила вимоги контролюючого органу. Апеляційна та касаційна інстанції скасовуючи рішення першої, відмовили контролюючому органу у задоволенні його вимог. Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, контролюючий орган звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України.

 Правова позиція 

Звернення контролюючого органу до суду із вимогою про стягнення із платника податку податкового боргу, без попереднього надсиланням контролюючим органом такому платнику податкової вимоги про сплату податкового боргу, є порушенням податкового законодавства.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням бездіяльності контролюючого органу щодо ненадання Державній казначейській службі висновку про повернення платнику надмірно сплаченого податку на прибуток, а також з вимогою стягнути з держбюджету на його користь відповідні кошти. Перша інстанція частково задовольнила вимоги платника, визнавши протиправною бездіяльність контролюючого органу. Апеляційний та касаційний суди рішення першої інстанції в частині відмови в задоволені вимог платника рішення першої інстанції скасував, задовольнивши відповідні вимоги платника. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Верховний Суду України дійшов висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, на рішення якої посилається контролюючий орган, обґрунтовуючи різне правозастосування.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанції, якими відмовлено у задоволені його вимог стосовно скасування податкового повідомлення-рішення, що прийняті контролюючим органом на підставі висновку про завищення платником податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями з поставки від контрагента товарів, транспортування яких не підтверджено. Такий висновок прийнятий на основі результатів перевірки контролюючого органу, яку проведено на підставі постанови слідчого податкової міліції, винесеної у межах кримінального провадження, до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі.

 Правова позиція 

Контролюючий орган не має права приймати податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі результатів перевірки, підставою проведення якої є постанова слідчого податкової міліції, винесена у межах кримінального провадження, до набрання законної сили судовим рішення у відповідному кримінальному провадженні.

невідомо

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанції, якими задоволено вимоги платника податків щодо скасування податкових повідомлень-рішень, що прийняті контролюючим органом з підстав непідтвердження платником реальності господарських операцій за договорами з його контрагентами.

 Правова позиція 

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на включення витрат підприємства до валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов’язані з рухом активів, зміною зобов’язань чи власного капіталу платника, відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а також підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, прийнятого на підставі висновку про порушення платником термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Перша, апеляційна та касаційна інстанції задовольнили вимоги платника. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Верховний Суду України дійшов висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, на рішення якої посилається контролюючий орган, обґрунтовуючи різне правозастосування.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, яким платнику зменшено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток в силу порушення останнім вимог формування доходу. Перша інстанція відмовила у задоволені вимог платника. Апеляційна та касаційна інстанції скасували рішення першої, задовольнивши вимоги платника. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Верховний Суду України дійшов висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, на рішення якої посилається платник податку, обґрунтовуючи різне правозастосування.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про неправомірність формування платником податкового кредиту з ПДВ та складу витрат із податку на прибуток за результатами фіктивний господарських операцій. Перша, апеляційна та касаційна інстанції задовольнили вимоги платника податків. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Верховний Суду України дійшов висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, на рішення якої посилається платник податку, обґрунтовуючи різне правозастосування.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням бездіяльності контролюючого органу щодо повернення надмірно сплачених до бюджету мита та ПДВ, а також з вимогою стягнути з бюджету на його користь відповідні кошти. Перша інстанція задовольнила вимоги платника. Апеляційна інстанція скасувала рішення першої, відмовивши у задоволенні вимог платника. Касаційний суд скасував рішення апеляційної та залишив в силі рішення першої інстанції. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Якщо після сплати декларантом обов’язкових платежів згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, то сума надміру сплачених податків і зборів повертається декларанту у порядку, визначеному в Наказах ДМСУ від 20.07.2007 № 618 та № 611/147 (втратив чинність; взамін йому прийнято спільний наказ Міндоходів України та Міністерства фінансів України від 30.12.2013 № 882/1188), на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Цей порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов’язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов’язаних з розмитненням і справлянням митних платежів.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкового повідомлення-рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання із земельного податку з фізичних осіб. Перша, апеляційна та касаційна інстанції задовольнили вимоги платника. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Верховний Суд України виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України на нормами інших актів у разі їх суперечності, висловив позицію стосовно того, що обов’язок із сплати земельного податку виникає у особи, навіть незважаючи на те, що вона не зареєструвала право власності чи користування земельною ділянкою, з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення щодо нарахування йому грошового зобов’язання із земельного податку за земельну ділянку під належним позивачу нежитловим приміщенням у багатоквартирному будинку. Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позов. Вищий адміністративний суд залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій.

 Правова позиція 

Обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. При цьому, наявність зареєстрованого речового права на земельну ділянку є не обов’язковою.

задоволено

 Фабула справи  Особа звернувся до суду з позовом до управління ПФУ, у якому просив: визнати протиправними дії в частині не включення фактичного заробітку для обчислення пенсії за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення. Рішеннями судів попередніх інстанцій позовні вимоги задоволено частково. Особа звернулась з заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

 Правова позиція 

За бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.

задоволено

 Фабула справи  Особа звернулася до суду з позовом, у якому просив визнати дії управління ПФУ протиправними та зобов’язати перерахувати пенсію відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з часу звільнення з військової служби. Рішеннями судів попередніх інстанцій у задоволені позовних вимог відмовлено, у зв’язку з тим, що частина третя статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачає складових грошового забезпечення для обчислення пенсії та порядок визначення їх розмірів.  Особа звернулась з заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

 Правова позиція 

Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

задоволено

 Фабула справи  Заступник прокурора в інтересах держави в особі управління ПФУ звернувся до суду з позовом до Банку про стягнення заборгованості зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Постановою суду першої інстанції позов задоволено, суд апеляційної інстанції у задоволенні позову відмовив. Суд касаційної інстанції рішення суду апеляційної інстанції скасував та залишив у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що у разі звернення суб'єкта владних повноважень до суду про стягнення спірної суми недоїмки зі сплати страхових внесків заходи досудового врегулювання у вигляді направлення вимоги про сплату тієї ж суми заборгованості застосовуватися не можуть. Банк звернувся до Верховного Суду України з заявою про перегляд зазначеного рішення.

 Правова позиція 

Вимога про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є рішенням, на підставі якого орган ПФУ, у передбачених статтею 106 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» випадках, має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Стягнення страхових внесків має відбуватися згідно з положеннями статті 106 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правових позицій.

задоволено

 Фабула справи 

 Правова позиція 

задоволено частково
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію