Податкова судова практика

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанцій, якими частково задоволено вимоги платника податків стосовно оскарження податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про порушення платником вимог здійснення міжнародних регулярних перевезень пасажирів на підставі єдиного міжнародного перевізного документу.

 Правова позиція 

Факт невизначення на законодавчому рівні, який саме документ є єдиним міжнародним перевізним документом для перевезення пасажирів, у тому числі міжнародним, правомірним є дії платника ПДВ стосовно оподаткування за нульовою ставкою операції з надання послуг із міжнародних регулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, які здійснюються, зокрема, на підставі квитків.

Податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду з прохання про застосування арешту коштів на рахунках платника у зв’язку із відмовою у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної планової виїзної перевірки. Рішенням судів попередніх інстанцій позовні вимоги контролюючого органу залишені без задоволення через відсутність у контролюючого органу законних підстав для застосування до відповідача арешту коштів на рахунку платника податків.

 Правова позиція 

Відмова у допуску працівників контролюючого органу до проведення планової виїзної документальної перевірки не може бути підставою для прийняття рішення про арешт майна платника податків в розумінні підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, якщо у контролюючого органу не було права розпочинати проведення перевірки платника податків, зокрема у зв’язку з недотриманням вимог податкового законодавства щодо вручення під розписку або надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки копії наказу та письмового повідомлення із зазначенням дати початку проведення планової перевірки

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з проханням про визнання протиправними дії контролюючого органу щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, визнання протиправним акту щодо нікчемності укладених правочинів платником; зобов’язання контролюючого органу привести до відповідності дані обліку та особливого рахунку платника податків з даними, наведеними ним у наданих податкових декларацій. Рішенням судів першої та апеляційної інстанції позовні вимоги платника задоволено частково.

 Правова позиція 

Висновки, викладені в акті податкового органу, складеного за результатом перевірки, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків. Висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків.

Визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та зобов'язання вилучити з автоматизованої системи інформацію про результати такої перевірки є належним та достатнім способом захисту порушених прав платника, тому такий контролюючий орган не зобов’язаний приводити до відповідності дані обліку та особливого рахунку платника податків з даними, наведеними ним у наданих податкових декларацій

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до окружного адміністративного суду з позовом щодо скасування податкової вимоги та рішення контролюючого органу щодо опису майна платника в податкову заставу та зобов’язати контролюючий орган зарахувати суму переплати з податку на прибуток рахунок авансового платежу з податку на прибуток. Судами першої та апеляційної інстанції позов задоволено частково в частині визнання протиправною і скасування податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу.

 Правова позиція 

Ст. 87.1 передбачена можливість за заявою платника сплатити суму податкового зобов’язання за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів до відповідних бюджетів. Такі дії платника виключають  виникнення податкового боргу і відповідно підстави надіслання контролюючим органом податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна платника.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з прохання про скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі акту після проведення планової невиїзної документальної перевірки у зв’язку невідповідністю заявленого коду товару згідно УКТЗЕД при декларуванні комплексного об'єкту, імпортованого в Україну, що призвело до заниження податкових зобов'язань за ввізним митом та податком на додану вартість. Рішенням суду першої та апеляційної інстанції позовні вимоги платника задоволено.

 Правова позиція 

не задоволено

 Фабула справи   Платник звернувся до суду з прохання про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі акту після проведення невиїзної документальної перевірки у зв'язку із несвоєчасною сплатою податкового зобов’язання через неналежне виконання банком своїх обов’язків щодо переказу коштів на казначейський рахунок. Рішенням судів першої та апеляційної інстанції позовні вимоги платника задоволено частково.

 Правова позиція 

Штрафні санкції та пеня за несвоєчасне перерахування коштів зі сплати податку нараховують банку, якщо таке правопорушення є наслідком вини банку, та може бути застосоване лише протягом часу до введенням мораторію з метою відновлення фінансового стану банку.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з прохання про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі акту після проведення планової виїзної документальної перевірки у зв’язку із заниженням податку на прибуток, податку на додану вартість у зв’язку із відсутністю об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій. Рішенням судів попередніх інстанцій позовні вимоги платника задоволено частково – в частині скасування податкових повідомлень-рішень.

 Правова позиція 

Право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки, тому презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Для формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з прохання про скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі акту після проведення планової виїзної документальної перевірки у зв’язку із заниженням податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв’язку із віднесенням до складу податкового кредиту та витрат для цілей визначення податку на прибуток сум по нікчемним операціям з контрагентами. Рішенням суду першої та апеляційної інстанції позовні вимоги платника задоволено.

 Правова позиція 

Право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки, тому презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Для формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених у зв'язку з висновками контролюючого органу про нереальність господарських операцій. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову платника податків. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким задовольнив позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Обов'язок платника податків сплатити авансовий внесок та розмір цього внеску ставиться в залежність від прибутку, отриманого таким платником у попередньому звітному (податковому) періоді.

Реальність господарських операцій підтверджується наявністю первинних документів.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених у зв'язку з висновками контролюючого органу про нереальність господарських операцій. Судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема: рух активів у процесі здійснення господарської операції, усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо; встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції; дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Для правильного вирішення спору щодо реальності господарських операцій необхідним є дослідження самих договорів укладених між платником та контрагентами, та всіх первинних документів, пов'язаних з їх виконанням, обставин, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій платника з контрагентами, а також встановлення наявності зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, які були винесені з тих же підстав, що й оскаржені в минулому податкові повідомлення-рішення, які судами було визнано протиправними. Судами попередніх інстанцій частково задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема: рух активів у процесі здійснення господарської операції, усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо; встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції; дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Для правильного вирішення спору щодо реальності господарських операцій необхідним є дослідження самих договорів укладених між платником та контрагентами, та всіх первинних документів, пов'язаних з їх виконанням, обставин, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій платника з контрагентами, а також встановлення наявності зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених у зв'язку з висновками контролюючого органу про нереальність господарських операцій. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову платника податків. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким задовольнив позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Акти перевірки контрагентів платника не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг.

Якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (в томі числі в разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції.

Платник податків не несе відповідальності за порушення або недотримання законодавства контрагента.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із вимогами визнати протиправною бездіяльність та зобов’язати контролюючий орган провести пільгове, без сплати митних платежів, митне оформлення належного йому на праві власності автомобіля. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Касаційний суд підтримав позиції попередніх інстанцій. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішення контролюючого органу про визначення коду товару. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Касаційний суд підтримав позиції попередніх інстанцій. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Оскільки до спірних правовідносин застосований не той закон та його редакція, то рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається Верховним Судом України, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішення контролюючого органу про коригування митної вартості товару та картки відмови в митному оформленні товару, а також з вимогою зобов’язати контролюючий орган здійснити митне оформлення товару за заявленою ним митною вартістю. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Касаційний суд скасував ці рішення в частині задоволення вимог щодо зобов’язання контролюючого органу здійснити митне оформлення товару за заявленою платником митною вартістю, відмовивши в задоволені відповідної вимоги, а в решті судові рішення залишив без змін. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкового повідомлення рішення контролюючого органу, прийнятого на підставі висновку про порушення вимог податку з власників транспортних засобів. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимогу платника. Касаційний суд скасував рішення попередніх інстанцій, відмовивши у задоволені вимог платника. У зв’язку із цим, платник податків звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

До компетенції контролюючих органів належить віднесення товарів до відповідного коду УКТ ЗЕД. Тому при визначенні об’єкта оподаткування необхідно звертати увагу на код, який був визначений при ввезенні транспортного засобу на митну територію України та його розмитненні.

не задоволено

 Фабула справи  Пенсіонер – фізична особа – підприємець звернувся з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Суд першої інстанції вимоги частково задовільним, рішенням суду апеляційної інстанції, залишеним без змін судом касаційної інстанцій, рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні вимог відмовлено, оскільки позивач не є пенсіонером за віком, а отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника, то вона має сплачувати за себе єдиний внесок на загальних підставах. Пенсіонер звернувся із заявою про перегляд судового рішення Верховним Судом України.

 Правова позиція 

Платниками єдиного внеску є фізичні особи − підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Фізичні особи − підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе, за умови, якщо такі особи є пенсіонерами за віком  та отримують відповідно до закону пенсію.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

На пенсіонерів -  фізичних осіб - підприємців, які досягли пенсійного віку, але отримують пенсію у зв’язку з втратою годувальника не поширюються положення закону, що звільняють пенсіонерів від сплати єдиного внеску.

не задоволено

 Фабула справи  ФОП звернулася до суду з позовом про визнання протиправними дії та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки). На обґрунтування позову ФОП зазначила, що вона отримувала пенсію за віком при повному трудовому стажі, а з 31 травня 2012 року отримує пенсію у зв’язку із втратою годувальника та здійснює підприємницьку діяльність і застосовує спрощену систему оподаткування. Відповідно до частини 4 статті 4 ЗУ № 2464-VI. позивач звільнений від сплати за себе єдиного внеску, разом з тим позивач отримала вимогу контролюючого органу про сплату боргу (недоїмки).

 Правова позиція 

Положення ч.4 ст. 4 Закону № 2464-VI (відповідно до вимог зазначеної статті особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування) не поширюються на осіб, які отримують пенсію у зв’язку з втратою годувальника.

не задоволено

 Фабула справи  ФОП звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати ППР, яким йому було збільшено грошове зобов’язання за платежем «орендна плата». Позовні вимоги обґрунтував тим, що договором оренди землі, укладеним з ОМС, передбачено, що розмір орендної плати за рік становить 1 % від нормативної грошової оцінки земель під проїздами та площадками, а тому висновки КО про порушення позивачем податкового законодавства є необґрунтованими. Окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задовольнив частково. Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.

 Правова позиція 

ПК визначив обов’язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати. Законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі. З набранням чинності ПК річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в жодному разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5 пункту 288.5 статті 288 ПК України. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2014 року № 21-274а14.

задоволено
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію