Податкова судова практика

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, якими зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ та відмолено у наданні такого відшкодування, а також просить зобов’язати контролюючий орган надати висновок про повернення йому відповідних коштів та стягнути їх на його користь. Перша інстанція задовольнила вимоги платника в частині скасування повідомлень-рішень. Апеляційний суд скасував рішення першої та відмовив у задоволені вимог платника. Касаційний суд скасував рішення апеляційної та залишив в силі рішення першої інстанцій. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Відповідно до пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України платники податку, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового обліку податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи). Передбачене зазначеною нормою право на отримання бюджетного відшкодування не пов’язане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 «Основні засоби». Таким чином, якщо зазнані підприємством витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об’єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», це підприємство має право на отримання бюджетного відшкодування.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкового повідомлення-рішення контролюючого органу про відмову в наданні бюджетного відшкодування ПДВ. Перша, апеляційна та касаційна інстанція визнали протиправним та скасували податкове повідомлення-рішення. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Відповідно до пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України платники податку, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового обліку податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи). Передбачене зазначеною нормою право на отримання бюджетного відшкодування не пов’язане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 «Основні засоби». Таким чином, якщо зазнані підприємством витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об’єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», це підприємство має право на отримання бюджетного відшкодування.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до контролюючого органу для отримання податкової консультації з наступного питання: «яким чином (в тому числі з метою уникнення створення підстав для анулювання свідоцтва платника єдиного податку) має відображатися в бухгалтерському та податковому обліку підприємства припинення зобов'язань контрагента шляхом заліку за вищезазначеними обставинами?». Вважаючи вказану податкову консультацію такою, що суперечить нормам податкового законодавства, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом. Рішенням суду першої у задоволені позовних вимог було відмовлено. Платник податків оскаржив рішення в апеляційному порядку. 

 Правова позиція 

Податкова консультація не порушує прав та охоронюваних Законом інтересів платника податків, якщо контролюючий орган, надаючи податкову консультацію платнику, діяв в спосіб і в межах чинного законодавства.

Нормами статті 53 Податкового кодексу України визначено права платника щодо можливості діяти певним чином, отримавши певну податкову консультацію, тобто встановлено право щодо застосування отриманої консультації, зі звільненням від відповідальності у випадку дій на підставі отриманої консультації. Натомість, вищезазначеними нормами не встановлено обов'язку платника податків діяти саме таким чином, як це зазначено у податковій консультації. Таким чином, податкова консультація не породжує обов'язків для платника щодо певного застосування норм чинного законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.10 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бартерна (товарообмінна) операція - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору. Окрім такої ознаки бартерної операції як операції в рамках одного договору, бартерній операції притаманна така ознака як проведення розрахунків у негрошовій формі. В більш широкому трактуванні під бартерною угодою слід розуміти таку господарську операцію, яка передбачає проведення розрахунків за товари (послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про скасування рішення контролюючого органу щодо виключення платника із реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. Фактичною підставою для виключення платника з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування слугував висновок контролюючого органу про здійснення платником поставки лісоматеріалів та дров, що не зазначені у групах УКТ ЗЕД. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги платника задоволено.

 Правова позиція 

Для підприємств, які здійснюють діяльність у сфері лісового господарства, спеціальний режим оподаткування поширюється на операції, що здійснюються в межах видів діяльності, передбачених Законом України «Про податок на додану вартість» та Перелік видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість», чинними на момент виникненя спірних правовідносин, в результаті яких відбувається поставка сільськогосподарських товарів, що відповідають визначенню, наведеному у пункті 81.7 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість». Таким чином, лісоматеріали та дрова, які отримані внаслідок життєдіяльності лісових ресурсів та їх обробки, належать до групи 44 УКТ ЗЕД та не є сільськогосподарськими товарами, які віднесені до груп 1-24 УКТ ЗЕД, а отже не включаються до груп сільськогосподарських товарів, які дають право на використання спеціального режиму оподаткування.

задоволено частково

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішення першої та апеляційної інстанції, якими задоволено вимоги платника податків стосовно скасування податкових повідомлень рішень, прийнятих в силу невключення до складу доходу вартості безоплатно отриманих товарів у рамках господарських правовідносин, безтоварного характеру операцій з придбання товарів у рамках господарських відносин, відсутності ділової мети в господарських операціях.

 Правова позиція 

Мотивація суб'єкта господарювання при вступі у господарські правовідносини повинна ґрунтуватися на тому, що розмір очікуваного доходу від господарської операції повинен бути істотним у порівнянні з розміром очікуваної податкової вигоди. Ділова мета господарської операції є недобросовісною у разі домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою. Господарські операції є такими, що вчиненні  межах господарської діяльності, лише за наявності ділової мети, тобто наміру одержати економічний ефект. Операція, яка ж позбавлена такої ділової мети, не підлягає відображенню в податковому обліку.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику донараховано грошові зобов’язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість. Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу щодо непідтвердження реальності господарських операцій, здійснених платником. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду позов задоволено

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику донараховано грошові зобов’язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість. Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу щодо непідтвердження реальності господарських операцій, здійснених платником. Постановою Івано- окружного адміністративного позов задоволено. Постановою апеляційного адміністративного суду постанову окружного адміністративного суду скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

 Правова позиція 

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку. 

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій, що прийняте на підставі висновку про відсутність на місці реалізації товарів накладних на товарно-матеріальні запаси. Перша та апеляційна інстанція задовольнили вимоги платника податків. Суд касаційної інстанції погодився із позицією попередніх інстанцій. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Фінансова санкція, встановлена статтею 21 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку, визначеного Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до зазначеного закону та положення, не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої статтею 21 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкового повідомлення-рішення контролюючого органу про визначення податкового зобов’язання за платежем «антидемпінгове мито». Перша інстанція задовольнив вимоги платника податків. При подальшому оскарженні контролюючим органом апеляційна та касаційна інстанція стояли на позиції суду першої інстанції. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якою зупинено дію нормативно-правового акта, не скасовує його чинність, не змінює обсягу прав та обов’язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим актом заходів до вирішення спору по суті. А якщо суд за наслідками розгляду справи визнав нормативно-правовий акт незаконним і це судове рішення набрало законної сили, положення зазначеного нормативно-правового акта не підлягають застосуванню.

задоволено частково

 Фабула справи  Особа звернулася до суду з позовом, в якому просила зарахувати час проходження  військової служби у Збройних Силах до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбачене Законом «Про прокуратуру». Постановою суду першої інстанції, частково зміненою постановою суду апеляційної інстанції, позов задоволено. Суд касаційної інстанції рішення судів попередніх інстанцій скасував та ухвалив нове, яким позовні вимоги задоволено частково, посилаючись на те, що законом не передбачено зарахування часу військової служби на офіцерських посадах у Збройних Силах до 20-річного стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років. Особа звернулася до Верховного Суду України з заявою про перегляд зазначеного рішення.

 Правова позиція 

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Час проходження військової служби зараховується до загального трудового стажу, однак не може бути зарахований до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбачене статтею 50-1 Закону «Про прокуратуру» для прокурорів і слідчих.

не задоволено

 Фабула справи  Особа звернулася з позовом до суду щодо призначення пенсії за вислугу років на підставі ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення». Рішенням суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції у задоволенні позову відмовлено, мотивуючи тим, що здоровпункти не відносяться до закладів охорони здоров’я. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій особа звернулася до Вищого адміністративного суду України.

 Правова позиція 

Право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального захисту населення за наявності спеціального стажу роботи від 25 років до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відповідно до затвердженого переліку закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я, згідно п. 1.2 якого до амбулаторно-поліклінічних закладів відносяться пункти охорони здоров'я (здоровпункти).

Отже, медичні працівники здоровпунктів підприємств мають право на пенсію за вислугу років за наявності необхідного стажу.

задоволено

 Фабула справи  ФОП (на єдиному податку) в обґрунтування зазначав, що у зв’язку зі зменшенням пенсійного віку закон не передбачає обов’язкову сплату єдиного внеску.

 Правова позиція 

ФОП, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

не задоволено

 Фабула справи  Податковим органом було проведено перевірку дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій у магазині суб'єкта господарювання. Під час перевірки встановлено порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» , яке полягало у тому, що за місцем реалізації товарів не було накладних на товарно-матеріальні запаси. За наслідками перевірки податковим органом було винесено рішення, яким застосовано фінасові санкції. Суб'єкт господарювання звернувся до суду з позовом про визнання недійсним зазначеного рішення. Судами було встановлено, що суб'єкт господарювання  реалізує товар у кількох  торговельних  точках, які розташовані у різних районах міста,  а бухгалтерський облік ведеться у центральній бухгалтерії позивача, де зберігається вся первинна документація, у тому числі й накладні на товар. Суд першої інстанції, з яким погодилися суди апеляційної та касаційної інстанції, позов задовольнив та визнав спірне рішення протиправним. Податковий орган звернувся до Верховного Суду України з заявою про перегляд ухвал касаційного суду з мотивів неоднакового застосування  пункту 12 статті 3 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», просив такі ухвали скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції

 Правова позиція 

Фінансова санкція, встановлена статтею 21 Закону № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку, визначеного Положенням (стандарто) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246.

Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення (стандарту) 9, не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої статтею 21 Закону № 265/95-ВР.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючим органом була проведена перевірка платника податку, за наслідками якої було зроблено висновок про невірне визначення ним коду товару згідно з УКТ ЗЕД. На підставі  вказаного висновку, контролюючим органом було змінено коди ввезенних товарів, та, відповідно, донараховано ввізне мито, податок на додану вартість та застосовано штраф. Не погодившись із зміною кодів товарів в акті перевірки, платник податку звернувся до суду. У своїх доводах щодо правильності визначення ним коду товару платник посилався, зокрема, на експертний висновок торгово-промислової палати (в частині матеріалу, з якого вироблений товар). Постановою суду першої інстанції позов задоволено частково. Митний орган звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції скаргу митного органу частково задовільнив. Не погодившись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, підприємство звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. 

 Правова позиція 

Торгово-промислова палата не має права визначати коди товарів згідно УКТ ЗЕД при здійсненні експортно-імпортних операцій. Відповідно до спеціального митного законодавства, питання про визначення коду згідно з УКТ ЗЕД відноситься до виключної компетенції митних органів.

задоволено частково

 Фабула справи  Декларантом при заповненні митної декларації не було внесено до неї дані про транспортний засіб, мотивуючи це тим, що автомобіль не відноситься до транспортного засобу приватного користування, а є транспортним засобом комерційного призначення і тому повинен бути оформлений за Стамбульською Конвенцією у режимі тимчасового ввезення. Митним органом було видано картку відмови у прийнятті митної декларації, що було мотивовано тим, що  вищезазначений транспортний засіб під керуванням громадянина - резидента України не використовується в комерційних цілях. Не погодившись з такими висновками митного органу, декларант звернувся до суду. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, декларант подав касаційну скаргу.

 Правова позиція 

Передача права на тимчасове ввезення охоплює поняття як ввезення транспортного засобу, так і його використання на території України. Можливість передачі права на тимчасове ввезення із умовним повним звільненням від оподаткування стосується тільки транспортних засобів комерційного призначення.

не задоволено

 Фабула справи  З метою митного оформлення товару декларант подав митному органу відповідні документи. Митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товару та оформлено картку відмови у митному оформленні товару. Вважаючи висновки митного органу безпідставними, а рішення - неправомірними, декларант звернувся до суду. Серед іншого, декларант заявив вимогу зобов'язати митний орган провести митне оформлення за заявленою ним митною вартістю. Суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції адміністративний позов задовольнили повністю. Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів, митний орган звернувся із касаційною скаргою, у якій просить ці рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.  

 Правова позиція 

Здійснення митного оформлення є виключною компетенцією митних органів. При скасуванні в судовому порядку оскаржуваних рішень, дій, бездіяльності, що мали місце при здійсненні даної процедури, суди не можуть зобов’язувати здійснювати митне оформлення на певних умовах. Зобов'язання судом митниці вчинити дії з митного оформлення товару за заявленою митною вартістю не відповідає вимогам закону, оскільки вказане є втручанням у виключні дискреційні повноваження митного органу щодо здійснення митного контролю та митного оформлення.

задоволено частково
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію