Податкова судова практика

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду про скасування податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом було зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток позивача у зв’язку з тим, що платник відносить до складу валових витрат витрати з оплати послуг з охорони та відео спостереження за автомобілями, які здійснює філія «Рубіж-Авто» АТ «Українська автомобільна корпорація», за які не отримує компенсацію у складі дилерської маржі. Постановою окружного адміністративного суду позов задоволено. Постановою апеляційного адміністративного суду постанову окружного адміністративного суду скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. Платник податків звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Важливими ознаками у агентських договорах та договорах доручення є відсутність факту переходу права власності на товар (роботу, послугу), а, отже, майно, яке передається за такими договорами не можна визначати як продаж або поставку.

Кошти або вартість майна, що надходять комісіонеру (повіреному, агенту тощо) у межах договорів комісії, доручення, консигнації та інших аналогічних цивільно-правових договорів не впливають на податковий облік, та у Декларації з податку на прибуток підприємства не відображаються. Проте, винагорода комісіонера (повіреного, агента тощо) класифікується як дохід від операційної діяльності.

задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду з позовом про припинення юридичної особи платника. Позовні вимоги контролюючий орган обгрунтовує тим, що що юридична особа - політична партія  перебуває на обліку як платник податків, проте податкових декларацій та документів фінансової звітності не подає, що, своєю чергою, згідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» є підставою для припинення юридичної особи. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, в задоволенні позову відмовлено.

 Правова позиція 

У межах здійснення контрольних функцій органи державної податкової служби в установленому законом порядку мали право звертатися до суду з позовом про припинення юридичної особи - політичної партії за неподання протягом року податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону. Залежно від підстав припинення політичної партії та суб'єкта звернення до суду застосуванню підлягають норми Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»  чи Закону України, «Про політичні партії в Україні».

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого внаслідок порушення платником терміну подання до контролюючого органу податкової звітності форми 1-ДФ. Постановою окружного адміністративного суду позов задоволено Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано постанову окружного адміністративного суду та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів безпідставності заявлених вимог.

 Правова позиція 

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 Податкового кодексу, податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою, а саме - у пп. 49.9.2 п. 49.9 ст. 49 ПК України зазначено, що у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк. Згідно до п.49.13 ст.49 ПК України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість. Підставою для прийняття даних ППР було безпідставне завищення позивачем податкового платником кредиту з ПДВ шляхом подачі уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з ПДВ зі спливом 365 днів, що порушує норму підпункту 198.6 ПК України та безпідставне віднесення платником до складу податкового кредиту суми мита, сплаченого при ввезені товару на митну територію України Постановою окружного адміністративного суду, яка залишена без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено.

 Правова позиція 

У разі виявлення у майбутніх податкових періодах помилок, що містяться у раніше поданій податковій декларації, платник податків зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації не пізніше закінчення 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації відповідно до положень підпункту 50.1 ПК України.

При порушенні контролюючим органом вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, шляхом незазначення в акті перевірки посилання на первинні та інші документи платника, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність порушень платником законодавства, у контролюючого органу відсутні підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень на основі такого акту перевірки.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанцій, якими задоволено вимоги платника податків стосовно скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом на підставі висновку перевірки, що була проведена на підставі наказу керівника контролюючого органу, який виданий в один день із запитом контролюючого органу, який містить перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

 Правова позиція 

У випадку, якщо контролюючий орган надіслав платнику запит, який містить перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту, в той самий день, що і складено наказ на призначення позапланової невиїзної документальної перевірки, то на час прийняття рішення про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки така обставина як ненадання платником податків пояснень та їх документальних підтверджень на такий запит протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту виникнути не могла.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень, якими йому нараховано зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток. Підставою прийняття даних ППР було те, що платником не включено до складу доходу суму заборгованості, яка погашається та завищено витрати на суму нарахованих (сплачених) процентів за борговими зобов'язаннями по договорах позики, отриманих від установи, статус якої як фінансової не підтверджено. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено.

 Правова позиція 

При першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог ПК України, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону. Факторингові операції, об'єктом боргу яких є валютні цінності не є об'єктом оподаткування. Плата клієнта за відступлення фактору свого права грошової вимоги до третьої особи (боржника) є кваліфікуючою ознакою операцій факторингу. 

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість внаслідок безпідставного віднесення платником до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, отриманих контрагента по операціях фактично не здійснених в межах господарської діяльності підприємства, що призвело до заниження податку на додану вартість. Постановою окружного адміністративного суду в задоволенні позову відмовлено. Постановою апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове про задоволення позовних вимог; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.

 Правова позиція 

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення останнього права на податковий кредит відсутні.

Платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням його контрагентами вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит. У разі коли постачальники допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податків товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише порушеннями контрагентами вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності або деякими дефектами в розрахункових документах, зумовленими допущеними помилками.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, тому відсутність товарно-транспортної накладної, яка не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, за наявності належних первинних документів на поставку товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій. Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.

не задоволено

 Фабула справи  Платник оскаржив податкові повідомлення-рішення, прийнятих внаслідок заниження платником суми податку на додану вартість та податку на прибуток. Контролюючий орган обґрунтовує свої рішення тим, що формування валових витрат платником та віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту відбулось на основі операцій, реальність  яких не підтверджена необхідними первинними документами. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено частково. 

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.   Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. 

Наявність у платника податків належно оформлених документів, необхідних для віднесення сплачених сум до податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, не є безумовною підставою формування даних податкового обліку у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Так, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою  про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток та суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість. Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу щодо непідтвердження реального виконання господарської операції між позивачем та його контрагентом. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.   Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. 

Наявність у платника податків належно оформлених документів, необхідних для віднесення сплачених сум до податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, не є безумовною підставою формування даних податкового обліку у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Так, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою  про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток та суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість. Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу щодо непідтвердження реального виконання господарської операції між позивачем та його контрагентом. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено повністю.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.   Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. 

Наявність у платника податків належно оформлених документів, необхідних для віднесення сплачених сум до податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, не є безумовною підставою формування даних податкового обліку у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Так, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу про те, що платником включено до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість товарів (робіт, послуг), отриманих від контрагента за нікчемними правочинами.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

не задоволено

 Фабула справи  Платник оскаржив податкові повідомлення-рішення про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, якими платнику нараховані зобов’язання із податку на прибуток та податку на додану вартість та плати за землю. Позиція контролюючого органу базується на тому, що платник відніс до складу податкового кредиту та валових витрат витрати без підтверджуючих документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку; невключення авансових платежів в іноземній валюті до складу валових доходів на дату підписання акта про передбачу суден замовнику за курсом НБУ на дату підписання таких актів. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов задоволено частково. Податкові повідомлення-рішення щодо нарахування зобов’язань з податку на прибуток та плати за землю визнано протиправними та скасовано. У задоволенні решти позову щодо податкового відмовлено.

 Правова позиція 

Сума авансового платежу повинна бути включена до складу валового доходу платника податків за датою підписання акта про передачу морського чи річкового судна замовнику. При цьому у разі отримання авансового платежу в іноземній валюті до складу валового доходу включається сума авансового платежу, що перерахована в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів. Законодавством не передбачено після перерахування авансового платежу в іноземній валюті в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, та визначення балансової вартості такої іноземної валюти за цим курсом, чергового перерахування авансового платежу в іноземній валюті на дату віднесення отриманого доходу до складу валових доходів. Порушення постачальником товару податкового законодавства щодо створення підприємства та ведення господарської діяльності не можуть бути самостійною підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит. Зменшення податкового кредиту покупця у зв'язку з такими порушеннями, за відсутності інших підстав вважати податковий кредит не підтвердженим, вказаним законом не передбачено. У разі коли контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. Стан виконання податкових обов'язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку з господарською діяльністю платника податків. Такий висновок випливає з того, що норми податкового законодавства пов'язують формування податкового кредиту з фактом придбання товарів чи послуг з метою використання в господарській діяльності. З позицій оподаткування має значення господарська операція, що вчинена платником, яка перш за все має бути предметом аналізу в податковому спорі. За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на податковий кредит відсутні. У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам законодавтсва та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. 

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про скасування податкових повідомлень – рішень, якими йому нараховані зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість. Такі рішення контролюючий орган обгрунтовує безтоварним характером господарських операцій, здійснених платником з контрагентами, з огляду на відсутність доказів, які засвідчують  факти транспортування та зберігання придбаних товарів. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено.

 Правова позиція 

Відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як платника, так і контрагента, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій, унеможливлюють висновок щодо реальності придбання товарів (робіт, послуг), фактичного та обґрунтованого понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення сум до складу податкового кредиту. Наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення сум, визначених ними, до складу валових витрат та податкового кредиту, оскільки, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Доказами створення фіктивного підприємства має бути обвинувальний вирок щодо його посадових осіб,  який набрав законної сили, та містив би  в собі встановлені судом об'єктивні дані щодо ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до суду про визнання податкових повідомлень-рішень, якими платнику визначено податкові зобов’язання з податку на прибуток та визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість. Контролюючий орган обґрунтовує прийняття даних ППР тим, що у платника відсутнє право на формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками господарських операцій контрагентом з огляду на не підтвердження їх реального характеру. Постановою окружного адміністративного суду позов задоволено. Постановою апеляційного адміністративного суду постанову окружного адміністративного суду скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

 Правова позиція 

Відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як платника, так і контрагента, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій, унеможливлюють висновок щодо реальності придбанням товарів (робіт, послуг), фактичного та обґрунтованого понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення сум до складу податкового кредиту. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. 

не задоволено

 Фабула справи  Платник оскаржив податкові повідомлення-рішення щодо донарахування зобов’язань із податку на додану вартість та податку на прибуток. Контролюючий орган вважає, що платником неправомірно включено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту витрат та податку на додану вартість відповідно за операціями з контрагентом щодо придбання агентських послуг за договором, що мав нереальний характер. Реальність вказаних господарських операцій поставлена контролюючим органом під сумнів з тих мотивів, що платником у підтвердження фактичного здійснення операцій контрагентом не надано належним чином оформлених первинних документів. Постановою окружного адміністративного суду в задоволенні позову відмовлено. Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано постанову суду першої інстанції, позов задоволено повністю.

 Правова позиція 

Деякі дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або неточності в їх заповненні), за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального придбання платником податку (покупцем) товарів (послуг), не можуть розглядатися як самостійні підстави для висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит. Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. 

не задоволено
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію