Податкова судова практика

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених з підстав заниження об’єкту оподаткування податком на прибуток, що сталося у зв’язку з продажем товарів за цінами нижчими ніж звичайні.

 Правова позиція 

Обов'язок щодо визначення звичайних цін та доведення факту здійснення операцій за цінами, меншими ніж звичайні, покладається на контролюючий орган, який зобов'язаний використовувати при такому визначенні цін інформацію про укладені на момент продажу товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах, із врахуванням звичайних при укладанні угод між непов'язаними особами надбавок чи знижок до ціни.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень – рішень, якими йому нараховане грошове зобов’язання з податку на прибуток підприємств у зв’язку з завищенням таким платником суми витрат. Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги та скасував податкові повідомлення – рішення. Апеляційний суд залишив у силі рішення суду першої інстанції.

 Правова позиція 

Норми Податкового Кодексу не містять заборони на врахування, починаючи з другого кварталу 2011 року, збитків, які виникли до 01.01.2011, а тому, такі збитки мають вираховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

не задоволено

 Фабула справи  Платник оскаржив в  адміністративному суді податкове повідомлення-рішення щодо неправомірного включення до податкового кредиту суми коштів від операцій, реальність яких контролюючий орган заперечує, обґрунтовуючи це відсутністю контрагента платника за його  юридичною адресою та відсутністю у нього первинних бухгалтерських документів. Судами першої та апеляційної інстанції позовні вимоги задоволені повністю.

 Правова позиція 

Сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Особою, яка несе відповідальність за сплату податку на додану вартість до бюджету, є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи (як виняток постачання товарів/послуг нерезидентом). Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи тощо.      

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання незаконними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих внаслідок злочинних дій посадових осіб контролюючого органу, що встановлено відповідним вироком суду у кримінальній справі. Судами попередніх інстанцій було частково задоволено позов платника податків в частині скасування податкових повідомлень-рішень.

 Правова позиція 

Вирок суду в кримінальній справі, яким встановлено факти злочину у діях посадових осіб під час проведення перевірки, не встановлює обставин того, що вказані особи вплинули на самі результати перевірки та на донарахування податкових зобов'язань за результатами відповідної перевірки.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з прохання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі перевірки стану збереження майна, що перебуває в податковій заставі.(підстава – платником було відчуженому заставне майно за згодою контролюючого органу, проте не вся сума, отримана після реалізації такого майна була направлена на погашення податкового боргу. Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги платника задоволено. Рішенням суду апеляційної інстанції задоволено апеляційну скаргу контролюючого органу, а рішення суду першої інстанції скасовано.

 Правова позиція 

Існування умови спрямування коштів, отриманих від реалізації заставного майна в рахунок погашення податкового боргу підприємства, не ставить в залежність від її виконання наявність чи відсутність самої згоди.

Платник податку не нестиме відповідальність за статтею 124 Податкового Кодексу України, якщо реалізація заставного майна відбувалася за згодою контролюючого органу, але лише частина суми коштів від такої реалізації була направлена на погашення боргу.

задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення – рішення, яке контролюючий орган, на думку платника, не мав права надсилати. Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги та скасував податкове повідомлення – рішення. Апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін.

 Правова позиція 

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про  скасування податкових повідомлень-рішень, винесених з підстав неправильної класифікації коду ввізного на митну територію України товару. Суд першої інстанції частково задовольнив позов платника податків. Судом апеляційної інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

 Правова позиція 

Митний контроль можливий після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України (за діючим на час спірних відносин законодавством).

Після прийняття вантажних митних декларацій (згідно яких товар було віднесено до певного коду товарної номенклатури, з чим погодився митний орган) та пропуску товару на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), 

У контролюючого органу відсутні правові підстави виносити податкові повідомлення-рішення після прийняття вантажних митних декларацій та пропуску товару на митну територію України, якщо під час митного оформлення контролюючий орган погодився із зазначеними у такій декларації показниками, кодами та даними.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийняті ним на підставі висновку про порушення платником вимог відчуження (використання) ввезеного на митну територію України майна іноземного інвестора, якими платнику визначено суми податкового зобов’язання за платежами із ввізного мита та ПДВ. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Касаційний суд підтримав позицію судів попередніх інстанцій. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Офіційне тлумачення положень частини першої статті 5 Закону України від 17 лютого 2000 року № 1457-ІІІ «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» (далі – Закон № 1457 III) та частини першої статті 19 Закону України від 18 вересня 1991 року № 1560-XII «Про інвестиційну діяльність» (далі – Закон № 1560-XII) у Рішенні від 29 січня 2002 року № 1-рп/2002 надав Конституційний Суд України, який дійшов таких висновків.

З дня набуття чинності частиною першою статті 5 Закону № 1457-III спеціальне законодавство та державні гарантії захисту іноземних інвестицій, які діяли на момент реєстрації інвестицій і підлягали застосуванню на вимогу іноземного інвестора на підставі гарантій від зміни законодавства, застосовуються у межах, передбачених статтею 3 цього Закону та статтею 19 Закону № 1560-XII.

Положення частини першої статті 5 Закону № 1457-III у взаємозв’язку з іншими положеннями цього Закону є підставою як для відмови у наданні, так і для припинення раніше наданих пільг у сфері валютного і митного регулювання та справляння податків, зборів (обов’язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім підприємствам, а також філіям, відділенням, іншим відокремленим підрозділам, включаючи постійні представництва нерезидентів, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації.

Проте суд касаційної інстанції у справі, що розглядається, положень Закону № 1457 III, який був прийнятий пізніше, ніж Закон № 93/96-ВР, не застосував.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, якими визначені податкові зобов’язання із податку на прибуток та податку на додану вартість. Перша та апеляційна інстанції частково задовольнили вимоги платника, скасувавши повідомлення-рішення в певних частинах збільшення податкових зобов’язань. Касаційний суд підтримав позиції попередніх інстанцій. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність неоднакового застосування касаційним судом однієї і тієї ж норми матеріального права.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених з підстав не включення до складу доходів кредиторської заборгованості, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, а також нереальності господарських операцій платника. Суд першої інстанції частково задовольнив позов платника податків. Суд апеляційної інстанції частково задовольнив додаткові позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Кредиторська заборгованість не є безповоротною фінансовою допомогою, якщо не спливли встановлені договором строки розрахунків, оскільки відсутній факт спливу строку позовної давності.

Реальність господарських операцій підтверджується первинними документами.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених з підстав нереальності господарських операцій та відсутності товарно-транспортних накладних. Суд першої інстанції задовольнив позов платника. Платник звернувся до апеляційного суду з заявою про відмову від позову. Апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції.

 Правова позиція 

Відсутність товарно-транспортних накладних не може свідчити про нереальність господарських операцій, оскільки лише їх відсутність не позбавляє господарські операцій їх реального змісту. Товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Платник податків не несе відповідальності за правопорушення контрагента.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішення та картки відмови контролюючого органу в прийняті митної декларації. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника податків. Касаційний суд підтримав позицію попередніх інстанцій. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Верховний Суду України дійшов висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, на рішення яких посилається контролюючий орган, обґрунтовуючи різне правозастосування.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням дій контролюючого органу щодо коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та рішення про коригування митної вартості товарів, а також із вимогою зобов’язати повернути йому з бюджету надмірно сплачені кошти. Перша та апеляційна інстанції частково задовольнили вимоги платника, скасувавши карту відмови та рішення, відмовивши – в решті.  Касаційний суд підтримав позицію попередніх інстанцій. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Ухвалення судом касаційної інстанції різних за змістом судових рішень є наслідком встановлення різних обставин справ, тому відсутні підстави для висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до  суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, якими платнику визначено податкове зобов’язання зі сплати збору  за геологорозвідувальні роботи, оскільки платник як власник спеціальних дозволів на користування надрами не нарахував та не сплатив зазначені платежі, а робили це оператори, згідно із договорами про спільну діяльність. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника податків. Касаційний суд скасував рішення попередніх інстанцій, відмовивши у задоволені вимог платника. Таким чином, платник податків звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

У випадку використання надр у межах договору про спільну діяльність платником плати за користування надрами під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи є уповноважена особа – один з учасників такого договору, якому згідно з умовами договору було надано повноваження сплачувати податкові зобов’язання, які виникають у зв’язку із здійсненням спільної діяльності за умови, що один з учасників цього договору має відповідний спеціальний дозвіл.

задоволено

 Фабула справи  Особа звернувся до суду з позовом до управління ПФУ щодо відмови йому в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволені позовних вимог, у зв’язку з відсутністю атестації робочого місця. Особа звернулась з заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

 Правова позиція 

Для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах  відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ необхідно: формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2; документальне підтвердження  зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Обґрунтованою є відмова управління ПФУ зарахувати до пільгового стажу періоди роботи внаслідок відсутності документів про проведення атестації робочого місця за умовами праці.

не задоволено

 Фабула справи  Пенсіонер звернувся до суду з позовом до управління ПФУ, у якому просив: визнати протиправними в частині не включення до складу його грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, одноразової грошової допомоги при звільненні, з яких справлялися страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Рішеннями судів попередніх інстанцій у задоволені позовних вимог відмовлено. Пенсіонер звернувся з заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

 Правова позиція 

Грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких сплачено страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

задоволено

 Фабула справи  Особа звернулася до суду з позовом про визнання неправомірною відмови управління ПФУ призначити їй пенсію у зв’язку із втратою годувальника, посилаючись на те, що вона є непрацездатною особою, яка перебувала на утриманні померлого чоловіка, з яким фактично проживала однією сім’єю. Суд першої інстанції позов задовольнив. Апеляційний суд скасував постанову суду першої інстанції та ухвалив нову – про відмову в задоволенні позову. Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою. Особа звернулась з заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

 Правова позиція 

Право на призначення пенсії у зв’язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі.

У законодавстві про пенсійне забезпечення ясно й однозначно визначено, що право на призначення пенсії у зв’язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають один з подружжя – чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім’єю без шлюбу, не належать.

Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім’ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

не задоволено

 Фабула справи  Особа звернулась до суду з позовом про визнання незаконним рішення про відмову у зарахуванні до вислуги років при призначенні пенсії як військовослужбовцю часу навчання у цивільному вищому навчальному закладі із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби. Постановою суду першої інстанції у задоволені позову відмовлено оскільки після закінчення вищого учбового закладу позивачу не було присвоєно офіцерське звання до вступу на військову службу і він здобув освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста після навчання, тому сам період навчання не може бути зарахований до вислуги років при призначенні пенсії, суд апеляційної інстанції рішення скасував і позов задовільнив. Судом касаційної інстанції скасовано рішення суду апеляційної інстанції і залишено у силі рішення суду першої інстанції. Особа звернулася до Верховного Суду України з заявою про перегляд зазначеного рішення.

 Правова позиція 

До вислуги років особам, звільненим з військової служби, при призначенні пенсій на умовах Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п’яти років із розрахунку один рік за шість місяців. За відсутності зазначених умов навчання зараховується лише до загального стажу.

Виходячи з синтаксичної структури речення додатково до вказаної вислуги може бути зарахований час навчання в навчальних закладах тільки якщо після їх закінчення присвоюється офіцерське (спеціальне) звання.

не задоволено
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію