Податкова судова практика

 Фабула справи  Платник оскаржив податкове повідомлення-рішення, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у зв’язку із невиконання положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо ненадання платником доказів нарахування, утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати, яку було виплачено найманим працівниками у відповідний період. Постановою окружного адміністративного суду в задоволенні позову відмовлено. Постановою апеляційного адміністративного суду постанову окружного адміністративного суду скасовано, а позов задоволено частково. 

 Правова позиція 

Законодавством, чинним на момент розгляду даних правовідносин, передбачено сплату лише єдиного податку у межах від 20 грн. до 200 грн. та за найманих працівників у розмірі 50 % за кожну особу від ставки єдиного податку, що звільняє платника від обов'язку по нарахуванню, утриманню та перерахуванню податку на доходи фізичних осіб як податкового агента. Отже, підстава для визначення позивачу суми податку з доходів фізичних осіб, саме невиконання положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо ненадання платником доказів нарахування, утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати, яку було виплачено найманим працівниками у відповідний період, до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.      

задоволено частково

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанцій, якими задоволено вимоги платника стосовно скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі висновку про недостовірність нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів, а також про неправомірність формування платником податкового кредиту з ПДВ.

 Правова позиція 

При ввезенні товарів у режимі імпорту у платника виникає право на податковий кредит за фактом сплати ПДВ митному органові при розмитненні імпортованого товару.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій щодо відмови в митному оформленні товарів за ставкою 7% ПДВ, скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, скасування рішення та стягнення коштів з Державного бюджету. Суди першої та апеляційної задовольнили частково позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Митне оформлення товарів за ставкою 7% ПДВ можливе лише при наявності у платника дозволу на проведення клінічних випробувань лікарських засобів та медичних виробів, що ввозилися на митну територію України. За умови надання митному органу , документів, які б дозволяли застосування лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання у межах клінічних випробувань останній не уповноважений відмовити у застосуванні зниженої ставки податку на доданку вартість при оподаткуванні ввезених позивачем на митну територію України товарів згідно з митними деклараціями.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про визнання недійсними установчих та реєстраційних документів і скасування державної реєстрації. Контролюючий орган обґрунтовує свою позицію тим, що підставою визнання недійсним установчих, реєстраційних та первинних фінансово - господарських документів, а також скасування державної реєстрації є допущені платником порушення при реєстрації змін до установчих документів підприємства, які не можна усунути, оскільки, така реєстрація відбулась поза межами правового поля, так як у платника була відсутня воля на набуття прав та обов'язків учасника та директора товариства, а отже останнє було створено без мети здійснення господарської діяльності, реєстрація підприємства проведена на підставну особу з метою ухилення від сплати податків. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, в задоволенні позову відмовлено.

 Правова позиція 

Положення Закону України "Про державну податкову службу в Україні", чинним на момент вирішення спору, не передбачено повноваження державної податкової інспекції на звернення до суду з позовними вимогами про визнання недійсними установчих, реєстраційних документів та первинних фінансово - господарських документів.  

задоволено частково

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду з вимогою про припинення юридичної особи. Податковий орган як на підставу обгрунтування позовних вимог, які до закінчення судового розгляду були уточнені, послався на те, що при створенні юридичної особи були порушені вимоги закону, які не можна усунути, а саме - згідно пояснень, наданих третьою особою працівникам податкової міліції, відповідно до реєстраційних документів товариства є директором, проте господарською діяльністю не займався. Постановою суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено. Апеляційний адміністративний суд своєю постановою судове рішення першої інстанції скасував та адміністративний позов задовольнив частково: припинив державну реєстрацію товариства з моменту внесення запису до Єдиного державного реєстру, в частині позовних вимог про визнання недійсним статуту товариства з моменту державної реєстрації та визнання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість товариства з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість провадження у справі закрив.

 Правова позиція 

Компетенція контролюючих органів поширюється саме на відносини в сфері оподаткування. Контролюючі органи можуть звертатися з вимогами про припинення суб'єктів господарювання не в усіх випадках, визначених ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", а лише в тих, коли контролюючі органи діють на реалізацію своєї владної компетенції. Тому контролюючі органи вправі звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством та здійснення юридичною особою діяльності, що заборонена законом. Даний перелік підстав скасування державної реєстрації є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає та будь-якого обов'язку державного реєстратора засвідчуватися у справжності наміру засновників займатися підприємницькою діяльністю та сплачувати податки не містить. Запис про проведення державної реєстрації юридичної особи може бути визнаний недійсним у випадках наступного усування обставин, що згідно зі ст. 27 Закону були підставою для відмови у державній реєстрації, тобто підстави, які унеможливлюють засвідчення факту створення юридичної особи.  

До компетенції органів державної податкової служби не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців, а звернення до суду з вимогою припинення юридичної особи у зв'язку з провадженням нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом, виходить за межі повноважень органів державної податкової служби, оскільки позивач має право ініціювати припинення юридичної особи у випадку неподанні податкової звітності протягом року.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами планової виїзно документальної перевірки, якими платнику визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств та визначено податкове зобов'язання по податку з доходів найманих працівників. Платник зазначає, що ППР, прийняті за результатами перевірки, є неправомірними, оскільки платником на дані рішення подано до контролюючого органу скаргу, відповідь на яку платником отримано не було, що передбачає її задоволення. Також перевіркою встановлено, що найманому працівнику платника без надання заяви на застосування податкової соціальної пільги до нарахованих доходів у вигляд заробітної плати, застосовувалась податкова соціальна пільга, що спричинило зменшення податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, а також занижено валові доходи з податку на прибуток підприємств. Постановою окружного адміністративного суду в задоволенні позовних вимог відмовлено. Ухвалою апеляційного адміністративного суду постанову окружного адміністративного суду залишено без змін.

 Правова позиція 

Повідомлення про вручення поштового відправлення або конверту з відміткою про причини повернення поштового відправлення є вагомим доказом надсилання платнику відповіді на скаргу і виключає задоволення такої скарги контролюючим органом за мовчазною згодою. Витрати і доходи за укладеним платником довгостроковим договором (контрактом) не враховуються при обчисленні  суми податку на прибуток, якщо укладений позивачем договір не відповідає вимогам пп. 7.10.2 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про  визнання дії протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ та визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, прийнятих за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, підставою призначення якої був підпункт 78.1.11 Податкового кодексу, а саме – на основі судового  рішення про призначення перевірки, а ППР за результатами такої перевірки було прийняте до набрання законної сили рішенням, прийнятим в порядку кримінально-процесуального судочинства. Постановою окружного адміністративного суду позов задоволено. Ухвалою апеляційного адміністративного суду постанову окружного адміністративного суду м. Києва залишено без змін.

 Правова позиція 

Оскільки пункт 86.9 статті 86 та підпункт 78.1.11 пункту 78.1   статті 78 ПК не конкретизують коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, то відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб; у зв'язку з цим правила пункту 86.9 статті 86 ПК поширюються на порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі пп. 78.1.11 п. 78.11 ст. 78 ПК, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.   За змістом пункту 86.9 статті 86 ПК статус матеріалів перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, а тому вони не можуть бути досліджені в порядку адміністративного судочинства до набрання законної сили рішенням, прийнятим в порядку кримінально-процесуального судочинства.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, що було винесене контролюючим органом за перевищення гранично встановлених термінів подання декларації, що виникло внаслідок обставин непереборної сили (антитерористична операція в Луганській та Донецькій областях). Судом першої інстанції винесено рішення на користь платника.

 Правова позиція 

Неможливість визначити дату закінчення триваючої непереборної сили, не є підставою для відмови у продовженні граничних строків для подання податкової декларації.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, за якими платнику визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, збільшено грошове зобов'язання з ПДВ, донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток. Підставою для нарахування платнику зобов’язань із податку на прибуток було те, що платником відображено у складі валових витрат витрати за операціями, що не пов'язані з господарською діяльністю платника, а також не підтверджені необхідними первинними документами. Зобов’язання з ПДВ були нараховані внаслідок незаконного включення платником до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виписаними у минулих звітних періодах та формування платником податкового кредиту за операціями, які не пов'язані з господарською діяльністю платника. Мотивом для нарахування платнику суми податку на доходи фізичних осіб було проведення платником готівкових розрахунків підзвітними особами без подання платіжних документів встановленого зразка.

 Правова позиція 

Оскільки платником подано первинні документи (прибуткові накладні, виписки з банківського рахунку платника про оплату придбаного мазуту у безготівковій формі), що підтверджують фактичне придбання платником цього товару у рамках господарських правовідносин з контрагентом, то подальше (тобто після виконання господарської операції) скасування державної реєстрації цього контрагента та анулювання його реєстрації платником ПДВ не можуть слугувати самостійною підставою для виключення витрат за цими операціями з податкового обліку платника.  

Юридичним фактом, з яким Закон пов'язує виникнення у платника обов'язку з нарахування та сплати до бюджету авансового внеску з податку на прибуток на суму дивідендів, є прийняття таким платником рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам). Якщо ж таке рішення не приймалося (зокрема у даній справі), то підстави для перерахування платнику до бюджету авансового платежу відсутні.

Закон не ставить реалізацію права платника з формування податкового кредиту з ПДВ в залежність від будь-яких умов, зокрема, від моменту отримання платником податкової накладної від постачальника. 

Невідповідність розрахункового документа, представленого підзвітною особою, вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів, не може кваліфікуватися як порушення порядку звітування за одержані під звіт готівкові кошти. Адже відповідний розрахунковий документ видається суб'єктом господарювання - продавцем товарів (робіт, послуг), тоді як ані підзвітна особа контрагента, ані сам платник не можуть бути відповідальними за дотримання іншими особами вимог щодо оформлення розрахункових документів.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими нараховано зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість. Підставою для прийняття даних ППР було отрмання контролюючим органом інформації при здійсненні заходів податкового контролю щодо постачальника платника, згідно з якою це підприємство декларує відсутність основних виробничих фондів, рухомого і нерухомого майна, чисельність працюючих в одну одиницю, що виключає факт поставки цим підприємством товарів (послуг). Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду позов задоволено. 

 Правова позиція 

Податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, зокрема недекларування своїх зобов'язань або несплата податку до бюджету не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на податковий кредит та валові витрати по операціях з такими контрагентами. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. 

не задоволено

 Фабула справи  Особа звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати неправомірною відмову відповідача у призначенні пенсії за вислугу років та зобов'язати Управління ПФУ призначити пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Постановою суду першої інстанції позов задоволено, постановою суду апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено, у зв’язку з тим, що займана позивачем посада не дає права на призначення пенсії за вислугу років. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій управління ПФУ звернулося до Вищого адміністративного суду України.

 Правова позиція 

Пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

Тобто, призначення і виплата пенсії за вислугу років можливі виключно за умови залишення особою роботи, яка дає право на таку пенсію.

не задоволено
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію