Податкова судова практика

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб. Під час перевірки платника контролюючим органом на підставі дослідження первинних документів платника, було встановлено невідповідність вартості основних фондів сумам, вказаним у деклараціях про доходи. Також актом перевірки зафіксовано, що платником протягом періоду, що перевірявся, фактично віднесено до складу валових витрат амортизаційні відрахування основних засобів. А оскільки фізична особа-підприємець не має законодавчих підстав вести бухгалтерський облік, а тому і нараховувати амортизаційні відрахування і відносити до складу валових витрат суми на поліпшення основних фондів, то у платником було занижено оподатковуваний дохід шляхом неправомірного віднесення до складу валових витрат коштів на поліпшення основних фондів з перевищенням нормативу відрахувань, та нарахування амортизації. Постановою окружного адміністративного суду у задоволенні позовних вимог платника відмовлено. Постановою апеляційного адміністративного суду постанову окружного адміністративного суду скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог.

 Правова позиція 

Для цілей визначення оподатковуваного доходу фізичної особи від зайняття підприємницькою діяльністю законодавством передбачено, що до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент виникнення спірних правовідносин. Даним законом передбачена можливість фізичній особі-підприємцю формувати валові витрати і нараховувати амортизацію у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів.  

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Під час приєднання до платника юридичної особи, передавальним актом платнику було надано право на суму від’ємного значення з податку на додану вартість юридичної особи, що приєднувалась, що було відкориговано у податковій звітності платником поданим розрахунком коригування Контролюючим органом зазначений перехід права на бюджетне відшкодування до платника розглядається як неправомірне. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги платника задоволено.

 Правова позиція 

У разі приєднання підприємства до правонаступника показники діяльності першого переносяться у баланс та податковий облік другого та повністю враховуються в господарській діяльності підприємства-правонаступника, що свідчить про право правонаступника враховувати  суму від’ємного значення з податку на додану вартість, що перейшла до платника від підприємства, що приєднувалось.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішення апеляційної інстанції, яким задоволено вимоги платника податків стосовно скасування податкового повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій з ПДВ, прийнятого контролюючим органом на підставі висновку про подання уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з самостійним виправленням виявлених помилок, в якому платник збільшив суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства, однак без нарахування штрафу в розмірі трьох відсотків від суми недоплати.

 Правова позиція 

До платника податків, який перебуває на пільговому режимі оподаткування та є звільненим від сплати податку до бюджету, у випадку порушення ним правил оподаткування застосовуються заходи відповідальності, що передбачають розрахунки з бюджетом.

Надіслання ж таким платником уточнюючого розрахунку із зазначенням суми недоплати, однак без нарахування штрафу в розмірі трьох відсотків від такої недоплати, є підставою для накладення контролюючим органом на платника штрафних санкцій в порядку статті 123 Податкового кодексу України.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішення апеляційної інстанції, яким відмовлено у задоволені його вимог стосовно скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку про заниження платником податків суми податку на додану вартість, завищення платником від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду з податку на додану вартість зі спеціальним режимом оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, здійснення платником торгівлі продукцією власного виробництва через касу без оформлення прибуткових касових ордерів, несвоєчасне оприбуткування готівки в касі платника, проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.

 Правова позиція 

Будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Товари (послуги) використані для вирощування загиблих посівів (насіння, добрива, палива) не можуть вважатися використаними в операціях, які є господарською діяльністю, адже урожай із таких посівів не буде зібрано та реалізовано.

задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду з вимогою про припинення юридичної особи на підставі того, що не платник подає до органів державної податкової служби, передбачені діючим законодавством України податкові декларації та документи бухгалтерської звітності протягом трьох років.

 Правова позиція 

Контролюючі  органи можуть звертатися до суду, зокрема, з позовом про ухвалення судового рішення щодо припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців у випадках коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції.  Дане право контролюючого органу розповсюджується і на припинення громадської організації, зокрема, за неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.  

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень щодо нарахування платнику штрафних санкцій внаслідок виникнення несплати через зарахування контролюючим органом коштів, сплачених платником в рахунок погашення поточних та розстрочених зобов’язань у рахунок погашення податкового боргу платника. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги платника задоволені.

 Правова позиція 

Право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням чинного на момент виникненя спірних правовідносин слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не дає податковому органу право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень, якими платнику донараховано податку на додану вартість та нараховано податку з доходів фізичних осіб. Контролюючим органом встановлено розбіжність між сумою виручки відображеного платником в звітах суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку та фактичними надходженнями на розрахунковий рахунок платника та готівкою і відповідно до цього встановлено, що платник повинен був здійснювати діяльність за загальною системою оподаткування, але натомість підприємець на року здійснював господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування.

 Правова позиція 

Договір доручення відноситься до договорів про надання послуг, тобто повірений надає послугу і отримує за це відповідну плату, тому повірений продає не товар, а свою послугу. Таким чином, обсяг виручки фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності, який є платником єдиного податку здійснює діяльність згідно з договорами доручення і виступає в цьому договорі Повіреним, складається з сум винагороди, одержаної таким Повіреним згідно договору доручення. Готівкові гроші, отримані суб'єктом підприємницької діяльності під звіт на виконання умов договору доручення, не є виручкою останнього від реалізації продукції у розумінні положень чинного на момент виникнення спірних відносин законодавства. Обсяг виручки суб'єктом підприємницької діяльності, що є платником єдиного податку і здійснює свою діяльність як комерційний представник за договором доручення, складається лише із сум винагороди, яка у періоді, що перевірявся, не перевищила визначеного граничного розміру. Посередницького характеру господарських операцій платника (договір доручення), має наслідком відсутність у платника податкового зобов’язання з ПДВ.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про  визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень, якими платнику контролюючим органом визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку з доходів фізичних осіб. З позиції контролюючого органу порушення платником положень податкового законодавства полягало у формуванні валових витрат та податкового кредиту на підставі неналежних первинних документів, що позбавляє можливості зробити висновок про зв'язок придбаних послуг із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Також податковий орган дійшов висновку про безпідставне віднесення до складу валових витрати на відрядження працівників та як наслідок отримання останніми додаткового блага з огляду на те, що службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний характер, не вважається відрядженням, а також відсутність виданих платником наказів про відрядження на кожного працівника. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, позовні вимоги задоволено частково: податкові повідомлення-рішення про визначення платнику зобов’язань із податку на прибуток визнані протиправними та скасовані, податкове повідомлення-рішення в частині визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем "податок з доходів фізичних осіб", в іншій частині позовних вимог відмовлено.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Недотримання вимог, що пред'являються до оформлення первинного документа в бухгалтерському обліку, не може бути підставою для прийняття рішення про виключення суми зі складу валових витрат та/або податкового кредиту.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою про скасування наказу про призначення перевірки та податкових повідомлень-рішень, якими платнику визначено грошове зобов'язання з ПДВ та донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток. Під час цієї перевірки контролюючий орган дійшов висновку про те, що відсутність у  контрагента платника працівників, основних фондів, матеріально-технічної бази, відсутність у цього товариства будь-яких первинних документів на підтвердження факту провадження ним реальної господарської діяльності, використання платником вексельної форми розрахунків у правовідносинах з цим контрагентами є свідченням нікчемності укладених правочинів, а також фіктивності операцій з поставки платнику вантажно-розвантажувальних послуг у рамках виконання цього договору. Постановою окружного адміністративного суду позов задоволено у повному обсязі. Постановою апеляційного адміністративного суду назване рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання нечинним оспорюваного наказу та визнання неправомірними дій контролюючого органу з проведення податкової перевірки; у цій частині позовних вимог відмовлено з посиланням на правомірність призначення та проведення цієї перевірки з огляду на неповноту наданої платником відповіді на обов'язковий запит податкового органу; в решті постанову суду першої інстанції залишено без змін з тих самих мотивів.

 Правова позиція 

Податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість суму понесених витрат (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. 

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податку на доходи фізичних осіб подав позовну заяву до контролюючого органу про скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого на основі висновків контролюючих органів про невідображення у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податку, неутримання податку на доходи фізичних осіб. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, адміністративний позов задоволено. В касаційній скарзі відповідач (контролюючий орган), посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

 Правова позиція 

Нарахування, утримання та сплату податку на доходи фізичних осіб здійснює податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь таких платників податку.

Якщо факт перебування фізичної особи у трудових правовідносинах з роботодавцем, у тому числі і факт нарахування та виплати їй заробітної плати чи іншої винагороди відсутній, то за таких обставин у спірних правовідносинах цей роботодавець не виконує функцій податкового агента, відтак обов'язок щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб у нього відсутній, а відповідно і відсутній обов'язок подавати контролюючому органу відомості про оподаткування доходів окремого платника податку, у тому числі відображати у податковому розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь такого платника податку.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків подав позовну заяву про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу та скасування рішень про застосування фінансових санкцій, прийнятих на основі висновків контролюючого органу про несплату позивачем страхових внесків на винагороди особам, які виконували роботи за цивільно-правовими угодами. Постановою адміністративного суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позов задоволено частково. Визнано протиправною і скасовано вимогу контролюючого органу про сплату боргу. Визнано протиправним і скасовано рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

 Правова позиція 

Для того щоб правильно визначити правову конструкцію, яку слід застосовувати для врегулювання правовідносин (договір про надання послуг чи договір підряду), необхідно чітко розмежовувати поняття робіт та послуг. Характерною ознакою послуг є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача. Предметом підрядних відносин може бути як створювана річ, так і обробка, переробка, ремонт вже існуючої речі.

У разі, якщо суми винагород виплачуються особам за надання послуг за договорами цивільно-правового характеру, внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не нараховуються та не сплачуються.

не задоволено
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію